Реферати українською » История » Селянські податку на Україні в ХІХ - поч. ХХ століття


Реферат Селянські податку на Україні в ХІХ - поч. ХХ століття

Страница 1 из 2 | Следующая страница

 

 

 

 

 

 

 

 

>КУРСОВАРОБОТА

>Селянськіподатки на Україні у XIX –поч. ХХстоліття


>Вступ

>Актуальність тими.Розв'язання потребдержавотворення в Україні насучасномуетапінемислимі безвивчення іузагальненнянабутогодосвіду,об'єктивного йнеупередженогоаналізупозитивних йнегативнихмоментів,пов'язанихзістановищемукраїнського селянства.Ця проблемамаєважливенаукове йпрактичнезначення.Актуальністьїївипливає із тихийобставин, щовідродженняукраїнського селавимагаєоб'єднанихзусиль нелишеаграрників-практиків,учених-економістів,політиків, а іпрофесійнихісториків.Аджетворчевикористаннядосвідуминулогодопомагаєуникатизайвихпомилок, аврахуванняісторичнихуроківгарантуєздійснення державного курсу беззапровадженняризикованихекономічнихекспериментів,соціальнихкатаклізмів йвиснаженняресурсів.

>Необхідністьпоглибленоговивченнярізнихаспектівдіяльності селянстваХІХ-XX ст., коли воно та було босновнимвиробникомсільськогосподарськоїпродукції в Україні таРосії, а странедіялиринковімеханізми,має длясьогоденняпрактичнезначення.

Доти жрівеньрозвиткуісторичної наукивимагаєуточнення йдоповненняофіційноїконцепціївисвітленняподій ХІХ – початку XX ст., особливо в такомуспецифічному йбагатонаціональномурегіоні, якПівдень України.Використаннясучаснихметодівдослідження,введення донауковогообігу новихархівнихматеріалівдозволяютьзначноширше йоб'єктивнішевисвітлитиекономічне,політичне тасоціальне становище селянства України доби у XIX – початку ХХ ст.

>Наукова новизнакурсової роботиполягає до того, що набазідосягненьвітчизняноїісторіографії тааналізудоступнихджерельнихматеріалів >зміниподаткової політики царського урядущодо селянства Українирозглядаються як предметспеціального і комплексногоісторичногодослідження.

Мета роботиполягає вспробівичленитиголовнівидиселянськихподатків на українських землях наосновікомплексно-історичногоаналізурізноманітноїлітератури таджерел.

Длядосягненняпоставленої мети вкурсовійроботіпередбачаєтьсярозв’язатитакі заподіяння:

-вивчити,проаналізувати ісистематизуватиіснуючунауковулітературу затемоюкурсової роботи тавиявитинаявністьісторичнихджерел;

-висвітлитиосновнівидиселянськихподатків на Україні у XIX – на початку ХХ ст.;

-вичленитивпливподаткової політики царського уряду наекономічне становище українських селян;

Предметомкурсової роботиєосновнівидиселянськихподатків на Україні у XIX – на початку ХХ ст.

>Об’єкт роботи –впливподаткової політики царського уряду наекономічне тасоціальне становище українських селян.

>Хронологічнімежізазначеної роботи (ХІХ – вухо ХХстоліття)даютьзмогурозглянутиосновнівидиселянськихподатків на Україні у XIX – на початку ХХ ст.Вибірхронологічних міжобумовлений тім, щореформи 60-х років ХІХ ст. внеслиістотнізміни векономічне тасоціальне становище селян України. якнаслідок,зміниласьподаткова політика урядущодо цогопрошарку населення.

>Теоретико-методологічноюосновоюдослідженняєзагальніпринципиоб’єктивності,історизму,пріоритетуфактів тазагальнолюдськихцінностей, котріпередбачаютьоб’єктивнийопис йаналізподій.

>Історіографія запитання. Уходінаписанняданої роботи буввикористанарізноманітналітература.

Це були книжки ізісторії України,нариси ізрозвиткурізнихверств населення,зокрема селянства,енциклопедичналітература,періодичнівидання тазбірникидокументів. Алі не так нарізноманіттяпраць,присвяченихозначенійтемі, уісторіографії немаєзагальноїтеорії цого запитання.

