Реферати українською » История » Вінниччина в добу Діректорії (1917-1919 рр.)


Реферат Вінниччина в добу Діректорії (1917-1919 рр.)

Страница 1 из 5 | Следующая страница

>Вінницькийдержавнийпедагогічнийуніверситет

>імені МихайлаКоцюбинського

 

Кафедраісторія України


>Вінниччина вдобуДиректорії

(1917-1919 рр.)


>Курсова робота

студентки 2 курсу

>інститутуісторії,етнології й

права

>денноїформинавчання

>Науковийкерівник –


>Вінниця – 2009


План

 

>Вступ

1. УкраїнськаДиректорія: Першікроки

2.ПеребуванняДиректорії уВінниці

>Висновки

>Джерела талітература


>Вступ

ПроблемавивченняДиректоріїзаймаєважливемісце вісторіїдержавотворення України. Утеперішній годину, коли Україна сталанезалежною Державою,зрісінтерес довивченняісторіїДиректорії.

>СамеперіодДиректоріїєперіодом вісторії, колипрагнулипобудуватинезалежну,самостійну державу.

>Займалисьданоюпроблемою М.Полонська-Василенко, Д. Дорошенко, М.Брайчевський, М.Стовпчак, та багатоінших. Усвоїхпрацях смердотідаютьоцінку тімісторичнимподіям, їхньогоздобуткам танедолікам.

ВеликуувагуісторіїДиректоріїприділялиїїтворці: З. Винниченко, З. Петлюра, У. Антонович, І.Огієнко, І. Мазепа, М.Тарновський таіншіїї члени.Вони усвоїйдіяльностізверталиувагу тих,щоб народ,якийпроживає в Українініколи взалежності відкогось.ЧлениДиректорії всвоїх роботіввисвітлювали, ідеїсамостійності,соборності,незалежності держави.Прагнулизміцнитипозиції держави в всіхїї аспектах...

>Середрозмаїттяджерел, заякимививчається діяльністьДиректорії УНР,важливемісцепосідаєподільськапреса.Адже ізПоділлямтіснопов’язанінайважливіші, частотрагічнівіхиїїдіяльності.Відомо, щоДиректоріятричіперебувала у м.Вінниці.

>Впершецесталосянаприкінці листопаду 1918 року. ІншийвінницькийперіоддіяльностіДиректоріїприпадає налютий-березень 1919 року.

>Останнєперебуваннякерівництва української держави уВінницідатуєтьсятравнем 1920 року вумовах походу польськоговійська наКиїв.

>Коженперіодперебування УНР уВінниці був посвоємузнаменним.Кожного разу тутйшовінтенсивнийпошук моделейдержавотворення йваріантівзміниполітичного курсу,ухвалювалисьрішення, щопозначились наподальшійдолі України [1].

>Наприклад, газета „>Український козак”приділилазначнуувагувоєннимдіям наПоділлі у 1919році.

>Поділля в 1917-1920рокахперебувало у проблемах культурного, аграрного таекономічного аспекту.

>СамеПоділля стало осередком всіхвизначнихподій такроківдіяльностіДиректорії. Зподільськимкраєм,зокрема ізКам’янцемПодільським,пов’язанийнайскладнішийперіод вісторіїУкраїнськоїреволюції,якийотримавназвуКам’янецької доби. Це бувнайтривалішийперіодурядуванняДиректорії на територї України.

Неслідзабувати й про тобі й маєш територїподільського краюрозгорнулисьнайбільшжорстокібоїзбройних сил УНР задержавнунезалежність, якпротибільшовицькоїРосії, то йбілогвардійців.

>Подільськапреса добиДиректорії й досьогодні невтратиласвоєїзначущості.Вонадозволяє нелишез’ясуватизахоплюючіподробиціборотьбиукраїнського народу упродовж свогонезалежність нарегіональномурівні, а і болееглибокодослідититакий феномен вісторіїнашого народу, а іголовніше вісторіїнашого краю...

Дана робота винна довестизначимістьВінничини дляпроцесу розбудовіУкраїнськоїдержавності.

>Вінничина неєпериферією,саме тутвідбувавсятретій момент йспробанезалежної,соборної України.

>Директорія наВінниччинізробиласпробурозробитиважливікроки допоставленої мети,встановити уладові.Уряд УНР ставши прикладом длянаступнихпоколінь тадержавнихдіячів.

>Актуальністьцієї тимипостаєнасамперед у томуаспекті, щоДиректоріяусімазусиллямипрагнула довстановленнянової влади, котра бзабезпечилауспішнепроцвітанняУкраїнської держави.


>Розділ І. УкраїнськаДиректорія: Першікроки

Ужовтні 1917 рокунайрадикальнішачастинаросійськоїсоціал-демократії (большевики) начолізі своїм вождем У.Ульяновим-Леніним взяла курс - назбройнеповалення владиТимчасового уряду. У сферіїїінтересу тавпливувиявилася йВінниця —тилове містоПівденно-Західного таРумунськогофронтів,значнийекономічний таадміністративний центрПравобережної України.

>Підвпливомдемагогічноїбільшовицькоїпропаганди за годинуопинилисязначнівійськовісили, котрібазувалися уВінниці: другаповітрянаескадра,п’ятнадцятийзапасний полк,В'ятська дружина тощо.Крім цого, ізініціативибільшовиківпідконтрольнийїмвиконкомВінницької Зарадиробітничих йсолдатськихдепутатів 20жовтняухвалюєрішення проформування так званого «>червоногвардійського» загону.

>КомандуванняПівденно-Західного фронту,стурбованебільшовизацієювійськвінницькогогарнізону,вирішуєвивести ізмістаненадійнийп’ятнадцятийзапасний полк, атакожпідтягнутивірнікозацькічастини. Увідповідь,пробільшовицькиналаштованісолдативищезгаданого полку, 23жовтня 1917 р. ізчервонимипрапорами та гасламивирушили до Народного дому, де за годину проходилозасіданняВінницької Зарадиробітничих йсолдатськихдепутатів.Після того, якпредставники полкупроінформувалидепутатів про діїармійськогокомандування намітингу передНародним домом,солдативирішили невиходити ізВінниці тапідкорятисьлишеВінницькій раді.

>Увечері того запропозицією М.ТарногродськоговідбулосязасіданнявиконкомуВінницької Заради. Наньому було бстворено ревком, назвКомітетом ізохорониреволюції.Йогоочолив М.Тарногродський.

25жовтня 1917 р.виконкомВінницької Зарадиухвалюєрішення про ті,щоб облишити умісті15-ийзапасний полк тавивестивірніТимчасовому урядучастини.Одночасно ізцим було бприйняторішення проозброєння солдатівгарнізону із військовихскладів. Таким чином, до ревкомупотрапило тритисячігвинтівокзі складусьомоїармії.Крім цого, урозпорядженнібільшовиківопинилася йкулеметна командазі 150кулеметами наозброєнні.

ДляпридушеннябільшовицькоговиступукомандуванняПівденно-Західного фронтувислалоспеціальнийзагін, у складякого входилокількасоткозаків 40-гоДонського полку,батальйонюнкерів та 9панцирників. Про те ж 25жовтнявищезгаданийзагін був вже вВінниці.Йогокерівництвовисунуловимоги передмісцевоюРадою пророззброєння тавиведення ізміста 15-го запасного полку. Однакцявимога буввідхилена. УцихумовахприбічникиТимчасового уряду відмовлялисявдаватися доактивнихдій, апочалистягуватидодатковісили. З Києва перед тимприбувзагінюнкерів ізгарматами, із Бердичева —панцирники, але впідході булиіншісили (два полкитретьоїгвардійськоїдивізії тощо).

28жовтня 1917 р.близькосімнадцятоїгодини,війська под дротомАвраамова таКостіцинаоточилиНароднийдім, дезасідалаВінницька Рада.Післяпред'явлення ультиматуму прокапітуляцію,розпочавсякулеметний тагарматнийобстріл Народного дому. Надопомогуобложенимвиступиличервоногвардійці тасолдатип’ятнадцятого полку йдругоїповітряноїескадри. Навулицяхмістарозпочалисязапеклібої.

>Подільськийгубернськийкомісар,який того годинуперебував уВінниці,телеграфував уКиївЦентральній раді: «УВінниці 28жовтня впісляобіднюдобупочалисякривавісутичкиурядовоговійська ізбільшовицьким. День йнічстрекочутькулемети,гарматнийбій, угородіокопи,передмістяЗамостєвідрізано від міста, силапокалічених,побитих.Населення уневимовномупереляку.Бракує печеногохліба, немає води,електрики.Почтотелеграф зайнятобільшовиками.Зв'язку ізповітами немає.Рятуйтетрудовулюдність.Чути, що наВінницюнасуваютьюрбисолдатів».

Про те ж дняпочалавиявлятисяперевагабільшовицьких сил.Вночісолдатип’ятнадцятого запасного полку начолізі своїм командиром, поручиком І.Зубрилінимздійсниливдалий маневр,перейшовши поП'ятничанському мосту направий берег Бугу йоволодівшицентральноючастиноюміста.Вони взялитакож под контроль дорогуВінниця —Літин. Однакурядовимвійськовимчастинам усе ж такивдалосядістатиновіпідкріплення.Отримавшипевнуперевагу, смердоті 29жовтнявідтіснилибільшовицькісили наоколиціміста.Сподіваннябільшовиків іншимгвардійського корпусу несправдилися,оскільки вонзапізнилася. Таким чином,виступбільшовиківзазнавпоразки.Частину із них було бзаарештовано, арештавідступила до Жмеринки таЛітина.

>Невдовзі, послепридушеннябільшовицькогозаколоту 28-29жовтня длярозслідуванняподій, котрі малімісце уВінницівпродовжостанніхднів, бувстворенаслідчакомісія.Очоливїї членармійськогокомітетусьомоїарміїСоловйов.Міська дума ухвалилаорганізувати 15загонів зрозшукузброї. Надопомогуїм було бвиділено 15гласних: за одним до шкірного ззагонів. Думаприйнялатакож нарахунокмістаутримання 65арештованихсолдатів,учасниківбільшовицькогозаколоту,вшанувалапам'ятьзагиблих у бояхзахисниківміста[2].

Однак владаТимчасового урядупротрималася умісті недовго.Дізнавшись про ті, щозбільшовиченісолдатиартилерійськоїбригади 2-гогвардійського корпусу,Кексгольмського йВолинськогогвардійськихполківзайняли Жмеринку іприпинили рух військовихешелонів, іншого листопаду 1917 р.військаТимчасового урядупоспішнозалишаютьВінницю. А уже 4 листопаду домістаповертаються члени Заради такомітету РСДРП(б),відновлюється влада ревкому.

9 листопаду 1917 р.більшовицькекерівництвоміставлаштовуєпишні поховайсвоїх,полеглих ужовтневих боях.

Усі жзакріпити свою уладові уВінниці надовший годинубільшовикам тоді невдалося,оскільки послерозгромуприбічниківТимчасового уряду умістізначнопосилюєтьсявплив українськихнаціональнихпартій. В частности,чималоїхніхпредставників всередині листопаду 1917 р. було бкооптовано доВінницької Зарадиробітничих йсолдатськихдепутатів. Доречі, заспогадамиІ.І.Силіна,учасникабільшовицькогоповстання вжовтні 1917p.,навіть увідомому 15-му запасного полку становище не було б уже такимоднозначним. Одного разувінпобував намітингу вційчастині ідійшоввисновку, щопереважаючийвплив уній маліукраїнці, котріагітували засамостійну Україну без москалів.Чималосолдатів таофіцерів цого полку мало на груджовто-блакитнустрічку[3].

>Фактично, уВінниці в 2-їполовині листопаду 1917 р.встановлюєтьсяноведвовладдя: Зарадиробітничих йсолдатськихдепутатів та місцевого органуЦентральної Заради —ГубернськоїУкраїнської Заради.Остання бувстворенаще 5-6травня 1917 р. уВінниці наз'їзді понад 400представниківподільськогоукраїнства,її головою було бобрановідомогописьменника тагромадськогодіяча Д.В. Марковича,заступниками —лікаря М.А.Стаховського та кооператора В.СМачушенка[4]. Однаклише на початку листопадуГубернська Радаприступає доактивноїборотьби за уладові: проводитиукраїнізацію військовихчастин тапосилюєсвійвплив уповітах.Свідченнямїїзростаючоговпливу намасиєтакий наказ начальникавінницького військовогогарнізону: «1.Оголосити, що 9 листопаду прошостійгодинівечора вприміщенні «Просвіти»відбудутьсязагальнізбориУкраїнської Зарадидепутатів відвійськаВінницькогогарнізону. 2.Оголосити списоксолдатів, котрізакінчилиІнструкторськікурси йпризначеніГубернськоюРадою длявідрядження вповітигубернії»[5].

>Окрім цого,національним силам уВінницівдалосядомогтисячастковоїдемобілізації таукраїнізації 15-го запасного полку,кулеметноїкоманди таескадриповітрянихкораблів, але в початкугрудня запровадити у місто 6, 7 й 8гайдамацькіполки[6].Зазначеніподіївідбувалися паралельно зукраїнізацієюштабівПівденноЗахідного таРумунськогофронтів, котрапроводилася заактивноїучасті національносвідомихелементів у штабах тарегулярнихчастинах. Чи ненайяскравішоюпостаттюсеред них бувколишнійцарський генералП.П.Скоропадський,якийще усерпні-вересні 1917 р.українізувавсвій 34-йгвардійський корпус,поставивши його на службуЦентральній раді.

Таким чином, вкінці листопаду на початкугрудня 1917 р. влада вВінниці, але й і набільшійчастиніПоділля, належалаукраїнськимнаціональним силам, котрірозпочалиактивнудержавотворчупрацю.

>Надзвичайноважливезначення уподальшійдоліукраїнського народу за годинумав IIIУніверсалЦентральної Заради,проголошений 7 (20) листопаду 1917 р. Далі, наетнічних українських земляхпроголошувалася УкраїнськаНароднаРеспубліка із широкимидемократичними правами (>щоправда, уфедерації ізРосією). Та усе ж такицяподіявикликалазначний резонанс утогочасномусуспільстві. В частности, уВінниці 17 листопаду 1917 р. вприміщенніміського театрувідбулосяурочистезасіданнямісцевоїдуми,присвяченеобговоренню IIIУніверсалу таставленню доЦентральної Заради.Представникимайже всіхполітичнихпартій,заявлених удумі, заявили про своюпідтримкуУніверсалу. Лейтмотивом їхньоговиступів послужили слова гласного відОб'єднаної єврейськийсоціалістичноїробітничої партії X. А.Кіля: «Універсал Української Центральної Ради звільнив чимало українському народові, він всьому світу підтвердив, що ідеал національного звільнення - не порожня мрія. Український народ, звільнивши себе, звільнив і всі живуть в Україні народи».

>Лишедвіполітичнісили:партія народноїсвободи (>кадети) таросійськісоціал-демократи (большевики)виступили,хоча ззастереженнями,протиУніверсалуЦентральної Заради.Перші з них же вособі гласногоП.М. Ренненкампфанарікали наузурпаціюЦентральноюРадою правУстановчихзборів, але взнищення прававласності на грішну землю, яку, наїхню думку, вело доанархії та хаосу всільськомугосподарстві. Коли ж добільшовиків (М.П.Тарногродський), то смердотівиходили зсвоєїідеологеми про ті, щоЦентральна Рада неєвиразником «>революційноїдемократії» й тому влада намісцях виннаналежати радіробітничих,солдатських йселянськихдепутатів[7].

Усі ж под годинуголосуванняперемогларезолюція, внесено заступникомміського головиМ.О.Литвицьким відпартій українськихсоціалістів-революціонерів, українськихсоціал-демократів,Української народноїсвободи,гласних хуторян,єврейськихнаціональнихдемократів,об'єднанихєврейськихсоціалістів татрудовиків. Урезолюції, за якоїпроголосувало 29гласних,виступилопроти 6 таутрималось 11,зазначалось (переклад ізросійської): «>ВизнативерховноювладоюУкраїнськоїНародноїРеспублікиУкраїнськуЦентральну Раду йГенеральнийСекретаріат,покликаніоберігати наукраїнській територї права всіхнародів, щоїїнаселяють, напідставах,проголошенихУніверсалом, й всвоїйдіяльностіпідкорятись усім Розпорядженнямцієївлади»[8]

>Водночас зполітичнимипитаннямиміська влада у тихийнепростихумовахнамагаласярозв'язувати йскладнісоціально-економічніпроблеми. В частности, назасіданніміськоїдуми б листопаду 1917 р.заслухано запитання проствореннябіржі роботи длябезробітнихмешканців тавідпущено наїїпотреби докінця поточного року 1000 крб.Тоді ж ізметоюпоправитиважкефінансове становищеміськоїскарбниці бувприйнятапостанова проукладенняпозики под закладміського театру всумі до 300тисяч крб. наумовах не понад 8 %,якщо надЗемлеробськомутовариствівзаємного кредиту, томіському банку.

>Наступного дня думазаслухала тасхвалиладоповідь доктораБ.Я. Черняка провідкриттяміськоїлікарні наб5ліжок уприміщеннізакритогоВознесенського лазарету. Неменшпотрібнерішенняприйняламіська дума й 8грудня,ухваливши дляполіпшенняматеріального стануінвалідіворганізувати уВінниціартільгазетярів-інвалідів. Про те ж дняміська думавирішилазбільшитирозмірутриманняпедагогічному персоналучоловічої тажіночоїгімназій.Окрім цого, 18грудня 1917 р. думаприйнялаобов'язковупостанову про забезпеченняпідмайстрів-перукарів тавласниківперукареньнормальнимробочим днем танедільнимвідпочинком.

Зметоюборотьби ізнаростаючоюзлочинністю 19груднявирішеностворити уВінницікримінально-розшуковийвідділ із таким штатом:помічник начальникаміліції,завідуючийкримінально-розшуковимвідділенням,наглядач,діловод йшістьагентів.

>Успіхи української влади угалузі державногобудівництва могли бі бутибільшими,якби непідривна діяльністьмісцевихбільшовиків.Перейшовши упідпілля, смердотівдаються допідготовкизбройногоповстанняпротимісцевихорганів влади.Представникиствореного нимивійськово-революційного штабувиїздять задопомогою району Жмеринки, де стояличастини 2-гогвардійського корпусу. Нацей годину укорпусі ужепопрацювалипредставникиКиївськогокомітетубільшовицької партії А.Іванов,Є. Бош,Є.Едельштейн та Я. Гамарник. Отже,він бувзагітований увідповідномудусі.

На початку января 1918 р. 2-їгвардійський корпус переходити унаступ упівнічно-східному напрямі.Увечері 9 январяВолинський полк, щовходив у склад, був вже вВінниці.Після бою врайонізалізничноїстанціїурядовівійська булизмушенівідступити до центруміста.Вночібоїзновувідновилися.Завершилися смердотіперемогоюбільшовиків тавідступом українськихчастин ізміста. На ранок 10 января уВінницювходятьновібільшовицькісили —Кексгольмський таЛитовськийполки[9].Наступного ж днясюдиприбувають члениКиївського обласногокомітетубільшовицької партіїПівденно-Західного краю. Ужиттімістарозпочинавсяновийетап.

17 января наспільномузасіданніВінницької Заради та ревкому, яку відбулося уБіломузаліміськоїуправи подголовуваннямбільшовикаАндріяІванова, було бофіційнопроголошеновстановлення уВінницірадянської влади, атакожобраноновий складвиконавчогокомітетуВінницької Зарадиробітничих Ісолдатськихдепутатів (голова Заради —Є.Едельштейн) [10].Після цоговінницькебільшовицькекерівництво 23 января повторилосценарійрозгонуУстановчихзборів уПетрограді:розпустиломіську думу тазаарештувалочленівміськоїуправи (послекрилатоїфразиЕдельштейна: «Миронов, введіть славних литовців»).

Про те ж дня нова влада, щорозмістилася вреквізованомубудинку окружного суду,прийняларішеннявилучити усі ціності із банку, атакожпримуситимешканцівмістаздатизолотіречі.Винні вневиконанні цого наказупідлягалисуворомупокаранню. Длязміцненнясвоїхпозицій таборотьби ізнепокірнимистворювавсязагін т.зв. «>червоноїгвардії», але впідприємствахзапроваджувався «>робітничий» контроль.Щераніше (19 января) назаможне населенняміста було бнакладеногрошовестягнення врозмірі 75тисячкрб.[11]

Зметоюінформування населення про мітку й сутьсвоєї політикибільшовицькекерівництвоВінницької Зарадиробітничих йсолдатськихдепутатів 21 января 1918 р.вирішиловидаватисвійдрукований орган. Ним стала газета «Набат»,перший номерякоїпобачив світло 26 января.Очолював газетуредакційнийкомітет ускладіО.П.Раскатова таЛ.С.Слуцького (>Ератова).

>Загалом,нетривалабільшовицька влада уВінниці всічні-лютому 1918 р.ознаменувалася такиминаслідками: «>Захопленнячастинибудинку окружного суду,втручання в діяльністьміського самоврядування,позбавленняволічленівміськоїуправи,притягнення їхні до суду самочинногореволюційного трибуналу,притягнення до цого ж судуІншихосіб,вилучення у населеннязброї тарозкраданняїї,обкладення населеннянезаконнимзбором усумі 75000 крб.,звільнення ізміськоїв'язниці 59ув'язнених,розграбування казенногомайна (>зброя, споряди,предметиобмундирування таін.) такапіталів» (іздоповіді прокурораВінницького окружного суду внайбільшважливихсправах).[12]

9 лютого 1918 р. вБересті (>Бресті)міжурядом УНР та державамиЧетвертного союзу (>Німеччина,Австро-Угорщина,Туреччина йБолгарія) було бпідписаномирнийдоговір. Заумовами цого договоруНімеччина таАвстро-Угорщиназобов'язувалися вобмін напродовольство тасировинунадатидопомогуукраїнському уряду вборотьбі ізросійськими тамісцевимибільшовиками. Таким чином, заучастюнімецьких таавстро-угсрськихвійськтериторія України влютому-березні 191:8 р. бувмайжеповністю очищена відбільшовицької влади.ЩодоВінниці, тобільшовицькаверхівка (М.Тарногродський, У.Красноленський та головаміської зарадиЖуравльов) разом зчервоногвардійським загономпоспішнозалишили містоще

13 лютого (до приходуавстро-угорськихчастин),евакуювавшись доПолтави[13].Післяїхньоговідходу уже 15 лютого уВінницівідновило свою роботуміське самоврядування.Міська думапочала насвоємузасіданнірозглядатисутомирні запитання: пропокараннянеплатниківподатку,затвердження штатуміськихслужбовців,включенняцерковно-парафіяльнихшкіл до числаміських, проасигнування 900 крб.комісії ізохорониміста,коштів напідтримкулікарень. Про те ж числаВінницька дума заявила просвоєприєднання доКомітету союзу містПівнічноїУкраїни[14].

>Зрозуміло, що назавадіздійсненнюбагатьохсоціальнихпроектів та нормальномуфункціонуваннюміського життя стоялиполітичнанестабільність у стране тазагальнагосподарськарозруха.Ситуаціяпогіршувалася йдефіцитомміського бюджету заминулийрік,якийскладав 700тисяч крб. Уцихумовах дума 14 апреля 1918 р.порушуєклопотання передцентральнимурядом прокороткотерміновупозику напоточнівитрати один млн. крб. атакож провидачудопомоги напокриттядефіциту бюджету на суму на 500 гривень тис. крб.

>Додатковітруднощі дляміської владистворювалатакожприсутність уВінниціокупаційнихвійськ.Зазначимо, щоВінниця бувокупована 514польовимугорським корпусом,частинами2-їСхідноїавстро-угорськоїармії тадеякимиіншими. 8березнявінницькийкомісароповістив населення, щоавстро-угорськівійська булизапрошені із >метоюочищення України відбільшовиків танаведення порядку. При цьомугарантувалисянедоторканністьгромадян УНР та >недопущеннящодо нихнасильницькихдій. У своючергуавстро-угорськекомандуваннязапевнило населенняокупованихтериторій уневтручанні увнутрішні справукраїнців та унезастосуваннісанкцій доосіб, котрідобровільноздадутьзброю.Проте напрактицістосункиавстро-угорців та місцевого населення були далеко ще небезхмарними. Доти ж смердотіпогіршилисьвведенням удію закону провоєнно-польові суди, що було бявнимпорушенням мирного договору із боціавстро-угорськогокомандування[15].Особливеобуреннясередвінницькоїгромадськостівикликав наказавстрійського військового коменданта, вякому,середіншого,встановлювалася смертна кара за «>будь-якепорушенняспокою й порядку»,псуваннягромадськихскладів,магазинів,телеграфних йтелефоннихдротів тощо. Зацим наказомвстановлюваласятакож системаобов'язковихдоносів наосіб, котрі «ворожкоставляться доавстро-угорськоговійська, щоперебуває на землях України».Цим самим грубопорушувалисязакони тасуверенітет України, атакожелементарні права громадянина.Наслідкомтакоїпозиціїавстро-угорськогокомандування сталарезолюціяміськоїдуми від 13(26)березня 1918 р.зіскаргою до ЗарадиНародних міністрів таЦентральної Заради нанезаконні дії «>союзників»[16].

Останні недужецеремонилися ізмісцевоювладою й под годинупроведеннячисленнихсамовільнихреквізиційпродовольства,сировини таготовихпромисловихвиробів. Так, за Розпорядженнямавстро-угорського коменданта м.Вінниці полковникаГорошкевича наВінницькійвзуттєвійфабриці «Яструб» на початку апреля 1918 р. було бреквізовано усізапасишкіри тавзуття.Зберегласятакожскарга від 11 апреля того ж року про ті, щоавстрійці бездозволу української владививезли зВінниці до Жмеринкикількапартій сала.

>Подібнаповедінкаавстрійців в Україні, на думкуісторика І.Нагаєвського,диктуваласяпримароюголодноїкатастрофи вАвстро-Угорщині, атакожзначноюприсутністю польського персоналу вавстрійськійармії,який бувздебільшогонеприхильненастроєний до української справ.

Тім годиною, 29 апреля 1918 р. в Україністалася зміну влади. Длябагатьохполітичних наснаги в реалізації странеставала всеочевиднішоюнеспроможність урядуЦентральної Заради забезпечити вдержавіналежний лад тастабільність.Саме томуделегатихліборобськогоз'їзду, котрізібралися цього уКиєві,прийнялирішення пророзпускЦентральної Заради тапроведеннявиборів гетьмани України.Близько 6500делегатівз'їздувіддали свої голоси занащадкаукраїнського аристократичного родуСкоропадського.

>Після цогоприхильники гетьманимайже безборотьбиоволоділиусімадержавнимиустановами встолиці та напериферії. УВінниці,наприклад, переворотвиявився у бо начальникміськоїміліціїІванМартиновськийвипустивоголошення, вякомузазначалося: «>ПовідомляюмешканцівмістаВінниці втім, що вся влада на УкраїніналежитьГетьманувсієї України ПавлуСкоропадському,котроговизнановійськовимкомандуваннямгерманським таавстро-угорським, йвиявившогоготовність увипадкунеобхідності підгримувати тут уладовісвоєюзбройною силою йсуворокарати занепідкоренняційвладі, вповнімєднанні із російськоюадміністрацією»[17].

>Прийшовши до влади, П.Скоропадський чи ненайперше приступивши дореформуваннямісцевихвладнихорганів.Замість посадгубернських таповітовихкомісаріввводилисягубернські таповітові старості, котрі булипредставникамицентральної влади намісцях.Спочатку посадугубернського старості було бзапропонованоголовігубернськогопродовольчогокомітетуО.А.Савостьянову,однак, черезвідмовуостанньогоця посаду 19травня 1918 р.дісталасяголовіПроскурівськоїповітовоїземськоїуправиС.І.Кисельову (>обіймавїїнезмінно аж доповаленнягетьманськогорежиму)[18].

>Подібнаситуація був й ізобраннямповітового старості: послевідмови від посадипредставника партіїконституційнихдемократів Павла РенненкампфаВінницькийповітлише 24травнядістав свого старосту (ним ставшилікар Г.Р. Левченко).

>Щераніше було бсформованоВінницькуміську управу, Яка нефункціонувала аж із 20вересня 1917 р. Цесталося назасіданніміськоїдуми 29 апреля 1918p., де і було бобранокерівництвоуправи.Очоливміську управуколишній директорВінницькогогромадського банку Г.Р.Фанстіль.

>Вибориуправиспричинилигострий протест українськихсоціал-демократів, якіпідтримав йгласний В.В.Боржковський. Усвоїйзаяві смердотістверджували, щоВінницькаміська дума «не визнавалапотрібнимдопустити в складГородськоїУправипредставника українськоїнації». Під час перебуваннячергу, головадумиІ.Я.Слуцький заявивши, що укра-їнськісоціал-демократиперсональнеставлення доїхнього кандидатаприйняли занаціональне.Поступовоцейінцидент було бзалагоджено.

30травняміська управапрацювала уже наповну силу.Цьомунемалоюміроюсприяв йрозподіл обовязківміжїї членами. В частности,питаннями народноїосвіти,бібліотек,оренди земель та крамницьзаймався У. У.Боржковський;фінансами,податками,метричнимиєврейськими книжками,посімейними списками,пивними тарейнськими льохами —Я.М. Волошин;квартирно-військовимисправами,міліцією,пожежноюкомандою, театром -Л.А.Длуголенцький;працею,підприємствами,трамваєм, водогоном, ломбардом,друкарнею,ремонтами,видачеюдозволів набудівництво, мостами, тротуарами — П.С.Казанасмас;благоустроємміста всанітарномуплані, обозом, бульварами, садами,притулками йбійнями — М. П.Омельченко[19].

>Значнихзмін уцей годинузазнає й системаправоохороннихорганів.Замістьміськоїміліції учервні бувстворенаДержавнаварта, котрабезпосередньопідпорядковуваласяМіністерствувнутрішніхсправ, а чи неміськомусамоврядуванню.ОчоливДержавнуварту уВінниці С.А.Мончинський.

Зановим законом дляслужби уДержавнійвартівстановлювавсявіковий ценз — 23 рокта.Вартотакожвідзначити, щотериторіяміста буврозбита на 11округів, до шкірного із які,окрімслужбовцівДержавноїварти,прикріплювалося по 40австрійськихжандармів.

>Новоствореніправоохоронніорганиодразу ж активнозайнялисяборотьбою ізрізного роду бандитизмом.Цьомусприяв й наказгубернського старості від 1червня 1918 р. пронеобхідність всіммешканцямПоділлянегайноздатизброю.Усіпопереднідозволи назберігання таносіннязброї буличинними до 15червня 1918 р.Виконуючицей наказ, на початкучервня 1918 р.міськавартаспільно завстрійцями (4роти солдатів, 60піших та 40кіннихжандармів) провела облаву врайоніЗамостя. Урезультатіцієїакції було бзатриманоблизько 60злочинців, у яківилученозначнукількість грошей тазброї.

Зметоюстабілізаціївнутрішнього стану умісті 14травня було б бачено наказ, заяким бездозволугубернського старостізаборонялосяпроведеннябудь-якихз'їздів тазборів.Згодом, 6червня, безаналогічногодозволу булизабороненірізнігуляння,вечірки,вистави,концерти,бали таіншівелелюдні заходь.Досить часто порядок умістізабезпечувавсяспільнимизусиллямиміської влади таавстро-угорськогокомандування.

>Більшовики було неможливозмиритися звтратоюсвоїхпозицій. На початкучервня 1918 р. смердотістворилигубревком,якийкоординував таспрямовував роботупартизанськихзагонів (>військовимкерівникомповстанського руху був І. Ткачук, вчитель запрофесією).

>Значноюподією вжитті українськихбільшовиків був Із'їздїхньої партії (КП(б)У),якийвідбувся 5—12 июля 1918 р. вМоскві.Вінницькуорганізацію наз'їздіпредставляв О.В.Снегов (>Фалікзон).

>Виконуючинастановиз'їзду,представникибільшовицькихорганізаційПоділля вкінці июля 1918 р.зібралисяпідпільно уЖмеринці зважується на власнупершугубернськуконференцію, де було бствореноПодільськийгубернськийкомітетїхньої партії. Лейтмотивом роботиконференції послужилизаклики допосиленняагітаційної тазбройноїборотьбипротигетьманського уряду та йогоавстро-угорських йнімецькихсоюзників.Слідсказати, що такимнастроямоб'єктивно >сприялаповедінкагетьманськихсоюзників, котрі великимипартіямививозили із Українинаграбоване перед селянами зерно тапромисловусировину. Увідповідьпідпільнібільшовицькіосередки Україниорганізувализагальнийстрайкзалізничників (14 июля — 20серпня 1918p.),якийзачепив йВінницю.

>Одночасно зстрайкомзалізничниківВсеукраїнськийцентральнийвійськревкомготував усерпніпроти гетьмани та йогосоюзниківзбройнеповстання.Проте ізсерединисерпня уВінниці таіншихмістахПоділлявідбулисямасовіарешти (О.В.Снєгова,керівникаповстанськихзагонів уВінниціЯ.П. Тимощука таін.).Незважаючи наарешти, уже увересні 1918 р. большевикизновупосилюють своюактивність,ведутьантиурядовуагітацію тастворюютьпідпільні зажени.

>Окрімбільшовиків, наПоділлі уберезні 1918 р.з'являється новаполітична сила —російсько-монархічна організація «Суспільство Червоної точки». Цетовариство, якуопиралося наофіцерівросійськоїармії,виступало якпроти української держави, то йпротисоюзницькихвійськ. Центрцієїорганізаціїперебував уВінниці, афілії — вБрацлаві,Журавлівці,Рахнах таЛітині[20].Виконавчийкомітет товаристваочолювавКонстантінов, начальникомкарального загону бувштабс-капітан М.Огнєв.Крімцихосіб, подпрокламаціями товаристватакождосить частопідписувався членвиконавчогокомітету І.Советников[21].

>Згаданетовариство ставилособі за міткуствореннябойовихзагонів подкерівництвомдосвідченихофіцерів, котрі малі розбити тавигнати замежіПодільськоїгуберніїпольськілегіони,розстріляти всіхвожаківукраїнського руху («>зрадниківРосії»),роззброїтиєвреїв таконфіскувати вонимайно,роздатиконфісковану уворогівзброю тамайносільськимкомітетам длярівномірногорозподілусеред населення.

>Планиросійськихмонархістіввикликалирізконегативнеставлення як влади УНР, то йгетьманськоїадміністрації.Наприклад,Подільськийгубернськийкомісар уповідомленнігубернському коменданту від 30 апреля 1918 р.сповіщав: «>Вважаючицюорганізаціюдужешкідливою...,пропонуюПовітовимКомісарамвжити всіхзаходів дорозкриттяцієїорганізації йзаарештуванняїїчленів»[22]

На шкода,гетьманська влададосить частовдавалася й дорепресій,щодо українськихпатріотів, особливо доколишніхчленівЦентральної Заради тапредставників такихнаціональнихпартій, якесери тасоціал-демократи.Показовою у цьомупланіє частка головиправлінняПодільськогоСоюзбанкуП.П.Відибіди,арештованого уВінниці вніч із 22 на 23червня 1918

Страница 1 из 5 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація