Реферати українською » История » Просвітителі другої половини ХIХ століття


Реферат Просвітителі другої половини ХIХ століття

Страница 1 из 6 | Следующая страница

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ РЕСПУБЛІКИ КАЗАХСТАН

>КАЗАХСКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЖІНОЧИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

>Историко – філологічний факультет

Кафедра «Загальної історії»

>ДИПЛОМНАЯ РОБОТА

Тема: «>Просветители другої половиниХIХ століття»

Виконала студентка 4 курсу

>з/о «>историко - філологічного» факультету, спеціальності

«історія - географія»

>ТарашкевичК.П.

Науковий керівник: кандидат

історичних наук, доцент

>БурхановаД.С.

>Допущена до захисту Протокол від

Зав. кафедрою, кандидат історичних

 наук, доцент

>Кожакеева О.Т.

Алмати, 2007


>СОДЕРЖАНИЕ

І. Запровадження

ІІ. Глава 1 Соціально – політичні й економічні умови розвитку Казахстану другої половиниХIХ століття

1.1 Політичне і економічне становище Казахстану у другій половині ХІХ століття.

1.2 Вплив чи наслідки приєднання Казахстану до Росії розвиток просвітництва

Глава 2. Життя невпинно й творчість просвітителів Казахстану на другий половини ХІХ століття

2.1 ТворчістьЧоканаЧингисовичаВалиханова.

2.2 ВнесокИбраяАлтинсарина

2.3 Життя невпинно й творчістьАбаяКунанбаева

Укладання

Список використаної літератури


I. Запровадження

Актуальні проблеми просвітництва, а як і інтерес до життя так і творчості історичних особистостей, їх внесок у розвиток держави завжди викликав інтерес.

У словнику російської просвітитель – той, хто поширює знання, просвітництво. [1]

Президент Республіки Казахстан зазначив, що послідовне виконання Стратегії «>Казахстан-2030» забезпечило надійну основу задля її подальшого прогресу нашої країни та її прискореної всебічної модернізації. Щоб Казахстан став справді невід'ємною динамічною частиною світових ринків товарів, послуг, трудових ресурсів, капіталу, сучасних ідей технологій, ми вирішувати десять головних завдань», - сказав Н.Назарбаєв. Один із десяти завдань – сучасна японська освіта і також фахова перепідготовка, формування основ «розумної економіки», використання нових технологій, ідей підходів, розвиток інноваційної економіки. Історія знає чимало яскравих прикладів того, як об'єднують своєї волі для реалізації проекту історичного масштабу - зазначив Н.Назарбаєв.

За часів проблеми просвітництва, розвитку, освіти, економіки нашої країни актуальними.

Приклад цього можуть бути життя, діяльність таких великих історичних особистостей, просвітителів другої половини ХІХ ст.ЧоканаВалиханова,ИбраяАлтинсарина,АбайКунанбаева.

>ЧоканВалиханов, відкидаючи мусульманське просвітництво як релігійний дурман, закликав казахів прийняти передову російську культуру, російське освіту. «Мусульманські закони, - писав Пауль, не були прийнято казахами і було уведено підрозділи до степ шляхом урядової ініціативи разом із принадами зовнішніх наказів… Що може очікувати свіжа і сприйнятлива казахська народність татарського освіти, крім мертвої схоластики, здатної лише гальмувати розвиток думки ічувства…Вообще казахської народу доведеться згубна перспектива досягти європейської цивілізації не інакше, поки витримавши татарський період, як російські пережили періодвизантийский»[2].

>Ч.Валиханов доводив, що казахи «пов'язані з російськими історично, навітькровно»[3].

>АбайКунанбаев також невпинно пропагував російську культури і науку. «Пам'ятай, - розмовляв, - що головне – навчитися російської науці. Наука, знання, статок, мистецтво - усе це в росіян. А, щоб уникнути пороків і нездатність досягти добра, треба зазначити російську мову й освоїти російськукультуру…Русские бачать світ. Якщо ти знатимеш російську культуру, то, на світ відчиняться і твої очі. Людина, вивчив культури і мову іншого народу, стає з нею рівноправним не залишиться жити ганебно…Изучай культури і мистецтво російських. Це ключі до життя. Якщо ти отримав його, життя твоя станелегче»[4].

>ИбрайАлтинсарин закликав казахську молодь учитися й учитися опановувати передовий культурою російського народу. Він передбачав, що «молоде покоління казахів дивитиметься язик, і грамоту російську, як у єдиний мову культури та знань, приохотитися до них і розвиватиметься у російському більш-меншдухе»[5].

У цьому чітко виражена одна думку: попри варварські, грабіжницькі методи колонізаторської політики царату, приєднання Казахстану до Росії, мало, безумовно, прогресивне значення.

Актуальність проблеми просвітництва, і навіть інтерес до життя і правоохоронної діяльності, внеску у розвиток країни таких історичних особистостей якЧ.Валиханов,ИбрайАлтинсарин,АбайКунанбаев, є причиною вибору мною цієї теми для дипломної роботи.

Історіографія

Проблема просвітництва завжди була актуальною, про що свідчить те, що щодо нього звертали свої погляди історики, літератори, економісти, географи тощо. У результаті нашого дослідження ми ознайомилися із роботами деякихисследователей[6]. Серед цих робіт найбільше зацікавлення представляє роботаС.Н.Маркова «Ті, що до вершин». У монографії розповідають про життя й зовнішньоекономічної діяльності видатного дослідника Середню АзіюЧоканаВалиханова. Особливу увагу приділяють як дитинства і юностіЧокана, тобто. життя, побуті, звичаям,нравам,царившим у період у Казахстані, а й мало цікавих сторінок про нашу подорожП.П.Семенова на Тянь-Шанем, про життя засланця Ф.Достоєвського. Автор документально підтверджує ту велику підтримку і міцну дружбу, що єднала їх і багатьох передових російських людей казахським народом, з його національною героємЧоканомВалихановим.

МонографіяК.Джумагулова «>ИбрайАлатинсарин» присвячена аналізові досягнень і оцінці всією творчою діяльності один і основоположників казахської літератури нового напрямиИ.Алтинсарина, дана і натомість суспільно-історичної й нерозривності культурної життя казахського народу другої половини ХІХ століття.

ДіяльністьК.Джумагулова1 розкрито соціально-економічна і політичний обстановка, яка обумовила демократичні, прогресивні поглядиИбраяАлтинсарина, сприятливий вплив передовий, прогресивної культури та передусім російського народу. Безумовно, вплинули з його творчість і прогресивні тенденції культури та середньоазіатських народів.

У вашій книзі показано багатогранна діяльність І.Алтинсарина: громадська діяльність невтомного трудівника у царині освіти, творця і організатора першихрусско-казахских світських народних шкіл, спеціальних галузевих ремісничих училищ, бібліотек, клубів та інших культосвітніх установ; пропагандиста наукових знань; вчителя автором перших підручників казахською мовою, написаних російським алфавітом.

>МукашКаппасаровичИлюсизов у своїй книжці «Економічні поглядиЧоканаВалиханова» показав соціально-економічні умови Казахстану після приєднання до Росії (60-ті роки ХІХ століття). Коротка біографія і суспільно-політичні погляди економічний розвиток казахського народуЧ.Ч.Валиханова. добре відбиті поглядиЧокана щодо умов і значенні кочового скотарства, про значення землеробства, в промисловості й торгівлі для кочовихнародов.[7]

>А.С.Сиздиков у своїй монографії «Педагогічні ідеї, й просвітницька діяльністьИ.Алтинсарина»[8] детально з допомогою великої кількості документів відбиває основні етапи просвітницьку діяльністьИбраяАлтинсарина. Віддаючи належну данина спадщини, залишеномупоетом-просветителем,педагогом-ентузиастомИбраемАлтинсариним, автор використовував дуже багато праць просвітителя.

«Юні мої друзі!.. роззирніться, -

Адже, сусіди ваші – далеко попереду.

Покваптеся і це по них!

Ми, старі, у темряві прожили віку…

Вам, юним друзям, поступаємося дорогу.

Наше благословення вам, -

Творіть добрі, святідела![9]

У книжці доктор історичних наук, професорБеймбетБабиктеевичИрмуханов досліджує історичні погляди видатних мислителів, творчий доробок яких, додало важливий імпульс інтернаціоналізації історичних наук. Робота містить і стисле опис історичних поглядів великого казахського вченого ХІХ ст.Ч.Ч.Валиханова, і навіть роздуми автора про проблеми вітчизняної історії [10].

ОразАмангалиевичСегизбаев – автор філософських наук, професор, відомий фахівець у галузі історії Другої світової і з казахської філософії 2001 року випустив книжку «Історія казахської філософії: Від перших архаїчних уявлень древніх до філософії розвинених форм у першій половині ХХстолетия»[11]. У вашій книзі показані історичні передумови і закономірності казахського освіти. До того ж великий обсяг присвячений основоположнику казахського освітиЧокануЧингисовичуВалиханову;ИбраюАлтинсарину та його роль у розвитку філософської культури Казахстану; Абаю Кунанбаєву, його творчої біографії. Діяльність вдало використанийисторико-генетический метод дослідження, у поєднані ізсистемно-структурним аналізом, що було автору можливість цілком доступно викласти досить складні проблеми.

Джерела.

Джерелами для написання даної дипломної послужили роботи відомих істориків і філософів, в працях яких, є дані про просвітителях другої половини ХІХ ст., і навіть роботи самих просвітителів, як-отЧ.Валиханов,И.Алтинсарин,А.Кунанбаев і періодична печатку.

Мета і завдання:

- вивчити історичні умови діяльності просвітителів другої половини ХІХ століття.

- проаналізувати соціально-політичну і економічне обстановку у Казахстані другої половини ХІХ століття.

- показати вплив історичних умов виникнення просвітницького руху.

- розкрити внесок у розвиток країни окремих великих особистостей:Ч.Валиханова,И.Алтинсарина,А.Кунанбаева.

Структура роботи: Дипломна робота складається з Введение,2-х глав, Укладання і Списку використаної літератури.


Глава I. Соціально-політичні умови розвитку Казахстану другої половини ХІХ століття

 

1.1       Політичне і економічне становище Казахстану у другій половині ХІХ століття

 

У період другої половини XIX приєднання Казахстану до Росії було практично завершено. Цей процес відбувається йшов у кілька етапів.

Спочатку складалося враження, що перехід Казахстану під заступництво Росії може відбутися мирною й без особливих ускладнень.Абулхаир-хану (розум. У 748 р.) вдалося переконати певну частину найвпливовіших уявлень пануючій верхівки Молодшого і відзначався певною частини Середньогожузов добровільно перейти під маєстатРоссии[12]

У дещо завуальованій і більше гнучкою формі продовжив політикуАбулхаираАблай-хан (1771-1781г.г.пр.), у якому завойовницькі устремління царату у Казахстані почали виявлятися досить відкрито. Ще не оговтавшись як слід закріпити свої позиції кордону з Казахстаном, царизм прийняв низку указів, статутів та інших рішень, різко що ущемляли економічні, соціальні й політичних інтересів практично всіх прошарків казахського суспільства. Так, 19 жовтня 1742 р. російським урядом було прийнято указ, забороняв рядовим казахам кочувати біля річкиЯик,Яицкого містечка, і споруджуваних фортець; 6 березня 1755 р. – Указ Колегії закордонних справ, забороняв рядовим казахам Середньогожуза переходити праворучИртиша, тобто. до місць їх постійних і історично закріплених кочових просторів. У 1822 р. спеціальним указом уряду Росії було ліквідовано ханська владу уМладшемжузе, а 1824 р. така ж доля спіткала ханську владу у Середньомужузе тощо. Одне слово, розпочалося цілком відкритий і повальне наступ царської Росії на соціально-політичну і економічне незалежність Казахстану. Природно, це влаштовувало небагатьох. Лише невелику частину проросійськи налаштованої казахської аристократії, явно намагалася використовувати вплив Російської імперії задля зміцнення своїх економічних позицій у казахському степу, перейшла набік царату. Більшість було невдоволено що складається ситуацією. Дедалі частіше почали виникати стихійні протести, особливо у народному середовищі, проти російської експансії у Казахстані. Деякі їх виливалися згодом у збройні виступи проти загарбницької політики царату. Найбільш великими були повстання під керівництвомСримаДатова в 1783-1797 рр. й під проводомИсатаяТайманова іМахамбетаУтемисова в 1836-1838 рр. Найпотужнішим антиколоніальним рухом, залишили глибокий слід історіїрусско-казахских відносин, було рух під керівництвомКенесариКасимова в 1837-1847 рр.

У Казахстані негативні наслідки російського колоніалізму позначилися у його підриві як стимулів до зростання (навіть стихійному), а й у втрати досягнутих рубежів розвитку кочового господарства через насильницького вилучення царатом земель, у яких століттями закріплювалися маршрутикочевания степовихномадов[13]

У політиці перехід казахів в російське підданство супроводжувався повної втратою ними навіть найбільш незначних елементів самостійності, безмежним пануванням колоніальної бюрократії, нестримним сваволею влади, відкритообиравших передусім трудящі верстви українського суспільства шляхом оподаткування їх різного роду митами, накладення повинностей і відпрацювань, стягування нічим не обгрунтованих податей, та й суто хабарів [14]. Усе це, цілком природно, викликало протести, обурення і навіть стихійні, а часом і організовані виступи низів проти власних і царських гнобителів.

Проте зазначене зовсім не від означає, що російська колонізація Казахстану вони мали ніяких позитивних наслідків. Вони, безумовно, були, і було переважно, в соціально-культурної сфері.

Приєднання Казахстану до Росії на повну широчінь відкрило ворота в просуванні вКазахскую степ передовий російської, а ще через нього і прогресивної європейської культури. Завдяки саме російському впливу у Казахстані культура кочового побуту, повністю що з тваринництвом, стала поступово видозмінюватися з допомогою запровадження у живу тканину її функціонування елементів культури осідлого, міського побуту. У різних куточках Степу почали з'являтися цілком відповідне міським стандартам того часу житлові будинки, садиби і поодинокі компактно розташовані поселення.

Але не цьому принципова. Значно важливіше звернути увагу обставина, разом із зміцненнямрусско-казахских зв'язків стали посилюватися й одержувати стабільного характеру взаємовідносини прогресивної російській та що формується молодий казахської інтелігенції. Це взаємодія виявилося настільки плідним, що дозволяє усі підстави казати про перетворення Казахстану другої половини ХІХ ст. хіба що епіцентр інтелектуального розвитку суспільства до євразійському межі. На межі Казахстану зСибирью та східної частиною Росії розгорталася історична діяльність Ч.Валиханова, І.Алтинсарина,А.Кунанбаева, відомого сибірського вченого і публіцистаГ.Потанина. Тут-таки аналізований період пройшли плідні роки життяФ.М. Достоєвського,С.Ф.Фурова,Е.П.Михаелиса, Н.І.Долгопалова і багатьох інших. Надзвичайно дивовижним фактом і те. Що зав'язалася воістину щира і міцна дружба кращих синів російського народу із найобдарованішими й освіченими представниками казахського суспільства. Результатом цієї безкорисливої дружби стало створення багатющогоидейно-теоретического і охорони культурної спадщини, який залишив свій глибокий слід відчуття історії і котрий значний вплив на інтелектуальне розвиток наступних поколіньлюдей[15].

1.2 Вплив чи наслідки приєднання Казахстану до Росії в розвитку

XIX століття культурному житті Казахстану, присвяченого праву називається просвітительським. Під потужним впливом світової цивілізації пробудився глибокий інтерес доприобретаемим Росією східним землям. До Казахстану стали прибувати вчені, географи і мандрівники, сходознавці; за матеріалами Казахстану працювали історики. Своїми дослідженнями величезний внесок у вивчення краю внеслиП.П. Семенов-Тянь-Шанський, Н.А.Северцев, І.В.Мушкетов, В.В.Радлов та інших. Вплинув в розвитку освіту й культури справила передова російська інтелігенція. До Казахстану в 1847-1857 рр. відбував заслання український поет Т.Г.Шевченко[16].

Казахстан стала об'єктом вивчення окремої Російського географічного суспільства, тут працюваликультурно–просветительские закладу і статистичні відкривалися краєзнавчі музеї, вивчалися Потанін, М.М.Ядринцев, С.Я. Капустін і ще, казахський просвітитель став відомим тільки завдяки своїм науковим здобутків.Общественно- політична діяльність видатного казахськогоученного і просвітителя- демократаЧоканаЧингизовичаВалиханова протікала у середині ХІХ століття у зв'язку з тими історичними подіями, що відбувалися у житті Росії Казахстану.

Економічною підвалиною російського суспільства на той час залишалисяфеодально- кріпосницька система господарства і з нею феодальні виробничі відносини.

На середину ХІХ століттяфеодально - кріпосницький лад у Росії переживав глибокий економічний та політичний криза. Основою цієї кризи був дедалі гострішої конфлікт між що розвиваються продуктивними силами ігосударствовавшими тоді феодальними виробничими відносинами.

У надрах феодального господарства Росії на той час отримали відоме розвиток нові продуктивні сили та відповідні їм нові, капіталістичні, виробничі відносини. Вони з закономірною неминучістю дедалі ширше проникали на що, розкладаючи віджилуфеодально-крепостническую систему.

Соціально- економічні процеси, які відбувалися Росії у середині ХІХ століття було переважно завершено. Початок прийняття російського підданстваМладшимжузом належить до 30 років XVIII століття, а остаточне приєднання завершилося до 60 років ХІХ століття. Це був період, коли казахський народ, за словамиВалиханова, переслідуваний постійними набігами

Страница 1 из 6 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація