Реферати українською » Издательское дело и полиграфия » "Біла" і "червона" друкована пропаганда на фронтах громадянської війни в Сибіру (досвід порівняння об'єктивних характеристик)


Реферат "Біла" і "червона" друкована пропаганда на фронтах громадянської війни в Сибіру (досвід порівняння об'єктивних характеристик)

Предыдущая страница | Страница 2 из 2
у складіполитотделов закладалися видавничі іекспедиционно-распространительские підрозділи. Так, за схемою політвідділу 3-й армії, до його складу входили підвідділи: видавничий; інформаційний; бюро друку; агітаційний; експедиційний; театральна секція. Політвідділ дивізії складалася з трьох підвідділів:организационно-агитационний і видавничий; інформаційний; експедиційний [18]. Передбачалася військова субординація: політвідділ фронту керувавполитотделом армії, а той, своєю чергою -политотделом дивізії. 5 грудня 1918 р. інститутполитотделов був остаточно закріплений Червоною Армією наказомРВСР [19].

Отже, кадровий і організаційний оплот радянської пропаганди у Червоній Арміі (як й у тилу) створили вже восени 1918 р. За лічені місяці після розгортання бойових дій в запрацювала система трансляції комуністичної ідеології у воюючій армії у мілітаризованої країні.

Які ж виглядали справи у ці місяці із виставою пропаганди на "білої" боці? Підкреслимо вкотре, що волею історії "біла" пропаганда "запізнилася" на майже 7 місяців: про якісь кроків з її конструювання можна говорити лише починаючи з 30 червня 1918 р., як у Західного Сибіру до партії влади прийшов Західно-Сибірський комісаріат Тимчасового Сибірського уряду (у разі говоримо лише про "білих" урядах Сибіру, абстрагуючись від подій у білому стані півдні, Півночі йСеверо-Западе Росії). Питання тривалості пропаганди вже цього було вирішено на користь "червоних". Практика показує, що у невиграшної ситуації інтенсивна пропаганда може значно допомогти досягненню політичною, або військової мети. І тому необхідно мати добре поставлений пропагандистський апарат. Проте конструюванням апарату, ні інтенсивним нарощуванням пропагандистських зусиль сибірські керівники Білого руху довгий час впритул займалися.

Очевидно, кожному за політичного руху на Росії об'єктивно довелося б час для визрівання ідеї про потужному пропагандистському механізмі як складової частини структурі державної влади. Як і "червоною" Росії, у "білих" був чіткого подання про необхідність даного кроку протягом кількамісячної (з 30 червня 1918 р. приблизно до березня 1919 р.). Протягом цієї часу у зайнятою білогвардійцями Сибіру, як і й у РРФСР до літа 1918 р., панували хаосу й різнобій у видавничому і пропагандистській діяльності при млявих координаційних заходи з боку держави. Було створено малопотужна державна інформаційна структура - Інформаційне бюро при Управлінні справамиЗападно-Сибирского комісаріату Тимчасового Сибірського уряду (організовано на початку червня 1918 р., штат становив лише 9 людина).

За місяць, 10 липня 1918 р., повноваженнявсесибирского інформаційного центру перейшли доИнформационному бюро Тимчасового Сибірського уряду. Зазначене бюро існувало у складі канцелярії Ради міністрів. У вересні 1918 р., коли біля сходу країни був створено Всеросійські тимчасове уряд Директорії, у його штаті стверджується відділ друку [20].

Але ці бюро і відділи лише найменшої мері робили погоду на інформаційному ринку Сибіру. Тут, звісно, кипіла ідейна битва з більшовизмом, але, переважно, у межах окремих розрізнених контрреволюційних видавництв, редакцій газет, партійних колективів тощо. Фактично, осередком антибільшовизму була кожна кадетська, есерівська чи меншовицьку газета. Зусилля у сфері білогвардійської пропаганди робили видавництва "Смолоскип" (Томськ), "Автономна Сибір" (Іркутськ), ряд кадетських видавництв "Народна свобода" в губернських містах регіону, видавництво "Вільна Росія" у Владивостоці тощо. ТимчасовийСибирское уряд не втручалася у той процес, відводячи своєму інформаційному бюро роль збору, систематизації і передачі у газети телеграфної (через одна з установ бюро -Сибирское телеграфне агентство) чистатейно-обзорной інформації. Решта, на думку урядовців, було вільної преси, та партійних публіцистів. Питання створення потужного організаційного "кулака" видавничої пропаганди не стояв взагалі, невідомі нас і будь-які рішення фінансового підживлення тоді (в 1918 р.) з боку уряду окремих видавництв чи друку (хоча механізм непрямого, негласного перекачування коштів через партійні комітети, цілком імовірно, існував).

Найбільш слабким місцем ланцюга білогвардійської ідеологічної роботи була відсутність чітко налагодженого і розгалуженого апарату поширення пропагандистської інформації. Фактично, в 1918 р. ні з армії, ні з прифронтовій смузі, ні з глибокому тилу був створено стабільних структур з розповсюдження "білої" друку - газет, листівок та т.д.

Сфера діяльності з поширенню білогвардійської друку від початку виявилася полем жорстокоїмеждупартийной боротьби: за контроль над нею ворогували ініціатори антибільшовицького перевороту - есери (ПСР) і меншовики (РСДРП), з одного боку, і які йшли з їх занепадом, котрі набирали дедалі більше політичної вагикадетско-реставраторские кола від імені представників Партії волі і старого чиновництва, багатохлинувшего з осені 1918 р. до державного апарат "білих" урядів - з іншого.

У відомчому відношенні всю роботу з розповсюдження серед населення пропагандистської літератури була зосереджена на органах внутрішнього управління (внутрішніх справ)сменявших одне одного "білих" режимів. За свідченням однієї з перших організаторів цієї роботи, О.Т. Козлова, запровадження у уми сибіряків ідей Білого руху розпочався ще 28 травня 1918 р., через 3 дні після збройного повстання, "на маленький клаптик сибірської території, що включає частиниНовониколаевкого,Кузнецкого і Томського повітів, звідки почалося визвольний рух,распространившееся згодом захід і схід" [21]. Центрами організації цієї бурхливої діяльності сталиНовониколаевск, та був Тюмень і Томськ. У складі Адміністративного відділуЗападно-Сибирского комісаріату Тимчасового Сибірського уряду було організовано цієї мети Інформаційне бюро (не плутати з видавничим Інформаційним бюро у складі Управління справами, та був канцелярії Радміну, про який ішлося вище). Для усній та друкованою агітації, за словами О.Т. Козлова, "до села були улиті цілком поінформовані про всім що відбувається інтелігентні сили, контингент яких складався головним чином із студентів томських ВНЗ і кількість службовців земств і кооперативів" [22]. Зміст такий пропаганди становили програмні ідеї "дрібнобуржуазного" соціалізму партій есерів і меншовиків плюс антибільшовицькі гасла. 10 червня 1918 р., через 2 дні після оголошенняКомучемдобровольческого набору в Народну армію, приЗападно-Сибирском комісаріаті відкрили "Відділ із формування добровольчої Народної Армії". Начальник (уповноважений) цього відділу фактично перепідпорядкував собі агітаторів Інформаційного бюро, зобов'язавши них, крімагитаторских, організаторські функції. 20 червня Інформаційне бюро Адміністративного відділу було влито у складі Відділу із формування армії. На той час у його розпорядженні перебувало понад 100 інформаторів. Для Західного Сибіру цього було конче мало. За визначенням самих організаторів білогвардійської пропаганди, "недолік... інтелігентних сил,пользуемих як інструкторів, коли кожного їх доводилося від 6 до 10 волостей, не дозволяв їм подовгу зупинятися у кожному населеному пункті" [22]. Поверховий характер такий пропаганди і незначність її результати очевидні. Непрямим підтвердженням того є й провал добровільної мобілізації в антибільшовицьку армію, змусивши ТимчасовийСибирское уряд оголосити мобілізацію примусову. Додамо до цього, щоесеро-есдековские пропагандисти цих місяців основному були озброєні друкованим словом, крім, то, можливо, місцевих листівок та газет. У архівних документахКомуча збереглася велика листування з районними агітаційними бюро, повітовими організаторами, військовими агітаторами про висилці агітаційної літератури, якої систематично бракувало [23].

Список літератури

ІвановВс.Н. У громадянської війни: З записок омського журналіста. Харбін, 1921. 137 з.;Арнольдов Л. В. Життя невпинно й революція: Спогади. Шанхай:Книго-издательство "О.П. Малих і В.П.Камкин", 1935. 278 з.;Клерже Г.І. Революція і глибока громадянська війна: особисті спогади.Мукден, 1932. Ч. 1. 204 з.

>Устрялов Н.В. Білий Омськ: Щоденник колчаківця //Русск. минуле:Историко-документальний альманах. СПб.: СП ">Свелен", 1991. No 2. З. 283-338.

СоколовК.Н. Правління генерала Денікіна // Білу справу:Избр. твори. Кубань і Добровольча армія. М., 1991. З. 5-285.

Тихомирова І.В. Видавнича діяльність Білого руху на Дону (1918-1920 рр.): Діс. ...канд.ист. наук. М., 1996. 285 з.

ІвановВс.Н.Урал-Харбин-Владивосток (1919-1922 рр.). Глави зі спогадів // ІвановВс.Н. ІмператрицяФике. Дочка маршала: Історичні повісті. М.: Художня література, 1992. З. 466.

Таківставки-цитати постійно публікувалися, наприклад, в офіційному органі Російського бюро друку - "Нашої газеті", з припискою: "Слова Верховного правителя" (див.: Наша газета. Томськ. 1919. 26, 28окт. тощо.).

Марінов А.А. У строю захисників Жовтня. Військово-політична книга 1918 - 1925 р. М.: Наука, 1982. З. 18; Історія книжки на СРСР. 1917-1921 рр. М.: Книжка, 1985. Т. 2. З. 9-10 (>Разд. "Книжка і книжкове залежить від Червоною Армією", ред.Л.А.Левеншус).

Радянська військова печатку: Історичний нарис. М., 1960. З. 86.

>Партийно-политическая робота у Червоною Армією (>апр. 1918 -февр. 1919 рр.): Документи. М.:Воениздат, 1961. З. 28.

>Партийно-политическая робота у Збройні сили СРСР. 1918-1973 р.: Іст. нарис. М.:Воениздат, 1974. З. 38.

>Партийно-политическая робота у Червоною Армією (>апр. 1918 -февр. 1919 рр.). - З. 79, 80.

Саме там. З. 29-30.

Саме там. З. 107, 108.

Саме там. З. 90-92.

З громадянської війни СРСР:Сб. док. М., 1960. Т. 1. З. 256- 257.

>Партийно-политическая робота у Збройні сили СРСР. 1918-1973 р. З. 38.

Марінов А.А. У строю захисників Жовтня. З. 7.

>Партийно-политическая робота у Збройні сили СРСР. 1918-1973 р. З. 37, 44; 11.Партийно-политическая робота у Червоною Армією (>апр. 1918 -февр. 1919 рр.). З. 68, 342, 346.

>Партийно-политическая робота у Червоною Армією (>апр. 1918 -февр. 1919 рр.). З. 92-93.

Державний архів Російської Федерації (>ГАРФ). Ф. 952. Раз. 1. Д. 6. Л. 2.

Саме там. Ф. 1561. Раз 1. Д. 2. Л. 34 про.

Саме там. Л. 34 про 35, 65; Д. 1. Л. 20-20 про.

Російський державний військовий архів (>РГВА). Ф. 39551. Раз. 1. - Д. 38. Л. 1-17; Д. 39. Л. 1-5; Д. 40. Л. 1-43.


Предыдущая страница | Страница 2 из 2

Схожі реферати:

Навігація