Реферати українською » История » Л.П. Берія - авантюрист, Злочинець, демократ?


Реферат Л.П. Берія - авантюрист, Злочинець, демократ?

Страница 1 из 4 | Следующая страница

>ЗМІСТ

>ВСТУП

>РОЗДІЛ 1.ФОРМУВАННЯОСОБИСТОСТІТІСВІТОГЛЯДУЛ.П.БЕРІЇ

1.1ОсновніетапижиттєвогошліхуЛ.П.Берії

1.2 Доля Л. П.Берії усталінськихрепресіях

1.3 Л. П.Берія после смертиСталіна

>РОЗДІЛ 2. Л. П.БЕРІЯ:КАТ УРОЛІ «РЕФОРМАТОРА»

2.1Злочинна діяльність Л. П.Берії

2.2Боротьба за уладові в СРСР, тамісце унійЛ.П.Берії

2.3 Політична діяльністьЛ.П.Берії после смертиЙ.В.Сталіна

>РОЗДІЛ 3.СФАЛЬСИФІКОВАНАЗЛОЧИННАДІЯЛЬНІСТЬ Л. П.БЕРІЇ

3.1Злочини до якіЛ.П.Берія непричетний

3.2 Загадка смертиЛ.П.Берії

>ВИСНОВКИ

СПИСОКВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ


>Вступ

 

>Актуальність тимидослідження. ФеноменЛ.П.Берії вісторії СРСРщемає потребу вспеціальномудослідженні.Він був длярадянських,російських тавітчизнянихісториківдовгі рокта — аж до початку 1990-х рр. —фігурою ізпозначкою табу.Репутаціялиходія і ката, щозакріпилася його после XX і XXIIз'їздів, бувпідтверджена всуспільнійсвідомості годиниперебудовифільмомрежисераТ.Абуладзе «>Покаяння», деголовнийнегативний герой —концентроване злототалітаризму — бувнаділенийдеякимирисамиглавирадянськихкаральнихорганів.

>Щодо цого доособистостіЛ.П.Беріїзлилися двазовсім нетотожнихпідходи доминулого. Дляліберальноїінтелігенціївін буввтіленнямрепресій,невід'ємноючастиноюсталінізму,підступнимнегідником.Партійна пропагандапідтримувалаціоцінки, але йнамагалася доти жпротиставитиБерію й «>каральніоргани, котрівийшлиз-під контролю партії»самій партії йїїкерівництву, щонібитонічого було невідомо і тому надзлочинахминулого.

>Всіціоцінкидоситьдалекі відреальності.Звичайно,Беріянесе відповідальність зазлочини,зробленівладою,однактією самоюмірою, як й його соратники — Маленков, Молотов, Ворошилов, Хрущов,Булганін, та ірозстріляні за годину Ягода,Єжов, Каменєв,Бухарін,Кузнєцов, неговорячи уже проСталіна.Констатуємоочевидне,хоча інебажане длядекількохпоколіньвітчизняних ііноземнихдослідниківісторії КПРС:моральніпринципиБерія були невище і ненижче, ніж у йоготоваришів попартійномукерівництву.

Л. П.Беріявідрізнявся відсвоїхколегіншим.Він був,безсумнівно,найбільшінформованоюлюдиною вскладітодішньогокерівництва,причому йогоінформація буврізноманітна, точна й незалежала відіншихвідомств. як заступник голови Заради Міністрів СРСР,вінодержуваввідомості про станекономіки країни, окремихїїгалузей,зокрема про «>великібудівництвасоціалізму»; яккерівникрозвідкиБерія був укурсібагатьохпитань політики іміжнароднихвідносин,реальних проблем, щовиникалиміж СРСР ііншимикраїнами.Беріябезпосередньовідповідав зарозробкуядерноїзброї, ацепов'язувало його ізармією,зістворенням новихвидівозброєнь.Вінмавнайбільшдостовірнуінформацію провнутрішньополітичну обстановку в стране, пронастрої людей, про усінавітьледвепомітнівираження протесту.

Навряд чиБеріявважав собівідповідальним замасовірепресії 1930-х рр.Він бувпризначений наркомомвнутрішніхсправвосени 1938 р., колипікцихрепресійзалишивсяпозаду. 1939-го р.частинарепресованихнавіть бувзвільнена. Цезнов-таки не було бособистоюзаслугою нового наркома, але йвідрізняло його від Малєнкова, Кагановича, Ворошилова чиХрущова, персональновідповідальних затерор 1930-х рр.

>Розпад СРСР,загостренняміжетнічнихконфліктів упострадянських державахзробилививченнядіяльностіпартійногокерівництва у СРСР особливоактуальним.Інтересдослідників дорізнихаспектів політикиЛ.П.Беріїзріс,однак,комплекснихдослідженньцієїпроблемизроблено було б мало. Без такихдослідженньнеможливоскластиціліснеуявлення проісторіюРосії та СРСР початку -середини ХХ ст. Доти жЛ.П.Беріядовгі роктавважавсяжорстоким карателем, завказівкамиякогорепресувалибагатьохбезневинних людей. Хоча в даний годину багатодослідниківвважають, щоцізлочини були несправедливоприписаніЛ.П.Беріїпартійноюверхівкою, зполітичноюметою. Аабирозібратися всумнівнихпитанняхполітичноїдіяльностіЛ.П.Берії йобрана дана тема курсовогодослідження: «>Л.П.Берія — авантюрист,злочинець, демократ?»

>Об’єктомдослідження >єполітична діяльністьЛ.П.Берії напочатку-середині ХХ ст.

Предметомдослідження >єспірні запитання вісторичнінауцістосовнодіяльностіЛ.П.Берії,відповідно до які самідослідникивважають йогозлочинцем й авантюристом, аінші — демократом та реформатором.

>Хронологічні рамкидослідження >обумовленіперіодом життя тадіяльностіЛ.П.Берії напосаді наркомавнутрішніхсправ СРСР йохоплюють 1899 — 1953 рр.

>Метою курсовогодослідження >єрозкриттяособливостейполітичноїдіяльності такерівництваЛ.П.Берії. Длядосягненняокресленої метинеобхідновирішитинаступні заподіяння:

·визначитиосновнібіографічнівідомостіЛ.П.Берії, котріймовірновплинули наформування йогопринципів політики такерівництва;

·висвітлитиосновніетапиполітичноїкар’єриЛ.П.Берії ;

·з’ясуватиособливостіполітичноїдіяльностіЛ.П.Берії;

·визначитизлочинну діяльність, якої приписалиЛ.П.Берії, после йогоарешту.

Рівеньнаукової розробки. Насучасномуетапііснує багатопрацьприсвяченихвисвітленнюдіяльностіЛ.П.Берії із точкизорувказівокрадянськогопартійногокерівництва,завдякияким людизакріпилася думка проЛ.П.Берія, як про ката тазлочинця. Це роботи такихдослідників, як ПетровН.В.,[19]СкоркінК.В., [19] >ТорчиновВ.А.,[29] ЛеонтюкА.М.,[29] >Антонов-Овсеєнко А.В. [3], [4]З’явиляються й роботидослідників, котрідивляться на діяльністьЛ.П.Беріїдещо подіншимкутом, асаме, смердоті невідбілюють йогополітичнихвчинків, але йнамагаютьсядослідити та довести, щоБерія інакшимжорстоким катом та тираном, як йогомалюваларадянськаполітичнаверхівка. Цетакідослідники, якМухінЮ.І., [16]Хлевнюк Про. У., [30]БеріяС.Л., [>5]Алексін У., [2] ЧілачаваР.[31]

>Джерельна базадослідження в основномускладається ізнауковихдосліджень, статей, котріторкаютьсядіяльностіЛ.П.Берії як наркомавнутрішніхсправ СРСР.Більшуувагу принаписанніданої роботи було бзвернено нановітні розробкиобраноїпроблемиросійськихдослідників — МухінЮ.І. «Убивство Сталіна іБерии»,[16]Хлевнюк Про. У. «Л. П. Берія: межі історичної «>реабилитации»,[30]Алексін У. «Зворотний бік боротьби влади у СРСР» [2] тародичівЛ.П.Берії,зокрема йогосинаБеріяС.Л., що написавши книжку про діяльність свого батька «Мій тато Л.Берия».[5]

>Практичнезначення роботи >полягає у борезультатидослідженняможуть бутивикористані уподальшійнауковійрозробціпроблемидіяльності такерівництваЛ.П.Берії, принаписаннібакалаврських,дипломних танауковихробіт,узагальнюючихпраць,присвяченихвнутрішнійполітиці СРСР, атакож прирозробцінормативних йспеціальнихкурсівісторіїРосіїпочатку-середини ХХ ст.

Структуракурсової роботи >обумовленаметою тазавданнямидослідження йпобудована запроблемно-хронологічним принципом.Дослідженняскладаєтьсязівступу,трьохрозділів, котріподіляються напідрозділи, з висновками, спискувикористанихджерел талітератури (33позиції).


>Розділ 1.Формуванняособистості тасвітоглядуЛ.П.Берії

Лаврентій ПавловичБерія (17 (29)березня 1899 — 23грудня 1953 рр.) —радянськийдержавний й політичнийдіяч, МаршалРадянського Союзу (1945), ГеройСоціалістичної роботи (1943).Входив унайближчеоточенняЙ. У.Сталіна. як главаНКВС СРСР (1938—1945) бравши доля впроведеннірепресійкінця 1930-х — початку 1940-х років.Очолював ряднайважливішихгалузейоборонноїпромисловості, у томучислі усі розробки, котрістосувалисястворенняядерноїзброї.

>Після смертиЙ. У.Сталіна учервні 1953 року Л. П.Берія буварештований (>відповідно доофіційноїверсії) заобвинуваченням ушпіонажі йзмові ізметоюзахоплення влади.Розстріляний повирокуСпеціальноїсудовоїприсутності Верховного суду СРСР угрудні1953року.Позбавлениймаршальськогозвання інагород. Однак,цюверсіюспростовуютьдеякісучасніпубліцисти іісторики, у томучислі Ю. І.Мухін усвоїйкнизі «>ВбивствоСталіна йБерія». [16]Такожіснуєверсіясина Л. П.Берії, СергоБерія, про ті, що його батько бувубитийвідразу ж после чи под годинуарешту вчервні 1953 року,спростовується документами, котрімістяться взасекреченійдотепер, але й все-такичастковоопублікованій «>справіБерії»,зокрема протоколамидопитів й записками Р. М. Малєнкова (>можливо,сфальсифікованими органамислідства). [5]

 

1.1ОсновніетапижиттєвогошліхуЛ.П.Берії

>НародивсяЛ.П.Берія вселищіМерхеуліСухумського району вбіднійселянськійродині. У 1915 р.,закінчившиСухумськевищеначальне училище, Л. П.Беріявиїхав у Баку й вступивши уБакинськесереднємеханіко-будівельнетехнічне училище. З 17 роківвінутримувавматір йглухоніму сестру, котріпереїхали донього.

Уберезні 1917 р. Л. П.Беріяорганізував приучилищі в Баку осередок РСДРП (>більшовиків). Зберезня 1919 р. довстановленняРадянської влади вАзербайджані (>квітень 1920 р.) Л. П.Берія доти жкерувавнелегальноюкомуністичноюорганізацієютехніків. У 19-му р. Л. П.Беріяуспішнозакінчивтехнічне училище, здобувши дипломтехнікаархітектора-будівельника. [26, 23]

Припідготовцізбройногоповстанняпротименьшовистського уряду уГрузії буварештований йув’язнений уКутаїськув'язницю. Усерпні 1920 р., послеорганізованої ним голодуванняполітичнихув'язнених Л. П.Берія буввисланий замежіГрузії.Повернувшись у Баку, Л. П.Берія прийшовнавчатися уБакинськийполітехнічнийінститут.

Уквітні 1921 РКП(б)направляє Л. П.Берію начекістську роботу. З 1921 -1931рр.він — накерівних посадах органіврадянськоїрозвідки йконтррозвідки, був заступником головиазербайджанськоїНадзвичайноїкомісії, головоюгрузинського ГПУ, головоюзакавказького ГПУ йповноважнимпредставником ОГПУ в ЗСФРР, був членомколегії ОГПУ СРСР. Впродовж годинисвоєїдіяльності органівЧК-ГПУ вГрузії іЗакавказзя Л. П.Берія взявши вборотьбі ізменшовиками,дашнаками,мусаватистами,троцькістами,агентурамиіноземнихрозвідок ііншими особами, котріпротистоялибільшовикам, чиобвинувачувалися в такомупротистоянні. Л. П.Берія бувнагороджений орденом ЧервоногоПрапору, орденами Трудового ЧервоногоПрапоруГрузинськоїРСР,АзербайджанськоїРСР йАрмянськоїРСР зформулюванням «Зауспішнуборотьбу ізконтрреволюцією вЗакавказзі».

Улистопаді 1931 р. Л. П.Берія був переведень напартійну роботу — бувобранийпершим секретарем ЦККП(б)Грузії і секретаремЗакавказькогокрайкому ВКП(б), а 1932 р.—першим секретаремЗакавказькогокрайкому ВКП(б) й секретарем ЦККП(б)Грузії.

У 1938році ЦК ВКП(б) переводити Л. П.Берію на роботу у Москві: 22серпня 1938 рокувінстаєпершим заступником народногокомісаравнутрішніхсправ СРСРМ.І.Єжова, 29вересняочолюєключовеГоловнекерування державної безпекиНКВС, а 25 листопаду вжезмінюєЄжова напості наркома. З 22березня 1939 р. — кандидат у члениПолітбюро.

У 1940 р.,відповідно додокументів,єініціатороммасовогорозстрілупольськихвійськовополонених узахідній Україні іБілорусії (у томучислі вКатині). [24], [26, 35]

У лютому1941р. главаНКВС бувпризначений заступником голови ЗарадиНароднихКомісарів СРСР,йому було бпривласненезвання «>Генеральнийкомісардержбезпеки». У роктаВеликоїВітчизняноївійни, із 30червня 1941 року, був членомДержавногоКомітетуОборони, а із 16травня 1944 р. — заступником головиДержавногоКомітетуОборони івиконуваввідповідальнідорученнякерівництва країни йправлячої партії, якпов'язані із Управліннямнароднимгосподарством, то й нафронті. В частности, Л. П.Берія ставшиініціатором й кураторомЄврейськогоАнтифашистськогоКомітету.

18березня 1946 р. Л. П.Беріястає членомПолітбюро,тобто входити до числавищихкерівників країни. УказомПрезидіїВерховної Заради СРСР від 30вересня 1943 р. Л. П.Берії «заособливі заслуги вобластіпосиленнявиробництваозброєння ібоєприпасів уважкихумовахвоєнного години»привласненезвання ГерояСоціалістичноїПраці. 9 июля 1945 р., призамініспеціальнихзваньдержбезпеки навійськові, Л. П.Беріїпривласненезвання МаршалаРадянського Союзу. ЛауреатСталінськоїпремії (1949 р.) «заорганізацію справвиробництваатомноїенергії іуспішнезавершеннявипробуванняатомноїзброї».Власник «>Грамотипочесного громадянинаРадянського Союзу» (1949 р.).Нагородженийп'ятьма орденами леніна,трьома орденамиЧервоногоПрапора, орденом Суворова I-гоступеня, орденамиЧервоногоПрапораГрузинськоїРСР, ТрудовогоЧервоногоПрапораГрузинськоїРСР, ТрудовогоЧервоногоПрапораАзербайджанськоїРСР, ТрудовогоЧервоногоПрапораВірменськоїРСР,РеспублікиТанну-Тува,Сухбаатар (>Монголія). [9, 76]


1.2 Доля Л. П.Берії усталінськихрепресіях

>Дотеперіснуютьрізні крапки над доля Л. П.Берії врепресіяхкінця 30-х й 40-х років. Ні невикликаєсумніву, щокерівникНКВС й МВС у тих рокта очевидномавсамебезпосереднє ставлення доти, щовідбувається, але й характерособистоговнескуБеріїпо-різномуоцінюєтьсярізнимидослідниками.

>Олексій Панов,журналіст «>АіФ», 2004-гороці писавши, що уже всерединітридцятих років,очолюючи ЦКкомпартіїГрузії, Л. П.Беріяособисто і черезапарат провівшимасовірепресіїсередінтелігенціїЗакавказзя. Неприводячи,однак,посилань надокументи, Панов утверждает, щоє багатопоказаньсвідків про ті, щоБерія сам бравши доля вдопитах йкатуваннях. [21, 65]

>Відношення доухваленнярішення про вушкорепресійБерія немав, бо смердотіпочалися ізрішенняПолітбюро ЦК ВКП(б) від 02.07.1937 року «Проантирадянськіелементи». Уцей годину Л. П.Берія бувще вЗакавказзі.

>Відомо, що в 1939році, послевступу Л. П.Берії в посаду наркомаНКВС назмінуМ.І.Єжову,темпирепресійрізкопішли на спад.Більше цього у 1939роцівідбувсяперегляд ряду (неменш статисяч)справ «>необґрунтованозасуджених»ранішеосіб. Улистопаді 1939 рокувийшов наказ «Пронедоліки вслідчійроботіорганівНКВС»,якийвимагав сувородотримуватиськарно-процесуальних норм. Однак,наприклад,професор РудольфПіхоя,колишнійкерівник державногоархіву РФ, утверждает, щоце бувграЙ. У.Сталінапроти М. й.Єжова й напідвищеннявласноїпопулярності, а Л. П.Беріяотутвирішальноїролі незіграв. У тієї ж годину, А. П. Паршев,публіцист й письменник,заявляє, щосаме Л. П.Берія послужившиініціаторомуказів прозгортаннярепресій. [21, 67]

>Енциклопедія «>Кругосвет» йтовариство «>Меморіал»повідомляють, що в 1939—1941роках урезультатідіяльності Л. П.Берії буливчиненімасовідепортаціїжителівприєднаних до СРСРприбалтійскихреспублік,Західної України,ЗахідноїБілорусії йМолдови. [26, 75]Незважаючи назниженнятемпіврепресій,повноваженняОсобливоїнаради приНКВСрозширилися (особливо после початкуВеликоїВітчизняноївійни, колиОсобливанарада здобула правозастосовувати «>вищумірупокарання»). Зім'ямБеріїсупротивники йогореабілітаціїтакожзв'язуютьпідтвердження правакатувати «>явнихворогів народу».Ще Л. П.Беріюобвинувачують ворганізаціїрозстрілу 1940-гороцізначноїчастиниполоненихпольськихофіцерівпоруч зКатинью подСмоленськом йще вдекількох таборах засекретноюпостановоюПолітбюро.Починаючи із 1943 року йпізнішетотальнідепортації булизастосовані докалмиків,чеченців,інгушів,карачаєвцям йбалкарцям,кримським татарам,туркам-месхетинцям, атакож додеякихіншихнародівПівнічного Кавказу й Кріму,обвинувачених успівробітництві ізокупантами. З Л. П.Берією, яккерівникомНКВС,зв'язуютьорганізаціюцихдепортацій.

Узбірниках «>Польськепідпілля на територїЗахідної України іЗахідноїБілорусії 1939—1941 р.» (т. 1,2.Варшава-Москва, 2001) [24] й «>Депортаціїпольськихгромадян зЗахідної України іЗахідноїБілорусії 1940-гороці», (>Варшава-Москва, 2003) [8]стверджується, щодепортації наЗахідній Україні і уЗахіднійБілорусії булиспрямованіпереважнопротиворожої дорадянської влади інаціоналістичнонастроєноїчастини польського населення.

>Наприкінці і послевійниЛ.П.Беріяцілкомприсвячував собіроботі надядернимпотенціалом СРСР й неміг бутибезпосередньопричетний донаступнихрепресій. При цьомупосилаютьсятакож тих, щопревентивнідепортаціїзастосовувалися вкраїнах-союзниках СРСР поантигітлерівськійкоаліції,антигітлерівській «>депортаціївідплати» булигуманнішими, ніжув’язненнябільшоїчастиничоловічого населеннядепортованихнародів утабори іколонії.

Сін Л. П.Берії, СергоЛаврентьєвич, 1994-го рокуопублікував книжкуспогадів про батька. В частности, там Л. П.Берія описів якприхильникдемократичних реформ,припиненнянасильницькоїпобудовисоціалізму у НДР, ПоверненняПівденних КурилЯпонії й так далі. У тієї ж годину, автор утверждает, що його батько, як йбудь-якийіншийвищий начальник СРСР у тому годину,несе особисту відповідальність зарепресії і неможе бутиреабілітований. [5]

1.3 Л. П.Берія после смертиСталіна

До моментукончиниЙ. У.Сталіна Л. П.Берія, якполітичнафігура, був багато вчомувідтиснутий надругий план: згрудня 1945 рокувін неочолюваворганивнутрішніхсправ й державної безпеки, в 1951—1952рокахновікерівники МВС йМДБсфабрикували такзвану «>мінгрельськусправу»протикерівниківорганізаційГрузинськоїкомпартії околицяхреспубліки —зазвичайвважається, щоцяакція бувпобічноспрямованапроти Л. П.Берії,який запоходженням бувмінгрелом (>однак, у йогопаспорті вграфінаціональність було б написано «грузинів»). Неконтролював Л. П.Берія ііншіполітичнірепресіїостанніх роківсталінськогоправління,зокрема,справуЄврейськогоантифашистськогокомітету й «>справулікарів».Проте, после XIXз’їзду КПРС Л. П.Берія був включень надрозширенуПрезидію ЦК КПРС,колишнєПолітбюро, але й і устворену запропозицієюЙ. У.Сталіна «>керівнуп'ятірку»Президії. [9, 81]

>Існуєверсія пропричетність Л. П.Берії до смертиЙ. У.Сталіна чи,принаймні, про ті, що за його наказом смертельнохворомуЙ. У.Сталіну не бувнаданасвоєчаснадопомога.Документальніматеріали ісвідоцтваочевидців непідтверджуютьверсію,відповідно доякої смертьЙ. У.Сталіна бувнасильницькою. Л. П.Берія бравши доля в похороніЙ. У.Сталіна 9березня1953р.,виголосивпромову на жалібномумітингу. До цого годинивін вжеввійшов уновийрадянський уряд,очолений Р. М.Маленковим, якміністрвнутрішніхсправ.Зновуутворене МВСоб'єдналоранішеіснуючі МВС йМіністерство державної безпеки.Одночасно Л. П.Берія ставшипершим заступникомГолови Заради міністрів СРСР йфактичноголовним претендентом наодноособову уладові в стране. [16, 32]

На посадіміністравнутрішніхсправ Л. П.Беріяпровів рядзаходівщодолібералізації. 9травня 1953 року бувоголошенаамністія, щозвільнила 1,2мільйони Чоловік.Згідно зсекретним наказом Л. П.Берії булискасованікатування придопитах, було б велено суворопідпорядковуватися «>соціалістичнійзаконності». Рядголоснихполітичнихсправ бувприпинений чипереглянутий.Закрита «справалікарів» —арештовані поньомувийшли за грати;уперше було бвідкритооголошено, щопротиобвинувачуванихвикористовувалися «>незаконніметодислідства».Булиреабілітованітакож усізасуджені по «>ленінградськійсправі» й «>мінгрельськійсправі».Високопоставленівійськові,ув'язнені входіпроцесівкінця 1940-х— початку 1950-х років, булизвільнені івідновлені узванні (у томучисліГоловний маршалавіаціїО.О.Новіков, маршалартилерії М. Д. Яковлєв йін.)Усього булипереглянуті чиприпинені нареабілітуючихпідставах,слідчі справ на 400тисяч Чоловік. [22, 69]

Рядзаходів,розпочатих уцімісяці ізініціативи Л. П.Берії,стосувавсявнутрішньої ізовнішньої політики. Л. П.Беріявиступив заскороченнявитрат навійськовіпотреби, зазаморожування дорогихбудівництв.Віндомігся початкупереговорів проперемир'я вКореї,спробуваввідновитивідносини ізЮгославією.Після початкуантикомуністичногоповстання в НДР Л. П.Беріяпропонуваввзяти курс - наоб'єднанняЗахідної іСхідноїНімеччини в «>миролюбнубуржуазнудержаву».[22, 73]

>Проводячиполітикувисуваннянаціональнихкадрів,Беріярозіслав уреспубліканські ЦКдокументи, деговорилося пронеправильнурусифікаторськуполітику інезаконнірепресії.

>Посилення Л. П.Берії, йогопретензії на «>спадщину»Й. У.Сталіна івідсутність уньогосоюзників увищомупартійномукерівництві привели до йогопадіння. ЧленамПрезидії ЦК зініціативи М. З.Хрущова було боголошено, що Л. П.Беріяпланує провестидержавний переворот йзаарештуватиПрезидію напрем'єріопери «>Декабристи». 26червня 1953 року под годинузасіданняПрезидії Л. П.Берія, запопередньоюзгодою М. З.Хрущова із Р. До.Жуковим, буварештований,зв'язаний,вивезений з Кремля наавтомобілі іутримувався вув’язненні вбункері штабуМосковського округу ППО. Тім ж днемдатується УказПрезидіїВерховної Заради СРСР пропозбавлення Л. П.Берії всіхзвань йнагород.[22, 76] Улипні 1953 року наПленумі ЦК КПРСвін був формальновиведенийзі складуПрезидії і ЦК йвиключений із партії.Тільки тодіінформація проарешт йскинення Л. П.Беріїз'явилася врадянських газетах,викликавши великийсуспільний резонанс.Наприкінці июля 1953 рокувидаєтьсясекретний циркуляр 2-го Головногоуправління МВС СРСР,якимпропонуєтьсяповсюдневилученнябудь-якиххудожніхзображень Л. П.Берії.

>Щодоподальшоїдолі Л. П.Беріїіснуєкількаверсійрізногоступенявірогідності. Сін Л. П.Берії усвоїйкнизівідстоювавверсію,відповідно доякої його батьковзагалі не буварештований назасіданніПрезидії цк кпрс, авбитий припроведенніарешту усвоєму особняку вцентріМоскви.

«Мені відомізіслівмого дядько,начебтоБеріязагинув под годинуперестрілки, коли йогонамагалисявзяти.Пам'ятаю, якЛеонідІлліч при цьомудодав: «Незабувай, щоЛаврентій бувкавказькоюлюдиною інізащо б позбавити її собі у руки ворогам. Дляньогоце вважалосьприниженням.Віндужехотівпомертигідно». Явірю вцюверсію, бодядькові ані до чого було бїївидумувати» — так говорилаплемінниця Л. І. БрежнєваЛюбов у газеті «>Експрес газета» від 03.04.2002. [21, 43]

Однак,існують записки,підписаніім'ям Л. П.Берії іадресованірізним членамПрезидії ЦК,включаючи Р. М. Малєнкова, М. З.Хрущова й До. Є. Ворошилова: у яких Л. П.Беріявідстоює своюневинність,визнає своїзовнішньополітичні «>помилки» йскаржиться навідсутність нормальногоосвітлення й пенсне.Вонидатованіпершими числами июля 1953 року,отже,якщовважати, що смердотісправжні, то Л. П.Берія за годину бувживий.[21, 57]

Заофіційноюверсією, Якапідкріплюється документами (>можливо,сфальсифікованими органамислідства), Л. П.Берія доживши догрудня 1953 року і був, разом іздеякимисвоїмиколишнімиспівробітниками ізорганівдержбезпеки (У. М.Меркуловим, Б. З.Кобуловим йін.),арештованимипротягом того ж року, передСпеціальноюсудовоюприсутністю Верховного Суду СРСР подголовуванням маршала І. З. Конєва.Він бувобвинувачений увеликійкількостідіянь, котрі не малі ставлення дореальноїдіяльностіБерії:шпигунство накористьВеликобританії,прагнення до «>ліквідаціїРадянськогоробочо-селянського ладу,реставраціїкапіталізму йвідновленнюпануваннябуржуазії». [21, 79]

>Всупереч чуткам, узґвалтуваннідесятків чинавітьсотеньжінок Л. П.Берія необвинувачувався; у йогосправієлише одна таказаява від особини, що багато років бувкоханкоюБерії, народилайомудоньку й жила за йогорахунок уквартирі вцентріМоскви; заяву прозґвалтування вон подалалише,ймовірно, ізметоюуникнутипереслідувань после йогоарешту. «>Берії переносити впровину ті, щовінспокусивблизько 200жінок, але йчитаючиїхніпокази про своївідносини із наркомом, видно, щодеяківідвертовикористализнайомство із ним із великоюкористю для собі» — Про. Т.Уколов [21, 83]

Отже, 23грудня 1953 року справаБерії буврозглянутаСпеціальноюсудовоюприсутністю Верховного суду СРСР подголовуванням маршала І. З. Конєва.Всіобвинувачувані булиприсуджені досмертноїказні й у тій деньрозстріляні.Причому, Л. П.Беріюрозстріляли закілька часів достратиіншихзасуджених убункері штабуМосковського військового округу. Повласномубажанніпершийпострілзробив ізособистоїзброї генерал-полковник (>згодом МаршалРадянського Союзу) П. Ф.Батицький.


>Розділ 2. Л. П.Берія: кат уролі «реформатора»  

2.1Злочинна діяльність Л. П.Берії

>Протягомбагатьох років умасовійсвідомостііснував образБерія, восновіякого лежалипред'явленійомуобвинувачення. Колінаприкінці 80-х — початку 90-х років буврозкрита щоправда продивовижнізлочинитоталітарного режимові у СРСР,ім'яБеріямайжезавжди стоялопоруч зім'ямСталіна.Виявлені до 10 роківсекретніматеріали ізархівів ЦК КПРС йКДБдаютьможливістькращепредставити іповнішевідтворити багатообставин,пов'язанізісправоюБерії.

>Очоливши в 1938роціНКВС,Беріянасампередприступився доліквідаціїспільників свогопопередника на цьомупості — М. І.Єжова,розстріляного 1940-гороці, але йодночасно завказівкоюБерія в 1939році ізтаборів йколоній було бзвільненоблизько 250тисяч Чоловік. Алівідомості про ті, щорепресії приБеріїприпинилися, невідповідаютьдійсності.Арештитривали, й задеякимданими уженезабаром послепризначенняБерії наркомомвнутрішніхсправ було брепресовано понад 200тисяч Чоловік. УкатівняхНКВСвиявилися великийросійський навчань,академік Микола Вавілов, щозагинув в 1943році уСаратовськійв'язниці.Відомийбіофізик ОлександрЧижевський,знаменитийтеатральний режисер Всеволод Мейєрхольд,відомий письменникІсаак Бабель,розстріляний 1940-гороці, багатоіншихпредставниківнаукової ітворчоїінтелігенції.

>Булирозширеніповноваженняпозасудового органу —особливоїНарадиНКВС й данавказівкаСталіна продозвілкатуваньарештованих. Уберезні 1939 року на XVIIIз'їзді партіїБерія бувобраний кандидатом у члениПолітбюро.

>Незабаром послеприєднання увересні 1939 року в Україну іЗахідноїБілорусії органамиНКВС булисхопленівидатнідіячі польськогосоціалістичного рухуєврейськогопоходженняВікторАльтер йГенрікЄрліх;останнійпокінчив життясамогубством в 1942році ув'язниці, аВікторАльтер за наказомБеріїрозстріляний в 1943році. [25, 28]

>Берія бувініціатором одного ізнайстрашнішихзлочинівсталінського режиму —розстрілу понад 25тисячпольськихофіцерів,захопленихНКВС послепадінняпольської держави.Арештованіпольськівійськові, атакожвідоміпредставникиінтелігенції іділовихкіл,католицькісвященики,державні чиновники булизосереджені втрьох таборах. 5березня 1940 рокуПолітбюро ЦК ВКП(б),одержавшизовсімсекретнеповідомленняБеріїСталіну, уякомупропонувалосярозглянути справпольськихвійськовополонених «в особливому порядку, ззастосуванням перед тимвищоїмірипокарання —розстрілу»,ухвалилорішеннящодострати «25700польськихгромадян, щоперебувають урадянських таборах йв'язницях;розглядсправ провести безвикликуарештованих й безпред'явленняобвинувачення».Масовірозстріли буливчинені вКатмні (>Смоленська область), уСтаробельському (>біляХаркова) йОсташковому (>Калінінська область) таборах, аіншихмісцяхув’язнення, у якіперебували поляки.Бувзнищенийочільникипольськоїармії — одних лишегенералів,полковників,підполковників було б 295. Учислізагиблих було б 320євреїв.Середрозстріляних уКатині був батько

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація