Реферати українською » Языковедение » Слово о полку Ігоревім. Мова твору


Реферат Слово о полку Ігоревім. Мова твору

>МІНІСТЕРСТВООСВІТИ УКРАЇНИ

>НАЦІОНАЛЬНИЙПЕДАГОГІЧНИЙУНІВЕРСИТЕТ ім. М. П. ДРАГОМАНОВА

                        

>МОВА “СЛОВА Про ПОЛКУІГОРЕВІМ”

 

 

Студента Юрія

>КИЇВ – 2002

        

УсібагатстводавньоруськоїлітературноїмовиКиївськоїРусі ізособливою силоювиявляється,звичайно, надперекладних, аоригінальнихтворахдавньоруськихписьменників, прикладом чогоможе бути мова “Слова про полкуІгоревім”.

         “Слово” –твірдавньоїКиївськоїРусі,вицвітїї культури й, яктакий,нерозривно йорганічнозв’язаний із російськоюнародноюпоезією.Протезначення “Слова”кудиширше – воно татвірблизький й ридний всімслов’янськимнароднимпоезіям,зокрема йогокнижніелементироблять його “своїм” для всіх тихийлітератур, щокористувалисятакожцерковнослов’янською мовою. Алі багатомовних рис “Слова” та йоговиразніпоетичнізасобимаютьяскравий Український колорит.

        Дужеважливим у “>Слові”єпоєднаннямовнихтечійтрадиційноїлітературно-книжної йдругої, що віншихтворах маловиявлялась, –народно-поетичної.

         Так, автор “Слова” –високоосвічена людина, Якаволоділапрекраснимизнаннями всіхродовіднихкнязів,їхніхстосунків йїхньогоособистого життя –даєдужебагатий нахудожнізасоби, до тогочислі іпочерпнуті із народної творчости,твір.

        Фразеологія “Слова”тіснопов’язана ізнародноюпоезією. Цеще у 1833роцівідзначав М. Максимович.Мову “Слова”вінназивав, якетап “>борення”живоїмови ізкнижноюболгарською. Мовапоеми –українська, ізсіверськимидіалектичнимиособливостями.

        Дослідник Про.Пипін (1858) писавши, що в “>Слові”з’єдналасялітературна й народнатворчість,багатющізасобиякої знавши автор.

        Деяківчені (У. Антонович, Про.Огоновський, М. Максимович, П.Куліш, Про. Потебня, Ф. Колесса, З.Гординський, У.Бєлінський таін.)визначалиподібність “Слова” до українських народних дум. В частности рима у думахнайчастішедієслівна, така ж вон й у “>Слові”:

                   Тієї Олегмечемъ крамолуковаше,

                   І стріли по землісіяше.

                   Вже нам своїх милих чад ні мисліюсмислити,

                   Нідумоюсдумати,

                   Ніочимасъглядати,

                   А злата ісребра ні тогопотрепати.

         Коли жстосуєтьсяприналежностімовитвору дооднієї ізсхіднослов’янських, то, на початку ХХ ст. І. Франко писавши: “>Темнімісця “Слова” та йзагалом вся мова “Слова”мають усобіще однуважну ознакою –вказують наукраїнство їхнього автора, на йогоповневолодіннятодішньою російською мовою, такою, котра жила коли над вустахпростолюддя, тоусякімразі, у вустахтоївояцькоїверстви, ізякоїпоходив автор.” І в цьому наспереконує сам текст.

        Насампередневажкопомітитилексичніукраїнізми “Слова”: вельми,вергати, година,звичаи,жалощі,могутній, порох (взначенні “пив”), про (>прийменник), >смага, туга, хула,цвілити, чи (>частка), яруга таін.

        Крім того,єдеякіархаїчні слова, котрінинізустрічаються в українськихдіалектах.Наприклад, угуцульськомудіалекті: >паполома,комонь,смага,болонє,шелом,черлений,текти (взнач. “>йти”), >рци (“показуй”, “>мовляв”); убойківсько-лемківському: >чілка, далеко;даві (>дуже рано), >обратити,отворити,оступити,вергнути,зронити,узріти,шибати, сяпомолодити, >борзий,сриберний, пломінь таін.

        Помітнітакожфонетичні таморфологічніознаки українськоїмови: >готови, >осідлани,повити,взліліяни (пір. із ріс. ”готові”, “осідлані» й т. буд.), атакож >дівиця (пір. із ріс. “дівиця” ).>Чергування з – жєтакожукраїнськимявищем : >пардус-пардуже (пір. із ріс. “>пардуше”).Чергування x - ззнаходимо в >теремізлатовр>сімь”; р – із : “на >березі” ; до – ц : “вжестоцім“.Ціявищарозвинулисясаме вукраїнськіймові.Українською мовоютакожзбереженізакінчення –>ови (->єви) вдавальномувідмінкуодниниіменниківчоловічого роду,хочавластивівзагалідавньоруськійлітературніймові й,зокрема,мовіпівденноруськихпам’яток: червономуРоманови, поДунаеви.

        Кличнийвідмінок,притаманнийукраїнськіймові: >княже,Рюриче,Давиде,Осмомисле Ярославі, пана, Романа,Мстиславе й т. буд. Уросійськіймовіцеявищемайжезовсімзникло (>виняткомєвислови “ Про , Боже! ” й “Чого тобі потрібно,старче?”).

        Формиімперфекта 3 особиниоднини ймножини іззакінченням–>тьтежувійшли у склад українськоїмови (>помняшеть). Івзагалі,дієслова втворі в основномузакінчуються на –>ти:сдумати,потрепати.

        Зустрічаєтьсяпаралельневживання формзайменників >себі й >собі, >займенник ті (тієї), а чи не “той”, як уросіян.

>Характернетакожпаралельневживання форм ->ла-, ->ра- й -зло-, ->оро-: Володимир –Володимир, глава – голова,младий –молодий,вран – ворон, забрала –забороло, хоробрий –хоробрий,преградити –перегородити.

>Навіть форма слова >рітко >замість >рідковказує наоглушення привимові,характерне дляукраїнців.

Автор “Слова”користуєтьсяпоетичнимиобразами-формулами українськоїусноїпоезії –цепередусімпостійніепітети,однакові впоемі йнароднійпоезії: >чисте полі,широке полі,синє море,яснесонце,світлесонце,чорна земля, зелена трава,зелене дерево, біструріка,камінна гора,студена роса,чорний ворон,сірийвовк,лютийзвір,сизий орел,буйний тур,готові коней,осідлані коней,острий меч (>шабля), золотісідло (>стремено), >тисова ліжко,залізні пута,кривавірани,молодий князь,милий брат, червонадівка. Це лише тихепітети, щопов’язані ізоднаковими, що і у “>Слові”іменниками, хоч >чорна хмара (>хмара), >криваве вино (пиво) чи “>драгияоксамити” (>дорогі сукна)маютьепітети саме йогозначення.Абопорівняймотавтології, котріє в “>Слові” й в народнихпіснях: мостимостити, думудумати,піснюспівати, в сурмитрубити тощо.

>Багатопоетичнихобразів, щоє в “>Слові”,пізнішерозвинулися в українськихпіснях.,замовляннях.Наведемодеякіпорівняння ізмаловідомих в Українідосліджень. Так, З.Гординськийпише, що образпогоні орла (сокола) залебідкоюєдоситьпопулярним зачином добагатьох українських народних пісень. Вісь одна із них:

                  

                   Ой наморі, наморісиненькім,

                   Там плавалабілалебедонька

                   З маленькимилебедятами.

                   Де ся узявшисизопірий орел,

                   Ставши лебідкубити ізабивати,

                   Стала лебідка до йогопромовляти:

                   “Ой, небий мене,сизопірийороньку,

                   Скажу ятобі всющируюправдоньку...”

         Чи нецю метафорувикористав автор “Слова” взачині, депальціпорівняв іздесятьма соколами, аструнизізграйкоюлебедів? – “>Боянъ ж,братіє, не десятьсоколовъ на стадолебедійпущаше,нъ своявіщіяпръсти на жива струнивъскладаше; вони ж самікняземъ славурокотаху.”

         А вісь плачЯрославни можнапорівняти ізукраїнськимзамовляннямдівчини, щоблагає вСонця для собікраси:

                  Добриденьтобі,Сонечкояснеє,

                   Тісвяте,тиясне-прекраснеє.

        

        Порівняймозі “Одне слово”: “>Світлое ітресвітлоеСълнце!Всемъ тепла і червоно еси! Чому, пана,простре,гарячюю своюлучю на ладивоі?”

        Багатодослідниківпомітили в ПлачіЯрославнириси,притаманнісамеукраїнськимголосінням. Процепишетакож І.Огієнко. Невиключено, щоспівець “Слова”чувподібний плач йвикористав його впоемі. Це абипохороннеголосіння впоєднаннізізверненням до силприроди урятуватикоханогочоловіка й йоговоїнів.

         З.Гординськийпорівнюєзаклик до ЯрославаОсмомисла в “>Слові” ізукраїнськимзамовлянням,записаним П.Чубинським: “>Ніч темна,нічтишна,сидишти на коней буланому, насідлі соколиному,замикаєштикомори,дворці йхлівці, церкви імонастирі йКиєвськіпрестоли.Замкни імоїм ворогам губи йгубища,щоки йпращоки,щоб смердоті на мененароджену,хрещену ймолитвовану, рабовіБожую –зубів й очей невитріщали,гніва всерці не малі,щобусіповажали й вдобрихмислях малі.”


У “>Слові”

високосідиши насвоемъ

>златокованномстолі

>затворивъ Дунаю

ворота

>отворяєшиКіеву врата

>стріляй, пана,

Кончака

Узамовлянні

>сидиш на коней буланому,

насідлі соколиному

>замикаєштикомори,

>дворці

>замикаєш....Києвськіпрестоли

замкнимоїм ворогам губи.


         якбачимо, тутнаявнаспільнакомпозиція:спочаткуйдевеличання,прославляння, а даліпрохання чи наказ. УдавнійлітературіКиївськоїРусіє ііншізаклики докнязів, щомають формузаговорів.

         Отже, мова ”Слова”зберегла рядархаїчних рис,притаманнихукраїнськіймові,українському фольклору,українськомусвітогляду.

         яктвірхудожній “Слово”відзначаєтьсянадзвичайноюобразністюмови. Отже, якзазначалосявище, вньомудуже багатовлучнихепітетів,наприклад: “>Гзакбіжит >сєримвлъком, Кончак йомуслід правити до Дону великому”;інодіепітетипоетичносміливі,наприклад: ”>Един жизрони >жемчюжну душу з хоробратілачрес златоожереліе”; так самечисленні в “>Слові”метафори: “Іншого дня вельми ранокровавия зорісвєтповєдают”; “>Дремлет на поліОльговохороброе гніздо. >Далече залетіло” й т. п.;порівняння: “>Кричаттілігиполунощи, >рци – лебедіролспужени…”; “Саміскачють >акистєриивлъци вполє” ;паралелізми: “ Що мишумить, що мизвенить далеко рано перед зорями? Ігорплъкизаворочает”; “Не бурясолколизанесе через поля широка:галицистадибіжать до Дону великому”; “Боян ж,братіе не 10соколовь на стадолебедєйпущаше,нъ своявіщіапръсти на жива струнивъскладаше…”;персоніфікації: “>Ничить траважалощами, а дерева зтугою до землі >преклонилось” ; “У>нишабо градом >забрали, а >веселіепониче”.

         Дляпоетичного стилю “Слова” характерна йогорізноманітнаяскравасимволіка. Якаєзасобом образногорозкриттяфактів йподій утворі.Наприклад,бійзмальовується яквесільнийбенкет, наякому “кривавого виннадоста; ту бенкетдокончашахрабріи русичі: сватипопоиша, не бажаючиполегоша за землюРускую”.

         якспостерігаємо влітописах, то й в “>Слові” авторзвертається всвоємувикладі додраматизації.Такімісцядоситьчасті. Уцихвипадкахзвичайновживаєтьсятрафаретна формула “ірече”, послеякоїнаводятьсявласні словаговорящого,наприклад: “Ірече Ігор додружині своєї: “>Братіе ідружино!Луце ж бпотятубити,нежеполоненубити...”; “ТодіВеликійСвятъславизрони злато слово з сльозамисмішено ірече: «Про моясиновчя, Ігорю іВсеволоде!…”Щеоднієютрафаретноюформулоюєконструкція “од... до...”, Яка частозустрічається в українськихпам’ятках ХІ-ХІІстоліть. Алі у “>Слові”період “старого часу” уявлень “>старимВолодимиром”, аперіод “цього часу” – “>нинішнімІгорем”.

        Дужепомітні в “>Слові”елементириторичного стилю:звернення до слухача, якнаприклад: “Нелєпо чинибяшеть,братіе...”; “>Братіе ідружино!” таін., чиприйомиекспресивноїмови, щоєвиразомпочуття автора, якувиявляється вповторенні тихий самихслів,наприклад: “Вжеснесеся хула на хулу. Вже трісну потреба за грати, вжевържесяДивь на грішну землю”; “Ту ся братаразлучиста. Ту кривавого виннадоста; ту бенкетдокончашахрабріи русичі...” чи вповторенніоднотипнихсинтаксичнихсполучень,наприклад: “Шляхи їмвєдоми,ядуги їмзнаеми,луци вонинапряжени,тулиотворени, шабліизъострени.”

         Про те жстилістичного характеру –окличніречення,наприклад: “>Бити грому великому!” “А Ігоревого хороброгоплъку некрісити!” йпитальніречення,наприклад: “Що мишумить, що мизвенить далеко рано перед зорями?” таін.

Основа “Слова” –похідкнязівпротиполовців.Залежно відтакої тимизначний кулюстановить утворі лексикавійськова, напр.: й м е зв зв і до і : >боронь (й лайка), виття, дружина,кметь,плък (=похід), рать,стрєлок;копіе, цибулю,мечь,папорзи, шабля,стремень, струг, прапор,суліца,сєдло,тул,хорюговь,шелом йдеякіінші; п р і до м е т зв і до і (щохарактеризуютьвоїна): буй,многовой;удалий, хоробрий, яр; (щохарактеризуютьзброю): >желєзний, злат, розжарюванийиі, гострий таін.; буд йє з л про в а : >битися,одолєти,побєждати,полечи (убитві), >положити (голови в бою), >приломити (>копіе), >ранити,стрєляти,сєдлати (>комони) таін.

Звійськовоюлексикою йфразеологією в “>Слові” частопоєднується вметафоричномувживаннітермінологіяземлеробськогопобуту: “НаНемизі снопи стелять головами, молотятьчепихаралужними, натоці живіт кладуть,віют душу відтіла.Немизікровавібрезі не бологомубяхутьпосіяни;посіяни кістками російських синів.

>Надзвичайномайстерно автор “Слова”застосовуєтакожвислови йобразимисливськогодіалекту: “Колі сокіл вмитех буває, високо птахіввъзбивает, це не дає >гнізда свого скривдити.

>Дужебагата в “>Слові”загальна лексика, що служити наозначеннянайрізнішихоб`єктів,ознак.,процесів. Так, маємогрупу й м е зв зв і до й в: наозначенняпредметів йявищприроди: болото, гора, земля, море, озеро, полі, потік,рєка,хлъм, яруга; древодубіе,ковиліе,лозіе,тростіе, зоря,мєсяц, небо, ніч,свєт, сонце, буря,вихр,вєтр, гроза, дощ, грім,млънія; наозначенняпредметівживоїприроди (>тварин,птахів): >влък, ворон>вран), >галица, гоголь, гусак, дятел,зегзица,комонь, лебідь, орел, сокіл,соловій>славий).Такі жрізноманітні й п р і до м е т зв і до і,наприклад, лише наозначеннякольору: багряний,бєлий, зелений,пламян,свєтлий,синій, >сєрий, темний,чрълений,чръний,шизий.

Великурізноманітність буд йє з л й в зв прої л е до сек. і до і можнабачити хоч бі із Першого абзацу “Слова” (>подаємозвідсидієслова, вінфінітиві, в порядку тексту): >бити,начяти>начати),>хотєти,растєкатися,помнити,пускати,дотечи (“>дотечаше”), >пєти, >зарєзати,въскладати,рокотати (всіхдієслів у «>Слові» 298).

“>Всіхповнозначнихслів –іменників,прикметників,дієслів йприслівників – утексті 857.Багато із нихповторюються покількаразів (всіхвипадківуживанняповнозначнихслів 1937),причомудеяківживаються над одномупевномузначенні, а часто й врізнихпереносних,метафоричнихзначеннях. Усіцеєсвідченнямкількісного йякісноголексичного складупам’ятки.”[1]

У “>Слові”єлексичніелементилатино-грецького чигрецькогопоходження (вино, корабель,оксамит,паполома,пардужь (>пардужегніздо) таін.).Більше,протицих, уньомуслів ізтюркськихмов (боярин,каганъ, кощій,ногата, губка,салтан,тєлєга,харалужний таін.).Ці словаздебільшого ужезасвоїлися чизасвоювалисядавньоруською мовою.

>Фразеологія в “>Слові”різноманітна йрізногопоходження. Великачастинаїї,відповідно до батального характерутвору, узята ізживоїмовивійськово-дружинногосередовища, якнаприклад: “>копіеприломити”, “>копіяприламати”, “>испитишеломомь Дону”, “стоятистязи”, “полячрьленими щитиперегородиша.”. До цого жджерела належати йтакіфразеологізми, як “>луце ж бпотятубити,нежеполоненубити” таін.Навпаки,книжнимиздаютьсяфразеологізми такого типу: “>истягну розумкріпостію своїм”; “>поостри серця свого мужністю”; “>наплънився ратного духу” таін.

Атепервиділимодеякіхарактерніознакитвору:

·повторенняприйменника: на ріці наКаялі;

·цілу фразу,вставнеречення, автор “Слова” ставити не так на “>своє”місце: “>Спала князюумьпохоті, й жалість йомузнаменіезаступи,искусити Дону великого”. Цеможливолише вораторськійпрозі, коливставнереченнявиділяєтьсяінтонацією.

· манера автора “Слова” “>сполучати слова, котріподібно звучати” (>цюособливістьвиділив Л. А.Булаховський): “асамъподъчръленими щити накро>вавітравіпритрепанъЛитовскими мечі, і зхотию на ліжко, ірекъ”.

·місцевийвідмінок безприйменника напозначення годинидосить частовживається вмовітвору, як й вдавньоруській:рекъБоянъ виходи наСвятъславля – сказавши Боян на смерть Святослава.

Отже, “Слово”недаремноназиваютьвершиною культурихудожнього словаепохиКиївськоїРусі. Автортвору частовиходить замежіописуваноїподії,перериваючисвоєоповідання пропохідІгоряліричнимивідступами,міркуваннями просучасне й минуле вжиттіРусі,закликами доєднаннякнязів таін.Безсмертне “Слово”включає у собіелементивійськовоїісторичноїповісті,ораторськоготвору йліричної пісня. Через ті, уцілому моватвору,сповненахудожніх прикрас,надзвичайнорізноманітна йбарвиста.Справді, наосновіцієїпоеми можнаскластисвоєріднийреально-енциклопедичнийсловникживої народноїсхіднослов'янськоїмови. Аліцейвеличнийтвір, як не чудово, незалишивніякоїпоетичноїтрадиції: удревнійписемності малослідів йоговпливу.

І усе ж таки,розповідь пропохід, про битву, проскорботупокинутоїЯрославнивиконанийпоетичнимирисамирідкоїкраси,паралелі яківідшукуютьсятепер ународно-поетичномупереказі. 

>ЛІТЕРАТУРА

1. Слово про похід Ігорів:Древнерусский текст/ Пер.,сост.вступ. ст.,примеч. Д. З.Лихачева – М.: Просвітництво, 1984.

2. Скляренко У. “>Темнімісця»” в “>Слові”//Мовознавство.– 1998 – №1 – з. 13-19.

3. Скляренко У. “>Темнімісця»” в “>Слові”//Мовознавство.– 1999 – №2-3 – з. 10-20 .

4. Лозка Р. “Слово...” –видатнапам`ятка українськоїлітератури: (>Поетичністьмови “Слова”)//Дивослово – 1995 – №9 – з. 21-27

5. Яценко Борис. “Слово…” та йогодоба: (>Комплекснедослідження) –Київ;в-во ім. Про.Теліги: Веселка, 2000.

6. Курсісторії українськоїлітературноїмови/ ред. У. Л.Шикан

7.Гординський Святослав. “Слово…” йукраїнська народна поєзія: Вибраніпроблеми, –Вінніпег:УВАН, 1963.



[1] Курсісторії українськоїлітературноїмови/ под ред. У. Л.Шикана


Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація