Реферати українською » Издательское дело и полиграфия » Гасло війни до кінця в публіцистиці періоду 1 Першої світової


Реферат Гасло війни до кінця в публіцистиці періоду 1 Першої світової

Війна 1914 р. внесла суттєві корективи у долі російській пресі. Легальні більшовицькі видання було закрито. Знову закордонна газета «Соціал-демократ» стала керівним органом революційних марксистів. Більшовики вважали війну найбільшим лихом для трудящих, що заявили у Державній думі. Вони висувають гасло поразки свого уряду. З розвитком ходу бойових дій низки невдач російської армії ідея поразництва проникає дедалі ширше в солдатські маси. Газети змінюються листівками, усній пропагандою. Розвивається думка про перетворення імперіалістичної війни у війну громадянську. Есери, меншовики зайняли націоналістичну, часом шовіністичну позицію і зімкнулися з буржуазними лідерами, печаткою. Ними пропагандировалась ідея загального об'єднання народу перед ворога заради Ізраїлю, війна до кінця.

На початку 900-х рр. досить численної в соціал-демократичний рух Росії була партія соціалістів-революціонерів. Вона, як і РСДРП, була нелегальної. Виникла наприкінці 1901 -- початку 1902 р. внаслідок об'єднання розрізнених народницьких груп, і гуртків, прийнявши головна складова програмі і методи боротьби народників. Назва партії був випадковим. Есери, будучи головною партією, выражавшей інтереси селянської демократії, бачили свою основне завдання у перетворенні цієї суспільства до соціалістичних засадах. Виразником політичних поглядів есерів стала видавана з кінця січня 1901 р. "Союзом соціалістів-революціонерів" газета "Революційна Росія". У 1902 р. "Революційна Росія" опублікувала "Оповіщення" з приводу створення партії соціалістів-революціонерів. Відтоді стає центральним органом партії.

У межах своїх виступах газета, провідним автором якої було У. Чернов, выдвинувшийся наприкінці ХІХ в. у найбільш великого теоретика неонародничества, неодноразово підкреслювала, що партія есерів вважає себе виразницею селянських інтересів і виборює здійснення. Партія есерів, заявляла газета, висуває завдання безплатного наділення селян землею з допомогою націоналізації як державних підприємств і монастирських, а й поміщицьких земель. Есери виступали за демократичну республіку, загальне виборче право, свободу слова друку, безоплатність, восьмигодинний робочого дня. Це була популярна програма партії, і про неї "Революційна Росія" постійно нагадувала читачам.

Разом про те вона лише мимохідь доводила, що у боротьби з монархічним строєм есери використовують терористичних методів. Протягом 1902--1911 рр. есерами було виконано більш 200 терористичних актів, завершених убивствами царських міністрів, губернаторів, генерал-губернаторів, градоначальників, начальників охоронних відділень та інших царських сановників.

"Революційна Росія" виходила до грудня 1905 р. Офіційним органом партії есерів був журнал "Вісник російської революції", що вийшов 1901 р. Він теоретично обгрунтовував погляди есерів і пропагував їх революційні устремління. Обидва есерівських видання виходили там.

Виниклі протистояння між лідерами партії У. Леніним, з одного боку, і Р. Плехановим, Ю. Мартовим та його прибічниками -- з іншого, сприяли внутрішньопартійного розколу, освіті двох фракцій, фактично двох партій -- більшовиків і меншовиків.

На II з'їзді було затверджено редакція "Іскри" у складі: У. Ленін, Р. Плеханов, Ю. Мартов. Мартов з принципових розбіжності в поглядах з Леніним на членство у Комуністичній партії відмовився ввійти у редакцію і відтоді він постійно входила до складу центральних установ меншовиків. Останні номери "Іскри" (№ 46--51) вийшли під редакцією Леніна і Плеханова. Надалі Плеханов зажадав введення до складу редакції всіх старих редакторів, опинилися у числі меншовиків. Ленін не погодилося з цим, й у жовтні 1903 р. вийшов із редакції. Після переходу "Іскри" до рук меншовиків Ю. Мартов став фактично її редактором й головним автором. До жовтня 1905 р. "Іскра" продовжувала виходити як орган меншовиків. Після 2-го з'їзду партії більшовики, втративши "Іскри", виявилися без власного органу. Більше роки знадобилися їм, щоб зробити свою газету "Уперед", яка підготувала III з'їзд РСДРП. Рішенням з'їзду центральним органом партії стверджується "Пролетар" (май--ноябрь 1905 р.).

Загальна марксистська платформа створювала передумова можливого об'єднанню фракцій РСДРП, і цього цього не сталося. З допомогою представників тієї слабкої й іншої сторони видавалися деякі газети -- "Наш голос", "Північний голос", і навіть центральний орган РСДРП газета "Соціал-демократ". Але внутрішній розкол в РСДРП подолати зірвалася. Суперечності між більшовиками і меншовиками повною мірою проявилися у ході буржуазно-демократичної революції 1905--1907 рр.

Війна - це особливе час для журналістики. Навіть у демократичних країнах волю друку накладаються деякі обмеження. У Росії її жорсткості стосовно газетам передусім сприяли закриттю всіх легальних більшовицьких видань (вони виступали проти війни" та закликали з ураженням у ній свого уряду) і з них стали знову видаватися по закордонах. Інші ж видання зайняли патріотичну позицію, закликали єднання народу перед ворогом, закликали вести війну до кінця. Видні літератори, і публіцисти виступали як захисники європейської культури від німецьких варварів. Видання лівих партій обговорювали питання, як позначиться війна розвиток робітничого руху. Вони вважали перемогу у війні важливою умовою успішної визвольних змагань і революційному терені. Газети усіх напрямів друкували відозви, звернення, заклики політичних і суспільних діячів щодо національної оборони та участі у ній всього народу. З перших днів війни вводилася військова цензура, він впливав переважають у всіх прифронтових губерніях. Причому перевірці підлягали як передані із фронту журналістські матеріали, а й листи громадян, телефонні розмови та інші. Діяльність військових кореспондентів теж суворо регулювалася. Ограничивался й доступу кореспондентів в Ставку Верховного головнокомандувача. Тільки 10 журналістів були акредитовані з цією роботи. Давати відомості для газет і працювати з ними могли лише старші офіцери. Низшим чинам це були суворо заборонено. Монархические видання вважалися цензурою найбільш благонадійними та його намагалися поширювати до армій. Для посилення патріотичних настроїв було створено нові тижневики “Ілля Муромець”, “Альбом героїв війни”. Легальні ліві партійні газети - есерівські і соціал-демократичні - могли виникати й виходити лише у провінції. Але вони швидко закривалися. Знаходили відбиток зі сторінок пресі й соціальні проблеми війни: нестача товарів і продовольства у містах, збільшення тривалості робочого дня, втрати рідних, поява поранених і інвалідів, організація роботи госпіталів, робота сестер милосердя і валовий збір пожертвування потреби армії. А доводилося писати про військових невдачах, про несприятливих настрої у армії, про інші негативних явищах. Всі ці події у остаточному підсумку викликали появу лютому 1917 р. до буржуазно-демократичної революції" і зреченню царя престолу, у результаті влада взяла він Тимчасовий уряд.

Схожі реферати:

Навігація