Реферати українською » История » Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов


Реферат Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов

Страница 1 из 5 | Следующая страница

>Походження

>українців,росіян,білорусів таїхніхмов


>ВСТУП

1. «Лежативіки,покритіпилом...»

2. «Ірозійшлисясловени поземлі...»

3. СиніДажбожі, Сварога онуки

4.Витокиукраїнськогоетносу

5.Найдавнішіриси українськоїмови

6.Київська Русь -ранньоукраїнська держава

7.Давньоруськанародність:історичнареальність чиідеологічнавигадка?

8. Про ">спільнуколиску", ">старшого" та ">менших"братів

9. "Русь", ">Росія", ">Великоросія", ">Малоросія"?

10.Мовнаситуація вКиївськійРусі

11.Живучапомилка Ломоносова

12. «Україна» —це не «>окраїна»

13. Коли було б б,якби

14.ЛІТЕРАТУРА

15.ДОДАТОК


>Київська Русь -ранньоукраїнська держава

>Протягом VII-VIII ст. упроцесідальшоїекономічної,культурної ймовноїконсолідаціївідбувалосяпереростання окремихетнічно-політичнихспільнот (такзваних ">союзів племен") уфеодальнікнязівства, Такихфеодальнихкнязівств було бдесь 12-14.Унаслідок їхньогопоступовогооб'єднання нарубежі VIII-IX ст.виникламогутня держава Русь, котра вісторіографії XIX ст.дісталаназвуКиївська Русь.СпочаткуКиївська Русьскладаласялише ізКиївської, чернігівської таПереяславської земель,тобто вона не було замежіпротоукраїнськоїетномовної територї. Націй ж територїмістився і політичний,економічний такультурний центр держави -Київ. На60-тіpp. IX ст.Київська Русьтакожоб'єднувалалише укра-їнські племена - полян,деревлян,південнихдреговичів тачернігівськучастинусіверян. Уостаннійчверті IX ст. владакиївського князяпоширилася наполочан йсмоленськихкривичів, а после того, як у 882p.Київзахопивновгородський князь Олег, доКиївськоїРусі було бприєднано іземліпсковськихкривичів таільменськихсловенів.Наступник Олега князьІгорпідкоривуличів йтиверців.Протягом Х - початку XII ст. доКиївськоїРусіувійшли усіземлісхідних слав'ян йбагатьохнеслов'янських племен (>фінно-угорські племена мурома, меря, весь,балтійськаголядь,тюркськіторки йберендеї таін.). Таким чином, вже в вухо Х ст.Київська Русь сталанестійкоюконфедерацією ">племіннихкняжінь",демонструючи, слова М.Брайчевського,драматичнепереплетеннядоцентрових йвідцентровихтенденцій. Колице був за держава йякий народмаєпідставиназиватиїїсвоєю?ПитанняетнічноїналежностіКиївськоїРусі давновикликаєзапеклісуперечки і стало не лишенауковою, але й іполітичноюпроблемою.ІсторикицарськоїРосії стверджували, що державу Русьзаснувалиросіяни.Вонинібито булинайдавнішимслов'янськиметносом, аукраїнці ібілоруси, зацієюлогікою,відгалузилися відросіянпізніше.Ще в ">Синопсисі" І.Гізеля (>вийшовдруком 1674 р. уКиєво-Печерськійлаврі івидававсяблизько 30разів,останнєвидання - 1836 р.),який аж до початку XIX ст. був уРосійськійімперіїосновнимпідручником ізісторії,Київську Русьпроголосилипершиметапомросійськоїдержавності.Першоюросійською ДержавоювважавКиївську Русь йвідомийросійськийісторик М.Карамзін (1776-1826),який у12-томній "Історії держави Російського" (1816-1829pp.) назвавши князівськийКиїв "матір'ю міст російських",розуміючице як ">російських".Концепцію М.Карамзінапродовжив усередині XIX ст.російськийісторик йжурналіст зафахомакад. М.Погодін (1800-1875).Вінстверджував, що вдавньомуКиєві і наКиївщині вчасизаснуванняруськоїдержавності й домонголо-татарської навали 1240 р. жилиросіяни таїхні предки.ПіслязавоюванняКиївщини монголо-татарамиросіянинібитоемігрували наСередню Оку іВерхню Волгу, але вспустошенуКиївщинуприйшли із Прикарпаттяукраїнці неранішекінця XV ст.Цюантинауковуконцепціюаргументованоспростуваввідразу ж послеїїпояви Українськийфілолог,історик й фольклорист М. Максимович (1804-1873), азгодом -всесвітньовідомийфілолог А.Кримський (1871-1941).Ниніїїнамагаютьсяреанімуватидеякіполітичні кола вРосії таокремішовіністичніпредставникиросійської національноїменшини в Україні. Алі натліновітніхдосягненьмовознавства,археології,антропології,історіїтакіспробисприймаються якнауковеневігластво чиполітичне шарлатанство. Зачасів СРСРвеликодержавницьку івідвертошовіністичнугіпотезу М.Погодінарадянськіідеологидещопом'якшили,вигадавшиконцепціюокремогодавньоруськогоетносу -давньоруськоїнародності, Яканібито сталаетнічноюосновоюросіян,українців табілорусів, про щодетальнішейтиметься далі. Напротивагу цьому,ще ізкінця XVIII ст.,починаючи відневідомого автора "Історіїрусів",патріотичноналаштовані укра-їнськівченівважали йвважають, що державу Русьутворилиукраїнці, аКиївспоконвічне бувукраїнськиммістом.Хто жмаєрацію?Щобзнайтиправильнувідповідь нацезапитання,слідвідмовитися відемоцій,конструюваннязаполіти-зованихідеологічних схем йспиратисявиключно наісторичніфакти.Історичназакономірністьутворенняполітичнихоб'єднань - держав (йнаціональних,кордони які в основномузбігаються із межамивідповіднихетнічнихтериторій, йімперій, до яківходятьрізнінароди)полягає до того, щозапочатковує їхні одинконкретнийетнос,якому іналежитьця держава, Незважаючи наможливірозширенняїї територї вмайбутньому зарахунок земельіншихетносів. Так було б не лише ізнаціональними державами (>Францією,Німеччиною,Чехією таін.), але й ізісвітовимиімперіями {>наприклад.Візантійською,Османською,Російською, дедержавотворчимиетносами буливідповідно греки, турки,росіяни).Стосовноетнічноїналежності давшиньоїРусіувагунеупередженогодослідникамаєпривернутинасамперед ті, щоця державаспочаткуохоплювалалишеземлі наСереднійНаддніпрянщині,тобто вона не було замежі територї, наякій жилипротоукраїнці.Пізнішаукраїнська культура (>часівКозаччини,Гетьманщини йсучаснихукраїнців)сформувалася накультурнихтрадиціяхпівденно-руських (>тобтопротоукраїнських)літописних племен (полян,деревлян,волинян,сіверян,уличів,тиверців,білиххорватів) йКиївськоїРусі.Наприклад,традиційневбрання українськихселянок -довгавишита чимережана сорочка,спееціального крою плахта,намітка (удівчат --вінець),постоли -бере вушкощевіідодягуплемінних проєднань VIIIan.,зберігалося впобутісільського населенняКиївськоїРусі інаступнихепох ймайже внезмінномувиглядідійшло аж до XXст.(Ніколаєва Т.,ЩербійЄ.Народнийодяг // Культура йпобут населення України. - До., 1991. - З. 59, 99.). Так самечоловічевбрання Х ст. було б ужетаке, як й вукраїнцівпізньогосередньовіччя.Русини носилибілі сорочки, кожухи,свити,опанчі.Зовнішнійвиглядкиївського князя СвятославаІгоровича (942-972), описіввізантійськимписьменникомдругоїполовини Х ст. ЛівомуДияконом (>біла сорочка,голена борода,довгівуса,оселедець, сережка увусі),майже невідрізняється відпізнішогозапорозького козаки. Та ісаме козацтво яксуспільнаверствазахисниківсвоєївітчизнипочалоформуватисяще вКиївськійРусі:це ібогатирськізастави намежі із ворожимоСтепом, йконкретнібогатирі ізбилинкиївського циклу, іозброєнідружиникиївськихкнязів, йвільні ватаги вояків (>бродники таберладники), котрі,крімвійнизістеповиками,торгували, малімисливські ірибніпромисли в заплавахДніпра та його приплив.Дослідникивважають таких вояків пращурамикозаків (>Залізняк Л.Відсклавинів до українськоїнації. - З. 133-134.).Адже козацтвопродовжилоовійськовітрадиціїкиївськихкнязів, у які вже були культ меча, коня йшаблі,малинові прапори,вшануванняверховнихпокровителів - святого Юрія,СвятоїПокрови тощо.Навіть укра-їнськікобзаріпізньогосередньовіччя малісвоїхпопередників уКиївськійРусі - таких, яквіщийспівець Боян ййомуподібних.Козацькідуми заструктурою,формою йзмістомдужесхожі ізкиївськимибогатирськимибилинами тадружиннимепосом, відякого до насдійшлолише "Слово проІгорівпохід". Уньомудуже багатопоезії,притаманноїукраїнському фольклору. "Слово проІгорівпохід"єсутоукраїнським не лише через ті, що воно та було бстворене наукраїнській територї, йподії,змальовані вньому,відбуваються набатьківщиніукраїнців далеко відросійських земель, але й і за його духом,художньо-образноюсистемою,мовностилістичнимизасобами,світосприйняттям й способоммислення його автора.Цейпоетичний шедевр не можна,услід заросійськимидослідниками,проголошуватинайдавнішимтворомросійськоїлітературище і бо под годинуневдалого походу наполовців 1185p.південнихрусинів (>тобтоукраїнців) начолі ізновгород-сіверським княземІгоремСвято-славичемросійськаСуздальщина бувнайближчим союзникомполовців уборотьбі ізКиєвом. Отже,суз-дальці посутіопинилися уворожомутаборі і було неможливо не лишеоспівувативійськовийантиполовецькийпохід, але йнавіть йвзяти вньому доля (>Залізняк Л.Відсклавинів до українськоїнації. - З. 124.).Аналізуючи "Слово проІгорівпохід",відомийросійський критик XIX ст. У.Бєлінськийвідзначав, що воно та "носити насобівідбитокпоетичного ілюдського духуПівденноїРусі,якийще не знавшиварварського ярмататарщини й бувчужийгрубості ідикостіПівнічноїРусі...Є щось теплі,благородне ілюдське увзаємнихстосункахдійовихосібцієїпоеми.Усеце,повторюємо,відгукуєтьсяПівденноюРуссю, де іниніще так багатолюдського й шляхетного вродинномупобуті, дестосунки статейґрунтуються накоханні, ажінкикористуються правамисвоєїстаті.УсецепротилежнеПівнічнійРусі, деродинніетосункигрубі,жінка -домашняхудобина, а коханнязовсімстороння справа пришлюбах;порівняйтепобутмалоросійськихмужиків ізпобутомросійськихмужиків,міщан,купців, ачастково ііншихстанів, й віпереконаєтеся всправедливостінашоговисновку пропівденнепоходження "Слова проІгорівпохід"... Не можна непомітитичогосьспільногоміж "Одне слово проІгорівпохід" йкозацькимималоросійськимипіснями" (Бєлінський У. Р. Твори / Вид. Ф.Павленкова. - Т. 2. - СПб, 1902. - З. 359. Див.також: Бєлінський У. Р.Поолное зібрання творів. - Т. 5. - М., 1954. - З. 332-333, 348-349.). Таким чином,матеріальна й духовна культурипізнішої Українивирослибезпосередньо із культурипраукраїнськихсоюзів племен йКиївськоїРусі. Українськалюдність XVI-XVIII ст.усвідомлювала собіпрямимнащадкомКиївськоїРусі.Цюбезпосередністьісторичноїсвідомості не перервали анімонголо-татар-ська навалу, анібездержавністьукраїнськогоетносу в XIV-XVI ст. Зіншого боці,матеріальна культура (>кераміка,житлобудівництво,традиційнийодяг,прикраси тощо)прабілорусів тапраросіян XI-XIII ст.значновідрізнялася від культурипраукраїнців. Цепояснюється тім, щопрабілоруси йпраросіяниформувалися далеко відСередньоїНаддніпрянщини -політичного і культурногоосередкуРуссі ізазналивпливу культурмісцевихбалтських тафінно-угорськихкультурнихтрадицій.Наприклад,росіянизапозичили ізфінськоїтрадиційної культурипопулярні ідониніпельмені,личаки ("постоли"),чоловічусорочку-косоворотку,жіночий кокошник,російську "лазню",мат-рьошку,казки проведмедя (>священнутваринуфінів) - "клишавого Мишка", котрівідбиваютьдавній культведмедя вросіян (образ "Російського Медведя" - народногоетнічного символуРосії, навідміну відпізнішогоімперськогодвоголового орла,запозиченого послепадіння Константинополя в 1453 р. іодруженнямосковського князяІвана III ізплемінницеюостанньогогрецькогоімператораСофією Палеолог,завдякиякійвізантійськийдвоголовий орел ставшидержавним гербомМосковщини).Крім цого,впливомфінського субстратудослідникипояснюютьтакожчималоспецифічнихособливостейросійськоїмови, таких як:наявністьакання іредукціїголосних вусномумовленні,парні слова типу стежки-доріжки, руки-ноги, живий-здоровий, такий-сякий, неждано-негадано, їсти-пити таін.,мовнийзворот маю (>замість более властивогослов'янськихмовзвороту я травня),фразеологічнівирази жив-був, життя-буття, жити-поживати, як можеться?, як живете-можете?,запозичені ізфінськихмовлексеми шкутильгати,колет.ь (здохнути), Москва таін.Звичайно, не можназаперечити того факту, що культураКиївськоїРусі сталаважливимпідґрунтямматеріальної ідуховної культурросійського табілоруськогонародів.

Однакякщоукраїнці булипрямиминащадкамилюдності Києва, Галича,Чернігова, Переяслава таіншихпротоукраїнськихтериторій, торосійські ібілоруськіетнічніособливості були продуктомїхньогосаморозвитку вумовахвласнихетнічнихтериторій далеко за межамипервісноїРусі (>Залізняк Л.Відсклавинів до українськоїнації. - З. 129, 138, 144, 146).

>Усінаведеніфакти (а їхнього можназнайтизначно понад)даютьпідставивважати, щоКиївська Русьвиникла якранняукраїнська держава.Лишезначнопізніше вона сталавеличезною ітиповоюсередньовічноюімперією відСяну до Волги, але йїідержавотворчим йконсолідуючим,етносом булипівденнірусини,тобтопраукраїнці. Уумовахспільної держави,цілком природно,відбувалисяпомітнеруйнуванняплемінноїзамкнутості,зближення йконсолідаціярізних племен йнародів.Протеступіньцієїконсолідації таїїнаслідки йдосівикликаютьжвавідискусії.


>Давньоруськанародність:історичнареальність чиідеологічнавигадка?

>Згідно ізтвердженнямрадянськихісториків, якуще недавно було бнепорушноюаксіомою, за добиКиївськоїРусі, асамепротягом IX-Х ст.унаслідокзближення йзлиттябагатьохсхіднослов'янських племенсформуваласяетнічна ймовнаєдність -давньоруськанародність.Вона, як йбудь-яканародність завідомимсталінськимвизначенням,нібито маласпільнутериторію,мову,спільнеекономічне життя, іспільнийпсихологічний склад, щовиявляється успільності культури.Цядавньоруськанародністьнібитоіснуваладеякий годину й послерозпадуКиївськоїРусі - уперіодфеодальноїроздрібненості, йлишезгодом, послемонголо-татарської навали, колиокремічастиниКиївськоїРусіопинилися врізнихдержавнихутвореннях,почавсярозпаддавньоруськоїнародності втричічастини, котрі в XIV-XV ст.перетворилися втричісхіднослов'янськінародності:російську,українську табілоруську.Відповідно до цого йєдинадавньоруська моварозпалася втричісхіднослов'янськімови. Отже, згідно ізофіційноюдоктриною,історіяукраїнців йїхньоїмовипочалася нераніше XIV-XV ст.Будь-якіспробишукатинашікореніглибшевважалисяпідступами "українськихбуржуазнихнаціоналістів" йжорстокопереслідувалися.Проте придетальнішому йвдумливішомуаналізісуспільно-політичних йкультурнихособливостейдавньоруської державивиявляється, щовчення продавньоруськународність (чи, яктепердехтоназиває,етномовнуспільність) ізусімаїїнеобхіднимиознаками -це не більше, ніжідеологічнийміф.Слідсказати, що далеко ще не усіросійськіісторики і незавждидотримувалисятакоїантинауковоїпозиції.Щекласикросійськоїісторичної науки У.Клю-чевський (1841-1911)вважав, щоросіяниз'явилися наісторичнійаренілише послерозпадуКиївськоїРусі,тобто неранішедругоїполовини XII ст.Фактично ізпозицій М.Грушевського,впершевикладених у його роботи ">Звичайна схемаруськоїісторії й справараціонального укладуісторіїсхідногослов'янства" (1904 р.),розглядалаетнічніпроцеси вКиївськійРусі іофіційнарадянськаісторична наука начолі ізакад. М.Покровським - аж до погрому його школи в 1936 р.Ця школапочиналаросійськуісторію ізВо-лодимиро-Суздальськогокнязівства,отже,Київську Русь унеї не включала.Ситуаціярізкозмінилася, коли 1946 р. вЛенінграді бувопублікованапраця У.Мавродіна "Давня Русь (Походження російського народу й освіту Київської держави)". Уній безналежноїнауковоїаргументації було бпроголошено, що "Київська Русь- це є початковим етапом історія всіх три братнісла-вянских народів Східної Європи, мають одного предка - російський народ київських часів,древнеррусскую народність" (з. 309).Далі вцій роботипідкреслюєтьсявеличезна роль, щоїї вісторіїсхідних слав'янвідіграв "величний процесі об'єднання східнослов'янських іассимилируемих ними племен на єдину давньоруську народність" (з. 310).Цю самутезу У.Мавродін повторивши й внаступнійсвоїй роботи "Освіта єдиного російського держави" (Л., 1951): "Об'єднання східних слов'ян, сформованих у єдиний російський народ, має бути визначено як народність... Отже, вважатимуться встановленим, що за часів Київської держави східнослов'янський світ спостерігався єдиний російський народ, чи, конкретизуючи, на єдину російську народність" (з. 215).Такібездоказовітвердження припали додушітодішнімрадянськимідеологам йдісталипублічнупідтримку із боцітогочаснихвладних структур.Незважаючи наце,позиція У.Мавродінаспочатку незнайшларозуміннясередмосковськихісториків тафілологів. В частности, на початку лютого 1951 р. вІнститутіісторії АН СРСРвідбуласятеоретичнаконференція ізпроблемиутворенняросійськоїнародності йстановленняїї внацію.Основнудоповідь наційконференціїзробив У.Мавродін, із приводуякоївідбулася широканауковадискусія.Різку критику із боціісториків А.Новосельського, Р.Санжеєва, Про.Зиміна, У.Пашуто, М.Павловського тафілологів У. Сидорова, П. Кузнєцовадістала теза У.Мавродіна про ті, що "в VIII-IX ст. у зв'язку з розпадом первіснообщинного ладу синапси і розвитком феодальних відносин, що призвели до утворення Київської держави, племена східних слов'ян склалися на єдину давньоруську народність із загальним для держави мовою". Наодностайну думкуучасниківдискусії,частинадоповіді У.Мавродіна,присвяченадавньоруськомуперіоду,гіпотетична імалопереконлива. Уходідискусіїпідкреслювалося, щоякби вКиївськійРусіплеміннівідмінності ідіалектистерлися допевногонівелюючогорівня, то анімонгольська навалу, аніфеодальнароздрібненість незмогли бспричинитися довиділення із єдиноїдавньоруськоїнародностітрьох хоч йспоріднених, але йрізних народностей. Направду ж уКиївськійРусі, на думкуучасниківдискусії,існували триокремісхіднослов'янськієдності, котрі внаступнихвіках дали вухотрьом народностям:російській,українській табілоруській.Дискусіятакож показала, щорозв'язанняпроблемиетногенезуросійського таіншихнародівможе бутидосягнутолишеоб'єднанимизусиллямиісториків,лінгвістів,етнографів,мистецтвознавців. Узаключномуслові У.Мавродінпогодився ізнизкоюпринциповихкритичнихзауважень йнавітьобіцявпереглянути свої подивися (>Інформаційнийзвіт процюконференцію бувнадрукований ужурналі "Питання історії". - 1951. - № 5. - З. 137-139.).Протеперемогланне наука, а політика. Уконцепції У.Мавродінатодішніідеологизнайшличудовеідеологічнеобґрунтування національної політикирадянськогокерівництва, Яка, хоч й бувприкритадемагогічноюфразеологією, посутіпродовжувалавеликодержавницькунаціональнуполітикуцарськоїРосії.Аджевизнаннясправжньогопроцесуформуванняросійськоїнародності із XII ст. умежахВолодимиро-Суз-дальськогокнязівстваробилипроблематичнимипретензіїРосії не так натериторіальну, але й і накультурнуспадщинуКиївськоїРусі, авключення України у склад Ро-сійськоїімперії маловигляд не справедливого ПоверненняМосквідавніхросійських земель, азагарбання земельсусіднього народу.Іншаріч, колинаполягати наіснуванніокремоїдавньоруськоїнародності, котранібитостворилаКиївську Русь й сталаетнічноюосновоюпізнішихросіян,українців табілорусів. У такомуразіпоявуцихтрьохнародів можнарозглядати якприкрийісторичнийзиґзаґ, якнегативнеявище,зумовленезлою волею монголо-татарів,литовців таполяків, котрізруйнувалиспільнусхіднослов'янську державу Русь й Єдинийдавньоруський народ.Тожбудь-якеоб'єднанняросіян,українців табілорусів вєдинійдержавімаєсприйматися ними яквідновленняісторичноїсправедливості.Отакнібитосутонауковаконцепціядавньоруської спільноти сталаслужитиполітичнійсправіреставрації Ро-сійськоїімперії хоч бі вмежах територїсхіднослов'янськихнародів. Черезце і не чудово, щоконцепція У.Мавродіна бувсхвалена ЦК КПРС іофіційнопроголошена в ">Тезах ЦК КПРС в Україну ізРосією",надрукованих у газеті "Щоправда" за 10 января 1954 р.: "Російський, український та білоруський народи ведуть свій походження від єдиного кореня - давньоруської народності, створила давньоруський держава- Київську Русь".Цимитезами було бпокладено крайнауковійдискусії із приводудавньоруськоїнародності, йневизнаннязапропонованоїпартієюдоктринирозцінювалося якполітичнанезрілість, аїї критикаприрівнювалася до державногозлочину. За таких умів У.Мавродінвиявився "на коней" і не лише непереглянувсвоєїпозиціїщододавньоруськоїнародності, але й івидав наїї захистщедві книжки: "Освіта давньоруського держави й формування давньоруської народності" (М., 1971) та "Походження російського народу" (Л., 1978). Критикуконцепціїдавньоруськоїнародностіпродовжилилишеісторики українськоїдіаспори вКанаді та США (>Історіюпоявиконцепціїдавньоруськоїнародностіподаємо запрацею:Залізняк Л.Відсклавинів до українськоїнації. - З. 137-139.). Однакцейпідступнийістторичнийміф національноїєдності Ро-сійськоїімперії,кудинібитовходять яклокальнівідгалуженняросійськоїнації іукраїнці табілоруси,сприйнялитакож йпровідні політики, інавітьученіЗаходу й, на шкода,досі йогодотримуються, Незважаючи нарозпадРадянського Союзу та крахімперськоїідеології.Ще інинізахідніісторики,мовознавці,літературознавці,мистецтвознавці, археологибезпідставноприписуютьросіянамісторичне минуле, доякого смердотінепричетні (>Крип'якевич І.,Дольницький М. Історія України. - Нью-Йорк, 1990. - З. 223.).Застарілістьдоктрини продавньоруськународність очевидна уже із того, щонині явнопотребуютьуточнення сампоняттяетнос, народ,народність,нація,оскількисучасна наукаоперує такимипоняттями, якментальність,етнічнасвідомість,національнасамосвідомість тощо, і, очевидно, було б бдоцільно,щоб смердотіякосьфігурували й всучасномувизначенніетносу,народності танації. Алі мипоки щоабстрагуємося відцихнедоречностей й,виходячи іздосііснуючоговизначеннянародності інації,спробуємоз'ясувати, чисправді буливластиві такзванійдавньоруськійнародності усінеобхідні длянеїчотириознаки.Щодоспільності територї напершийпоглядсумнівівнібито немає:давньоруська державаКиївська Русьсправдізаймалакомпактнутериторію. Алі жце бувспільнатериторія держави, а чи ненародності. Зетнічногопоглядуця державастановила конгломератрізних племен йнародів - нелишеслов'янських, але й ібалтських,тюркських,фінно-угорських.Давньоруськатериторія був населена нерівномірно,окреміїїчастинирозчленовувалисядуже широкими ймайженепрохіднимилісами та болотами. Чи моглисхідніслов'яни за таких уміввідчутиспільністьсвоєї територї від Карпат йНадросся до Пскова і Ростова?Можливо,цевідчувалихіба що, порівнянонечисленніурядовці, що булипов'язані ізкнязівськоюадміністрацією таіншимидержавними структурами і годину від годиниподорожували повсійдержаві,збираючи разів замірялися вбитирікподатки йвиконуючиіншідержавніфункції. Аліосновнамаса населення, Якафактично істановить самународність,хіба моглаусвідомлюватиякусьєдність територї притодішніхпримітивнихтранспортнихзасобах й шляхахсполучення, привеличезнихприроднихперешкодах, щофактично булисвоєрідною ">залізноюзавісою"?Звичайно, ані! Укожномурегіоні люди малі "свою"територію.Скажімо,СередняНаддніпрянщина бувспоконвічною для полян; тут смердоті маліглибокеісторичнекоріння,своїхпредків йнащадків, тутвідбувалася змінупоколінь,формувалисяїхнізвичаї,матеріальна й духовна культури, й непереймалися смердотіклопотаминовгородців чипсковичів, та і навряд чи знали проїхнєіснуваннявзагалі. Так самеслов'яниНовгородщини,Муром-щини чиРостовськоїземлі не маліжодногостосунку доНаддніпрянщини, й навряд чи спадалоїм на думкувважати тихдалекіземлісвоїми.Отожєдністьдавньоруської територїусвідомлюваласялише нарівнідержавних структур, на те вумовахнапівкон-федерації, коли НовгородпостійнопротистоявКиєву,йому ж нехотів коритисьПолоцьк, коликиївськимкнязям раз в раздоводилосявтихомирюватинепокір- нихпериферійнихкнязів,цяєдність територї маладоситьсвоєрідний йвідносний характер, йїї роль був рокутією, щопізніше - вепоху окремихсхіднослов'янських народностей йнацій.Загальноруськусвідомість могла матірлишеправлячаверхівка танайвище духовенство.Існуваннянародностінеможливе і безспільної для всіхїїрегіонівмови. Чи був така мова вКиївськійРусі? Промовнуситуацію наРусі детальнойтиметься далі. Тут милишевідзначимо, щоспільною длявсієї територїКиївськоїРусі (хоч й іздеякимимісцевимивідмінностями) бувдавньокиївськаписемно-літературна мова. Алі ж вон бувнаддіалектною,значноюміроюштучною, длябільшості простого народудоситьдалекою йнавітьчужою, колиокреміїїстилі були щедропересипаніцерковнослов'янськими словами,граматичними формами тастилістичнимиконструкціями.Хоч удеякихдавньоруськихюридичних документах, щовідбиваютьтрадиціїзвичаєвого права, чи вхудожніхтворах ззначнимфольклорнимструменемспостерігаєтьсяпевненаближеннядавньокиїв-ськоїлітературноїмови до народної, було б бнаївноюілюзієюототожнюватицімови йвбачати вдавньоки-ївськійлітературніймові XI-XIII ст.віддзеркалення простонародногомовлення.Цілкомзрозуміло, щопретендувати в ролімовиприпущуваноїдавньоруськоїнародностімаєпідстави недавньокиївськаписемно-літературна й нецерковнослов'янська (моваправославної церкви), а живанароднорозмовна мова. Алі чиєпідстави говорити проєдинудавньоруськународнорозмовнумову якознакудавньоруськоїнародності ірозтягуватиперіодїїіснуваннядесь аж до XIV ст.?Традиційнавідповідь однозначна: так,є. Для цогонібитоє івідповідніаргументи:наявністьспільносхіднослов'янськихмовних рис (>повноголосся ->оро-, ->єре-, -ледве-,звукосполученнязв-,це- у словах типузвізда,цвітзамістьколишніхgv-,kv-,перехідпочатковогоненаголошеногоje в про перед складом ізголосними й, е у словах типу озеро,осінь,протиставленняприголосних затвердістю-м'якістю,близькісистеми слово- йформотворчихпрефіксів тасуфіксів,спільний усвоїйпереважнійчастинілексичний фонд тощо),майжеповнавідсутність уранніхсхіднослов'янськихпам'яткахмісцевихдіалектнихособливостей, аякщо смердоті ітрапляються, то їхньогоінтерпретують не якдіалектніриси, якінібитомайже не було б й були бути, а як опискикнижників.Проте, якпоказуєпоглибленийаналіз,традиційніаргументи накористьіснування єдиноїдавньоруськоїнароднорозмовноїмовихисткі інепереконливі. У цьомувипадкунаявністьспільнихсхіднослов'янськихмовних риснічого не доводити.По-перше,зважаючи наособливостірозселення інаявність широких йнепрохіднихнезаселенихпросторівважкоприпустити, що усіспільнісхіднослов'янськімовніособливостівиникли одночасно навсійсхіднослов'янській територї.Вірогіднішоювидаєтьсяпоява окремихдіалектних рисспочатку наобмеженихтериторіях ізпізнішимпоширенням наіншідіалектніареали.По-друге,спільнірисибудь-якоїгруписпорідненихмов необов'язковомусять бутиспадщиною єдиноїпрамови.Наприклад,загальновідомо, щосучаснізахіднослов'янськімовивідзначаютьсянизкоюспільнихфонетичних,граматичних йлексичнихособливостей, хочякоїсьзахіднослов'янськоїпрамовиніколи не було б.Народнемовлення вепохуКиївськоїРусіявляло собоюсукупністьбагатьохблизькоспоріднених, але йвиразновідміннихміж собоюдіалектів, котрі нестановили єдиноїсхіднослов'янськоїмови.Твердження продавньоруськународнорозмовнумову якмовудавньоруськоїнародності немають под собою реальногонаукового йфактичногоґрунту. Проспільністьекономічного життядавньоруськогосуспільства якнібитонеобхіднуознакуприпущуваноїдавньоруськоїнародностісказатинічого,боспільнийринокформується надмежахетносу чинародності, амежах державинезалежно від того, стільки внійетносів.Нарешті, проєдністьдавньоруської культури, на якої нерідкопосилаються,щоб довестиіснуваннядавньоруськоїнародності.Справді, можназнайтичималоаргументів накористь цогоположення (>наприклад,спільнахристиянськаправославнавіра,існуванняспільних рис вархітектурі,малярстві,книжковомумистецтві). Однак позаувагоюдослідниківчомусьзалишається тієїзагальновідомий йнезаперечний факт, що вКиївськійРусі було бфактичнодві культури.Од- на із них -офіційна,наднаціональна,створюванадержавними структурами йспрямовуванацерковною (>християнською)ідеологією.Цякирило-мефодіївськахристиянська культура, хоч й іздеякимимісцевимиособливостями, бувспільною задляРусі, але й і дляхристиянськоїБолгарії,Моравії,Румунії,Словаччини таВізантії.Цілком ясно, що така культура стає не міг призвести доформуванняєдиногоетносу й статікультуроюсамедавньоруськоїнародності.Крім того,слідузяти доуваги і тієїнезаперечний факт, щодавньоруськахристиянська культура був не результатомспільнихзусиль всіхсхіднослов'янських племен від Карпат до Волги й відБілого моря доТмутаракані, атвориласяпереважно вКиєві таіншихмістахПівденноїРусі й ізкиївськоїметрополіїпоширювалася напівніч тапівнічний схід разом ізпереселенцями-колоністами.Ранньоукраїнськакиївська культура, в готовомувиглядіприщеплювалася назначновідсталіших укультурно-економічномурозвитковіпівнічнихтериторіях, адеякіїїелементиставализразком длятворенняоригінальної культуримісцевих племен. Прозагальнодавньоруськуспільністьхристиянської культури говорити не доводитисяще і боросіяниз'явилися наісторичнійаренілише вдругійполовині XII ст., колиця культура ужеіснувала,отже,безпосередньоїучасті вїїтворенні смердоті не брали і було неможливобрати. Друга культураКиївськоїРусі -це культурапростих людей, щовиявлялася в народнихзвичаях, обрядах,побуті,фольклорі. Це бувзовсімінша культура, Якарізковідрізнялася відофіційної,бо вона і далібазувалася наязичницькихтрадиціях, а чи не нахристиянстві. Отже,це бувсправді народна культура, котра могла б

Страница 1 из 5 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація