Реферати українською » История » Об'єднання російськіх земель Навколо Москви


Реферат Об'єднання російськіх земель Навколо Москви

Предыдущая страница | Страница 2 из 2
недійшов до Оки й відмістаЄльця повернувши тому (1395). Вочевидь,раптовийвідступ страшноготатарськогозавойовника було бвитлумаченоРуссю як знактатарськоїслабості. Великий князьприпинивсплатувиходу й неробивніякоїповагиханським послам. Орда тодізамислиланабіг на Русь.Татарський князьЕдигейраптово йпотай, обманом, вторгся вРосійську землю і осадивши Москву. Великий князь прийшов напівніч, аЕдигейрозоривмайжевсієї йогообласті й,узявши ">окуп" ізМоскви,безкарноповернувся в Орду.Такі буливідносини до татар. ЗЛитвою у Василятакожйшлаворожнеча, як й в його батька.Постійнопідсилюючи,литовськікнязіпідкорялисобіросійськіобласті наверхів'яхДніпра йЗап.Двіни. Алі доти жпрагнула й Москва, щозбирала до собіросійськіземлі.Незважаючи тих, що великий князьмосковський буводружений надочці великого князялитовського Вітовта (>Софії),між ними справа сягалавідкритихвоєн.Зіткненнязакінчилися тім, щограницеюволодіньЛитви йМоскви буввизнана р.Угра,лівийприпливОрди.Примиривши із тестем, ВасильДмитровичдовірив Вітовтапіклування над своїмсином, а йогоонуком, великим князем ВасилемВасильовичем. Це бувхвилинанайбільшоїперевагиЛитви надМосковськоюРуссю.[18]

Великий князь ВасильВасильович (1425-1462), напрізвиськоТемний (>тобтосліпий),залишився после свого батькаусього десятьох років.Йогокнязювання (1425-1462) було бдуженеспокійно йнещасливо.Дядько великого князя,ЮрійДмитровичГалицький, небажаввизнаватималолітньогоплемінника великим князем,бажавсобі старшості й по смерти Вітовта (1430)почаввідкритуборотьбу ізплемінником за Москву й Володимир. Уборотьбі взяли доля йсинів Юрія: ВасильКосою й ДмитроШемяка.Юрійспирався зважується на власнубагатугалицьку частку (ГаличМерский наверхів'ях р.Костроми). ЗаВасилія жВасильовича стоялибільшість населення,духівництво й боярство. Москва багаторазів переходила із рук у руки.Юрій помер,володіючиМосквою, на великомукнязюванні.Післянього особливодіявпроти ВасиляВасильовича ВасильКосою; але й бувпійманий йосліплений понаказі великого князя. За ті ДмитроШемяка, колиузяв гору над ВасилемВасильовичем,засліпив його самого (1446):Під годинумосковської усобицітатаритурбувалиросійськіземлі, як й за старихчасів,злодійськиминабігами.РозпаданняЗолотоїОрдивиражалося,міжіншим, утім, щотатарськікнязіусі вбільшомучислівиганялися ізОрди под годинуміжусобиць йповинні булишукатисобіпристановища.Одні із них мирнопросилися йнадходили на службу домосковськихкнязів,інші жпочиналирозорятиросійськіземлі й сам потрапляли подудариросіян. З такихвигнанців особливопомітний уцей годину був ханУлу-Махмет.Розоривширосіяниволості поОці,він прийшов на Волгу іулаштувавсобі місто Казань на р.Казанку,білявпаданняїї у Волгу.Заснувавши тамособливеКазанське царство,вінвідтіляпочавгромити Русь,доходячи усвоїхнабігах досамоїМоскви. Великий князь ВасильВасильовичвийшовпроти татар, але й подСуздалем буврозбитий йузятий татарами в сповнений (1445). УМосквіпочаласяпаніка,чекали татар; але йтатари неприйшли.Вонивипустили великого князя за великийвикуп, що бувзібраний із народу йдовівсяйому тяжко.Невдоволення народупідсилилосяще і від того, що із великим князем, коливінповернувся ізполону,приїхало у Москві багато татар на службу.Москвичамздавалося, що великий князь "татар й мова їхнього любитинадміру, ахристиянмлоїть безмилості".Тоді-тоШемяка,скориставшисьнастроєм народу,захопив великого князя йнасмілився йогозасліпити.[19]

>Боротьбайшламайже всекнязювання Темного йзакінчиласяповноюперемогою великого князя надШемякой йіншимипитомимикнязями, щотримали його бік. У 1450 р.Шемяка буврозбитий у великомубої приГаличі,біг у Новгород й тамнезабаромзагинув,говорять, відотрути. землі його булиузяті на великого князя, то йземлі йогосоюзників. Уборотьбігалицькихкнязів із великим княземвостаннє впівнічнійРусівиступаєстарий принцип родовогоспадкування й старшостідядьків надплемінниками.Московськийзвичай вотчинногоспадкування від батька досинавосторжествував тут надстарим порядкомрішуче йбезповоротнозавдякизагальномуспівчуттю: народ ужеоцінивперевагисімейногоспадкування, вела довстановленняєдиновладдя,бажаногокраїною.


>Розділ 2

 

2.1Причиниузвишшякнязівства

ПричинузвишшясамеМосковськогокнязівства багато,причомуносять смердоті якоб'єктивний, то йсуб'єктивний характер.

>Якщоподивитися нагеографічну карту, то видно, щоМосква-рікаскорочувалаводний шляхміж Новгородом йОкою,отже, Москва лежала наторговельному шляху Новгорода йРязані.СерединнеположенняМоскви було бважливе й для церковногокерування.Митрополитипереселилися ізВолодимира у Москві, бовважали занеобхіднезнаходитися в центральномупунктіміж областямипівночі йпівдняРусі. Таким чином,однією ізосновних умівузвишшяМосквиєсерединністьїїгеографічногоположення, що давалаполітичні,торговельні йцерковніпереваги. Москва не маласильнихкнязівствсусідів (Новгород не бувсильний, аТверпостійно трясливнутрішніконфлікти йчастізміникнязів).Крімвищеперерахованихпереваг Москва бувще йпромисловорозвитиммістом, щоспеціалізується навиробництвізброї йметалу.[20]

>Суб'єктивними причинамиєособистістькнязів, діяльність бояр,співчуттясуспільства.Чималу роль уперетворенніМосквизі скромногопитомогокнязівствазіграла йприхильністьтатарськихханів домосковськихкнязів й проведеною нимиполітиці (>утихомирення бунту уТверіІваномКалитою).

>Наступнимоб'єднуючим чинником сталаперемога ДмитроДонського наКуликовомуПолі, щосприялозміцненню статусуМоскви як центруРусі.

>Крім того,посиленнюМосквидопомагалодухівництво,якому, приволодінні великими вотчинами, буввигіднавідсутністьміжусобиць уМосковськомукнязівстві, й поверх тогоповнота владимосковського князявідповідала їхньоговисокимпредставленням проєдинодержавної влади государя,винесеним ізВізантії.

>Крімпідтримки із боцідухівництва Москва здобуласерйознупідтримку із боці бояр.

>Визначальну рользіграла не є далекоглядною йкороткозора політикататарськихханів, що непомітили под годинупосиленнякнязівства.

>Крімполітичних,економічнихфакторіввеличезну рользіграв йдемографічний чинник. Бо Москва бувзабезпеченапостійнимприпливом населення черезрозвитийекономіки йвиробництва.

 

2.2СтановленняМоскви як духовного центруРусі

ПриКалиті Москва сталадуховним центромусієї Ро-сійськоїземлі,постійниммісцеперебуваннямросійськихмитрополитів.Важкопереоцінитиполітичнезначення переносу митрополичоїкафедри ізВолодимира у Москві.Старатрадиціязв'язувала дляросійських людейпредставлення про ">царююче місто" із тіммісцем, де жили йгосудар й митрополит.Пишнібогослужіння ізнагодипоставляння вєпископи, коли встолицізбиралисявищіієрархи ізінших міст,постійнізносини із Константинополем й ізкнязівськимистолицями наРусі,зустрічі йпроведеннямитрополитів йєпископів, одне слово,блискучіцерковніцеремонії, до які булиласісередньовічні люди,зробилисянадбаннямМоскви.Можна було б невизнаватидомаганьмосковського князя, але й не можна було б под страхомвідлученняігноруватимитрополита.[21]

Москва здобуланезаперечніпереваги перед всімаіншимимістами, ймосковськаієрархіяпідняласянезмірновище всіхінших. Митрополиттримав усвоїх руках правопоставлянняєпископів й судна з них йнерідкоїмкористувався, силудуховної владивипробувалинавітьієрархи таких великих міст, як Новгород йТвер.Вже в 1325 р.новгородський кандидатМойсейїздив у Москву до митрополитаПетровіставитися наархиепископію й бувприсутній напохованні Юрія Даниловича разом зтрьомаіншимиєпископами. Легкоуявитисобі, котрівеликізасобистікалися у Москвівнаслідокприїздувиднихдуховнихосіб, бопристрійцерковнихсправобходилосянедешево.[22]

>Численніполітичні ниткисходилися до дворумитрополитів, що малісвоїмихазяїнами в залишковомупідсумкумосковськихкнязів. Москвазв'язувалася із Константинополем, а ще через йогопосередництво ізпівденнослов’янськими землями.СуперечкаміжМосквою йТвер'ю заперевагу буввирішений накористьМоскви уже тоді, колиспадкоємець Петра, митрополитФеогност, родом грек, остаточно затвердивши унійсвоємісцеперебування.

>Основною причиноюпереїздумитрополитів у Москву сталонаданнямосковськимикнязями митрополитам особливоважливихпільг упорівнянні із тім, щоодержувалиєпископи віншихкнязівствах.Пільговеположеннямитрополичьогобудинку із йогочисленними боярами й слугами дійсностворювало длямитрополитів рядпереваг.

Алі справа був над однихпільгах, атім, щомосковськікнязіволоділидостатньоюреальною силою,щобпідтриматибажаних їмкандидатів намитрополичий престол.Чималезначення малоцентральнеположенняМоскви йвідносназручністьзносин із Константинополем.Нарешті, одним ізмотивів переносукафедримитрополитівсаме у Москві буввідсутність унійсвоїхєпископів. Митрополит ">усеяРусі" незачіпав уМосквінічиїхцерковнихінтересів.Іван Калита й митрополит Петропоклали вушко томусвоєрідномусвітської йдуховної влади, що стало притаманноМосквидопетровського години.Двір великого князя йдвір митрополитамістилися вбезпосереднімсусідстві ;світська владазнайшласобідуховну опору,підтримуючи, у своючергу,усієюсвоєюцивільноюміццю главуросійської церкви - митрополита. Так, маленький Кремль Калити вжевмістив у собізародкиіншого, болеепізнього ">царюючого градуМоскви".[23]

>Твердженнямитрополичього престолу вМоскві було б ударом потверскимкнязях, щопретендував в ролісередросійськихкнязів. Тому запеклаборотьбаміжТвер'ю йМосквою заперевагусупроводжувалася такою жборотьбою замитрополичий престол.

У тієї годинуЮрій Даниловичзмагався вОрді завеликекнязювання із Михайлом Ярославовичем,чернець одного ізтверськихмонастирів поіменіАкиндин подавшиконстантинопольськомупатріарховіскаргу на митрополита Петра.Акиндин був лишезнаряддям у рукахтверського князя, але й для митрополита Петравиникла явнанебезпекаповалення ізмитрополичього столу, бопатріарх ужеобіцявМихайлові Ярославовичупоставити вмитрополити "...коговосхочетбоголюбствотвоє". Однакповалення митрополитазачіпалоінтереси чисельногодухівництва,торкати якууникалинавітьзолотоординськіхани.Крім того,обвинувачення Петра всимонії, утім, щовінзводив у духовний сан загроші, навряд чи могло сильноскомпрометувати Петра.Адже купівля й продажівцерковних посад усерединістоліття -явищапостійні. УсамійВізантії смердотіпрактикувалисяще більше, ніж наРусі. Петро ж бувполітикомнаполегливу йсміливим;знайшовшипідтримку вмосковськихкнязів,вінзблизився із нимизабувзробленихйомупослуг. Петроподовгузалишався жити вМоскві, девмер й бувпохований.Московськікнязіпо-своємускористалися йогосмертю йдомоглися відконстантинопольськогопатріархаканонізації Петра, щозробилосяпершим ">московським й всіяРусі чудотворцем".Спадкоємець Петра грекФеогност остаточно затвердившимитрополичемісце заМосквою, що із цого годинизробиласяцивільною йцерковною столицеюРусі.[24]

>Підтримка церквизабезпечиламосковськомукнязевіперевага надіншимиросійськимикнязями. Знезвичайною силоюцяпідтримкапозначилася в 1329 р., коли Калитаходиввиганяти із Псковатверського князяОлександра Михайловича. Калитавдався додопомоги митрополитаФеогноста, що відправивши ">прокляття йвідлучення від церкви на князяОлександра й на псковичів".Православнацерквавикористовувалаулюбленийзасібримських тат, щонастільки частовидавалаінтердикти, чивідлучення від церкви.Воно було бгрізноюзброєю до рукдухівництва, которие действовали як удар молота наслабкідушікепських людей:закривалися церкви,припинялосябогослужіння, переставалихреститидітей,вінчативступаючих ушлюб,навітьвідспівуватинебіжчиків. СтрахвідлученнязмусивОлександра Михайловича облишити Псков,щобпрокляття нелягло на місто. Такпишелітописець, щосимпатизуєтверськомукнязеві.Новгородський авторпишепростіше: ">Псковичивипроводиша князяОлександра відсобі".

>Такі були Першіуспіхи,досягнутімосковськимикнязямизавдяки їхніспритності йвигідномуположеннюїхньоїдолі.Негайно ж сталипозначатися йнаслідкуцихуспіхів. При самомуКалиті (1328-1340) й при його двохсинахСеменіГордому (1341-1353) йІваніЧервоному (1353-1359), що то й батько їхнього, були великимикнязямиусяРусі, Москва початкурішучебрати гору надіншимикнязівствами.Іван Калитарозпоряджавсясамовладно впереможенійїмТвері, уНовгороді і услабкомуРостову.Синові його Семену, словалітописця, ">усікнязіросіянидані були под руки":самепрізвисько Семена ">Гордий"показує, яквінтримав собізісвоїмипідручниками.Спираючи зважується на власну силу йбагатство,маючипідтримку вОрді,московськікнязіз'явилисядійсноювладою,здатноїпідтримати порядок йтишу всвоїйдолі, але й й увсійВолодимиро-Суздальськійобласті. Це було б такважливо длязмученого татарами йвнутрішнімибезладдями народу, щовінохочейшов под уладовіМоскви йпідтримувавмосковськихкнязів. Домосковськихкнязівприїжджало багатознатних слуг, боярзісвоїми дружинами, ізпівдня й ізіншихдольСуздальських.Надходячи на службу домосковськихкнязів,ці слугипідсилювали собою ратьмосковську, але й й сам,служачи сильномукнязеві,поліпшувалисвоєположення йставалищезнатніше.Бутислугою й боярином великого князя було бкраще, ніжслужити впростійдолі; тому слугимосковськихкнязівнамагалися,щобвеликекнязюваннязавжди належалоМоскві.Бояримосковські буливірними слугамисвоїхкнязівнавіть й тоді, коли самкнязі булислабкі чи жнедієздатні. Так було б при великомукнязіІваніІвановичіЧервоному,котрий був ">лагідному й тихий", повираженню літопису, й при йогосиніДимитрії, щозалишився после батькавсьогодев'ятироків.[25]

Разом із боярством йдухівництвовиявлялоособливеспівчуття йсприяннямосковськимкнязям.Після того як митрополитФеогност остаточнооселився вМоскві,вінпідготувавсобіспадкоємця -московськогоченця, москвича родом,Алексія, що скидалисязізнатноїбоярської родиниПлещеєвих.Присвячений умитрополити,Алексій прислабкомуІваніЧервоному і умалолітствосина йогоДимитріястояв начоліМосковськогокнязівства, був, можнасказати, його правителем.Володіючивинятковимрозумом йздібностями, митрополитАлексійкористувався великоюприхильністю вОрді (девінвилікувавханшу, щохворілаочима,Тайдулу) йсприяв бовеликекнязюваннязміцнилося остаточно замосковськимикнязями. НаРусівін бувнезміннимприхильникоммосковськихкнязів йдіяв своїм авторитетомзавжди на їхнікористь. Заслуги св.Алексія передМосквою були таквеликі іособистість його був таквисока, щопам'ять його вМосквіповажаласьнадзвичайно. 50 років тому, после йогокончини (>вінвмер у 1378 р.) булизнайдені взаснованомуїмЧудовомумонастирі вМоскві йогомоці й було бустановленесвяткування йогопам'яті.Кероване св.Алексіємросійськедухівництвотрималося його напрямі йзавждипідтримуваломосковськихкнязів уїхньомупрагненніустановити наРусісильну уладові йтвердий порядок. як мизнаємо,духівництво із самого початку вело наРусіпроповідьбогоустановленності влади йнеобхідності правильного державного порядку. З великоючуйністюпередовіпредставникидухівництва вгадали вМосквіможливийдержавний центр й сталисприятисамеїй.Слідом за митрополитомАлексієм у цьомувідношенніповинний бутизгадають йогоспівробітник,преподобнийчернецьСергій, учредитель знаменитогоТроїцькогомонастиря. Разом із митрополитомАлексієм йсамостійно, сам пособі,цейзнаменитий подвижниквиступав надопомогуМоскві вусіважкіхвилини народного життя, іпідтримував своїмвеличезнимморальним авторитетомпочинаннямосковськихкнязів.

Зазнатними боярами йвищимдухівництвомтяглося доМоскви й вся народнабезліч.Московськекнязівствовідрізнялосявнутрішнімспокоєм; воно та було бзакрито відприкордоннихнападівокраїннимикнязівствами (>Рязанським,Нижегородським,Смоленським йін.); воно та було б вдружбі ізОрдою.Цього було бдостатнє,щобуселитибажанняоселитисяближче доМоскви, подїї захист. Народйшов намосковськіземлі, ймосковськікнязібудували дляньогоміста,слободи, села.Вони самкупувалисобіцілідолі взбіднілихкнязів (>ярославських,бєлозерських,ростовських) йпрості сіла б удрібнихвласників.Вонивикуповували вОрдіросіянин ">повний",виводили його на своїземлі й заселялицимибранцями, ">ординцями",ціліслободи. Такмножилося населення вмосковських волостях, а разом із тімвиросталисили йзасоби вмосковськихкнязів.[26]

Таким чином, Першіуспіхимосковськихкнязів, що далиїмвеликокнязівський сан, малі своїмнаслідкомрішучаперевагаМоскви надіншими частками, а й у своючергу,викликалоспівчуття йпідтримкуМоскві із боці боярства,духівництва й народноїмаси. ДокінцяXІсторіччя, приКалиті й йогосинах,рістмосковських силмав характер лишезовнішньогопосилення шляхомщасливих ">примислів".Пізніше, колимосковськікнязіз'явилися начолівсієїРусіборцями заРосійську землюпротиОрди йЛитви, Москва побувала в центрі народногооб'єднання, амосковськікнязі -національними государями.


>Висновок

До моментузавершеннякнязювання ВасиляВасильовичатериторіяМосковського великогокнязівстваскладала 430 тис. км2 ізнаселеннямблизько 3 млн.чіл. У 2-їполовині XV в.князівство сталоосновним ядром єдиноїросійської держави, щоскладалося.

>Грамотна політика,особистісніякостікнязівзіграли в цьомувеличезну роль.

>Вартотакожвідзначити, що вцейперіодстановленняМосковськогокнязівства йкожен князьпродовжувавпочатепопередником,терпляче й напревелику силуйдучи додержавотворення,здатногодиктувати своїумови як длямонгольського ярма, то й длянайближчих держав.

Свою рользігралогеографічнеположення, ставши центромдекількохполюсів, ставшицерковним центром, щобезсумнівно внесло свій внесок.

>Цейперіод, на мою думку, один з самупрогресивну йстабільних заісторіюРосії.


Списоквикористовуваноїлітератури

 

1. Велика радянська енциклопедія

2. Ілюстрований енциклопедичний словник 3.Черепнин Л. У.,

3. Освіта російського централізованого держави уXIV—XV ст., М., 1960.

4. В.І.Буганов. Повісті про Куликовської битві, М., 1959;

5. Сахаров А. М., Освіта та розвитку Російської держави вXIV—XVII ст., М., 1969.

6. А.М. Сахаров. Повне зібрання російських літописів, т. 5—6, 8, 11, 18, 23, 25—28, СПБ — М.— Л., 1851—1963; Повісті про Куликовської битві, М., 1959.

7. ГрековБ.Д., Якубовський О.Ю., Золота Орда і його падіння, М.—Л.,1950;

8. Тихомиров М. Н., Куликовська битва 1380 р., «Питання історії», 1955, №8.

9. Карамзін "Історії Держави Російської" Том 5

10. Погодін "Історії Росії" 1 і 4 тому

11.С.Ф. Платонов «Курс лекцій»

12. М.К.Любавский: збірник "Москва у її минулому й сьогоденні", год. 1

13. Використано історичні карти, які підготовлені електронним видавництвом ">Коминфо" (>cominf) для "Енциклопедії Росії"

14.Канторович І.В. З Москви . / М. 1997.

15. Прохоров А.М. Великий енциклопедичний словник. / М. 1991 .

16. Тихомиров М. Н. Давня Москва 12 – 15 ст. / М. 1992 .

17. Писарєв В.Д. Глобальна стратегія сталого розвитку: небезпечні тенденції і превентивних заходів Росії. – М.: РАН.Ин-т навіть Канади, 1999. – 51 з.

18.Дейлі Р. Позазростанням.Економічнатеоріясталогорозвитку. До.:Інтелсфера, 2001. – 312 з.



[1] Велика радянська енциклопедія

[2] Карамзін "Історії Держави Російської" Том 5

[3] Ілюстрований енциклопедичний словник 3.Черепнин Л. В.,

[4] Ілюстрований енциклопедичний словник 3.Черепнин Л. У.,

[5] Освіта російського централізованого держави уXIV—XV ст., М., 1960.

[6] Сахаров А. М., Освіта та розвитку Російської держави вXIV—XVII ст., М., 1969.

[7] У. І.Буганов. Повісті про Куликовської битві, М., 1959;

[8] Греков Б. Д., Якубовський А. Ю., Золота Орда і його падіння, М.—Л.,1950;

[9] Карамзін "Історії Держави Російської" Том 5

[10] М. До.Любавский: збірник "Москва у її минулому й сьогоденні", год. 1

[11] А. М. Сахаров. Повне зібрання російських літописів, т. 5—6, 8, 11, 18, 23, 25—28, СПБ — М.— Л., 1851—1963; Повісті про Куликовської битві, М., 1959.

[12] У. І.Буганов. Повісті про Куликовської битві, М., 1959;

[13] Прохоров А.М. Великий енциклопедичний словник. / М. 1991 .

[14] Писарєв В.Д. Глобальна стратегія сталого розвитку: небезпечні тенденції і превентивних заходів Росії. – М.: РАН.Ин-т навіть Канади, 1999. – 51 з.

[15] Тихомиров М. М. Давня Москва 12 – 15 ст. / М. 1992 .

[16] Тихомиров М. М., Куликовська битва 1380 р., «Питання історії», 1955, №8.

[17] Карамзін "Історії Держави Російської" Том 5

[18] Тихомиров М. М. Давня Москва 12 – 15 ст. / М. 1992 .

[19] М. До.Любавский: збірник "Москва у її минулому й сьогоденні", год. 1

[20] Тихомиров М. М. Давня Москва 12 – 15 ст. / М. 1992 .

[21] Карамзін "Історії Держави Російської" Том 5

[22] Погодін "Історії Росії" 1 і 4 тому

[23]С.Ф.Платонов «Курс лекцій»

[24] Карамзін "Історії Держави Російської" Том 5

[25]Канторович І. У. З Москви . / М. 1997.

[26] Освіта російського централізованого держави уXIV—XV ст., М., 1960.


Предыдущая страница | Страница 2 из 2

Схожі реферати:

Навігація