Реферати українською » История » Наполеонівські Війни: загарбання чи революція?


Реферат Наполеонівські Війни: загарбання чи революція?

Страница 1 из 3 | Следующая страница

>ЗМІСТ

>Вступ

>Розділ І.Становлення Наполеона якособистості

1.1Історичний портрет Наполеона Бонапарта

1.2 Доля Наполеона вреволюції, та його діяльність до 18 брюмера 1799 року

>Розділ ІІ.ПіднесеннямогутностіФранції входіборотьби з 2–5антифранцузькимикоаліціями

2.1Війни Наполеона зачасів його консульства (1799 – 1804 р.)

2.2Наполеонівськівійни від 1804 року доТільзітського світу

2.3Війни Наполеона вЄвропі до 1812 року

2.4Політика Наполеона назавойованих землях

>Розділ 3. Останнівійни Наполеона

3.1 Наполеон відРосії дозречення престолу

3.2 „Стоднів Наполеона” та смерть великогополководця

>Висновок

>Література

>Додатки


>ВСТУП

Я,вибравцю тему длясвоєїкурсової роботи бовважаюїїцікавою таактуальною й у наше годину. БудунамагатисявивчитивпливНаполеонівськихвоєн часткуЄвропи,оскількицейвпливмав неаби – якузначення.

Уроліоб’єкта вційроботівиступаютьНаполеонівськівійни та Бонапарт як: людина,видатнийполководець, дипломат, атакож людина, котрарізнимишляхамидомагаласькращоїдолі длясвоєї країни.

Предметомдослідження роботиє: Наполеон, йогокар’єрнийріст увійськовій таполітичнійдіяльності,Наполеонівськівійни із антифранцузькимикоаліціями,вдалівійськові дії (їхніхід),поразки та їхні заподій, атакож заподійпоразки Наполеонавзагалі.

>Курсова роботаохоплюєхронологічні рамки вмежах із моментународження Наполеона (>70-і р.ХVІІІ ст.) й до його смерти (>20-і р. ХІХ ст.). ІсутоНаполеонівськівійни із 1792 р. до 1814 р.

>Метою йзавданням роботиє понадвивчення цого запитання, тазробленийвисновок наоснові роботи: „чиНаполеонівськівійни булизагарбанням чи усе ж таки такиреволюцією?”.

>Новизноюмоєї роботиє ті, у наш годинуз’являютьсянові подивися наце запитання, котрієдоситьцікавими талогічними, котрізмушуютьвченихзамислитись з них.Цю новизну, янамагатимусьпоказати вційроботі.

Рівеньнаукової розробкицієї тимиєдоситьширокою,оскількицимпитаннямцікавилисьісторики таписьменникище у XIXстоліття, ідосіцікавість доцієї тими незникає. ПроНаполеонівськівійни писали якфранцузькі то й повсійЄвропі (й не лише)історики. І томуіснує багаторізних думок,позитивних йнегативних із цого запитання.

Такфранцузькіісторики (>Р.Е.Дюпюі,Т.И.Дюпюі, Ф.Массон) всвоїхпрацяхзображували Наполеона та йоговійни вяскравих кольори.Російськіісторики в болеетемніших,називаючи йоговійська „>неприятельськими” (>Б.В. Соколов, О.Л.Нарочничкий, Н.А.Шефов таін.). До них можнавіднеститакожанглійських таіншихісториківЄвропи (М.Дейвіс, З.Деймон, О.З. Манфред).

>Джерельна базаєдосить великою, але й явикористовую невеликуїїчастину,оскільки немаєможливості всюїїопрацювати. Уційроботізустрічатим4ться думи якросійських йанглійськихвчених то йфранцузьких.

Тему „>Наполеонівськівійни:загарбання чиреволюції?” япочну ізавтобіографії Наполеона й йогоучасті вфранцузькійреволюції,продовжууспіхамипротифранцузькихкоаліцій, йогополітикою назавойованих землях, та завершу роботуостаннімивійнами тасмертю Наполеона.

>Цю тему, ядосліджую бо вонєдоситьцікавою для мене, атакожщоброзширити своїзнання прополітичне життя уЄвропі вдобу Наполеона, тадослідитиступіньнаукової розробки із боцівчених.

>Апробацієюмоєї тимиє ті, у наш годину,внаслідокспірнихпитань, щовиникаютьміжприхильниками та противниками Наполеона, котрівимагаютьпевнихвирішень йобговорень.Внаслідок чоговідбуваютьсякруглістоли наконференції, на якіці запитанняобговорюються ймаютьподальшийрозвиток танові думипровіднихісториківсучасності.


>РОЗДІЛ І.СТАНОВЛЕННЯ НАПОЛЕОНАЯКОСОБИСТОСТІ

1.1Історичний портрет Наполеона Бонапарта

Наполеон Бонапартє одним ізнайдивовижнішихявищсвітовоїісторії. Це буввидатнийфранцузькийполководець, політичнийдіяч,перший консулФранцузькоїреспубліки (1799—1804гг.),французькийімператор із 1804 по 1815рік. Наполеонпровів засвоє життяблизько 60різних битв, щозначно понад,чим ОлександрМакедонській,Ганнібал,Цезар й Суворов разомузяті.

>Народивсявін 15серпня 1769 року вмісті Аяччо наКорсиці в сім'їнебагатого дворянина, адвоката попрофесії. У 1779—1784роках Наполеонвчився увійськовійшколі вБрієнне, із 1784 по 1785 р. — впаризькійвійськовійшколі,звідки буввипущений вармію вчиніпідпоручика. УперіодФранцузькоїбуржуазноїреволюціїкінця XVIIIстоліттяслужив вреволюційнихвійськах.Завдякисміливійініціативі Бонапарта, ужекапітана,частиниреволюційноїармії 17грудня 1793 рокузвільнилиТулон,захоплениймонархістськимибунтівниками йанглійськимиінтервентами, за щоякобінський урядпровів Наполеона вбригаднігенерали.

Алі на самом делеполітичні подивися Наполеона булиглибоковорожіякобінцям.Післяконтрреволюційного перевороту 9термідора 1794 рокта Наполеонпіддавсякороткочасномуарешту й бувусунений віддійсноїслужби вармії. Ужовтні 1795 року задорученням одного ізватажківтермидоріанців,Барраса, Бонапарткерувавпридушеннямзаколоту,піднятогомонархістами вПарижі,чим заслужившиповнудовірутодішніхправителівФранції. У 1796роціДиректоріяпризначила йогокомандуючимармією, щодіяла ззавойовноюметою вІталіїпротиАвстрії йП’ємонта.РозбившисилиП’ємонта йпримусивши його допідписаннявигідного дляФранції світу, Наполеон в битвах на територїПівнічноїІталії (приЛоді,Кастйльоні,Арколе,Ріволі)завдавпоразкивійськаммонархічної для феодалаАвстрії,глибоконенависноїіталійським народом, щопоневолив нею,примусивАвстріювийти ізпершоїантифранцузькоїкоаліції йпідписатиКампоформійськиймирнийдоговір 1797 рокта.

>Влітку 1798 року Наполеон бувпоставлений начоліекспедиції,направленої за йогоініціативою назавоюванняЄгипту. Алі всерпні 1799 року,кинувшиекспедиційнуармію, щоопинилася вскрутномуположенні,вінповернувся до Парижа,розраховуючивстановитивійськову диктатуру.НевдачіДиректорії,арміяякої буврозбита вІталіїA.B.Суворовим, особістапопулярність Бонапарта якполководцядопомоглийомузахопити уладові. Урезультаті державного перевороту влистопаді 1799 року (18 брюмера) Наполеоночолив урядФранції.Своєположеннявінзакріпивперемогою надавстрійськоюармією при Маренго (14червня 1800 р.), завершившикампаніювигідним дляФранціїЛюневільським світом 1801 рокта.

>Диктатура Наполеоназдійснювалася біля консульств,спочаткудесятирічного,потімдовічного. Натравні 1804 рокувін бувпроголошений «>імператоромфранцузів» подім'ям Наполеона I.Вінповністюліквідувавпарламентський режим,створивмогутнійцентралізованийвійськово-політичнийбюрократичнийапарат,ввів цензурудруку, до рук було бзосереджене всекерівництвовійськовою йцивільноюадміністрацією,дипломатією йіншими сторонами державного життя.

Утривалійборотьбі ізбагатьмакраїнами Наполеон Iдобився великихуспіхів. У 1805роцівінрозгромив3-у.антифранцузькукоаліцію (>оточившиавстрійськуармію приУльмі вжовтні йперемігши 2грудня вбитві приАустерліці) й4-у —знищившипрусськуармію. Щоправда, уже уряді битвпротиросійськихвійськ (приКремсі,Шенграбені,Пултуські йПрейсиш-Эйлау) Бонапартпочавтерпітисерйозніневдачі,хоча результатбитви приФрідланді в 1807роцізмусивОлександра Iукласти із НаполеономТільзітський світ. До цого годининаполеонівськаФранціяпанувала надбільшоючастиноюЗахідноїЄвропи, якої Наполеонпереробляв насвійрозсуд.Одні територївінприєднував доФранції, а ізіншихробиввасальні держави йсадив напрестолисвоїхбратів йіншихродичів.

>Післяпоразкисумісногофранко-іспанського флоту вбитві приТрафальгарі Наполеону Iдовелося облишитипланивторгнення доАнглії, але йвін ставшистаратисяізолюватиїї шляхомвстановлення в 1806роціконтинентальноїблокади. Для цоговінспробувавзахопитиПортугалію йІспанію, але йнатрапив навідчайдушнийопір йпотерпівсерйозніневдачі.Уклавши шлюб іздочкоюавстрійськогоімператора, НаполеонпримусивАвстріювступити із ним саме в союз.

До 1810 року лишеРосія надаваласерйознупротидіюзагарбницькійполітиці Бонапарта, йвінпочаввідкритоготуватися дозавойовного походупротинеї. «>Ще три рокта, й я — панвсього світу, — мовивши Наполеон. 24 (12)червня 1812 рокучудовоорганізовананаполеонівськаарміячисельністю в 600тисяч Чоловік із резервом в 300тисячперейшлаНєман, між Ро-сійськоїімперії. Зарозрахункамиімператора,Росія моглазахищатисяармієювтричіменшою,їїочолювалигенерали, котрі уже неодноразовотерпілипоразки від Бонапарта. Алі Наполеоннатрапив намасовийгероїчнийопірросійського народу йросійськоїармії, якоїочоливдосвідченийполководецьМ.І. Кутузов. Та йросійськігенералиопинилися негараздбездарні, якочікувалося: смердоті проводилиоперації не гірше, анавітькраще за багатопрославленихфранцузькихмаршалів. А послепожежіМоскви йБородінськоїбитви, Яка, слова Наполеона, бувнайстрашнішою з всіхданихїм битв, зрозуміли, щоросіянибилися не так на життя, але в смерть.

ІРосіязламаламогутністьнаполеонівськоїімперії.Післявигнання ізсвоєї територїРосією в 1813році був посланоарміяуслід затерплячимипоразку французами дляпереслідування йповногорозгрому.Похідросійськихвійськпривів в рух всюЄвропу, усіскорені Наполеономнароди, однеіншим відньоговідверталисяколишні союзники йвасали.Після того, як вкінціберезня 1814 рокуросійськівійськаувійшли до Парижа, Наполеону I, щознаходилося за годину у Фонтенбло,довелосявідректися від престолу. За Наполеоном бувзбережений титулімператора, а й уволодінняйому дали невеликийострівЕльба.

Алі 1березня 1815 року Наполеон Iзробивспробуповернути уладові. Колі донього дійшливідомості пронезадоволеністьпосадженими нафранцузький трон Бурбонами,вінвисадився напівденномуберезіФранції йрушив на Париж. Подорозі набікперейшлиармія,значначастина селянства йбуржуазії, й 20березня Наполеон I ізтріумфомвійшов устолицю.Йогопоява привела дооновленняантифранцузькоїкоаліції, й послепоразки при Ватерлоо Наполеонудовелося повторновідректися від престолу.

якполоненийанглійців йоговідправили допосилання наострівСвятоїОлени, де Наполеон I Бонапарт 5травня 1821 року помер.

1.2 Доля Наполеона вреволюції, та його діяльність до 18 брюмера 1799 року

>Невдачіфранцузів наРейнськомуфронті буликомпенсованіуспіхами генерала Бонапарта вІталії.ВінкомандувавІталійськоюармією, котраспочаткуналічувала лише 30тисяч Чоловік при 30гарматах.Австрійці малі тутчисленнішівійська, але й смердоті булирозкидані по стране.Французьківійська малігостру потребу увсьомунеобхідному,оскількибританський флотблокувавпобережжяРів'єри, йпостачання морем було бускладнено. Бонапартвирішивспочатку розбитиарміюавстрійського союзникасардінського короляВіктораАмедея, щоналічувала 25тисячсолдатів й 60гармат, але й що сильнопоступаласяавстрійцям вбоєздатності.

>Австрійськаармія подкомандуванням генералаБольєналічувала 35тисяч Чоловік. Наполеонувдалосяпіднятидисципліну у лавахсвоїхвійськ,налагодити їхніпостачання зарахунокмісцевихресурсів йпіднятичисельністьармії до 45тисяч Чоловік.Вінспокушавсолдатів йофіцерівбагатоюздобиччю вмайбутньомупоході йодночасновипустивдемагогічнезвернення доіталійців, девиставиварміюфранцузькоїреволюціївизволителькоюІталії відавстрійськогогніту: «>НародиІталії!Французькаарміяприйшла розбитивашіланцюги.Французький народ — друг всіхнародів!» Аліфранцузькимдрузямпотрібно було бїсти, щонеминуче вело дорозоряючихІталіюконтрибуцій йреквізицій. Тому слова про дружбу й свободузалишилися, пустимо звуком. 12 апреля 1796 рокуфранцузирозбили приМонтеноттезагін в 4,5тисячіавстрійців, щозабезпечувавстикміжавстрійцями йСардінією, йвідкинулисардінськуармію доТуріну. 10травня приЛодіфранцузирозгромилиарміюавстрійського фельдмаршалаБольє,причому Наполеонособистоочолив атаку" на міст черезАдду.Проти Бонапарта буввисунута60-тисячнаарміявідкликаного із Рейну фельдмаршалаВурмзера.Вона винна бувдеблокуватиМантую.Вурмзеррозділив своївійська втричічастини. Наполеон, як йіншіфранцузькігенерали,дотримувався «>революційного» принципу: «>Війна виннагодувати сама собі» — йнещаднимиреквізиціямивибивав із місцевого населенняостаннізапаси. Томупервиннарадість із приводузвільнення відфеодальних повинностейдужешвидкозміняласяненавистю дофранцузів, щограбувалиокупованіземлі.Протифранцузькихвійськспалахувалиповстання.Практично у всіхзайнятих ними землях — вІталії й,зокрема, вНеаполітанськомукоролівстві, вІспанії, вНімеччині, вРосії.Чим понадтериторійзавойовувалаФранція, тім меншешансів вонкінецькінцем мала їхньогоутримати. Аліпоки Наполеон,збираючи все своїсиливоєдино дляконцентричного удару,мавперевагу передчисленнішими, але йрозрізненимиворожимивійськами.

>Армія БонапартазнялаоблогуМантуї й валиланазустрічвійськамВурмзера.Вонаналічувалавлітку 1796 роктаблизько 47тисяч Чоловік.

Угенеральнійбитві приКастільоне 5серпня 1796 рокуВурмзер буврозбитий Бонапартом.Австрійці невитримали атаки й,втративши 16тисячубитими,пораненими йполоненими,відступили доТіроля. Уперіод із 2 по 5вересня Бонапартрозбив20-тисячнийзагінавстрійського генерала Пауля Давидовича. 8вересняфранцузьківійська нагналиВурмзера, уякогозалишилося не понад 20тисяч Чоловік,поблизумістечкаБассано. ЗзалишкамиарміїВурмзерзакрився уфортеціМантуя,гарнізонякоїзбільшився до 28тисяч.

Надопомогуйому валилаармія фельдмаршала МиколиАльвінци. Наз'єднання ізАльвінцирухався16-тисячнийзагін Давидовича.Їхзустрічнамічалася уВероні. Черездекількаднівавстрійці булирозбиті втриденнійбитві приАрколе 15—17 листопаду. До 14тисячсолдатів, щозалишилися відарміїАльвінци,додалося 10тисячтірольськихополченців-добровольців й 27тисячсолдатівРейнськоїармії,приведених Карлом. Наполеонмав всвоємурозпорядженні41-тисячнуармію йще12-тисячним загоном генералаЖубера. Карл й Наполеонзійшлися 16березня приТальяменто, после чого Карлвідійшов дорічкиІзонцо. 23березня уМальборджетто генерал Массенарозбивфранцузькийзагін. 1 апреля приНеймарктезновувідбулосязіткненняголовних сил, що немалорішучого результату, але йерцгерцогвраховував, що ворогстоїтьвсього в 150 км відавстрійськоїстолиці, умістечка Леобен, й ужеперейшовКарнійські йЮлійські Альпі.ЗагінЖубера тім годиноюдійшов доЛінца. 18 апреля 1797 року вЛеобене булипідписаніпопередніумови світу, котрі булизатверджені 17жовтня 1797 рокумирним договором вКампоформіо.Австріявідмовлялася відгегемонії вПівнічнійІталії,надаючиформальнунезалежністьтамтешнім державам, афактичнопогоджуючись із їхнівасальноюзалежністю відФранції.НатомістьАвстрійськаімперія здобулаВенецію, Зальцбург йБаварію,віддавшиФранціїБельгію йвизнавшиїїпанування налівомуберезі Рейну.ЄдинимсупротивникомФранціїзалишиласяАнглія. Усічні 1798 року генерал Бонапарт, щовідрізнився вІталії, бувпризначенийкомандуючим такзваноюАнглійськоюармією.Вона бувзосереджена врайоні Дюнкерка йготувалася довисадки наБританськіострови.Протеперевагаворожого флотуробилауспіхмайбутнього десанту более ніжсумнівним.Адже фатальністюранішеспробаорганізуватиопераціюпротиБританськихостровівзакінчиласяповним провалом. БонапартчудоворозумівбезнадійністьморськоїопераціїпротиАнглії йзадовго доневдалоїекспедиціїГумберта залишивши посадукомандувачаАнглійськоїармії, що необіцявгучноїслави.Вінзмігпереконатиправлячу вПарижіДиректорію внеобхідностівисадки вЄгипті.Звідтимайбутнійімператоррозраховувавзавоювати весьБлизький схід, апотімзавдати удару поІндії й тім остаточнопідірватиколоніальнумогутність «>владичиціморів». 12 апреля 1798 року бувпідписаний наказ проутворенняСхідноїармії, углавіякої ставши Бонапарт. Подорозі доЄгиптуфранцузьківійська 12червнязайняли Мальту. 1 июляармія Бонапартависадилася вЄгипті йнаступного дняоволоділаОлександрією.Рухаючись доКаїра,французирозгромили вбитві приПірамідах 21 июляарміюєгипетськихмамлюків. За словами Наполеона,вінмав всвоємурозпорядженнівсього 23тисячісолдатів, тоді як ворожковійськодосягало 60тисяч Чоловік. Невиключено, щочисельністьмамлюківперебільшена. Атакамамлюків припірамідах був легковідбита, а їхніукріпленийтабірузятий штурмом. 22 июляфранцузьківійськазахопилиКаїр.Ібрагім-паша ззалишкамиарміївідступив доСирії. Там вонз'єдналася ізвійськамиАхмед-паші, щоприйнявзагальнекомандування.

Наполеонвважавкампаніювиграною, але й туп насправувтрутивсяанглійський флот.КомандувачСередземноморськоюескадроюадмірал Нельсонсерпняраптовоатакувавфранцузький флот вАбукирськійбухтіпоблизу гирлаНіла,причомучастинабританськихкораблівзмогланепомітновстатиміжворожимисуднами й берегом, аіншачастинаатакувала ворога із боці моря.Французькікорабліпотрапили подперехреснийвогонь ймайже усі було б потоплено чизахоплено.ПісляАбукира часткафранцузькоїармії вЄгипті був уже виправлена наперед,оскільки,позбавлена,постачання ізФранції, вона не могла анізробитиуспішного походу на схід, ані простоскільки-небудьтривалий годинуутриматися вЄгипті, де мамлюкирозвернулипротифранцузівпартизанськуборотьбу. Вестиборотьбудоводилося впустинніймісцевості, де принципсамопостачання, щосповідавсяреволюційноюармією, бувнепридатний. Наполеонпротевідправився увідчайдушнийпохід доСирії. 15 июля уАбукирависадилося15-тисячнетурецькевійсько, щобазувалося наострові Родос. Наполеон,маючи всвоємурозпорядженнівсьоголише 6тисячсолдатів,розбив турків вщент, а 2серпнязалишкитурецькоїекспедиційноїарміїкапітулювали вАбукирі.

>Незабаром Наполеондізнався про ті, щоарміїДиректоріїтерплятьпоразку відросійських йавстрійськихвійськ подкомандуванням фельдмаршала Суворова, а тому урядстрімковтрачаєпопулярність внароді. Генерал Бонапартвирішив, що часповернутися доФранції йузяти уладові в свої руки. 23серпня 1799 рокувінвідплив ізОлександрії на 2фрегатах начолі 500солдатів й 5генералів — ЖанаЛанна,ОлександраБертьє,ІоахімаМюрата,ОлександраАндреосси й ОгюстаМармона.Йомувдалося благополучноминутизустрічі ізанглійськоюескадрою й 9жовтня, послезупинки наріднійКорсиці,досягтифранцузькогопобережжя.

9 листопаду (18 брюмера) 1799 рокуприхильники Бонапартадобилисяпризначення генералакомандувачамвійськами Парижа под приводомпридушенняроялістськоїзмови.Наступного дня, колидепутатинижньоїпалати парламенту, Зарадип'ятисот,засумнівалися віснуваннізмови, Наполеон задопомогоювірнихйомувійськрозігнав парламент. На захистДиректорії невиступивніхто. Наполеон бувпроголошенийПершим консулом й здобувши практичнонеобмежену уладові.

>Закінчуючицейрозділхотілося бузагальнити ті, що життя Наполеона було бпевноюмірою вдитинствіжорстоким, про ті, уційситуаціївін не лише незламався і проявившисвоєсильне Я.Далівиявився йоговійськовий талант,якийдозволив Наполеону вдвадцятьсім років статікомандуючимармії вІталії, та вкінцікінців 18 брюмера 1799 рокумаючипідтримкувійська та народних масзахопити уладові вФранції.


>РОЗДІЛ ІІ.ПІДНЕСЕННЯМОГУТНОСТІФРАНЦІЇ УХОДІБОРОТЬБИІЗ 2–5АНТИФРАНЦУЗЬКИМИКОАЛІЦІЯМИ

2.1Війни Наполеона зачасів його консульства (1799–1804 р.)

Бонапартадісталася незавиднаспадщина.Скарбниця бувпорожня.Французьківійськазазналиважкоїпоразки вІталії й вЄгипті. УВандеїбушувалороялістськеповстання. 25грудняновий правительФранціїзвернувся досоюзників ізмирнимипропозиціями. Тією годинуРосіявийшла ізантифранцузькоїкоаліції,протеАнглія йАвстріярозраховували, що й безросійськихвійськїмвдастьсядобитисяперемоги, й відмирнихпереговоріввідмовилися.

>Французькуармію, щозалишилася вЄгипті,очолив генерал ЖанБатістКлебер.

14червня 1800 рокуКлеберзагинув всутичці ізроз'їздоммамлюків. Генерал Жан Франсуа, щозмінив його, деMeну.

31серпня 1801 рокуМінукапітулював. Заумовами догодивін із26-тисячнимвійськомповернувся доФранції набританських суднах,зберігшизброю йпрапори.

>Ще в 1798роціанглійськадипломатіястворила другуантифранцузькукоаліцію ізАнглії,Австрії,Росії,Туреччини,Іспанії йНеаполітанськогокоролівства.Появаросійськихвійськ натеатрі військовихдій внесла перелом.Вониповинні були надатидопомогуавстрійськійармії, щобилася вПівнічнійІталії.Англійці направили доіталійськихберегівескадруадмірала Р. Нельсона.Висадка Бонапарта доЄгиптузробилаімперію, Османа, одну годину союзникомРосії.

>Французи буливитиснені й ізМальти. Увересні 1798 року наостровіспалахнулоантифранцузькеповстання.Потім на Мальтувисадилисяанглійці й обклалифранцузькийгарнізон уфортеціЛа-Валетта.Вичерпавши усізапаси,французи,якимикомандував генерал КлодАнріВобуа,капітулювали 5вересня 1800 року.

>Невдало длякоаліціїсклалася йекспедиція доГолландії,хочаспочаткуїїчекав великийуспіх. 30серпня 1799 рокуголландський флотздавсябританськійескадрі. 16вересня у Бергеназійшлися35-тисячнаангло-російськаармія герцогаЙоркського й22-тисячноїфранко-голландськоїармії подкомандуваннямфранцузького генералаГійомаМарі ГаннаБрюна.Французьківтратисклали 3тисячі Чоловік, автратисоюзників — 4тисячі. Друга битва у Бергенавідбулася 2жовтня.Цього разуобидвісторонивтратили по 2тисячісолдатів йофіцерів, й союзникамвдалосяпотіснитифранцузів йголландців.Протенаступна битва приКастрікумі 6жовтнязакінчиласяперемогоюфранцузів, що здобулипідкріплення. Союзникивтратили 3,5тисячі, афранко-голландськаармія — 2,5тисячі Чоловік.

ГерцогЙоркськийвідступив напівніч.Вінзрозумів, що сил длязавоюванняГолландії уньогонедостатньо.Основне ж заподіяння понейтралізаціїголландського флоту було б ужевиконане. Тому 18жовтня 1799 року бувпоміщенийАлкмаарськийдоговір ізБатавськоюреспублікою, поякому союзники залишилитериторіюГолландії.

Про те ж дняімператор Павло I, щовважав, щоанглійці йавстрійцімаютьнамірпримуситиросіянтягатикаштани із вогню,вийшов із2-їантифранцузькоїкоаліції.Більш того, черезрік, вгрудні 1800 року, бувфактичнопоміщенийросійсько-французький союзпротиАнглії, йімператор Павло всічні 1801 року доручивши корпусудонськихкозаківвідправитися назавоюваннябританськихволодінь вІндії. Наполеонобіцявросійськомуімператору Мальту (Павло бувгросмейстеромМальтійського ордена), але й для цогощепотрібно було бвигнати із островаанглійців.

>Індійськийпохідспочатку бувавантюрою,приреченою на провал. Прирусі черезсередньоазіатськіпустеліпереважначастинаарміїнеминучезагинуло б із голоду,спраги й лихоманки. ДоІндії недістався бніхто. Цепідтвердили йпізнішіекспедиціїросійськихвійськ доХіву. Аліголовною причиноювбивства Павлагрупоюзмовників вніч із 23 на 24березня 1801 року сталопобоювання, щозближення ізФранцієюприведе доприпиненняросійсько-англійськоїторгівлі, відякоїдужезалежалаекономікаРосії.Адже наБританськіостровийшлазначначастинапродовольства, щовивозилося ізРосії, йсільськогосподарськоїсировини, азвідти надходилипромисловітовари. Та йморськаторгівля ізіншимикраїнамиздійснюваласязначноюмірою наанглійських суднах.Післязагибелі Павлапланифранко-росіянина союзу булипоховані.

УІталії союзникам й послевідходуармії Сувороваперший годинусупроводилиуспіхи.Положеннязмінилося, коли наАпеннінськомупівострові ізсвіжими силамиз'явився перший консул. Наполеонвирішивзавдати головного удару вІталії, девін сам ставши начоліармії.Одночасновінрозпустив чуйні, щогенеральненастаннязробить вприрейнських областяхіншаармія, подкомандуванням Моро.Новуармію дляІталії Бонапарттаємноформував вДіжоніпоблизушвейцарського кордону.

8травня 1800 року перший консулприбув доЖеневи. 14травнявінповівармію через Альпі. Бонапартрозраховував пройти черезСен-Готардський перевал йударити втилавстрійськоїармії генералаМеласа, щодіяла вІталії. 24травняфранцузький авангард подкомандуванням генерала Ж.Ланнарозбивавстрійськийзаслін уІвре. 2червняармія Бонапарта без боюувійшла доМілану.Меласвирішивдатигенеральну битву французам. 14червня45-тисячнаавстрійськаарміяатакувала ворога у села Маренго,напередоднізайнятого французами. Корпус генералаВікторазаймав,сильнупозиціюбіляструмкаФантаноне йуспішновідображав тискавстрійців.Нарешті,австрійськадивізія генералаОттафорсуваластрумок йувірвалася в Маренго. Уцей моментпідійшов Бонапарт ізрезервнимичастинами йзупинив подаліпросування ворога. перший консулввів вбій 800солдатівсвоєїгвардії, котрістійко лагодилиопір атакамавстрійськоїпіхоти йкавалерій. У тригодинифранцузьківійська невитримали тисковіперевершуючих силсупротивника й сталивідходити подприкриттям корпусуЛанна йКонсульськоїгвардії.Протигвардіїавстрійцівиставили 24знаряддя. Ядра пробивали проломи уфранцузькі каре, але йгвардійцізберігали лад йповолівідходили. За 3годинивійськаЛаннавідступили лише на виборах 4 км.

>Мелас бувупевнений вперемозі й відправивши доВіднябадьоруреляцію.Австрійці сталивлаштовуватитабір наполі бою, щозалишилося по них, колисюдиповернуласяфранцузькадивізія Л.Дезе,раніше послано Бонапартом нарозвідку До новини.Вонаатакувала нечекаючого нападу ворога. СамДезеліг в Перші жхвилинибитви, щопоновилася, але й приклад йогодивізіїнадихнуврештуфранцузькихвійськ.КавалеристиКеллерманазім'ялифранцузьких драгунів, а корпусЛанна перекинувшиавстрійськупіхоту вцентрі. До 5 часіввечораавстрійцібезладновідступили зарічкуБорміда.Вонивтратили 12тисяч Чоловікубитими,пораненими йполоненими йзначнучастинуартилерії.Мелас,приголомшений тім, якперемога, щоздавалася ужедосягнутою,обернуласянищівноюпоразкою,почав переговори проперемир'я.

9 лютого 1801 рокуміжФранцією йАвстрією бувпоміщенийЛюневільський світ.Австрійціпоступилися французамвсієюПівнічноюІталією аж дорічкиМінчино.Залишившисьнаодинці,Англія 25березня 1802 рокууклала із БонапартомАм’єнський світ, щовиявився наділілише короткимперемир'ям.

Утравні 1803 рокуанглійці,розраховуючи напідтримку із боціРосії,Австрії йПруссії,зновоголосилиФранціївійну. Угрудні 1804 року набікФранції сталаІспанія. У тому жмісяці Наполеон Бонапартприйняв титулімператора, але йлишечотири роктаопісляоголосивФранціюімперією, до цогозалишаючись «>імператоромреспубліки».Вінвирішивспробувати розбитианглійський флот йвисадитися наБританських островах.

УБулоні наАтлантичномупобережжіімператорзосередиввеликуармію длямайбутнього десанту. Наполеонсподівався, щосполученийфранко-іспанський флот, щоналічував 85лінійнихкораблів,зможеякщо нерозгромити, то хоч бінейтралізувати 105кораблівбританського флоту.Протефранцузькі йіспанськікораблі булирозосереджені на двох театрах — вСередземномор'ї йАтлантиці.Англія,контролюючиГібралтарську протоці, могла без роботизапобігтиз'єднаннюворожихвійськово-морських сил.Британський флотблокувавголовніфранцузькі йіспанськібази наатлантичному йсередземноморськомупобережжі. Колі докінцясерпня зрозуміли, щоперекинутикораблі ізСередземного моря до Ла-Маншу невдасться, Наполеон рушившивійська ізБулонського табору доНімеччини,щоброзгромитиавстрійські йросійськівійська.Протевін доручившифранко-іспанськійескадріфранцузькогоадміралаВільньова,блокованій вКадісі,йти доблокованоїанглійцямиКартахени йпостаратися розбитибританський флот, апотімвисадити10-тисячнийекспедиційний корпус дляпосилення корпусуСіна-Сера вКалабрії.

2.2Наполеонівськівійни від 1804 року доТільзітського світу

>Вільньоврозташовував 18французьких й 15іспанськихлінійнихкораблів,протистоялайомуанглійськаескадраадмірала Нельсона, котраналічувала 27кораблів.Обидвафлотизустрілися 21жовтня 1805 року умису Трафальгар, удесятеро миль відКадіса.Вільньов,усвідомлюючи, що його морякипідготовленінабагато гіршеанглійських,побачившианглійськуескадру, повернувши доКадісу.Вінхотівдати битвуякомогаближче до цого порту,щоб уразіпоразкисховатися в йогогавані.Під годину дня колона Нельсонапрорізалаворожий центр. «>Вікторі» давши '">одовжній залп пофлагманському кораблюВільньова «>Бюсантор», але йнезабаромопинився подвогнемвідразудекількохворожих суден. Нельсон був смертельнопоранений й померще дозакінченнябитви. Алі до стратиадмірала невплинула.

>Англійці потопили один йзахопили 17ворожихкораблів, невтратившижодного.Поразка приТрафальгарі було бвикликано,перш на,низькимрівнемпідготовкиіспанських йфранцузькихморяків.Помилковою буввимога Наполеона до свого флотушукатиперемоги надсупротивником вгенеральнійбитві. НаСвятійОлені,підводячипідсумки свого життя, Наполеон ізгіркотою, але й цілком справедливевідзначив: «У 1805році у мене було б 80лінійнихкораблів, але й не було б анісправжніхматросів, аніофіцерів,моїадміралиграли вхованки ізанглійцями...»

>Післяперемоги приТрафальгаріанглійцінеподільнопанували наморі аж дозакінченнявоєн ізФранцією в 1815році. Наполеонузалишалосяузяти реванш заТрафальгарську катастрофу насуші, щойомублискучевдалося вкампанії 1805 рокта подАустерліцем.Британськийпрем'єр-міністрУїльямПітт доосені 1805 роктастворивновуантифранцузькукоаліцію ізАвстрії йРосії.Англійціоплачувалипівмільйонаавстрійських йросійськихсолдатів ізрозрахунку 1250тисячфунтівстерлінгів закожні 100тисяч Чоловік.Передбачалося, щопротисоюзної НаполеонуДаніївиступить100-тисячнаангло-російськаармія.Союзну французамБаварію винна бувскрушити85-тисячнаарміяавстрійського генерала До.Макка,

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація