Реферат Основи редагування

Робота редактора – справа яка потребує особливих знань у області орфографії, пунктуації, стилістики, теорії жанрів.

Етапи роботи над статтею:

Оцініть відповідність змісту матеріалу редакційному завданням

Визначте жанрову приналежність статті і важливе місце на смузі, потім відстежите, чи дана стаття заявленому жанру і витриманий чи обсяг

Оцініть заголовок (доречність, оригінальність, привабливість)

Оцініть інформаційну цінність статті (наповненість інформацією, достовірність, оригінальність)

Перевірте на стилістичне відповідність (виключите слова висловлювання, які відповідають публицистическому стилю)

Перевірте написання назв, імен, дати, абревіатури.

Перевірте лексичну сполучуваність.

Отредактируйте синтаксис, з тексту повинно бути великовагових і, навпаки, однотипних, спрощених конструкцій

Перевірте на наявність повторів (вказівних та особистих займенників, спілок, власних назв)

Перевірте доречність вживання засобів вираження.

Корректорская правка.

Сучасний редактор - це фахівець у галузі видавничої справи й редагування. У своїй діяльності редактор користується підходами, зумовлені специфікою редакційно-видавничого процесу включають певні принципи, методи і засоби дій. Необхідна умова успішної роботи редактора - усвідомлене творче і самостійне здійснення своїх можливостей, заснований на знанні її сутності, структури та механізму редагування.

Методологія діяльності редактора передбачає встановлення передумов, умов і послідовності операцій та дій, необхідні створення, випуску створення і поширення видання. Від редактора потрібно особисту участь у певних роздрібних операціях і діях та виконання організаційно-управлінських функцій, і навіть кваліфікований контролю над редакционно-издательским процесом по всьому його протязі. Отже, працю редактора є ланкою всього редакційно-видавничого процесу.

Творчі і практичні дії та операції, що у сукупності становлять діяльність редактора, взаємозумовлені і це доцільно між собою пов'язані, що їхньому системного характеру. Системність належить до найважливішим методологічному принципу редакторської діяльності. Книжка, розглянута як кінцевий продукт праці редактора, належить до системоутворюючим чинникам редакторської діяльності. Вона визначає її складу, структуру, зміст, сукупність виконуваних операцій та дій, їх послідовність, і навіть застосовувані форми, методи і засоби.

Мета діяльності редактора завжди конкретна. Вона у створенні, випуску і розповсюдженні такий книжки, що відповідає читацьким потребам та очікуваному попитові. У цьому книга можна розглядати з позицій об'єктивно необхідних, тобто громадських, чи суб'єктивно особистісних потреб. У першому випадку можна говорити щодо книжки, яку вимагають на вирішення соціально значущих завдань, обумовлених передусім інтересами суспільства, наприклад, про навчальну книжку, у другому - щодо книжки, потрібної різноманітним категоріям читачів у відповідність до їх особистими інтересами.

Ще один сторона мети діяльності редактора - економічна. Завдання у тому, аби видати рентабельну книжку та отримати прибуток від його реалізації. Зростанню рентабельності книжки на першу чергу, повинен сприяти кваліфікований облік редактором економічних показників у її підготовки й тиражуванні. Головний ефект, зокрема й економічна, цілої низки видань, наприклад наукових, навчальних, довідкових, науково-популярних, інформаційних, залежить від поширенні знань, інформації про досягнення науки, техніки та світової культури, сприяють прогресу суспільства. Однак у сучасних економічних умов редактор неспроможна не зважати на те, що видавничу справу є той бізнес, й видаються книжки необхідно орієнтувати на покупця. Отож, кажучи про економічну боці діяльності редактора, треба мати у вигляді комерційний аспект. Комерціалізація книговидання є важливий чинник, впливає на методологію редакторської діяльності. Редактор може бути завжди з відповіддю: яка книга потрібна читачеві, та ще точніше - яку книжку стані купити читач. Діяльність над книгою редактор неспроможна ігнорувати яке склалося уявлення неї як "про товарі. Але він повинен знати, як забезпечити у книзі поєднання духовного і матеріального.

У цілому нині і загальному діяльність сучасного редактора відрізняє те, що вона не має творчий, проектно-конструкторський, програмуючий характері і охоплює всі процеси та дії, щоб забезпечити створення й поширення книжки, потрібної суспільству, і конкретним категоріям читачів. У принципі всі редакторські дії та операції взаємозв'язані й взаємозумовлені, тобто є певну сукупність. Попри це, із певною умовністю у діяльності редактора, що спеціалізується у сфері сучасного книговидання, можна назвати чотири напрями, кожному у тому числі відповідає своя група розв'язуваних завдань. Такими заходами є: власне редакційне (редакторська підготовка видання), организационно-управленческое, інформаційне, маркетингове. Перше їх включає аналітичну і методичну роботу над підготовкою книжки до видання і випуску друком. Ця робота програмується формованої редактором концепцією видання.

Вирішуючи творчу завдання обгрунтування концепції, редактор власне виступає у ролі проектувальника книжки. Після цього з урахуванням концепції редактор аналізує і оцінює авторський оригінал твори проводить роботу з його вдосконаленню; з участю художника-оформлювача вирішує питання ілюстрування так і оформлення книжки; визначає склад апарату і проводить підготовку; систематизує елементи видання і формує видавничий оригінал (оригінал-макет), привертаючи до цієї роботи відповідних технічних співробітників видавництва (редакції); здійснює контрольно-аналітичну роботу в етапах тиражування видання і випуску світло. Одне слово, веде редакційно-видавнича процес, домагаючись створення книжки на відповідність до прийнятої концепцією.

Рішення більшості перелічених завдань вимагає обов'язкових контактів із автором. Редактор бере участь у відпрацюванні плана-проспекта твори, що становить автор, обговорює з автором варіанти ілюстрування і мовного оформлення видання, оснащення його апаратом, вирішує інші питання. Особливо важким і тривалим редакторське співробітництво з автором може бути етапі вдосконалення оригіналу твори. Авторські оригінали, які придатні до поліграфічного відтворення без редакторської обробки, нині явище рідкісне. І якщо це має місце, у разі потрібно їх редакторський аналіз стану і робота з трансформації в видавничі оригінали.

Необхідність вдосконалення авторського оригіналу буває обумовлена наявністю у ньому різних недоліків, які зазвичай виявляються внаслідок редакторського аналізу. Проводимый редактором аналіз дозволяє йому переконатися у реалізації задуму, оцінити фактографическую основу, переконатися у логічності, доказовості авторських суджень, оцінити структуру твори, у якого мова і стиль. За необхідності й не виключається залучення з оцінки змісту авторського ориґіналу і рецензента-специалиста.

Специфіка аналітичної й методичною роботи редактора як необхідного самостійного напрями у книговиданні, у тому, що редактор не підміняє автора, а спрямовує її творчий потенціал на успішної реалізації задуму. Редактору пам'ятаймо, що правка без погодження з автором порушенням особистого (немайнової) права на недоторканність твори, із якого випливає, що ніхто без згоди автора немає права вносити зміни у текст його твору. Є й інший бік редакторського втручання у авторської текст. Бажаючи поліпшити їх у одному плані, редактор може помітити, як і завдав змісту збитки сплачують у іншому: усунув чи спотворив будь-якої значеннєвий нюанс, прибрав істотну деталь тощо. Языково-стилистическая правка завжди пов'язана з змістом твори, захоплюючись нею, редактор може, сам того і не бажаючи, як змінити зміст, а й нав'язати автору свій стиль, часом намагаючись надати йому пригладжений вид. Втручання редактора в авторський текст має диктувати передусім вимогами відповідності останнього видавничим стандартам і обгрунтованою необхідністю виправлення помилок за узгодженням із автором.

Правка авторського оригіналу твори мусить бути мінімальної, не за сваволі редактора і займати дедалі його час .

У період роботи редактора над авторським оригіналом важливе значення має раціональна організація редакційно-видавничого процесу чітке управління ним. Актуальною завданням цього напряму редакторської діяльності є перенесення основних операцій із відпрацюванні авторського оригіналу твори на доиздательскую стадію, ніж доводити до його вдосконалення після вступу до видавництва. Це завдання може бути розв'язана, якщо автор знатиме і виконувати редакційні вимоги до рукописи. Редактору залишається тільки викласти автору необхідні правила, сповідуючи які він оформити оригінал свого твору, він був на паперовому чи машиночитаемом носії.

Редактор займається виявленням з тексту хибних скорочень і позначень одиниць вимірювання, і приведенням в відповідність до стандартами; звіряє цитати і перевіряє інший фактичний матеріал; встановлює, ув'язані чи заслання тексті з малюнками, таблицями і бібліографічними довідками, займається виявленням повторів з тексту; нерідко бере участь у считке тощо.

Від редактора потрібно виконувати організаційно-управлінські функції всіх етапах підготовки видання, починаючи з формування потоків видань, організації та проведення розробки тематичних планів. Як провідний фахівець видавництва, очолює підготовку видання, редактор повинен формувати відповідну групу (колектив) у складі фахівців, що у роботі над виданням, і керувати всією роботою. Він то, можливо організатором упровадження нових технологій в редакційно-видавнича процес. Редактор-издатель повинен відповідати за культуру видання. Він відповідає книжку загалом, до її оснащення елементами апарату з урахуванням характеру інформації, цільового призначення і читацького адреси, у сенсі - з урахуванням виду та типу видання та її функціонального призначення.

Серед організаційно-управлінських функцій редактора й інші, де є інформаційний аспект. До них належать: з'ясування умотивованості й підтримку постійних зв'язків і взаємодії з виробничими підприємствами, бібліотеками, науковими, навчальними, книготорговельними, громадськими організаціями (наприклад, товариствами книголюбів). Це орієнтує редактора у спільній ситуації, дає їй інформацію про читацьку аудиторію і його потребах. Одержувані відомості він використовує для реклами книжок, роз'яснення книговидавничої політики, обговорення тематичних планів, вивчення відгуків про які вийшли книгах.

Інформаційне направлення у редакторської діяльності зумовлено специфікою професії редактора. Без інформації неможливо рішення управлінських і маркетингових завдань. Інформаційні функції редактора визначаються сама природа заклала і сутністю книжки як джерела і кошти передачі в часі та просторі. Створюючи книжку Ю.Зільбермана і вводячи їх у систему комунікації, редактор цим бере участь у інформаційному процесі. Від, які утримання і форма книжки, оснащена вона апаратом і який його склад парламенту й якість, залежить її інформаційна ефективність яких і інформаційно-пошукові якості, можливості ефективне використання книжки читачем (користувачем).

Досягнення відповідності книжки читацьким потребам і можливостям її використання великою мірою залежить від структури тогочасні книги й особливо від неї апарату, головним завданням якого допомогти читачеві оперативно і із необхідною повнотою отримати важливу інформацію. На жаль, практично розробці апарату і оснащенню їм видання приділяється недостатньо уваги. Трапляється, що апарат створюється не враховуючи функціональної специфіки конкретної книжки. Конче важливо, щоб редактор під час підготовки враховував, задля чого й кому призначена книга. Елементи апарату повинні прагнути бути такими й у такому складі, щоб задовольняти потреби читача. І тому редактору потрібно інформація про ефективність книжки - у залежність від умов її використання. Завдання редактора-издателя - організувати якісну підготовку окремих елементів апарату.

Коло інформаційних завдань, розв'язуваних редактором, дуже широкий. Крім вже названих, до них належить аналіз масивів і потоків видань, оцінка ефективності роботи видавництва; обмін інформацією зі іншими видавництвами і координація випуску видань; визначення кола джерел до роботи з авторськими оригіналами; бібліографічна робота; індексування видань; анотування і реферування; реклама книжки. Цією, останньої завданню у інформаційній діяльності редактора відводиться дедалі більша роль. Також дедалі більше значення у цій діяльності набуває чи, у разі, повинна купувати завдання формування та ведення автоматизованого банку даних, що дозволяє забезпечувати інформацією процеси підготовки й випуску книжки. Як обов'язкова умова в інформаційну завдання редактора повинно входити вивчення передового вітчизняного й зарубіжного досвіду видавництва та редагування.

Редакторские завдання різноманітні, взаємозв'язані й взаємозумовлені. Дії редактора за її рішенні мають системного характеру й у ринкових відносин можуть визначити поняттям книжкового маркетингу, у якому, власне, міститься ідея створення і випуску книжки знайомить із орієнтацією на споживчі інтереси читача.

Коли автор замысливает свій твір, він у першу чергу думає про те, щоб висловитися пережите та щоб прочувствованном; викласти йому свої погляди й думки; повідати суспільству про щось, з його погляду, новому, що було результатом його, наприклад, наукової праці. Читацьку аудиторію для автора, виключаючи, то, можливо, випадки, що він, наприклад, виносить на апробацію наукові результати чи пише підручник, видається настільки певної, щоб він міг точно її у орієнтуватися й уміти враховувати її запити. У його задумі відбиваються знання й розуміння громадських, людських інтересів, та ще не читацьких. Дослідження читача, - саме з цього розпочинається книжковий маркетинг, - з виявлення його потенційних потреб у книзі - завдання видавництва.

Читач господар положення у ринкових відносин та її попитом визначається, що видаватиме, якими тиражами, що не оформленні. Читач різноманітний, він змінюється в часі та залежно від обставин. Звідси випливає вимога всіляко підвищувати оперативність підготовки й випуску видань, щоб устигнути із задоволенням попиту читача.

Схожі реферати:

Навігація