Реферати українською » Издательское дело и полиграфия » Газетне залежить від Росії у XVIII – ХІХ ст.


Реферат Газетне залежить від Росії у XVIII – ХІХ ст.

Асс. Чернишова М. А.

Кафедра історії.

Північно-Кавказький гірничо-металургійний інститут (державний технологічний університет)

У статті простежується газетне залежить від Росії з її виникнення до початку XX в. – у її становлення.

Першої російської газетою є «Відомості», публікувалися зі 2 січня 1703 р. за вказівкою Петра I. Рукописная газета «Куранти», що поширювало політичні, дипломатичні новини при дворі царя Олексія Михайловича, не сприймається як періодичне видання, бо ні призначалася для тиражування й ризик поширення. У 1728 р. газету «Відомості» змінили «санкт-петербурзькі відомості», публікувалися Академією наук. Характер газети, де публікувалися відомості про все, посутньо не змінився, але від попереднього видання її вирізняла сувора періодичність: двічі на тиждень по «поштовим дням», обсяг газети – чотири сторінки. З 1756 р. до неї додалися «Московські відомості», публікувалися при Московському університеті.

На початку ХІХ ст. газетне залежить від Росії помітно активізувалося: збільшилася кількість видань, з'явилися приватні й комерційні газети. Наклад деяких сягав 2000 – 2500 примірників, що з тих часів став значним числом. Автори газетних матеріалів, зазвичай, не указувалися. На достовірність сообщаемого чи, часто зустрічалися повідомлення «за чутками», переважало прагнення сенсаційною інформації. Видання потрапляли до читачів першого дня лише столиці й у Москві, стосується решти йшли 5 – 20 днів.

Місцева преса у Росії почала розвиватися з офіційного видання – «Губернских відомостей». Положення про їх виданні було затверджено в 1830 р., але налагодити випуск переважно губерній вдалося тільки з 1838 р. Видання «Губернских відомостей» курирував губернатор, а редагував, зазвичай, чиновник для особливих доручень.

Зміни у країні, пов'язані з реформами 60-х рр. ХІХ ст., збільшення кількості міського населення і побудову потреба у оперативної інформації позначилися на видавничу справу. Разграничились функції періодичних видань: від газет, насамперед, була потрібна оперативна інформація задля забезпечення комерційної діяльності. Різко почала зростати їх кількість: до початку ХХ в. воно досягне 100 найменувань. Унифицировался і зовнішній вигляд газет – з середини 1960-х років ХIХ в. їх почали видавати великим форматом, делившимся на шість колонок і підвал, у якому друкували так званий фейлетон – велику статтю, нарис.

З'являються інформаційні агентства, метою яких неможливо було забезпечити оперативність, достовірність й повноти інформації. Першими стали французьке агентство «Гавас» (1835 р.) і лондонське «Рейтер» (1851 р.). У чотирьох російських газетах, зазвичай, передруковувалися повідомлення з офіційних джерел чи цитувалися зарубіжні з міністерства закордонних справ. У 1866 р. було створено Російське телеграфне агентство, в 1871 р. – Міжнародне телеграфне агентство, в 1882 р. – Північне телеграфне агентство. Поступово створюється мережу кореспондентів. На той час більшість російських газет виходило щодня чи 6 разів на тиждень. На підвищення конкурентоспроможності багато газет почали виходити 2 десь у день.

Газетне справа починає давати прибуток, переважно по рахунок реклами. З 1865 р. було дозволено роздрібна продаж газет, що було істотним джерелом доходів.

У 1860-е роки у газетному справі з'явилася тенденція до диференціації за цілою низкою ознак: з'явилися газети, розраховані широку читацьку аудиторію – селян, ремісників, дрібних службовців, нижчі верстви духівництва. Саме на цей час у газети проникає публіцистика у зв'язку з появою передових статей, найчастіше були політичним оглядом.

До рубежу XIX – XX ст. у Росії газети видавалися урядом, надають державні установи, земствами, громадськими організаціями та приватними особами. У 1900 р. виходило 125 газет суспільно-політичного змісту. Відбулася диференціація: з'явилися рекламні, гумористичні, спортивні, професійні (технічні, медичні) газети. Періодичність видання становить від одного всемеро на тиждень. Газети виходили, крім російської, на вірменському, грузинському, латиському, естонському, німецькому, польському, французькою. Коли наприкінці ХІХ ст. значним вважався наклад у 25 – 30 тис. примірників, чи до початку XX в. найпопулярніші газети мали тираж 60 – 100 тис. Високий рівень розвитку газетного справи свідчить про зрослої політичної активності й потреби оперативному інформації населення до межі століть.

Схожі реферати:

Навігація