Реферати українською » История » Зовнішня політика Радянського Союзу у роки Другої Першої світової


Реферат Зовнішня політика Радянського Союзу у роки Другої Першої світової

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Московський державний технічний університет імені Н.Э. Баумана

 

 

 

 

Реферат по політології

Тема:

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ У РОКИ

ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНИ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сповнив студент 2-го курсу

радіотехнічного факультету

групи КМТ 3-31

ПОТАПОВ А.Є.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Москва 1996

 

 

 

 

 

Про Р Л А У Л Є М І Є

ЗАПРОВАДЖЕННЯ .................................…………………………………................ 3

1. ФОРМУВАННЯ АНТИГИТЛЕРОВСКОЙ КОАЛІЦІЇ ................... 4

2. ПРОБЛЕМИ ОТКРЫТИЯ “ДРУГОГО ФРОНТИ” ...............………........ 9

3. ЯКІЙ БУТИ МИРУ ПІСЛЯ ВІЙНИ ? .....................…………….......14

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ...........................…………………………...........21

.

 

 

 

 

 

 

 

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Якщо сьогодні держава готується до війни воно обов'язково має подбати формування сприятливого громадської думки світі з відношення до своєї політики. Це визначає його дипломатичну ак-тивность в передвоєнний період, ставить перед військово-політичним руко-водством найважливіше завдання пошуку тих, хто нейтралізації дій інших держав, які інакше міг би ввійти у союзницькі отноше-ния з протилежного стороною, прирікаючи цим інший бік на ізоляцію з політичної, економічному просторі і моральному сенсах.

У його блискучому военно-научном праці “Державна оборона”,незаслуженно забутому, мій погляд, у Росії, перший начальник штабу РСЧА П.П.Лебедев сформулював ряд завдань, які було вирішити органам, котрі відають зовнішньої політикою, під час підготовки до війни задля забезпечення сприятливих умов ведення бойових дій.

Саме ці завдання:

1. Вивчення політичного становища свого і закордонних госу-дарств, особливо прилеглих до кордонів нашої країни.

2. Зміцнення міжнародного авторитету держави й участиедипломатических відомств у проведенні основного завдання на підготовку до збройної боротьби.

3. Створення вигідних для війни політичних умов, усунення можливості залучення держави у невигідну чи непосильну борь-бу.

4. Забезпечення в часи війни сприятливих умов, у яких протікає збройне протиборство і результатів вой-ны.

Частина завдань була успішно вирішена нашими дипломатичними ор-ганами, зокрема, у визначенні і розстановці сил до війни. Успішно, хоча й без деяких витрат для міжнародного авторите-та СРСР, подолали советско-финляндский криза, не викликали принци-пиальных заперечень і надали негативної дії на союзничес-кие відносини територіальні придбання СРСР межах із Польщею, Румунією й у Прибалтиці.

ФОРМУВАННЯ АНТИГИТЛЕРОВСКОЙ КОАЛІЦІЇ

Початок з Німеччиною як різко активізувала междуна-родную активність СРСР, а й значно підвищило його авторитет, пос-тавив нашій країні до рангу жертви неспровацированной агресії. У цей час було сформульовано основних напрямів діяльності диплома-тических відомств нашої держави. У тому числі:

1. Взаємозв'язок з главами держав, провідних війну з Німеччиною - насамперед із Англією та.

2. Поддерживание традиційних дружніх відносин із іншими державами в світу, не втягнутими в агресію, лінією Наркомату иност-ранных справ.

3. Створення з воєнної лінії лише на рівні Ставки Верховного Главно-командования і генерального штабу військових місій, і навіть представи-тельств при Генштабах Збройних Сил союзних воюючих держав.

4. Встановлення і зміцнення зв'язку з союзними і нейтральними го-сударствами лінією наркомату зовнішньої торгівлі у СРСР і соответствую-щих відомств інших країнах.

Питання створення антигітлерівської коаліції, починаючи з 22 червня 1941 року, вирішувалися швидко і позитивно. Незручність ситуації було, було, проте, у цьому, формування союзного антигерманского блоку сильно затяглася.

Не скажеш, щоб Й.В.Сталін та його оточення взагалі робили спроб зближення Росії з потенційними союзниками наприкінці 1930-х. Пе-реговоры, проте, велися формально, внаслідок ще 1938 року було втрачено шанс укласти великомасштабний союзницький договір між Анг-лией, Францією, Польщею та Радянським Союзом, котрий напевно міг корінним обра-зом змінити хід подальших політичних подій, позаяк у цей час співвідношення сил могло скластися далеко в користь країн німецького блоку.

Проте фактом лишається тільки те дуже складна становище, у якому опинився Радянський Союз перед після напади проти нього німецьких військ. У умовах головна мета радянської зовнішньої політики України стало забезпечення найсприятливіших міжнародних умов організації отпо-

ра ворогу. І було також запобігти напад на Радянський Союз перед практиці тих держав, які зберегли поки озброєний нейтралітет в радянсько-німецькому конфлікті. Причому симпатія їх перебувала явно за Німеччини. Японія, Туреччина, Іран лише вичікували сприятливого

розгортання подій, щоб забезпечити великі територіальні придбання з допомогою СРСР. Не квапилися із конкретно допомогою і нашисоюзники. Міжнародна политика-жесткая річ, де немає місця симпатіям і антипатіям. Політики та дипломати насамперед просчи-тывают реальні і можливі вигоди і втрати від тих чи інших діянь П.Лазаренка та потім приймають конкретні рішення.

Англійці і самі американці втечении перших місяців війни уважно дивилися на ситуацією на радянсько-німецькому фронті, неквапом ока-зывать реальної допомоги Радянському Союзі. Треба враховувати, що у цих країнах були впливові сили, які вважали, що треба дати Німеччини і СРСР як слід ув'язнути у війні, почекати, коли вони вза-имно ослаблять одне одного рівня держав другого сорти. Комусь в Англії й США не подобався впевнений тон Й.В.Сталіна, що він го-ворил про обов'язкове перемозі радянський народ над Німеччиною, хоча Червона Армія терпіла на фронті поразка за поразкою.

У червні 1941 року, буквально у перші дні Великої Великої Вітчизняної війни Нарком закордонних справ В.М.Молотов провів три розмови з послом Великобританії на СРСР Криппсом. Через війну виконану ними роботи 12 липня відбулося підписання “угоди між урядами СРСР і у Великобританії про спільні дії у боротьбі проти Німеччини”. Цю угоду лягло основою створення антигітлерівської коаліції, до реальної допомоги Радянському Союзі із боку Англії було дуже да-леко, позаяк фахівці з Лондоні вважали, що не смо-жет довго протистояти Вермахту, відводячи п'ять-шість тижнів до повного розгрому РСЧА.

Аналогічні оцінки робилися й у США, з тією відмінністю, які отримують американські військові експерти називали ще менші терміни російського опору агресії. Президент Ф.Рузвельт недовірливо поставився до цих оцінкам. Він намагався отримати з перших рук, задля чого й подав у СРСР місію на чолі із своїм представником і особистим іншому Г.Гопкинсом. Останній прибув Москву 28 липня 1941 року, у другій половині дня, а потім уже ввечері було прийнято И.В.Сталиным. У розмові з Вер-ховным Головнокомандуючим Г.Гопкінс повідомив, що Президент США вважає найбільш важливим за умов нанесення поразки Гітлеру, пере-дав тверду обіцянку президента допомогти наше країні.

31 липня, обговорюватимуться низки питань з послом Великобританії С.Криппсом і Наркомом закордонних справ В.М.Молотовым, Г.Гопкінс знову зустрівся зі Сталіним. Під час зустрічі, після ознайомлення Г.Гопкинса із ситуацією на фронтах і економічними можливостями Радянського Сою-за, Г.Гопкінс заявив, що широкомасштабна допомогу СРСР із боку США неможлива без проведення конференції лише на рівні президентів анти-гитлеровско коаліції, яка може відбутися тільки після стабилиза-ции стану справ на фронтах, оскільки у іншому разі И.В.Сталину труднно буде відірватися від керівництва військовими діями. Г.Гопкінс писсимистически оцінюючи шанси Радянського Союзу в протистояння з Німеччиною й хотів відтягнути переговори на рівні.

Доповідь Г.Гопкинса президента й американському уряду зіграв положи-тельную роль формуванні послідовного антигітлерівського курсу адміністрації адміністрації Ф.Рузвельта та молодіжні організації нею регулярні поставки у СРСР військової допомоги.

Важливе значення у розвитку відносин між країнами антигитле-ровской коаліції вели переговори У вересні-жовтні 1941 року анг-ло-американских місій на чолі з лордом Бивербруком (Англія) і А.Гар-риманом (США) з радянським урядом. Під час переговорів були уточнені потреби Радянського Союзу на бойовий техніці. Глави місій було прийнято И.В.Сталиным, яке розкрило невдоволення повільним разверты-ванием поставок озброєння.

Проте 1 жовтня завершальному засіданні підсумкові документи переговорів було підписано. Наступного дня верховний направив послання прем'єр-міністру Англії У.Черчіллю і Президента США Ф.Руз-вельту з вдячністю за надану допомогу дітям і з проханням збільшити обсяг, оскільки саме цей момент Вермахт різко посилив активність на радянсько-німецькому фронті, ставлячи завданням остаточний розгром Крас-ной Армії до зими.

Верховний вважав недоцільним обговорювати у цій ситуації питання Прибалтиці, що стосується Японії, говорити про нього він вважав передчасним, оскільки вступ СРСР війну з країною ослож-нило наша і так нелегкого становища.

Після закінчення переговорів Верховного з міністром закордонних справ Великобританії було опубліковано спільне советско-английское комюніке. У ньому, зокрема, говорилося про єдність поглядів сторін у відношенні війни з Німеччиною та її союзниками, щодо вжиття заходів, які допустили б повторення німецької агресії у майбутньому, і навіть про повоєнної організації Європи. У цілому нині ці переговори були важливим поступом у справі консолідації антигитлеровско коаліції.

У цей час спостерігається інтенсивний обмін посланнями президентів “Великої трійки”. Засобами масової інформації з'явилися їх всі заяви про безумовному виконати взяті він зобов'язань. Проте насправді усе було не така безхмарно. Наприклад, за жовтень грудень 1941 року Англія поставила СРСР 669 літаків, 487 танків, 330 танкеток, хоча мусить була експортувати відповідність до укладених договорів 800, 1000, і 600 одиниць зазначеної техніки відповідно. Ще гірша була з поставками США. З іншого боку союзники норовили всучити нам застарілі зразки бойової техніки. У той зв'язку, в посланні Ф.Рузвельту від 7 жовтня, Й.В.Сталін підтвердив свій намір відмовитися від затверджених союзницькими договорами американських танках, артилерії і боєприпасів за збільшення постачання винищувачів сучасного типу. Ф.Рузвельт відбувся обіцянкою вивчити це можна.

ПРОБЛЕМА “ДРУГОГО ФРОНТИ”

Осложняла відносини між союзниками і проблему відкриття “другого фронту. Після нападу Японії на військово-морську базу США Перл-Харбор союзники які з подвійною енергією почали відтягувати дату висадки анг-ло-американских військ північ від Франції. Англійське уряд, ис-ходя власними стратегічних інтересів, розробило операцію “Смолоскип” із витискання німецьких військ з Північної Африки. Ця операцію успішно здійснена з участю американських військ. Потреби висадки мови у Франції у союзників мало было.Советско-германский фронт геть-чисто скував сили німців, і їх союзників. Зрозуміло, англійці і самі американці віддали перевагу вирішувати свої домашні справи, рятуючи від розпаду Британську імперію.

Про те, що “другий фронт” буде відкрито в 1942 року У.Черчілль офіційно повідомив Й.В.Сталіна. У різкому посланні у відповідь Верховний підкреслив, що таке рішення суперечить англо-советскому комюніке ухвалення невідкладних заходів зі висадці союзників мови у Франції, заявивши да-лее, що Радянський Союз перед неспроможна миритися з такою волаючим порушенням домовленостей. Ситуація ставала загрозливою, і У.Черчілль поспе-шил у Москві. Разом з нею прибув і особиста представник В.Рузвельта А.Гарриман.

Ввечері 12 серпня 1942 року вони були ухвалюватимуть у Кремлі И.В.Стали-ным. Під час зустрічі також були присутні В.М.Молотов, К.Є.Ворошилов і анг-лийский посол А.К.Керр.

Під час бесіди У.Черчілль намагався обгрунтувати причину відмовитися від операції у Франції труднощами зосередження біля Англії великих мас військ та наявністю сильної угруповання німців у країнах. Його підтримував А.Гарриман. Верховний заперечував. Опи-раясь на розвіддані, він проаналізував склад німецького угруповання мови у Франції, до дивізії. Він висловив незгоду радянського прави-тельства з перенесення часу відкриття “другого фронту”. У.Черчілль на-чал казати про перевагах балканського варіанта вторгнення союзників до Європи, у якому неважко було помітити далекосяжні мети британс-кой політики щодо відношення до державам південної групи.

Переговори продовжилися 13 серпня. Там виникали ті самі проблеми. Й.В.Сталін наполягав присутній на відкритті “другого фронту” в 1942 го-ду. Іронізуючи над присутніми, він говорив, що німців боятися годі, ніж наводив У.Черчілля в сказ. Ввечері Верховний в отлич-ном настрої приймав гостей в Катеринінському залі Кремлівського палацу. У результаті обіду вівся балачки про проблемах війни, про виконання союзницького боргу, про можливо зустрічі Й.В.Сталіна і Ф.Рузвельта.

Після Сталінградської битви не сумнівався, що в результаті Радянський Союз перед здобуде перемогу над Німеччиною та її союзниками. Йшлося лише про це й коли цю перемогу буде досягнуто. Разу-меется, військово-політичне керівництво країни був зацікавлений у військової допомоги навіть Англії. Йдеться не відбувається лише у тому, що экономичес-кая міць нашої держави ослабла і ми могли самі в достатньо забезпечити себе військової технікою, боєприпасами чи продоволь-ствием. Питання постало так:союзники з антигітлерівської коаліції були зобов'язані допомагати СРСР з низки укладених угод, і навіть через ту причину, що Східний фронт відтягував він переважна коли-чество німецького військового потенціалу.

По суті, все успіхи англійців і прагнення американців у Північній і Північно-Західної Африці досягнуто виключно з допомогою мужності та стійкості радянського солдата. 36 дивізій, їх 6 танкових, було вы-нуждено перекинути німецьке командування на советско-германский фронт взимку 1943 року. Якби це - Роммель викинув б англійців з Єгипту, бо у воєнному сенсі німецьку армію значно превосходи-ла Збройні сили навіть Англії.

Ставка і особисто Верховний Головнокомандуючий мали право очікувати від союзників посилення конкретної матеріальної допомоги, аби пожвавити нашу загальну перемогу над дужим і гідним противником. Президент США Ф.Руз-вельт запропонував організувати зустріч військових представництв СРСР та там, щоб обговорити практичних запитань допомоги Советско-му Союзу бойової технікою, зокрема і авіацією.

Й.В.Сталін погодитися з необхідністю такий зустрічі, запропонувавши, проте, перенести її до Москви. Ф.Рузвельт призначив американськими представниками генерал-майора Фоллета Бредлі, військового аташе у Москві полковника Микела і військово-морського аташе капітана Данкина. І їх поставили завдання організувати поставку американських літаків через Аляску і Сибір на Західний фронт, і навіть забезпечити радянське уряд інформацією щодо умов перекидання, її маршру-тов і технічних характеристик перебрасываемой техніки.

Звісно американська військова допомогу зіграла чималу роль справі розгрому Вермахта, проте головної ролі і найболючішою пробле-мой взимку і 1943 залишалося відкриття “другого фронту”. Со-ветский народ втомився самотужки боротися з ворогом, у розпорядженні ко-торого був військовим потенціал Європи, у тому числі і “нейтральні” країни. З Швеції, наприклад, до Німеччини поставлялася марганцева і ни-келевая руда, без якої вермахт давно вже втратив усе свої танки.

З Іспанії і Португалії до Німеччини

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація