Реферати українською » Издательское дело и полиграфия » Стан паблик рілейшнз в Україні


Реферат Стан паблик рілейшнз в Україні

>Королько У.

Сьогодні кожному людей зрозуміло, що наш країна повинна влитися у зазначений світової процес. На жаль, ми ще готові до цього. Нам бракує глибокого розуміння змісту, методів і прийомів діяльності фахівців із паблік рілейшнз. Коло людей здебільшого любителів, почали займатися чи цікавитися питаннями зв'язку з громадськістю, — залишається малочисельним й не дуже кваліфікованим. Україна має практично немає продуману систему підготовки кадрів за фахом паблік рілейшнз. Загальні спецкурси, які викладають окремими навчальних закладах, що неспроможні задовольнити наші гострі потреби. Не зробити цього й запрошують із західних країн фахівці з паблік рілейшнз. Вітаючи їх просвітницьку діяльність, варто забувати, що західний досвід в усьому доречний під час нашої культури та ментальності. Досить послатися на позичену рекламну діяльність молодих комерційним структурам, яка досить часто справляє враження глумління над голодним народом. Це по-перше, причому не головне, доказ того, наскільки насущної є потреба формування нашій країні власної високопрофесіональної, цивілізованої системи зв'язку з громадськістю.

Потрібно, щоправда, відзначити, що у цьому напрямі вже робляться.

У межах структур Верховної Ради України, адміністрації президента, Кабінету міністрів під вивісками прес-служб почали функціонувати відділи чи підрозділи, які виконують функції зв'язку з громадськістю. Такі підрозділи вже створені і в структурах окремих міністерств та, зокрема МЗС, МВС Міністерства оборони та ін.Укомплектовивают служби зв'язку з громадськістю комерційних банків, інших організацій підприємницької діяльності. Проте вони страждають єдиною спільною недоліком. Функції вони мають зводяться переважно до інформування громадськості чи поширенню реклами. Їх переважнопресс-посредническая діяльність часто носить спорадичний і безсистемний характер, відрізняючись, зазвичай,недолговременностью акцій, розрахованих на моментальний, одномоментний ефект. Вони нерідко нагадують «пожежну команду», а чи не службу по «техніці безпеки». Вони, нарешті, плентаються у хвості подій, просто реагуючи ними (>функ-ция реагування), натомість, щоб випереджати негативні моменти, розробляти і здійснювати тривалі програми, розраховані перспективу (>проектирующая функція), створення стійкою позитивної репутації своєї партії чи установи.

Завдання створення позитивної репутації (позитивного іміджу) нових Україні державних, суспільно-політичних, господарсько-економічних та інших інститутів суспільства, доброзичливого ставлення громадськості до них сьогодні набуває як ніколи актуальними. Молоде незалежну Українську державу переживає системну кризу. Причин такого невтішного становища надзвичайно багато. Ми, зазвичай, пояснюємо історично успадкованими внутрішньоекономічними і зовнішньополітичними обставинами, недосконалістю законотворчого процесу т.д. І цього, зрозуміло, є вагомі підстави.

Однак майже хто б звертає уваги обставина інша. Йдеться, зокрема, у тому, що в суспільстві дуже низький рівень порозуміння і конструктивної взаємодії державні органи влади, їх управлінських структур, політичних і громадських формувань, підприємницьких, комерційних та інших нових інститутів ринкового зразка.Конфронтационний характер відносин з-поміж них пояснюється як недосконалістю законодавчої бази для, покликаної регулювати ці відносини, а й тим що в кожного з цих інститутів прагнення чітко сформулювати свої інтереси і суспільної значущості своєї діяльності, налагодити співробітництво друг з одним заради загальнодержавних, загальнонародних інтересів держави під часи історичних випробувань, що випали частку України.

Одночасно ми бачимо підвищення рівня недовіри з боку суспільства, різних соціальних груп до влади, ключовим державною мовою і політичним діячам, дозарождающимся ринковим структурам. Про це свідчить опитування суспільної думки, регулярно що проводяться науковими інститутами, державними і незалежними соціологічними службами. Так, на відповідно до даних загальнонаціонального соціологічного моніторингу суспільної думки, здійснюваного Інститутом соціології АН України не більше проекту «Україна межі XXI століття», рівень довіри опитаних до Президента України протягом останніх становив: 1995 р. - 33.3%, 1996 р. - 23.4%, 1997 р. - 17.6%, 1998 р. - 9.7%. Рівень довіри до Верховної Ради відповідно: 9.5%, 8.7%, 6.9%, 7.3%. До уряду відповідно: 15.9, 13.0, 9.5, 7,6. Довіра опитаних до приватних підприємців також залишається дуже низьким: 1995 р. -13,2%, 1996 р. - 13.3%, 1997 р. - 12%, 1998 р. - 13.9% (див.:Патна Н.В., ГоловахаЕ.I.Тенденцiiрозвиткуукранськогосуспильства (1994 -1998pp.).Соцiлогiчнiпоказники (>Таблицi,iлюстрацii,коментар). -До.:Iнститутсоцiологii, 1999. - З. 41,64,65).

І знову неостанньої причиною виникнення такої ситуації є виваженої, націленої з перспективи програми налагодження конструктивних зв'язку з громадськістю, просвітницькою, пропагандистської (якщо хочете) роботи серед різних груп населення. Досить послатися на аматорську практику «паблісіті» народних депутатів з України, та й самої Верховної Ради саме, з погляду технології паблік рілейшнз не витримує жодної критики. Попри певну позитивне значення, прямі телевізійні трансляції засідань Верховної Ради чи їх радіотрансляція мало сприяли створенню її позитивного образу (іміджу) як авторитетного і відповідального вищого законодавчого органу незалежної держави Можливість з'являтися на телеекранах майже використовується депутатами до створення позитивного думки про себе очах світової громадськості. Рядовий глядач скоріш бачив на екрані заангажованих персон, що стоять наузкоидейних позиції і зводять порахунки зі своїми політичними противниками, ніж живих людей, щиро хворих на туберкульоз за своїх виборців, його життя і майбутнє України. У результаті склався і негативний імідж більшу частину депутатського корпусу, і Верховної Ради цілому, про що свідчать самі опитування суспільної думки. Тому дивно, що активність виборців під час виборів істотно знизилася, довіру до обраним депутатам як до «>временщикам», сама дбає лише про своє, передусім матеріальних, інтересах, впала.

І, нарешті, Україна як молоде незалежну Українську державу усе ще перебуває не цілком сприятливому становищі на міжнародній арені, тривалий час неспроможна досягти бажаного порозуміння з країнами близького і далекого зарубіжжя. Зрушення, що відбулися останнім часом в зовнішній політиці України, кілька змінили її імідж у цю справу. Сьогодні вже уопре-деленной мері можна стверджувати, що налагоджені контакти з офіційними структурами багатьох розвинених країн, встановлено й досягнуто з окремими керівниками низки держав світу

Проте, коли казати про зв'язках України, її окремих державних та недержавних утворень з широкою зарубіжної громадськістю, з окремими її групами, особливо з впливовими підприємницькими і фінансовими колами країнах світу, тут контактів, і розуміння замало. І це у тому, що зараз ринкове законодавство у них довіри. Під упливом різноманітних обставин, і особливо завдяки інформації, розповсюджуваній неукраїнськими засобами комунікації, і навіть враховуючи наші власні непрофесійні дії цій сфері та відсутність продуманої інформаційної роботи серед зарубіжної аудиторії, у виставі широкої світової спільноти досі домінує мало поінформовану не зовсім сприятливе Україні думка. До речі, ми надто мало знаємо про структуру такого суспільної думки, і навіть про процеси і чинниках, формують його. Україна має на замовлення міжнародних політичних вимог і наукових центрів проводяться численні соціологічні дослідження, зокрема та багатосторонні міжнародні порівняльні, дозволяють, як кажуть, "промацувати" думку населення зусебіч. Напевно, і ми могли на паритетних засадах скористатися цими центрами для з'ясування суспільної думки інших країн про Україну.

Кожен із окреслених блоків питань, однак що з проблемами зв'язку з громадськістю, вимагає конкретного і поглибленого розмови, що й йтиметься у наступних розділах.

Нині найактуальнішим є питання підготовки фахівців з паблік рілейшнз, проведення своєрідного лікнепу серед керівного і адміністративного персоналу, державних та недержавних службовців.

На розвиток системи зв'язку з громадськістю зобов'язані звернути належну увагу керівні політичних структур України. Дуже вже помітним став розрив надіями народу на поліпшення свого стану та можливостями держави бути лише на рівні цих надій, особливо враховуючи перехідний стан української спільноти, об'єктивні труднощі, котрі необхідно долати цьому шляху. Щоб не втратити історичного шансу на демократичні перетворення на процесі побудови молодій незалежній країни, ключовим завданням державних підприємств і політичних структур України має стати встановлення порозуміння з широкою громадськістю, розгортання довгострокової програми роз'яснювальної і просвітньої роботи серед населення, особливо серед найвразливіших його верств, сильнішим за всіх котрі страждають в перехідний час і це об'єктивно готові до різкого соціальному протесту. Уникнути соціального вибуху країні чи допомогли б професійно діючі структури, мають працювати з громадськістю, з людьми.

На порядку денному — невідкладна завдання згуртування наявних незначних наснаги в реалізації цій сфері. Ми повинні якомога швидше звернутися до скарбниці світового досвіду і якості знань у цій галузі, необхідних як подолання конфронтації між різними інституціями у країні, з-поміж них і населенням різних регіонах, так створення і зміцнення позитивного образу молодої держави у світі.

Список літератури

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайтуgumer.info


Схожі реферати:

Навігація