Надпроблемоюселянськихподатків на Україніпрацюватитакідослідники, якГубаревВ.К. «Історія України», Дорошенко Д. «>Нарисісторії України»,КормичЛ.І.,Багацький В.В. «Історія України віднайдавнішихчасів до ХХІ ст.»,Єфименко А.Я. «Історіяукраїнського народу», БорисенкоВ.Й. «Курс українськоїісторії ізнайдавнішихчасів до ХХ ст.», МельникЛ.Г.,ГуржійО.І. «Історія України: курслекцій.Віднайдавнішихчасів докінця ХІХ ст.»,РубльовО.С.,РеєнтО.П. «Українакрізьвіки», Румянцев В.А. «Історія України. Світова історія» та багатоіншихвчених.

Так Дорошенко Д. Усвоїй роботи «>Нарисісторії України»особливуувагуприділивполітичнійборотьбіукраїнського селянствапротинаціонального таекономічногогноблення.

>Наступнідіячі українськоїісторичної науки –КормичЛ.І.,Багацький В.В. вдослідженні «Історія України віднайдавнішихчасів до ХХІ ст.»описуютьекономічне таполітичне становище селян вцілому тазокрема, запитанняоподаткуванняукраїнського селянства.

>Єфименко А.Я. вкомпелятивномузводіісторії України подзагальноюназвою – «Історіяукраїнського народу»,звертаєувагу наеволюціюселянськоїверстви населення на українських землях.

>РубльовО.С.,РеєнтО.П. вбагатотомній роботи «Українакрізьвіки»звертаютьувагу насоціально-правовий статус селянства у XIX – ХХ ст.Авторинадаютьаналізнормативнихдокументів, щорегулювали життя, і діяльністьукраїнського селянства.

БорисенкоВ.Й. в роботи «Курс українськоїісторії ізнайдавнішихчасів до ХХ ст.»тежповертається до запитання правовогорегулювання селян на землях України танадаютьописустанов, щорегулювали запитанняподаткової політики.

>Вивченняісторіїоподаткування,еволюціївпливуподатків насоціально-економічну сферу життяєоднім ізнайбільшважливихпитаньросійськоїісторії.Такевивченнязнаходитьсвоєвідображення впрацях І.Янжула, З.Вітте, У.Озерова І, таінших.

>Також принаписаннікурсової роботи буливикористані роботи ізісторіїРосіїзагального характеру. Цетакідослідження, як Історія Росії (>ІХ–ХХ) подредакцією А.Дворниченко, У.Измозика; Історія Росії (ІХ – ХХ в.) Я.Перехова таінші.

>Практичнезначеннякурсової роботивизначається тім, щотеоретичні розробки,викладені вдослідженніможуть бутивикористаніучнями і студентами дляпідготовки допрактичних зайняти.Такожзміст роботиможе статіосновою длянаписаннядоповідей,рефератів,різноманітнихвиступів.

>Роботаскладається ізвступу,трьохосновнихрозділів тазагальних з висновками.


1.Фінансова реформа царського урядудругоїполовини ХІХ ст.

 

ДозакінченняКримськоївійни вдворянськійпубліцистицізявилисячисленніпроектиліквідаціїкріпосного права йбуржуазноїперебудови країни.Авторицихпублікаційдомагалисядеякоговідновлення державного йсуспільного ладуРосії призбереженнінепорушностімонархічної влади й максимальномуогородженнідворянськихінтересів.Частинацихпроектів бувприсвяченатакожреформіфінансовоїсистеми країни.

Так,наприкінці 1854 р. ззапискою попитанню продержавніфінансивиступивліберально-дворянськийдіячпередреформноїепохисловянофілА.Й.Кошелєв.Найближчим приводом доскладанняцієї записки було ббажанняКошелєвавказатиновіджереладержавнихзасобів, необходимих дляведенняКримськоївійни. УзаписціКошелєвавідзначенакрайнянапруженістьросійського бюджету,ріст державногоборгу йрозладгрошовоїсистеми. На думку автора, ані шляхомпідвищенняподатків, ані зарахунокзвичайнихпозик підвищитидержавнідоходи не вдасться, арозраховувати однією лишеемісіюпаперових грошейукрайнебезпечно: такаміраможе привести доповноїфінансової йгрошовоїкатастрофи.Вихід ізположення, щостворилося,Кошелєвбачив увипускупозикиособливого типу,забезпеченого усімнадбанням держави. При цьомузасобу насплатувідсотківповинні буливишукувативиборнідворянськіпредставники,скликані царем.Кошелєвзовсім нестосувавсязагальних основмиколаївськоїфінансовоїсистеми йбачив панацею від всіх зол упожертвуваннях дворянства.

>Крім цого проекту,Кошелєв успеціальнійзаписці,складеної в 1850 р.,доводивнеобхідністьскасуваннявідкупноїсистеми йвведеннязамістьїїподатку на вино й пиво.

>Ще болеепомірний проект, щонітрохи неторкавсяпринципових основдореформенихфінансів, бувопублікований Ю.О.Микшевичем ужурналі «>РосійськийВісник» у 1859 р. Автор цого проектуставив собі залише заподіяннязнайтишляхи дляліквідації бюджетногодефіциту йзміцненняросійськихдержавнихфінансів.Підкреслюючинапруженість бюджетуплатниківподатків,Микшевичвідзначав, щодомогтися збільшеннядержавнихдоходів зарахунокпідвищенняподатків не вдасться.ВеличезназаборгованістьРосії, на думку автора,робила >неприпустимими йвисновок новихпозик.Єдинийвихід ізположення, щостворилося,Микшевичбачив упродажі державногомайна, упершучергуказенних земель йлісів.Цінність цогомайнадорівнювалавеличезнійсумі на чотири млрд. крб. Продажівказенних земель йлісів, словаМикшевича, могла бзначнопоправити справ державного казначейства.

>Більшрозгорнутим був проектдворянськогоекономіста Л. В.Тенгоборського. Авторвисунув рядзаходів,спрямованих на збільшенняпродуктивних сил країни,вважаючи, що разом із тімвиростуть йподатки.Віннаполягав назамінівиннихвідкупів акцизами,установленніп'ятипроцентногозбору іздоходів відкапіталів,внесених убанківськіустанови [1,36].Тенгоборськийуказував, щонеобхіднорізкоскоротитидержавнівитрати, щойдуть нанепродуктивніцілі, особливокошторису військового йморськогоміністерств.

З годиниКримськоївійнинеобхідністьперетвореннязастарілоїфінансовоїсистеми країни сталанастількиочевидної, щоцезмушено буливизнати іурядові кола.Найбільше детальнорозроблений проектперебудовибюджетної справ йусієїфінансовоїсистеми, щозбігався іззагальними основамимайбутньоїреформи, був уявлень самимміністерствомфінансів нарозглядОлександра IIнезабаром послезакінченнявійни. Упроектіпідкреслюваласянедосконалістьросійськихфінансів й кредиту,неймовірнаподатковаобтяженість населення,громіздкість йдорожнеча державногоапарата, школавідкупноїсистеми, щозагрожуєзростання державноїзаборгованості. Уньомувисуваласяпропозиціяреорганізуватиподаткову систему країни,скасувативиннівідкупи,збільшитимитнийприбуток, запровадитиакцизнізбори.Щобскоротитидержавнузаборгованість,пропонувалося статі продаж державногомайна, атакожзалученняприватнопідприємницькоїініціативи добудівництвазалізниць. Разом із тім упредставленомудокументінамічені були заходь,спрямовані назменшеннядержавнихвитрат задопомогоюборотьби ізрозкраданнями,деякогоскороченнявідомчихштатів й т.п. [2,67].

>Пропозиції наполіпшеннябюджетної справ,висунуті впроектіміністерствафінансів,цілкомзбігалися з широкорозповсюдженими у томуперіодсудженнями пронеобхідність відвестибюджетна йкасоваєдність йупорядкуватикошторисна справа.Усіціурізані заходь широкообговорювалися вліберальних кілкахдореформеноїРосіїще ізчасівСперанського.

ДокінцяКримськоївійницарський уряд приступило допідготовкифінансової йкредитноїреформи.

У 1859 р. булизаснованідвікомісії: одна при державномуконтролі – дляскладання правил про порядокрахівництва,звітності йревізії,інша, приМіністерствіфінансів – дляперегляду податей йзборів.Працямипершоїкомісії,керівникомякої був В.А.Татаринов, бувздійсненакорінна реформа у формальномуладі державногогосподарстваРосії.

>Малопліднимивиявилисязаняттяіншийзаснованої в 1859 р.комісії – поперегляду податей йзборів, Незважаючи на более ніж20-літнєїїіснування йчисленні млойїїпраць,їїневдачазначноюміроюпорозуміваєтьсязагальнимиумовами того години, колиїйприходилосяпрацювати.Податкова системанайтіснішим чиномзв'язана ізусіма сторонамисуспільного й державного життя, а смердотіусізнаходилися вперехідномустані.Тимчасовий характерприйнятихзаходів,відсутністьвизначенихпоглядів намайбутнє,боротьба старихпочатків ізновими вносилиперехідний характер й всамеекономічне життя народу, а томуважко було бвзагалізнайтитвердіпідстави дляподатковоїреформи, тім понад що сам права йположеннярізнихкласів населення далеко ще невизначилися [3, 112].

Тім годиноюподаткова системастраждаладосить тяжкиминедоліками, й всуспільнійсвідомостізасувалисяосновнірисинайважливішихїїперетворень.Метою їхньогоставилосяполегшенняподаткової ваги длянижчих,найбіднішихкласів населення, щовиносили насобімайже весьдержавний бюджет, азасобами –скасуванняподушних податей, соляногоподатку йвідкупів,перетворенняпаспортноїсистеми,залучення дообкладаннявищих,неподатнихкласів.Незважаючи напостійніфінансовіутруднення, щозатримуваливсякебезпосереднєзменшення державного прибутку, уцарюванняОлександра II бувздійсненачастинацієїпрограми,почасти повказівкахподатковоїкомісії. Одним ізініціаторівреформуванняподатковоїсистеми бувміністрфінансів граф МихайлоХристофоровичРейтери.Поставивши начергу запитання проскасуванняподушноїподаті, ізрозподіломтягаряїїміжусіма країнами, йпередавшиспосібдозволу цого запитання наобговоренняземськихзбір у 1871році.Рейтерипротедвічізбільшивподушну подати зсільськихобивателів: у 1862році на 25%, у 1867році на 50копійок. У 1863році, у видахполіпшенняпобуту чисельного йнайменшзабезпеченогоміського стану, бувскасованаподушна подати ізміщан,замістьякої бувуведенийподаток нанерухомімайна вмістах. У тому жроці бачено було бновеположення промито за правоторгівлі йпромислів, щозначнообклалодрібнуторгівлю. У 1868роціположенняцепоширено на ЦарствоПольське, а 1870 й 1873рокахузагаліпосиленеобкладанняторгівлі йпромислів.

>Самеістотнеперетвореннясистемиподатків, щодіяла,виразилося взамінівиннихвідкупів акцизом на вино.Виннівідкупи –найбільшогиднепородженняфеодально-кріпосницькогогосподарства й права –необхідно було бліквідувати впершучергу.Ліквідаціювідкупноїсистемисамодержавствотакожвикористовувало у тому,щобзаспокоїти тішироке,справдінародний рух, щонапередодніреформивилилося у форму «>питнихбунтів». У 1860 р.царський урядстворив спе-ціальнукомісію для розробки проекту проскасуваннявиннихвідкупів йвведенніакцизноїсистеми.Головоюкомісії бувпризначенийліберальнийдіячперіоду50–60-х років О.П.Заблоцький-Десятовський; у складїїввійшли чиновникиміністерствафінансів йвинокурнихзаводчиків [4, 70].

>Необхідністьскасуваннявиннихвідкупівдиктувалася й сутофіскальнимиінтересами.Вже впершийрік діїакцизноїсистеми (1863 р.)питнідоходискарбницісклали 138 млн. крб.замість 126 млн. крб.,отриманих відвідкупників у 1862 р. Унаступні роктацідоходискарбницібезупинно росли й до 1878 р.склали уже 198 млн. крб. [5,42].

>Російсько-турецькавійна 1877–1878 р.зновувисунула запитання про реформуподаткової справ. Уданомувипадку кола, щопанували,керувалися небажаннямвивестиселянськегосподарство із того стануубогості йрозвалу, доякого воно таприйшлозавдякинепосильнимподатям йзборам.Шляхомвідновленняподатковоїсистеми смердотіпрагнули підвищитидоходискарбниці йзміцнитифінансиРосії.

У 1879 р., назмінуподатковоїкомісії, бувзаснована новакомісія дляобговоренняприпущень проскасуванняподушнихзборів,чимвиражавсянамірпокінчити із ними остаточно. У 1880 р., подвпливомсуспільної думи,відмінний один з самих тяжких для населенняподатків –податок насіль.Виданоновістатути прозбори за правоторгівлі йпромислів, прогербовийзбір, про акциз нацукор,змінениймитний тариф,приєднаний дозагальногодержавними доходахдержавнийземськийзбір, із чоговиникособливийдержавнийпоземельнийподаток, установленьзбірзістрахувань, ізпасажирськихквитків йвантажіввеликоїшвидкості й т.д.Унаслідокзробленого удвічі менший відцарюванняпідвищенняподушної іоброчної податей й що збільшенняпитногоподатку,податковийтягар, що лежавши населянськомунаселенні, не лише,однак, незменшилося, але йзначнозросла:подушна іоброчна подати, ізпитним йсолянимподатком, у 1856 р. дали 142,9мільйонакарбованців, чи 40,4%, всіхзвичайнихдоходів, у 1881 р. (без соляногоподатку) – вже 313,9мільйонакарбованців, чи 48,2%.Крім того,селянська реформавикликалавиникненнявикупнихплатежів, щодуженезабаром, увидіневідповідності, щовиявлялося,між ними йприбутковістюнаділів,виявилисяновимтягарем дляселянського населення.

До цого годиниподатковакомісіярозробиласвійчерговий проект такназиваногорозрядногоподатку, що у 1878 р. був уявлень уміністерствофінансів.Даний проект нескасовувавподушноїподаті, алишедоповнювавнеї,увівшиподаток попри всіінше населення країни, що мало дохід понад 200 крб. урік.Платники цогоподаткурозділялися на 25розрядів, узалежності відрозмірівнерухомогомайна.Розряднийподатокповинний був підвищитидохіднінадходження вскарбницю, але й проект його був ворожкозустрінутий дворянами йцарськимиміністрами.Поміщики кричали пронесправедливостіпропонованого проекту, поякомуосновнимоб'єктомобкладання було бнерухомемайно, аторговельне населення,отже,звільнялося від такогоподатку. Урезультаті проектрозрядногоподатку не бувприйнятий, а самаподатковакомісія на початку 80-х років буврозпущена.

Алі,всілякообгороджуючипоміщиків віднесеннясамоїнезначноїчасткиподатковоготягаря, уряд разом із тімзмушено було бреагувати наруйнування селянства, щоприйнялонаприкінці 70-х роківмасовий характер, й напрогресуючийрістнедоїмок. Великийматеріал, щохарактеризуєзубожінняселянського населення в зв'язку ізнепосильнимподатковимгнітом, бувзібранийкомісієюВалуєва.Дворянськіпредставники,притягнуті до роботи вційкомісії, булизмушеніпроти свогобажанняконстатуватизубожіння селянства. ЗаданимикомісіїВалуєва, уТверськійгубернії,наприклад, іздесятинипоміщицькоїземлістягувалося від 7 до 23 коп. податей йзборів урік, в годину якколишніпоміщицькіселяниповинні булиплатитивикупніплатежі йподаті від 2 крб. 21 коп. до 3 крб. 33 коп. здесятини,тобто в багаторазів понад.Така ж картинакрайньоїнерівномірностіобкладанняспостерігалася у всіхгуберніях,розглянутихкомісієюВалуєва [6,65].

Урезультатіреформи 1862 р. йпоміщики, йпромисловабуржуазіявиявилисязвільненими відсплатипрямихподатків, в годину як селянствоповинне було б,крімвикупнихплатежів,вносити як йранішеподушну подати йвиконуватичисленніземськіповинності.Зростаючі, Незважаючи настрогістьстягнень,недоїмки вселянських платежахробили усе более й болееочевидним, щоціплатежі, невідповідаючи не лишеприбутковостіземлі, але й йзагальноїсукупностізасобів селян,є їмруйнівними.НаприкінціцарюванняОлександра II фактвиснаженняплатіжних сил йзагальногозниженнядобробутуселянського населення буввизнаний самимурядом йпоставлений начергу запитання прозниженнявикупнихплатежів, але йдозвілвін здобувши лише внаступнецарювання.

2.Основнівидиселянськихподатків на Україні (1861 –поч. ХХ ст.)

 

Реформа 1861 р. й якїї –швидкийрозвитоккапіталізму всільськомугосподарстві – привели доістотнихзмін у земельнівідносинах.Значначастинапоміщицькихмаєтків,зокрема на Україні,перебудовувалась й переходила пакапіталістичний шлях. Зрозвиткомкапіталізму всільськомугосподарствішвидковідбуваласьдиференціація селянства.Розвитоккапіталізмуруйнувавідеалізовану народникамисільську громаду ізїїнатуральнимгосподарством,перетворюючи селянина утоваровиробника,підпорядкованогоринку.Внаслідокрозвиткутоварно-грошовихвідносинбільшістьсільського населеннярозорялась,незначнаменшістьбагатіла йперетворювалась усільськубуржуазію.

>Післяреформи 1861 р.економічне становищеосновноїмаси селянствадедалігіршало.Головними причинамизубожіння селянства булималоземелля,злиденнінаділи, передача селянамгіршоїземлі,відробітки,орендапоміщицькоїземлі накабальнихумовах,непосильніподатки,викупніплатежі,мирськізбори, натуральнаповинність,дробленнядворіввнаслідоксімейнихрозділівтощо[7; 67].

Занадільнупольову іприсадибну землю,одержанувнаслідокреформи, на селян Українипокладалисяповинності увигляді грошей (оброк, чинш) й «>здольщини» (панщина). Заземлі подсадибами наПравобережжі йЛівобережжіселянищорокусплачували по 5,1 крб. й понад іздесятини. Зазгодоюміжпоміщиком й селянамицюповинність можна було бзамінятивідробітками. Заумовами,виробленимипоміщиками, іздесятинипольовоїземлівстановлювавсятакий оброк: уЧернігівськійгубернії (взалежності відмісцевості) – від 1,4 до 2,5 крб., уПолтавській – від 2 до 2,5 крб., уХарківській – від 1,8 до 2,8 крб. УКиївській,Подільській йВолинськійгуберніях,територія які бувподілена надев'ятьмісцевостей,селянисплачували оброк від 1,35 до 3,3 крб. за десятину чивідроблялипанщину від 8,5 до 20днів. УКатеринославській,Херсонській йТаврійськійгуберніяхвідробляли 40чоловічих й ЗОжіночихднівпанщини задушовийнаділ.

>Грошовуповинність можна було б зазгодоюпоміщиказамінюватиоплатоюхлібом. Рядкисплати оброкувстановлювались задомовленістюміж селянами йпоміщиками йзаписувались вуставніграмоти.Поміщики малі правовимагати від селянсплати оброку запівроку наперед.

Сума копійчаного оброку, чи панщина, щоїї малісплачувати чивідроблятипоміщикамкріпосніселяни,встановлена вуставнійграмоті, малалишатисьнезмінноюпротягом 20 років. НаЛівобережжі України панщина («>здольщинна»повинність)визначаласьробочими днями. Так, за десятинупольовоїземліселянивідробляличоловічимипішими днями вЧернігівськійгубернії – від 12 до 21 дня,Полтавській – від 16 до 21 дня йХарківській – від 12 до 19днів (взалежності відмісцевостей, на котрі було бподіленокожнугубернію). Цестановиловеличезнукількістьробочихднів. Громада селян, Яка здобула 300 десятинземлі,відробляла понад 6000робочихднівпанщини. Характерно, щоколишнікріпосникиподілялипанщиннідні налітні йзимові, Перші із якістановили 3/5, адругі – 2/6загальної їхнікількості.

>Селян й послереформи до переходу навикуппримушувалипрацювати напоміщика. Закон,захищаючиінтересипоміщиків, недопускавніякихпослаблень йвимагав,щобселянибеззаперечновиходили на роботунавіть тоді, коли наряд на роботу було бзроблено неправильно.

УКатеринославській,Херсонській йТаврійськійгуберніяхпанщинувідробляличоловіки йжінки,причомучоловічідніподілялись накінні йпіші.Виконували їхньогоселяни закруговоюпорукою (при общинномуземлеволодінні). Приподвірномуземлеволодіннікожний господар дворувідповідав заповинності ізсвоєї ділянки.

>Одержавшижебрацькінаділи, селянство було бприкуте не дуже доцихнаділів, а і досільськоїобщини, допоміщицькоїземлі [8; 102].

>ЩодоПравобережної України, з дохідними статтями й послереформизалишилисьспецифічнікріпосницьківідносини – такзванісервітути.Селянамнадавалося право пащі худорбу послезборухліба,збиратихмиз па земляхпоміщиків, >поміщиктакожмав правовипасухудоби па землях селян.Паправобережній Українісервітутами (ізпоміщицькимимаєтками) бувзв'язанамайже половинаселянськихдворів.

>Щоб забезпечитисплатуподатків йзборів, селянство було бзв'язанекруговоюпорукою.Законодавчим актомзаборонявсявихід зсільськоїобщини.Крімподатків, наплечі селянства великимтягаремляглинатуральніповинності:підводна,дорожна,етапно-арештантська,постоєва й т. п., атакожвитрати наутриманнянижчоїадміністрації.

>Умови, щостворилися населі в зв'язку ізрозвиткомкапіталізму,примушувализначнукількість селянствазалишати село ййти назаробітки.Щобзапобігти цьому,царський уряд,крімкругової поруки,вишукувавінші заходь дляприкріплення селян дообщини (>громади).Запроваджуваласяпаспортна система, котраобмежувалапересування селян.Селянствопідпорядковувалосянаглядуполіції та чисельного «>селянського» начальства.

>Головнимджереломіснування селян вбагатьохмісцевостях булизаробітки умістах, напольових роботів упоміщиків, векономіях, укуркулів, але в фабриках, заводах,залізницях й т.д. Вісьчомузначначастина селянстваопинилась установищі нехліборобів, асільськогосподарськихробітників йробітниківвзагалі.

>Податки, уцарськійРосії булиосновнимджереломприбутків державного бюджету.Розподілялися смердотідуженерівномірно нелишесередстанів, а ісеред самого селянства.Чимзаможніше було бгосподарство, тімменшучасткустановилиподатки в йогобюджеті.Особливанесправедливість був до того, що прирозподіліподатків йзборіввиходили не ізприбутковостігосподарства, а «іздуші».Податки, котрімавсплатити селянин, й порядок їхнісплативстановлювалиськазенними палатами, котрірозсилали поволоснихправлінняхокладнілисти,складені напідставіданихостанньоїревізії.

>Волосніправління доцихокладнихлистівдодавалищезбори наземськупошту й наутриманняволосногоправління, асільські сходи напідставіцихдокументіврозкладалиподатки йзбориміжплатниками,додаючищезбори навитратигромади (>сільськізбори): назаробітну платусільському й церковному старостам,вчителю школи, пастухам й т.д.

>Селянство сплачувалошістьвидівподатків йзборів:державнийпоземельнийподаток,викупніплатежі,земськізбори,обов'язковестрахування,подушну подати (доїїскасування у 80-хроках) ймирськізбори [9; 78].

>Найбільшими йнайтяжчимиподатками буливикупніплатежі ймирськізбори.Викупніплатежі в окремихмісцевостяхстановили 2,5 крб. й понад іздесятини.Розмірмирськихзборівколивався від 50 коп. до 2 крб. йвище іздесятини, але йздебільшогоцізбори брали подушно.Розподілялисяподаткиміж волостямидуженерівномірно.Значнобільшіподатки доводилосясплачуватиколишнімпоміщицьким селянам. Так, смердотісплачуваливикупніплатежі, тім годиною, як,наприклад, козакиЛівобережної України,об'єднані уволості, їхні не платили.

Дляпереважноїбільшості селянствавикупніплатежі булинепосильними.Вже після десяти років послереформицемусилавизнатинавіть й «>Валуївськакомісія».Вонавідзначила, щоплатежі селянперевищуютьприбутковістьселянськихгосподарств й щоселянисплачують їхні зарахуноксторонніхзаробітків.Селяни, котрівийшли ізкріпосноїзалежності, несливеличезнийфінансовийтягар. За землю,споконвічноїмналежну й нимиоброблювану, їхніпримушувалисплачуватипоміщикамвеличезнігроші. Ос-кільки селянство немалочимсплатитикріпосникам за землю, урядцарськоїРосії,щоб забезпечитиінтересипоміщиків,повністюсплативїмвартістьземлівідповідно дозатвердженихвикупнихактів, але й неготівкою, апроцентнимипаперами, котріпоступово погашалися.Державнийборгперекладався на селян. їхніпримушувалисплачувати нелишеномінальнуцінуземлі, а іпроценти накапітал протягом 49 років. У зв'язку ізцим сумакапітальногоборгу,збільшувалась у три рази. Таким чином,царська держававиступала й вроліборжника (>щодопоміщика), й вролі кредитора (>щодо селянства), атакож брала у собіфункції позбору із селянствавикупнихплатежів, котрі ізнелюдськоюжорстокістюстягувала із селянадміністраціяволоснихустанов,мировіпосередники йполіція.

>Всього селянство України за 49 років винне було бсплатити за землю йсвоєзвільнення понад 490 млн. крб. (>замість 166, 8мли. крб.), із які до 1906 р. було бсплачено 382 млн. крб.

З року врікзбільшувались йземськізбори, котрійшли наутриманняземських управ,повітової йсільськоїполіції,прокладання й ремонтшляхів,утримання йбудівництвошкіл,лікарень тощо. Характерно, що привизначеннізборіввзагалі, йземськихзокрема, чиновники йволосніправління незважали натяжкіекономічніумови селянства.

>Внаслідокнепосильнихплатежівнагромаджувалисьнедоїмки, котріцарський урядстягав задопомогоюволосноїадміністрації,поліції йнавітьвійська.Примусовестягненняземських йіншихзборівнерідковикликалоселянськізаворушення.

На початку XX ст., особливо под годинупершоїросійськоїреволюції 1905–1907 рр. й внаступні рокта, подвпливом йкерівництвом робочого класупосилюєтьсяборотьба селянствапротипоміщиків,буржуазії [10; 308].

>СелянствоцарськоїРосії боролосяпротисоціально-політичногогноблення йзалишківкріпосництва, зазнищенняпоміщицькогоземлеволодіння,непосильнихподатків,зборів,різних повинностей, котріважкимтягаремлягали наплечі селян.Боротьба селянінколи переходила увідкритівиступи, котріздебільшогозазнавалипоразки.

>Порівнюючиселянськіплатежі ізпоміщицькими, мибачимо, щоселянисплачувалиподатки вкількаразівбільші, ніжпоміщики.

Заданими Центральногостатистичногокомітету, всередньому уРосії на десятинуселянськоїземлі припадалоплатежів 3 крб. 93 коп. Убагатьохвипадкахселянськіземлі булиоподаткованівище, ніжпоміщицькі, в партії 11 йнавіть понад раз.Лишепершабуржуазно-демократична революція 1905–1907 рр.примусилацарський урядчастковозменшитиціграбіжницькіплатежі. В частности, із 1906 р.викупніплатежі було бзменшено наполовину, а із 1907 р.стягненнявикупнихплатежівприпинялосязовсім.

>Податки ізселянськогогосподарства булитаківеликі, щонерідкоперевищували не лишеприбутки ізгосподарства, а ічастинузаробітків селян настороні. Це видно ізпорівняннясумиподатків ізприбутковістюгосподарства. Так,середнійврожай іздесятини уПолтавськійгубернії, запідрахункамиземськихстатистиків,становив 48пудів. Таким чином,середнєгосподарство,наприклад, із 6 десятинамиземлі при 6чоловіках сім'ї (притрипільнійсистемі)одержувало (без зерна напосів) 160пудів зерна. З них 120пудівйшло на забезпечення сім'їхлібом.Лишалось 40пудів, котрі можна було бпродати за 24 крб. (по 60 коп. за пуд).Податки жстановили 23 крб. 58 коп. Таким чином, грошейледвевистачало насплатуподатків [8,36].

>Природно, щомалоземельнігосподарства не малізмоги не лишеполіпшуватисвоєгосподарство,купувати реманент тощо, адуже часто вже не булиспроможнінавітьсплатитиподатки.

>Особливоважко було бмалоземельним йсереднімгосподарствам уневрожайні рокта. Длясплатиподатківселянизмушені були забезцінокпродаватичастину свогомайна, до тогочислі йтяглову силу. Тому посленеврожайного року багато селян було неможливопоставити на ногисвоєзанепалегосподарство,обробити землю й мусілиздаватиїї ворендумісцевимбагатіям забезцінок із тим, щоб лишесплатитиподатки.

>Зубожіння селянства призводило доти, щопереважнабільшість селян не могласвоєчасносплачуватиподатки йзбори,внаслідок чогонедоїмкирік урікзбільшувались йдосягали великихрозмірів. Так,лише потрьох видахподатківКуп'янськогоповіту,Харківськоїгубернії, смердотістановили 319 776 крб., із них 103 118 крб.губернського йповітовогоземськогозбору, 164 658 крб.викупнихплатежів й 51910 крб.боргупродовольчогокапіталу.Продовольчікапіталискладались ізкоштів, котрісплачувало селянствозамістьзсипки збіжжя умагазини длязапасівхліба навипадокневрожаю чиіншогостихійного лиха.

>Кругова порука не моглазапобігтибезперервномузбільшеннюнедоїмок й забезпечити оплатурізнихзборів тагрошових повинностей, котрі ізкожнимдесятиріччямзбільшувались йлягаливеличезнимтягарем напригнобленіселянськімаси.Кругова порука вбагатьохвипадкахсприялапроцесузубожіння

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація