Реферати українською » Издательское дело и полиграфия » Оглавление і змістом, особливості їх завёрстки


Реферат Оглавление і змістом, особливості їх завёрстки

Оглавление — перелік всіх які входять у видання частин, розділів, глав і параграфів із зазначенням номерів сторінок, де вони починаються; зміст — перелік всіх розділів, статей чи окремих творів, поміщених у виданні, і з зазначенням номерів сторінок початку кожної статті. Вони є складовою майже всіх книжкових і журнальних видань. Оглавление або зміст розміщують реклами у на самому початку чи на самому кінці видання (за вибором видавництва).

 Особливості набору змістів і змістів — наявність шрифтів найрізноманітніших накреслень, дуже багато різних відступів і втяжек, рівняння розрядів цифр в номерах сторінок, і рядів отточий, що відокремлюють кінець тексту у кожному позиції від цифр. Переважна більшість випадків (крім лише видань особливого оформлення) змісту та змісту набирають шрифтом зниженого кегля, зазвичай, петитом.

Зміст чи зміст завжди набирають зі спуску, він може займати неповну смугу (тоді її слід розмістити по оптичної середині смуги) чи кілька смуг.

Зміст (зміст) на початку видання завёрстывают у книжках (зазвичай технічна, навчальна і наукова література) за титулом (епіграфом, присвятою на окремої смузі) з нечётной смуги.

Наприкінці видання зміст (зміст) може розміщатися про всяк смузі, після нього йдуть лише вихідних даних.

У журнальних виданнях зміст розміщують іноді звороті титульного аркуша, на титулі під шапкою, другого чи третьої шпальтах обкладинки, а останнім часом часті випадки розміщення змісту журналу на вузької вклейке перед першої смугою. У таких випадках зміст може бути без спуску.

Додаткові тексти й основні правила їх вёрстки.

Основним текстом називають текст, якому належить головна роль розкритті змісту видання — книжки, журнальної статті, газети. Усі додаткові пояснення, уточнення, приклади, описи дослідів, допоміжні і другорядні матеріали, у яких викладаються необов'язкові подробиці чи довідкові відомості, і навіть примітки внутритекстовые і затекстовые, зноски, списки літератури, вступні і заключні статті, покажчики, коментарі тощо. п., називають додатковими текстами.

Додаткові тексти набирають шрифтом зниженого кегля (проти кеглем шрифту основного тексту) тієї ж гарнітури (іноді інший).

При верстці видань з додатковими текстами надзвичайно важливо дотриматися приводность вёрстки, тобто збіг рядків основного тексту на на лицьовій стороні і обороті кожного аркуша" й точність розмірів всіх смуг. Це досягається правильним вибором відбиття додаткових текстів від основного, причому загальний розмір вертикальної відбиття може бути обраний таким, щоб висота додаткового тексту разом із отбивками була кратна кеглю рядків основного тексту, а відбиття додаткового тексту зверху і знизу мають бути або рівні між собою, або відбиття згори мусить бути трохи менше, ніж знизу.

Вочевидь, що з переході додаткового тексту з смуги на смугу його відбивають від основного тексту чи згори (коли додатковий текст розташований внизу смуги) чи знизу (що він лежить у верхню частину смуги). Але й у своїй загальна висота додаткового тексту з відбиттям на смузі мусить бути кратна кеглю основного тексту.

Схожі реферати:

Навігація