Реферати українською » История » Реформи Солона й Клісфена, тиранія Пісістрата


Реферат Реформи Солона й Клісфена, тиранія Пісістрата

Страница 1 из 2 | Следующая страница
Вступ

Антична Греція, й особливо, Афіни, є яскравим прикладом того, наскільки складний шлях цивілізаційного розвитку, як важко первісній людині позбутися майже тваринного стану й статі частиною цивілізації.

Клімат й географічне положення Аттики не сприяли розвитку землеробства, й тому незабаром його витіснила торгівля. Здавна люди, що мають статок, що володіють землею й мають знатне походження, стояли верхній сходинці соціальної ієрархії. Люди незнатного походження, що не мають високих прибутків не малі й ваги в суспільстві. Алі із розвитком торгівлі з'явилася безліч людей, що завдяки лише своїй заповзятливості зуміли нажити собі статок. Вони були рівні землеробській, корінній аристократії за майновим критерієм, але й не малі головну умову для одержання соціальних й політичних прав - знатне прізвище. Вони стали потужною опозицією. Зростання невдоволення нової торгової еліти в сполученні із невдоволенням простого народу, що перебував у кабалі в хазяїв, погрожував вилитися в серйозне зіткнення. Виникла необхідність у появі при владі правителя, що не допустивши бі цого. І така людина з'явилася. Сучасники й послідовники шанували Солона за розважливість, чесність й справедливість. Він провів реформу, после котрої будь-яка людина незалежно від походження могла статі власником високого статусу, підвищуючи свій майновий ценз. Люди здобули стимул для роботи.

Короткі біографічні відомості

СОЛОН (Solon) (народився близько 640 - помер близько 560 р. до н.е.) - грецький державний діяч й співає. Був сином Ексекестида із афінського аристократичного роду Медонтидів, по материнській лінії був родичем майбутнього тирана Афін Пісістрата. Зіграв важливу роль под годину довгої війни Афін з Мегарою за острів Саламін, закликаючи співвітчизників до боротьби в знаменитій елегії, з якої нам відомо декілька віршів. Близько 594 р. до н.е. був обраний архонтом й посередником, завданням якого було б вирішення важкої політичної й господарської ситуації в Аттиці. Солон провів ряд господарських реформ, серед які: скасування боргів, що лежали на селянських господарствах, й рабства за борги, грошова реформа, уніфікація мір й ваг, одержання афінського громадянства осілими тут чужоземцями, ремісниками й купцями. Ці реформи оздоровили сільське господарство й заклали основи розвитку ремесла й торгівлі. За основу політичних реформ Солон прийняв поділ населення, що вже існував, на чотири класи за майновою ознакою. У такий спосіб він знищив привілею з права народження, а статок громадянина поставивши у залежність від його участі в справах держави. Солон обмежив повноваження аристократичної заради Ареопагу на користь народного зібрання й Заради Чотирьохсот, що вибирається родовими філами. Він увів народний суд (heliaia), пом'якшив Драконові (за деякими джерелами - Драконтови) закони. Після проведення реформ Солон залишив посаду й виїхав з країни. Він здійснив подорож на Кіпр, у Єгипет й Малу Азію.

Зміст реформ Солона

Плутарх говорити, що “найбільш розважливі в Афінах, бачачи, що Солон, мабуть, єдина людина, за котрою немає ніякої провини, що не є спільником багатих у їхніх злочинах й у тій годину не пригноблений злиднями як бідні, стали просити його взяти у свої руки державні справ й покласти кінець розбратам... ”. Афіняни любили Солона й довіряли йому, “...прийняли із задоволенням: багаті - як людину заможню, а бідні - як чесну...”.

Належачи до тієї групи землевласників, джерелом існування якої були торгові операції, Солон в руйнуванні селянства, але й, як аристократ, він був не схильний позбавляти знати її першості в державі. Тому він прийшов на хитрість.

Солон обіцяв “незаможним розподіл землі, а людям багатим - забезпечення боргових зобов'язань”. Алі він й не подумавши задовольнити вимоги народу, що бунтує, цілком. Народних вождів, що вимагають перерозподілу, він назвавши “такими, що вийшли на грабіж” й мовивши, що він не може “...рідних дати худим й шляхетним частку рівну матір”. Своїм завданням Солон бачив не задоволення вимог ворогуючих боків, а відновлення належного порядку в державі.

Солону доводилося лавірувати між обома боками. Сам він мовивши, що йому доводилося “вертітися немов вовка серед зграї псів”.

У першу чергу Солон зробив так звану сисахфію (буквально - “струшування тягаря”). Признавалися недійсними усі процентні борги. Так саме стали вважатися незаконними захоплення селянської землі под виглядом застави й скинулися заставні стовпи, що стояли селянських ділянках. Всі тих, хто потрапив у боргову кабалу були звільнені і здобули свої ділянки. Відомо, що Солон навіть розшукував селян, що потрапили в рабство за кордоном, й викуповував їхнього за державний рахунок. З цого моменту боргове рабство в Афінах скасовувалося. Сисахфія був визнана Арістотелем найбільш демократичним заходом. Зміст її сам Солон пояснював так: “Буді тоді лише народ усього краще йти за вождями, коли не живе у вузді, не пригноблений вище сил”.

Зміни, зроблені Солоном, виявилися революційними. Селянська земля фактично належала землевласникам - аристократам, а сам селяни позбавилися свободи, так що Солон зламав сформовані соціальні відносини, после його реформ уся структура афінського суспільства стала іншою.

Солон вжив заходів й в інтересах торгово-ремісничого населення. Звільнення селян без грошей й інвентарю сприяло одержанню власниками майстерень дешевих робочих рук. Великим морським крамарям було б вигідно залучення в Афіни як можна більшого числа фахівців - ремісників через величезний попит на афінський товар. У їхні ж інтересах особам, вигнаним з рідних держав, дозволено було б селитися в Афінах й одержувати громадянські права. Крім того, особам, що вирішили назавжди зі своєю родиною переселитися в Афіни для заняття ремеслом, також були наданіі громадянські права. Звичайно, ці заходь викликали величезний приплив населення, й Афіни швидко перетворилися в державу із добро розвинутими торговими й ремісничими прошарками, а також торговими відносишенами.

Солон видав також закон, за яким батьки, що не навчили свого сина ремесла, помиляюся вимагати його підтримки в старості. Ця міра також винна був збільшити число ремісників.

І, нарешті, заборона вивозу хліба із Афін, викликала падіння цін на нього, що було б, звичайно, дуже невигідно заможним селянам й аристократам - землевласникам, але й заті було б вигідно крамарям й ремісникам.

як видно із цих заходів, Солон дійсно ставши “першим простатом народу” (так мовивши про нього Аристотель). Він багато чого зробив у тому, щоб полегшити його положення, але й не залишив без уваги й торгово-ремісничі шари.

З розвитком Афін як морської торгової держави старий розподіл суспільства на евпатридів, геоморів й деміургів ставши гальмувати розвиток економіки. Люди, що належали до нижчих класів, не було б стимулу нарощувати свій добробут, бо це нічого в їхнього правах не змінилося б. Багатий, він залишався незнатним й безправним. Люди процвітаючі, але й, такі що не мають знатного походження, часто ставали жертвами сваволі із боці менш заможних, але й более високого соціального статусу. При пануючій соціальній структурі неможлива був вільна конкуренція, а означати й ринкова модель розвитку економіки.

Тому далекоглядний Солон “на підставі оцінки майна ввів поділ на чотири розряди, що існували й раніш: пентакосиомедімнів, вершників, зевгітів й фетів. Всі взагалі посади він давши виконувати громадянам з пентакосиомедімнів, вершників й зевгітів... Кожному розряду давши посаду відповідну до розміру майнової оцінки, а тім, що належати до розряду фетів давши доля лише в Народних зборах й судах”.

Розподіл населення за майновим цензом був дуже важливим для розвитку ринкових відносин. Тепер будь-яка людина незалежно від походження могла підвищувати свій соціальний статус, підвищуючи рівень свого добробуту. Відповідно афіняни здобули потужний стимул для более якісної і об'ємної роботи. Вільна конкуренція призвела до более інтенсивного товарно-грошового обороту, що підвищило не лише рівень життя окремих громадян, але й й рівень добробуту держави в цілому.

Таким чином, Солон, перебуваючи при владі, врятував державу від кривавого перевороту. Він задовольнив мінімум вимог ворогуючих таборів. І хоча прийшлося йому пуститися на обман обох сторін, безперечно, головна заслуга Солона перед батьківщиною до того, що він давши можливість економічного зростання Афінам, дозволивши розвиватися ринку.

Висновки

До VI століття до н.е. в Афінах складалася вкрай напружена обстановка. Розвиток товарно-грошових відносин призвів до подальшого соціального розшарування вільного населення. У середовищі вільних виникає цілий комплекс протиріч - між багатими й збіднілими евпатридами, котрі все ще утримують уладові, й багачами із землевласників, крамарів й ремісників, що прагнуть до влади й використовують невдоволення бідноти й середніх та дрібних власників. Ці протиріччя кристалізувалися як протиріччя між багатою родовою аристократією й народом (демосом), очолюваним багачами.

Для пом'якшення цих протиріч й зімкнення всіх вільних у Єдиний панівний клас були потрібні глибокі соціальні й політичні перетворення. Започаткував їхнього Солон, обраний архонтом у 594 році до н.е. Головною метою реформ Солона було б примирення інтересів різних ворогуючих угруповань вільних. Тому смердоті носили компромісний, половинчастий характер.

Реформи Солона з'явилися важливим етапом в утворенні держави в Афінах, й їхні результати можна порівняти із політичною революцією.

Алі компромісний характер реформ перешкоджав вирішенню гострих протиріч. Реформи викликали невдоволення родової аристократії й не задовольнили цілком демос. Боротьба між ними продовжувалася й призвела до встановлення тиранії Пісістрата, а потім його синів (560- 527 рокта до н.е.), що закріпили успіхи демосу в боротьбі із аристократією і зміцнили політичний устрій, створений Солоном. Пісістрат полегшив положення дрібних землевласників, надавши їм кредит. Великий розмах будівництва суспільних споруджень давав засоби існування бідноті.

Обстановка после реформ Солона

Після 594 року в Афінах борються три групи: педіеї, жителі найбільш родючої рівнини Афін, паралії, жителі півострова, розташованого на південь від Афін, переважно моряки й крамарі й диакрії, жителі гористої місцевості в північно-східній частині Аттики. Педіеї виражали інтереси реакційних землевласників, паралії - торгової аристократії й заможних городян, а диакрії - дрібного селянства, звільненого Солоном від кабали й міської бідноти. На чолі педіеїв стояв Лікург з роду Етеобутадів, на чолі параліїв - Мегакл з роду Алкмеонідів, й на чолі диакріїв за годину после реформ Солона ставши Пісістрат. Рід Пісістратидів до цого години зубожів, чим й пояснюється пекуча ненависть Пісістрата до педіеїв, що послужила, слова Аристотеля, причиною довіри до нього народу. Усі афінське населення розділилося втричі табори, що підтримують якусь групу.

У результаті боротьби цих таборів встановлений Солоном й проіснувавший лише чотири рокта мирний порядок повалився й не відновлювався протягом одинадцятьох років. Незабаром через непримиренність ворогуючих боків прийшлося вдатися до компромісу: створена колегія із десятьох архонтів - п'ять з них евпатриди, троє селян й два ремісники. Алі такий порядок виявився нестабільним, й влада знову перейшла до рук аристократії. Свідчення цьому - лише монети, на яких знову стали чеканитися родові герби.

Це нове захоплення свідчить про безнадійність усякого компромісу в умовах, про можливість захоплення влади й встановлення тиранії.

Пісістрат як ніхто інший підходив в ролі народного вождя. Історично склалося, що ця роль надавалася людям, що прославилися своїми військовими подвигами. Пісістрат був блискучим полководцем, він завоював острів Саламін, що був перешкодою торгівлі, бо займав вихід із афінської гавані. Йому ж вдалося захопити гавань Мегари Нісею, що поставило Мегару в економічну залежність від Афін. Так, що Пісістрат зробив неоціненну послуги афінянам. Багато в чому завдяки цьому його група посилювала свій вплив. Щоправда, у 560 році до н.е. Пісістрат був вигнаний із Афін, але й, зібравши у вигнанні численну армію із найманців, незабаром повернувся, й, спираючись на союзників, знову досяг влади.

Прийшовши до влади, Пісістрат, насамперед, приступивши до масового вигнання противників. Деякі із аристократичних родів усе ж таки залишилися, прийнявши уладові Пісістрата. Це був землевласницька знати, що чудово знала, що йому нічого не варто розорити й вигнати їхнього, а й у вигнанні без землі, без торгових зв'язків й навиків смердоті б не вижили. Таким чином, ця частина аристократії був змушена миритися із новими порядками.

Тиранія Пісістрата

Звичайно, будучи вождем диакріїв, Пісістрат приступивши до поліпшення положення селянства. Він значно розширив селянський земельний фонд, наділив селян ділянками із конфіскованих земель аристократії над Аттиці, але й й на Саламіні, на Лемносі і в інших володіннях Афін, причому він вжив заходів доти, щоб земля знову не зосереджувалась у руках багачів. Він щедро видає селянам з казенних торб позички й кошти для придбання худоби, інвентарю й знарядь, потрібних для господарства й на необхідні витрати.

Уся діяльність Пісістрата був спрямована на врахування інтересів дрібного селянства й їхнього захисту. Відомо, що Пісіситрат “сам давав у борг бідним ... гроші на польові роботи так щоб смердоті могли добувати засоби до життя землеробством...”. Здійснюючи таку політику, він хотів домогтися життєздатності селянського господарства. Через це Пісістрат хотів розвити в селянах почуття самоповаги, зробити їхні “сіллю аттичної землі”. Він перетворив у державне свято селянське свято Діоніса, він офіційно приписавши їм носити їхній національний костюм катонаку, чого смердоті уже почали соромитися.

Існували думи й сучасників, й пізніших істориків про ті, що Пісістрат

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Реформи 60 – 70-х рр. ХІХ століття
    року міністерство освіти Російської Федерації Тюменский Державний Нафтогазовий Університет
  • Реферат на тему: Реформи Олександра ІІ
    Вступ Олександра на престол 19 лютого 1855 року відбувся за дуже важких для Росії
  • Реферат на тему: Реформи Олександра II
    ОГЛАВЛЕНИЕ: ЧАСТИНА І ГЛАВА 1: Обгрунтування вибору теми для
  • Реферат на тему: Реформи Б.М. Єльцина
    I.ЕЛЬЦИН Борисе Миколайовичу (народився 1931, з. Бутка Свердловській обл.) - державний, партійний і
  • Реферат на тему: Реформи Івана IV грізного
    Уральський державний профессионально-педагогический університет Реферат з історії на задану тему:

Навігація