Реферати українською » История » Руху Опору проти фашистської аккупации


Реферат Руху Опору проти фашистської аккупации

Страница 1 из 2 | Следующая страница

 

Руху Опору проти фашистської аккупации

 

Однією із завдань, поставлених Гітлером перед війною было"экономическое і політичний перетворення мира"[1], де каждо-му державі відводилося своя роль новому світовому порядку, ор-ганизуемым Великої Німеччиною. В усіх життєвих окупованих країнах Гер-мания проводила більш або менш жорстку політику национальногопринуждения, залежно від приналежності даного народу к"германским народностям" або "расово-неполноценным", від потенци-альных економічних можливостей держави, від военно-страте-гической значимості тощо. Проте, попри різні подходыв поневоленні держав, практично у кожному їх возникло,хотя ще й мінімально, проте організоване Рух Сопротив-ления (ДВ). Як зауважив німецький учений До. Центнер"для народу із національною свідомістю була нестерпна будь-яка, в томчисле і "гуманна", окупація" [2]. На міжнародній конференції 1961г. в Мілані під термином"Сопротивление" запропонували розуміти "всі форми і всі средс-тва боротьби ..., від висловлювання протесту до партизанської борьбы"[1]. Скориставшись даним визначенням розглянемо европейскиегосударства детальніше. _ 2

АВСТРІЯ.

     Офіційно Австрія не брала участь у 2-ой світової войне,т.к. з 1938 року була частиною Німеччини. 10.04.1938 відбувся дуже спірне щодо законностиреферендум, у результаті якого Австрія було оголошено частьюТретьего Рейху. І буквально з перших днів Об'єднання Австрияпочувствовала на весь жах фашизму. Чи ж тільки в 1938 году,было знищено 80 тис. австрійських громадян. У Австрії був потужного збройного ДВ, проте значитель-ная частина австрійців брала участь у боротьбі протягом усього ок-купации. Були распостранены професійні організації Сопротивле-ния (пожежників, річковиків, студентів, залізничників), боль-шинство з учасників яких неможливо було знищено в концтаборах. Найбільш потужної організацією опору був АвстрийскийСоюз Свободи, активно який діяв 1944 року. Проте мощныйаппарат придушення і лояльність великої кількості громадян режи-му дозволили створення у Австрії розгалужену мережу ДВ [4_ 2АЛБАНИЯ. Була окупована фашистською Італією із сьомої по 10 квітня 1940года. Офіційним правителем Албанії став Італійський Імператор, афактическим - його намісник. 28.10.40. Албанія була як плацдарм для нападе-ния на Грецію, проте використовувати Албанію як источникаживой сили для Італійської армії зірвалася, оскільки місцеві ан-тифашисты стали ось на підтримку Грецької армии.Борьба від одиничних випадків саботажу переходила до партизанської. Найпотужніший центр Опору було створено весной1941 року у гірських районых неподалік Тирани. 28.10.41. У Тирані відбулася багатолюдна антифашистська де-монстрация. 8-14 листопада 1941 в Тирані відбувся объеденительный съездкомпартии (КПА).

Керівником став Енвер Ходжа. Вже у лютому 1942 у листі ЦК КПА рекомендовано образовыватьнародно-освободительные поради. 16.09.42 з ініціативи КПА створили Народно-Освободитель-ный Фронт Албанії (НОФА). Численні спроби мобілізувати албанців в фашистскиеармии наштовхувалися на опір, виражене в акціях собота-жа.    

У грудні 1942 боротьба албанського народу було визнано стра-нами Антигітлерівської коаліції. У 1943 ЦК КПА видає постанова про створення Нацио-нально-Освободительной Армії (НВА) з урахуванням партизанського движе-ния. Навесні 1943 спалахнули бої бегемотів у Південній Албанії. До цього времениНОА налічує понад 35 бойових чіт (загонів). 10.07.43. Генсовет і Генштаб НВА звернулися народу з при-зывом до загального повстанню. Проте невдовзі Німеччина виводить на Албанію свої війська. На початку зими 1943/44гг. НВА контролює багато міст ирайоны Центральній, і Південної Албанії. У цей час почалося мас-сированное німецьке наступ. На НВА обрушилися репресії, проте загальний перебіг світової войныизменить вже було не можна й з допомогою Союзників 17.11.44-осво-бождена Тирана, а 29.11.44 -вся Албанія. Усього упродовж свого окупації Албанское Опір потерялоубитыми близько 28 тис. людина [3]. _ 2

БЕЛЬГИЯ.

    Війна тривала від 17.05.40 по 28.05.40 й закінчилась бе-зоговорочной перемогою Німеччини. З кінця 1940 роки з ініціативи компартії началисоздаваться партизанські загони, бійці яких робили диверсиина залізницях, промислових підприємствах, військових объектахи.т.д.[1]. Загалом у Бельгийских збройних партизанських отрядахсостояло 23000 людина, із яких близько 800 були советскимигражданами, бігли з німецького плена[2]. На початку 1942 року було створено фронт незалежності. Активну антифашистську політику Бельгії займала церква. 11.03.43. кардинал Ван Рой публічно заявив протест противдействий фашистів [1]. Опір народу агресорам посилилося після открытияВторого фронту. Проте посилилися і репресії гітлерівців. Такпосле провалу наступу в Арденнах знищено несколькодеревень з усіма жителями. Загалом у роки у Бельгії друкувалося 650 антифашистскихгазет, за розповсюдження яких було страчено 3200 людина [2]. _ 2

БОЛГАРІЯ.

Болгарія, була членом фашистського блоку, в военныхдействиях проти СРСР не брала участь, проте надавала своютерриторию для переміщення німецьких військ, свої авіабази - длягерманской авіації и.т.п.[5] І, саме, після нападу Німеччини на СРСР, болгарське Соп-ротивление, існуючий упродовж тривалого часу, початок приобретатьорганизованные форми. Безсумнівним організатором боротьби стала Бол-гарская Робоча Партія (БРП) на чолі із Георгієм Димитровым [6]. 26.06.41. ЦК БРП розробив новий курс - на розвиток антифа-шистского руху, і збройної боротьби з гітлерівців і ихболграрских союзників.    

Отже Болгарія стала єдиною країною - союзни-ком Німеччини, де партизанське рух з'явилося влітку 1941года. На 1-ом етапі партизанське рух лише нагромаджувало силы-и дотримувався переважно оборонної тактики, проте всеболее активно починали виявлятися інших форм боротьби, такі какдиверсии, саботаж тощо. У 2-ой половині 1941 було профінансовано більш 150 актів са-ботажа. Багато армійських підрозділах було створено мережу под-польных антифашистських осередків. 27.07.41. почалося мовлення з антифашистській радиостанции"Христо Ботев", що у СРСР. Навесні 1942 ЦК БРП розіслав на місця нових інструкцій поусилению диверсійних груп. У відповідь - жорсткі репресії. За пе-риод з 30 червня 1941 до червня 1942 було понад 42 тисяч чоло-століття. 1

7.07.42 створено Вітчизняний Фронт (ОФ) - основна органи-зация болгарського ДВ, після чого боротьба посилилася [6]. До конца1942 створено 136 комітетів ОФ. За період із березня жовтень 1943 загонами ОФ було проведено286 бойових операцій. Лише в Пловдивской області у этовремя діяло 21 тис. партизанів. Загалом у 1943 р. близько 12%мужского населення було з партизанами.    

Навесні 1944 бою розпалюються новою силою. До літа я 1944количество активних учасників Опору перевищила 250 тысяччеловек. Партизани тим часом завдають дедалі більше серйозні удары.Наиболее сміливим у тому числі було напади проти німецькі частини вдолине річки Рипска [5]. 30.08.44 Отже маніфест ОФ із закликом вимагати до уряду уйтив відставку. 6.09.44 в Софії антиурядова демонстрація. 6.-8.09.44 Загальна страйк. 8.09.44 Влада ОФ встановлена у боьшинстве у містах. У ніч із 8 на 9 вересня у Софії збройне повстання. Пра-вительственные військ у результаті антифашистській операції нейт-рализованы. О 6-й 25 хвилин влада перейшла до ОФ. Премьер-ми-нистром став Георгій Дімітров і Болгарія оголосила війну Німеччини

ГРЕЦІЯ.

 

28.10.1940 в 5.30 ранку Італія неспровоцировано натрапила наГрецию. Проте розрахунок на бліцкриг провалився. Витримавши перший на-тиск 8.11.40 Грецька армія перейшов у контрнаступ. До територія Греції повністю очищена від захватчикаи бої точилися в Албанії [4]. 2.03.41 Італія зробила оче-редную невдалу спробу наступу. Бачачи безпорадність своихитальянских союзників до Греції свої війська вводить Німеччина. 27.04.41 У Афіни ввійшла німецьку армію. І вже 28.05.41 створюється перша організація національної со-лидарности - ЭА. 31.05.41. З Акрополя зірвано нацистський прапор. У 1941 створюється робочий Народно-Освободительныйфронт.Тогда ж організуються перші партизанські загони. 22.09.41. знищена німецька автоколона 29.09.44 повстання на номе(районе) Дрома. 27.09.41 освічений Народно-Освободительный Фронт (ЭАМ). 16.01.42 створена Народно-Освободительная Армія (ЭЛАС). 25.03.42 масові виступи у честь дня Революції. 12.04.42 страйк державних службовців. 22.12.42 Загальна страйк. 22.02.43 Гітлерівці видають указ про трудовий мобілізації - вответ 100 -тисячна демонстрація і Загальна страйк. 25.06.43 У у відповідь масовий терор 200-тысячная демонстра-ция в Афінах. У той самий час не слабшає й озброєна боротьби з оккупан-тами. За 3 місяці загони ЭЛАС знищили більше чотирьох бойових единицпротивника [5]. 2.05.43 створено головне командування ЭЛАС.    

8.09.43 розгорнуто активна діяльність ЭЛАС. За несколькодней знищено понад 1000 німецьких солдатів. За період із січня до лютий 1944 бійці ЭЛАС уничтожилиболее 2700 ворожих солдатів та близько тридцяти танків. У січня 1944 почалися масові виступи у містах. 10.03.44 створено політичний комітет національного освобож-дения (ПЕЕА).    

Торішнього серпня 1944 Німецьке командывание висилає боротьбі спартизанами, котрі провадили у період переважно уничтожениемвражеских комунікацій, добірні частини СС. У відповідь пройшов рядвсеобщих страйків. У цей час у своїх лавах ЭЛАС насчитывалоколо 50000 людина. На початку вересня, після висадки в Грецииангличан, почалося генеральне наступу ЭЛАС і 12.10.44 войскагреческого опору увійшли до Афиных [7].

ДАНИЯ.

9.04.1940 Німеччина натрапила на Данію. 10.04.40 була подлисанакапитуляция й у Данії створено коллаборационистское уряд. Проте велика частина населення незгодна з предатель-ством керівництва. 23.08.40 Загальна страйк, супроводжується у низці случа-ев збройними зіткненнями. Після низки аналогічних виступів 29.08.43. Введено Чрезвы-чайное Становище. Влада повністю переходить до Німецькому воен-ному коммандованию і розпочинається другий (відкритий) етап оккупа-ции[2]. З вересня 1943 до квітня 1945 по Германским даним былоосуждено 20442 учасника Опору. З 1943 року Данія розглядалася Німеччиною як вражескаястрана, були посилені репресивні заходи, що, своєю чергою, вы-зывало масові спалахи протесту серед мирного населення. У 1944 було укладено дипломатичних відносин междудатским рухом Сопротиваления та СРСР. З літа 1944 потужна хвиля страйків. Найбільші: 06.07.44 У Коппенгагене і страйк квітня 1945, когдапрекратило роботу 445 тисяч жителів. Загалом у датському Опорі із зброєю до рук воевало23000 бойцов[1]. _ 2

ІТАЛІЯ.

У Італії Опорі фашизму участвоволи самі разнород-ные суспільно-політичні сили: комуністи в гнітючому боль-шинстве, і навіть анархісти, католики, соціалісти, республиканцы,выходцы з словенських і хорватських меншин. Жесточайший фашистський терор, починаючи з 1922 року, вынудилСопротивление діяти у глибокому підпіллі за умов полити-ческой роздробленості. І лише 1936 року італійські антифа-шисты змогли йти єдиним фронтом із зброєю до рук в под-держку Республіканської Іспанії боротьбі проти заколоту Франко. Після поразки республіканців і відтак загибелі багатьох руководителейитальянского Опору, наступний його сплеск стався подвлиянием й у з успіхами Червоній Армії та союзницьких войскна фронті.

Останні місяці 1942 й у лютому 1943 року у Італії прои-зошли багатотисячні страйки під політичними гаслами. З осені 1942 року створюються Комітети опозиції з участиемвсех антифашистських сил, а 1943 року є кілька Коми-тетов згоди, що стало основою формування на терри-ториии країни комітетів національного звільнення, які сталицентрами нелегальної влади, керівництва та мобілізації сил осво-бодительного руху. Після падіння 25 липня 1943 року фашистської диктатури і крат-ковременного протягом 45 днів перебування при владі режиму маршалаБадальо, який здаванням Італії німцям, 8 вересня 1943 го-да почалося збройне Опір. Воно прийняло різноманітні форми. Це і воєнних дій не-больших підрозділів колишньої італійської армії на островах Лерос,Кефалиния, Корфу, на Додеканезских островах, на Корсиці. Це иучастие італійських військовиків у складі партизанських загонів в окку-пированных країнах (Греція, Албанія, Югославія). І це крупныебоевые операції понад 1000 партизанських бригад, включаючи боевыедействия партизанів переформують на складі союзницької армії. За зброю взялись462 тис. партизанів і патріотів, 76 тис. загинула. Італійське опір блискуче завершилося Национальнымвосстанием 25 квітня 1945 року в Півночі Італії, що й поло-жило кінець війні проти фашистов[8]. _ 2

ЛЮКСЕМБУРГ.

Люксембург за своїми розміром не великий. Населення составляетвсего близько тисяч чоловік німецької армії не составилотруда окупувати це протягом кількох часов,однако у цій країні існувало Опір гитлеровскомугнету. Місцеві жителі дуже активно боролися проти онімечення, отка-зываясь почуватися громадянами 3-его Рейху, а потім уже з іншою по-ловине 1941 року почався відкрите Опір, при подавлениикоторого гітлерівцями знищено близько 1000 людина [2]. _ 2

НИДЕРЛАНДЫ.

Власне війну з Німеччин тривала від 10 по 15 травня 1940года. Нідерланди вважалися країною, підлягає онімечченню, ипоэтому 28.02.42 вийшов указ Гітлера, який би жінок, родившихдетей від німецьких військових.

Голланцев більше взего обурювало приниження национальногодостоинства. Як сказав відомий голладский політик Я. Форринк"Голландцев ... найбільше ображала не їх військове поражения,а то , що окупанти намагалися придушити в моральному отношении,задушить культуру життя, нацифицировать"[2]. І обурення голлад-цев вихлюпувалося на вулиці. 22.06.40 рядовий свято "День гвоздик" був відзначений як об-щенациональный, з демонстраціями і вивішуванням національних фла-гов, що викликало крайнє невдоволення нацистів. У листопаді 1940 було проведено 48-часовая забостовка студентів. Вже у лютому 1941 масові антигерманские демонстрації. У 1941 за прикладом середньовічних борців із испанскимвладычеством створено суспільство гезов, більшість членів которогобыло невдовзі розстріляно. У 1942 організовані захоплення бюро з видачі продо-вольственных карток, які потім передавалися які стоять отвысылки до Німеччини особам. 29.04.43 загальний страйк, у якій взяло участь бо-лее мільйона чоловік. У травні 1943 з ініціативи компартії створюється рада Сопротив-ления. Наприкінці жовтня 1944 відбулася найбільша акція гол-ладского Опору - замах на начальника Служби Безопас-ности Рейтера. Після проведених фашистами репресій по данномуделу знищено близько 1000 людина. Загалом до кінцю війни збройне ДВ Нідерландів насчитывалооколо 25 тисяч бійців [1]. _ 2

НОРВЕГІЯ.

9.04.40 Норвегія напали із боку Німеччини. 7.06.40 король Хакан VII разом із урядом эмигрировалв Англію. 10.06.40. Окупація Норвегії було завершено. З колабораціоністів було створено уряд. На народепостепеннно зріло невдоволення. 10.09.41 було проведено загальний страйк, після чого на-чались масові арешти. У цей час створили нелегальныйпрофсоюз норвезьких вчителів, куди вступило 12 з 13 тысячпредставителей цієї професии. Ця організація боролася противфашизации образования[2]. У гітлерівських планах Норвегії відводилася роль поставщикадешевых енергоресурсів для Рейху. У цьому особливо интереснанаиболее гучна акція бійців Норвезького опору, когда27.02.43 було проведено диверсія заводі "Норск-Гидро", ніж бы-ло припинено проязводство важкої

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Нерозгадані таємниці нашого краю
    Кожної людини, де б не жив. Завжди цікавить минуле своєї землі, історія народу: його життя,
  • Реферат на тему: Трипільська культура
    РЕФЕРАТ із предмета економічна історія на задану тему: “Трипільська культура” тема:”Трипільська
  • Реферат на тему: Промисловий переворот США
    Промисловий переворот — це перехід від мануфактури із її ручною ремісничою технікою до великого
  • Реферат на тему: За полярним колом
    Після закінчення війни, коли багато секретні документи нацистів пересталибыть таємницею, виявилося,
  • Реферат на тему: Монастирі по кремлёвскому типу
    З Московського Кремля Наприкінці 15 століття, за правління Івана Грозного, Москва із міста однієї з

Навігація