Реферат Персональний журнализм

Основним ознакою "персонального" журналізму, господствовавшего ув американській пресі до 90-х ХІХ століття, був диктат газетного підприємця (чи групи політиканів) на опубліковані з газети матеріали. Отже, лінія органу масової інформації цілком і повністю була підпорядкована особистим чи діловим інтересам газетного магната. Отличительным ознакою преси у той час, була її нерозвиненість але це основну масу періодичних видань становили дрібні газети. До "новому" журнализму капіталістична преса США мав потрапити у зв'язки України із появою телеграфної інформації, з укрупненням обсягу й ускладненням газетного комерційного бізнесу, втім, як і із ускладненнями змісту газети. Усередині адміністративного керівництва газетного видання стали відокремлюватися функцій управління.

Отже внутрішні і його зовнішні події у США перевищив на межі нового століття і покликали до життя "епоху нового журналізму", що потребувало від капіталістичної преси зовсім інші методи ідеологічного на читачів.

Процес відійти від принципів примітивною "персональної" журналістики і чекає появи "нової" відбувався, зрозуміло, поступово. У цьому слід зазначити, деякі важливі елементи, характерні для сьогоднішньої американської преси, було взято з практики "персонального" журналізму.

Перехід преси США від прийомів "старого" журналізму до "новому" здійснювався багатьма шляхами.

Американська преса стала більш явно, ніж у минулому, домагатися підвищення своєї ролі як ідеологічної зброї, орієнтуючись на зростаючий інтерес американців до того що, що відбувається у їхній країні і її межами. Прагнучи збільшити свою політичну престиж у власних очах масового читача, преса США широко розгорнула кампанію по "захисту інтересів простої людини". Десь на сторінках газет стали наводитися приклади громадських викриттів. І вже сенсаційні факти корупції у урядових сферах й у вищих органах партійної бюрократії постійно не злазили з газетних шпальт. З небувалою на той час активністю засоби інформації почали входитимуть у президентські виборчі кампанії, відгукуватися інші великі політичні події у життя в країні. Мова, стиль, характер заголовків і ілюстрацій також змінилися відповідно до завданням апелювання свідомості і розуму пересічного читача. Стали менш звичайними особисті випади головних редакторів друг проти друга. Преса переставала виконувати роль автоматичного виразника персональних думок "шефа" редактора чи якогось партійного боса. Газета стала залежати від впливових монополитических кіл, спрямовували все політичне життя країни й використовують цієї мети однаково як партійну машину, і машину друкованої пропаганди.

Характерним ознакою переходу преси налаштувалася на нові методи роботи стало і те, що фундаментальної функцією газети ставало поширення інформації. Переважна місце у пресі стало належати не колишньої газеті, яка мала переважно "вьюспейпер" (погляди й думки), а нової що є газети "новин" ("ньюспейпер"). Конкретна політика газети стала знаходити своє вираження й не так в редакційному думці, як у тенденції і методи добору, і обробки публікованих газетою фактів. Отже, репортер ставав центральної постаттю у системі органу друку при "новому" журнализме. Тому щодо нього стали пред'являтися дедалі більше високі і різнобічні вимоги. Характерно, що цей період значно посилилася потяг "представителниц слабкої статі" до журналістської професії. У 1886 р. в усій пресі США працювало 500 жінок-журналістів, а потім уже два роки лише в Нью-Йорку їх було понад 200 жінок-журналістів. У зв'язку з тим, що свіже інформація вийшла перше місце з газети, надзвичайно зросли вимоги до оперативності відгуку преси на поточні події, причому надалі ці вимоги дедалі більше підвищувалися принаймні вдосконалення технічних засобів зв'язку. Серед щоденних газет США стали переважати вечірні (тобто. виходять пополудні), оскільки їм було запропоновано утримувати висвітлення "сьогоднішніх" подій. Через це багато газет виходили двічі на день ранковий вечірній випуски. Останній, зазвичай, був ні на яку певну групу читачів.

Назвемо кілька імен відомих діячів американської журналістики. У 50е-80е року ХІХ століття до країні "гриміли імена" Джеймса Беннета ("Джеральд"), Хорейса Грили ("Триб'юн"), Самюеля Боулса ("Спрингфілд репабликен"), Вільяма Брайана ("Нью-Йорк посаду"). Потім настала черга були Чарльза Дани ("Нью-Йорк сан"), Едвіна Годкина ("Нейшн" і "Нью-Йорк ивнинг посаду"), Генрі Уотерсона ("Луизвилл кур'єр джорнел"), виготовили грунт переходу преси на базис "нового" журналізму, Окремо слід сказати про Джозефе Пулитцере. Він був однією з найвідоміших магнатів епохи "нового" журналізму. У 1883 року він придбав збанкрутілу газету "Уорлд", яку зробив типовим зразком газети нової журналістики.

"Уорлд" Пулитцера відразу привернула до собі широке увагу громадськості. Інформація ("ньюс") публиковавшаяся там відрізнялася від матеріалу інших газет тим, що повідомляла про більш оригінальних, драматичних фактах. На смугу потрапляло усе, що відрізнялося незвичайністю, сенсационностью. Наприклад, вже у першому випуску розповідалося про штормі у штаті Нью-Джерсі, котра заподіяла збиток у мільйон доларів; опубліковано інтерв'ю з засудженим убивцею напередодні його страти, матеріал про хвилюванні на острові Гаїті...

Проте особливо видатної ідеєю Пулитцера стала думка про "хрестових походах" так сам ділок називав здійснювані їм у газеті різні суспільні компанія. "Уорлд" виступав із закликом вимагати оподаткувати предмети розкоші, домагатися ухвалення закону про покарання купити голосів. Пулітцер вважав, що день було витрачено даремно, тоді як газеті не з'являвся якогось чергового "хрестовий похід" чи якась гучна сенсація.

Розрахунок Пулитцера на комерційний ефект сенсації та виробництва дешевої демагогії виправдався. Вже за перші місяці тираж його дітища подвоївся, а 1887 року досяг 250 тисячі примірників. Обсяг газети різко зріс. Стало виходити її вечірнє додаток. Штат газети під час найбільшого успіху становив 1300 людина. Вона приносила мільйон доларів доларів щорічного доходу! Ще до жодного з нововведень Пулитцера слід зарахувати особливий вид сенсаційного, чи, як говорив, "динамічного" репортажу, поява що його газеті вимагало від репортера будь-якого видатного вчинку. Таким "подвигом" стало, наприклад, кругосвітню подорож журналістки Елізабет Кохран (Неллі Блай). Слід справити й введена Пулітцером стала "редакційна смуга", стала потім важливим засобом друкованої пропаганди.

Газета "Уорлд" запровадила й у практику своєрідний вид самореклами ("промоушн") як отрезных купонів виграшних лотерей.

Широкий розмах ділових операцій, що з виданням газети, породив нову професію руководителя-менеджера. У його обов'язки не входило суто редакційне керівництво, а лише видавнича сторона справи. А його вже вирішальною мірою стало залежати від рекламодавців.

На базу великого підприємництва ставало також справа купівлі місця у газетах і часописах для опублікування реклами. Посередниками між рекламодавцями і газетами ставали рекламні агентства. У 1917 р. більшість їх об'єдналося в "Амэрикен ассошиэйшн оф адвертайзинг эдженсиз" (асоціацію рекламних агентств США). Прибуток від реклами став вирішальної статтею прибутку газет та журналів.

Закони капіталістичного розвитку, розповсюджуючись для преси США як жодну з галузей економіки нашої країни, викликали у пресі ряд явищ, властивих американській економіці загалом і притаманних розвитку США початку ХХ століття. Найважливішим із них була поступова і неухильна монополізація підприємств преси. Ця тенденція висловилася у своїй у укрупненні масштабів газетного справи, а й у концентрації "виробництва інформації", що привів його пізніше до виникнення монополістичні підприємств "інформаційної промисловості".

Спільне цих та інших чинників породило у пресі США поруч із появою нових газет процес ліквідації, злиття, трестирования різних видань періодики, особливо щоденних і щотижневих газет. Однак процес консолідації преси спочатку ще призводив би до загальному падіння числа газет та інших періодичних видань (що було притаманним пізнішого періоду). Навпаки, їх збереглося навіть збільшилося. Зміни "населення" газетного світу впритул до кінця ХІХ століття й у перше десятиріччя ХХ століття давали загалом позитивний баланс, попри загибель величезної кількості газет-"неудачников". Одночасно зростали тиражі газет.

Отже, значення прояви "нового" журналізму в 80-90 роки уже минулого століття полягала у цьому, що преса США ставала потужним зброєю у руках американських монополістів. Правлячі кола США з допомогою високо розвиненою друку намагалися надати максимальне впливом геть американський народ. Тоді американський капіталізм дуже потребував пресі, відповідної монополістичною стадії його розвитку та виходу його за світову сцену як могутній держави.

Список літератури

1. Живейнов Н.І. Капіталістична преса США. М., 1956

2. Беглов С.І. Монополії слова. М., 1972.

3. Андрунас О.Ч. Інформаційна еліта: корпорації і ринок новин. М.,1991.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту http://www.refz.ru/

Схожі реферати:

Навігація