Реферати українською » История » Внутрішні війська в роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр..)


Реферат Внутрішні війська в роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр..)

знищивши 20780 гітлерівців. За цей період 4458 солдатів військ нагороджувалися орденами і медалями.

Отже, не перебільшуючи ролі Внутрішніх військ у Великій Вітчизняній війні треба сказати, що під час бойових дій в вони знищили й узяли в полон 217974 ворожих солдатів, захопили чи знищили 377 танків, 40 літаків, 45 бронемашин, 241 автомобіль, 656 знарядь, 525 мінометів, 554 кулемета, багато іншої техніки та озброєння. Особистий склад військ вніс гідний внесок у перемогу над фашизмом. Сотні тисяч солдатів та офіцерів нагороджувалися орденами і медалями. 267 воїнів, які були у внутрішніх військах, удостоїлися звання Героя Радянського Союзу. Робота із вшанування воїнів Внутрішніх військ споруджено понад 50 відсотків пам'ятників історії й обелісків, названо 57 вулиць та більш 20 шкіл. Ще народу назавжди залишаться подвиги тих, хто відстояв волю і нашої Батьківщини. У зв'язку з значними успіхами Червоної Армії боях проти німецько-фашистських загарбників частини й сполуки Внутрішніх військ виводилися з бойових дій бралися до виконання завдань відповідно до своїм призначенням.

2.  Будівництво Внутрішніх військ у роки війни

 

Складна обстановка перших місяців війни наклала свій відбиток як у структуру Наркомату внутрішніх справ, і на підлеглі йому види військ. закінчувався НКВС і НКДБ, які з 3 лютого 1941 р. як самостійні наркомати. указом президії Верховної ради СРСР від 20 липня 1941 р. об'єднувалися у єдиний Наркомат внутрішніх справ. Настільки часті і суперечливі за своєю сутністю організаційні зміни наводять на думку, що їх основі лежали причини й не так об'єктивного, скільки суб'єктивного характеру, які нерідко диктувалися інтересами політичної, або навіть апаратної боротьби, прагненням мати в главі силового відомства надійного людини.

Зосередження до рук Л. П. Берії всеосяжної влади над органами внутрішніх справ України та державної безпеки представляло певну небезпеку перетворення НКВС СРСР знаряддя масових репресій, в непідзвітний, і непідконтрольний державі орган.

Важливе завдання на Внутрішніх військ було забезпеченнярадиопротиводействия противнику. На виконання це завдання у листопаді 1942 р. у складі Внутрішніх військ було включено передані з Головного розвідувального управління Генштабу РСЧА польові управління спеціальної служби й радіостанції «>Осназ». У тому числі формувалися окреміспецдивизиони, центральні й окремі радіостанції НКВС з завданнями розвідки ефіру, радіоперехоплення, шифрованою листування і попередньої її обробки з радіомереж і радіоточок противника

У грудні 1942 р виходячи з постанови ДКО у складі Внутрішніх військ сформувалисярадиодивизиони, завданням яких була створення перешкод радіостанціях противника. Участь Внутрішніх військ у збройній боротьбі волю і Батьківщини обмежувалося лише діями на фронтах. Вони зіграли значної ролі у створенні партизанки, розгорнутого на тимчасово окупованій країни. Цілі, завдання й основні форми цього патріотичного руху визначалися в директиві РНК СРСР і ЦК ВКП (б) партійним і з радянським організаціям від 29 червня 1941 I , в постанові ЦК ВКП (б) «Про організацію боротьби на теренах німецьких військ» від 18 липня 1941 р. і наказі наркома оборони «Про завдання партизанки» від 5 вересня 1942 р. Для комплектування партизанських загонів виділили 1000 прикордонників і воїнів Внутрішніх військ, зокрема 95 командирів. Значної шкоди ворогу завдали сформованіОтельной мотострілецькій бригадою окремого призначення (>ОМСБОН) партизанські загони Героїв Радянського Союзу Д. М. Медведєва,К.И. Орловського, М.С.Прудникова, До. І.Мирковского, З. А.Ваупшасова та інших. Загалом у роки у ворога боролося понад 6200 партизанських загонів, до складу яких входило більше однієї мільйона чол. Вони 20 тис. катастроф ешелонів противника, підірвали 12 тис. мостів, завдали великої шкоди живої силі, і бойової техніцінемецко-фашистських військ. Разом з партизанськими загонами за лінією фронту діяли розвідувально-диверсійні загони і групи. Вагомий внесок у підготовку внесла Окрема мотострілкова бригада окремого призначення.

Основними завданнями спецгруп на теренах противника були, збір розвідувальних даних; руйнація стратегічно важливих залізниць, шосейних магістралей і шляхів евакуації, у прифронтовій зони і глибокій тилу противника, зриви допомогою залізничних і автоперевезень, підрив ешелонів, які йшли на фронт, руйнація мостів і важливих залізничних споруд, розгром військових та поліцейських гарнізонів, знищення відновлених німцями підприємств, електростанцій, засобів зв'язку й ін. Однією із ефективних форм участі воїнів Внутрішніх військ в бойові дії стало снайперську рух. Основи щодо його розвитку було закладено ще мирний час. Перед війною у кожному взводі військ11КВД було дві підготовлених снайпера. Восени 1941 р. фінансовий боєць і під Ленінградом снайперську рух стає масовим. У 1942 р, воїни 14 Червонопрапорного полку 21 дивізії звернулися всім захисникам міста з лиця закликом організувати бойове змагання снайперів. Для вивчення снайперського справи з добровольців формувалися спеціальні команди, підготування яких проводилася удвічі етапу. У деяких арміях формувалися окремі снайперські батальйони. Першу таку батальйон за наказом генерал-лейтенанта І.І. Масльоннікова було створено 29 армії. Порушуючи наказу деякі командири частин залучали снайперські команди поповнення своїх підрозділів, що призводило невиправданим втрат снайперів. Тож у вересні 1942 р. було заборонено використовувати влучних стрілків в наступальних боях.

Велике мобілізуюче значення у розвиток масовогоснайперскою руху мали зльоти снайперів. 22 лютого 1942 р. відбувся зліт 65 снайперів Ленінградського фронту, 19 у тому числі були стрілками Внутрішніх військ. Десяти найкращим учасникам зльоту указом президії Верховної ради СРСР присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У тому числі двоє були військовослужбовцями Внутрішніх військ. Це старшина І.Дз.Вежливцев і пересічний П.І.Голиченков, які знищили більше сотні ворожих солдатів. Інші воїни НКВС нагороджувалися орденами, медалями, нагрудними знаками «Снайпер», і навіть іменними снайперськими гвинтівками. У разі фашистської агресії Радянський уряд прийняло ефективних заходів по огородження тилу країни від підступів ворога. Рішенням Політбюро ЦК ВКП (б) від 24 червня 1941р. почалося проведення комплексу мобілізаційних заходів щодо забезпечення безпеки її тилових районів. Важливе значення для службово-бойової діяльності військ Наркомату внутрішніх справ мала Директива РНК СРСР і ЦК ВКП (б) від 29 червня 194] р. У прифронтових областях треба було забезпечити надійну охорону заводів, електростанцій, мостів, телефонного та телеграфної зв'язку, організувати нещадну боротьбу з дезертирами, панікерами, розповсюджувачами хибних чуток, знищувати шпигунів, диверсантів, ворожих парашутистів.

І тому були задіяні сили і засоби армійського командування, військових і територіальних органів державної безпеки, міліції та винищувальних батальйонів. Проте, засвідчує обстановка, цього було досить. Активізація підривної діяльності агентури противника викликала потреба в залученні як оперативних, а й значних військових сил охорони тилу.

3.  Роль Внутрішніх військ у забезпеченні безпеки тилу Червоної Армії у роки війни

Тож з перших днів Великої Великої Вітчизняної війни гостро і масштабно постало завдання огорожі тилу діючої армії й країни загалом від підступів ворога, підтримки порядку на стратегічно важливих комунікаціях. І цьому були вагомих підстав. Тільки з кінця січня до червня 1941 р. західному кордоні затримали 2080 порушників, їх виявлено 183 агента. Із початком бойових дій в активність спецслужб противника значно зросла. Таємну війну проти радянської держави вели 130 розвідувальних, диверсійних і контррозвідувальних органів. Понад 60 спеціальних шкіл й курсів готували шпигунів і диверсантів щодо підривної роботи у тилу Червоною Армією. У 1941-1943 рр. туди було спрямовано 54 %, в 1944 р. - 63 %, а 1945 р. - 88 % усіх фізичних осіб, закиданих німецької розвідкою на територію. Це вимагало додаткових сил охорони тилу Червоною Армією. Особливе місце у вирішенні цього завдання відводилося військам НКВС, куди рішенням РНК СРСР від 24 червня 1941р. було покладено завдання охорони тилу фронтів і армій. Вони виконували свої завдання на значної території у складі окремих частин, підрозділів, і службових нарядів. Ця служба носила бойової характер, оскільки, по-перше, війська діяли під авіаційним і артилерійським впливом противника, за умов можливих диверсій на охоронюваних об'єктах. По-друге, виконання службових завдань вимагало від воїнів великого напруги моральних і фізичних сил, постійної пильності.Пресекая підривну діяльність противника, особовий склад розпочав бойові зіткнення з ворогом і діяв як і бойової обстановці. Названі обставини визначали завдання військ НКВС з охорони тилу фронту якслужебно-боевие. На виконання рішення вищих органів структурі державної влади 5 червня 1941 р. наказом НКВС усім фронтах було призначено начальники охорони військового тилу. У тому підпорядкування передавалися частини й сполуки прикордонних, оперативних, конвойних військ, військ з охорони залізничних споруд й особливо важливих підприємств промисловості, дислокованих в прифронтовій смузі,

У період війни війська відчували великі труднощі, пов'язані із повною відсутністю досвіду охорони тилу діючої армії. З іншого боку, значної частини керівних документів з організації служби в передвоєнні роки мала урахуванням неминучого розгрому ворога «малої кров'ю, могутнім ударом». Встановлена форма організації охорони тилу фронтів військами НКВС, у цілому виправдала себе, виявили ефективність яких і результативність. Складні умови служби вимагали від власного складу сміливих і рішучих дій, постійної пильності і непідкупності, вміння розпізнати ворога, знати його хитрощі і підступність, до того ж час дотримуватися законність, не допускаючи необгрунтованих підозр і затримання невинних осіб. За перших шість місяців війни військами затримали 685629 чол., їх 28064 дезертира і зрадника Батьківщини, 1001 шпигун і диверсант, 1019 ставлеників і посібників ворога. Війська з охорони тилу діючої армії у початковий період війни опинилися у подвійне підпорядкування: як безпосередніх, і загальновійськових командирів. Замість підтримки порядку й прифронтовій смузі вони нерідко залучалися до дій у складі ар'єргардів по прикриттю відведених частин або ж охороняли їх фланги. Важка обстановка на фронтах змушувала армійське командування використовувати їх лише у бойовому порядку, а й залучати до самостійної обороні окремих рубежів.

>Служебно-боевая діяльність військ Наркомату внутрішніх справ за охороні тилу діючої армії здійснювалася шляхом виставляння контрольно-пропускних і перевірочних пунктів, постів спостереження, виділення патрулів, дозорів, секретів, засідок,разведгрупп та інших. Глибина тилу фронту, охоронялась військами, визначалася у кожному даному випадку і досягала 25 км і більше. Щодня службові наряди перевіряли документи і уточнювали дані упродовж десятків тисяч чоловік, що ні могло б не залишити негативний слід у свідомості тих, кого затримували бездокументно для з'ясування його особистості і оперативної перевірки. З метою звільнення частин Червоною Армією від виконання завдань охорони ладу у які проводять населених пунктів постановою ДКО від 4 січня 1942 р. цих функцій було передано гарнізонах військ НКВС. У зв'язку з покладанням на війська Наркомату внутрішніх справ нових завдань було визнано доцільним повернутися до існуючої раніше формі організації органів управління, а й зробити новому основі з урахуванням набутого досвіду і навиків керівництва. Наказом НКВС СРСР від 19 січня 942 р. з урахуванням розформованого головного управління Внутрішніх військ було створено три Управління військ НКВС: з охорони залізниць (начальник комбриг О.П.Курликин); з охорони особливо важливих підприємств промисловості (начальник - генерал-майор І.С.Любий); конвойних військ (начальник - комбриг М.С. Кривенко). Управління оперативні військ було реформовано в Управління Внутрішніх військ під керівництвом генерал-майора І.С.Шередега (наказ НКВС СРСР про 4 січня 1942 р.).

На внутрішні війська покладалися завдання: несення гарнізонної служби в звільнених містах; надання органам НКВС допомоги у вилучення фашистської агентури, зрадників та їх поплічників; ліквідація ворожихавиадесантов, диверсійно-розвідувальних груп загонів, бандитських її формуванні та дрібних груп противника; підтримку громадського порядку та режиму війни. 28 квітня 1942 р. було затверджене Положення війська НКВС СРСР, які охороняють тил діючої Червоною Армією. У ньому закріплювалося право військ, виробляти затримання усіх фізичних осіб, що порушують встановлений режим в прифронтовій смузі, перевіряти документи в усіх без винятку (громадянських і військових) осіб, пересуваються не більше фронту. У організації служби військ з охорони тилу фронтів було багато питань, була відсутня струнка систему управління. Усі ці проблеми було обговорені у травні 1942 р. нараді начальників Управлінь із військ НКВС з охорони тилу фронтів. Під час підведення підсумків10-месячной діяльності відзначалося, що війська охорони тилу з 22 червня 1941 р. по 1 березня 1942 р. затримали 1557 диверсантів, шпигунів і терористів, 2036 ставлеників і посібників ворога; 38229 дезертирів.

Охорона тилу діючої Червоною Армією всіх етапах Великої Великої Вітчизняної війни була важливим завданням держави. З урахуванням призначення та фахової підготовки особливу увагу у забезпеченні безпеки військового тилу і звільнення від ворога території, належало внутрішнім і прикордонним військам. Вони виконували завдання у залежність від обстановки на фронті.Противнику у роки війни зірвалася зробити великі диверсійні акти і дезорганізувати обстановку в прифронтових районах й у тилу Червоною Армією.


Укладання

У чиїх інтересах безпекою держави внутрішні війська виконували різні службові завдання охорона і оборона залізниць, охорона особливо важливих підприємстві промисловості, боротьби з бандитизмом і агентурою противника, охорона суспільного ладу, охорона таборів і конвоювання засуджених, проведення оперативно - військових і режимних заходів. На початку воїни ці завдання розширилися, ускладнилися і наповнилися новим змістом. Необхідність виконання багатьох з яких пов'язана з насущними проблемами забезпечення безпеки тилових районів країни, посиленням охорони важливих і транспортних комунікацій. Такі основних напрямів діяльності Внутрішніх військ у роки Великої Вітчизняної війни. Усі

Схожі реферати:

Навігація