Реферати українською » Языковедение » Лексеми з суфіксамі суб'єктивної оцінкі у романі М.Г.Івасюка Балада про вершника на білому коні


Реферат Лексеми з суфіксамі суб'єктивної оцінкі у романі М.Г.Івасюка Балада про вершника на білому коні

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Лексеми ізсуфіксамисуб’єктивноїоцінки уроманіМ.Г.Івасюка "Балада про вершника набілому коней"

(>Курсова робота)


>ЗМІСТ


1.Вступ (ст. 2-4).

2.Основначастина:

2.1.Загальніположення (ст. 5-9).

2.2.Стилістичнозабарвлена лексика вроманіМ.Івасюка "Балада про вершника набілому коней" ізпоглядуїїпоходження (ст. 10-11).

2.3.Тематичнерозмаїттястилістичномаркованої лексики у ">Баладі про вершника набілому коней"М.Івасюка (ст. 12-13).

2.4.Класифікація лексем ізсуфіксамисуб’єктивноїоцінки засфероювживання (ст. 14-19).

3.Висновки (ст. 20-21).

4. Списоклітератури (ст. 22-23).


-2-

1.Стилістична характеристикалексичниходиниць Сучасної українськоїлітературноїмови - азвідси йрозшаруванняцихлексичниходиниць - й системафункціональнихстилів незбігаються.Пояснюєтьсяценасампередспецифікою слова якодиницімови та йогобагатофункціональністю (условівиділяються >номінативна,емотивна,термінологічна,службова-граматична,образно-характеризуюча >функції).

Условниковомускладі українськоїмовиє слова йзворотистилістичнонемарковані (>непозначені),вживані в всіх стиляхмовногоспілкування, йстилістичномарковані,тобтотакі, щомають более чименшобмежену сферувживання, атакожчіткіознакиналежності допевного стилю.

>Цяособливість йпокладена основоюподілу лексики назагальновживану,стилістичнонейтральну, й лексикувузькогостилістичногопризначення.

>Частиналексичниходиницьхарактеризуєтьсянаявністю у яких рисекспресивності таемоційності. >Експресія - силавиявупереживань,почуттів,інтенсивністьвиявувиразності,характирестичності -завждиоцінна.

>Експресивністьможеміститися узначенніокремого слова (така лексемавиступаєсинонімом донейтральноїназвиявища чипоняття), аможестворюватисяописово (контекстом).

>Емоційною >зветься такатегоріяслів, Яка,крімоб'єктивноголексичногозначення,містить йзначеннясуб'єктивне -ставлення того,хто говорити довисловленої думи. Колі людина,користуючисьпевним типом лексики,висловлює своїпозитивні чинегативніемоції, в цьомуїйзавждидопомагаєекспресія (сила,виразність), котраобов'язковосупроводжуєвиявипочуття. Томурозчленуванняцієї лексики наемоційну таекспресивну (пристилістичнійхарактеристиці), як правило,умовне.Певнаекспресивністьвластива усім стиляммовлення йнакладає на їхнілексичнізасобивідповіднубарву (>навітьнауково-термінологічна лексикамаєсвоєекспресивнезабарвлення -сухості,холодності,книжності).

-3-

>Проте групаемоційно-експресивної лексикивизначаєтьсянабагатовужче,обмежуючисьлишекількомакатегоріямислів. До складуцієї лексики належати слова, котрі уже всвоємузначеннімістятьпозитивну чинегативнуоцінність йназиваютьвідчуття,настрої,процеси (>нудьга, торб, шкода, досада, кохання, ласка, краса,втіха,розкіш,щебетати,пестити).Ці словаможутьвиражатипозитивну чинегативнуоцінкуявищ із точкизорумовця й із точкизорубудь-якоїсуспільноїгрупи. Доемоційно-експресивних належатитакож слова, в якіоцінністьвиражається нелексично, аграматично,тобтосуфіксами чипрефіксамиемоційної (>суб'єктивної)оцінки (>сонечко,голівка,матінка,очиці,батечко, братик таін.)Частинаслів українськоїмови немаєпостійногоемоційногозабарвлення, анабуває йогозалежно від цього уякомуконтексті й ізякоюметоювживається (>неабияку роль тутвідіграєвимова,інтонація,місце їхнього уреченні таін.).

>Найстійкішою йнайвиразнішоюєемоційність,пов'язана ізпоходженням слова чи ізмісцемпереважноговживання.

Узагальнонародніймовіемоційнонейтральне словозвичайномаєкількаемоційно-експресивнихсинонімів, котрірізнятьсяступенемвиявупочуттів (хороший -чудовий,прекрасний,дивовижний,захоплюючий,блискучий,чудесний,разючий таін.).Саме заемоційно-експресивнимиознаками слованашоїмовиподіляються наурочисті,риторичні,поетичні,жартівливі,іронічні,фамільярні,осудливі,презирливі,вульгарні,лайливі таін.

Умовіхудожньоїлітературилексеми ізсуб'єктивноюоцінкоювживаютьсяспецифічно: вумоваххудожнього контекстуемоційно-експресивна лексиканабуваєдодатковихвідтінків,відсутніх уцих словах за межамихудожньогоцілого.Пояснюєтьсяце тім, що на семантику слова вхудожньомутекстідієзагальне йогообразнеспрямування:добір лексем, їхніпоєднання,загальнатональністьвикладу,образнізасоби,вживані вусьому текстовомумасиві,авторська манераоповіді - всеценакладаєвідбиток наякістьемоційно-експресивного

-4-

>забарвлення слова.Наприклад, уповістіМ.Коцюбинського "Fatamorgana"навітьекспресивнозниженівислови типу ">ціле життяхвостибачивзамість людей:бабрався у гною, у гною спавши, на гноюїв, накупі гною йздохну" узагальномуестетичнобездоганномуполіфонічномуконтексті несприймаються якзнижені,естетично-недостатні;тональність їхньоговідмінна відзвучання такого типу лексем урозмовніймові.

>Інший приклад: уроманіВ.Земляка "Лебединазграя"об'єктомзображенняє село, якузветьсячомусьВавілон.Цяназвадаєзмогурозгорнутидоброзичливо-іронічніісторичніпаралеліпротягомцієїоповіді.

>Найбільшяскравими утворенніслів іземоційно-експресивнимзабарвленнямєзасобиморфеміки йсловотвору. В частностистилістичнівластивості лексем того чиіншого типутворення особливовиразновиявляються призіставленніслів одногокореня й одногозначення, але йрізногословотворчогооформлення. Умовіхудожньоїлітературистилістичневикористаннязасобівафіксаціїдаєвеликісловотворчіможливості: за їхньогодопомогоювиражаютьсянайрізноманітнішівідтінкисуб'єктивноїоцінки:співчуття,іронія,зневага,злість,строката йсуперечлива гамуемоцій йоцінок.

>Метоюданоїкурсової роботи якщодослідження лексем ззначеннямсуб'єктивноїоцінки, щозустрічаються вісторичномуроманіМ.Г.Івасюка "Балада про вершника набілому коней", їхнілексикологічнакласифікація засемантикою,походженням,сфероювикористання, атакожвизначеннянайбільшуживанихсловотворчихзасобів, задопомогою які авторпередаєвласнеставлення дозображуваного.

-5-


2.1. >Стилістичнезабарвленнясуфіксів вукраїнськіймові (>загальніположення).

>Середпитомихсуфіксів ізлексико-семантичнимзначеннямлишедеякі (->юх, -л-, -мул-)надають словамиекспресивногозабарвлення:>упєртюх,вайло,тріпло,бурмило, дурив.Цим смердотінаближаються досуфіксівсуб'єктивноїоцінки,тобто ізлексико-граматичнимзначенням. До таких належатисуфіксиздрібнілості тазбільшеності,утворення ізякимивідзначаютьсявеличезноюкількістюемоційно-експресивнихвідтінків, щозмінюютьсязалежно від контексту іситуації, атакож відінтонації.

>Інколиутворення ізсуфіксамиздрібнілостінабуваютьознаклексико-семантичних.Скажімо, >півник, курочкає >здрібніло-пестливимипохідними відпівень й курка (>сутолексико-граматичнісуфікси); а хлопчик йдівчинка >є непростозменшеними від >хлопець й >дівчина, смердотіпозначаютьрізнівіковікатегорії.>Хлопчик,дівчинка >стосуютьсяпідлітковоговіку; >хлопець,дівчина — >юнацького.

>Прикметниковісуфіксиздрібнілості ->есеньк- та ->ісіньк- упроцесірозвиткумовирозійшлися взначенні:першийзалишився лишелексико-граматичним (>білесенький,рівнесенький,теплесенький,тонесенький —зменшені від >білий,рівний,теплий, тонкий); задопомогою іншогоз'являютьсяутворення, щопозначаютьвищуміруякості,тобтосуфікс ->ісіньк- >набуваєлексико-семантичнихприкмет (>білісінький,рівнісінький,теплісінький,тонісінький >означають “>дужебілий”, “>дужерівний” й т. буд.): “як гляну на тобі— такатиневеличка, Мояперепеличко, Аголосочок-тоякий! >Тонесенький,милесенький >такий!” (Л.Глібов); “>Вона був легка, як туман, лишездоровічорніочіблищали,неначе двадіаманти,закутані в >тонісіньку >мушлиновутканку” (1.Нечуй-Левицький).

>Суфіксиздрібнілості, як правило,вносять у текстпестливівідтінки. Тому смердотівикористовуються вописахдітей, длявідтвореннядитячогомовлення, припотребінадатизображуваномудовірливого іголубливого характеру: “>Зорятьусі на бабусю, >чогось

-6-


>сподіваються.Побідкалась>старенька, сталажалкуватидітей. –Гарні,любі >діточки... а >гостинчика немає, >ластів'ята, — не купила. –Почалагладитипоголівці >хлопчика.Хлопчик приплющившиочі ірадіснозасміявся. – І його! – показавшивін >ручкою на >меншенького, що недавнонавчивсяходити і насилустояв на тоненьких, якцівки, >ноженятах” (З. Васильченко);“>Сонечко >пломенистегралося унебі, >вітерецьжвавенько >хитавдеревами, щопопадалисяде-не-де подорозі, йшумів уміськихсадочках” (Марка Вовчка); “>Булисобікотик та >півник, й були смердоті увеликійприязні. Котику, було б, у>скрипочкуграє, апівник>пісеньки співає. Котику, було б,йдеїстидобувати, апівникудомасидить - тахатиглядить” (нар.казка).

Упоетичних жанрахутворення ізпестливо-здрібнілимисуфіксамисприяютьзображеннюпереживань йпочуттів автора:

Чайки! Чайки!Ласкавіптиці Давнонебаченихкраїв,Несіть,жаданівістівниці,Хоч подмувши запахустепів.Хоч>дрібкурідної>землиці ЗмаленькихніжокобтрусітьБодай намить,ласкавіптиці, Великутугузаберіть.

(Яр Славутич)

>Наукова іофіційно-ділова мова, як правило,уникаєвживанняслів ззменшувальнимисуфіксами,бо смердотівносятьнебажаний уданомуразівідтінокпестливості.Більше того,загальнийхолодний тоннауковоїмовипозбавляє слова ізсуфіксамипестливості, коли смердоті все-такипотрапляють до цого стилю,будь-якихемоційно-експресивнихвідтінків.Наприклад, узагальнонародномузначенні >мозочок,шлуночок,язичок >являють собоюзменшено-пестливіутворення від>мозок,шлунок,язик, анауковіймові смердотієанатомічними,біологічними таіншимитермінами:>мозочок “>відділ

-7-


головногомозкухребетнихтварин талюдини”;>шлуночок “>частинапорожнинисерця”; >язичок “>конусоподібнийвиступм'якогопіднебіння;вирістбіляоснови листкадеякихрослин;внутрішніжувальця вкомах;рухомаплатівка вмеханізмах”.Приміром: “>Якби пакусівчилися впансіоні таїли так, як наша мадамїла й як насгодувала —всього покришечці,щоб лишеязичком >лизнути, тоді було б б усє дешево” (1.Нечуй-Левицький); “Длясприйманнясмаковихвідчуттів убджолипристосовані й >язичок, й >ніжки, йвусики” (>журн.).

>Суфіксиздрібнілості впоєднанні із основамикнижнихслів числів ізнегативнимзабарвленням,надаютьоб'єктовізображеннязневажливих,іронічних,сатиричних,гумористичнихвідтінків:

>Ідейка пронепричетність Кріму в Україну, про “>одвічну”належність йогоРосії невитримує жадної критики ані ізгеографічного, ані ізісторичного, ані ізекономічногопогляду. Та і здоровогоглузду втвердженнях мало” (газ.);

>Ще невмерла Україна, й слава, й воля,Ще нам,браттямолодії,усміхнеться частка.Згинутьнаші вороженьки, як роса насонці,Запануєм й ми,браття, усвоїйсторонці!

(П.Чубинський).


“дорогий>синочкуПетрусику Вжесьома >днинка, якти від нас ту-ту впіонертабір, й ми такхвилюємося,бо жтивперше без >матусеньки і >татусенька. Будьцяця,мий>рученятка, неїжніякоїкаки, а в тобізаболить животик. А дружи ізпоганими,невихованими>дітками—смердотінавчать тобі будь-якихдурниць. Будь здоровенький”, “>Шановні >Петрусиковіматусенько ітатусеньку!>Поспішаюпотішити, шо ваш >синочок >поки що жива та здоровенький. >Дуже >жвавенькийхлопчинка. Уперший жвечірвінзакоротив>двигунчика, й мидосісидимо безсвітла,>ремонтик минеться нам у тристап'ятдесят два >карбованчики. >Маєдуже великий потяг до >природочки — у >лісочку >вінрозпаливпіонерське

-8-


>багаттячко, відякогозгоріло 2,5 га >сосничка, врезультаті чого нам подано >рахуночок на 3271 крб 14 коп. Доти жвінзнає >дотепненькіанекдотики, від якічервонієнавіть наш сторож (>котрий, доречі, занеперевіренимиданими,постачає>Петрусикасамогончиком). >Уранцінамагався провести із>Петрусиком >виховнубесіду, на щовінобіцявзробити >анонімочку, відякої наштабірнеодмінноприкриють.Післятакої>розмовоньки я написавши>заявочку прозвільнення завласним >бажаннячком. Зтабірним >привітикомкомендантик >Давидюк-Вовченко.

Постскриптум.Вашого >посланнячкаПетрусикові >ще невіддав –вінтуп-туп із >динамітиком на >ставочок >глушити >рибоньку” (газ.).

Алі впевномуконтекстінавітькнижна лексика впоєднанні ізсуфіксамиздрібнілостінабуваєспівчутливо-пестливогозабарвлення: “>Зворушливою ічемною бувця “>облога”.Верховної Заради.Підгаслом “Не кидайтедитячідуші наринок!”зібралисьучні тавчителі мистецькихшкіл,якимнинізагрожуєзакриття. На майданвигулькнувдитячий оркестрик, >залунав козацьку марш.Гасла,музикавідлунились узалі” (газ.).

>Суфіксизбільшеностіутворюють слова напозначення великихрозмірів,сили,міцності:

Зякоготи саду,чудовая пиці? Тобі і>морозище >зв'ялити неможе!

(А.Кримський)

“>Сосни махаликошлатимилапищами” (Про. Донченко): “Усі, що малозгоріти,згоріло, лишесумночорнівобпаленийкомин таосінній>вітрисько >бабрався впопелі,вишукуючипоодинокіжарини” (А.Дімаров); “Ой й >красища,братці, айсбергпре!” (>О.Довженко); “>Аркадій Маркович, старший вчитель ушколі —рудийкремезний >паруб'яга (З. Васильченко).

Частосуфіксизбільшеностінадають словамизгрубіло-негативногозабарвлення: “>ТодіОрисяплигнула, як дикакішка, йвчепиласяЛукерці в коси. –Тимкатобісхотілося,>сучище,Тимка? –

-9-


>примовляла вон,важкодихаючи йскаженосіпаючисуперницю заволосся. якдвівовчиці,водилися смердоті напустельномуташанськомуберезі,готовіз'їсти одна одну” (>Григорій Тютюнник);

“>Розплющуюочі, аж коло мене >босовило >стоїть” (А. Тесленко).

>Такі самвідтінкимаютьзбірно-зневажливісуфікси ->н(я), ->в(а) тощо: “як на свято, як наздобичпоспішалазвідусіль уКаховкупазуристастепова >хижачня” (Про. Гончар) ; “>Було, якпочуютьхуторяни, щойде >татарва, тоховаються побайраках й улоговинах” (Про. Стороженко); “Уожередіживе сила >мишви, й смердотіінодівиходять наповітря, відлисиця, видно, і приходитиполювати ними” (Про.Копиленко).

Упоєднанні із основамислів, котрі немають негативногозабарвлення,суфіксизбільшеностіможутьнадавати лексемампозитивнихвідтінків.Пор.: “Це ж та баба Ярина, та>злодюга, що самакраде, але вдівчатзвертає!” (З. Васильченко); “ – Від йвпізнай його.Який ж >козарлюга ставши!Заходь,заходь,синку!” (У. Минко).

-10-


2.2.Групи української лексики запоходженням.

1. Словаіндоєвропейськогопоходження.

Упроцесірозвиткубудь-якоїмовинайбільший пласт лексем переходити відмови-першоджерела,постійнотрансформуючись йвидозмінюючисьзалежно відзмін усуспільномужитті,уявлень пронавколишній світло тощо. Тому влексицікожноїмовилінгвістивиділяютьдекілька групслів запоходженням, щодемонструютьпоступальнийрозвитокцієїмови учасі, атакождаютьуявлення проіншомовнівпливи. Так якукраїнська мованалежить доіндоєвропейської сім'їмов, те внійє чималослів, щомаютьіндоєвропейськікорені.Вонипоширені упевнихфонетичних йсловотворчихвидозмінахмайже в всіхєвропейськихмовах. Ценазвичастинтіла,явищприроди,рослин,тварин,найнеобхіднішихдій йпроцесів. УроманіМ.Івасюка “Балада про вершника набілому коней”використанітакі словаіндоєвропейськогопоходження:

>боженько,винце,дубище,дубисько,вітрисько,людиська, братчики,житечко,божечко, пшеничка,Штефанко,сонечко, сестричка,вогник,дитинка, Василька,діточки, божки,ягнятко.

2. Словаспільнослов'янськогопоходження.

>Відокремившись відпраіндоєвропейськоїмови,спільнослов'янськапрамова-основазазналазначнихзмін на всіхмовленнєвихрівнях.Саме ізнеїберуть вушкоусісучасні слов'янськемови, котріутворюютьокремугрупу всучасномусвітовомуподілімов.Спільнослов'янська лексикамаєспільні для всіхпідгрупморфеми. УроманіМ.Твасюка “Балада про вершника набілому коней”ця група представлена такими словами:>місток,давайло,бидло,рубайло,звірюка,морозюка,вовчук,боярчук,місцина,горобчик,часинка,чолов'яга, добренький,біленькі, маленький,свіженький,смачненький,віконце,коняка, рубака,зарізяка,хлопчак, гульбище,клубища,гніздище,коротесенька,довжелезний,височезний,глибочезний,старезний,величезна,височенний,підсліпуватий,зеленуваті,зеленуваті,низенькі,вузенькі,широченний,страшенний,вовкувате,синюваті,

-11-

>вовчкувате,мовчкуватий,видовисько,хлопчисько,боярисько,дурничка,дрібничка,паничик,віконечко,голівка,доріжка,купка,янголятко,сідельце,добрячий, палюга,худорлявий,вітерець,здоровань,кулачища,хитрувато, хитрий.

>3.Словаспільносхіднослов'янськогопоходження.

>Найбільшблизькими зафонетичним йграматичним складомєсхіднослов'янськімови, котріутворилися іздавньоруськоїкнижноїмови, щоперебувала подпостійнимвпливомстарослов'янськоїмови ймісцевоїмовноїстихії.Лексеми цого типуєспільними (іздеякимифонетичними йграматичнимизмінами) для української,російської табілоруськоїмов. МихайломІвасюкомсередекспресивнозабарвленихвикористанітакі: >лавчина,підленькі,численна.

>4.Власне укра-їнські слова -це слова, щовитворилися вукраїнськіймові послеслов'янськоїмовноїєдності і булизасвідчені вісторичнихпам'ятках,художніхтворахукраїнського народу.Вонискладають основу української лексики йформуютьнаціональніознакимови. Уроманісередекспресивнихпредставлені такими: >шматочок,струмочок,хмарки,гуцулик,гарбузик,чемненько,куценький,кволеньке,важенний,рудувата,сивуваті,будиночок,молодичка,гіллячки,запитаннячко,худібка,долівка,птаство,жеброта,злодюга,худобина.

>5.Словазапозичені ізіншихмов.

Одним зджерелпоповненнялексичного складубудь-якоїмовиєзапозичення.Вонивідбуваються як змовсусідніх держав, то й,видозмінюючись,піддаючисьвпливаміншихмов. УроманіМ.Івасюка “Балада про вершника набілому коней” авторомвикористаніемоційно-експресивні слова йцієїкатегорії:>талярчик (>грошоваодиниця),дукатик (>грошоваодиниця),здрав'ячко (здоровий 'я),борзенько (>швидко),козаченьки,татарва. Кілька слівпоходять ізтюркськоїмови, слова ізякої булизапозичені под годинумонголо-татарської навали тапізніше врізнихбойових походах.Використання ж автороміншихзапозиченихслівпов'язане ізтериторіальнимрозташуваннямБуковини.

-12-


2.3.Тематичнакласифікаціяемоційно-експресивної лексики.

>Стилістичнозабарвлена лексика романуМ.Івасюка “Балада про вершника набілому коней”тематичнокласифікується так: >І.Іменники 1. Наозначення особини:

Зпозитивнимзначенням: >найчастішевикористовуються приописіпобуту йстосунків уватазі МиронаДитинки, атакож припередачіознакзвичайних селян: Василька, сестричка,голубонька,козаченьки,Штефанко,молодичка,хлопчак,діточки, братчики,дитинка,гуцулик. Дляозначенняосіб ізпозитивнимознакамивикористовуютьсятакісуфікси як -до- , ->ичк-, ->очк-, ->оньк-, ->еньк-тощо.

>Прикладиречень:

1. Ті, >Штефанку , аби із книжкичитаєш. (>ст.164)

2. >Засвіт сталикозаченьки впохід ізполуночі.(ст.139)

3. І я такогозазнав, >Григорку.(>ст.159)

Зусього виднопозицію автора, йогоприхильнеставлення людям, котріживутьсвоєюпрацею,своїмивласними силамизаробляютьсобі нахліб, йглибокозневажливе – до тихий,хтонаживається наінших, на чужомупотові йкрові.

Знегативнимзначенням: >боярисько,паничик,людиська,звірюка,чоолов'яга,рубайло,давайло,бидло,боярчук,зарізяка, рубака,вайло,хлопчисько,жеброта,юрмисько,татарва,здоровань,злодюга.Найбільшвживанісуфікси вційкатегорії:->ськ-, -л-, що йстворюють ">згрубіле"звучання. Словацієїкатегоріїчастішевсьоговживаються призасудженні автором чипанівноїверхівки, чи людей, котрітерплять борошна йзнущання із себе,бо боятисяаби Герасимчука гірше. Проце й говорити словами головного героя роману МиронаДитинки: "..., >боненавиджу>рабів йстрахопудів".

2. Наозначенняпредметів:

- >предметидомашньоговжитку (>назвисвійськихтварин,сільсько-господарських культур,назвипредметівпобуту,

-13-


>грошовиходиниць тощо):>вужища (>шнурівки),місток,вогник,горнятко,віконечко,віконце,лавчина,долівка,будиночок,сідельце,винце,коняка,ягнятко,когутик,худібка,худобинка,маржинка,гарбузик,житечко, пшеничка,дукатик,талярчик;

- >назвичастинтілалюдини:кулачища,голівка;

- >назвипредметівнеживоїприроди: >гіллячки, палюга,гніздище,шматочок,клубища,сонечко,струмочок,зіроньки,доріжка;

- >назвипредметівживоїприроди: >птаство,горобчик,дубисько,дубище,вовчук.

3.Абстрактніпоняття: >боженько,божечко,часинка,янголятко,купка,дурничка,дрібничка, гульбище, божки,запитаннячко,видовисько.

4.Явища: >місцина,вітерець,вітрисько,морозюка,хмарки.

>ІІ.Прикметники

>Прикметники -ценайпродуктивнішачастинамовисеред тихий, щоможутьвживатисязізначеннямсуб'єктивноїоцінки. Цевикликаноспецифікоюлексичногозначенняприкметників - смердотіпередаютьознаку предмета,явища чи особини.Прикладамиекспресивнозабарвленихприкметниковихсуфіксівможуть бутитакі: ->еньк-, ->іньк-, ->ісіньк-, ->есеньк-, ->юсіньк-, ->ущ-, ->ющ-, ->уват-, ->юват-, ->езн-, ->елезн-, ->енн- тощо.

УроманіМ.Івасюкасуб'єктивномаркованіприкметникивживаються:

- наозначеннякольору: >синюваті,зеленувата,сіренька,біленькі,сивуваті,рудувата;

- наозначенняфізичнихвластивостейлюдини: >кволеньке,куценький,

>підсліпуватий,худорлявий,старезний, низенький,височезний,височенний;

- наозначення рис характеру:>вовкуватий,чудернацький,підленькі,

>мовчкуватий,пащекуватий, добренький, хитрий;

- якознакинеживоїприроди:>довжелезний,коротесенька,широченна,

>маленьке,грубезний,численна,величезна,важенний,свіженьке,добрячий,смачненьке,вузенькі,страшенна,глибочезний.

>ІІІ.Прислівники:

-зізначенням способу дії:>чемненько,хитрувато,борзенько.

-14-


2.4. >Класифікація лексем засфероювживання.

Зпоглядувикористанняукраїнська лексикаєрозгалуженоюсистемоюлексичнихшарів,кожен з якіоб'єднує всобі словапевноїсферивикористання чипризначення упроцесімовногоспілкування.

Основулексичного складумовистановить >загальновживана лексика, щовживається врізних жанрах всіхстилів йєстилістичнимтлом (тлом) дляіншихшарів лексики,якимпритаманнепевнестилістичнезабарвлення. Длязагальновживаної лексики невластивеоцінне чиемоційно-експресивнезабарвлення, але йчастиназагальновживанихслів,набуваючиемоційно-експресивнихсуфіксів,можепереходити врозряд >емоційно-експресивної лексики, котравикористовується вхудожньому тапубліцистичному стилях, в всіхпідстилях.Емоційно-експресивні слова,крімпонятійного,маютьще іемоційнезначення,вказують напозитивну чинегативнуоцінку і томумаютьекспресію (>тобтосильневираженнязмісту чиемоцій).Така лексика дляінтенсивноговираженняпочуттів,емоцій,позитивних чинегативнихоцінок, вонздатнавикликатиуявлення іасоціації. До такихслів належати: >любов,щастя, ласка,втіха,радість,мудрість, добро,благочестя,милосердя,щирість,чесність, кохання, торб, горі, шкода, туга, Дурень, недотепа,роззява,ледащо;

>матінко,доленько,серденько,донечко,хлопчисько,козаченько,дівчинонька,місяченько,кониченько, бабищі,гарнесенький,легесенький,самісінький тощо.

>Метоюданоїкурсової роботи було б : із тексту романуМ.Івасюка "Балада про вершника набілому коней"виписати йопрацювати слова ізсуфіксамисуб'єктивноїоцінки,тобтоемоційно-експресивні, а тому усівиписані словає прикладамисамецієїлексичноїгрупи.

>Середемоційно-експресивноївиділяється поетична лексика. Цевживаніпереважно впоетичномумовленні слова, котрінадаютьйомумелозвучності,урочистості,піднесеності,образності.Вониздатнівикликати в читачаестетичнунасолоду.Частина такихслів

-15-


>прийшла вукраїнськумову із фольклору:гай зелененький,хрещатийбарвінок, кониквороненький, козак молоденький,козаче-соколе,дівчина-калина,білеєличко,каріїочі,голубонька,серденько,чистеє полі,синєє море,місяцьяснесенький, темнанічка,буйнийвітер,вишневийсадочок,дрібнісльози, жива вода,золотіїшабельки,кленові мости,яснізорі. >Значнукількістьпоетичнихслівукраїнська мовауспадкувала зстарослов'янської: прапор,правиця,чоло,вуста,рамена, перли,благословляти,возлюбити, соратник, приязнь таін.Таку лексикуприйнятоназиватикнижною. Допоетичної лексики українськоїмовинадходитьпоповнення й ізхудожньогомовлення: чари,розкіш,мрія,надія,щирий,неозорий,леліяти,дитинно таін. Уроманівикористанітакі: >чистийструмочок,синіхмарки,сльозинка, ясназіронька,голубонька,світлеєсонечко,сідельце.

>Побутова лексикаохоплює слова, щоназиваютьпобутрізнихсоціальних груп.Вонанайближчестоїть дозагальновживаної, але йвідрізняєтьсяспецифічнимпобутовізмом. Ценазвиодягу, промов,їжі,хатньогоначиння,розваг,звичаївпевноїсоціальноїгрупи людей чижителівпевної територї.Наприклад:

Тутїлирознії потруй, І все із полив '>яних мисок, І самгарнії>приправи З нових >кленовихтарілок:

>Свинячу голову дохріну І >локшину напереміну,Потім із >підлевоюіндик; На закускукуліш й кашуЛемішку,зубці,путрю,квашу І із макоммедовийшулик.

(>І.Котляревський)

Уроманівикористовуютьсятакі слова ізцієїкатегорії;>винце,вужища (>шнурівки),вогник,місток,горнятко,віконечко,долівка,віконце,лавчина,будиночок,сідельце,дукатик,талярчик,житечко, пшеничка,гарбузик,ягнятко,когутик,коняка,худібка,худобина.

Лексиканайтіснішепов'язана ізжиттям народу.Вонапостійнореагує назміни всоціально-виробничому і культурномужиттінації

-16-


>виникненням новихслів йзникненням старих. Цезумовлюєнаявність умовіпостійно двохшарів лексики: активного йпасивного.

У активному словникумовиперебувають слова, що в даний годинувживаються часто вже немаютьзначеннядавності чиновизни.Пасивний запас української лексикистановлять:

а) слова, котрі ужезастаріли йвийшли чивиходять ізужитку;

б)нові слова, щоще незакріпилися і умовізагальновідомими тазагальновживаними. Отже, впасивномузапасі української лексикизберігаютьсяісторизми,архаїзми танеологізми.

>Тематично романМ.Івасюка "Балада про вершника набілому коней"єісторичнимтвором. Тому природно, що авторвдався довикористання широкого колаісторизмів,щобстворити колоритепохи, про якоїйдеться утворі, ізмаксимальноюточністюпередатиособливостісуспільно-економічного життя,побуту й культурибуковинців у XVI - XVII ст.

>Історизми -ценазвипредметівстарої культури,побуту.Приклади : смерд,кріпак,війт, князь,поміщик,осавул, земство,повіт, волость, губернатор, почет, жупан,очіпок,сап'янці, лакей; із роману: >боярчук,козаченьки,боярисько,паничик,татарва. Упроцесіісторичногорозвиткузникаютьокреміпоняття,предмети,звичаї, а із нимиперестаютьвживатися і слова, що їхньогоназивали.

Моваіснує у двох формах:звуковій (>усній) йписемній.Крімзагальновживаної лексики, котравживається й вусному, й вписемномумовленні, влексичномускладі можнавиділити слова книжкового та>уснорозмовного >забарвлення.

>Книжнезабарвленнямаютьтерміни, слова ізабстрактнимзначенням,більшістьзапозиченихофіційно-діловихслів,тобто та лексика, щоз'явилась (>запозичилась чивитворилась)писемним шляхом йвикористовуєтьсяпереважно вписемномумовленні:

демократизм, книга,експеримент,абітурієнт, шляхетність,філософія,градація, контекст,властивість, характеристика,ювілей, форум,патріотизм, антитеза таін.

Навідміну відслів книжковогозабарвлення,уснорозмовна лексикамаєконкретнішезначення, воназагальновживана і всім

-17-


>зрозуміла.Переважноце слова,успадковані російською мовоюусним шляхом зпопередніхетапів життя тарозвиткунашоїмови чи ізсусідніхмов.Усномовна лексикаохоплюєшироке колоназвнайнеобхідніших зрозуміти,предметів, промов,загальнозрозумілихявищ,процесів,змін,якостей йвластивостей:день,ніч,сонце,місяць,рік, вода, земля, небо,віз,дощ, людина,палець,дім, корова,спати,їсти,робити,ходити, гарно, зле, веселощ,сумний тощо.

>Уснорозмовна лексикаекспресивніша,емоційно болеезабарвлена.Вонамаєбагатусинонімію,включаючи ідіалектні (>вузькотериторіальні) тапросторічні (>позалітературні) слова,згрубілі,знижені,лайливі:>ходити,швендяти,шкутильгати,шкандибати,пхатися;спати,дрімати,куняти;обличчя, вид, особі, піка;нероба,ледащо,ледар;робити,трудитися,ішачити;гарний, спритний,файний;кукурудза,пшінка,качани;огірки,гурки,вгірки;красуня, пава тощо.

>Уснорозмовна лексикамаєбагатуфразеологію,котра,власне, діятися ізуснорозмовної лексики іпоповнюєсинонімічні виряджай:

>обманювати,брехати,замилюватиочі; говорити,балакати,ляситочити;втекти,зникнути,накиватип'ятами;гуляти,нічого неробити,байдикибити,байдикувати; самотня, як горох придорозі таін.

як приклад, можна навестизразкихудожньоговикористанняуснорозмовної лексики в творчостиІ.С.Нечуя-Левицького:

Ми ізЛевадихою >шусть уконоплі та іприсіли. А Палажка>приструганилась докриниці, глянула на >цямрини, зазирнула у >криницю та ібубонить сама до собі: "Де жцеділосямоєвідро?"Вонатуди круть, >сюди верть,>блиснула маленькимичорнимиочима поконоплях, побур'янах. А окуляри то йблищать одзлості,наче в гадюки,неначе із їхньогоіскри то йсиплються. А далівгляділа >відро та і >полізла вкропиву.Кропива жалитиїї в литки, до рук, а воначухає литки талаєкропиву.

Якщо >тягнеться мой Омелько шляхомпопід містами, адячиха ходити посвоємугороді та ізачепила його:сперлась на тин та і >вишкірила до його своїбіліциганськізубища. Я беру воду ізкриниці

-18-


та все дочиста >бачуз-закущакалини.Дивлюсь: мойкапосний Омелько >задивився нанеї та ісобі >показуєїйзуби,ще іпочавлюбенько >балакати із нею.Вже і не знаю, де в його та мовавзялася? як до мене говорити, то >тягне тих слова із рота,неначез-підземлівикопує, а додячихидесь словавзялися!

Уромані "Балада про вершника набілому коней"середслів зсуфіксамисуб'єктивноїоцінки практично усі належати доуснорозмовних через ті, що смердотіемоційнозабарвлені.

Лексикамовипостійнозбагачується. Упроцесімовногоспілкуванняодне і ті жсамепоняттяхарактеризується ізрізнихбоків,виділяютьсянові йогоознаки. Цепризводить доутворення новихслів. У лексемахможевідбиватисьставленнямовців допредметів реального світу,їхніемоції таволевиявлення.Між словами, щопозначаютьоднерозгалуженепоняття чи йогокомпоненти чирізнівідтінки іоцінки,встановлюютьсяблизькізв'язки.Їхназиваютьсинонімічними, а слова -синонімами.

>Декількасинонімів, щомаютьоднеспільнезначенняназивають >синонімічним поруч. УроманіМ.івасюка зслів, щомаютьсуфіксисуб'єктивноїоцінки можнаскластитакісинонімічні виряджай:

- >широченний,грубезний;

- >ягнятко,маржинка;

-хлопчисько,бахурисько;

-чолов 'яга,здоровань;

- рубака,зарізяка;

-юрмисько, гульбище;

-вовчук,звірюка;

-боярчук,паничик;

- низенький, маленький,куценький,коротесенька;

-вовкувате,мовчкуватий;

-численна,величезна,важенний.

Українська мовамаєрозгалуженусиноніміку, щосвідчить проповнокровнийрозвитокмови ібагатствоїївиражальнихзасобів.Джереламиформуваннясинонімікиєрізністилістичні шари

-19-


лексики. Усинонімічних лавахсходяться словакнижні ірозмовні,давні ісучасні,власні ізапозичені,фольклорні йлітературні:>відгук –рецензія, відсоток — відсоток,сільськогосподарський —аграрний, Батьківщина — Вітчизна, губи —вуста, лоб —чоло,обличчя — вид – образ – піка,очі — лазнички, півень — когут, гарно — спритно —файно,обрій –небосхил —виднокрай —крайнебо — обрій,віщий —пророчий.

>Антонімами >називаються слова ізпротилежнимзначенням.Характерноюрисою паріантонімівєїхняспільністьлексичногозначення, томуантонімічна пара -цезавжди словаоднієїчастинимови. Зслів романуМ.Івасюка "Балада про вершника набілому коней", щомаютьсуфіксисуб'єктивноїоцінки можнаскластитакі паріантонімів:

- >вузенький —широченний,грубезний;

- >височенний — низенький,куценький,коротесенький;

- >чолов 'яга -дитинка (контекст.);

- >бидло -боярчук,паничик;

- >коротесенька —довжелезний.

>Антоніми широковикористовуються вхудожнійлітературі якстилістичнізасоби. З нихутворюєтьсястилістичнафігура – антитеза.Цезіставленняпротилежнихобразів, думок,явищ, урезультатіякогоформується контраст,протиставлення.Антитезаувиразнює текст,робить йогочіткішим,точнішим,наприклад: Я піду за волюпроти рабства, явиступлю за правдупроти вас! Мипаралітики ізблискучимиочима,великі духом, силоюмалі; Я честьвіддам титану Прометея, що нетворивсвоїх людей рабами, щопросвіщавне словом, авогнем, >боровся надпокорі, азавзято, ймучився не тридні, а безліку, та не назвавши свого тиранабатьком, а деспотом>всесвітнім, й проклявши,віщуючи всім богам зазагибель ( ЛесяУкраїнка ).

>Антоніми ускладіантитези частозустрічаються внародній творчости,зокрема впіснях,казках,прислів'ях,приказках: >Ситий голодного нерозуміє. >Багатомущастя,авбогомутрясця.М'яко>стелять, та твердоспати. >Мудрий в усіхкаже, щознає, адурнийв повному обсязізнає, щокаже.

-20-


3. >Стилістичномаркована лексика,частиноюякоїєлексемисуб'єктивноїоцінки,належить досліввузькогостилістичногопризначення. Докомунікативноїфункціїцихслівдодаєтьсяще іемоційно-екпресивна,тобто смердотієще ізасобамивиявленняоцінки, настрою,почуття.

>Поняттястилістичноївиразності текстувключає у собівміння точновизначитистилістичнумаркованістьлексичноїодиниці, атакожточність словесногопризначення предмета думи, що частовикликаєпоявуобразності.Крім того,виразність –ще ідинамізммовлення, йоговідповідністьлітературним нормам, котрапосилюєтьсявикористаннямрізної запоходженням йвживанням лексики.

>Колоемоцій, щовиражаєтьсясуб'єктивнозабарвленоюлексикою,доситьшироке: тут йурочистість, йпестливість, йпрезирство, ііронія, йнасмішка, йзгрубілість.Основнамасацихслів,потрапляючи уцілкомвизначений контекст,набуваєще ідодатковихсупровіднихемоційнихвідтінківзначення.

УроманіМ.Г.Івасюка "Балада про вершника набілому коней"емоційномаркована лексикавживаєтьсядосить широко.Переважнабільшістьїї діятися задопомогою морфемемоційно-експресивноїоцінки. Зазначеннямсередцієї лексикивиразновиділяєтьсянайбільший пластслів, задопомогою які читач легкоздогадується проавторськеставлення доти чиіншого персонажеві.Слідвказати й на ">соціальну"маркованістьемоційної лексики уромані:представники ">верхівки"зображуютьсяпереважно негативно, задопомогоюсуфіксівзгрубілості (->иськ-, ->ик-, ->юк-, ->чук-, ->ло-, -півдня-), аселяникористуютьсяприхильністюписьменника (-до-, ->ичк-, ->очк-, ->оньк-, ->еньк- тощо).

Запоходженнямбільшістьемоційно-експресивнихслів,ужитих вромані "Балада про вершника набілому коней",єспільнослов'янськими,східнослов'янськими чивласнеукраїнськими.Зустрічаютьсясередцихлексичниходиниць ііншомовнівкраплення (>талярчик,борзенько,татарва,дукатик,козаченьки), щодопомагаєавторовівідтворитиісторичний тамісцевий колорит.М.Івасюк, природно, широкодемонструє у

-21-


>своємуроманізахідноукраїнськийдіалект,зокремапівнічнобуковинську йгуцульськуговірки (>бахурисько,горнятко,когутик,маржинка тощо).Доречне йзастосуванняісторизмів, щовизначенотематикою роману. Слова ззначеннямсуб'єктивноїоцінки вромані "Балада про вершника набілому коней"єпоказникамисхвалення чинесхвалення авторомзображуваного.

Отже, короткопідіб’ємопідсумок подвищесказаним:емоційно-експресивнівідтінкизначення словає одним зскладниківстилістичної характеристики його. Цеважливий чинник придоборімовнихзасобів: слова іземоційно-експресивнимзначеннямвживаютьсяпереважно у тихий текстах, депостійно йпослідовновиявляєтьсяемоційно-оцінне,характеризуючеставлення дооб'єкта.Найчастішецерозмовнемовлення,окреміжанрипубліцистики й, особливо,художнітексти.Аджесамехудожній стильєнайбільшсуб'єктивним,бо,відтворюючидійсність ухудожніх образах, митець, як правило,дотримуючисьпевноїпозиції, неможезалишатисябайдужим. Томусуб'єктивна лексикаєдужеважливою длявизначення ідеїбудь-якогохудожньоготвору.

-22-


Списоклітератури

  1. >Горпинин В.О., Гриценко О.П. таін.Складні запитаннясучасногоукраїнськогоправопису. - До., 1980. - 223 з.

  2. >ВихованецьТ.Р. таін.Граматика українськоїмови:Посібник.

- До.,1982.-209с.

  1. ВолохО.Т. таін.Сучаснаукраїнськалітературна мова. -2-ге " вид.,доп. й перероб. - До., 1989. - 332 з.

  2. Коваль О.П.Практичнастилістика Сучасної українськоїмови. –3-тє вид.,доп. й перероб. - До., 1987. – 305 з.

  3. >КоконенкоП.П. таін. Українська мова:Навчальнийпосібник. – До., 1992. –224с.

  4. >ЛадоняІ.0. Українська мова:Посібник. – До., 1993. - 142 з.

  5. Леонова М. В.Сучаснаукраїнськалітературна мова:Морфологія:Навчальнийпосібник дляфілологічнихфакультетівуніверситетів. - До., 1983. - 264 з.

  6. >Огієнко І. Українськакультура.-К.,1991.-364с.

  7. >ПаламарЛ.М.,БехО.А.Практичний курс українськоїмови:

>Навчальнийпосібник. -До., 1993. - 190 з.

  1. ПлющМ.Я.,Бевзенко С.П. таін.Сучаснаукраїнськалітературна мова:Підручник. - До., 1994. ->414с.

  2. >ПономарівО.Д.Сучаснаукраїнська мова:Підручник. – До.,1997.-400с.

  3. Структура та семантикамовниходиниць уфункціональномуаспекті:Збірникнауковихпраць. -Чернівці, 1996. ->212с.

  4. >Українськийправопис. - 4-те вид.,випр. йдоп. -

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація