Реферати українською » История » Основні напрямки зовнішньої політики СРСР в 1933-1939 рр..


Реферат Основні напрямки зовнішньої політики СРСР в 1933-1939 рр..

Страница 1 из 4 | Следующая страница

План

>Вступ

1.Боротьба СРСР задосягненнясистемиколективної безпеки вЄвропі

1.1ЛігаHацій

1.2Конференція ізрозброєнь

1.3Підписанняфранко-радянського йрадянсько-чехословацькогодоговорів

2.Зовнішньо-політичністосунки СРСР ізНімеччиною (ПактМолотова–Рібентропа)

>Висновки


>Вступ

>Зовнішня політика СРСРперіоду 30-х років ХХ ст..завжди бувоб’єктомпостійногоінтересу не лишеполітиків,істориків-науковців, а шкірного пересічну громадянинаєвропейського континенту, та й не лише.

>Пройшлидесятиліття, котрікорінним чиномзмінили політичний йекономічнийспектрирозвиткулюдськоїцивілізації, але й незмоглипоки щозняти знаки запитання надокремимиісторичнимиподіями йявищамиминулих років. Томусаме вданомуконтексті винна бутиспрямовананаукова діяльністьісториків-сучасників, результатомякоїмає бутизникненнябілихплям ізісторичноїкарти світу. Одним із такихскладнихпитань йєзовнішніполітичні СРСРвищеназваногоперіоду.Самецясторінкаісторіїєвропейського континенту не лише невтратилаактуальності черезсвоєнедостатнєвивчення, а інабула новогопідтексту через призмусучаснихполітичнихреалій. Урезультаті чогоз’явилося рядпублікацій котрідещо поіншомувисвітлюютьокреміпроблемизовнішньої політики СРСР, частозаперечуючипопереднінорми,встановленірадянськимиісториками, але йдосить частоосновоюданихпрацьстають неісторичніфакти, апопуліські гаснула,покликанівикликатипевнийсуспільний резонанс.Завдання жсвідомихісториків-практиківрозібратися самим й довести досуспільстваоб’єктивніреалії того години.

>Виходячи ізактуальності тими,спираючись надосягненнярадянських йзарубіжнихісториків,враховуючисуперечливість, котрадомінує внауковій йхудожнійлітературі, взасобахмасовоїінформації, я поставивши собі за мітку: наоснові комплексного іоб’єктивногоаналізупоглибитидослідження йзробитинауковообґрунтованівисновкищодоз’ясуванняоб’єктивнихкроківрадянськоїдипломатії у сферізовнішньополітичноїдіяльності.

>Метою продиктованоосновні заподіяння, котрінеобхіднорозв’язати упроцесідослідженняданоїнауковоїпроблеми:

·створитиоб’єктивну картинуполітичноїситуації, щосклалася наєвропейськомуконтексті вперіод години,якийдосліджується;

·висвітлитиісторико-політичніпередумови, щовплинули наформуваннязовнішньополітичноїстратегії СРСР;

·датиціліснуоцінкуроліРадянського Союзу всвітовомуполітичномупротистоянні, яку вкінцевомурезультаті привело доДругоїсвітовоївійни.

Таким чиномоб’єктомданогодослідженняєосновні напрямизовнішньої політики СРСР в 1933–1939 рр.

>Відповідно предметомдослідження тутвиступає СРСР, як один ізсуб’єктівюридичного правасвітовогоспівтовариства.

Данаісторична проблемадосить широковисвітлена як внауково-популярнійлітературі то й вперіоді, як всучасній то й тихийчасів.Звичайноохопитианалізом усіісторичні роботиприсвяченіданійтематицінеможливо, але йрозглянутиокремі простонеобхідно.

>Історіографічнийаналізвиходячизіспецифіки тимидипломної роботипотрібнопроводити в двохнапрямках,відповідно до двохосновнихпунктів плану. Отже,яким чином вісторіографіївисвітлювалася проблемаствореннясистемиколективної безпеки вЄвропі та доля вцих процесів СРСР? Одними ізпершиххтовисловили своївідгуки поданихполітичних процесів булитогочасні газета.

Так,німецька газета „>Берлінер Берген Цайтунґ” від 1вересня 1934 р.,закликаючизахідний світло „>відкритиочі” на фактприйняття СРСР доЛіги, писала: „>Адже мовайде непросто проприйняття нового члена доЛігиНацій.Йдеться про запитаннявсесвітньо-історичного масштабу... Чи можнавідчинитидверіРадянському Союзу, а тім самим йКомінтерну..?”

>Французька газета „Тан” 1934 р писала, що „>Двосторонні домов проненападнедостатніщобстабілізуватиситуацію вЄвропі”.

Ппольська газета „>АБЦ” цого ж рокувиданнянадрукуваластаттю: „>Третяімперія нехоче безпеки наСході”.

У 1935 р.,американськийісторикЛі Бернс воднійзісвоїх статейпише, щовступ СРСР доЛігиНаціймавнадзвичайноважливезначення,оскількице запровадило доміжнародноїорганізації160-тимільйонну державу ізтериторією у трьох разибільшою ніжрешта державЄвропи.

У 1945 р.,побачила світлобагатотомназбіркадокументів „>Зовнішня політика СРСР” Даназбіркаціннасвоєюдокументальноюосновою, аосновнимнедолікомїїєнадмірназаполітизованість, танасиченістьпопулістськимигаслами накшталт „світнеділимий” йін.

У 1959 р. УКиєвіпобачила світло „ІсторіяКомуністичної партіїРадянського Союзу”Стосовновищезгаданого запитання з дохідними статтями всезводиться додомінуючоїролі партіїстосовно всіхзовнішньополітичнихаспектів.

Ужурналі: „>Міжнародне життя” №10 від 1963 р. бувопублікованазбіркадокументів под заголовком: „>Боротьба заколективну безпечу вЄвропі 1933–1935роках”. Унійдосить детальновисвітленийперебігполітичнихпроцесів вЄвропістосовноданої тематики, а СРСРвиступає тут, якосновний поборникствореннясистемиколективної безпеки.

У 1967 р. вМосквіз’являєтьсяпраця „Історіяміжнароднихвідносин йзовнішньої політики СРСР”.СтосовноРадянсько-Французького пакту, тоданій роботирозвивається думка про ті, що пактпередбачававтоматичнеподаннядопомоги.

Наповністюпротилежнійпозиції „стояла” З. З. Бєлоусова,оцінюючифранко-радянський пакт, вон утверждает, що принцип автоматизму дії пакту не бувприйнятий.

Уосновіісторичнихдосліджень йпублікацій 80-х та 90-х років лежатиматеріали, котрівикористовувалися йраніше. Разом із тім всечастіше йчастішепочализ’являтися з статтею із такзваним „>новимбаченням”данихподій, але й як правило в їхніоснові лежати в основномупопулістські гаснула.

>Радянсько-Німецькийдоговір проненападтакождосить широкодосліджувався уже не однимпоколіннямісториків,самецимпояснюється широкий, спектрпублікаційстосовнонього.Розглянемоокремі із них.

1939-го р.,з’явиласядвотомнапідбірка „>Документи йматеріалипереддняДругоїсвітовоївійни. ЗТ №2 по ст.. 168 – 169 детальнообґрунтованапозиціїАнгліїщодотрьохсторонньої догоди йцерозглядається як одна ізосновних причинзближення СРСР ізНімеччиною”

>ПіслязавершенняДругоїсвітовоївійнипевнийперіод години темаРадянсько-Німецького пакту неафішувалася. 1972-го р. уМоскві подредакцієюБезименського буввиданапраця – Особлива папка „Барбаросса” Якадає широкий, спектрінформації простратегічні платинімецькогокомандування всхідному напрямі, та йоговідгуки про Ч А.

>Андросов в роботи „Наперехрестітрьохстратегій” 1979 р.,зазначає, щоосновнимініціаторомРадянсько-НімецькогозближенняєГітлер, акрокСталінаоцінює яквимушений.

УФілін в з статтею „>Чому в 1939 – му” Яка бувнадрукована вжурналі „>Новий годину” № 29 від 1987 р. якосновнихвинуватцівДругоїсвітовоївійнирозглядаєАнглію йФранцію вконтекстіМюнхенськоїзмови.

У 1987 р.,побачила світлопрацяСопілса У. Я. „>Зовнішня політикаРадянського Союзу”Сопілс утверждает щовинуватцем йініціаторомвійнипотрібновважатиНімеччину.Такожвін подчеркивает, щосамеостання самашукалазближення із СРСР, а Український Союз за годинузайнявпозиціювичікування.

>Цього ж 1987 рокуЙ. М.Майський,колишній посол СРСР вАнглії всвоїхспогадахзауважував, що ізморальної точкизору Український Союз,заключившидоговір проненапад ізНімеччиноювтративпозиції в очахсвітовоїгромадськості, йтакожнаніс ударуміжнародномукомуністичномурусі. Аліводночасзазначає, щопересічнігромадяни було неможливо знаті всі ті, що було бвідомоРадянськомукерівництву.

У 90 – xроках врезультатізначнихполітичнихперетвореньнародилася нова плеядаісториків ізновимбаченням яксьогодення, то йминувшини.

Аліпопри усіїхнінамаганняз’ясувати щосьпринциповоновеїм цого невдається.Основна проблема ізякоюстикаютьсятакіісторики (>працюючи поданійтематиці)недостатняджерельна база.Значначастинаархівнихматеріалівзібрана вМоскві й в1991 р ними було б повторнонакладено гриф „таємно”.

Отже одну годинуповністюрозкритизанавіс передзакуліснимиполітичнимиподіямивищезгаданогоперіоду години практичнонеможливо.


1.Боротьба СРСР задосягненнясистемиколективної безпеки вЄвропі

 

1.1 >Ліга H>ацій

 

ЗнаближеннямвідкриттяасамблеїЛігиНаційактивізувалося запитання провступРадянського Союзу доцієїміжнародноїорганізації.

>Рішення проможливістьвступу СРСР вЛігуНаційфактично було б ужеприйняторадянськоюстороною, щовідбилося впостанові ЦентральногоКомітету,ухваленій угрудні 1933 р.

Новеставлення СРСР доЛігиНаційобумовлювалосянасампередсерйознимизмінами вміжнародномустановищі, щосталися на початку 30-х років.Утвореннянебезпечнихвогнищвійнивимагалозгуртування всіхмиролюбних наснаги в реалізаціїінтересахзбереження світу, йзрозуміло, що впошукахзасобівзміцненняміжнародногоспівробітництва Український Союз неміг незвернути подивися наЛігуНацій, тім понад, що всамійЛізі одну годину >відбулисяпринциповізміни.Агресивні держави —імперіалістичнаЯпонія йфашистськаНімеччина —вийшли ізЛіги,вважаючи, що вона допевноїміризв'язуєїм руки.Важливезначеннямав й тієї факт, що подвпливомзростаючоїзагрозивійни країни, котрівідіграваливирішальну рольЛізіНацій, й особливоФранція,починаютьрозумітинеобхідністьзміцненняспівробітництва із СРСР якмогутнім поборником світу.Першоряднезначення мало,безумовно,зміцненняекономічної,політичної йвійськовоїмогутності СРСР,зростання його авторитету наміжнароднійарені, щопримушувалокапіталістичний світлозмінювати тактику увідносинах ізсоціалістичною Державою.

«Силарадянськоїпромисловості йЧервоноїАрмії,— писала ГаннаСтронг,—зробиламожливим для СРСРвступити доЛігиНацій надроліодної ізмалихкраїн, аролі одного ізголовнихфакторів, щовизначаютьполітикуЛіги».

Коли жстосуєтьсяРадянського Союзу, товін,завждипрагнув донормалізаціївідносин ізкапіталістичнимикраїнами.

>Вступ СРСР доЛігиНаційпередбачався усімзмістом проектуСхідного пакту. ЗЛігоюпов'язуваласядопомогаучасникуколективного пакту, що ставшиоб'єктомагресії. У з статтеюдругій проектуфранко-радянського пактутакожпідкреслювалося, щоФранціябере у собізобов'язання передРадянським Союзом прийтийому надопомогувідповідно доСтатутуЛігиНацій чи зарішеннямАсамблеї чи ЗарадиЛігиНацій. Утретій з статтею Генерального актувказувалося, щооднією із умів наборучинностіСхідного пактуєвступ СРСР доЛігиНацій.[3;151]

Український Союзпов'язувавсвійвступ доЛігиНацій ізпідписаннямпактів провзаємодопомогу. Алі у зв'язку із тім, що переговори проколективну безпечузатягнулися, 28 июля 1934 р. Український урядповідомивВарту, щойдучи назустрічпобажаннямфранцузького уряду, СРСР «>готовий ужетеперздійснитивступ доЛіги приумовіодержання віднеївідповідногозапрошення й забезпечення СРСРпостійногомісця в радіЛіги».[3;152] Просвоєрішення Український урядповідомив йтакож Лондон, Рим, Прагу й Анкару йрозпочаввідповідні переговори як ізфранцузьким, то й ізанглійськимурядом,погоджуючипроцедурні запитання. Уходіпереговорів вЛондоніВанситтартповідомив 9серпня 1934 р. йрадянськогоповпреда, щоанглійський урядготовийпідтриматифранцузький уряд унадісланніРадянському Союзузапрошення провступ доЛігиНаційЧим можнапояснититакерішенняанглійського уряду?Аджеосновноюлінієюанглійської політикизалишався курс - на блокчотирьохзахідноєвропейських держав, щомав,зокрема, наметіізоляцію СРСР.

Праворуч до того, що вумовахзагостреннявоєнноїнебезпеки йзростанняміжнародного авторитету СРСРвиступпротиприйняттяРадянського Союзу вЛігуНацій неміг не матірсерйознихнегативнихполітичнихнаслідків дляанглійського уряду.По-перше,англійський уряд неміг нерахуватися із тім, щонайширші колаанглійськоїгромадськостівиступали завступ СРСР доЛігиНацій йоб'єднаннязусиль ізнум уборотьбіпротифашистськоїзагрози.Якщоврахуватитакімасовіорганізації, як союзЛігиНацій,тред-юніони,лейбористськупартію, то ми не менше 10мільйоніванглійціввисловлювалися завступ СРСР доЛігиНацій йвимагали,щобанглійський урядвсілякосприяв цьому.По-друге,англійський уряд неміг нерахуватися ізпозицієюпереважноїбільшостічленівЛігиНацій, й особливоФранції, нерезикуючипогіршити своїміжнароднізв'язки йвплив.По-третє, реальнооцінивши обстановку,керівникианглійської політикизрозуміли, щонезалежно відпозиціїАнглії СРСР якщоприйнятий доЛігиНацій. 14вереснярадянськийпредставник вЖеневіпогодив ізфранцузькимипредставникамитекстизапрошення СРСР доЛігиНацій йвідповідіРадянського Союзу ".[3;153]

Усіцедаєпідставузробитивисновок, що Український урядвживавактивнихдій,спрямованих наствореннясприятливих умів длявступу СРСР доЛігиНацій.Така діяльністьрадянськоїдипломатії бувнеобхідною,оскількинайбільшреакційніімперіалістичні колапрагнулизірватиреалізаціюСхідного пакту й,зокрема,вступ СРСР доЛігиНацій. УролізаспівувачапропагандипротиприйняттяРадянського Союзу доЛігивиступилапресафашистськоїНімеччини. Так, газета «>БерлінеБерзенцейтунг»,закликаючизахіднийбуржуазний світло «>відкритиочі» на фактприйняття СРСР доЛіги, писала: «>Адже мовайде непросто проприйняття нового члена доЛігиНацій.Йдеться про запитаннявсесвітньо-історичного масштабу... Чи можнавідчинитидверіРадянському Союзу, а тім самим йКомінтерну..?» «>РейнішВест-фалішецейтунг»,граючи наантирадянськихнастрояхправлячихкілімперіалістичних держав,підкреслювала, щовступ СРСР доЛігизміцнить йогоміжнародніпозиції йзабезпечитьРадянській странеморальнупідтримку навипадокконфлікту.[30;179]

>Планивступу СРСР доЛігиНаційвикликалироздратування уБерлінітакож у зв'язку із тім, що тамусвідомлювализначення цого факту длязміцненняміжнародноїорганізації. Уциркулярі Нейрата від 17 июля1934р.,розісланомунімецьким посольствам, прямовказувалося: «>ВступРосії доЛігиНаційозначав бі, що вона могла бвідігравативирішальну роль уприйнятті всіхрішень прозастосуваннясанкцій згідно ізстаттями 10 й 16Статуту. Цеможе лишезбільшитинашіпобоювання».

АлізусилляБерліназірвативступ СРСР доЛігиНацій не маліуспіху:

15вересня 1934 р.НароднийКомісаріатзакордоннихсправ СРСР здобувшителеграмупредставників 30країн, котрізапрошували Український Союзвступити доЛігиНацій й принестиїйсвоєспівробітництво всправіпідтримання йорганізації світу . На тому день Український уряд давшивідповідь, деговорилося, щовінзміцнення світувважаєголовнимзавданнямсвоєїзовнішньої політики,ніколи незалишається глухим допропозиційміжнародногоспівробітництва йготовий статі членомЛігиНацій. Тієї самої дня РадаЛігиНаційодноголосне притрьох, щоутрималися (Аргентина,Португалія, Панама),прийняларішення пронадання СРСРпостійногомісця в раді. Уходідебатів уполітичнійкомісії, щотривалипротягом 3 часів,представникиПортугалії,Швейцарії,Голландіївиступили ізпромовами, щомістилинаклепницьківипадипроти СРСР.

ЗаприйняттяРадянського Союзу доЛігиНаційрішучевиступавВарту,якийвказав, щоаргументипротивниківвступу СРСР доЛігизводяться допротиставленнясоціально-політичних систем, що немає ставлення доборотьби за. Голова ЗарадиЛігиНацій Бенешвідзначив всвоємувиступі, що «Український Союз одна ізнайбільших державЄвропи йнайбільшакраїнаЄвропи закількістю населення.Співробітництвоцієї країнинеобхіднеЄвропі із всіхточокзору».Вже сам характервиступів такихбуржуазнихдіячів, якБарту, Бенеш таінші,переконливосвідчить пронадзвичайнезростанняміжнародного авторитету СРСР. 38 голосами притрьохпроти (>Голландія,Португалія йШвейцарія) й 7, щоутрималися (Аргентина,Бельгія, Куба, Люксембург, Панама, Перу,Венесуела),політичнакомісіяухвалиларезолюціюрекомендуватиАсамблеїприйняти СРСР доЛігиНацій.[30;180]

18вересняАсамблея (пленум)ЛігиНаційзатвердиларішення Заради йполітичноїкомісії. Український Союз ставши членомЛігиНацій.

>Вступ СРСР доЛігиНацій був фактом великогополітичногозначення.Відкривалисяновіможливості длязміцненняміжнароднихпозиційРадянської країни, дляполіпшенняділовихвідносин ізкапіталістичнимсвітом.

Український Союзвикористав трибунуЛіги длявикриттяпланівагресорів йзгуртуваннямиролюбних держав, уборотьбі зазбереження йзміцнення світу.Незважаючи насерйознінедолікиЛіги, Український Союз згідно ізїї статутоммігрозраховувати напевнупідтримкучленівЛіги уразі нападу наньогоагресора.

>Вступ СРСР —великої ймогутньої країни — доЛігиНаційсерйознозміцнив авторитетміжнародноїорганізації.Цей фактзмушенівизнатинавіть тихбуржуазніісторики, котрі вціломутенденційновисвітлюютьзовнішнюполітику СРСР. Так,американськийісторикЛіБеннспише, щовступ СРСР доЛігиНаціймавнадзвичайноважливезначення,оскількице запровадило доміжнародноїорганізаціїкраїну ізнаселенням понад 160 млн. Чоловік йтериторією, у трьох разибільшоюрешти державЄвропи. Це було бдипломатичноюпоразкоюфашистськоїНімеччини йімперіалістичноїЯпонії таперемогоюмиролюбних сил.

ДжорджКеннан,характеризуючивступ СРСР доЛігиНацій,визнає, щоце бувкрок,спрямований настворенняколективної безпеки йконсолідацію силпротиагресивнихНімеччини йЯпонії.

Сам фактприйняття вміжнароднуорганізаціюкапіталістичних державсоціалістичноїРадянської країнизнаменував собоюновийтріумф політики мирногоспівіснування.

>Внаслідоквступу СРСР доЛігиНацій бувреалізованаважливаскладовачастина проектуСхідного пакту.

Увересні 1934 р. послетривалихпроволочок,погодивши своїпозиції,офіційнівідповіді нафранко-радянськіпропозиції проутворенняСхідного пакту далинарештіостанні два ізпередбачених йогоучасників —Німеччина таПольща. Характерно, щоцідві країни даливідповідімайжеодночасно, щотакожсвідчить проспівробітництво й згодидійнімецького та польськогоурядів.[8;516]

7вересня 1934 р. уЖеневі вбесіді ізЛуїБарту Бек давшинегативнувідповідь напропозиціювзяти доля вСхідномупакті. Умеморандумі від 8вересняофіційнувідповідь далаНімеччина, а 27вересня —польськийУряд.

>ПозиціяНімеччини, що буввикладена вїїмеморандумі від 8вересня, малочимвідрізнялася від того, щоранішевисловлюваликерівникинімецькоїдипломатіївідносносистемиколективної безпеки вЄвропі. Умеморандуміпідкреслювалося, щоНімеччина готовапідписатидовгостроковіпакти проненапад ізусімасвоїмисусідами, але й неможевзяти доля вбудь-якійміжнароднійсистемі безпекидоти, доки держави не було заНімеччиноюрівноправ'я вгалузіозброєння.Німецький урядвзагаліставив подсумнівможливістьздійсненнязапропонованого проекту йвисував донього рядзауважень,намагаючисьвиправдати своюнегативнупозицію.Німецька сторона непогоджувалася,зокрема, із тім, що впактіповиннівзяти долясамевказанівісімкраїн, щоФранціявиступатиме вролі гаранта пакту. Укінці меморандумуНімеччинапропонувала вразіпродовженняпереговорів проколективний пактзамінити вньому принципвзаємодопомоги принципомненападу.Іншими словами,Берлінпрагнуввсілякимизасобамизірватиствореннясистемиколективної безпеки аразіневдачіпринаймнівитравитиїїефективну основу,якою був,безумовно, принципвзаємодопомоги уборотьбіпротиагресора. яксвідчатьвідомітепердокументи,Берлінвисував принципненападулише ізметоюякосьскрасити своюнегативнупозиціющодопопулярної ідеїколективноїбезпеки.[30;182]

Уінструкції від 3вересня 1934 р.,надісланійнімецьким посольствам вАнглії,Франції,Італії, СРСР,Бюлов писавши, щоНімеччина, як йраніше,залишається противникомСхідного пакту.Вінпідкреслював, щопередаючинімецький меморандумурядам, при якіпослиакредитовані,треба матір наувазі, щонавіть напаралельні переговори прорівноправ'яНімеччини вгалузіозброєння й проСхідний пактБерлін непіде, що лише послевизнаннядоозброєньНімеччиниможейти мова про пакт.Бюлов давшивказівку посламвсілякимизасобамиуникатибудь-якихконкретнихдискусій проСхідний пакт.РозкриваючисправжніпланиБерліна,Бюловпояснювавнімецьким послам, щовикладені вкінці меморандумупропозиції проновіформиугод вгалузі безпекимають наметілишепропагандистський маневр. «Ми сам,— писавшивін,— не маємонамірівпропонувати переговори проСхідний пакт втій чиіншійформі».

Характерно, що негативна зазмістом йдемагогічнаПОРР, >уоі. III, р. 397 заформоювідповідьфашистськоїНімеччини, що мала наметізірватиукладенняефективноїсистемиколективної безпеки вЄвропі,прийшлася додушіамериканськійдипломатії.Коментуючинімецькувідповідь,американський посол уБерлініДодд улисті до державного секретаря писавши, що «>німецька нота —відшліфований йталановитийдокумент».[8;518]

>Берліну невдалосяобдуритисвітовугромадськість.Впливовафранцузька газета «Тан»,коментуючи впередовій з статтеюнімецький меморандум від 8вересня, писала, щоспробиНімеччинипротиставитиСхідномупактовідвосторонніпакти проненапад неможутьбудь-когозбити ізпантелику. «>Двосторонні домов проненапад,— писала «Тан»,—недостатні у тому,щобстабілізуватиситуацію впевномурайоніЄвропи.Справжніхгарантій безпеки не можнадобитисяінакше, як придопомозірегіональнихпактів провзаємнупідтримку, щопередбачали бконкретнізобов'язання для всіхучасників й, що особливоважливо,передбачали бсанкціїпротибудь-якогопорушенняцихзобов'язань.Німеччина нехочецієїсистеми бо вонабажаєзберегтиповну свободудій повідношенню доприбалтійськихкраїн,Чехословаччини йнавітьПольщі,всуперечнімецько-польськійугоді».Цікавою бувреакціяпольськоїпреси нанімецький меморандум. Органурядового блоку «>Кур'єрпольські» писавши 12вересня 1934 р., щотеоретичніаргументи,висунутіНімеччиноюпротиСхідного пакту,служатьлишеприкриттямпрактичнихнамірів.Німеччина непогодиться із пактом,якийзв'язав бі свободунімецької політики насходіЄвропи. Апольська газета «>АБЦ»надрукувала спе-ціальнустаттю поднедвозначним заголовком «>Третяімперія нехоче безпеки наСході».Такий тонпольськоїпресивідбивавборотьбу думоксередпольськоїгромадськості,частинаякоїусвідомлювалазростаючузагрозу із боціфашистськоїНімеччини, Незважаючи наіснуванняпольсько-німецького пакту проненапад. І усе ж таки упольськійполітиціперевагу бралалінія Бека —Пілсудського, котріробили ставкузмову ізГітлером. Цеяскравовідбилося увідповіді польського уряду про йогоставлення доСхідного пакту, якої Бек спрямувавшиЛуїВарту 27вересня 1934 р.Слідом заНімеччиноюПольщависловлювалася накористьдвосторонніхпактів проненапад, а чи не заколективний пакт. Коли ж допропонованого проектуСхідного пакту, топольський урядвиcунув ряд умів.Насампередпідкреслювалося, що, колиНімеччина невізьмеучасті,Східний пакт неможе бутиздійснений. Таким чином, часткаствореннясистемиколективної безпеки вЄвропіставиласяпольськимурядом уцілковиту залежність відпозиціїфашистськоїНімеччини. Приумові,якщоНімеччинапогодилася бвзяти доля вСхідномупакті,Польщазалишала за собою правовключити до тексту пактустаттю про ті, щопольсько-німецький пакт проненападзалишаєтьсяосновоювідносинміжПольщею йНімеччиною.Польський уряд заявившитакож, щовін неможевзяти у собізобов'язаннящодо такихкраїн, якЧехословаччина й Литва, щопланувалися якучасникиСхідного пакту.АналізвідповідіПольщіпоказує, що вонавідхилялазапропонований проектколективного пакту йголовну міткувбачала взміцненніспівробітництва ізфашистськоюНімеччиною.


1.2 >Конференція пророзброєння

 

У 1933—1935 рр.радянськадипломатіяактивізує свою діяльність,відшукуючиновіефективнізасобизміцненнязагального світу.

Це,однак, неозначає, що в новихумовах булиздані вархів усістаріметодиборотьби за. Український Союзпродовжував,зокрема,докладатизусиль длянормалізаціїмирнихвзаємовідносин ізкапіталістичними державами шляхомвстановленнядипломатичнихвідносин,укладення йпродовження рядок діїпактів проненапад.Важливимнапрямомрадянськоїзовнішньої політики у 1933—1935 рр.залишаласяборотьба зароззброєння.

>Проблеміроззброєння Український Союззавждинадававвеличезногозначення,вважаючи, щолюдствоможе бутиповністюгарантоване відвійнилише уразівідсутностіозброєнь. «Мизавжди булипереконані йтеперпереконані до того,— заявивши наконференції пороззброєнню наркомзакордоннихсправ СРСР 6 лютого 1933 року,— щонайкращою,якщо неєдиною,гарантією безпеки для всіхНацій було б бповнероззброєння чихоча б максимальноможливескороченняозброєнь».[4;146]

>Активну діяльність,спрямовану наприпиненнянебезпечної гонкиозброєнь,розгорнуларадянськаделегація наміжнароднійконференції пороззброєнню, котра відбуваласяЖеневі в 1932—1934 рр. Наконференції було б представлено 60 держав: усі члениЛігиНацій (55країн) й ряд держав, що того годину не входили доЛіги, до тогочислі СРСР й США.

>Вже напершомуетапіконференції, в 1932 р. в основномуз'ясувалисяпозиціїїїучасниківщодопроблемироззброєння.Змушені подтискомсвітовоїгромадськостівзяти доля вроботіконференціїпредставникикапіталістичнихкраїн на словахвиступали зароззброєння йзміцнення світу, але вділі топилижиттєвоважливу проблему вморізаплутаних йнездійсненнихпаперовихпроектів йпропозицій.

>Франціявисунула план,основнийзмістякогозводився достворенняміжнародноїармії приЛізіНацій йукладення новихдоговорів йсоюзів. Таким шляхом,використовуючисвійвплив уЛізіНацій,Франціяпрагнулазміцнити своїпозиції вЄвропі зарахунокіншихєвропейських держав.Німеччинавимагаларівноправ'я возброєнні йпереглядуверсальськихконвенцій.Італіяпідтримуваланімецькіпретензії йзаймаланегативнупозиціющодозагального напрямі роботиконференції.Англія незаймалачіткоокресленоїпозиції.Англійськаделегація, як правило,виступала ізкомпроміснимипропозиціями йзрештоювисувала чи легкоприймалаформули, що несуперечилифранцузькійконцепції йвідкладалирозв'язанняпроблемироззброєння.Англіяпропонувала,зокрема,знищитипідводний флот, щозміцнило бїїпозиції наморі.СполученіШтативиступили наконференції із поручпропозицій, щостосувалисяголовним чиномсухопутних сил.Центральноюпропозицієюамериканськоїделегації був планпропорціональногоскороченняозброєнь. США обходили запитання про контроль й, як правило,голосували ізангло-французькоюбільшістю.

>Керуючисьвласнимиінтересами,європейські державипрагнулипослабитивоєнну силу однаодної йвисувалисуперечливіпроекти,прирікаючиконференцію набезплідніобговорення.Безплідність роботиконференції пороззброєннювикликалазаконнерозчарування й критикупрогресивноїгромадськості. «>Навіть так кликанакомісія пороззброєнню,— писалапрогресивнаамериканськажурналісткаДннаСтронгпочалаобговорювати нероззброєння, аутворенняобмежень дляшвидкозростаючихозброєнь. Сутьцихобмеженьвідразу жставалагроюміжнародної політики, вякійкожнакраїнавишукувала для собівійськовіпереваги».[8;520]

>Радянськаконцепція безпекивиходила із того, щоєдиноюсправжньоюгарантієюпротивійниєповне йзагальнероззброєння, якузробилобвійнунеможливою.

>Радянськаідеяповного йзагальногороззброєннядокорінновідрізнялася відіншихзапропонованихпроектівсвоєюпростотою,легкістюздійснення й контролю.Радянськаделегаціяпідкреслила, що «лише приповномуроззброєнніможе бутидосягнутаоднакова безпека йрівність умів для всіхкраїн».Повнероззброєннязнімало рядскладнихпитань,пов'язаних із контролю зароззброєнням.Адженезрівняннолегшевстановити фактвиробництвазброї йіснування військовихформувань, ніжпорушеннятією чиіншою Державою установленоїнорми. [4;533]

>Виходячи із цого, главарадянськоїделегації наркомзакордоннихсправ СРСР М.М. Литвинов 11 лютого 1932 р.запропонуваввзяти в основі роботиконференції принципзагального йповногороззброєння.Знаючинегативнеставленняімперіалістичних держав до ідеїзагального йповногороззброєння,радянськаделегація, разом із тім, заявила, що вон готова «>обговорюватибудь-якіпропозиції,спрямовані наскороченняозброєнь, йчим даліцескорочення якщоіти, тім ізбільшоюохотоюрадянськаделегаціявізьме доля вроботіконференції»

>Одночасно наркомзакордоннихсправ СРСРнагадав делегатам прорадянський проектчастковогороззброєння, внесення уПідготовчукомісію. Даліпередбачалосяповнезнищеннянайбільшагресивнихтипівозброєнь, до тогочислітанків,наддалекобійноїартилерії,кораблів.тоннажністю понад 10 тис. тонн,судновоїартилеріїкалібром,понад 12дюймів,авіаносців, військовихдирижаблів,важкихбомбардувальників, всіхзапасівавіабомб, всіхзасобівхімічної,вогневої йбактеріологічноївійни.Радянськупрограмусхвальнозустрілапрогресивнагромадськість світу, але й вон незнайшлавідгуку уделегаційімперіалістичних держав.Радянськапропозиція проповнероззброєння буввідхилена як «непрактична»навіть безобговорення. Тім самимАнглія,Франція таінші державияскравопродемонструвалисвоєпрагненняуникнути реального шляху дорозвязанняпроблемироззброєння.

>Радянськаделегаціяневтомновикриваланамагання,західнихкраїнприкрити переговорами пророззброєння гонкуозброєнь й завестивтупикжиттєве запитаннясвітової політики. Уцейперіод СРСРвисунув ряд нових,важливих,конкретнихпропозицій.

11 апрелярадянськаделегаціязапропонувала проект з статтеюмайбутньоїконвенції пророззброєння, щопередбачалаістотнепропорціонально-прогресивнескороченняіснуючихозброєнь держав.

НазасіданніЗагальноїкомісії йїїредакційногокомітетурадянськаделегаціявідстоювалаціпринципи йдобилася цього урезолюції,ухваленій 19 апреля,вказувалося, щопроектованаконвенція винна статіпершимрішучиметапомзагальногоскороченняозброєнь.[21;305]

>Радянськаделегаціяпідтримала проектрезолюції проякіснероззброєння й внесладодатковіпропозиції:визнатиагресивними йнебезпечними усігармати йгаубицікалібром понад 100 мм, усібронетанковіозброєння (танки,бронеавтомобілі йпоїзди),підводнічовни тоннажем понад 600 тонн.Радянськаделегаціяпідтрималанідерландськупропозицію провизнаннянебезпечнимрозстановки увідкритомуморіавтоматичнихконтактнихмін йугорськупропозицію провизнанняагресивнимирічних військових суден. 28 апреля СРСРвисловився завизнанняагресивноювсієївійськовоїавіації. Утравні вБюджетнійкомісіїпредставник СРСР Т.Луначарськийвисунув йвідстоювавпропозиції пронеобхідністьгласності,обмеження йскороченняприватнихкапіталовкладень увоєннупромисловість,неприпустимістьсекретнихвоєннихфондів йоб'єднання всіхвоєннихвитрат водній з статтею державного бюджету таінші.

Таким чином, напершійсесіїконференції в 1932 р.радянськаделегаціязаймаланадзвичайноактивнупозицію,висунувшицілий рядсвоїхконкретнихістотнихпропозицій й,підтримавшичималопроектів,запропонованихіншимикраїнами, щопереконливосвідчить проконструктивність йщирепрагненнярадянськоїзовнішньої політикирозв'язати проблемуроззброєння йзміцнити тім самимзагальну безпечу. Однаквнаслідокпозиційкапіталістичних держав, думи вкомісіяхрозходилися,і смердоті незмогливиробитидоповіді,пригодні дляобговорення.Більшість державпрагнулавизнатиагресивними тихвидизброї, котрі були болеерозвинуті у їхніможливихпротивників.

Улипні 1932 р.першасесіяконференціїзакінчила свою роботу, незрушивши ізмісця проблемуроззброєння.[21;306]

>Конференціяпоновила свою роботуфактичнолише в лютому 1933 р.,розпочавшиобговорення новихфранцузькихпропозицій. Те був так звань «>конструктивний план», щонамічавгроміздку схемузаходів, в залежність відякоїставилося запитання проскороченняозброєнь. Планмістив всобі й ряд старихпропозицій,зокрема простворенняміжнародноїармії приЛізіНацій.

6 лютого 1933 р.радянськаделегаціязробилааналізфранцузького плану йвисунулапропозиції,спрямованіпротиагресії.Насампередрадянськаделегаціявисловиласвоєглибокеневдоволення ходом роботисамоїконференції, котрацілийрік затратила не так наобговоренняпредставленихкраїнамипропозицій, але в «>відкладання їхнього,

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація