Реферати українською » Языковедение » Омонімі Як засіб творення каламбуру в анекдотах


Реферат Омонімі Як засіб творення каламбуру в анекдотах

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>ЗМІСТ

>Вступ

>Основначастина

>Висновки

>Додатки

Списоквикористаноїлітератури

>ВСТУП

Черезусюісторіюестетики проходитискептичне відкиданняможливостівизначитикомічне йпостійніспроби, Незважаючи наце,дати йогодефініцію.Ад.Цейзінгназивавусюлітературу прокомічне ">комедієюпомилок" увизначеннях.Н.Гартманказав, щокомічне -найбільшскладна проблемаесте тики.Дійсно,сміхначе ртуть.Він легковислизаєз-під рук теоретика. У цьомускладність, але й небезнадійністьдослідженняприродикомічного.

>Ю.Б.Борєввизначає >комічне яксмішне, щомаєпевну йсоціальнузначимість йестетичну природу.Комічневикликаєсоціальнозабарвлений,спрямований напевнийоб’єктсміх.Сприйняттякомічногообумовленеісторично і національно. Це, яккаже сам автор,щедужезагальні характеристикикомічного, щоохоплюють йогооб’єктивну йсуб’єктивнусторони внайбільшзагальній йнедиференційованійформі.

За словамиШіллера: ">Життясерйозне -веселемистецтво". Отже, ">смішні"літературніжанритежмистецтво. І донаписаннятворів, котрімають наметізвеселити читача,потрібнопоставитисясерйозно, як й довсьогожиттєвого. Анекдот, як один звиявів "веселого жанру"тежмає своїканони,він винен бутистислим урозмірах й,звичайно ж,викликатисміх. Про природусміху говоритиважко, іздослідженьлікаріввідомолише ті, щовінпродовжує життя.Отож, можнасказати, що нагумористівпокладененелегке заподіяння,борозумітигумор,любитивеселе й самомуписати так,щобвикликати, не каджу уженестримнийсміх, буцайделікатнуусмішку читача, - торізніречі.Требавідчувати,розумітисміх,володітитимирізноманітнимимистецькимизасобами, щопороджують його в читача.

>Темоюцієїкурсової роботиє: ">Омоніми якзасібтворення каламбуру в анекдотах", щодає намможливістьдосить детальнорозкрити один ззасобівствореннясміху – каламбур.

>Метоюєдослідженняомонімів, за допомогою якітворятьсякаламбури.

>Говорячи про >актуальність тими,потрібнозвернутиувагу того факт, що всучаснійтеоретичнійлітературі запитання прокомедійнізасобимайже не переносити. А томуцієюроботою михотіли бдоповнити тихнадбання, що ужеє й,можливо,звернутиувагуіншихдослідників до тим, котрістосуютьсяствореннясмі ху, авідповідно, йгарного настрою влюдини. Іпотрібнопам’я таті, щосміхпродовжує життя. Чиє щось болееактуальне?

Нашакурсова роботаскладаєтьсязівступу,основноїчастини, з висновками,додатку та спискувикористаноїлітератури.


>ОСНОВНАЧАСТИНА

>Омоніми якзасібтворення каламбуру в анекдотах

 

>Приблизно черезпіввіку анекдотвідсвяткуєсвійпівторатисячолітнійювілей, та, Незважаючи натакий вельмиповажнийвік, анекдотзавждимолодий. (З “>бородою”вінможе бути й в юномувіці – така ужепрофесія!)

Про.Нікітенкопише: “>Найголовнішимирисами добро трояндказаного анекдотуєлаконічність,легкість ймистецтвозберігати силу іосновну йогоідею докінця, ізакінчитиостаннійчимосьнеординарним йнесподіванним”[1].Отож, вцентрі анекдотузнаходиться чудова,несподівана,відвертобезглуздаподія, щовипадає зщоденноїтечії життя.Крім тогоцябезглуздістьнаростає йповністюотримуєвирішеннялише вбурхливому,гостромуфіналі.

Анекдот (>грец.anekdotos -небачений) – коротка,уснаоповідьгумористичного чисатиричного характеру ізнесподіваною ідотепноюрозв’язкою. У основу анекдотузвичайнопокладенийнеординарний,потішний йповчальнийвипадок,якийсуперечитьтрадиційнимуявленням прожиттєвіявища [11, 28].

>Термін “анекдот”впершез’явився уВізантії, вкнизіісторикаПрокопіяКесарійського “>Таємнаісторія” (550рік), щорозповідала проскандальнухронікуімператорського двору. Уперекладі ізгрецькоїцейтермінозначає – >невиданий, тієї що непідлягаєрозголосу. УчасиПрокопія под анекдотамирозумілирізніміськіплітки, чуйні,пересуди,балачки,поголоси тощо.Згодом –оповідання (>здебільшого короткій нозі,власне,мініатюра) провидатнихісторичнихосіб чизнаменитих людей, проїхнівисловлювання, чи про тихкурйозні,нестандартніісторії таситуації, у котрі смердотіпотрапляли.Вершиноюранньоїанекдотичноїлітератури стализбірники “>Римськідіяння” наЗаході та “>Тунгаїмагхікани” (“>Смішніоповідки”)Абу-ль-Фараджа – наСході. У VстоліттівийшовтакожзбірниканекдотівфілологаГієрокла таіншіподібнівидання.

>Згодом анекдотпочавстрімкорозширювати своїмежі,захоплюючи однукраїну задругою, й,врешті,цимтерміномпочалиназиватигумористичні (>дотепно-смішні),лаконічнімініатюри (>буває, що і два рядки: запитав –відповів), ізгострим сюжетом йнеодміннонесподіваною,комічноюкінцівкою. Це “>найбільшедосягнення анекдоту –несподіванакінцівка,завжди непростодотепна, а – парадоксальновлучна” [20, 8].

>Термін “анекдот” вукраїнськійлітературівпершевжив у 1822роціГригорійКвітка-Основ’яненко в газеті “>ВісникЄвропи”. А 37 років у тій вКиєві було бопубліковано “>Маленьку книжку українськиханекдотів” –родоначальницю всіхнаступнихзбірок українськихмініатюр.

“>Пізнавальнацінність анекдотуполягає до того, щовіндає намуявлення пролюдськувдачу,суспільнівідносини,психологію, подивися,уявлення людей, як правило,визначеного, конкретногоісторичногоперіоду” [14, 138].

 На шкода,цейважливий жанр досі неудостоєнийналежноїуваги й доцихпір незайняв гідногомісця влітературі.

Одним ззасобівствореннякомічного в анекдотахє каламбур. Улінгвістицідотепер немаєєдиногорозуміннясутності каламбуру, щовідбивається і утермінологічномурозмаїтті.Цейприйомще частоназивають “>гроюслів”, “>словеснимдотепом”, й т.д.Причомузмістцих зрозуміти йїхнєспіввідношення частотрактуютьпо-різному.

Одне слово каламбур мизобов’язанівестфальскому баронуКаленбергу, щопрославився придворіЛюдовікаХVпостійнимидвозначними,мимовільнимидотепами: неволодіючи вдостатніймірі мовою,він безбожнонівечивфранцузькувимову.Французижорстоковідомстилибаронові,понівечивши йогопрізвище йзалишили в такомувиглядінаступнимпоколінням. З годиною ззначення слова «каламбур»зникелементвипадковості, йтеперцестилістичнийзворотвимови чимініатюравизначеного автора, щозасновані накомічномувикористанніоднаковогозвучанняслів, котрімаютьрізнезначення, числів чи групслів, щомаютьподібнезвучання, чи жрізнихзначень саме його слова й словосполучення.

Граслів – >використаннязвукової,лексичної,граматичноїформимовниходиниць (>слів, їхнього окремихзначень тачастин,фразеологічниходиниць,синтаксичнихконструкцій й т.п.) длястворенняпевнихфонетико- тасемантико-стилістичнихявищ, щоґрунтується назіставленні йпереосмисленні,обіграванніблизькозвучних чиоднозвучниходиниць ізрізнимизначеннями. Граслівототожнюється із каламбуром,протеостаннійфактичноє лише одним ізїїрізновидів.

Грасліввикористовується длятрьохцілей,однією із якієствореннякомічно-сатиричногоефекту (каламбур) [19, 113].

якбачимо, каламбур не можнаототожнювати згроюслів,боостаннєпоняттяширше. Томунадалі ми будемо вестимовулише про каламбур й йоготворення задопомогоюомонімів.

>Нижче миприводимовизначення каламбуру, щовзяті ізрізнихсловників.

>Каламбур (франц.сalembour –граслів) –стилістичнийприйом в основіякогоправлятьомоніми,пароніми,будь-якіформиполісемантичності; частовживається вкомічному чисатиричному контекстах. [14, 286].

>Каламбур (>фр.calembour) -граслів,заснована нанавмисній чимимовільнійдвозначності, щопородженаомонімією чиподібністюзвучання йвикликаєкомічнийефект [8, 148].

>Каламбур –жарт,заснований накомічномувикористанніслів, щоподібно звучати, але ймаютьрізнезначення [9, 140].

>Каламбур –дотепнийжарт,заснований навикористанніслів,подібних зазвучанням, але йрізних зазначенням, чи навикористаннірізнихзначень саме його слова;граслів. [16, 128].

У нашійроботі каламбуррозглядається якрізновидгрислів. З всіхпідданиханалізовівизначень цого прийомунайбільшповно й точно йогосутністьвідбита увизначенні, якудає ВеликаРадянськаЕнциклопедія.

>Каламбур -стилістичнийзворотвимови,заснований накомічномувикористаннірізнихзначеньоднаковихслів числів, щоподібно звучати (>графічнооформлених), але врізнихзначенняходнієї ітієї ж зназваниходиниць. Результатом такоговикористанняєсемантичнобагатоплановітексти, щовідрізняютьсягумористичною чисатиричноюспрямованістю.

>Основнастилістична позначка каламбуру –комічнийефект чисатиричнезвучаннявизначеного пункту тексту, наякомузосереджуєтьсяувага читача.

Отже, каламбур -цеграслів, щопобудована назіткненнізвичногозвучання ізнезвичним йнесподіванимзначенням.

>Елементом, щозабезпечує каламбурууспіх,єнепередбачуваністьтієї чиіншої ланки вланцюзімовлення, так званьефектнесподіванки.Поява шкірногоелементамовноголанцюга як бівизначається всімапопереднімиелементами йвизначає усінаступніелементи:одночасно чипослідовно читачсприймає двазначення,одне із які неочікував.

>Сутність каламбуруполягає всутичці чи,навпаки, унесподіваномуоб’єднанні двохнесуміснихзначень воднійфонетичній (>графічній)формі.

>Основнимиелементами каламбурує, із одного боці,однакове чиблизьке, доомонімії,звучання (у томучислі і узвуковійформібагатозначного слова в йогорізнихзначеннях), ізіншого боці –невідповідність, доантонімії,міждвомазначеннямислів,компонентівфразеологічноїєдності.

1.   Начальник доручившикритикувати собі, якзавгодно. Алі якйому >завгодно, на сказавши.

2.Суддя. Яка випрофесія?

>Засуджений. Я >соліст.

>Суддя. А деспіваєте?

>Засуджений. Неспіваю, я >солю капусту,огірки,помідори.

>Каламбур –цедотеп, щовиникає набазівикористаннявласнемовнихзасобів.

Слововолодіє великоюкількістюкомедійно-виражальнихможливостей.Різнийзмістслів,однакових зазвучанням,дозволяєкомедійнозблизити йспівставитизміст зрозуміти, щовиражаютьсяцими словами.Вже простаомонімічнаблизькістьслівміститьбагатіможливості длякомедійноїобробкижиттєвогоматеріалу.

>Каламбур, будучиорганічнопов’язаним зприродою танаціональноюспецифікоюпевноїмови,складає особливо багатотруднощів приперекладі наіншумову. Людиною, Яка незнаємовиоригінала, у томущобвідчути всю “>комедійнунасолоду” йдотепність каламбуру, частонеобхідний нелишедослівний переклад, але й іспеціальнікоментарі.Прикладомможутьслугуватитакіанекдоти:

1. >Священикпрогулювавсялісом й читавшисвіймолитовник. Колісвятийотецьпіднявочі до неба,вінраптомпобачив ногилюдини, котраповісилася.Священиквийнявсамогубця ззашморгу, повернувши до життя, іпочавдорікатийому:

-    Коли вас привело до такогозлочину?

-    >Падре, Менізанадтонабридломоє життя.

-    Чинамагалися візнайтивтіху врелігії?

-    Ні!

-    >Відкрийте книжку. Візнайдете словапідтримки йгарнупораду.

Тієї, щотільки-но воскреснуввідкрив книжку й прочитавши: >Repons >toi[2].

2. Володів задарма слова, але й слова не вимовляв задарма: був платним лектором (ріс.).

3.   -Бреете?

-    Так, лише “Невою”.

-    Я і не вию.

>Каламбурвиникає уФранції вперіодрозквітуабсолютноїмонархії, Якавиступала вякостіцивілізуючого центру національного життя. Невипадково, щосамефранцузькевизначеннягрислів “>сalembour”отримуєміжнароднезначення й входити уіншімови.

Великакількістьдослідниківкомічного (>З.Фройд,Фішер,Ліппс)відносять каламбур донижчого сортудотепності. Аліценеісторичнетвердження: дляфранцузького придворного життяХVІІ -ХVІІІстоліть каламбур буввищоюформоюдотепу. “У йоголегкості,блискові,безтурботнихвеселощах бувпевнаестетичнавідповідністьхарактерові життявищихшарівнації, котрівизначалиїїдуховне життя” [4, 138].

>Вміннякаламбуритивисокоцінувалося й було бсвоєрідноювізитноюкарткоюлюдини.Ю.Б.Борєв усвоїйкнизі “Комическое” наводити, якілюстраціютогочасноїдійсностітаку притчу:

Одного разуЛюдовікХVзахотівперевіритидотепність одного ізчленівсвоєїсвити.Монарх сказавши цьомукавалерові, щохоче статі сюжетом йогодотепу, на щопридворнийвдаловідповів: “Leroin’estpas >sujet”. “>Sujet”означає й “сюжет” й “>підданий”, -звідсидвозначність йграслів увідповіді: “король – не сюжет”, “король – непідданий” [4, 184].

Кожна мовамає своюспецифічну системуідіоматичнихзворотів,синонімів таомонімів.Вонилягають основоюкомедійнихмовнихзасобів йвпливають нанаціонально-стильовусвоєрідністьгумористичноготвору.

>Розглянемо, щоявляють собоюомонімивзагалі, таособливості їхнівикористання ізметоюствореннякомічногоефекту в каламбурах.

>Омонімами (грн.homos -однаковий,onyma -ім’я)називають слова, що звучати йпишутьсяоднаково, але й немаютьнічогоспільного увластивихїмзначеннях [6, З. 149].

>Омонімиз’являютьсявнаслідокзвуковихзмінслів упроцесірозвиткумови,випадковогозбігузвучання словарідноїмови йзасвоєного ізіншоїмови, атакожвипадковогозбігузвучання формрізнихслів.Наприклад: >ліра (>музичнийінструмент) й>ліра (>грошоваодиниця); >жати (серпом) й >жати (>тиснути); зав’яз - >зав’яз, не із граба –незграба.

>Розрізняютьомонімиабсолютні (чиповні) йнеповні.

>Повніомонімибувають вмежаходнієїчастинимови.Звуковий складабсолютнихомонімівзбігається в всіхграматичних формах: >двір (>господарськаділянка, наякійрозміщуються приміщення тамісцебіля них) й >двір (монарх й йогооточення);>деркач (невеликийперелітний птах ізжовтаво-буримоперенням, щомаєхарактерний скрипливий крик) й >деркач (>стертийвіник); сага (>давньоскандинавське чидавньоірландськеепічнесказання пролегендарнихгероїв таісторичнихдіячів, щомаєпрозову форму ізвіршованими вставками) й сага (>річковазатока) [10, З. 419].

>ОГОЛОШЕННЯ: “>Дуже люблюрусявихдівчат із >косою. Налітонеобхіднодві-три, котрі буміли >косити внезручнихмісцях...”.

>Неповніомоніми –це слова, щозбігаютьсязвучанням над всіхграматичних формах,наприклад: >студія/студії (>майстерняживописця чи скульптора,художній читеатральнийнавчальний заклад,кіностудія) - >студії (>навчання,ретельневивчення чидослідженнячого-небудь); >лицювати (>перешивати,перелицьовуватиодяг: >лицюю,лицюєш,лицює,лицюють) – >лицювати (>личити:вживається лишеформитретьої особини >лицює,лицюють) [10, З. 420].

>Омоформаминазиваютьморфологічніомоніми, щовиділяються напідставі звуковогозбігу йоднаковогонаписання формслів, що належати дорізнихлексико-граматичнихкласів чи ж >різних форм одного і того ж слова,наприклад: стукіт (формаН.в. -З.в.одн.іменника) - стукіт (>специфічназвуконаслідувальна (>вигукова) форма,співвідносна зазначенням іздієсловомстукати) [10, З. 422].

>Омографи –цеорфографічний типомонімів, котріутворюють слова,однакові занаписанням, але йрізні зазвучанням.Відмінність узвучаннізумовлюєтьсярізноюпозицієюнаголосу як улексичнихомонімах, то й у формах одного й того ж слова,наприклад: >деревина (>одиничне дерево,порівн.також: >картоплина,цибулина тощо) - >деревина (>матеріал длябудівництва тавиготовленнярізнихпредметів) [10, З. 422].

>Омографи невикористовуються притворенніанекдотів,бомаютьрізнезвучання, щоєголовним присприйняттіжарту чидотепу.

>Явищеомоніміїдужепоширене вмові нарізнихїїрівнях, тому вкожномурозділі (>словотвір,морфологія, лексика йфразеологія, синтаксис) миможемо говорити проомоніміюзначущихлінгвістичниходиниць.

>Протеомонімічністьможевиявлятись надмові, а й умовленні. Упроцесімовленнявідрізкибільшої чименшоїтривалостіможутьзбігатись узвучаннівнаслідокфонетичнихпроцесів (займ. мене йдієсл. міні, ім. поли йдієсл. полі) чи ж:внаслідокневірногочленуваннявідрізкамови нафонетичні слова.

-    >Отомайстри, відмолодці!

-    Ну насзвичайно не три, але й і то щоправда –молодці.

Увипадках, колиіснуютьневідповідностіміжвимовою йправописом,з’являютьсяомофони.

>Омофони –це слова, щозбігаються завимовою в всіх чи окремихграматичних формах,протемаютьрізнезначення йвідміннеграфічнезображення. [10, З. 425].

Отже,омонімія –цемовнеявище, яку, як довеликращіписьменники,дужепотрібне вмові.Дехто ізвчених у20-ті рокта велиборотьбупротивживанняомонімів,бо,нібито, смердотістворюютьнепорозуміння узмістівисловлювань. Направду жнаявністьслівомонімів длямови нестановитьзвичайновеликоїнезручності,борізнізначення слова (щобуваютьздобуті ізжиттєвої практики, ізнавчання, з живогоспілкування тощо)приховано лежати у нашійсвідомості, йлишепевнезначення слова, якупотрібне конкретноївипадку,виникає ми увідповідний моментговоріння числухання. Узв’язку зцимЛ.А.Булаховськийзазначав: ">Боротьба ізомонімією й вмасовій, й влітературніймовініколи недосягаєабсолютнихрезультатів: у всіхмовах, тільки в – понад, вінших – менше,залишаєтьсязначнакількістьомонімів, що не стоятисерйозно назаваді точномурозумінню, будучисупроводжуванііншимимовнимиознаками,здатними забезпечитиясністьвисловлюваної думинасамперед, йвзагалі –виразним контекстом.Можлива неясністьфразногозмісту,залежна відвластивихмовіусталених унійомонімів, ...можезнайтисвоєспеціальнезастосування в гру словами,дотепнихнавмисноорганізованихнепорозуміннях,легкерозплутання якідаєсвоєріднунасолоду" [10, 432].

якбачимо,Л.А.Булаховськийкаже, щоомонімія влексиціінодівиконуєпевні заподіяння,зокрема, нанійінодібазується

>гра словами (каламбур).Зразкитакоїгриомонімамидає нам народнатворчість.Наприклад,такийдотеп: ">Їжте,гості, борщ – пироги несуть".Дотепність цоговисловуполягає до того, що слово несуть можнарозуміти якдієслово (несуть - теперподадуть настіл) й якприсудкове слово "немає" (вдіалектах несуть >маєтакезначення).

Уконтекстіомонімивиконуютьстилістичніфункції,зокремавикористовуються якзасібствореннядотепів,каламбурів,образностівислову,наприклад: >Погана та матір, що нехочедітей матір; Триразів три -дірка якщо. Алі все-такиосновноюстилістичноюфункцієюомонімівєдосягненняжартівливого,іронічногоефекту наосновісловесноїгрипародійногоспрямування.Омонімивводяться в контекст зспеціальноюметоюствореннядотепності,гострослів’я.

Отже,підсумовуючи всі ті, про що сказановище, можназробититакийвисновок: каламбуріснує тоді, колинаявнеподвійнерозуміння слова. Алі ">комічнимелементомвінстає до тогоразі, коли одномузначення слова, на якунатякається,виражаєнасмішку" [14, 207].Порівняймо:

1) “Лукаш: Ой, скажи, дайпораду,

  якпрожити бездолі?

         Частка: якодрізанагілка,

 Коливаляєтьсядолі” (ЛесяУкраїнка);

2) -як справ?

      - як справа, то йзліва (>жарт).

Упершомувипадкуавторка ">грає словами" ізметоюпередати весьтрагізмситуації, щосклалася, подчеркиваетбезнадію,виражаєвнутрішнінастрої персонажа. А віддругий –>якраз йє прикладом каламбуру –комічногоелемента.

>Вдалеспівставленняспівзвучних форм, їхньогообігрування умовленнівикликаєнеабиякузацікавленість. Алінеобхідно бутиобережним услововживанні,бо вдеякихвипадкахомонімія (тасуміжні із неюявища)можепризвести доперекрученнязмістувисловлювання,недоречногокомізму.

Прикоментуванні футбольного матчу:  “>Сьогодніфутболісти залишили полі без >голів;

“Наекранітелевізора вібачитеАндріяШевченка угарній >комбінації”.

 

>ВИСНОВКИ

>Дотепнийгуморналежить до тихийдуховнихвитворів, котрініколи йніде нестаріють.Сміхдопомагає жити і боротися,переносити хвацько,скрашуватитруднощідолі.Веселість –найкраща рисулюдськоїсутності,тож йзмуситилюдину сміятися – найблагородніше “>насильство”.Посмішкаможез’явитися налюдськомуобличчілишевнаслідокчогось –хоча бпочутоївеселоїісторії, того ж анекдоту.

Колитаке анекдот,історію йогопоходження йстановлення,первісне йвториннерозуміння анекдоту, йогозначення – разом узяте мивказали у нашійкурсовійроботі.Спробувалитакожуточнитивизначення каламбуру,виокремити його із рядуподібних зрозуміти, навелиприкладивикористаннякаламбурів –комічнихелементів,зокрема в анекдотах.Крім того,дослідиликаламбури, щотворяться задопомогоюомонімів. Для цого намдовелосярозглянутиомоніми й всутолексикологічномуаспекті, йчастковорозкритистилістичніфункціїомонімів.

У нашукурсову роботу мивводимододатки (“>Анекдоти проШтірліца якілюстраціякаламбурівомонімічногопоходження”), дерозглядаємокаламбури, щостворюються урезультаті “>буквалізації”фразеологізмів,використаннябагатозначностіслів такаламбури, котріпобудовані назіткненніомонімів.Остання група представленанайбільшповно. У анекдотах, щозасновані навикористанніомоніміввиділяємогрупу їхнього зкаламбурами-нісенітницями.

Отже, нашимнауковимдослідженням ми (>сподіваємося) довели, щоомонімивідіграютьважливу роль утвореннікаламбурів, до тогочислісприяютьпоявігумористичногоефекту. Акаламбури (>взагалі ізокрема тих, щовиникають набазіомонімів) частовикористовуються пристворенніанекдотів.


                                     ДОДАТКИ

>Анекдоти проШтірліца

якілюстраціякаламбурівомонімічногопоходження

>Переглянувшивеликукількістьанекдотів таматеріалів, котрістосуються цого жанрулітератури, миприйшли довисновку, щоанекдотичнийепос проШтірліца – Єдиний, уякомукаламбуривідіграютьтакуважливу роль. Цевиглядає парадоксально,аджеєепопеї про ВасиляІвановичаЧапаєва й Петьку, про нових “>росіян” (“>українців”),багатосерійніанекдоти про Шерлока Холмса й доктораВатсона, крокодила Геннадія й Чебурашки, про Вовочку та багатоінших, талишесеріяанекдотів проШтірліцаудостоїласятакоїуваги. Алі цьомуєлогічнепояснення:двоплановість каламбуруподібнахарактерній для “>розвідницького”фільмудвозначності предмета, персонажа та дії. “>Відкриттяприхованогозмістувисловлювання условесній грувідповідаєжанровійспецифіцітелесеріалу, що йсприялострімкомурозвитковікаламбурного запрацювала анекдотичногоциклі” [1, 16].

>Прикладианекдотів мивирішилиподаватиросійською мовою, Якаможевважатися в цьомувипадку мовоюоригіналу,аджефільмозвученийросійською, тому йжарти (тім пачекаламбури), котріпобудовані на окремих сценах йрепліках зфільму, адекватносприймаютьсялишеросійською мовою.

>Одинадцятогосерпня 1973 року про 19.30 напершомуканалі Центральноготелебаченняпочаласядемонстрація багатосерійногофільма “>Сімнадцятьмиттєвостейвесни”. Дватижнімільйони людейспостерігали заборотьбоюнашогорозвід ніка ізнацистським райхом.

>Телесеріал був позитивнооціненийвисоким начальством, а тому його скількиразів после тогоповторювали нателебаченні, щоголовний геройстрічкирозділив часткунайбільшвідомих йпопулярнихперсонажіврадянськоїмасової культури. Івслід за ВасилемІвановичемШтірліц-Ісаєв ставшигероємчисленоїкількостіанекдотів.

>Каламбури, щостворені за мотивами “>Сімнадцятимиттєвостейвесни”з’явилися давно й всещепродовжуютьз’являтися.Близько ставідомих одну годинуанекдотів демонструютьрізноманітністьвидівсловесноїгри.Однікаламбуринароджуються врезультаті “>буквалізації”фразеологізмів:

Штірліц їв картоплю в мундирі. Війна закінчилася і не боявся його забруднити.

Штірліц потрапила на думку куля. ">Разривная!" - зрозумів Штірліц, розкинувши мізками.

>Виникненнюіншихсприяє >багатозначність слова:

До Штірліца не дійшло листа з Центру. Не дійшло, але він перечитав ще й раз.

Штірліц сидить в себе у кабінеті й читає шифровку йшла з Москви. Раптом у кабінет вривається Мюллер, відриває від донесення шматок сторінки і втікає. ">Пронесло", - подумав Штірліц. "Щоб тебе так пронесло!" – подумав Мюллер.

>Особливою жпопулярністюхарактеризуютьсякаламбури, котріпобудовані назіткненніомонімів (йширше – >подібних зазвучаннямслів):

Штірліц був при відкритого вікна. З вікна дуло. Штірліц зачинив вікно.Дуло зникло.

Штірліц з Мюллером стріляли почергово. Черга волаючи розбігалася.

Штірліц поставив шафу на попа.ПасторШлаг голосно хекнув.

Мюллер сидів в себе у кабінеті і читав газету. Раптом йому у вічі впало оголошення: ">Поп-группе терміново потрібно піаністка". ">Обнаглел пастор" ,- подумав Мюллер,

Штірліц вистрілив Мюллеру в потилицю. Куля розплющилась і впала. "Броньовий!" – подумав Штірліц.

“>Аналогіяміж “>сюжетними” і “>словесними” анекдотами проШтірліца невичерпуєтьсяобігруваннямпринциповоїдвозначності йогоіснування.Якщо “длявиникнення каламбурунеобхідненалаштування нагру,причому...”налаштування винне матір наметівиразитижартівливе,іронічне,сатиричнеставлення автора довисловлюваного, до адресата, доситуації й т.д., тоданомуразі,ценалаштуваннянерідко доводитися докрайності,звільняючи каламбур відсамоїпрезумпції йогоосмисленості”[1, 17].

>Абсурдностібагатьох “>сюжетних”анекдотіввідповідає >нісенітницяцілого рядукаламбурів “>зіШтірліцем”:

Штірліц втратив передавач та її увесь вечір бив озноб.Озноб був радистом і передавача працювати було.

Штірліц насунув капелюх набакир.Бекрень образилася і зникла.

Штірліц поров нісенітниця. Нісенітниця звивалося і просто-таки вищала.

Штірліц бив напевно.Наверняк відбивався, як міг. А Міг був міцним хлопцем.

Штірліц вистрілив впритул. Наголос упав горілиць.Взничь підхопилася і кинулася навтьоки.Утек став захищатися.

Штірліц з Мюллером бігли вистрибом. У ">Приприжке" давали свіже пиво.

>Уособлення “ознобу” –всьоголишевипадковийзбіг ізанімалістичнимиуявленнями нашихпредків.Вінзумовленийзагальним принципомпоявикаламбурівподібного роду: з реальноіснуючими словамистикаютьсявигадані їмомоніми –несправжні слова,слова-примари, щоможутьіснуватилише увиглядіекзотичнихвласнихназв. Гра словамиобертаєтьсягроюуяви. “Люди увласнефамільярнихумовах”, - писавши про пережитки “>вільного народногомовлення”М.М.Бахтін, -віддаютьсянедоцільнійсловесній гру чи відпускають за грати своюсловеснууяву позасерйозноюколією думи йобразної творчости” [2, 459]. У анекдотах проШтірліца вон ненастількибеззмістовна.Несправжні словавідіграють ту ж роль, що і фантастичнаобразність “>сюжетних”анекдотів,загострюючи йпідкреслюючикомічну сутьанекдотичного циклу.

>Відгукнувшись напоявучергового культурного героя йроблячи ізньогодурня, як тогопотребуєанекдотичний канон,комічнатворчістьзосереджується народі йогодіяльності.Обігруєтьсясуміщенняобличчя та маски,таємного й явного, що такхарактерне для персонажа з Сучасноїверсіїнайдавнішого сюжету про ті, як “один з нас”,подолавши кордон,потрапляє до “них”.Йогодвозначністьусвідомлюється як кінструктивний принципанекдотичної тими. Цепризводить допоявивласнесловеснихкаламбурівзіШтірліцем.Спільністьособливостейцихкаламбурів йпародійних “>дублів” до “>Сімнадцятимиттєвостейвесни”даєпідставибачити вонирізнірівнікомічногообігруваннядвозначності.Вониутворюють структуру, щовластивалише анекдотичногоциклові проШтірліца.

 

СПИСОКВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ:

1.А.Ф.Белоусов // Жива старовина. - 1995. - № 1. –С.16-18.

2. Бахтін М. Творчість Франсуа Рабле і народна культура середньовіччя якщо й Ренесансу. М., 1965.

3.БоревЮ.Б.Комическое. – М.: Мистецтво, 1970.

4.БоревЮ.Б. Про смішному. – М.: Мистецтво, 1957.– 232 з.

5. Виноградов В.В. Про омонімії і явищах // Питання мовознавства, 1960. - №5. – З. 3-17.

6.Демська О.М.,КульчицькийІ.М.Словникомонімів українськоїмови. – Львів, 1996. – 224 з.

7.Демурова М.М. Льюїс Керролл: Нарис про життя і її творчості. М: Наука, 1981 -448с. 

8.Капанев П.І. Питання теорії та історії художнього перекладу. Мінськ:Просветительство, 1985 -199с.

9. КононенкоВ.І.Омонімікафразеологічнихзворотів йвільнихсполученьслів. –УМЛШ. – 1974. - №3. – З. 35-42.

10. Курс Сучасної українськоїлітературноїмови. –Т.1. За ред.дійсн. чл.Акад. наук УСРРЛ.А.Булаховського. – До.: Радий. школа, 1951.

11.Лексиконзагального тапорівняльноголітературознавства. -Чернівці: Золотілитаври, 2001. – 636 з.

12. ЛисиченкоЛ.А.Лексикологія Сучасної українськоїлітературноїмови. (>Семантична структура слова). – Х.:Вища школа,Вид-во приХарк.ун-ті, 1976. – 114 з.

13.Літературознавчийсловник-довідник /Р.Т.Гром’як,Ю.І.Ковалів таін. – До.: ПЦ “>Академія”, 1997. – 752 з.

14.Макарян О.П. Про сатири. – М.: Радянський письменник, 1967. – 276 з.

15.О.Кузьмич,Т.МасицькаМовнізасобикомічного утворахВолодимираСамійленка // Сатира йгумор вукраїнськійлітературнійтрадиції:Матеріали Всеукраїнськоїнауковоїконференції. –Чернівці, 1994. – З. 198-201.

16. Потапова І.А. Допомога за перекладу англійського літературного тексту. М.: Вищу школу, 1985 -438с.

17. Російський літературний анекдот кінця XVIII – початку років ХІХ століття. – М.:Худож. літ.,

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація