Реферати українською » История » Римська Імперія в II-III ст. н. тобто: Період падіння та загібелі


Реферат Римська Імперія в II-III ст. н. тобто: Період падіння та загібелі

 

>РЕФЕРАТ НЕ ТЕМУ

>РИМСЬКАІМПЕРІЯ вII—III ст. зв. е.:

>ПЕРІОДПАДІННЯ ТАЗАГИБЕЛІ


ПЛАН

1.Державне життяімперії в ІІ ст.

2.Внутрішня політика МаркаАврелія та йогонаслідників.

3.Безсилляімператорів.Агоніїімперії.

4.Використаналітература.


1.Державне життяімперії в ІІ ст.

У II ст.Римськаімперіядосяглакульмінаціїрозвитку. На початкустоліттяправивімператор Траян (98-117).Під годину йогоправліннязовнішня політика сталанаступальною.

>Особливонебезпечним для Риму було бДакійське царство. 101 р. царяДакїїДецебала було брозбито, йвін бувзмушенийукласти світ. До римлян переходилачастина територїДакії, а 105 р.розпочалась новавійна, щозакінчилась 106 р.приєднанням до РимувсієїДакії.

>ЗавоюванняДакії малопевнестратегічне іекономічнезначення.Римлянипозбулисянебезпечногосусіда.Тепер смердоті малізручний плацдарм у тому,щобвідбивати напади ізпівнічного одразу ж.

>ПіслязакінченняДакійськоївійни великаувагаприділяласяукріпленнюкордонів. Траян доручившизбудувати системуприкордоннихукріплень, щосполучалисяміж собоюшляхами. Налінії кордонувикопувалирови йробилинасипи. Таким чином,створювавсябар'єр, щомавперешкоджатиможливомунаступуварварів.

>ЗавоюванняДакіїдопомоглозміцнитиримськийвплив уБоспорськомуцарстві.

>Незабаромпосилиласяримськаагресія й наСході. 106 р. було бприєднанеНабатейське царство вАравії, а ще черезкілька роківрозпочаласьвійна ізПарфією. Увиникненнівійни Риму ізПарфієювелику рольвідіграловірменське запитання. 113 р.римськівійськазавоювалиВірменію, всютериторіювірменського царства було бперетворено наримськупровінцію. 115 р.римляниперейшли р. Тигр,завоювалиАдіабену,Вавилонію, апотімздобулистолицюПарфіїКтесіфон.

Траян,досягшиПерсидської затоки,планувавпохід вІндію. Однакцимвойовничимнамірам несудилосяздійснитися.Йому довелосяприпинитинаступальні дії,оскільки уМесопотамії,Єгипті та наКіпріпочалисязаворушеннямісцевихнародів.Придушивши їхні, Траянвичерпавресурси дляподальшогопродовженнянаступальноївійнипротиПарфії.Хвороба змириласяімпера-ораповернутися вІталію, але й вдорозі (уМалійАзії)він помер.

Траяннамагавсязміцнитиімператорську уладові,дбав пророзвитокпровінцій. У рокта йогоправлінняспоруджувалинові тавпорядковувалистарішляхи, щотакожсприялорозвиткуіталійськогогосподарства,влаштовувалосячималорозкішнихвидовищ.ПісляДакійськоївійнивидовищатривали 123дні, насценібилосяЮтис.гладіаторів й було бзацьковано 11 тис. дикихзвірів.

>Після смерти Траянаімператором ставшиАдріан (117— 138).Він, як й йогопопередник, бувдосвідченим полководцем, але й навідміну від Траянадбав про забезпеченнякордонів йзбереження світу.Парфянськомуцареві повернулиобласті,завойовані Траяном,боновозагарбані і далеко ще невтихомирені територїважко було бвтримувати безкрайньогонапруження.Вірменія ізпровінціїзновуперетворилася на царство, що йогоочолювавпереважнозалежний від Римуцар. АліАдріанзберігзавойовані Траяном територї вАравії, атакожДакію, якої Римпродовжувавколонізувативихідцямипереважнозісхіднихпровінцій.ДіяльністьАдріанаспрямовувалася на подаліпосиленняімператорської влади йрозвитокбюрократичногоапарату.

>Важливим заходомАдріана було бвидання так званого ">Вічногоедикту", згідно ізякимініціатива взмініправових нормперейшла доімператора. Впродовж години свогоправлінняАдріаноб'їздивмайже усіпровінції, щопередусім малополітичну мітку.Прихильникмирної політики,Адріанприділяввеликуувагузміцненнюобороноздатностіімперії:прикордоннілінії (особливо вЗахіднійЄвропі) булиукріплені,посиленовійськовудисципліну.Особливезначення мала зміну порядкукомплектуваннявійськ. До II ст.н.е.основнівійська (>легіони)поповнювалисяримськимигромадянами. ЗчасівАдріана улегіонипочалиприйматижителівпровінцій,незалежно від того, чи малі смердотіримськегромадянство.

>УлюблениммістомАдріана булиАфіни.Вінприкрасив їхньогоновимиспорудами йпишався тім, що бувафінським архонтом.Він писавшивірші,умівліпити ймалювати.

>Адріан помер послетяжкоїхвороби, на якоїзахворів под годинуподорожей.Післяврочистогопохорону прахпомерлого було б поставлена вспеціальнозбудованомумавзолеї —монументальнійспоруді, щоіснує йдосі подназвою замку святого Ангела.

>НаступникомАдріана ставшиАнтонінПій (138—11). ІВін буврозумноюлюдиною,ніколи невтрачаврівноваги, ізпрезирствомставився дослави,виявлявщедрістьщодоінших, бувскромним йвимогливим до собі. Принципами йогоправління булисправедливість,щастя,вірність. ЗаАнтонінаРимськаімперіязберігаласвій престиж.Дипломатичнимизасобамийомувдалосьзапобігти .вторгненнюпарфян, уПричорномор'ївіндопомігОльвії йперемігаланів.Антоніну довелося вестивійну вБританії. Напівніч відАдріанового валу було бспорудженоновий вал, щозахищавримськутериторію від новихвторгнень.


2.Внутрішня політика МаркаАврелія та йогонаслідників.

>Антонінанаслідував МаркАврелій (161—180) —видатнийпредставникстоїцизму.Свої подивисявінвиклав унотатках, щомаютьназву "До собі",знайдених йопублікованих после його смерти.Вінпрагнувсамовдосконалення й життявідповідно до законівприроди.

>ПравлінняАврелія було бсповненевійнами, щопотребували багатокоштів. Доти жрознесенавійськами чума, щолютуваланавіть уРимі,призвела добагатьох смертей.Придунайськіобласті аж досамоїІталіїзазналинападіврізнихварварських племен. (Причинаминападів були тихпересування племенвздовжзахіднихкордонівімперії, щоувійшли вісторію подназвою Великогопереселеннянародів.)Римляниздобулиперемогу над варварами,зокремарозгромилисарматів. Останнівизналиримський протекторат, наїхній територї було брозміщеноримськігарнізони.Часткововарвариоселялися уримських областях на правахколонів (>орендарів).

>Згодомвійна із варварамивідновилася.Імператорзновувиступив упохід. Іця другакампаніязакінчиласьперемогою римлян, але й под годинуновоїепідеміїчуми, щопоширилась увійськах, МаркАврелій помер.

>Війни йвнутрішніпотрясінняпозначилися настаніімперськихфінансів.Під годинувоєн наДунаїдовелосявдаватись донадзвичайнихзаходів: ізторгів продавалиналежніімператоровіречі,коштовнийпосуд,дорогоціннекаміння,імператорськевбрання.Економічне становищеімперії протягом годиниправління МаркаАвреліяпохитнулось.

>Наступником МаркаАврелія був його сінКоммод (180—192).Вінуклав із варварами світ,відмовившись від новихтериторіальнихнадбань. Длявнутрішньої політикиКоммодахарактернимєпосиленняабсолютистськихтенденцій.

>Вищі кола Риму булиневдоволеніімператором,зокрема через ті, щовінмавособливупристрасть доігор тавидовищ йнавіть самінодівиступав наарені якгладіатор.Протинього було борганізованозмову й убито угладіаторськійказармі.Коммод бувостаннімпредставникомдинастіїАнтонінів, Яка правилаРимськоюімперієюмайже 100 років.

ЗаправлінняАнтонініврозбудовувалисяміста,споруджувалисяшляхи.ПротеІталіяпоступововтрачаласвоєпривілейоване становище,натомістьпроцвітаючими сталипровінції. Усуспільномужиттіімперії цого години було бзакладеночималосуперечностей, щонеминуче маліпризвести докризи.Криза настала неодразу й неодночасно в західних областяхімперії,насамперед — вІталії.ПоступовавтратаІталієюпровідногоекономічного становищавиявилась увідпливікоштів заїїмежі й взапустінні земель. Одним ззасобівборотьби ізцимиявищами був наказ Траяна й МаркаАврелія сенаторам,щобостаннівкладалипевнучастинусвоїхкоштів віталійськеземлеволодіння, але й навряд чице моглоповернутиІталіїїїколишнюмогутність.Заборгованістьколонівзростала.Внаслідок цогоземлевласникизамінялигрошовуорендуорендою зачастину продукту.Поступовоорендаставалапримусовою,орендаріфактичноприкріплялись доземлі й було неможливо облишитимісцепроживання.

>Після смертиКоммодарозпочаласягромадянськавійна, щозакінчиласяцілковитоюперемогоюСептимія Півночі (193—211). Північ бувдоситьосвіченоюлюдиною,енергійним полководцем йадміністратором.Вінотримавімператорську уладові відсолдатів, що сталиголовноюопорою його йнаступників.

Північздійснивреформи вармії. Угвардіюпочализараховуватипереважносолдатівпридунайськіх тасирійськихлегіонів.Кожний солдатівтепермігсподіватися напросування послужбі.Внаслідок цогопрсцеспро-вінціалізації йварваризаціїарміїпоглибився.Солдатидістали правобратизаконнийшлюб.

Сенатвтративзначення,якоговіннабув зачасівАнтонінів.Водночаспосилиласяімператорськабюржратія. Роль верховного органу вдержавівідіграваларедаімператора.

>Римськіфінанси послемарнотратногоправлінняКоммода були внезадовільномустані. Доти жреформи Півночіпотребувализначнихкоштів. Черезцеподаткистягались ізбільшою, ніжраніше,суворістю.Нестачафінансівпризвела доти, щокількістьсрібла усрібюмуденаріїзменшиласьмайже наполовину.

>Спираючись наармію, Північздійснювавантизенаторськуполітику йпрагнуввисунутипредставниківмуніци-пальноїзнаті впровінціях.

УзовнішнійполітиціСептимій Північ,настідуючи Траяна,здійснивпохідпротиПарфії. Заумовамиукладеного світуримляни здобулиМесопотамію. УЗахіднійЄвропі Північдокладавзусилля дозміцненняреінського йпридунайськогокордонів.МаючинамірпідкоритипівнічнучастинуБританії,населену племенами, котрі часто нападали наримськупровінцію,вінорганізувівпроти нихпохід.Британським племенам було бзавданоюразки, але йзавершитикампаніюімператорові непощастило: там-таки, уБританії,він помер.

>Септимій Північзалишивімперіюдвомсинам: МаркуАвреліюАнтоніну,прозваномуКаракаллою, йПуб-ліюСептілііюГеті.Обидва смердотівважалисьспівправителями, але й справвершив старшого брата —Еаракал-ла.Першим актомїхньогоправління було б примирення ізбританськими племенами наумовахвідновленняпопереднього кордону.Убивши брата,Каракаллаправив із 211 до217р.Жорстокий ймстивий,підозріливий ймалодушнии, разом із тімсповненийупевненості увеличісвоєї влади,він ізперших ждніврозпочавпереслідуватисенаторів.Серед жертвКаракалли буввидатній юристПапініан,якийвідмовивсявизнатисправедливимубивствоГети.

>Каракаллавидаведикт, заяким праваримськогогромадянствапоширювалисьмайже попри всівільне населення.Цейзаконодавчий актзавершував процесасиміляціївільного населення, щорозпочавсяще зачасівреспубліки.

УРиміКаракаллазакінчиврозпочате йогобатькомбудівництво лазень (терм), котріперевищувалисвоїмирозмірами усістарі йсвідчили провисокийрівень архітектури табудівельноїтехніки.


3.Безсилляімператорів.Агоніїімперії.

>Навесні 217 р.протиКаракаллиорганізувализнову, й його було б убито.Солдатипроголосилиімператором МаркаОпелліяМакріна,людину незнатногопоходження, котрадослужила довершницькогозвання. Це бувшр-ший вершник,який ставшиімператором.

>ПротеМакрін немавдостатнього авторитету, айсгоспробазменшитиплатню солдатамвикликаланевдоюлення.Імператором було бпроголошеночотирнадцятирічногоВаріяАвітаБассіана, щоналежав до родуСеверів.Біс-сіан бувжерцем богаСонця йнамагавсязапровадитиійй культ уРимі.Врешті-рештповедінкаімператора, дняякогооргії булинайулюбленішоюформоюрозваг, атакож йогорелігійніуподобанняобурилипреторіанців, й смердоті вбили його.

>Імператорська владаперейшла додвоюрідного братаБассіана — Олександра Півночі (222—235).Йогопрш-ління було бпевноюреакцією напринципивіиськоіоїмонархії,запровадженіСептимієм Північчю.Знову, як й заАнтонінів, було бвстановленозгодуміжімператором й сенатом.Протеістотнихзмін у системуправлішя,встановленуСептимієм Північчю, Олександр невніс.їін незумівприборкатиармію.

Олександрвіввійну із персами (>переможну), атаюж ізгерманцями.Його авторитет якімператора под годинуостаньоївійни, щовідбуваласязізміннимуспіхом, було бпідірвано. Один зполководців, ГайЮлій БерМаксимін,очоливпротиньогозмову. Олександра було б убито, аМаксимінапроголошеноімператором.

ГайЮлій БерМаксимін (235—238) бувпершимімператором,якийрозпочаввійськовукар'єру вибачимо солдатом.СвоєправлінняМаксимінознаменувавнасампередпридушеннямопозиції увійськах.Після цогоповівнаступспочаткупротигерманців, апотімпротидаків йсарматів.

>Максимін був ">солдатським"імператором йпрагнувпередусімздобутипопулярністьсередсолдатів.Цим йвизначалась йоговнутрішня політика. Впродовж годиниправліннявінжодного разу я не був уРимі й недобивавсязатвердженнясвоєї влади сенатом.Джереластверджують, щоМаксимінконфісковувавгроші умістах,скарбницяххрамів.Сільське населення було бнадзвичайноневдово-лененасильствамисолдатів ймісцевоїадміністрації.Римський Сенатоголосив проскиненняМаксиміна.Незабаром навимогувійськ й плебсуімператором було бобраноГордіана III.Дізнавшись проподії вРимі,Максимінрушив на місто ізвійськами, але й под годинуневдалої облогиАквілеї бувубитийсвоїми солдатами.

>Гордіан III ставшиодноосібним правителем.Вінвиступив упохідпротиперсів, котрі напали наМесопотамію, але ййому недовелосязакінчитивійни із персами: його вбили.Імператоромпроголосили МаркаЮліяФіліппа І (244—249),прозваного засвоєпоходженняАрабом.ІФіліппуклав із персами світ, заякимримляниутримали за собоюМалуВірменію таМесопотамію, йповернувся до Рима, де буввизнаний сенатом.

>Зовнішньополітичне становищеімперії було бскладним:уздовжмайжевсьогопівнічного кордону наставаливарвари.Війська не булидоситьдисципліновані,кожнаарміянамагаласьвисунути свого кандидата наімператорський трон.Філіппувдалосяперемогтикількохпретендентів наімператорську уладові, але й вбитві ізДЛцієм,якоговійська вМезіїпроголосилиімператоромвін бувубитий. ГайМессійТраянДецій (249—251) на лежавши до тихийімператорів, котріпрагнуливідновитистаріримськізвичаї та уклад.Цим,мабуть,пояснюється йпереслідуванняхристиян, под годинуякогозагинуло багатоприхильниківновоїрелігії.

>Після смертиДеціязмінилоськількаімператорів.Найдовшепощастилоутримати уладовіПубліюЛіцініюВалеріану (253—260) та йогосиновіГаллієну (253— 268),якоговінзробивспівправителем.Валеріан бувприхильникомдавньоримськихпринципів. За йогоправліннятакожпереслідувалисяхристияни.

>Становищеімперії зачасівВалеріана було бщенапруженішим, ніж за йогопопередників. Рейнперейшлигерманські племена (франки таалемани),готиперетнули Дунай, наафриканськіпровінції напалимавританські племена, насході наставалиперси.

ОстаннізайнялиВірменію, вторглися умежіРимськоїімперії тазахопилиАнтіохію.ВалеріанвідвоювавАнтіохію, але й всутичці із персами, котрі обклалиЕдессу, бувузятий у сповнений, де й помер.

>Після того якВалеріаназахопили в сповненийперси, його сінПублійЛіцінійЕгнаційГаллієн ставшиодноосібним правителемімперії.Галлієн бувлюдиноюосвіченою,енергійною,прагнувзахистити державу відзовнішньоїнебезпеки йвідновитиїївнутрішнюмогутність. Алівін бувбезсилийзміцнитидисципліну ввійськах.Важко було бтакожстримувати тискварварів назаході йперсів насході.Вінмусив вестивійну як із узурпаторами, то й із варварами: франками таалеманами, готами таін.

>Боспорське царство перестало бути союзником Риму.Зв'язкиримськихпровінцій ізПівнічнимПричорномор'ямпослабли, наБоспоріготувалисьнабіги наРимськуімперію, йновібоспорськіправителі надавали судна варварам, що наставали наімперію.їхнікорабліперепливалиЧорне море,готи всоюзі ізіншимиприпонтійськими народами лагодилиспустошливінабіги наміста,розташовані поєвропейському ймалоазійськомуузбережжях:Ефес,Афіни,розграбувалигрецькімістаКорінф та Спарту.

268 р.Галлієна вбилизмовники, аімператором було бпроголошено МаркаАвреліяКлавдія.Йомувдалосязновоб'єднатиімперію.Він помер відчуми, щолютувала вімперіїкілька років.

>Йогозмінив брат,який немігутриматися привладі.Імператором ставшивизначнийполководецьЛуційДоміційАвреліан (270—275).Продовжуючиполітику свогопопередника,Авреліан остаточновигнавготів ізПаннонії йвідбив нападиалеманів, котрівторглися вІталію.Авреліанпровівреформи,прагнучивідновитивнутрішнюмогутністьРимської держави.

Однакреспубліканськіінститути, котрізбереглищепевнезначення ізчасівАнтонінів,тепервтратилисвоєзначення.Авреліанперший ізримськихімператорів на- Ізвав собі "паном й богом",тобтознехтувавтрадиціями Інародовладдя. УРимі, наМарсовомуполі, було бспоруджено храмСонця —найвищого божества, верховного заступникаімперії.

УРимівідновлювалисьстарісвятині. Це бувспробазнайтиєдинурелігію длясвітовоїімперії,утвердитирозхитануімператорську уладові.

>Варварськівторгненнястановиливеликунебезпеку задляпровінцій, аІталії.Щобубезпечитистолицю, Рим заАвреліана було б обнесеноміцнимимурами.Імператориробили все,щобвідновитиєдністьімперії,протездійснитице вколишніх кордонах невдалося.Римові довелосявідмовитись відДакії,корінне населенняякоїніколи немирилося ізчужоземнимпануванням.

>Авреліанрушиввійська на схід, але й под годину походу бувубитий солдатами. Нацей разарміянадаламожливістьпризначитиімператора сенатові,якийобрав старого сенатора МаркаКлавдіяТаціта (275—276), але йвін незумівпідтриматисвій авторитетсередсолдатів йнезабаромзагинув.

>ПісляТаціта наімператорськомутронізмінилисякількаімператорів. І коли тронпосів ГайВалерійАв-релійДіоклетіан,розпочаласядобапізньоїРимськоїімперії.

На кордонахімперіїпосилювалисьварварськіплемінніутворення, тискові якіримляни було неможливопротистояти. Уцихумовахарміянабувалаособливогозначення.Війська малізахищати іохоронятиімперію йводночас бутиопорою уряду. Алі ужеподії II ст. показали, якої рольможевідіграватиармія впризначенні тазміщенніімператорів. Уармію сталиприйматиуродженцівпровінцій. Служба влегіонах частоставаласпадковою.Легіонери булипов'язані не скількивійськовоюдисципліною, щовсюдизанепала йспробивідновити якоївикликалиопір, стількиособливоюпрофесіональноюєдністю, щоутворилась под годинубагатолітньоїслужби,умовамитабірного йпохідного життя. Коліскладалисьсприятливі у томуумови, тих чиіншілегіонивиходили ізпідлеглостіправлячомумонархові йпроголошувалиімператором свогоставленика,щобпосісти тім самимпривілейоване становище вімперії.

Таким чином, уII—III ст.імперіюохопила кризу,котравиявилася участійзмініімператорів,міжусобнихвійнах,втратіпровінцій,послабленнізовнішньоїмогутностіімперії.

Держава, якоїочолювалиімператори, щоцілкомзалежали відлегіонерів й не маліпідтримкицивільного населення, невиконувалаосновноїсвоєїфункції —захистурабовласництва, а чи незмоглазахиститися відзовнішніхнападів.

>Провінції Риму стали болеесамостійними від центругосподарськомувідношенні.

>Внаслідоккризизрослазаборгованістьколонів,оскількивиплативласникаммаєтківзбільшилися, назалишених колонами землях державаоселялазахоплених у сповненийварварів.

>Тягаркризи III ст.позначивсянасамперед наексплуатованихверствах.Внаслідок цогопосилювавсяїхнійопір.Йогоформи булирізні:втечаколонів,спільнівиступи селян йрабів (>наприклад, рухбагаудів уГаллії).

>Цейнародний рух буводнією із причинзанепаду Римськоїімперії.


>ЛІТЕРАТУРА

1.АлексєєвЮрійМиколайович,ВертегелАндрій Григорович, Казаков ОлександрОлексійович.Всесвітняісторія:Навч.посібник длястуд.вищихнавч.закл.. — До. :Каравела, 2006. —240с.

2. ГоловановСергій Олександрович,ДрібницяВіталій Олександрович.Всесвітняісторія. Історіястародавнього світу:Навч.посіб. для 6 кл.. — До. :Фаренгейт, 2000. —272с

3. Феденко Панас. ІсторіяІталії: від занепадуРимськогоцісарства доостанніхчасів. — Львів :Народний ун-т, 1936. —46с

4.Всесвітняісторія:пробнеоцінювання:[навчальнийпосібник]. — Х. : Факт (>редакція журналу ">ВісникТІМО"), 2008. —22с.


Схожі реферати:

Навігація