Реферати українською » Языковедение » Стан української мови


Реферат Стан української мови

>МІНІСТЕРСТВООХОРОНИЗДОРОВЯ УКРАЇНИ

>ДНІПРОПЕТРОВСЬКАДЕРЖАВНАМЕДИЧНААКАДЕМІЯ

>РЕФЕРАТ

на задану тему

Стан українськоїмови всучасній Україні

>Виконав:

>Перевірила:Л.С.Пегушина

>Дніпропетровськ

2001

>Дехтовважаємовулишезасобомпорозумінняміж людьми. Направду жцим невичерпуєтьсяїїзначення. Умовізакодовуєнація все своєісторію,багатовіковийдосвід,здобутки культури,духовнусамобутність.

Мова для шкірного народустає абидругоюприродою, щооточує його,живе із нимвсюди йзавжди. Безнеї, як й безсонця,повітря,рослин, людина неможеіснувати. як великимнещастямобертаєтьсянищенняприроди, то йболячеб’є понародовізреченнярідноїмови чинавітьнеповага донеї, щоєрівноціннимнеповазі до батька іматері.

Коли жтакерідна мова?Якумовувважатирідною?Визначеннярідноїмовиє уД.Розенталя йМ.Теленкової "Мова, засвоюваний дитиною в ранньому дитинстві шляхом наслідування оточуючим його дорослим". Алі воно та недаєвичерпноївідповіді напоставленезапитання. А як ж бути, колидитина ізранньогодитинствавиховувалась учужорідномумовномусередовищі? На шкода, багатомовознавцівзабуває про ті, щорідна мовазакладена влюдинігенетично.Сучаснаелектронікафіксуєособливостінаціонального плачуновонародженоїдитини. Те чи маємо ми правобайдуже ставитися до свогонаціональногогенетичного коду?Чужа мова,насаджена вранньомувіці,гальмуєрозумовийрозвитокдитини: "...вченіпідтвердилигеніальнийздогадВільгельма Гумбольдта,висловлений у XVIII ст., що мова увигляді кодуіснує внейроклітинахлюдськогомозку йгенетичнопередається відбатьків додітей.Навчаннямовидитиноюйде якрозшифрування коду. Понад те,мозоклюдинимає ділянки,функціональнепризначення якізапрограмоване намайбутнє".

якстверджуваввидатниймовознавець Олександр Потебня,мисленнядитини виннеформуватися наґрунтірідноїмови, йпоки воно та недозріло,поки несформувався остаточномовно-розумовийапарат,двомовністьєшкідливою. Давнопомічено, щомаленькідіти, коливчатьсярозмовляти, самстворюють слова та їхньогоформиінодінесвідомо за принципамидавньоруськоїмови. Цеще одиндоказ того, що мовапередаєтьсягенетично із роду врід, віддідів йпрадідівонукам. Павло Мовчанпише усвоїй з статтею: "Мова –цеп’ятаефірнастихія, Якаоблягаєнаціональнийпростір, йзменшенняїїсферипризводить доутвореньсвоєріднихозоннихотворів, через котрівриваєтьсячорнаенергія, щодеморалізує народ... Мова –цепевним чином йантропологія.Змінамови неможе непозначатись назмініантропологічного типу.Зменшуєтьсяоб’ємпам’яті,відповіднозазнаютьзмін йпівкулімозку.Якщозамість 40найменуванькриги убалкарців чи 30назвснігу уненціввживаєтьсялише одна – просто ">сніг", й просто ">крига", то,зрозуміларіч,це неможе непозначитись на всіх параметрах того чи того генотипу". 

Українська мова - одна ізпрадавніхслов’янськихмов йєрідною длядесятківмільйонів людей. У Україні 72,7відсоткастановлятьукраїнці -корінніїїмешканці.Кожний народ -творецьсвоєїрідноїмови. Дляукраїнціврідна мова - мованашоїнації, мовапредків, Яказв’язує насміж собою й ізпопереднімипоколіннями,їхнімдуховнимнадбанням.Згадаймо слова У.Сосюри: “Безмовирідної,юначе, і народунашого немає”.Рівеньрозвиткурідноїмовиєджерелом духовногорозвитку народу. На думкуЄ.М.Верещагіна йВ.Г.Костомарова, “>національна мова входити упоняття національної культури,боприродніумови,географічнеположення,рівень йспеціалізація народногогосподарства,тенденціясуспільної думи, науки,мистецтва – усівеликі імаліособливості життя народузнаходятьвідбиття умові цого народу”. Тому знаті,берегти йпримножуватиріднумову -цеобов’язоккожноїлюдини. Народ,який неусвідомлюєзначеннярідноїмови,їїролі врозвиткуособистості, неплекаєїї, неможерозраховувати нагіднемісце усуцвіттінародів.

>Занепадрідноїмовиєнаслідком духовногозубожіння народу.Звичайно,такий великий народ як ми,українці, неможедопустити цого,якщовважає собіцивілізованоюнацією.Ставлення дорідноїмовиєсвідченням національноїсвідомості йрівня культури народу, йогоцивілізованості.Воістинусправедливі слова Про. Гончара: “Тієї,хтозневажливо переносити дорідноїмови, неможе і самвикликатиповаги до собі”. Отже, одним ізголовнихзавдань шкірногорозвинутогосуспільства,показником йогосамосвідомості йвизначникомрозвитку культуриє,поряд ізтурботою прозбереженняприроднихбагатств йпримноженняцінностейдуховної культури,постійнатурбота проекологіюмовногосередовища.

Українська мовасвоєюкрасою йбагатством давноприверталаувагувчених.Сучаснаукраїнськалітературна мовавиконуєрізноманітнісуспільніфункції -комунікативну,естетичну,мислетворчу,культуроносну таінші.Комунікативнафункціяполягає до того, що мовавикористовується дляспілкування,інформаційногозв’язкуміж членамисуспільства.

>Спілкування -найважливішафункціямови.Вонаєуніверсальнимзасобомобмінуінформацією впросторі йчасі.Комунікативнійфункціїпідпорядкованііншіїїфункції,зокремаекспресивна.Полягає вон до того, щосамезавдякимові мивиражаємосвійвнутрішній світло,репрезентуємо собі із тім, із кімспілкуємося. “Кажи - я тобіпобачу”, -стверджувалиантичнімудреці.Людина, щодосконаловолодіє мовою,найкращеможе собіпоказати,розкритисвій духовний світло черезспілкування.

Моваєзасобомпізнання світу.Пізнаючимову, мипізнаємо світло,навколишнєсередовище, але й вмежах свого народу, йогосвідомості,психіки тощо. Українська мовадає намможливістьпізнати світлоочимаукраїнця,українського народу,російська -російського,німецька -німецького й так далі. Моваформує нашрозум йдуховність.Український фольклор,художнялітература, театр, пісня,втілені условеснійформі,розкривають передлюдиною світлокраси. У живомумовленнікожна мовавиконує, в основному,функціюспілкування, ухудожньомутворі вон служитизасобом образноговідтвореннядійсності. Цетежсвоєрідний актспілкуваннямайстра слова ізчитачем числухачем.

Мовавиконуємислетворчуфункцію. Українська мова, як йвсякаінша,єзасобомформування думи.Аджевільневолодіння мовоювважається тоді, коли людинамислить й говоритицією мовоюодночасно.Додамо, щодуманнявідбувається уформітієїмови,якою минайкращеволодіємо,тобторідної. Отже, сам процесмисленнямаєнаціональнуспецифіку, Якаобумовленанаціональним характером.Справедливі в цьомуплані слова Р. Гегеля: “Колі усімислятьоднаково, означатиніхто немислить”.Оригінальністьнашогомисленнязалежить відзнаннямови йздатностікористуватися нею под годинудумання. 

