Реферати українською » История » Отто фон Бісмарк


Реферат Отто фон Бісмарк

>РЕФЕРАТ

Отто фонБісмарк


ПЛАН

1.ПочатокполітичноїдіяльностіБісмарка

2. РольБісмарка вутворенніПівнічно-німецького союзу

3.Загальна характеристикадипломатіїБісмарка.

>Література

>Додатки


 Не було бщегенія безпевноїдолі шаленства.

(Сенека).

>ПочатокполітичноїдіяльностіБісмарка.

Колі мовайде проБісмарка, беззвернення до його родовогопоходження неможливообійтись.Ця людина, котраувійшла вісторію як “>уособленняпрошаркупрусськихземлевласників-юнкерів” [3, 8], бувпов’язана на самом деле всім своїмкорінням з тімґрунтом, що ставшиджереломживлення його класу.

Отто фонБісмарк (1815-1898)походив, звідомого, але йзбіднілогопрусськогодворянського роду.Віннародився, як вжезгадувалось, вневеличкомупомістіШенгаузеннеподалік відМагдебургу.

>Наслідуючисімейнутрадицію,він винен був статівійськовим, але й матір, що був родом зпрофесорськоїсім’ї, нерозділяла військовихздібностей молодого юнкера ймріялапобачити свогосинаперспективним тауспішним надипломатичнійроботі [7, 6].

Вочевидь, подїївпливоммолодийБісмарк,спочаткузакінчив школу, азгодом,вивчившиправознавство вГеттінгенському таБерлінськомууніверситетах,почавробитиспробивлаштуватися додипломатичноговідомства. Черезвідсутність необходимихзв’язківБісмарк бувзмушенийдобиватисясвоєїціліскладнішим шляхом:він ставши чиновником суднового, апізнішеадміністративноговідомства.Протеця робота бувнетривалою, йБісмарквиніс з цогодосвідустійкувідразу добюрократичної роботи.НезабаромБісмаркзалишив посаду йперебрався уволодіння, де ставшиуправлятибатьківськимпомістям й в цьомупланідобивсязначнихуспіхів. Процейперіод свого життяБісмаркпише так: “Ярозраховував жити йпомерти населі,досягнувшиуспіхів всільськомухазяйстві чи,можливо,відзначившись навійні,якщо б вонарозпочалась” [1, 10].

>Основніриси йогомайбутнього образу – й,перш на “>презирство долюдськихілюзій,величезна воля,нерозбірливість взасобах длядосягненняпоставленоїцілі йнасамкінець,фізичнавитривалість” –сформувались вже у тієї годину [2, 22].

Алісільське життя сталонадокучатиБісмарку.Істинний переворотвідбувся подвпливомісторичнихподій.Перші три десятки років його життя були, посуті,лишевступом доти моменту, коли “назмінусільськомухазяїну винен був прийтиполітик, назмінуприватнійособі –особистістьісторична” [3, 20].Цей момент наставши вкінці 40-х років.

>Бісмарказробилаполітиком революція 1848 року.Якщо до цого години його можна було брахуватилюдиною, котра невизначилась зжиттєвоюпозицією тадіялашвидше подвпливомспадковихтрадицій йнастроїв, ніжпродуманимипереконаннями, тореволюційні роктанародивсяновийБісмарк.ЦейБісмарк непростопридержувавсяпевнихпоглядів – “>віндоводив їхнього дологічногозавершення йвиголошував їхні із такоюбезстрашністю таодкровенням, котрішокували йогооднодумців, але йпередвіщалипоявудіяча великого масштабу,вільного відпаралізуючих волюколивань танерішучості” [3, 63].

Вжеперіодреволюції 1848 року вБісмарка вповніймірівиявились тихриси, які вмайбутньому сталинайбільшхарактерними для йогодіяльності:впевненість увласних силах, ненависть до демократичного руху,презирство до “>парламентськогопустослів’я”,уміннядосить точнооцінитисили противника.Вже у тому годинуголовним аргументом длянього був сила: внійвінбачив “альфу й омегубудь-якогополітичного тадипломатичногоуспіху” [2, 24].Дещопізнішевінзаявляв: “>Німецьке запитання неможе бутивирішене в парламентах, алишедипломатією й наполібитви” [1, 58].

>Якщо його подивися в ролісили, яквирішального аргументу вполітичній тадипломатичнійборотьбі,сформувалисьще вперіодреволюції 1848 року, торозумінняролісили воб’єднаніНімеччини подгегемонієюПруссіїприйшлопізніше.Німеччина буврозділена на цілий ряддрібних держав йкнязівств.Серед десяткадрібних держав,головну рольвідігравалаАвстрія, тоді якПруссія винна бувзадовольнятися болеескромнимположенням. У 1948роціБісмарк непланував про ті,щоб однаПруссія взяла у собімісіюоб’єднанняНімеччини йвитіснилаАвстрію.Протекінцеве йяснерозумінняшляхівоб’єднанняНімеччини подгегемонієюПруссії зарахуноквитісненняпереважаючоговпливуАвстріїприйшло после того, якйому, те що,вдалосьвлаштуватись надипломатичну роботу [9, 78].

Політичнакар’єраБісмаркарозпочалась у1851 року, колиБісмаркотримавпризначення на посадуспочаткурадника, азгодомпосланцяПрусcії при Союзнійсеймі уФранкфурті-на-Майні.Вінвиявивсяпідходящим кандидатом нацю посаду [3, 9].

“Будучи на головувищим відоточуючих йогополітичнихдіячівюнкерськоїПрусії того години” [2,26],Бісмаркзрозумівісторичнуневідворотністьоб’єднанняНімеччини.Щобзберегти йрозширитипануванняпрусcькоїмонархії таземлевласників-дворян,потрібно було б,задовольнитиінтересинімецькоїбуржуазії впитанні прооб’єднанняНімеччини,змуситиїївідмовитися відпретензій в ролі йуправління.Спираючись наармію й всієї системипрусcькогомілітаризму,Бісмаркприйнявся до справ.Вінзрозумів, що входіборотьби загегемонію наднімецькими державамивоєнногозіткненняміжПрусією таАвстрією неуникнути.Зрозумівшице,Бісмарк ставшинастійливо йпослідовнопідготовлюватизіткнення, яку винне було б статі одним зіснуючихетапів на шляху дооб’єднанняНімеччини наюнкерсько-династичнійоснові, под верховенствомПрусії.ЗгіднотвердженняЄрусалимського А. З.: “>Бісмаркготувався доролі нелише могильника, але й йдушеприкажчикаполовинчатоїреволюції 1848 року” [2, 27].

>Поставивши собі заце заподіяння,Бісмарк разом із тімзрозумів, якузначення для йоговирішеннямаєміжнароднеполітичне становище. Дляствореннянайбільшсприятливихміжнародних умів й був спрямована його діяльність як політика й дипломата.


РольБісмарка вутворенніПівнічно-німецького союзу.

>ПризначенняБісмарка на посадуміністра-президента таміністраіноземнихсправофіційно відбулося на початку листопаду 1862 року. З цого моментувін протягом 28 роківкерувавполітикоюПруcсії, азгодомНімецькоїімперії [4, 17].

Уодній зпершихофіційнихпромоввінвиголосивзнамениті,безлічразівцитовані із того години слова: “… непромовами тапостановамибільшостівирішуютьсявеликі запитання години …, азалізом йкров’ю” [9, 23].

разом із тімлиховісні слова, якзгодомвиявилось, дійсно сталипрограмою: політикаБісмарка внаступні роктацілкомвідповідалавиголошеному тези. “>Політиказаліза йкрові”, “>залізний канцлер” –усіціукоріненні вполітичній йісторичнійлітературі йназавждипоєднанні із чиномБісмаркапоняттяберутьсвій вухо відвласнихслівщойнопризначеногоміністра.

>Данія сталапершоюжертвою “>бісмаркової” політики.РозпочинаючивійнуПруcсіїпротиДанії (>1864р.),Бісмаркхотівзруйнуватимайбутнєперетворення герцогствГольштейну йШлезвігу всамостійні держави вскладіНімецького союзу. Уційвійнівінхотіввипробувати силупрусcькоїармії послеїїреорганізації та збільшеннякількості.Вінхотів,нарешті,здійснитипершийетап на шляху дооб’єднанняНімеччини под верховенствомПруссії.

Момент для удару поДанії буввибранийдужевдало.Австрія, небажаючищобПруссія однаскористалася лаврами військовогоуспіху,змушена був донеїприєднатися. ЗаручившисьнейтралітетомФранції,Пруссія натрапила наДанію, котра бувшвидкорозгромлена.Великієвропейські держави, вособіАнглії,Франції таРосії,виявилисьбезсилимизавадити крахупроіснувавшомучотиристоліття йвизнаномуміжнародним договоромзв’язкуШлезвіга таГольштейна зДанією.Особистий престижБісмаркапіднявся як в очахіноземців, то й ввласній стране.Особливо ним бувзадоволений король. Улисті доБісмаркавін писавши: “Зачотири рокта, котрі стекли із тихийпір, як я Вас поставивши начолі уряду,Прусіязайнялаположення,гіднеїїісторії йобіцяючеїй вподальшомущасливе йславетнемайбутнє” [1, 18-19].

Часткавідторгнутих відДанії герцогствще не дуже докінця виправлена.Їївирішеннязалежалотепер вже,головним чином, відрозвиткувідносинміжПрусією таАвстрією.Віднього ж, як показалонайближчемайбутнє,залежавхідсправ вНімеччині вцілому й вПрусіїзокрема.

>Прусськиймілітаризмпродемонстрував увійні ізДанією своюзростаючумогутність, после чогобісмарковадипломатія направила своїзусилля тих,щобрезультатиперемогиперетворити напривід для створення нового військовогоконфлікту – нацей раззі своїмтимчасовим союзником йпостійнимсуперником внімецькихсправах –Австрією.Приводом сталоспільнеуправліннявідторгнутих відДанії двохнімецькихпровінцій –Шлезвігом таГольштейном.Такеспільнеуправління сталопостійнимджереломпротирічміжПрусією таАвстрією йприховувало всобіможливість військовогозіткнення, що й входила участь урозрахункиБісмарка.

>Позиціянейтралітету,зайнятацарськоюРосією взв’язку ізвійноюПрусії таАвстріїпротиДанії,укріпилаБісмарка врозумінні того, якважливо дляПрусії підгримуватидобрістосунки зсхідноюсусідкою.Добрістосунки ізРосією булинеобхідні й дляздійсненнянаступногоетапуоб’єднанняНімеччини, апроведеннявійнипротиАвстрії,фактичноіз-за запитання про ті, кому бути гегемоном вНімеччині.

>Датськувійну відвійниавстро-прусськоївідділяливсьоголише два рокта –терміндосить невеликий. Малавійна, вякійобидві державивиступили вякостісоюзників,виявиласьпрелюдією довеликоївійниміж ними, понад того, стала приводом донеї. “>Вжесучасники тихийподійзрозуміли, –пишеЧубинський У. У. усвоїймонографії проБісмарка, – що впершомувійськовомуконфлікті взародку перебувавінший. І немає посутінічоговажкого до того,щобвідтворитиетап заетапомфатальний процес, щопризвів й неміг збурити довійни 1866 року” [3, 172].

>Літом 1866 рокурозпочаласьвійнаміжАвстрією таПрусією.Прусськівійська, котрі буликращеозброєні тапідготовлені довійни,вщентрозбилиавстрійців вбитві приСадовій [8, 371].

>Найважливішимпідсумкомавстро-прусськоївійни було бцілковитевідстороненняАвстрії віднімецькихсправ, забезпеченнявирішальноговпливуПруссії напівнічно-німецькі держави шляхомстворенняПівнічно-німецького союзу,анексіїШлезвіга –Гольштейну таприєднання доПруссіїтрьох держав –Ганноверу,Гессен-Кастель,Нассау, атакожвільногомістаФранкфурта-на-Майні.ПідіменемПівнічно-німецького союзу вЦентральнійЄвропівиникла, посуті, нова держава. З цого приводуБісмарк писавши всвоїх мемуарах: “… я виходив із того, щоєдинаНімеччина –лише запитання години й щоПівнічно-німецький союзлишепершийетап на шляху до йоговирішення” [1, 51].

>Лінія наоб’єднанняНімеччинизгори под верховенствомПрусіїдобиласязначного,хочаще й некінцевогоуспіху. На початку 60-х років вНімеччинісклаласьситуація, коливирішення одного знайважливішихзавдань буржуазногоперевтілення –створення єдиної національної держави – сталоневідворотним. І в останній моментконсервативний юнкерБісмарк,уособлюючи всобі йісторичнунеобхідність, йпевнісоціальнісили,взявся завтілення буржуазного заподіянняоб’єднання держави.Вінреалізовувавнаціональнісподіваннябуржуазії й тім самимрятувавосновиіснуючого улаштую,перетягував зважується на власну бік – набікмонархії,воєнщини,найвищоїбюрократії, юнкерства –великібуржуазні кола.Вонизмушені були зазадоволеннясвоїхнаціональнихсподіваньзаплатитивідмовою відліберальнихілюзій .

>Австро-прусськувійну разом ізїїпідсумками багатоісториківназиваютьбісмарковою “>революцієюзверху”.По-перше,об’єднанняНімеччини, на нашпогляд, було б актомпрогресивним,метою йзавданнямбуржуазноїреволюції.По-друге,здійснив йогоБісмарк задопомогоюрадикальних й в цьомусенсіреволюційних посутіметодів.Нарочницька Л. І. всвоїйкнизі “Росія та війни Пруссії в 60-ті роки ХІХ ст.”відмічає, що “>намагання недопуститиоб’єднанняНімеччини “>знизу” лежало замкнене восновівсієї політики урядуБісмарка,головнимзавданнямякої було бздійснитицеоб’єднання шляхомвійн подвладоюпрусськоїмонархії” [4, 260].

На нашпогляд, тієї факт, що усіісторіографиБісмаркатрактуютьздійснене под йогокерівництвомоб’єднаннянімецьких земель якжорстке йантидемократичне,є абсолютносправедливим. (>Бісмаркдіяв за принципом “позначка –виправдовуєзасоби”). Припроведеннісвоєї політики в цьому напряміБісмаркспирався не так назвичайніінтегративнісили, але в “>залізо й притулок”, але ввійськовумогутністьПруссії,навколоякої,власне, й відбулосяоб’єднанняНімеччини.


>Загальна характеристикадипломатіїБісмарка.

Уданомупідрозділі миспробуємовиділити таохарактеризуватиосновнірисиБісмарка якособистості та дипломата.

як дипломатБісмаркпройшовхорошу школу.Протягом восьми років свогоперебування уФранкфурті (1851-1859 рр.) вякості послаПруссії при Союзнійсеймі,вінмавможливість самимретельним чиномвивчити “усі ходи йвиходинавіть донайпотаємнішихпроходів” [1, 58], усіважкідипломатичніхитросплетіння, щовиникали зсуперечливихінтересів окремихнімецьких держав.Вінмігнавчатися усвоїхвласнихсуперників в Союзнійсеймі:австрійськадипломатія, котрапройшла школуМеттерніха, малавеличезнийдосвід хитрогосплетіннярізноманітнихінтриг.КороткочаснеперебуванняБісмарка уВідні, вцій, завиразомпрусського короля, “>вищійшколідипломатичногомистецтва”також в цьомусенсівідігралонеабиякезначення.

>Внаслідок, будучипризначеним на посаду посла Петербург (1859),Бісмаркретельновивчив йдосвідросійськоїдипломатії.Всуперечдоситьпоширеній за кордономдумці, тут було бчомунавчатися.Бісмарк, завласнимпризнанням, бравши “урокидипломатичногомистецтва” в Горчакова .

Накінець, вобластіполітичній тадипломатичній уБісмарка бувще один приклад – Наполеон ІІІ. Будучипрусським послом вПарижі (1862),Бісмаркміг багато чогоперейняти з арсеналуфранцузького бонапартизму, тім понад щометоди Наполеона ІІІнавітьімпонувалипрусському юнкеру,який поставивши собі за, далековипереджаючудійсність,ціль:задовольнившинаціональніінтересинімецькоїбуржуазії,підкоритинімецькі державимілітаристськійПруссії.НедаремноЕнгельсвідмічав, щоБісмаркзовсім не доктринер,якийживе в світіреакційно-утопічнихпоглядів таілюзій,це – “людина великого практичногорозуму тавеличезноївивертливості,природжений йтертийділок,який приіншихобставинахміг біпозмагатися нанью-йоркськійбіржі зВандербілтами таДжеямиГулдамі…” [9, 442].

Таким чином, протягомодинадцяти років, щопередували тому години, колиБісмарк буввикликаний королемПрусії,вінмавможливість самимбезпосереднім чиномвивчитизовнішнюполітику тадипломатіютрьохнайбільшихєвропейських держав, котріоточувалиПрусію:Росії,Австрії таФранції.Досвід,набутий нею вФранкфурті-на-Майні та вВідні, вПетербурзі таПарижі, не був,одначе,механічнимпоєднанням й простоюкомбінацієюдипломатичнихприйомів, котрі булиперейняті ізполітичнихарсеналівіноземних держав. УдипломатіїБісмарка були,безперечно, йвласніриси,історичноскладені вполітиці “великого курфюрста” таФрідріха ІІ.

>Бісмаркособисто бувнепідкупним, йспробизісторониіноземних державпідкупити його,залишалисьмарними.Вирішуючиосновніполітичні запитання,Бісмаркіноді не ізвласноїволіпіддавався (особливо в 70 – 80-хроках)впливу окремихфінансових груп [5, 47].

>Бісмарк невідмовлявся від тонкихдипломатичнихінтриг, але й усе ж таки самоюхарактерною йогорисою був велика силаволі,якоювін годиноюпаралізувавсвоїхпартнерів. З однимивін бувпідкресленолюб’язним, ізіншими –прямолінійним йнавітьгрубуватим.Вінмігпристосуватися до шкірного, взалежності від того, якувраженнянамагався облишити впартнерів длядосягненнявласнихцілей. Алівінзавжди перебував устаніборотьби йготовності довирішального удару.Дипломатичневміннявиступало унього уформіпростодушності йудаваноївідвертості. Когда сиевідвертістьпереростала увідкритупогрозу.

>Саме тодімайбутнійпрем’єр-міністрАнгліїДізраеліпроголосив послерозмови ізБісмаркомвідомі слова: “>Остерігайтесьцієїлюдини!Він говорити ті, щодумає”. А мовившиБісмарк, згіднотієїрозмови, щонезабаром, співуче, стані головоюпрусського уряду й тодіреорганізуєармію,доведеїї дорівня, що якщовикликатиповагу, й припершійнаявнійнагодіоголоситьвійнуАвстрії,ліквідуєНімецький союз,підкоритьсередні тадрібні держави йподаруєНімеччинінаціональнуєдність подкерівництвомПрусії.

На початкусвоєїдипломатичноїдіяльностівінщемаввитримку, котра впоєднанні ізвеличезноюенергієюдивувала всіх,хтостикався із ним.Він не бувхолоднокровним,швидшегарячим, аінколи ізапальним.

>Згодом уБісмарка доцих рисприєдналась йдратівливість, Якамістифікувала йвідлякувала йогопідлеглих.Інколивіннемоввтрачав контроль із себе, й втакіхвилини бувстрашним. Напротязібагатьох роківБісмаркстраждав черезбезсоння й врозмовах ізіноземнимипредставниками частожалівся нанього.

 Алі разом із тімздатність добурхливоїдіяльностініколи незалишалаБісмарка,навіть под годинухвороби.Вінвважав, що ненавистьє одним зголовнихрушіїв життя, і затятоненавидівсвоїхполітичнихворогів. Алівінумів йстримувати своїпочуття,підкорювати їхніполітичновигіднимцілям.

>ПротенайбільшвизначальноюрисоюБісмарка буланевичерпна силаволі.Бісмарк всімнамагавсянав’язати своєї волі – союзникам йоднодумцям воднаковіймірі, як й противникам. Задовгі рокта свогоперебування напосадіміністра-президентаПруссії й канцлераНімецькоїімперії,Бісмарк неодноразововступав вгостріконфліктизі своїм монархом попитанняхвнутрішньої, а особливозовнішньої йвоєнної політики. Урядівипадків,Вільгельм І немігзрозумітисенсу,методів тацілейбісмаркової політики. АліБісмарк малорахувався ізцим. У основномувінставив свогокороля-імператора перед вжездійсненим фактом, апотімстаравсянадати цьому фактувиправдання йдобитисякінцевоїсанкції монарха.Якщовін недосягавуспіху, топодававпрохання провідставку.Такий маневрБісмаркповторювавдекількадесятківразів йзавждидобивавсявласноїцілі

>Уміючипоєднуватигнучкість ізпогрозами,Бісмаркзавждизнаходивзасоби,щобнав’язати своєї воліпрусськомуландтагу танімецькому рейхстагу, особливо, коли справаторкаласьмір попосиленнюмілітаризму йпитаньдипломатії ізовнішньої політики.

>Жорсткість йманевруваннявінпроявляв надобластідипломатії, але й й повідношенню дорізноріднихполітичних силпануючого класу, ізяким буввимушенийрахуватися [6, 46].

УсвоїйполітиціБісмаркзавждиспирався наармію якзасібнасилля, й системапрусськогомілітаризмузавждиспиралась на йогополітику.

Таким чином,головноюареною, деБісмаркміг вповніймірі появити силуволі, був політика повідношенню допанівнихкласів, котрі Бачили вньому свого кумира, аще понад –дипломатія, Якаспиралась намілітаризм й винна був забезпечитинайбільшсприятливіумови навипадоквійни.Саме тут-то силаволініколи не полишалаБісмарка, але й, колипотрібно було б,вінумівобмежувати своїдомагання. І,навпаки, домігшисьсвоєїцілідипломатичним шляхом,вінвважав запотрібнезакріпитиїї силоюзброї.

>Бісмарквважав, щовибір моменту для початкувійниєоднією звирішальнихпередумовуспіху –потрібнолишезуміти, згіднополітичнихміркувань,формальну відповідальність заїївиникнення перенести насупротивника. Аце справадипломатичноговміння – коли момент наставши,потрібнодіяти. Якщоприйнявширішення,він понадніколи невідчувавсумнівів. “>Будь-яка політика, – писавшивін –єкращою політикиколивань” [1, 228]. Це,однак, неозначає, що всвоїйполітицівін при всіхумовах бувпрямолінійним. “>Міжнародна політика, –пояснювавБісмарк –являє собою текучийелемент,який привідомихобставинахтимчасовоприймаєтвердіформи, але йзізміноюатмосферизновуповертається до свогопочаткового стану” [1, 229].Бісмаркзавждибачив передочимавизначенуціль, але йвін невідмовлявсяйти донеї взалежності від умів йокружнимишляхами.

>ЗагальназовнішньополітичнаконцепціяБісмаркавибудовувалась напослідовнопроведеномупринципі державногоінтересу,якийвиключаєемоційні,сентиментальні йнавітьідеологічніуявлення.Потрібновиходитилише з того, –вважавБісмарк, від чогозалежатьінтересиПруссії, щосамевигідноїй.Тількицемаєзначення. А, щоєвигідним,потрібнодобиватися. Томупрусська політикамає бутицілеспрямованою,активною,сміливою йсамостійною.

На нашпогляд,виключнезначенняявляє собою ставленняБісмарка доРосії.

>Своїмпрактичнимрозумом йполітичноюпроникливістюБісмарк раноосягнув, якої рольвідіграєРосія наміжнароднійарені. якполітик й дипломат, що поставивши собі запевну мітку,вінзрозумівтакож, щоПрусія незможевирішити заподіяння –об’єднанняНімеччини, незможе статізначноюєвропейською Державою,якщо недоб’ється позитивного до собіставлення із боцісвоєївеликоїсхідноїсусідки.СправжнєрозумінняроліРосії тазавданьвсебічногозакріпленнявідносин із неюприйшло разом ізостаточнимформуванням йогопоглядів нашляхиоб’єднанняНімеччини.Такийпогляд нанімецькі справсклався вБісмарка доти години, колирозпочаласьКримськавійна.Кримськавійна 1853-56 роківпротиставила один наборотьбі запанування наБлизькомуСходіРосію, із одного боці, йкоаліціюАнглії,Франції таТуреччини – ізіншого.Англо-французькакоаліціянамагаласьзалучити насвій бік йАвстрію.Бісмарк з самого початку буврішучим противникомбудь-якихспробвтягнутиПрусію вкоаліцію держав, щопротистоялиРосії, але й не черезсимпатії доросійського царизму, а ще через ті, якоїкористьзможездобути вданійситуаціїПрусія із точкизоруїїсуперництва зАвстрією.

Таким чином,зовнішньополітичнупрограмуБісмарка, на нашпогляд, можна було бсформулюватинаступними словами:рішучаборотьба ізАвстрією йводночасналагодження таукріпленнядобросусідськихвідносин зРосією.


>Література.

1. Бісмарк Про. Думки і спогади.Тт. 1-3, М., 1940-41.

2.Ерусалимский О.С. Бісмарк. Дипломатія і мілітаризм. М., 1968.

>3.Чубинский В.В. Бісмарк. Політична біографія. М., 1988.

>4.НарочницкаяЛ.И. Росія та війни Пруссії в 60-ті роки ХІХ в. за об'єднання Німеччини “згори”. М., 1960.

5. Ротштейн Ф.А. ЗПрусско-Германской імперії. М., 1948.

6. Оболенська С.В. Політика Бісмарка і партій на Німеччині кінці 1970-х років років ХІХ століття. М., 1992.

7. Троян З. З,Горечан Т. У. Отто фонБісмарк:соціально-психологічний портрет нафонінімецькоїісторії ХІХстоліття. –Чернівці, 1994.

8. Михайлов П.І. Проблеми німецької революції 1848 р. М., 1985.

9.Утин Є. Вільгельм I і Бісмарк. Історичні нариси. СПБ. 1892.


>Додаток № 2.

>АфоризмиБісмарка.

•Революціюпідготовляютьгенії,здійснюють фанатики, плодамикористуютьсянегідники.

•Політика –цемистецтвопристосовуватися дообставин йотримуватикористь звсього,навіть з того, щоєнебезпечним.

•Політика –цемистецтвоможливого.

•Політика – не точна наука.

• Свобода –церозкіш, якої некоженможесобі Дозволити.

•Бережисьзавжди будуватиповітряні замки, бо хоч смердотінайлегше від всіхіншихзводяться, але йнайважчевсьогоруйнуються.

•Вчись так,неначетимаєш житивічно, живи так,неначетимаєшпомерти завтра.

•Єдиноюздоровоюосновоювеликої державиєдержавнийегоїзм, а чи не романтика, й неєгідним держави боротися засправу, що неторкаєтьсяїївласногоінтересу.

•Ніколи скільки небрешуть, як под годинувійни, послеполювання й довиборів.

•Навітьпереможнавійна –це зло, яку винне бутипопередженемудрістюнародів.

• Горе тому державномудіячу,який неспромігсязнайтитакийпривід длявійни,який й послевійнищезбережесвоєзначення.

• Забудь-якузаданусправу виннавідповідатилише одна людина.

• Надипломатичніймовіприєднатися впринципі – простокоректнийспосібвідмови.

•Всі ми – народ, й уряд –також.

•Росіянидовгозапрягають, але йшвидкоїдуть.

•Угоди ізРосією не проти тогопаперу, наякомунаписанні.

•Ніколинічого незамислюйтепротиРосії, бо накожну вашухитрість вонавідповістьсвоєюнепередбачуваноютупістю.

•Тупість – дар Божий, але й не варто нимзловживати.

•Соціалістичнийустрій –цедужегарнийустрій дляекспериментів держави,якої не школа.

•ВартолишепосадитиНімеччину всідло, а ужепоскакати воназуміє.

•Уряд помиляюся бутинерішучим. Якщовибравши шлях,він винен, неозираючись направо й ліворуч,йти докінця.

• Зпоганими законами й хорошими чиновникамицілкомможливокеруватикраїною. Аліякщо чиновникипогані, недопоможуть й сам найкращізакони.

•Репліка: “Упринципі язгідний” –означає, що візовсім набажаєте цогодопустити.

•Хтоконтролює Україну –контролюєЄвропу,хтоконтролюєЄвропу –керує усімсвітом.

• З джентльменом язавжди буду наполовинубільшим джентльменом, знегідником – наполовинубільшимнегідником.

• Дружбаміжчоловіком тажінкоюдужепослаблюється знастанням ночі.


Схожі реферати:

Навігація