Реферати українською » История » Особливості зовнішньої політики римської імперії в І-ІІ ст. Нашої ери


Реферат Особливості зовнішньої політики римської імперії в І-ІІ ст. Нашої ери

Страница 1 из 4 | Следующая страница

>Курсова робота

 

>Особливостізовнішньої політикиРимськоїімперії вІ–ІІ ст.нашоїери


План

>Вступ

>Розділ І.Загальнірисизовнішньої політики

>Розділ ІІ.Основні напрямизовнішньої політики

А)Західний

Б)Північно-східний

У)Східний

Р) Південний

>Висновки

Списоквикористанихджерел талітератури

>Додатки


>Вступ

>Актуальність тими. Нарубежістарої йновоїериримськареспублікадосягласвоїхприродних між, й така великаімперіяпостійноконтактувала ізсусідніми племенами та царствами.Завоювання Цезаря й Августапересунулипівнічнірубежіімперії налінію великихєвропейськихрічок Рейну й Дунаю;щераніше насходіримлянивийшли доЄвфрату.Такуполітику,хоча й негаразд активно,продовжили їхньогонаступники. Танажальбільшістьісториків, щозаймаютьсявивченнямполітичноїісторіїРимськоїімперіїперіодуІ–ІІстоліттянашоїери,звертаютьувагу навнутрішній лад таполітикущодопровінцій,зовсім малонадаючизначеннястосункам ззовнішнімсвітом.

>Зовнішня політикаєоднією знайважливіших сфер життякожної країни, томувивченняїїє одним знеобхіднішихаспектівдослідженняісторіїРимськоїімперіїперіодуІ–ІІ ст.н.е.

>Виходячи зважливості тими длястворенняцілісноїкартиниісторіїРимськоїімперії танедостатньомунауковомурівніїї розробки,дослідженняцієїпроблемиєдоситьактуальним.

>Метоюдослідженняєісторіязовнішньої політикиРимськоїімперії уI–ІІ ст.н.е. йвизначенняїївпливу натрансформацію станупровінцій й новихтериторій що входили у склад, та наеволюціюзовнішньої політики римлян зарізнихімператорів,встановлення контролю надновимитериторіями й нарозвитокміжнародної обстановки уцілому.Відповідно до метипостаютьнайбільшважливі заподіяннядослідження:

– провестикомплекснийаналізвзаєминміжРимськоюімперією таприкордонними областями якдипломатичного, то й військового характеру;

–визначити мітку й напрями політики Риму,визначитимісцезавоювання новихтериторій вційполітиці;

–встановитиосновніметоди йприйомиведеннязовнішньої політики Римом та правителями,простежитизміниметодів іприйомівзовнішньої політики римлян под годину переходу відреспубліканського ладу допринципату;

–визначитиступіньвпливу Риму нарозвитокміжнародноїситуації йвстановити залежністьстосунківміж Римом йнеримськимитериторіями відзмінзагальнополітичноїситуації впевномурегіоні;

–встановитиступінь й характервпливу Риму навнутрішньополітичнуситуацію уприкордоннихтериторіях тапровінціях.

>Об’єктомдослідженняєдипломатичні,економічні,військові йкультурніконтактиміж Римом тазовнішнімсвітом, й напрямизовнішньоїекспансії.

Предметомдослідженняєзовнішня політикаРимськоїімперії уI–ІІ ст.н.е.

>Хронологічні рамкидослідженнязумовленіпоставленимиметою йзавданнями йохоплюютьперіодепохиранньоїімперії.Зовнішня політика Цезаря й Августа проводиласядуже активно й бувдоситьвдалою. Алінижняхронологічна межа уроботіобумовленаприпиненнямактивноїзовнішньоїдіяльності после смерти Августа приТиберії, томунижньоюмежеює вухо йогоправління,тобто 14 р. (>Епохуімперіїприйнятоділити на дваперіоди:раннюімперію (із 27 р. дон.е. докінця II ст. зв. е.) йпізню (>ІІІ–V ст.н.е.)).[1]

>Верхньоюмежею роботиєкінець ІІ ст.н.е.

Структурно роботаподіляється: навступ,п’ятьрозділів тависновки. Укінці роботи подано списоквикористанихджерел талітератури.

>Історіографічнийоглядлітератури: Донашого годинидійшла великакількістьписьмовихджерел, танажальнебагато із нихперекладені наукраїнську чиросійськумови. Зписьмовихджерел уданійроботівикористовувались роботиКорнелія Таціта та ЙосифаФлавія. Тацитзалишивдоситьдетальнийописсоціального,політичного та культурного життя римляндосліджуваногоперіоду . ЗпрацьЙ.Флавія доданої тематикивідноситься лише «>Іудейськавійна», котрає одним зепізодівборотьбиіудеїв із римлянами.Такождосить багатоінформаціїможутьдатихрестоматії, але й вонирозміщенілишеуривкитворівримськихавторів. Змонографій котріприсвячені І-ІІ ст.н.е., йчастковорозкриваютьзовнішнюполітику вартовідзначити роботи такихісториків, як До.Кріст, Є.Баррет, До.Вербицький, ЗКовальов, ТМомзен таін. Увітчизнянійісторіографіїіснує великакількістьпрацьприсвяченихісторіїримськихколоній, але й вонипереважаєопис їхні послеримськогозавоювання. До нихвідносяться роботи З.Голубцової, У.Зубаря, Ю.Колосовської, та А.Рановича.Періодичнівиданняєдоситьціннимджерелом, боздебільшого їхньогозмістохоплюєпевну,конкретну проблему чипевнийперіод.

>Наукова новизна увітчизнянійісторіографії одну годину окремихпраць тамонографій котрірозкривали б проблемузовнішньої політикиРимськоїімперії немає. Тому дана роботаєспробоюузагальнення тавиділенняособливостейцієї політики.


>Розділ І.Загальнірисизовнішньої політики

 

Зкінця Істоліття дон.е. вРимі булизапозиченістародавніуявленняеллінізму, котріототожнювалиримськепанування ізпануванням надвсієюойкуменою,тобто над усімцивілізованимсвітом засередземноморськимиуявленнями, авиражаючисьпо-римськи, надземноюкулею[2].Цяконцепціяіснує вофіційних текстах,символічно вонвираженазастосуванням глобуса наримських монетах,якийвтілюєсвітовепанування.Зображення на монетахінтерпретувалися не лише якспробазобразитиположенняойкумени наземнійкулі, але й й як символсвітовоїімперії.Якою б не був картина світу умешканцівімперії, чиуявляли смердоті йогооточеним океаном диском чикулею, їхні світлоохоплювавземнукулю йвсесвіт, й надцим просторомпанував Рим. За словами Г.С.Крабе «упершомустоліттінашоїериримлянидотримувалисьстароелліністичнихцінностей до які входилопереконання що смердоті вусьомукращі запровінціалів»[3].Суперечностіміжідеєюримськогосвітовогопанування йвійськово-політичноюреальністюіснували з самого початку.СлідуючитрадиціїОлександра,римськіполководцізавждимріялиздобуватисобі славу, пройти до міжойкумени:Помпеї із своїм походом доКаспійського моря,Цезар ізсвоїминастаннями допівнічно-західного краюІберійськогопівострова йпізніше доБританії.Протеполководці булизмушеніперерватиціширокомасштабніоперації.Нічого було б йдумати пропряме йтривалеволодіння всіма землями, по які смердотіпройшли.

Контрастміжпретензією насвітовепануванняримської держави йфактичнопідкоренимитериторіями, атакожінструментарій йформиримськоговпливу впросторі у тій бікприкордонноїзонивиявилисяще приАвгусті.Сформульований лише после його смерти заголовоклатинськоїкопії його «>Діянь» говорити про ті, щовінпідпорядкувавземнукулюімперіїримського народу. Характерно, що Августвихваляєтьсяпроривами своговійська й флоту в реґіони, в котрі до цого не заходиложоднеримськевійськовез’єднання, чи тодакськіземлі у тій бік Дунаю,містаАравії йЕфіопії чибатьківщинакімбрів.

>Уявлення Августа проРимськуімперію включало племена йнароди, котріційімперії непідкорялися,вінвихвалявся тім, щорозширивмежі всіхприлеглихримськихтериторій.Він говорити проутихомиренняіспанських йгалльськихпровінцій,Германії до гирлаЕльби,причомусаме в цьомурегіонівінсвідомоумовчує про ті, якої конкретнотериторіюмає наувазі.Зовсіміншийзасібвикористовується приописізовнішньополітичнихуспіхів наСході.Досягнутий із великимизусиллямидипломатичнийуспіх 20 р. дон.е. бувпіднесений так, аби топарфяни попросилидружби уримського народу. [4]

>Встановленнядружніхвідносин через посольства далекихкраїн,перш на ізІндії,звідкиранішеніколи неприбувалипосли,надалі посольства відбастарнів,скіфів йсарматів, відцарівальбанів,іверів ймідянсвідчать прорадіусримського престижу не менше, ніжприйомцарів йкнязівсусідніх держав.Цьомувідповідає тієї факт, щочужінародивипрошували у Августацарів[5].Названіподробиці,звичайно, не можнапереоцінювати,проте смердотіпоказують, щоімперія уже приАвгустірозповсюдиласвійвплив далеко замежіпровінцій й заприкордоннізони. як йвсередині,імперія, недивлячись насвідомовстановлену Августомкогерентністьїїскладовихчастин,зовсім нескладалася ізуніфікованихелементів, то йззовні бувпов’язана контактамидружніхвідносинзі своїмприкордонням.

Алі не лишеціконтакти дозволяли дозволялипанувати надвсієюземноюкулею. Хочастаріримськіосновоположнікатегорії вобластідипломатії йзовнішньої політики, дружба йвірність давно уже сталиненадійними, принципат усе ж таки такиперейняв їхнього йпідпорядкував, якспоконвіку, своїмінтересам. Хочавладики й племенахотіли підгримуватидипломатичні чидружнівідносини, смердоті при цьомупереслідувалиіншіцілі, ніжімперія, йвиходили ізіншогозмісту йзобов’язаньцихконтактів, ніжримська сторона. Алі тихийправителів котрі нехотіливиконувати волю Римуліквідовували, але йздебільшого нефізично томуопірпереселенню чипризначенню наякусь посаду наіншій територїмайже нечинився[6].

>Сучасна наукадовгий годинуфіксувала своюувагу на кордонах порічках, котріврешті-решт булиоцінені як «>моральнийбар’єр»між римлянами й варварами.Проти такогоуявленняговорять не лишевійськові йполітичнідосягнення, але й йперш на тієї факт, щозагальне йсумарнепоняття «>варвари», дляпозначення тихий всіх, щоживуть за межамиімперії,неримлян,переважало відеології Риму лише впізнійантичності[7].Скількизусильприклав Тацит в «>Агріколі» й «>Германії»,щобосягнутисвоєрідність окремихбританських йгерманських племен!

У всіхприкордонних зонахспочаткумірилом буливійськовіцілі, до яківідносилися ізміркувань безпекипоточнарозвідка й контролю надприкордонноюзоною. До них належалиприкордонніпатрулі вБританії, наРейні, вСірії,Аравії йПівнічнійАфриці. Томуважливо було бстворитивелику йсильнуармію котра могла б, не лишезахищатикордониімперії, а ізавойовувати, уразіпотреби,нові територї. Укінціостанньоїгромадянськоївійни Августуспадкувавблизькошістдесятилегіонів.Вінскоротивце число додвадцяти восьми, три із які буливтрачені вТевтобургськоулісі. Докінцяправління Нерона (68 р.н.е.) числолегіонівзновувиросло додвадцяти восьми,причомудвадцятьп’ять із них булирозміщені на кордонахімперії.Цісилипідтримувалисяприблизно такою жкількістюдопоміжнихвійськ,набраних із місцевого населення, щоживеуздовжкордонів[8].

>Створення «>клієнтних» йвасальних держав,династії які булипов’язані із Римом, сталозвичним ізздавна, що привело, приАвгусті, допризначеннявасальнихцарів. Одним із найвідомішихєвипадок ізІталіком: «У тому жроці (47 р. зв. е.) народхерусків попросивши у Риму царя,оскільки їхні дворянство було бвинищене увнутрішніхміжусобнихвійнах, йзалишиласяєдина людина царськогопоходження наім’яІталік,який (упримусовому порядку) живий вРимі.Йогобатьком бувФлав, братАрменія,матір’ю – дочкахатського царяАктумера, самвін бувкрасивий собою ймайстерний уволодіннізброєю йверховійїзді, як за нашими правилами, то й за правилами свого батька.Принцепс (>Клавдій) вдостальзабезпечив йогогрошима, давшийомубезлічсупроводжуючих йдоручивприйняти сан свого роду.Він бувпершим,хтонародився вРимі, йзайняв трончужої країни не якзаручник, а якримський громадянин».[9]

Хоча Тацитконстатує, щоця формаполітичноговпливу незавждизберігалася йперш нарідко бувпостійною,римськімонети, як рупорофіційної політики, прославлялипризначеннявасальнихцарів,хочакраїна, про якоїйшлося, не перебувала подбезпосереднімримськимкерівництвом. Аліпредставникиіноземнихпровіднихстанів булизобов’язані римлянам й віншому:розвитокдипломатичнихмісій йконтактівзасвідчено влітературі, але й й доведеноречовиннимизнахідками.

>Регулювання годину від годинивідносилосятакож й довербуваннядопоміжних груп натериторіях у тій бік кордону, дотимчасовоїдопомогифахівцями, як уДецебала, й до контролю заторгівлею: «>Ближче...розташованоплем’ягермундурів (>між Майном йДунаєм), щозалишилосявірним римлянам. Тому лише ним одним ізгерманців був дозволівтоварообмін за березі, але й йглибоковсередині й вбагатющійколоніїпровінціїРеція (>Ангсбург).Всюди смердоті проходили без контролю...».[10]

>Принаймнітимчасоваприхильність догермундурів сталазагальноюнормою так саме, яксуворий контролю надтенкторамами наРейні чизакріплення місць й години дляторгівлі, що булиздійсненімаркоманами за наказом МаркаАврелія после 173 р.н.е.[11] >Протеякими бзначними не булицірозпорядження для життяприкордоннихсусідів, смердоті посвоїхнаслідкахнавітьблизько недосягли тоговтручання, доякоговдаваласяримська політика наРейні йДунаї зачасів Цезаря длястабілізаціїположення намежах:переселенняцілих племен чинеоднорідних груп населення.

Вочевидь, щотакінасильницькі чипринаймнінеконтрольованіакції попереселенню зачасів Цезаря й Августаробилисянабагаточастіше, ніж вподальшідесятиліття, коли смердоті проходили у великомуоб’єміперш на наНижньомуДунаї.Спочаткусерйознізмінизазналирейнська зона йїїоточення, колигельвети,убії,сигамбри,хаті,маркомани йгермундури ізсвоїмисусідами, прямо чи щопобічнопостраждали відцихакцій,змінилимісця свого проживання.Якщоримська сторонамайже досередини ІІ ст.н.е. бувконтролюючою йзваженоювладою, топізніше закон проторгівлюрозповсюджувався, як правило, й набік.

>Уявлення проримськепанування надвсієюземноюкулеюототожнювались ізпануваннямримського сенатові йримського народу чи зсприйняттямміста Риму якстолиці,всесвіту. З годинистворенняпринципату саме собоюнапрошувалосябачення впринцепсі гарантащастя,вартового й батькавсієїземноїкулі.Якщо сампринцепсиспочатку булистриманими в цьомуплані, тотаке ставлення уже іздавніхпірвідображалося впочеснихнаписах йвіршах. Алі не усіподілялицю думку,деякінівіть негативнооцінювалитакуполітику.КвінтГораційФлак узверненні «Доримського народу» говорити, що Римсвоїмипостійнимивійнами послабивши собі, йзагинув відсвоєї ж руки.[12]

>Ключовеположення взагальномурозвитку думи просвітовепануваннязаймаєАдріан,якийпереніссвійвплив протягом усього «>земнукулю» й надержавних монетахпрославлявся яквідновлювач йдобродійниквсієїойкумени, яквідновник йнавітьзбагачувачвсього світу.МетоюАдріана було бзадовольнитиінтересиміста Риму, всіхпровінцій йвсієїземлі. Так, дляньогохарактерний, щовін, із самогодовгих йвиснажливихподорожахвідвідувавпровінції,щобознайомитися із їхні проблемами, ізіншою,він доручившипозначитиновимимаркувальнимикаменямисвященну міжміста Рим. щосвідчить пробажаннякращеприкріпити доімперіїнові територї, у тій годинумешканці Риму йІталіївважали собікращими відінших.Бажаннявідгородженнядиктувалотакожсистематичнуфіксацію йреорганізаціюукріплених міжімперії, котрі впершучергу булипризначені длянагляду, а чи не для оборони.

разом ізРимськоюімперією втодішньому світііснувалиіншівеликі держави –Парфянське царство,Кушанськая держава,Ханьськаімперія вКитаї, але йсеред нихРимськаімперіявиділялася посвоємувійськово-політичномупотенціалу, культурномурівню йзагальномуісторичномузначенню.

>Щодо характерузовнішньої політики тобільшістьученихсходяться до думи, що у І ст. вон бувзавойовницька, а ІІпереважнооборонницька. Алііснуютьрізні думи із цого приводу.Наприклад Про. У. Кудрявцеввважає, що приЮліях–Клавдіях Рим непрагнув дозахоплення нових земель й щонаступальнівійни,пояснюються лишенебажаннямпосиленнясусідів.[13]Вінтакож наводитищеоднепідтвердженнясвоєїтеоріїговорячи, щоримськікордони булинастількивеликі, що із такоюкількістюармії, що був тоді вРимськійімперії (>бл. 150 000),неможливо було бпроводитизавойовницькуполітику,їїледвевистачало на оборонукордонів йпідтриманнявнутрішнього порядку, просвідчатьчисленніповстання упровінціях.[14] >Також про малуспроможність вестизавойовницькуполітикусвідчить ті, що у складдопоміжних когортармії входиливиходці зрізноманітних племен, котрівикористовувалисьздебільшого для оборони міжімперії.[15]

УI–II ст.Римська державадосягланайбільшоготериторіальногорозширення. До його складуувійшлиПівнічна Африка, великачастинаЗахідної,Південної йПівденно-східноїЄвропи,СхіднеСередземномор’ячастинаВірменії йрічкиЄвфрат. На територїколишньоїРимськоїімперіїI–II ст. в даний годинуіснуєблизько 25 держав.Римськаімперія сталасвітовою, по тихий масштабах, Державою.

>Більшість рисзовнішньої політики у І-ІІ ст.н.е., булисформовані якзовнішніми, то йвнутрішнімичинниками.Римська культура котрадосягланебаченого, як того годину,розвитку давалапідставигромадянамімперії,порівнюючи собі ізіншими народами,вважати собікращими, й над культурномуплані. Коли йформувало характервідносин ізіншими народами.Римськадипломатія тихийчасів буврозвинутакраще ніж у їхнісусідів, що давалозмогупанувати не лише іздопомогоюсили.Зовнішньополітичнівектори римлян булидоситьрізноманітними,імперіяконтактувала ізпредставниками не лишерізнихнародів, а й ізпредставникамивеликоїкількостіетносів тарізноманітних культур, що йпризвело добагатогранності політики.Створенняклієнтних держав,військова таекономічнаекспансіяпоступоворозширювали територїімперії, апризначення Римомправителів, контрольекономіки,насадженняримськихпорядків та культуридопомагалозберегти там уладові.


>Розділ ІІ.Основні напрямизовнішньої політики  

А)Західний

 

Дозахіднихпровінційвідносилися Корсика,Сардинія, трипровінціїІспанії (>Бетіка,Лузітанія йТарраконськаІспанія),чотиригалльські (>Нарбонськапровінція,Аквітанія,ЛугудунськаГалія йБельгіка),Нижня йВерхняГерманія йпровінціяБританія.Ці територї були всвоємуісторичномурозвитку,соціально-економічному йетнічномувідношенні (>велику їхнічастину населяликельти йгалли)єдними й вціломускладалиособливучастинуІмперії. До годиниримськогозавоювання на територїІспанії йГалії жиличисленні племена йнародності, щоще недосяглирівнязрілогосуспільства й національноїдержавності.Розповсюдженняримськоговпливу,вищої культури,класичних формрабовласництвасприялосоціально-економічному й культурномупідйомузахідноїчастиниРимськоїімперії, щозробилоримський захід одним із самихроманізованихрегіонівІмперії[16].Ефективнимзнаряддямримськоговпливу взахіднихпровінціях буличисленнімістарізного типу,засновані вI–II ст.:найбільшпривілейованіримськіколонії,латинськіколонії,муніципії,місцевіміста.Імперський уряд,заохочуючиактивнуроманізацію,охочероздавав праваримського йлатинськогогромадянства жителямбагатьохзахідних міст.Окрім міст йприписаної перед тимсільськоїмісцевості взахіднихпровінціях булиплемінні округи, котрізнаходилися позаміськими землями йпідкорялисябезпосередньоримськомунамісникові. як умістах, то й вплемінних округахбільшістьмісцевихжителів, нерахуючиіталійськихпереселенців, говорили налатинськіймові, носилиримськийодяг,засвоювалиримську культуру. Чималовихідців ззахіднихпровінцій сталикрупнимидіячамиримської культури,наприклад, лише ізІспанії: Сенека – ритор; його сін,знаменитий СенекаМолодший – великийдержавнийдіяч години Нерона й один ізвидатнихримськихфілософів;поетиЛукан,Марціал, авторнайбільшповноїсільськогосподарськоїенциклопедії Колумелла;прославлений риторКвінтіліан[17]. Дляохоронизахіднихпровінцій було бвиділено 10легіонів (із 25легіонівримськоїармії), із нихвеличезнаармія у вісімлегіонів (>близько 80 тис.) стояла наРейні,охороняючи безпечузахіднихпровінцій віднабігівгерманських йінших племен, що жили на схід від Рейну[18].Високийступіньроманізації разом ізбагатимимісцевимитрадиціямикельтських племен чирізномовнихжителівантичноїІспанії давшицікавий синтезсоціально–економічнихвідносин й культури.Швидкіуспіхироманізації,господарськийпідйом йвпровадженнявищої культури привели дотіснихзв’язківміжзахіднимипровінціями й центромІмперії –Італією: активнаторгівля продуктамихарчування,ремісничими продуктами йсировиною, особливометалами, дозволилавстановитичисленні йтісніконтактиусерединізахідноїполовиниІмперії, привела достворенняєдиного комплексу, щовключаєЗахіднеСередземномор’я йЗахіднуЄвропу,створилаоснови для їхнісумісногоісторичного шляхумайбутньому.

>Поступовоукріплюючись на новихтериторіяхримлянипочиналипросуватись далі.Політику АвгустапродовживімператординастіїЮліїв–КлавдіївТиберій.СереддостоїнствТиберія,безумовно, одного:наступник Августа не буворигінальнимполітичниммислителем.Опинившись вновій для собіролі,вінстарався,якомогаточнішекопіювати стильповедінки Августа, але й, як показалиподальшіподії, далеко ще незавждивдало.[19]ІмператорТиберій провівшиобережнуполітику назахідних кордонах,це було бспричинено тім, що напродовженняактивних військовихдій, котрі малімісце приАвгусті,потрібні буливеликікошти.Такожіснує думка що один зполководцівГерманік бувпопулярний як вармії то й встолиці, щолякалоТиберія, томувійськові дії булиприпинені йГерманікотримавдоручення вАзії[20].К.В.Вержбицький,провівширетельнийаналізпершоджерел то йвиділяєдвілініївійськової політики на початку принципатуТиберія:лініяГерманіка –військова,наступальна йТиберія – дипломатична, напідтримкустатус–кво[21]. Колище раззасвідчує про понадоборонну ніжзавойовницькуполітикуЮліїв-Клавдіїв.

АлінаступникТиберіязнову ставши на шляхзавоювань. ПриКлавдіїримляни не допускалиоб’єднання окремих групГерманців,підтримуючисуперечкиміжрізними племенами, атакож йдинастичнуборотьбу, щовідбуваласявсередині племен. Зфрізамипротягомкількох років веласявійна, Яка не малаістотногозначення. Наземліубіїв у 50 р. бувзаснованаколоніяАгріпіна (>майбутній Кельн), Яка скороперетворилась уважливийримський центр.

>КлавдіюпершомувдалосяоволодітизначноючастиноюБританії.Британія,судячи іздосвідуЮлія Цезаря, не являла собоюзагрозизбройногосупротиву.[22] >Похідтуди буворганізований у 43 р.ОчолювавекспедиціюспочаткуАвлПлавцій,потім уній бравши доля самімператор.Племеннівождібритівпівденноїчастини островавизнали із себе уладові римлян йдопомоглиїм уборотьбі ізодноплеменцями. Алі ізпівнічними племенами римлянамдовелося веститривалу йвпертувійну. Узавойованійчастині було бзаснованоколоніюветеранівКамулодун (>сучасний Колчестер), Яка разом ізторговиммістомЛондінієм (>сучасний Лондон), деоселилося багаторимськихгромадян,перетвориласьзгодом у центрримськоїколонізації.

Зсерйознимитруднощамидовелосязіткнутись римлянам уБританії.Післяїїокупаціїборотьба там неприпинялась.Населеннявиявлялопостійненезадоволенняримськимпануванням. Цеяскраво виднозіслів вождя одногобританськогоплеменіКолгака,якийназиває їхньогограбіжниками, котрі ізоднаковоюжадністюнападають набідних й набагатих.[23]

>Наприкінці 59 р.Британієюуправляв ГайСветонійПаулін.Вінорганізувавекспедицію наострів Мону, щозалишався центромдруїдизму — національноїкельтськоїрелігії,забороненої приКлавдії. УвідсутністьСветоніяПаулінавибухнулоповстання всамійБританії.Царплеменііценів,умираючи,залишив своїмнаслідникомримськогоІмператора, а йогоспівнаслідницями — двохсвоїхдочок. Алі после смерти царякраїнупочалиспустошуватицентуріони, а домі його усімрозпоряджалисьімператорські рабі.Сваволя римлянперейшлавсякімежі:царицюБоудікупіддалитілесномупокаранню, а надїї дочками було бвчинененасильство. Узнатнихіценіввідібралимайно йзробили їхні рабами.Боудіказакликаласвоїходноплеменців таіншихбританців допомсти.Скористувавшись ізвідсутності вБританіїголовних військових сил,повсталі напали наримськіпровінціальніцентри (>Камулодун,Лондіній,Веруламій), жителі які булинеспроможнівчинитиопір.Майже 70тисяч римлян було б перебито[24].

>Лише после Повернення вБританіюСветоніяПаулінаповстання було бжорстокопридушене (61 р.).Після цогообороніримськихкордонів йпоселень вБританіїприділялибільшуувагу.

>Побудованийміж 122 й 128 рр.н.е. 117кілометровий «валАдріана»включавцілу системуелементіввійськової архітектури.ПроведенеміжСолуєюФертом й Таємномуспоруда всвоємукінцевомувигляді маластінузаввишки від одного до 3,5 метри,навколоякої було брозташовано доброскоординованегніздо маленькихфортець,башт,ровів йвалів[25]. Цегарантувало не лишебезперебійний контроль всіхперехожих й транспорту, але й і даваломожливість длявилазки маленькихгарнізонів уразі оборони.

ПриАнтонініПіїзновупочалосяпросування напівніч,близько 142 р.н.е. бувпобудований «валАнтоніна» ізрозташованимипопередуровами,землянимиспорудами йдерев’янимизміцненнями.ВінблокувавпівнічнучастинуШотландії внайвужчомумісці острова.Протеця новаконцепція бувнедовготривалою.Вже в 184 р.н.е. валАнтоніналіквідовували.

>Розвитокподій вБританії показавши, як було бважконадовго забезпечитиримський лад упереможених областях й їхньогоприкордоння, недивлячись на усівійськовіуспіхи йзастосуванняпереважаючихтехнічнихзасобів,якщоримська влада неспиралася нанадійнихсоюзників,якщо непривертализручностіміськоїцивілізації.ЯкщоАгріколащемігмріяти прозавоювання задопомогоюдодатковихзасобівШотландії йІрландії, торимськевтручання доБританії ізчасів Нерона було бспірним, баланс все однезалишавсяпасивним.Економіяекспансії ставила все болеевузькімежісліпомуакціонізму,якийприховувавосновніпроблеми.

УБританії політиказавоювання проводиласяпослідовно йдужеуміло, що далозмогу римлянамнадовго тамзакріпитись.

разом ізБританієюГерманія бувтієюримськоюприкордонноюпровінцією, вякійнайінтенсивнішевиявлялисьетапиокупації,перебіг військовихпересувань, атакожструктуриприкордонного контролю йохоронамежі. Томуприкордонна політика й організаціяприкордоння в цьомурегіоніможутьслужити прикладом дляузагальнення.

>Римлянамивдалосьзакріпиттись лише наневеликій територїгерманців, насталаДрузаСтаршого,ДоміціяАгенобарба йТиберія, котрі булипроведеніусерединуГермініїє лишеепізодамиримсько-германськихзіткнень.Післязахопленняправобережнихрейнськихпозицій в 16 р.н.е. подримськимпануваннямзнаходилися лишефрізи напобережжіПівнічного моряміж Рейном йЕмсом[26].

>Відносно невеликийінтерес римлян до племенпобережжяПівнічного морястаєзрозумілим, колиуявитисобіповідомленняочевидця –ПлініяСтаршого: «>Сильним потокомзаливає океандвічі протягом дня й занічнеозорийпростір.Він такпокриває землю, за якоїстихіїведутьвічнуборотьбу, що не можнарозрізнити, щоналежитьсуші, а що морю. Там, нависоких горбах,живе убогий народ,хавки. Горбі, яквищі заораторськітрибуни,зведенілюдськими руками йтакоївисоти,якийбуваєнайвищий приплив. Тут смердотіпобудували своїхатини. Коліпідливши всенавколозаливає, смердотісхожі намореплавців, а коли водаубуває – напотерпілихкорабельноїаварія.Поблизусвоїххатин смердотіловлятьрибу, котрайде разом із морем.Вони нетримаютьхудоби й нехарчуються молоком, як їхнісусіди;навітьнеможливополювати на дикихзвірів,оскількинавколо не зростанніжодногокущика. Зморськихводоростей й ситника смердотіплетуть нитки, апотімроблять із нихсіті длярибного лову.Своїми руками смердотізбирають болото йсушать його понад навітрі, ніж насонці; задопомогою цого торфу смердотіготуютьсобіїжу йгріються.П’ють смердоті лишедощову воду, якоїзбирають в ямах,розташованих впередніхчастинах їхнібудинків. Іці людистверджують, щоякщоримський народ їхніпереможе, смердоті будуть рабами!»[27].

Алі усе ж таки такиримлянипродовжувалипросуватися увузькеприкордоння,якщо для цогоіснуваливигідні їмцілі: уНижнійГерманії докінця І ст.н.е.використовувалисяокреміземлі, бувпобудованийнавітьвійськовийцегляний завод, вДрахенфельсі вСемигорьїдобувавсятрахіт, врайоні Боннаписьмовозасвідченоіснування пасовиськ. Точнісіньковстановлено, що уВісбадені приКлавдіїримляникористувалисятепловимиджерелами. Зіншоїсторони,німецькіпоселення булинадзвичайнорідкісними вбезпосереднійблизькості відверхньогермансько–рейнськоїукріпленоїмежі.

З племен на схід від Рейну й напівніч від Дунаюформувалисянімецькідопоміжнігрупи подкомандуванняммісцевихвождів, щоодночасноукріплювалоположеннягерманськихвождів.[28] Щоправда,нерідкореакція наримськіініціативисприяларозколусередплемінноїзнаті.Відомим прикладомнаслідків анти- йпроримської політикиоднієїсім’їєконфліктиміжАрмінієм, із одного боці, його братомФлавом й його тестемСегестом – ізіншою.Пізнішеконтакти із Римомсприялищебільшомурозшаруваннюнімецькогосуспільства.ЯскравоописанеТацитомположеннянімецькоїзнатірозпізнається повеличині їхніволодінь йособливим формам погребениепредставниківпровіднихстанів. якпоказуютьрозкопки, із годиниконтактів ізримськоюцивілізацієюзрослиматеріальнізапитинімецьких вельмож.

>Римськівоєначальники йнамісникиуважностежили заутворенням новихконцентрацій влади внімецькомурегіоні. Цевідноситься до владиМарбада вБогемії зачасів Августа йТиберія,Ваннія врайоні Маршу зачасівКлавдія. Уобохвипадках Римскориставсявнутрішньогерманськимирозбратами, котрізаважалистабілізаціїподібногоформування влади. Аліще в ІІ ст.н.е.римськіопорніпункти вМарші йТайї були далекопросунуті району напівніч від Дунаю,покивійни ізмаркоманамиповністю незмінилиположення, йтепервідстоюваннядунайських між сталопершочерговоюметоюримської політики.

Отжевідносини римлян з племенамиБританців йГерманцівяскравопоказуютьвисокийрівеньрозвитку не лише військовогоуміння, а ідипломатичного.Уміловикористовуючирозбратсередцарських йаристократичнихсімейїм вдавалосяпідорюватинові територї й племена невикористовуючивеликоїкількостівійськ.Також нацихтериторіях активно проводиласяполітикроманізації, що далозмогупривернути зважується на власну бікправителівдеяких племен,завдякичому можна було ботримативійськовупідтримку.

Б)Північно-східний

>Дунайско-Балканськіпровінції –Реція,Норік,Паннонія,Далмація,Верхня йНижняМезіяДакія,Фракія,Македонія йЕпір,Ахайя –складалиіншийнайважливішийрегіонІмперії.Всіціпровінції малі всвоємуісторичномуминулому багатозагального й разом із тімособливого, такого, щовідрізняє їхнього один від одного.Територіябільшостібалканськихпровінцій був населенаіллірійцями йблизькимиїмфракійцями, щознаходилися вцілому наоднаковомурівнісуспільного й культурногорозвитку[29].

>Балканськийпівострів,розташованийміжзахідною йсхідноючастинамиІмперії,випробовував насобівпливримської культури з заходженню йгрецькою –зі одразу ж.

Разом із тімсвоєюпівнічноюстороноювін буввідкритий добагатоплемінноїпериферіїЦентральної йСхідноїЄвропи.Дунайська

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація