Реферати українською » Издательское дело и полиграфия » Сучасне стан книжкового справи в самісінький Росії


Реферат Сучасне стан книжкового справи в самісінький Росії

Попри те що, що книгодрукування почав розвиватися у Росії через майже століття по винайденні Йоганна Гутенберга (перша точно датована російська друкована книга «Апостол» була випущена Москві 1564 р.), Україна швидко вийшла до лідерів світового книжкового справи. Вже на початку ХХ століття посідала друге у світі, поступаючись лише Німеччині, й випереджаючи інших країнах

Сучасна видавнича система усталилася у країні останнє десятиліття уже минулого століття. Для її структуру й особливо функціонування надали великий вплив найрізноманітніші внутрішні і його зовнішні чинники, найважливішим із якого є зміна соціально-політичних умов розвитку суспільства до основі демократизації різних галузей його життєдіяльності. Правовий основою становлення нової видавничої системи стали найважливіші положення закону Російської Федерації «Про засоби масової інформації», прийнятого парламентом Росії у грудні 1991 р. і що замінив Закон СРСР «Про пресі й інших засобах масової інформації» (1990 р.), який втратив чинність після розпаду Радянського Союзу. Демократизація сфери масової інформації та книговидання проходила і натомість неминуче пов'язаних із нею економічних процесів, забезпечили перехід на рейки ринкової економіки, коли видавництва, формувалися цих умовах, відразу ставали самостійними господарюючими суб'єктами новонароджуваного книжковий ринок. Плюралізм форм власності у видавничій реальному секторі економіки навів як до активізації товарно-грошових відносин, до розмаїттям засобів і методів внутрииздательского менеджменту, до ширшого використання маркетингу та інших господарських механізмів ринкового плану.

Серйозним чинником розвитку видавничого бізнесу у цей період стало дедалі більшу розвиток виробництва і застосування нових інформаційних технологій. Правові й економічні аспекти книжкового справи отримали науково-технологічну основу, що дозволило за кілька років проробити шлях, подолання якого раніше знадобилися б десятиліття. Нарешті, формуванню нової видавничої системи Росії у значною мірою сприяла глобалізація інформаційного простору, убудовування вітчизняного книговидання на світовий видавнича співтовариство. Це дозволило вивчати багатий міжнародного досвіду і більше продуктивно використовувати його на вітчизняної практиці. Унаслідок згаданих законів, значно розширилися можливості установи нових ЗМІ й видавництв, у зв'язку з що протягом протягом останнього десятиліття спостерігається постійне зростання числа видавничих структур. До сьогоднішнього дня кількість організацій, минулих відповідну реєстрацію, сягнула майже 20 тисяч. Це дуже можна з видавничими системами провідних книгоиздающих країн світу. Проте задля Росії це факт безпрецедентний, ніколи у минулому місця котрий мав через те, що здійснення постійного тотального державного, церковного, а згодом — партійного (КПРС) контролю над духовної життям суспільства та його окремих верств призводила до прагненню мати закриту систему ідеологічних організацій, зокрема та книжкової справи.

Звісно, як та інших країнах, в усіх зареєстровані видавничі структури однаково активну участь у видавничій бізнесі. Якщо прийняти це критерієм включення тій чи іншій організації у видавничу систему виконання нею вимог Федерального закону «Про обов'язковий примірник документів» про надання в Російську книжкову палату встановленого числа обов'язкових примірників кожного що виходить видання, виходить, що активну діяльність з на книжковому країни щорічно веде 5—6 тис. видавництв.

Коли ж врахувати, щодо останнього часу Російській Федерації у складі СРСР функціонувало трохи більше 100 видавництв, можна стверджувати, що кількість реально діючих видавничих структур біля за 10 з гаком років багаторазово. Серйозно змінилася топографія розміщення. Кількість міст, у яких сьогодні працюють ті чи інші книговидавничі структури, налічує понад 300, причому у багатьох з яких функціонують кілька десятків які видають організацій.

Разом про те слід зазначити, що переважну частину від цього достатку видавничих організацій становлять середні й переважно, дрібні підприємства, що, власне кажучи, є відбитком більш загальній тенденції розвитку сучасного підприємництва, що стосується як книжкового справи але тільки нашої країни. В усьому світі відбувається перехід від масового маркетингу, орієнтованого на гомогенизацию попиту, до від нього — до індивідуальному, що у книговиданні, наприклад, знаходить собі втілення в технологіях типу book-on-demand (виготовлення книжок з вимозі).

Заодно слід пам'ятати, проте, що з зростанням кількості невеликих видавництв, і їх постійної ротацією чітко виявляється протилежна цьому тенденція концентрації книговиробництва у великих структурах, визначальних головних напрямків книжкового бізнесу. У руках кілька десятків видавничих будинків сьогодні сконцентровано головні масиви книговиробництва і, природно, книгорозповсюдження, причому питома вага як і асортименті, і у тиражах стає дедалі більше. Уже з вона перевищує 30%, а, по тиражу становить понад дві третини всієї книжкову продукцію. Наприклад, офіційними даними, сумарний наклад книжок і брошур, випущених всього п'ятьма видавництвами, — АСТ, «Дрохва», «Олма-Пресс», «Просвітництво» і «Эксмо-Пресс» — становить близько третини загального тиражу країною. Якщо додати до них ще сім видавничих будинків («Росмэн», «ИНФРА-М», «Фламінго», «Вагріус», «Панорама», «Райдуга», «Рипол Класик»), то, на частку цієї дюжини доведеться майже всіх які у країні книжок.

У розвитку сучасної видавничої системи Росії чітко простежується давня тенденція, яка успадкована від дореволюційного минулого. Попри негативного характеру, і його носить, подолати до цього часу вдається. Йдеться тяжінні всього книжкового бізнесу до центральним районам же Росії та високої концентрації тут видавничої підприємницької активності. Частка видавництв, розміщених у Центральному і Північно-Західному федеральних округах (переважно у Москві і Санкт-Петербурзі), у загальному обсягу книговиробництва у Росії становила 2002 р. близько 75 % за кількістю назв, а, по тиражам випущених книжок і брошур перевершила 90%. Зрозуміло, таке становище гальмує функціонування книжковий ринок, утрудняє ефективне забезпечення населення книжками, і навіть стримує розвиток регіонального книговидання, зокрема випуску книжок мовами народів Росії.

Як мовилося раніше, діюча сьогодні у Росії видавнича система від початку формувалася як ринкова, орієнтована головним чином те, що рівноправними її учасниками є самостійні господарючих суб'єктів, які діють основі єдиних правил, визначених цивільно-правовим законодавством. Це докорінним чином відрізняла його від видавничої системи радянських часів, яка базувалася на адміністративно-командному ресурсі і де саме було відзначене переважно ідеологічним інститутом, виконував партійно-державний замовлення з випуску певного інформаційного продукту із наперед заданими властивостями на потенційного читача й очікуваної зворотної реакцією. Проблеми реалізації цієї категорії продукції держава брала він, надаючи відповідні його оборотні кошти державному ж книготоргу для централізованої скуповування і наступного поширення виходить літератури. У цих умовах і сама видавнича систему було іншими інтересами як із державним освітою. Одержавлення книговидання, яке започаткували ще наприкінці 20-х минулого століття, призвело до кінцю століття до встановлення тотального партійно-державного управління й контролю над діяльністю всього видавництва країни. Тому найважливішим складовою реформування книговидавництва демократичної, ринкової основі стало роздержавлення її, тобто трансформація з цілком державної в переважно недержавну. Нині саме недержавні структури становлять основу видавничої системи країни.

Перед державних видавництв 2002 р. припадало лише близько 3% випуску книжок і брошур за кількістю назв (беручи до уваги відомчої, неринковою друкованої продукції) і трохи більше 10% сумарного тиражу. У цьому треба врахувати, що переважна більшість із ці книжки посідає підручники, випущені державним видавництвом «Просвітництво». Статистичні дані свідчить про значних перевагах, властивих нової видавничої системі Росії. За оцінками фахівців, ємність книжковий ринок Росії у час перевищує 1 млрд. доларів (роздрібні продажу). У цьому книготорговельний асортимент, запропонований потенційного покупця, стає дедалі більше. Відлік ведеться від 1992 р., відтоді, коли нова видавнича система сучасної Росії вперше запрацювала під час власної основі. На той час падіння книжкового випуску, яке започаткували, як відомо, ще перебудовні часи, досягло свого нижньої межі — 28,7 тис. назв, тобто було менше дореволюційного рівня. Проте, вже з наступного становище початок поліпшуватися, причому у підставі цього процесу лежала не структурна перебудова видавничого репертуару, адаптирующегося до нової, ринкової ситуації, і навіть ефективна державну підтримку книговидання. І на цій базі, попри дефолт 1998 р., число назв постійно зростало, і у наступні роки як досягло докризового рівня (приблизно 50 тис. назв), а й значно перевершило його. Кількість назв, випущених 2001 р., в 2,5 разу перевищила показник 1992 р. і на 30 % показник 1977 р. (55 657 назв — найвище досягнення російського книговидання у межах видавничої системи СРСР).

Допомога з державного боку засобам масової інформації, видавничим структурам, розвитку культури загалом ввозяться двох формах: у вигляді прямий фінансової підтримки окремих проектів і програм, тож як різного низки пільг і преференцій податкового, митного й іншого характеру (т. зв. непряма підтримка). У сучасному Росії активно використовується обидва згаданих виду.

Так було в відповідність до «Федеральної цільової програмою підтримки поліграфії і книговидання Росії», затвердженої Урядом РФ, в 1996—2001 рр., ось на підтримку 2,5 тис. социальнозначимых видань виділили і витрачено близько млн. крб. (приблизно 10 млн. доларів). З 2002 р. введено в дію підпрограма «Підтримка поліграфії і книговидання Росії (2002—2005 рр.)» як частину федеральної цільової програми «Культура Росії».

Косвенная підтримка видавництвам складає основі Федерального Закону «Про державну підтримку засобів і книговидання Російської Федерації» (1995 р.). Законом передбачено ряд пільг щодо податковому, митному, валютному й іншим видам фінансового і господарського регулювання редакційної, видавничої і поліграфічної діяльності з виробництву книжкову продукцію, пов'язаної з утворенням, наукою і культурою. Найважливішою з вище перерахованих заходів було звільнення зазначених видів діяльності податку на додану вартість, що у сукупності стало потужним стимулом зростання книговиробництва і зіграло чільну роль тому, що видавцям вдалося уникнути катастрофічних наслідків дефолту 1998 р.

У той самий час запровадження податку додану вартість 2002 р. (хоч і вдвічі зниженого проти ПДВ інші товари) справила негативний вплив на динаміку процесів, які у російському книговиданні. Темпи зростання кількості кількісних показників, характеризуючих випуск книжок і брошур 2002 р., були нижче від тих, отриманих у минулому 2001 р.: за кількістю назв 99,2 % (2001 р. — 70332) за тиражем 109,0 % (2001 р.— 542,3 млн. прим.) за обсягом друкованої маси 114,7 % (2001 р.— 7,7 млрд. листов-оттисков)

Оцінюючи ці підсумки, слід передусім відзначити, що протягом десяти років у 2002 р. сталося зниження кількості назв випущених книжок і брошур. І хоча абсолютна зниження становила лише близько 600 назв (0,8%) і, власне кажучи, у межах статистичної похибки, тим щонайменше цього факту заслуговує на увагу. По-перше, оскільки число назв універсальний міжнародним показником розвитку у справі країни. Саме з цього показнику визначається рейтинг провідних книгоиздающих країн світу. По-друге, що це свідчить про деякому зниженні темпи зростання книговиробництва до. Останніми роками число назв зростало з надзвичайною швидкістю: 2000 р. проти 1999 р. число випущених видань збільшилася майже 25 %, 2001 р. проти 2000 р. — на 18 % й сягнуло свого рекордно високого рівня за історію російського книговидання. По-третє, падіння зростання кількості назв вплинуло на динаміку інших показників. Так, тираж випущених видань у 2002 р. хоч і збільшився проти попереднім роком, проте темпи зростання нього був нижче, ніж у 2001 р., що він становив 15 з лишком відсотків.

Аналіз підсумків 2002 р. показує, що, з одного боку, нову систему російського книговидання, що склалася у пострадянські роки, поступово набуває нові інтегративні якості, дозволяють зберегти рівновага й уникнути зривів і падінь навіть у складних ситуаціях. Але, з іншого боку, забезпечити необхідну динаміку книжкового випуску, особливо у області социальнозначимых видів літератури, у сучасних умовах можна за здійсненні надійної й ефективної державної як підвищення доступності книжки ще широкої населення, що сприятиме розвитку читання, підвищенню ролі книжки на суспільстві і, природно, активізації книжковий ринок. Якщо казати про структурі випущених книжок і брошур, то було б відзначити врівноваженість, збалансованість репертуару російського книговидання останніх, постійне зростання частки общественнозначимых видань, що позбавляє скептиків підстав щодо твердження про засилля у видавничому асортименті масскультурного чтива. Російське книговидання традиційно є багатонаціональним. Наприклад, 2002 р. тогочасні книги й брошури випускалися на 85 мовами, зокрема мовами народів, які населяють Російську Федерацію, народів країн Співдружності незалежних держав (СНД), на основних світових мовами. Відчутних обсягів сягає також випуск перекладної літератури.

У 2003 року Росія бере участь у Міжнародній книжковій ярмарку у Франкфурті як країна — почесного гостя. До цього знаменній події в книжковому світі російське книговидання завжди приходить із гідними результатами: очікується, що книжковий випуск під кінець року виростає до 73-75 тис. назв при сумарному тиражі, близький до 600 млн. примірників.

Схожі реферати:

Навігація