Закон “Промови” 1989 року,якийпроголосивукраїнськумовудержавною, таКонституція України 1996 року, щоюридичнозакріпилацей статус,поширили коло тихий,хтокористується російською мовою.Ідеться продержавнихдіячів,спеціалістіврізних сфер йгалузей.Проте частовиникаєневідповідністьміжвисокимпрофесійнимрівнем йнизькимрівнем культуримовлення.Виходячи ізісторичних ймовнокультурнихособливостейформуванняетнічного складу населення України, декількіснуперевагу,крім Кріму,маютьукраїнці, роль державної (>офіційної)мовицілкомзакономірновиконуєукраїнська мова, щозакріпленоКонституцією. Закон промови в Україні,визнаючидержавний статус українськоїмови,відзначає, що умісцях компактногопроживаннягромадяніншихнаціональностей дляофіційногоспілкування наданій територїможутьвикористовуватисяїхнімови.Цимположеннямгарантуютьсямовні права всіхіншихнаціональностей України. У такомурозумінні зацимимовами можназакріпити статусофіційної - навідміну відзагальнодержавної. Газета ">Дзенниккийовски"повідомила, що в Польщіприйнято проект закону пропольськумову,якийрозглядає йохороняєпольськумову якдержавну ікультурнуцінність таекономічнукатегорію.Він запроваджуєнові правила, щомаютьприпинити процесвитісненняпольськоїмови ізвивісок,реклами імеморіальнихдощок, атакожвисуваєобов'язковувимогу до шкірного державного чиновника —вмітизрозуміло й грамотнорозмовлятипольською.Окреміположеннярегулюютькористуванняпольською мовою вгосподарчій тагромадськійдіяльності.Передбачено,зокрема, що усі догоди іззарубіжними партнерами, щовиконуватимуться на теренахПольщі,повинніукладатися лишецією мовою.Разючий контраст ізУкраїною! УПольщі, денаселеннярозмовляєпольською мовою,приймають закон проїїохорону. На Україні, дерідна мовазанедбана, з законопроекту просереднюосвітувилучаютьстат тю прообов'язковевивчення державної українськоїмови до шкіл...

>Кожний народ, державадбають про престижсвоєїмови -її авторитет уміжнаціональному таміжнародномуспілкуванні. Престиж, чи авторитетмови, як й народу, держави,залежить відбагатьохчинників.Насампередцевиявляється до того, котрісуспільніфункціївиконує мова, якоїінформацію вонафіксує йпередає, стільки людей неюкористуються таінше.Престижумовисприяєїїдержавність йпатріотичнеставлення донеїїїносіїв. "Мова —залізний обруч, мовазлютовує народ уєдино", — так сказавшище 1820 рокуфінський письмен нікЯаккоЮтейні.Йогозаклик давшидобрі сходи. яквідомо,ще 1917-гофінський народ такивирвався ізобіймівімперського орла й заживши своїмжиттям, безозирку наякихось там "старшихбратів". І якнаслідок —нині уФінляндії вельмивисокийжиттєвийрівень.Цьому,безумовно,сприялависоканаціональнасвідомість, якоївиколисувала івиколисуєрідна мова.

>Маємо рядісторичнихфактів, щосвідчать пропрестижність українськоїмови.

У великомуЛитовськомукнязівстві вон бувдержавною мовою; якактова мовавикористовувалася вМолдавськомукнязівстві;бахчисарайськіханилистувалися нею ізтурецькими султанами.Українськумовувивчають убагатьохуніверситетах світу, а ізрозвитком йутвердженнямнезалежності Українизростаєміжнародний авторитет українськоїмови як державної.

Престижмовизалежить не віднеїсамої, а відїїносіїв. На шкода, не усіукраїнціусвідомлюютьце. Томуукраїнська мова у складіпрестижною тоді, коли ми не будемоїїсоромитися, колиоволодіємо всімбагатствомїї,навчимося гарно,виразно, правильно говоритипо-українськи й будемопишатися, що ми,українці, маємотакучудовумову. Анеукраїнці будутьвідчуватизадоволення від того, щоволодіютьцією мовою, будутьшануватиїї й тихий,хтоїїстворив. Алі на самом делебажанещедосить далеко від реального... 

Уодній зшкіл із російською мовоюнавчання молодавчителька надавалаучнямвказівкиросійською мовою. Уційшколі із російською мовоюнавчанняпопит наукраїнськумову бувдоситьобмежений. Поза уроками (абува і під час уроків)вчителіспілкуються ізучнямипереважноросійською. Директор школи, усі заступники директоранавітьслужбовінарадипроводятьросійською мовою. Це невикликає великогоздивування.Здивуванняприйшло тоді, колидізнаємося, щоцявчителькавикладає йвикладалараніше...українськумо ву. Назапитаннячому вона,вчителька українськоїмови школи ізукраїнською мовоюнавчання,спілкується ізучнямиросійською, вонавідповіла: “Незавжди,інколи. А від ізбатькамиспілкуюсяпереважноросійською,бобільшістьбатьків української нерозуміють. Та і котра миукраїнська мова — суржик!”. Чиповажає вонсвій предмет? Чипрагне доти,щобучнінайкращезасвоїлиїї предмет? Коли вонаробить, якмовник,щобзменшитичастку суржику?Хотілосьзаперечити йщодобатьків, що нерозуміють українськоїмо ві. Боє багатоприкладів, колиросіяни вРосії чи тих, що одну годинуприїжджали в Україну йранішеніде понад, як упіснях не чув українськоїмови, сам проси чирозмовляти із ними російською,інколиперепитувалиокремі слова, просили говоритиповільніше й булизадоволені із того, щорозумілиблизькуїммову.

А чиможецявчителькапоставити собі позанеписаними правилами, щоусталилися уційшколі, статі, так бімовити,білоювороною нехоче. Невідомо ж, яквіднесеться до цогоадміністрація не так на словах, а на самом деле. Чиможецявчителька,підлегла директору, завучу, котрі йнарадипроводятьросійською мовою,відважитисяігноруватинаочний приклад, щоподаєкерівництво. Бо ж завуч своюпозиціюформулюєчітко — «ми ще живи».ВікторуОржехівському доводилосяспостерігати, якученьмолодшого класу,звернувшись до завуча російською (>можевперше вжиттізвертавсябезпосередньо до завуча) йотримавшивідповідьросійською, сам переходив наросійську, йдужесумнівно,щобвін позаурокамище раззвернувся до завуча чи доінших в йогоприсутності російською докінця свогонавчання вшколі, вшколі із російською мовоюнавчання. Та і дляіншихучнівтакийвипадок бувпромовистим уроком. А стільки такихшкіл “із російською мовоюнавчання” повсій Україні?Скільки таких учителів йзавучів?Поки щобезліч.  

>Російська мовапосілакоманднівисоти йдужевинахідливоутримує їхні.Можна,наприклад,побачити на дверяхслужбовогокабінетуосвітянського чиновникашільду російською мовою (посаду,прізвище,ім'я, по-батькові), але в йогослужбовомустолі, напідставці передочимавідвідувача —російською.Інформація? Про що?

Вісь картинки ізіншоїсфери,теж державної.Тележурналістбере інтерв'ю у військового начальника. Починає російською мовою, а количуєвідповідьросійською, тотеж переходити наросійську.Яку мітку ставити такарежисура? Непоказати жсумніви уздібностях начальника,мовляв, нездатний тієї начальникзрозумітизапитання російською мовою послестількох років життя в Україні таслужби вУкраїнськійармії?

А вісьмолодісолдати послеприйняття присягиділяться передтелекамероюсвоїмивраженнями. Мова вониросійська.Перше, щоспадає на думку,серед них немає такого,хтовільноволодіє російською мовою, аїхнярідна моваросійська. Апотім камерапоказує їхнього вколірідних таблизьких йчуємо, що усі смердотіспілкуютьсяміж собоючудовою російською мовою.Знаючи як готуютьсятакі «>експромти»,хочетьсязапитати уорганізаторівтелезйомки: чи не ті смердотіхотілипідтвердити, що варміїмає бутиросійська мова,українська — для вдомашньоговжитку?

>ГіркочитатисвідченняхарківськогоучняОлексіяГолозубова про ті, яквін «>відчувавстрашну образугніту йприниження», колийому поставилиумову:хочешприймати доля волімпіаді —переходь ізукраїнського вросійськийклас, «якневимов неболячепечедискримінація», як несприймається всеукраїнське (>ПЛ, N 6, 2000).Хіба б могли такчинити безпідтримки? Іцевідбуваєтьсясьогодні.

>Погано, колизагострюєтьсямовна проблема. Аліситуаціястаєнебезпечною, колимовну проблемупоширюють заїїмежі.Львівськийекскурсовод, що провівшиекскурсію ізкиївськими школярами,чомусьторкнувся ймовноїпроблеми, йпочав ізупевненості про ті, щоросійська мова в Україні таки станідержавною, азакінчиввідкриттям —ранішеукраїнців уЛьвовівзагалі не було б.Репліку про Данила Галицькогозалишив позаувагою.Дивно було б, колицейекскурсовод,показавши в бік пам'ятникаІ.Франку,обмежився словами —пам'ятникукраїнськомуписьменнику.Натомість про братство, членомякогоє, мовившидоситьрозлого, неодноразовопротягомекскурсіїзвертався до цого.Учасникиекскурсії,вчителі йучні,сприйняли цогоекскурсовода ізгумором. Участинильвів'янгумору невистачить?

Шлях допорозуміння —повнавідвертість,аналіз, щоправда докінця.Говорять,наприклад, що вШвейцарії триофіційнімови. Це щоправда. Алі безпродовження у наможе статінапівправдою, що е неменшим злом, ніж неправда.Продовження ж до того, щоШвейцарія — кінфедераціякантонів.Кантони —це держави зсвоїмиконституціями, парламентами,урядами,мовами. У анімецькомукантоні — мованімецька, уфранцузькому —французька.Ретороманськіймовінадаєтьсядержавнапідтримка,бозникнення буцайоднієї ізсуцвіттямов світурозглядається, яквтрата длялюдства.

>Стверджувати, щоіснуєякасьнебезпека дляросійськоїмовибезглуздо,бо уросійськоїмовиєРосія. А пронебезпеку для українськоїмовитреба говорити вповний голоспоки непізно.Ставитиукраїнськумову врівніумови ізросійською просто несправедливо.Уявімособі двохбратів, однесприятливих умівнабравсясили йздоров'я,інший вумовахгноблення, бо ізаперечення права насаме життя, силу йздоров'явтратив,Невжесправжній брат непідтримаєслабшого,навітьвідриваючи від собі.Якщо невраховуватибайдужих, тоопонентів можнаподілити на тихий,хтостоїть завідродження українськоїмови шляхомнаданняїйпріоритетів, йінших, котрі будь-що нехочутьдопуститизвуженнясфериросійськоїмови в Україні.

>Критерійподілу — не було заетнічними, а й заморальни миознаками.Згадаймо, щозбагачуючикультурнускарбницю України,землі, ізякою їхньогопов'язала частка, Б.Чичибабін невідмовлявся відрідноїросійськоїмови, як і, якВ.Габсбург — віднімецької, як Р.Чілачава — відгрузинської.Їм було бпритаманнеглибокепочуттясправедливості.Почуттямсправедливості привиборіжиттєвоїпозиції, за йоговласнимвизнанням,керувався йпершийМіністр оборони УкраїниКостянтин Морозов, запоходженням, доречі,росіянин,якийдосконалоопанувавукраїнськумову упродовж трьохмісяці.

>Громадянинашої держави, як йвсякоїіншої,маютьмовніобов’язки, щополягають узахисті тазбереженнірідноїмови.Захистрідноїмови -найприродніший йнайпростіший,найлегший йнайнеобхіднішийспосібнаціональноговідродження йсамоутвердження.Володіннярідною мовою - не заслуга, аобов’язоксправжніхпатріотів. 

Знаннярідної (державної)мови необмежуєможливостівивчатиіншімови -споріднені й неспоріднені.Вислів “>Скількитизнаєшмов - скількиразівти людина”ніколи невтратитьсвоєїактуальності.

У Українідвомовність -природнеявище. Аліволодіннядвомамовамивимагає правильногокористування ними. На шкода,наші “>білінгви” частоговорятьзмішаною мовою, якої впобутіназивають суржиком. Томусередмовнихобов’язків нашихгромадянслідвиділитище один -дотримуватись культуриукраїнськогомовлення.Належнийрівеньмовної культуриєсвідченнямрозвинутогоінтелектулюдини,їївихованості. Культурамовленнямаєвеликенаціональне йсоціальнезначення: воназабезпечуєтолерантнеспілкування людей,облагороджуєїхністосунки,сприяєпідвищеннюзагальної культури якокремоїлюдини, то йсуспільства вцілому. Томукожний із нас винендбати про своюмовну культуру йвимагати цого відінших.

Українська мова –національненадбанняукраїнськогосуспільства, вон виннаохоронятися тапідтримуватися Державою.Мовна політика як одна зскладовихчастин державноїмає бутиспрямована на забезпечення оптимальногофункціонування українськоїмови у сфері життяукраїнськогосуспільства, їхньогоподальшогорозвитку тавзаємодії. Українська мова,виконуючиінтеграційнуфункцію,єважливимчинникомзміцненнядержавності, забезпечення культурного таекономічногорозвиткунашої країни.

Антарктика бувпереконаний, щопоки жива мова у вустах народу,дотиживий й народ, що немаєнасильства болеенестерпного, як ті, якупрагневідняти народуспадщину,створенучисленнимипоколіннями йогопредків.ЦіКобзареві думиперегукуються ізроздумамивизначного педагогаК.Ушинського:

">Відберіть у народу все – йвін усеможеповернути; але йвідберітьмову – йвінніколи уже более нестворитьїї;вимерла мова у вустах народу –вимер й народ. Таякщолюдська душаздригається передубивствомоднієїнедовговічноїлюдини, то що ж виннапочувати вон,зазіхаючи на життябагатовіковоїособистості народу?".

>Нашомупоколіннювипалоскладне, але йпочесне заподіяння -відродження українськоїмови, держави,нації. Івиконати його - нашгромадянськийобов’язок.

Списоклітератури:

1. М.Пентилюк. Наш скарб -рідна мова. />Матеріали сайту “>Сторінкилінгвіста”, 2001

2. У.Оржехівський.Міжетнічнівзаємини. /ПраваЛюдини,Харків, 2001

3.І.С.Чиж.Діалог української таросійської культур в Україні уконтексті Сучасноїінформаційноїдіяльності тасучасніінформаційніявища вконтекстівзаємодіїнаціональних культур. />Матеріали сайтуНаціональногоінститутуУкраїно-Російськихвідносин, 2001.

4.І.М.Зарицка,І.О.Чикаліна. Українськеділовемовлення.Донецьк, 1997

5.Л.Г. Морозова. Українська мова 7клас, “Ранок”,Харків, 2000

6. Урок української, №1-99,Київ, 1999

7.Освіта України, №4 (232) від 24 января 2001

8. Українське слово, за 8-14 та 15-21 лютого 2001


Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація