Реферати українською » История » Воєнно-політичне ситуацію і оперативні плани Польщі до початку Другої світової війни


Реферат Воєнно-політичне ситуацію і оперативні плани Польщі до початку Другої світової війни

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Згорняк Маріан

Перед возродившимся після першої Першої світової Польським державою стояла сила-силенна важких внутрішніх та зовнішніх проблем. Треба поєднати польську територію, протягом 120 років разделявшуюся між Пруссією, Австрією і Росія, усунути збитки, завданий більш як трирічними військовими діями на Східному фронті, і навіть боротьбою державним межі у 1919-1920 рр. Молода республіка побоювалася за західні і північні кордону, окреслених Версальським договором і були результатом всенародного референдуму, і навіть за східний кордон, що була встановлена у 1921 р. у Ризі під час укладання договору з Росією, але у 1923 р. підтверджено великими державами. І південна кордон - із Чехо-Словаччиною - також була спірною, оскільки Польща не хотіла змиритися із утратою частини колишнього герцогства Тешин, що у січні 1919 р. було силою взято чехословацької армією. На сході, навпаки, Литва не хотіла визнати втрату Вільнюса, який узяли восени 1920 р. польськими військами; від цього вона порвала все відносини із Польщею.

Після закінчення першої Першої світової як Польща, і її південний сусід, Чехословаччина, перебувають у сфері французького впливовості проекту та грали у яка виникла після Версаля політичній системі істотну роль. Втрата довоєнного російського союзника спонукала Францію шукати заміну через встановлення союзу з новими державами, що перебували на східному кордоні Німеччини. 1921-го р. Польща підписала союзний договір і Франції. Цей договір зобов'язував обох партнерів негайно провести консультації та надати взаємну допомогу у разі агресії Німеччини проти однієї зі сторін. Договір передбачав також обмежену французьку допомогу Польщі відбуваються у разі конфлікту з Росією. Він доповнювався секретним військовим угодою, у якому конкретизувалися військові зобов'язання обох государств1.

Чехословаччина також уклала союзницький договір і Франції (25.1.1924), проте без додаткового військового угоди. Попри всі спроби Франції заручитися у разі виникнення конфлікту з Німеччиною підтримкою наскільки можна сильніших і узгоджено діючих союзників, польско-чехословацкий союз не був заключен2. Чехословаччина намагалася захисту від угорської ревізіоністська політики і південь від реставрації Династии Габсбургів Австрія з допомогою так званої Малої Антанти коїться з іншими сусідами Угорщини, тобто із Румунією і Югославією.

Але Мала Антанта не захищала Чехословаччину від Німеччини, Югославію від італійської експансії, а Румунію від територіальних претензій Радянського Союзу, який визнавав поглинання Бессарабії Румунією. У початковий існування Малої Антанти Польща намагалася скооперуватися з нею і навіть перетворити їх у союз чотирьох держав, діючих за всіма напрямами. Ця спроба Польщі почасти було підтримано Румунією, але вона наштовхнулася на опір Чехословаччини, а відомої мері і Югославии.3 Отже, Польща була включено до Малу Антанту.

Польско-французское військове угоду передбачало лише обмежену допомога з боку Франції у разі польсько-радянського війни. Тому 3 березня 1921 р. укладено польско-румынское угоду про спілку що було доповнене кілька разів оновлювалася військової конвенцією, відповідно до якій кожен із партнерів брав він зобов'язання у разі загрози з його східному кордоні виставити по меншою мірою 14 (пізніше 17) піхотних і ще дві кавалерійські дивизии4. Польська сторона висунула ініціативу розширити польско-румынский спілку і стати подати його ще й проти Німеччини, а становища польско-французского договору навести відповідність польско-румынской конвенцією. Але, попри тристоронні штабні переговори Варшаві, ці старання не принесли успіху. Румыно-французское зближення не призвело до тісної військовому союзу. Польщу зірвалася схилити Румунію до висновку договору допомоги у разі війни з Германией5.

Попри відсутність військово-політичного взаємодії із Чехо-Словаччиною, на військовий стан Польщі й інших держав Центральній і Східній Європи до 1933 р. уявлялося порівняно сприятливим. Враховувалися що випливали з Версальського договору обмеження в озброєнні Німеччини) і відносна слабкість Червоною Армією. Попри свою економічну відсталість, Польща виділяла утримання своєї щодо великою армією понад 5% своєї національної доходу. Армія налічувала у час 250-300 тис. чоловік і полягала до початку 1930-х з десяти корпусів, 30 піхотних дивізій, 4 кавалерійських дивізій, 5 кавалерійських бригад, 3 танкових полків, корпусу прикордонної охорони і шість авіаційних полків. Що стосується мобілізації кількість піхотних дивізій може бути збільшено до 34, а чисельність діючої армії зросла до 880 тис. человек6.

У 1928 р. французький парламент прийняв рішення скоротити термін військової служби до 12 місяців, побудувати "лінію Мажино" й у 1930 р. достроково припинити окупацію по Рейнській області. Під час великого економічної кризи 1929-1934 рр. Франція справила скорочення військового бюджету, що зробив неможливою модернізацію французької армії. Ці заходи вирішальним чином погіршили на військовий стан східних союзників Франції, то eсть Польщі й Чехословаччини.

Щодо сприятлива Польщі інших держав Центральній і Східній Європи розстановка військових сил, що склалася після першої Першої світової, на початку 1930-х початку погіршуватися під впливом озброєння Німеччині, й Радянського Союзу. Цим пов'язана з великий інтерес Польщі й Чехословаччини на женевської Конференції з роззброювання, цим самим пояснювалися і гарячкові зусилля, особливо Польщі, спрямовані проти німецьких постулатів в питанні про рівноправність у сфері озброєнь. Порушувалося навіть питання, як за допомогою превентивних акцій зірвати цього заходу з озброєння, і висловлювалося намір розпочати цьому сенсі в переговори з Францией7.

Ці чутки, проте, досі не знайшли повного підтвердження документальними данными8. У кожному разі зросла військова слабкість Польщі й небажання її західних союзників що-небудь починати робили таких зусиль безпредметними. Последовавшая невдовзі скасування обмежень у галузі озброєнь, утримуваних у Версальському договорі, стала початком катастрофи Версальської політичною системою, яке несло з собою загрозу передусім Польщі й Чехословаччини.

Боротьба націонал-соціалістів у Німеччині на влада під гаслом повалення Веймарської республіки і скасування положень Версальського договору викликала у Польщі глибоко стурбували. З іншого боку, здавалося, що нападки нацистів на комунізм і Радянський Союз перед звели нанівець развивавшееся після підписання Рапалльского договору германо-советское співробітництво, зокрема у галузі, що особливо турбувало правлячі кола Польщі. У зв'язку з цим у 1932 р. в польсько-радянських відносинах настала певна розрядка, що завершився підписанням пакту про ненапад, який спершу мав діяти у протягом трьох років, а трохи пізніше продовжено до 1945 р.

Після приходу до влади Німеччини Гітлера спочатку можна говорити про загострення польско-германских відносин, зокрема через демонстрацій нацистів у Данцігу і через посилення їх антипольської кампанії у питаннях "коридору" і Сілезії, і навіть через підписання "Пакту чотирьох", що передбачав, ніби між іншим, можливість перегляду меж, посеред Європі. Польща реагувала цього пожорсткішанням свою політичну позицію, спробами зближення Росії з Чехословаччиною і і з Радянський Союз, і навіть що викликають військовими демонстраціями, які спонукали Гітлера трохи змінити умови та вимоги. Річ у тім, новий рейхсканцлер хотів виграти час реалізації своїх великих планів озброєння. Цією мети мала передусім служити деяка розрядка відносин із Польщею. Після тривалих переговорів обидві сторони підписали 26 січня 1934 р. декларацію, у якій взяли він зобов'язання у разі виникнення спірних питань в жодному разі вдаватися до зброї. З іншого боку, було встановлено, що укладену згоди на повній відповідності до принципами Паризького пакту Бриана-Келлога 1928 р. на повинен в жодному пункті перешкоджати виконання договорів, ув'язнених раніше з державами. Цей договір мав діяти у протягом 10 років.

Договір з Німеччиною дав Польщі певні переваги. Німецьке уряд припинило антипольську пропаганду у пресі, заявив про свою бажанні поліпшити стосунки з Польщею й навіть дав знати, що германо-польское угоду має як глибоке коріння, чому це випливає з опублікованій декларації. Економічні відносини пожвавилися, та Польща, яка перестала бути предметом прямих нападок, тимчасово отримала велику свободу дій на міжнародній арені.

Німеччина зі свого боку позбулася політичної ізоляції, де вона перебувала після на свій вихід з Ліги Націй, і має великі можливості здійснювати озброєння, бо Польща відмовилася від міста своєї колишньої ініціативи, що з питанням стосовно можливої превентивної акції. Гітлер від початку розглядав договір із Польщею як тактичний хід, направлений замінити те що дати Німеччини час для озброєння. Через війну цей договір не захистив Польщу від агресії, лише створив кілька років видиме поліпшення - до моменту, коли вермахт перетворився на небезпечне зброю у боротьбі "життєвий простір".

Пілсудський, заключивший пакти про про ненапад із обома великими сусідами, віддавав усвідомлювали у цьому, що таке стан справ було тимчасовим. "Ми сидимо двома стільцях, - сказав одного з генералів, - але ці неспроможна тривати довго. Нам тільки потрібно знати, від якого ми впадемо сначала"9. Він вказував своїх співробітників те що, що неодмінно повинні враховувати ті зміни, що відбувалися у Німеччині й СССР10. Проте у Варшаві вважали, що глибокі ідеологічні розбіжності, які були між "третім райхом" та Радянським Союзом, унеможливлювали співробітництво між тими державами і цю обставину дозволить Польщі здійснювати протягом часу й політику рівноваги між двома великими сусідами. Протягом наступних років у Варшаві намагалися підтримувати із нею наскільки можна найкращі відносини.

Але як самого Пілсудського, і його, генерал Едвард Рыдзь-Смиглы (маршал помер 12 травня 1935 р.), уникали тісного одностороннього зближення Росії з однією з цих двох держав. Приміром, Польща не підтримала возникавшую в 1934 і 1935 рр. ідею з так званого Східного пакту, але водночас відхиляла спроби втягнути себе у русло антирадянської політики, наприклад відмовилася розпочати "Антикоминтерновский пакт"11. У цілому цей час стався лише певний ослаблення польско-французского союзу, хоч і надалі залишався основою польської військової техніки та зовнішньої політики України. Польща з невдоволенням і занепокоєнням сприйняла франко-чехословацко-советский договір, підписаний травні 1935 р. На думку керівних кіл Варшаві, він обмежував можливість продовження політики рівноваги і лавірування між двома великими сусідніми державами. Проте, коли у березні 1936 р. Гітлер порушив Локарнский договір і німецькі війська увійшли до демилитаризованную Рейнську область, міністр закордонних справ Вік і від польського військового аташе у Парижі Густав Ловчовский заявила про готовності Польщі виконати свій союзницький борг, якщо Франція вирішить активно реагувати до дій Гитлера12. Як відомо, тоді Франція поводилася цілком пасивно. Вихід вермахту на колишні західні кордони Німеччини значно погіршив стратегічне становище як Польщі, таки Чехословаччини. Можливість розгортання наступу французьких війську метою допомоги східним союзникам була, ще, обмежена що й заявою про нейтралітет Бельгії, яка до тих часів була спільницею Франции13.

І тільки криза 1936 р. спонукав Францію ухвалити рішення про виділенні кредитів на озброєння, які мають відкрити можливість частково модернізувати французьку армію і стимулюватиме підвищення його інтересу до східним союзникам14.

Після смерті маршала Пілсудського Генеральний штаб за вказівкою нового генерального інспектора Збройних Сил Рыдзь-Смиглы провів порівняння польських Збройних Сил з збройних сил Німеччини, Німеччині й Радянського Союзу. Порівняння виявилося дуже неблагоприятым для польської армії. При великому питомій вазі піхоти і кавалерії відсоток танкових військ, артилерії, військово-повітряних сил, розвідувальних і технічних підрозділів було дуже незначний, і такий несприятливе співвідношення дедалі більше збільшувалася порівняно саме з арміями сусідів. Удручающе була слабкість коштів протиповітряної і протитанковій оборони, моторизації армії, і навіть обмеженість мобілізаційних резервів. Польські ВПС мали більш застарілої технікою проти військово-повітряних сил сусідів. Аналіз цього став вихідної точкою до роботи над планом модернізації Збройних Сил, розпочатої Генеральним штабом 1936 г.15 Як фінансової основи будівництва армії у квітні 1936 р. створили Фонд національної оборони, у який мають були стікати надходжень від різних відомств і пожертвування від населения16.

Значною допомоги у здійсненні цього плану мав стати так званий позику Рамбуйє, наданий Рыдзь-Смиглы у вигляді 2,6 млрд. франків (приблизно 550 млн. злотих) під час його до Франції. 1 мільярд франків давався у вигляді матеріальних кредитів, залишок повинен| був бути використана належала для розширення польської військової промисловості. Загальна сума витрат на модернізацію Збройних Сил (крім звичайних щорічних бюджетних витрат утримання армії) було визначено у вигляді 4759 млн. злотих, а сам план мав бути здійснено протягом 6 років (1936-1942). Зазначену суму, еквівалентну 906 млн. тодішніх доларів передбачалося використовувати так: 47% - на сухопутні війська, 18,7 - на військово-повітряні сили, 14,04 - на протиповітряну оборону, 2,52 - на флот, 3,89 - зведення укріплень, 11,22 - в розвитку промисловості, закупівлю сировини й геологічні пошуки, 2,73 - інші цели.17 План передбачав не чисельний зростання збройних і великих формувань сухопутних військ, лише їх оснащення зброєю і технікою, відповідає вимогам сучасної війни, причому у такий послідовності, яка б озброїти дивізії і бригади лише на рівні приблизно 50% відповідних озброєнь дивізіях сусідніх держав. У 1936-1938 рр. за проведення плану відпустили лише 782 млн. злотих, тобто половина те, що спочатку планувалося цей період, і реалізація всього плану брак коштів була розтягнуто на 10 років, тобто 1946 г.18

Пов'язаний з програмою модернізації Збройних Сил план розвитку військової промисловості передбачає створення безлічі промислових підприємств у так званої центральної індустріальної зоні на берегах р. Вісли й у районі впадання до Вісли річок Сан і Дунаєць, тобто

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація