Реферати українською » История » Селянська революція 1917-1921 РОКІВ


Реферат Селянська революція 1917-1921 РОКІВ

Страница 1 из 2 | Следующая страница

План

>Вступ 2
>Революція,селянськавійна та голод 1917-1921pp. 2
>Висновок 8
>Аналізлітератури 9
>Література 10

>Вступ

>Забути минуле -означаєпримиритися із йогоповерненням."

>УінстонЧерчілль

За укра-їнськіГОЛОДОМОРИсьогоднівідповідатинікому.Вонивідійшли укривавуукраїнськуісторію, котра укількашаріввкрита трупами. ДесяткимільйонівукраїнськогогромадськогоЦВІТУлягло в землю, “завдяки”жахливійбільшовицькійвладі таїїспотворенимуявленням провсесвітнєкомблагоденство,побудованого накісткахмільйонів людей. Чи будутьнашінащадкиколи-небудьвивчатисутність цогоантилюдськогоексперименту, а чибайдужепрогортають тихстрашністорінки?Певне, ідосі нам невдаєтьсянічогостворитипутнього насплюндрованійукраїнськійземлі,бо генофондукраїнціввинищено,аджелягали у сиру землю вусічасиспочатку найкращі,найчесніші,найпорядніші. За Союзу заподійголодоморівназивалисяпрості: на початку 20-х –посуха тасемирічнавідсталістьРосії,знекровленоївійною. Направду жусіголодомори булицілеспрямованимизлочинними заходами влади наутвердженнярадянської влади.Насильство сталодержавноюполітикою, Яка,власне,згодом й привелаштучну державу до краху.Інакше –новітня влада голодомупокорювала народ.Лише у 1993році в Україніз’являться книжки, котрізроблять Першікроки у напрямівеликоїтрагічноїПРАВДИ про народнутрагедію.Спочатку -збірникдокументів йматеріалів про голод 1921-23 рр. в Україні. Апотім –НАРОДНАКНИГА-МЕМОРІАЛ “Голод-33”.Їїавтори –подружжяВолодимира таЛідії Маняк - ужепішли із життя.Власне, і книгаця сталаїмвоістинународнимпам’ятником. Унійзібранісотні ісотніспогадів тихий,хто пережившижах голоду 33-го року. Уній увступнихстаттяхупорядниківназвані прямо заподій тажахливінаслідки українськихГОЛОДОМОРІВ,названіпоіменно тих,хтокерувавпроцесомрозправи надукраїнським народом.

 >Революція,селянськавійна та голод 1917-1921pp.

На вухо 1917 р.селяни Ро-сійськоїімперії ужеволоділи (чиорендували)землею,загальнаплощаякої вчотири разиперевищувалаволодінняіншихвласників (>зокрема “>настирливихгородян”,частка яких у 1911 р.становила уже понад 20 %). 89 %засіяноїорноїземлізосереджувалося вселянських руках. Крах старого режимові у лютому 1917 р.спричинився до насильногозахоплення селянами великихмаєтків. У 1917 р. смердотівідібрали 43,2 млн газемлі у 110 тис.поміщиків й 56 млн га — у 2 млнзаможних селян (що їхньогоправильніше було б бназватидрібними панами,оскільки пересічнийрозмірїхніх земельніділянокдосягав 28 га).Протягом 1917—1918 рр.площавсієїспоживноїземлі,зосередженої вселянськихволодіннях (у 36губерніях,стосовно якііснуютьпевнівідомості),зросла від 80 до 96,8 %, асередняплощаселянськогогосподарства —приблизно на 20 % (в Україні —навітьмайжеудвічі). Уперіодміж 1917 та 1919 рр.чисельністьбезземельних селянскоротиласямайже наполовину, аволодільцівгосподарствплощею понад 10 десятин — более ніж надвітретини. Отже, населівідбувався процесмайнового “>вирівнювання”.

8 листопаду 1917 р.,одразу ж послездобуття владибільшовиками, було боголошено декрет про землю.Вінвідбивавселянськівимоги,оприлюдненіесерами,тож йогоприйняття було бсвідомимтактичним маневром леніна,котрийпрагнувзаручитисяпідтримкою селян.Згідно із декретом,земельне запитання могливирішити лишеУстановчізбори (>згодомрозігнанібільшовикамиодразу послескликання — всічні 1918 р.);водночасстверджувалося, що “>найсправедливішоюрозв'язкою” якщопереданнявсієїземлі,включно іздержавною, уволодіння всіх,хто працює наній, й щоформи земельноговолодіннямаютьвільновизначатися намісцях.

Декрет про “>усуспільнення”землі від 19 лютого 1918 р.наголошував напозитивних сторониколективізації, але й бувприсвячений в основномупроблемірозподілуземлі увідповідності до декрету від 8 листопаду.

Уцей годину напередній планзновувисунулисясільськігромади: большевики дозволилиїмзайматисяперерозподіломпанської таіншоїземлі,вважаючи,мабуть, щоїхніфункції можнаобмежити лишецимзаняттям, а усіінші запитанняадміністрування населівізьмуть у собі Заради. Наділі жсамегромадизосередили усвоїх рукахмайже всекерівництвомісцевимисправами.

>Реанімаціягромадисупроводжуваласяпринаймнічастковимруйнуванням “>столипінського” селянства яксоціальногопрошарку: тихийзаможниходноосібників, що ужевідокремилися,тепернерідкосиломіцьпримушувалиповертатися догромади.Індивідуальнігосподарства —ферми чихутори,тобтосільця ізкількох ферм, часто булидосить великими чибагатими у тому,щобкласифікуватиїхніхвласників яккуркулів (що іробилося запоспіхомзліпленимипостановами). УСибіру та Україні, дехуторипереважали надсадибамифермерського типу,значнакількістьхуторівпоки щовціліла, але йзагалом по стране за станом на 1922 р. їхнізалишилося меншеполовини (хочпізніше, коли проблемапродуктивностісільськогогосподарствавиявиласяважливішою задоктринальніміркування, владанавітьпочалапевноюміроюзаохочуватифермерський метод).

>Урешті-решт процес Поверненняобщинноїсистемизавершивсяуспіхом.НапередодніЖовтневоїреволюції у склад громад входилоблизько 50 %селянськихгосподарств (>дані з 47губернійєвропейськоїчастини), а 1927 р.— вже 95,5 %. Це ажніяк неприскорилонаближення “>соціалізму”,оскільки громадауособлювалавіковічнуаграрнувідсталість.Останнє,втім, не дуже-то іхвилювалобільшовиків,бо ж, ізїхньогопогляду,кудиважливішим було бінше —справжняселянська організація. А громада сталабастіономпротипоширеннякомуністичнихідей.

>Виходячи ізленінськихнастанов, большевики втравні 1918 р.дійшливисновку:початковастадія союзу зселянством вціломузакінчилася ітепер можнавсерйозприступати досоціалістичнихперетворень

>Загальнезменшення — вуявленнібільшовиків —ролі селянствазнайшловідображення вприйнятій улипні 1918 р.новійрадянськійконституції, заякоюзначноперерозподілялося — накористьробітників й на шкоду селянам —співвідношення голосів при виборахдепутатів Радий (одинробітник від 25 тис.виборців й один селянин — від 125 тис., щостановилопропорцію 1:5). Черезцебудь-якеголосування — особливо на виборах до центральнихрадянськихорганів, депорушеннярівновагипроявлялося ізнайбільшоюочевидністю,— невідбивалореальноїрозстановки силГоловним длябільшовиків урозгортанніновоїсоціалістичноїфази населі було бдосягненняспілки ізбідним селянином й “>сільськимпролетарем”проти “>куркуля” ізодночасноюнейтралізацією “середняка” (хоч укритичнийперіодгромадянськоївійни середнякзнову ставши “союзником”).

>Ця схемавиглядалацілкомзадовільно яккласова доктрина,однак на шляхувпровадженняїї в життяповсякчасвиникаличисленнітруднощі.Передусім, куркуль вобразі заможногоселянина-експлуататора,протиякогорешта селян мала вестивійну,стававтепер чи неміфічноюфігурою. Ісправді,лихварство іпозичання грошей под заставу (>нагадаємо,основнізаняттякуркуля як такого)теперзаборонялися законом ймайжезникли із практикисільського життя. Авберегло “>куркуля” відрозправи. “перший удар” поньомузавдаливлітку 1918 р., коликількість “>куркульських”господарствзменшилася надвітретини.Булоекспропрійовано 50 млн газемлі (понад 60 % “>куркульських”володінь). Усерпні 1918 р.Ленін мовивши про двамільйони “>експлуататорів-куркулів”, аквітні 19 20 р. вжемільйон “>експлуатувавпрацюінших”.Відняття у “>куркулів”землі тамайна ізнаступнимперерозподіломтривали (>принаймні в Україні) досередини 1923 р., й можна бутипевним:ця частка не минуланікого із тихий, кого можна було бзарахувати до “>куркулів” набудь-яких, ганьби бі ідужесумнівних,підставах.

Аліщенепевнішим було б становище “>сільськогопролетаріату” —найслабкішогоелементу населі,якого із точкизору реальноговнеску уматеріальневиробництвогоді було б іпорівнювати ізміськимиробітниками.Серед “>сільськихпролетарів”, завизнанням самихкомуністичнихавторів, були іледарі, іп'яниці,взагалі тих,хто некористувавсяніякоюповагою. Отже, там, деСтолипінробив ставкусильних,міцних,Ленінставив наслабких,нікчемних. Однак унього просто більше не було біншоговибору,адже большевики практично не так населініякої опори.Напередодніреволюції доїхньої партії належали лише 494 селянина, а селахіснуваливсьогочотирипартосередки.

Зогляду попри всіцекомуністичнілідеринаполягали нарозгортанні в українських селахкласовоїборотьби (>якоїфактично неіснувало). То всвоємузверненні до ВЦВК (>травень 1918 р.) Свердлов заявивши: “Миповинніякнайсерйознішепоставити собі за проблемуподілу села накласи,створення вньому двохпротилежних йворожихтаборів,підмовляючинайбідніші прошарки населенняпротикуркульськихелементів,розпочавши тамтаку ж самукласовуборотьбу, як й вмістах,—лише тоді мидосягнемо в українських селах того, чого мидобилися вмістах” (>цит. за цей газ. “Прапор праці” від 16травня 1918 р.).

>Боротьбасправді буврозпочата,— люта від самого початку, воналютішала ізкожним днем.Ішлосябо непросто проборотьбубідняківпротибагатіїв —набагатоважливішою закласовісуперечностітепервиглядала проблемапозбавлення селян прававільнопродаватисвоє зерно.Тобто державапрагнулазапровадитисвійвсеосяжний контроль над запасамихліба в стране.

Декрет від 9травня 1918 р. промонополію нахарчовіпродуктинадавповноваженняНаркоматовіпродовольствареквізувати перед селянами усє зерно понадвизначений самим Наркоматомпрожитковиймінімум. При цьомудодавалося:йдеться про зерно “до руккуркулів”.Тож декретзакликав всіхпрацюючих селян, які не малівласногомайна,негайнооб'єднатися для “>нещадноїборотьби”проти “>куркулів”. Декрет ж від 27травняуповноважував Наркоматпродовольстваорганізуватиспеціальні “>продовольчі зажени” ізнадійнихробітників дляпримусовоговилученняхліба. Уперіод з июля 1918 р. до початку 1920 р.чисельністьособового складуцихзагонівзросла із 10 тис . до 45 тис. Проїхню “діяльність” можнадовідатися,наприклад,зіслів леніна,який нарізнихзасіданнях ймітингахзгадував просвавільніарешти,побиття людей,безпричинніпогрожуваннясмертю,пияцтво тощо.

Декрет від 27травнявизначав “>надлишок” збіжжя урозмірах,удвічібільших за “>селянськіпотреби”, але йсічневий декрет 1919 р. прореквізиціюхарчовихпродуктів вже виходив з “потреб держави”. Так под приводомохоронидержавнихінтересівузаконювалосяпограбування селянина,причомунезалежно від того, чизалишалосяйому хочщо-небудь на життя. 1921-го р.Ленінвизнав (у роботи “Пропродовольчийподаток”): “...Мифактично брали від селян усінадлишки йнавітьіноді ненадлишки, ачастинунеобхідного для селянинапродовольства.”

Напідставістатистичнихданих,зібраних намісцях, можназробитивисновок, щокомбідилишетрохи більше, ніж наполовину,складалися з селянбудь-якихкатегорій. У 1919 р. ветнічнійРосії смердотірозчинилися всільськихРадах, за складомподібних перед тим. Актив йкомітетів, й Радийфактичностановилиміськікомуністи,— у тому годину понад 125 тис.робітників-партійців булинаправлені до сіл длязміцненнятамтешніхпарторганізацій (укожномусвоємупублічномувиступіЛенінспочаткуагітував, апотімоголошував провідрядження досіл ізобохросійськихстолиць “>тисяч йтисяч” “>політичнерозвинутих”робітників, котрі маліочолюватипродзагони такомбіди).

Задопомогою всіхпереліченихзаходіввладіпопребайдужістьосновноїмаси селян (й до тогочислінайбідніших)удалосястворитисобі всільськіймісцевості щосьподібне досоціальної опори. Умірузагострення тутантагонізмів обмінятисясільськихлюмпенів — запідтримкикомуністів таозброєнихміськихзайд —почаливбивати таграбувати. Анаприкінцісерпня 1918 р.Ленінзапропонувавбрати вкожномурайоні 25—30заложників, котрі бвласнимжиттямвідповідали зазбірхліба, атакожвинагороджуватидонощиківчастиноюреквізованого зерна.

Запідрахунками У.Андреєва, в 1919 р. перед селянами було бвилучено 15—20 %виробленої нимипродукції, а 1920 р.— доЗ0 % (декретом від 5серпня 1919 р.примусовізаготівліпоширювалися уже і напродукцію ізприсадибнихділянок).

Усіценерідкопояснюютьумовами “>воєнногокомунізму”,—мовляв, така політика буввикликананадзвичайним станом, щосклався входігромадянськоївійни. Однакцезовсім негаразд. На годинупоявипершихзізгадуванихдекретівгромадянськавійнафактичноще нерозпочалася. Праворуч віншому,приступаючи вчервні 1918 р. дозапровадження державноїмонополії назапасихліба,Ленінрозглядавїї (заформулюванням зЛеніновоїпромови намітингу вСокольницькомуклубі 21червня 1918 р.) “як один ізнайважливішихзасобівпоступового переходу відкапіталістичноготоварообміну досоціалістичногопродуктообміну”.Тобто політикавоєнногокомунізму був ажніяк не “>воєнним ”, асутоідеологічним заходом унамаганняхстворитиновий правопорядок,негайноперетворититодішнє сус-пільство надовершенесоціалістичне.

Яснаріч,такий курсшвидкозазнавцілковитого краху, іЛенінвідвертовизнавце.Щодо “>спробидобитисякомунізмувідразу”віннаголошував усвоїй роботи “Новаекономічна політика й заподіянняполітосвіт” (>жовтень 1921 р.):

“...Нашапопередняекономічна політика,якщо не можнасказати:розраховувала... то допевноїміриприпускала,— можнасказати, безрозрахункуприпускала,— щостанетьсябезпосереднійперехідстароїросійськоїекономіки до державноговиробництва йрозподілу накомуністичних засадах”. Іще: “...Мивирішили провестибезпосереднійперехід докомуністичноговиробництва йрозподілу...думаючи, що безперіодусоціалістичногообліку й контролюпідійтихоча б донижчогоступенякомунізму не можна”.Стосовно жреквізиційсільськоїпродукції думкабільшовицькоголідера був така: “...Мизробили тупомилку, щовирішили провестибезпосереднійперехід докомуністичноговиробництва йрозподілу. Мивирішили, щоселяни зарозверсткоюдадутьпотрібну намкількістьхліба, а мирозверстаємо його по заводах й фабриках,— йвийде микомуністичневиробництво йрозподіл”.

Українськийекономіст тогоперіоду Л.Кріцмануважав, щовоєнномукомунізмовібракувалопланування, що под годину його діїбудь-яка проблемарозглядалася якударне,першочергове заподіяння. Ценеминуче маловикликатигосподарськуанархію. Зособливою силою вонвиявилася усистеміпримусовоїзаготівліхліба —єдиноможливій за таких умів (хоч МиколаБухарін усвоїй роботи “>Економікаперехідногоперіоду”твердив задивноюлогікою,нібитонасильствощодо селянства не можнавважати “примусом у чистомувигляді”,оскільки,мовляв, воно та (селянство)заступає шляхзагальномуекономічномурозвитку;Ленінпрокоментувавце так “>Дуже добро”).

У широкомурозуміннісоціалізмуявлявся якцентралізація,планування таскасування грошей.Тожстворювана системаякраз й бувсистемоюнаціоналізованоїпромисловості іфінансів йпримусовоїзаготівлі зерна (подвсеосяжним контролемнадцентралізованогоурядовогоапарату).Партія,починаючи від леніна ікінчаючинизовимипрацівниками,розглядалатакий стан промов непросто яксоціалізм, анавіть яккомунізм.Справді,Ленін напевномуетапівважавреквізиціїквінтесенцієюсоціалізму йгадав, щобезпосередністосункиміж Державою та селянамиєсоціалістичними, аринковівідносини —капіталістичними. Один знайдивовижніших з висновками зцієїпосилкиполягав у босоціалізм чисоціалістичнівідносини можназапровадитинезалежно відбудь-якоїколективізації селянства,—досить було б простоліквідуватиринок. Однак тутлогічнопоставала проблема:яким ж чиномодержуватихліб від селянина, некупуючи його? Умірунаближення доколективізації 1930 р .ця проблемадедалі понадактуалізувалася,причому надсоціальномуплані (запитанняколективноївласності та роботи), стільки васпектівиробленнязаходів, які бпозбавили селянинабудь-якоїможливостіприховувати своюпродукцію від держави.

Тім годиною у 1918—1921 рр.організовувалися щедросубсидованіколективнігосподарства,однак смердоті булинечисленні інеефективні.Ленінзневажливоназивав їхні “>богадільнями”.Певнукількістьколишніх великихпанськихмаєтностей було бперетворено надержавні підприємства —радгоспи, їхні поважалинайвищоюформоюсоціалістичногосільськогогосподарства —справжнімисільськими фабриками.Згідно з законом просоціалістичневолодінняземлею від 14 лютого 1919 р.,призначеннярадгоспівполягало устворенні умів дляповного переходу докомуністичногосільськогогосподарства. Алі смердоті не були аніефективними, аніпопулярними, Незважаючи начисленнідержавніпривілеї тапільги.Радгоспи іколгоспи невідігравалиніякоїреальноїролі і под годинувоєнногокомунізму, і посленього. Коли ж домодернізаціїсільськогогосподарства в болеевіддаленомумайбутньому, з дохідними статтямивеликінадіїпокладалися на трактор.Ленін у 1919 р.зауважував: 100 тис.тракторівперетворять селян накомуністів.

Позакінченнігромадянськоївійни політикавоєнногокомунізму непослабилася.Навпаки,запроваджувалисяновіутопічні заходь. Так,відтеперкористуваннязасобамикомунікації іпомешканнямиставалобезплатним.Планувалисяскасування грошей,ліквідація Центрального банку.Наприкінці 1920 р. булинаціоналізованіостаннімалі підприємства.Одночаснопосилилосявтручання держави вселянські справ — увигляді директив, котрі культуритребавирощувати. Уберезні 1921 р., врозпаліКронштадтськогоповстання,Ленін на Хз'їзді партії всещедоводив,нібитозамінареквізиційхлібавільноюторгівлеюнеминучепризведе добілогвардійського режиму,тріумфукапіталізму,цілковитоїреставрації старого ладу. Ізакликав дочіткогоусвідомленняцієї “>політичноїнебезпеки”.

>Під годинугромадянськоївійниселяни такі маліпокладалися набілих, як й набільшовиків. ГенералДенікін бувприхильником несамодержавства і великихземлевласників, аконституційнихдемократів (>кадетів). Однаквідсутністьєдностіміжбілими надавалапідстави дляобвинувачень їхнього упрагненні до Поверненняпанів (чогодеякі із нихсправдібажали).Більше того:

>Денікінстояв за “>єдину інеподільнуРосію” тавідмовивсявизнатиіснуванняукраїнців як народу.Ще одинфатальний політичнийпрорахунокденікінського ібільшостііншихантирадянськихрежимівполягав уїхньомуставленні догостроїаграрноїпроблеми:нагальна потребабудь-якоготодішнього уряду чиармії вхлібі ізнеминучістюспонукала їхнього довжиттястосовно селянствапримусовихзаходів (чи,інакшекажучи, допозаринкового курсу). Це було бвластивим для всіхбілихрежимів, якііснували перед П.Врангелем.Самевінпершим зантибільшовицькихдіячівпочавпокладатися наринковівідносини тавільнуторгівлю зерном. Цевідіграловелику роль у бо коли Врангель начолі свогоневеликоговійська (>котре дотинерідкозазнавалопоразок)здійснив у 1920 р.відчайдушнийпрорив з Кріму в Україну, доньогоприєдналася великакількістьдобровольців.

І усе ж такизагаломгромадянськавійна був лишезмаганнямміждвома доброозброєними, але йнепопулярними внародівідносноневеликимигрупами —більшовиками табілими. А своїмрозмахом,кількістю жертв йвпливом насуспільнийрозвитокгромадянськавійнапоступаласявсеосяжній йзагальномасштабнійселянськійвійні 1918—1922 рр.,котратриваланавітьдовше запершу.

>Протягом 1918 р. лише в $ 20 районахЦентральноїРосіївідбулося не менше 245значних “>антирадянськихповстань”, а й засіммісяців 1919 р.приблизно натретині територї,контрольованоїбільшовиками, — 99. Убагатьох районах вбивалиуповноважених зреквізиціїхарчів. Намісцезлочинуприбувалакаральнаекспедиція, котрастрачувалакількох селян йзаарештовуваларешту.Після цоготудивиряджали новогоуповноваженого ізпомічниками, але й іцих через день чи двазнищували.Карателізновувирушали на заподіяння і так далі.Цідрібнісутичкинерідкопереростали увеликіповстання,учасники які (їхньогоназивали “>зеленими”)становили неменшунебезпеку, ніжбілі чи поляки.

>Методиборотьби ленінапротиповстанців зграничноювідвертістювисловлені в йогозаписці до одного ізпровіднихкомісарівЧервоноїармії (>цитуємо за Л.Троцьким): “>Чудовий план.Скінчіть його ізДзержинським.Підмаскою „>зелених" (мизвалимоце нимипізніше) мипросунемося вперед на 10-20 верст йвішатимемокуркулів,священиків йпанів.Нагорода: 100 тис. крб за шкірногоповішеного”.

На початку 1919 р.спалахнуловеликеповстання вПоволжі, а 1920 р. відразу —щеодне.Влітку 1919 р.російськаселянська “>армія”,сформована уФергані (>СередняАзія) дляборотьби ізмісцевими мусульманами,об'єдналася із нимипротичервоних. ЗПівнічного Кавказуурядовціповідомляли просправжніповстанськіармії, котрізнищиликількабільшовицькихдивізій. У лютому 1921 р.повсталівірмениздобули своюнаціональнустолицю —Єреван.

Усічні 1921 р. вЗахідномуСибіруповстали 55—60 тис. селян.Поширивши свою уладові на более ніж 12районів, смердотіперерізаликомунікації ізавоюваликілька міст, йміж нимитакізначні, як,наприклад,Тобольськ.

19серпня 1920 р.розпочалосязнаменитеповстання Антонова.ВоноохопилобільшучастинуТамбовськоїгубернії ісуміжні територї.Серед йогоучасниківналічувалося понад 40 тис. селян.З'їздтамбовськихповстанцівухваливпрограмузнищеннярадянської влади,скликанняУстановчихзборів зрівнимпредставництвомрізнихсоціальних груп,переданняземлі тім,хтоїїобробляв (>подібнідокументипідготували іповстанціПоволжя, котрітакожзакликали допередання владинародові “безподілу накласи чи партії”). Наантоновцівнеможливо було бнавіситиярлик “>куркулів”,оскількинавіть заофіційнимиповідомленнями від 25 до 80 %їхнього складустановилинезаможники та середняки.Протягомкількохмісяців большевики було неможливопроти нихнічоговдіяти, ілише втравні 1921 р.повстання було бповністюпридушенерегулярнимивійськами подкомандуванням М.Тухачевського (але йщедесь досередини 1922 р. в цьомурайоніпродовжувалидіятирозрізненігрупи).Лютькарателів не знала між: смердотізнищувалицілі села, якцезгодомнацистивчинили ізчеським селомЛідіце.

У Україні широкогорозголосунабуловеликеповстання под дротомГригор'єва. 20 тис. йогоучасників малі усвоємурозпорядженні 50гармат йнавітьшістьбронепоїздів. На думкурадянськихісториків,самецеповстанняперешкодилозапланованомувторгненнюЧервоноїармії вРумунію надопомогуУгорськійРадянськійреспубліціБели Куна. Однаксередчисленних українськихповстанськихзагонівнайбільшеуславилосяз'єднанняанархіста М.Махна. Упевний момент воно таналічувало до 40 тис.бійців.Якийсь годинуіснував союзселянського вождя ізчервонимипротибілих, та после января 1920 р.махновціпротягом восьмимісяців запеклобилися ізбільшовиками.

>Слідом за короткимвідновленням цого союзу вжовтні талистопаді 1920 р. (ізметою розбитиспільними силами Врангеля) аж досерпня 1921 р.зновутривалибоїміжповстанцями тачервоними.

Махна такпояснювавпривабливість для селянанархізму: смердоті булипроти пана ібагатогокуркуля, але йтакож йпротиполітичної іадміністративної владидержавнихурядовців.Детальнішийаналіз цогоявищапропонує роман Б. Пастернака “Доктор Живаго”: “>Селяниповстали, безкінцявідбуваютьсяповстання. Ві скажете, що смердотінеперебірливоборються як ізчервоними, то й ізбілими,хто б не був привладі, що смердоті простовиступаютьпротибудь-якоїофіційної влади,бо незнають, чогохочуть.Дозвольте Мені непогодитися. Селяниндуже добрознає, чогохоче,краще, ніж ві чи я, але йвінхочечогосьцілкомвідмінного. Колірозпочалася революція, вона пробудила його, йвін тодівирішив, щоце було бздійснення йогомрій, йогодавніхмрій житианархічно насвоїйвласнійземліпрацеюсвоїх рук,цілкомнезалежно і невідчуваючи собізобов'язанимнікому ані вчому. Алізамість цоговінпобачив, щолишепромінявстарегнобленняцарської держави нанове,кудижорстокіше ярмореволюційноїнаддержави.Тож числіддивуватися, що селанеспокійні, що смердоті неможутьвгамуватися!..”

>Григор'єв й Махна не були,звісно,єдинимиукраїнськими “>бунтівниками”.Наприклад, батько Зеленийочолюваввеликеповстання наКиївщині.Булотакож багатоінших.

У лютому 1921 р. ЧКповідомляла про 118значнихповстань в Україні.Стосовно ждрібнихінцидентів, толишепротягомчотирьохднів в одного ж рокучекістирапортували прогрупу із 10осіб, котрівідібрали зерно і вбилиурядовця вПодільськійгубернії, прозагін з 50озброєнихкулеметамивершників наПолтавщині, якіатакувалицукроварню, вбилип'ятьсторожів і забрали 18 коней, 306 тис. крб йдвідрукарські машинки, прозагінчисельністю в 200вершників уХарківськійгубернії, що напавши назалізничнустанцію і допідходубронепоїздаустигзнищити 26червоноармійців.

>Партизанськаборотьба в Україніточиласящетривалий годину. То вЛебединськомуповітіСумськоїгубернії аж до 1928 р. активнодіявповстанськийзагін,іншийзагінкількістю понад 20 Чоловік доти самого рокуоперувавпоблизуБілої Церкви наКиївщині.Такі жповідомленнянадходили й ізіншихрегіонівколишньоїімперії, особливо ізПівнічного Кавказу іСередньоїАзії.

>Дужезнаменний факт до Антонова,окрім селян,приєднувалисятакожробітники (“>включаючикільказалізничників”, якзазначалося вофіційномудокументі). Ми не маємонаміруаналізувати тутробітничий рух, але й вданомувипадку намцікаво, щоробітникитежпочаливиступатипротикомуністів.Ще в 1918 р.відбулисявеликіробітничістрайки ідемонстрації,навіть уПетрограді, абагатьохмістах Уралулівіесеризбурилипротибільшовиків “>відсталіелементи” із числафабричнихробітників. УІжевськувиникла30-тисячна “>Іжевська народнаармія”,котразгодомприєдналася до Колчака.Більше того: заофіційнимирадянськимиджерелами,робітникивисували “сутоселянські”вимоги,наприклад,щодоскасуванняпримусовихреквізиційпродукціїселянськоговиробництва.

>Щезловіснішим (із точкизорубільшовиків)виглядалозниженнянадійностіЧервоноїармії. Кількістьдезертирів й тихий,хтоухилявся від закличу навійськову службу,становилопересічно 20 %їїособового складу (адеякихмісцевостяхнавіть до 90 %).Восени 1920 р. водній лишеТамбовськійгуберніїналічувалося 250 тис.червоноармійців-дезертирів. Уберезні 1919 р.військова бригада вБілорусії,рекрутованаголовним чином зросійських селянТульськоїгубернії,приєдналася домісцевихселянськихповстанців. разом смердотіутворили тут “народнуреспубліку”. КомандирЧервоноїарміїСапожков улипні 1920 р.очоливвиступ уПоволжі 2700 вояків.ПіслязагибеліСапожковакерівництвоперейнявСєров, й под його дротомзагін активнодіявще два рокта інавітьзахопивкілька міст.Ще всічні 1922 р.вінналічував усвоємускладі 3000 Чоловік. Угрудні 1920 р.інший командирЧервоноїармії —Вакулінпіднявповстання вДонськійобласті.Чисельність йогобійцівшвидкозросла із 500 до 3200, а послезагибеліВакуліна йогонаступник Попов за станом наберезень 1921 р.мав усвоємурозпорядженні уже 6000 Чоловік. У лютому 1921 р. бригадаПершоїкінноїармії, щокористуваласяособливоюласкоюСталіна, начолізі своїм командиромМаслакомперейшла на бікМахна.

Алінайкритичнішаситуаціясклалася под годинуповстання наКронштадтськійвійськово-морськійбазі 2березня 1921 р.Повстанці добророзумілиселянськівимоги. У газеті “Вісті ВРК” від 16березня 1921 р. смердотіпідкреслювали: “Уобмін замайжеповністюреквізоване зерно, законфіскованихкорів та коней смердоті (>селяни — Ред.) здобули наскоки ЧК йкаральнікоманди”. як

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація