Реферати українською » История » Історія розвитку України


Реферат Історія розвитку України

>розділ 3

>Суттєвоюособливістюфеодальнихвідносин усхіднослов'янськихнародів буввідсутністьрабовласницького ладу, щозумовлювалатривалеіснуванняданинноїформиексплуатації. Ззахопленнямзнанообщинних земельпочалиформуватисяфеодальнімаєтки. Томуданинупоступовозамінилавідробіткова формаексплуатації селян.

>Селянство в КиївськийРусі було бнайбільшоюверствою населення.Літописціназивали селян смердами. Увужчомузначенні смердаминазивалиосіб,феодальна залежність якіобмежуваласяданиною чивідробітками, аюридичне смердоті булиособистонезалежними.Протезізбільшеннямкількості тарозмірівфеодальнихмаєтківчисельністьсмердівзменшувалася,оскільки смердоті переходили докатегоріїекономічнозалежних селян, яківідповідно дометодівпоневоленняназивали: закупами,рядовичами,челяддю та холопами.Вонипозбавлялися не лишевідносноїособистоїнезалежності, а і ">землі тамайна.

Уісторичній тахудожнійлітературііснуютьрізні, частонавітьпротилежніпояснення такогоявища, якфеодальнароздробленістьКиївської держави,тобтоостаннійперіодїїіснування.Відцентровісили йтенденціїпоглиблювались, й уже у XII ст. на теренахРусіз'явилисяокремісамостійнікнзівства йземлі, анезабаром їхньогоутворилосяпівтора десятка.

 

>розділ 4

>Після смерти Данилокнязівство надеякий годинувтрачає своїпозиції. На початку XIVстоліття.,скориставшисьчварами уЗолотійОрді, Галичина таВолинь за князя Юрія І (1301-1315),якийтежприйнявкоролівський титул,зновуоб’єдналися,піднявшисвій авторитет наміжнароднійарені. Сині Юрія ІАндрій й Лев ІІ (1315-1323)продовжувалиполітику батька. Алі уборотьбі із татарамибратизагинули.Спробанаступного князя Юрія ІІ Болеслававтримати державу відрозпадупродовжувалась до 1340 року. Смерть цогоостанньогокнязя-королявідкрила дорогу дозанепадуГалицько-Волинськогокнязівства.Йоготериторієюзаволоділи Литва,Польща,Молдавія.

 

>розділ 5

>Приваблюючий прикладпривілейованого польського шляхтичасправляввеличезний >асиміляторськийвплив наукраїнську знати, а його очевидна культурнавищістьпосилювала потяг довсього польського.Впевнившись усвоїйперемозі над протестантами,єзуїтизосередилися насхизматах, як смердотіназивалиправославних. Зрешти українськихправославнихмагнатів лишелічені народилишалисявідданимистарійвірі. До таких,зокрема, належали тих, щоотримали титул до 1569 р., колиукраїнціщестановилимогутнюполітичну ікультурну силу ВеликогокнязівстваЛитовського.Давнітрадиціїпродовжувалипобутувати в окремихосередкахбідноїшляхти візольованих йвіддалених відцентрівпольської культури землях.Протеполітичне,соціальне іекономічно смердоті булинадтослабкими,щобзупинити процесполонізації.Важкоперебільшити тихсерйознінаслідки, що їхні мала дляукраїнців втратавласноїеліти. Усуспільствах, щопоклали вухо СучасноїЄвропи, ізїхньоюієрархічноюбудовою, народ беззнаті все одне, щотіло без голови.

 

>розділ 6

За45-річнийперіод >ХVІ -ХVІІ в Українівідбулосяп'ять великихселянсько-козацькихповстань, але й усі смердотізакінчилисяпоразкою.Серед причинпоразок можнаназватистихійність,неорганізованістьповстань,суперечностіміжреєстровими йнереєстровими козаками,відсутністьєдиногокомандування,поганеозброєння,локальністьвиступів,місницькіінтереси. Та Незважаючи наце упроцесінародно-визвольноїборотьбипротисоціального танаціональногогноблення в Українівдосконалилисявійськовамайстерність населення, тактикаборотьби,збільшивсявійськовийдосвід,зміцнилисязв'язкикозаків з селянами.Десятирічний ">золотийспокій" лише допевного годинивідсунувконфлікт, що давно ужевизрів.Післяцихповстань,прагнучипомститисякозакам,Польщаскоротилареєстр до 6 тис. йпозбавиланавітьреєстровихкозаків права на самоврядування.Скасовувалася посаду гетьмани, азамістьньоговводилася посаду польського старості, якоїзатверджував король.Козацькі полковники йосавули малітеперобиратися ізшляхти.Обмежувалася ітериторіякозаків. А тихий,хтовтікав зСічі бездозволу,страчували.Тисячікозаків, які не внесли дореєстру,оголошувалиськріпаками.Проте усіці заходь не лише невтихомириликозаків, анавпаки,спричинилиновеповстання.

 

>розділ 7

>Однією ізнайголовнішихпричихвиникнення доби Руїни вісторії Українитребавважативнутрішніпротиріччяміжелітарними таегалітарнимитенденціями врозвиткукозацькогосуспільства.Польща послеповстання 1648 рокувтратила один ізнайприбутковішихрайонівСхідноїЄвропи, й томузрозумілеїїбажанняповернути Україну всвій склад чи –якоюціною.Інколийдучи натакі вчинки, про котрі доХмельниччини імовийти були (>наприклад,Гадяцькаугода таінш.). ДляПольщі Україна бувщезахисноюбуферноюзоноюміж татарами та турками. ДляТуреччини Україна -цепостачальник основногоджереладоходівтурецької страти -работорговлі. Алінайбільшіінтереси тут малаРосійськаімперія. Тією годину Україназнаходилась навищомущаблі культурного таекономічногозростання ніжРосія. ДляМосквикозацька держава був такимсобівзірцем й союз ізякою бувдужеважливий як ізвійськово –політичних, то й ізкультурнихпитань.Такесобі ">вікно" впівденно –західнуЄвропу. І дляпідкореннябагатостраждальної Україниці ">сусіди"використовувалилюбіматеріали таметоди.Занадто уже ">смачним" бувцей шматземлі вцентріСхідноїЄвропи.

 

>розділ 8

>Гайдмаки —народніповстанці наПравобережній Україні, щозалишалася докінця 18століття подвладоюРечіПосполитої.

>Інтелігенція —суспільнийпрошарок, в широкомурозумінні - людирозумової роботи, щозаняті урізнихгалузях культури,освіти, науки,охорониздоров'я,виробництва ймають для цоговідповінуосвіту.

>Контрреформація (>реформування католицизму) - рухспрямований наоновленнякатолицької церкви,виник якреакція напоширення протестантизму.Контрреформаціятривалаприблизно із 1560 року докінцяТридцятилітньоївійни.

>Малоросія —назва, щоз’явилася на початку XIV ст. уВізантії длявизначеннязахідноукраїнських земель (>Галицько-Волинська держава) ізцерковно-адміністративногопогляду.Галицькамитрополія,створена 1303 року,охоплювалашістьєпархій:галицьку,перемиську,володимирську,холмську,луцьку йтурівську, котрі увізантійськихджерелахотрималиназву Мала Русь напротивагуВеликійРусі ,подякою із 1354 р.розуміласятериторіяєпархій подвладоюкиївського митрополита із центрами вВолодимирі таКиєві.

>Намісництво -найвищаадміністративно-територіальнаодиниця місцевогоуправління.Запроваджена в 1775році, «>Установленням прогубернії».

>Поліцейський пристав -поліцейськийслужбовець,якийправивчастиною (>кожне містоподілялося наквартали йчастини).

Сенат - уПольщівитворивсяпротягом години ізкоролівської заради йоформився упершійполовині 16 ст. якчастина (>порядпалатипослів) сеймові.

>Цензура — контроль держави надприлюднимивиявами думи й творчости. як правило,проявляється упридушеннівиявупевнихідей,торканняпевних тим чивживанняпевнихслів. якпривід доцензури частоназиваєтьсянамаганнянібитостабілізувати сус-пільство, надяким урядмає контроль.

 

>Розділ 9

 

>ПетроОлександровичВалуєв (22вересня (4жовтня) 1815 — 27 января (8 лютого) 1890) —російськийдержавнийдіяч, граф. У 1870роцівін ставшиініціаторомзапровадженнязагальноївійськовоїповинності.

>МихайлоСергійовичГрушевський (*29вересня 1866, Холм (>ниніПольща) — †25 листопаду 1934,Кисловодськ, СРСР) — Українськийісторик,організатор української науки, політичнийдіяч йпубліцист, головаЦентральної Заради (1917—1918),академік, автор понад 2000науковихпраць.

>Володимир (>Зеєв)ЄвгеновичЖаботинський ( 17жовтня 1880,Одеса — 4серпня 1940, Нью-Йорк) — Українськийєврейський письменник йпубліцист, один ізлідерівсіоністського руху;співзасновник державиІзраїль та йогозбройних сил (>Гаґана).Жаботинський активно бравши доля встворенні Союзу длядосягненняповноправностієврейського народу вРосії (1905) йрозробціГельсингфорсськоїпрограми (1906).

>ПетроЛавровичЛавров (* 2червня (14червня зановим стилем) 1823,Мелехово,ниніПсковського районуПсковськоїобластіРосії — † 25 января (6 лютого зановим стилем) 1900, Париж) — теоретикросійськогореволюційногонародництва,філософ,публіцист,соціолог.

 МартовЮлійОсиповіч (наст.фам. —Цедербаум; 1873—1923) —учасниксоціал-демократичного руху із 1892 р.; із 1895 р. — членПетербурзького «Союзуборотьби зазвільненняробочого класу». З 1901 р. членредакції «>Іскри». З 1903 р. один ізлідерівменшовиків.

>МиколаІвановичМіхновський (*1873,Турівка,Полтавськагубернія; †3травня 1924) —видатний Український політичний та громадськийдіяч,правник,публіцист, основоположник,ідеолог йлідерсамостійницькоїтечіїукраїнського рухукінця ХІХ — початку ХХ ст., авторславнозвісноїброшури «>Самостійна Україна», один ізорганізаторівукраїнськоговійська,борець занезалежність.Співзасновникпершоїполітичної партії уНаддніпрянській Україні —РеволюційноїУкраїнськоїПартії (РУП).ЛідерУкраїнськоїНародноїПартії,співорганізаторУкраїнськоїДемократично-ХліборобськоїПартії, член Братствасамостійників.Ідеолог державноїсамостійності України.

>ІванПавловичПулюй (>IvanPulyuy, >JohannPuluj; *2 лютого 1845,Гримайлів, Галичина,теперГусятинського районуТернопільськоїобласті — †31 января 1918, Прага) — Українськийфізик йелектротехнік,організатор науки, громадськийдіяч.

>ОлександрФіларетовичСкоропис-Йолтуховський (1880 - 1950) -відомий Український громадський, політичний тадержавнийдіяч,публіцист, авторрозвідок наекономічні йполітичні тими. У роктаПершоїсвітовоївійни -провіднийдіяч СоюзуВизволення України, зачасів УНР -губернськийкомісар, а й заУкраїнськоїДержави -губернський старостаХолмщини таПідляшшя. Уеміграції - один ззасновників,ідеологів тапровіднихдіячівгетьманського руху,співзасновник та членкураторії Українськогонауковогоінституту вБерліні.Приклавчималозусиль длястановлення,розвитку тапоглибленняукраїнсько-німецькихвідносин.

>Сумцов Микола Федорович (18 апреля 1854 — 12вересня 1922) —видатний Український фольклорист,етнограф йлітературознавець та громадськийдіяч.Відомий й як популяризатор,зокремаісторії української культури: «>Хрестоматія із укр.літератури» (1922).

>ЄвгенХарлампійовичЧикаленко (*9грудня 1861,Перешори — †20червня 1929),визначний громадськийдіяч, меценат української культури, агроном,землевласник,видавець,публіцист. втор «>Спогадів» (І-II, Львів, 1925—1926) та «>Щоденника 1917—1919» (Львів, 1931), котрідаютьбагатийматеріал доісторіїукраїнського руху 19 йпоч. 20 ст.

>ІлляЛюдвигович Шраг (1847—1919) — Український громадський й політичнийдіяч,чернігівський адвокат. ДепутатпершоїДержавноїдуми,культурнийдіяч,відомийпідтримкоюбагатьохлітераторів того години.Був одним ззасновниківчернігівського товариства «Просвіта».

>розділ 10

Узовнішнійполітиціновийгетьмандосягаєзначногопрориву. ЗапіврокуУкраїнську Державу (>такуназву мала Україна за йогоправління)визнають аж 30країн! Феноменально! 10 із нихвідкривають на нашій територї своїпредставництва.Мотивація цогозанадто проста йнавіть банальна:гетьман – монарх, а влада його небільшовицька.Перевагиочевидні!Післявсього, щопередувало цьому,це дійсноколосальнийздобуток,який,безперечно,підвищував авторитетСкоропадського.

>Підписанняукраїнсько-російської догоди проперемир’я й тепер убагатьохвикликаєсуперечливі подивися й думи. Алі ж того годину так було бліпше,бокраще світ, ніжвійна.

Длязахистунезалежності країни,всерединіякоїперебувало 400тисячнімецьких солдатів,потрібна бувбоєздатнаармія.ЗпланіввійськовоїреформиГетьманату було бздійснено чимало:основоюмайбутньоїармії сталаСердюцькадивізія,створено 8корпусів (>кавалеристи,сіро- тасиньожупанники),формуванняДніпровськоїдивізії й вухостворенняЧорноморськоїфлотилії. Це бувзначнийкрок вперед увійськовомурозвитку країни. Таідеальнимнічого небуває. Невиняткомє й політика цого державногодіяча, Яка у у окремихїї моментах бувдоситьсуперечливою.Величезнимнедоліком було б ті, щоочільникУкраїнськоїДержавивіввузькокласову діяльність,покладючисьсуто набагатих, йнехтуючидумкою таінтересами селян йробітників,якимценадзвичайно неподобалося,бо под годинуправління УЦР смердотівстигливідчутипевнихдемократичних свобод. Черезцеосновнакатегорія населеннябуленевдоволенасоціальноюполітикоюСкоропадського.Невдоволення народупідсилювало іперебування на Українінімців, котрі поводили собідоситьнахабно.

 

>розділ 12

Зтравня 1918 р. урізних районахспалахуютьвоєнні дії, щовліткупереростають увеликомасштабнугромадянськувійну.Громадянськавійна малавеликіполітичні,економічні,соціальнінаслідки. Малімісценаступнісоціально-демократичнінегативніподії: за роктагромадянськоївійнирізкозменшилось числоміськихжителів ( котрістановили 1913роцілише 18% населення).Більшість з 2 млн.Російських емі-грантів булиміщанами. У основномуце були люди ззаможнихкласівстароїРосії, атакожпредставникипрофесій таінтелігенція-самий „>європеїзований”прошароксуспільства. У1917-1921рр.великіміста не лишеопустіли, але й йзменшились засвоєюсоціальноюструктурою.Лише однасоціальнакатегорія дійснозбільшилась: стало понаддержавнихслужбовців,оскількиосновнимроботодавцем був держава. Доцієїкатегоріїприєдналася „>робоча інтелі-генція”, багатодрібнихчиновників здореволюційнихустанов, атакожпредставниківколишніхправлячихкласів,якимвдалосьзавдякисвоїйосвітізнайти роботу йхоча бтимчасове пристановище. Длябільшовицького режимуцякатегоріяслужбовців був ненадійноюіз-заїї „>непролетарськогопоходження”. якнаслідок воно та стані дляцих людей причиною великихнеприємностей. Ніблискучіперемоги вгромадянськійвійні, анігероїзмїїучасників неврятувалиРадянськуРосію відзагальної йнайглибшоїкризи,пікякого припадати накінець 1920— вухо 1921 р.Радянськаісторіографіявиникненнятакоїкризизаперечувала.Вірніше,говорилося проважкеположенняРадянськоїреспубліки нарезультатігромадянськоївійни, пророзвалекономіки,розрусі йголоді. Алі одна справа —важкеположення,інше — кризу, щоохопила усісфери життя новогосуспільства.


 

>розділ 13

>Проголошений курс - наіндустріалізаціюмайжеодразунаштовхнувся на низкуоб'єктивнихтруднощів.Величезні за масштабамиперетворення маліздійснюватися нагігантській територї, аце ізнадзвичайноюгостротою ставило запитання пророзвинутуінфраструктуру (дороги, мости таін.), станякоїзначноюмірою невідповідавпотребам.Запланованумодернізаціюнеобхідно було бпроводитишвидкими темпами,щоб,по-перше, остаточно невідстати відкапіталістичного світу,по-друге, длязміцненняобороноздатності,оскільки всередині 20-х роківзовнішнязагроза, на думкусталінськогокерівництва,лишаласящедоситьреальною.

Напромисловихпідприємствах уцей годинухронічно невистачалокваліфікованихкадрів.Серйозноюпроблемою був йдефіцитобладнання,адже набільшостізаводів й фабрик воно та було бзастарілим,крім того,значнучастину необходимих длямодернізації машин йустаткування свояпромисловістьвзагалі невиробляла.Проте, очевидно,основноюперешкодою дляуспішногоздійснення курсу наіндустріалізацію бувнестачакоштів.Саме тому запитання проджерелафінансуваннянаміченихекономічнихпланів було б одним з центральних у державному йвнутріпартійномужитті. Р.Зінов'єв, Л.Каменєв й Л.Троцькийобстоювали курс - наінтенсивнішеперекачуваннякоштів з сіла б у місто зарахунокпідвищенняподатків йцін напромтовари.Цяідея «>надіндустріалізації»піддаваласягострійкритиці із боці голови ВУЦВК Р.Петровського й голови РНКУСРР У.Чубаря таінших й на XVз'їзді ВКП(б) бувзасуджена (>грудень 1927 р.).Цей жз'їзд затвердившидирективи Першогоп'ятирічного плану (1928/1929—1932/1933господарські рокта).

 

>розділ 15

 

>ОлександрПетровичДовженко (*29серпня (10вересня) 1894, хутірВ'юнище,тепер умежахсмтСосниця чернігівськоїобласті — †25 листопаду 1956,Передєлкіно,Московська область) — Український письменник,кінорежисер,кінодраматург, художник,класиксвітовогокінематографу.

>О.Довженкоопоетизовував світло йнамагавсяжиттям своїм непорушуватиприродну красу йгармонію, апримножуватиїї де б то ми не було б йяким бі то ми не було б чином.Мабуть,ніхтокраще іпроникливіше не сказавши про тієїоберігчистоїдуховної іемоційноїпам’яті, прозвичайнусільську хату, якої аби «>ніхто і небудував, авиросла вона сама, якпечериця,міжгрушею й погребом», продитинство, яку минулосереднеповторнихкраєвидів, про людей, котрі булиначеорганічнимдоповненнямказковоїприроди.Безбарвна людинаота, якої посаду непосідала б вон, й працюїї, незігрітийтеплимпромінням години,безбарвний».О.Довженковважав, що людина, Яка ненавидьте природу, нерозумієїї, — неможе статісправжніммитцем.Отаблагоговійність й,головне,сприйняттялюдини ворганічномуєднанні із нею, як одногоцілого,безсумнівно,знайшлисвоєталановитевідображення в всіххудожніхтворахмитця — відоповідань дофільмів. «Жили ми вповнійгармонії із силамиприроди, зимою мерзли,літомсмажилися насонці,восенимісили бруд, а весною нас заливало водою, йхто цого незнає, незнаєтієїрадості йповноти життя».

 

>розділ 16

>Госпрозрахунок - методгосподарювання,основними принципамиякогоєпоєднанняцентралізованого плановогокерівництвавиробничимиобєднаннями йпідприємствами із боці держави ізїхньоюпевноюгосподарськоюсамостійністю;самоокупність тарентабельність;матеріальназацікавленістьпідприємств йобєднань таїхніхпрацівників у результатах роботи йматеріальна відповідальність зацірезультати.

>Екстенсивнийрозвитокекономіки — шляхрозвитку,пов'язаний з вибачимокількіснимзбільшеннямвипускупродукції зарахунокзростання витратживої роботи,сировини йматеріалів.

>Корупція—протиправна діяльність, котраполягає увикористанніслужбовими особами їхні прав йпосадовихможливостей дляособистогозбагачення;підкупність йпродажністьгромадських йполітичнихдіячів.

>НАФТОДОЛАРИ -Державнідоходикраїн-експортерівнафти відекспортуенергоресурсів;підприємницькийприбутокдержавнихнафтовихкомпаній.

>Плановаекономіка -Економічна система, заякоїголовніекономічні запитаннярозв'язують напідставірішень центральнихорганів.

>Продовольча проблема - Проблеманестачинедоїдання й голоду.

>Русифікація чиросифікація,зросійщення —сукупністьдій та умів,спрямованих назміцненняросійськоїнаціонально-політичноїпереваги в Україні ііншихкраїнахСхідноїЄвропи, задопомогою переходу чипереведенняосібнеросійськоїнаціональності наросійськумову йросійську культуру та їхньогоподальшоїасиміляції.Русифікаціязумовленадержавноюполітикоюросійськихрежимів —спочатку царського, азгодомрадянського, таобставинами, що у якихперебуваливнаслідоксвоєїприналежності до Ро-сійськоїІмперії чиРадянського Союзунеросійськінароди.

>Хіміхація - Широкевпровадженнядосягненьхімії врізнихгалузях народногогосподарства.

>розділ 17

>Проголошеннянезалежності України йзаборонаКомпартіїзначноюміроюзумовилиновийпосткомуністичнийетапформуванняполітичноїсистемиукраїнськогосуспільства.Головнимнапрямомполітичноїтрансформації ставшиперехід відмонопартійності добагатопартійності.Характернимирисами цогопроцесує ті, щовінвідбувається нафоні негативногоставленняпереважноїбільшості населення допартійвзагалі, атакожвиникненнявеликоїкількостіпартійпротягом 2—3 роківнезалежно відчисельності населення (на 50 млн.осіб более як 100партій). Тому вбільшостіпартій,сформованихпоспішнополітичнимигрупами ">нагорі", немаєсоціальноїбази, старогоелекторату, смердотіслабкіідейно іорганізаційно, усвоїйдіяльності невідбиваютьінтересівгромадян України.Такі партії немаютьвисокого авторитетусеред населення. Так, на вухо 2001 р. членамиполітичнихпартій було блише 2—3 %дорослого населення України.Зі 109політичнихпартій,легалізованихМіністерствомюстиції за станом на 1 января 2001p.,лише 12маютьмісцевіосередки в всіхрегіонах України, а 18 неорганізувалижодногорегіональногопредставництва.

>розділ 18

>Свого годинипоняття культуризабалакувалосьрадянськимиідеологами,залишаючись, посуті,цілкомстороннім людям,практиціповсякдення.Марксистськаідеологічна парадигмапривчиларозуміти культуру якцарину йособливутворчусправувладної таінтелектуально-мистецькоїеліт, яквідокремлену відбуденностідуховнугалузь ">високих"зразків ">належного.життя". Цестосується іпіднаглядногокультивуваннязразків українськоїет-нонаціональної культури (>поезії,літератури,мистецтва,музики, атакожмови) й,звичайно,національно-художньої тагуманітарноїеліти.Сьогодні запитання культуризачіпаємайже шкірного нарівнізвичайноголюдськогосамоствердження, нарівніжиттєвого світу —українця з центральнихрайонів України,російськомовного жителяСходу, котрівідчувають своювідмінність відукраїнця ззахідних земель України,можливо,найбільшвпевненого усвоїйавтентичності, управі бутинаціональнимкультуртрегером. Національна культура таетнокультурнівідмінностінабули у Перші роктанезалежностінабагатобільшогосуспільно-політичногозначення, ніжекономічні запитання.Гасло розбудові національної культури упосткомуністичний годинувигукується разом згасламидемократизаціїсуспільства, йоголібералізації,впровадженняринковоїекономічноїструктури. Це невипадково.Справді,сенс культури тазмістдемократичноїорганізаціїсуспільствамають багатоспільного^ але й разом із тім іістотнорізнятьсяміж собою.


Схожі реферати:

Навігація