Реферати українською » Издательское дело и полиграфия » Державне регулювання інноваційних процесів у видавничому сегменті ринку України


Реферат Державне регулювання інноваційних процесів у видавничому сегменті ринку України

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Б. У. НИКИФОРУК, голова правління ВАТ -Український НДІ спеціальних видів друку

Сьогодні керівництво більшості банків різноранговими дійдуть розумінню, що альтернативи інноваційного шляхів розвитку в суспільстві немає. Безліч різних шляхів підвищення ефективності економіки було перевірено, але бажані результати мало досягти! Навіть попри те, що останні роки у економіці відбулося бурхливе розростання деяких макроекономічних показників, істотних якісних зрушень на фінансовий стан населення і суб'єктів господарювання немає. На думку, Суть проблеми у тому, що економіка загалом немає досить відтвореного потенціалу забезпечення зростання національної спадщини, яке у базисі що поліпшення добробуту населення.

У цій статті зроблено спроба аналізу використання інноваційних технологій у видавничому сегменті ринку України в прикладі відомих статистичних даних.

Як відомо, книговидання- це те розмах людини, що визначає духовне і ідеологічне стан суспільства до різних етапах його розвитку, Людство не придумало досконалішого інструмента, ніж книга, у розвиток розумових здібностей людини, формування її моральних рис. Сьогодні книга є культури та одночасно носієм інформації, підсистемою інформаційних потоків та "матеріальним розповсюджувачем знань.

Аналіз сучасного стану видавництва у світі дозволяє: зробити деякі висновки, саме:

книговидання як не скорочується, а й, навпаки, розвивається;

на інформаційному ринку основним конкурентом книзі не є компакт-диски, а періодичних видань, з властивою їм масовістю, універсальністю, легкістю викладу матеріалу, логічністю структури, що дозволяє прискорювати сприйняття інформації сучасною людиною (у своїй іноді вартість щотижневих видань буває вище, ніж книжок із спрощеним варіантом оформлення томів);

книга є найбільш універсальним інструментом поширення знань, а процес її читання найефективніше формує переконання людини, стимулює його до участі у житті. Монографії, підручники, збірники наукових і окремі (змістовні у плані) публікації сприяють трансформації інформацією фундаментальні наукові знання;

інновації у розвиток засобів масової комунікації не можна розглядати, як потенційною загрозою традиційним до друкованих видань" - усі вони співіснують разом і аналітиків створюють додаткових можливостей видання книжок та його поширення.

Завдання державної політики у окремо взятій країні (й України зокрема) щодо розвитку книговидання не тільки у цьому, щоб забезпечити випуск достатньої кількості книжок і раціонально організувати їхнє поширення, а й забезпечити гармонійну інтеграцію книжкового видання сучасну систему засобів масової комунікації. У цьому книга повинна, передусім, функціонально забезпечувати рішення культурних і соціально-економічних завдань у суспільстві, Не тільки давати прибуток від. Значна роль цьому має приділятися необхідність забезпечення істотно держави щодо видавничий сегмент ринку.

Книговидавнича справа немає у вакуумі, є невід'ємною складовою частиною громадської структури та економіки загалом, тому біди, існують, та кризові процеси у цій сфері визначають темп руху, рівень, якісні характеристики кожного колективу видавництва. Пік книжкового виробництва, у Україні припадав на 1988-1989 рр., коли щорічно друкувалося близько 190,0 млн прим. книжкову продукцію. Після цього випуск книжок постійно знижувався і 1999-го р. становив 21 985,6 тис. прим., тобто скоротився в 8,6 разу. Починаючи 2000 р., простежується зростання книжкового виробництва та у наступні 2001-2003 рр. настає деяка стабілізація книговидання тиражами (попри деякий зростанні кількості назв).

Це було свідченням початку виходу з кризи українського книговидання, як наслідок активного на нього закону України "Про внесення і доповнення до деяким законів України з питань оподаткування частини, стосовно видавництва", який було прийнято 22.03. 2001 р. Саме це ж період доводиться активне запровадження у виробництво книжок інноваційних технологій, що викликало значного підвищення якості книжок та скорочення термінів їх виготовлення.

Деякі "фахівці" стверджують, що книжкову продукцію України досить, мотивуючи тим, що з роки радянської влади сотні мільйонів накладів становила партійна література, що у своїй більшості сьогодні перетворилася на макулатуру. Проте, як свідчить статистика, на той час суспільно-політична література становило лише 8,9 % у загальному обсягу друкованої літератури, що ні могло суттєво вплинути на загальні тенденції занепаду книговидання.

Основним джерелом статистики друкованих видань є обов'язковий примірник, що надходить в Книжкову палату України. Активізація співробітництва з видавничими установами всіх форм власності, передача функцій Національне агентство 13ВМ Книжкової палаті, прийняття закону України "Про обов'язковий примірник документів", співробітництво з податковими органами позитивно позначилися на наведення порядку в вступі обов'язкових примірників видань і, поліпшенні організації урахування їхніх виходу.

Протягом 2003 р. в Книжкова палата зареєструвала 13 805 назв книжок і брошур загальним тиражем 39,5 млн прим., що становить тоді як аналогічними даними за 2002 р.: за назвами - 110,9 %, тиражами - 82,4 %.

У 2003 р, тогочасні книги й брошури України видавалися мовами народів світу. У тому числі: українською" - 8730 назв (63 % від загальної кількості назв книжок) загальним тиражем 23,98 млн прим. (61 % від загальної кількості), російською - 3609 назв (26 %) тиражем 11,74 млн прим. (29,7 %).

Найбільш універсальним показником динаміки книговидання є кількість назв виданих книжок, оскільки цей показник визначає розмаїтість інформаційних документів, впроваджуються щорічно у громадський оборот.

Приріст кількості назв книжок на 2003 р. був найбільший всі роки незалежної України, Після значного зменшення кількість книжок за назвами 1999 р. динаміка видавництва така: 2000 р. приріст до рівня минулого року становив - 23 %, 2001 р. - 37 %, 2002 р. - 17%, в 2003 р, - 11%. (табл, 1).

Збільшення обсягу книговидання за назвами відбувається і натомість коливань накладів книжок. Так було в 1999 р. загальний наклад виданих книжок становив 21 985,6 тис. прим.; 2000 р. тираж збільшився порівняно з 1999 р. майже двічі (на 98 %), 2001 р. - на 15 %, 2002 р. і 2003 р, - зменшився відповідно п'ять і 18 % (табл. 1),

Збільшення накладів за назвами 2003 р. спостерігалося лише з журналам (на 51 %), збірникам (на 28 %), авторефератам дисертацій (на 8 %), бюлетеням (на 80 %) і бібліографічним виданням (на 33 %). За всіма іншим видам видань у 2003 р. спостерігався спад (найсуттєвіший - у виробництві книжок, брошур і нотних видань) (табл. 2).

Тенденція до підвищення кількість книжок за назвами вселяє певний оптимізм щодо швидкого виходу сьогодення у сфері з кризового стану, т. до. цей показник характеризує як рівень розвитку книговидання, але й дає оцінку загальнокультурної ситуації у країні, стану науки, освіти, інтелекту нації, вищі інших галузей функціонування суспільства на сучасних умовах. Це мають ще одній особливості, пов'язану зі специфікою видавничого виробництва. Ця особливість робить дані про кількість назв універсальним світовим показником, що визначає об'єм і ефективність книжкового виробництва, у реалізації загального виробничого проекту, що містить нові творчі задуми, нову производственно-экономическую реальність, і новий маркетинг.

Власне саме кількість нових назв книжок є основним показником активності видавництва, що характеризує його міць і творчий потенціал колективу, і водночас головним показником світової статистики друку. Як свідчить нинішній діаграма (рис. 1), цей показник виріс упродовж свого, коли видавці України мали пільги і не спромоглися залучити вчених і профессионалов-полиграфистов і розробити та її реалізації навик видавничих проектів. Без цих пільг видавництва просто більше не мали коштів у розвиток творчої ініціативи.

Суттєве зростання України кількості назв в 2001-2003 рр. дозволило поліпшити як абсолютні, а й відносні пораметры видавництва. Так, кількість видань у розрахунку 1 млн жителів (показник, що характеризує ступінь інформаційного забезпечення населення) зросла до 290 назв.

Падіння накладів певною мірою пояснює те, що цивілізованої торгівлею України охоплено приблизно 10% книжковий ринок. Можна припустити, що передвиборне збільшення накладів у майбутньому можливо, коли значно поліпшиться ситуація з роздрібного книжкової торгівлею, книжковий ринок буде прозорим всім його, держава стане активний гравець над ринком, а показник обсягу книговидання визначатиметься кількістю проданих книжок.

Динаміка українського книговидання тиражами представлена на рис. 2. Як відомо, все пізнається порівняно, і якщо проаналізувати стан книговидавничої залежить від Російської Федерації (рис. 3 і 4), можна побачити, що аналогічна ситуація складалася у Росії в 1995-1996 рр., коли російські видавці почали працювати на на пільгових умовах і здійснювати структурну перебудову видавництва, адаптувавши його до нових ринковим умовам. У 1992 р. у Росії друкувалося 28,7 тис назв книжок (менше дореволюційного рівня). Але уже 1997 р. (два роки після ухвалення Державної Думою пільгового законодавство у сфері книговидання) Російській Федерації друкувалося 45 тис. назв, які кількість 2003 р. як перевищила максимум російського видання книжок радянських часів, а відповідає загальносоюзному кількості книжок 1980-х років. Це- найкращий показник російського книговидання після розпаду СРСР [2, 3).

У 2003 р. збільшився випуск видань у області суспільно-політичних, математично-природничої грамотності, фізичної культури та спорту, художньої літератури й фольклору. Ситуація з випуском книжок і брошур по тематичної спрямованості представленій у таблиці 3, за призначенням - в таблиці 4.

Які сьогодні проблеми у книговидавничої галузі й якою повинна бути державна політика у цій сфері?

Понад три десятиліть з появою терміна "інформатика", виникла надумана концепція "згортання" книгоизданий за умов бурхливого розвитку науково-технічного прогресу. У цьому деякими авторами інформаційна функція книжки було визначено як недостатня; серйозно дискутувалося питання нездатності книжки (з її традиційними методами виробництва й розповсюдження) виконувати цих функцій. З'явилася ідея конкурентоспроможність книжки на системі засобів.

Виникли ідеї змінити співвідношення тогочасні книги й нових видів масової інформації. Розвиток новітніх способів масової і бізнесменів науково-технічної інформації, комп'ютерний технологій і потужних комунікаційних мереж ще більше активізувало проблему можливого "згортання" видавництва (заміняючи книжки аудіовізуальними засобами) чи, по меншою мірою, можливої втрати книгою свого (протягом століть) положення у інформаційної сфері. Особливо - у тих визнання статусу інформації, як важливою категорії, поруч із матерією і енергією.

Разом про те, книга, попри потужне наступ електронних інформаційних технологій, продовжує залишатися основою високої культури та точним, науковим засобом отриманні і розповсюдженні знань.

У зв'язку з новими віяннями, доля книжкового справи і його її подальшого розвитку стали представлятися не такими ясними і однозначними , як це було у минулому , коли цей процес тривав по зростаючій експоненті. Мабуть, цих ідей знаходитимуть своїх прибічників у специфічних для сучасної України умовах соціально-економічної, ідеологічною і політичної нестабільності, хоча навряд їх втілення буде повторювати відомі світові характеристики і параметри. Щоб регулювати, коригувати й прогнозувати той процес, виявити її особливості та напрями розвитку, потрібно проводити багатоаспектний аналіз стану, динаміки і тенденцій розвитку сучасного книжкового справи в самісінький Україні та з порівняльного аналізу з процесами світового книговидавництва та інформатизації (5).

Сопредельной можна вважати проблему створення й порядку використання електронних видань, їх співвідношення з традиційною книгою та інші засобами інформації. Це - видання, підготовлені з урахуванням технології мультимедіа (видеоэнциклопедии, інтерактивні путівники, довідково-інформаційні системи, навчальні програми, комп'ютерні ситуативні ігри та зовсім т. п.), орієнтовані, зазвичай, до користувача, який є фахівцем у сфері комп'ютерна техніка. Щоб видання могли стати конкурентоспроможними на інформаційному ринку, особливу увагу за її створенні приділяють розробці комфортного й ефективного інтерфейсу користувача (сукупності апаратно-програмних коштів забезпечення діалогу). Тут має місце перерозподіл інформаційно-комунікативних функцій між книгою і електронними виданнями. Перерозподіл функцій здійснюється також між видавництвами і друкарнями, видавництвами і книготорговельними організаціями - з урахуванням запровадження у книжкове справу і книжкові процеси інноваційних технологій. Допечатные процеси дедалі більше переносяться в видавництва, де використовуються персональні комп'ютери, лазерні принтери, локальні комп'ютерні мережі, настільні видавничі системи, фотонабір, электрографические "друкарні". Саме найбільш вдало з'єдналися книговидання і інформаційні технології, а це збільшило оперативність, якість та обсяги книжкової інформації. Для оперативної поліграфії особливе значення має тут використання інформаційних цифрових мереж, що забезпечують передачу великі відстані за стислий період часу текстів з графіками і ілюстраціями, Видавці, оперативно створюючи книжку Ю.Зільбермана і запровадивши їх у загальний інформаційний потік, почали активної участі в системної інформатизації суспільства (4).

У кожному суспільстві інформаційні процеси регулюються і коригуються шляхом здійснення державної політики у цій галузі. Держава має можливість або безпосередньо до проводити них - прийняттям відповідних законодавчих актів (наприклад, закону України "Про видавничу справу") чи опосередковано - шляхом надання фінансово-економічних пільг (наприклад, відповідно до Закон України "Про внесення і доповнення до деяким законів України з питань оподаткування"), У кожній оказії держава мусить проявити піклування про регулюванні інформаційних процесів суспільства, про повноті, оперативності і достовірності розповсюджуваній інформації, створюючи при цьому необхідну нормативно-правову і методичну базу. Постійний аналіз информационно-правового поля книговидання можна буде встановити ступінь дієвості та ефективності прийнятих документів, і навіть ступінь їхнього впливу на інформаційні процеси суспільства, підготовка і розповсюдження видавничої і правового інформацією сфері державного та громадського регулювання.

Створення нормативно-правової бази на книговидання (та інформатизації вийшов суспільства взагалі) має сприяти рішенню однієї, найважливішою проблеми - підвищенню ролі книговидання, тогочасні книги й інших друкованих засобів й комунікації в стратегії стійкого розвитку сучасного суспільства, У книжкової сфері - насамперед актуальні національні програми книговидання, випуск книжок для шкіл й бібліотек, національна інформаційна система коштує книгорозповсюдження,

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація