Реферати українською » Языковедение » Суржик - проблема української мови


Реферат Суржик - проблема української мови

>Реферат на задану тему:

ПРОБЛЕМАУКРАЇНСЬКОЇМОВИ - СУРЖИК

>Виконав: СитникВіталій

СтудентгрупиЕК03-2

>Перевірив:Галенко В.М.

>Дніпропетровськ

>2004р.


ДлябільшостінаційЄвропилітературна моватією чиіншоюміроювіддалена відреальноїмовної практики. Нарегіональніособливостінакладаютьсяще іжаргонирізнихсуспільнихпрошарків йсоціальних груп. Широкопобутуєявищедиглосії –використання тім самиммовцемзалежно відситуаціїрізнихмов чидіалектів.Скажімо, “дляхатньоговжитку”можевикористовуватисяпевнарегіональнаговірка чи мова, якої нароботі, вділовомумовленні, под годинуофіційногоспілкуваннязаступаєофіційна мовапевної держави.

На Україні так самеєрізнідіалектнігрупи (>здебільшого смердотіподіляються напівнічні йпівденні, ізпарехідноюсмугою таподіломпівденних насхідні тазахідні).Витворилаукраїнська мова ісутопрофесійніжаргони (>найцікавіші – “>лебійська мова”сліпихлірників тамакаронічна моваспудеїв,увічненаКотляревським в “Енеїди”). Алі, яксвідчить самаетимологія слова (за Б.Грінченком, суржик – “змішаний зерновий хліб чи борошно із нього, напр. пшениця з житом, жито з ячменем, ячмінь з вівсом тощо.”, атакож – “людина змішаної раси”: “се суржик – батько бувциган, а матірдівка ізнашого села”),явище суржикумає причиною недіалектні чифаховівідмінності. За умівбездержавності, коливищіверствиукраїнськогосуспільства булимайжевиключноросійсько- (наГаличиніпольсько-)мовними, колиукраїнська мова був обмеженалишеселянськимпобутом, а всяіншафаховатермінологія (>церковна,правнича,лікарська,трохизгодом –фабрична тощо)існувалавиключно вчужомовнихваріантах, українець,вийшовши позасвоєобійстя,по-перше,мусивприлаштовуватися до “>панської”мови (>типовадиглосія);по-друге, через своюнеписьменністьнеминучемішавелементиобохмов,рідної й “>панської”. якнаслідок, слово “суржик”набулотретього, основного намсьогоднізначення: “>елементи двох чикількохмов,об’єднані по одній, бездодержання нормлітературноїмови, нечиста мова” [>Словник українськоїмови,с.854].

>Реальнумовнуситуаціюпідполтавського села початкуминулогостоліття добровідбиваєневмируща “Наталка”. титанугероїКотляревського,чий світло всещеобмеженийпатріархальнимжиттямдідів йпрадідів (>навіть Петро,побувавши вмандрах, не виходив позамежі цого світу),розмовляютьвиключноорганічноюнародною мовою, щозбереглася внедоторканностіще відчасівГетьманщини.Єдинийвиняток –вознийТетерваковський.Він –також продукттієї жГетьманщини ізїїтрадиційнимсудочинством (“якби яіміл… стількиязиков, скільки артикулів вСтатутіілі скількизап’ятих вМагдебурзькомправі”). Аліімперська мова ужетяжіє нададміністративнимиустановамигубернської Полтави – йТетерваковський Єдинийсередгероївп’єси говоритисоковитимканцеляритним суржиком (“Письменство неєстьпреткновенієіліпоміха довступленію взаконний шлюб”, “поблагостіВсевишньогоєсмь Чоловік, а, помилості дворян –возний, й живу хоч негаразд, як люди, а хочпобіля людей”, “твійпрідвіщаєтьзракмні життядражайшу, для почуттівсладчайшу, як із медом мак” тощо).Звичайно,почасти суржикТетерваковського –данинастарій “>книжнійукраїнській”ученості бурс таакадемій. Аліпочасти –він продукт нового години, особливо там, девозний розмовляти тимицілкомприземлені (“>взяточок,сиріч –винужденийподарочок, дуже дужеіскусно уістциіліотвітчикатребавиканючити”).

>Іншігерої ”Наталки” ізмістомщемайже неконтактують – й тому ненамагаютьсянаслідувати возного,хоча ібезумовношанують йогонедосяжнувченість. Алі уже накінець ХІХстоліттяситуаціядокоріннозмінюється.Створенняєдиного товарногоринку,проведеннязалізниць,побудовацукроварень тазразковихгосподарств,запровадженнязагальноївійсковоїповинностізробиликонтакти українських селян ізросійськомовнимиверствамиадміністраторів,фабрикантів,поліції,офіцерства более чименшрегулярними. Доти жунаслідокселянськоїреформи в минуле остаточновідійшовстаросвітський Українськийдідич,якийпотайсписуваввіршіМазепи іПолуботковупромову із “Історіїрусів” йнамагавсяпринаймі ізчеляддю говорити “>по-наському”. Томунаприкінціминулогостоліттямовна чистота Наталки і Петранавітьсеред селян (проглухі села іхуторипоки що нейдеться) ужезначноюміроюзникла.Офіційна політика “>обрусіння”швидкодаваласявзнаки. Заумовивиключноросійськомовної школи, церкви (а із неюкожен,навітьнайзатурканішаний селянинзустрічавсящонеділі!),адміністрації,війська,комерції тощоперехід довищоїверствиозначав дляукраїнця ізмінумови.

>Водночас відсерединиминулогостоліттяпочинаєтьсятворенняверствиукраїномовної національноїінтелігенції.Колоїхнєспочатку було б “>страшенновузьким” (>відомий анекдот провісімкиївських батьківщин –Луценків,Грінченків,Антоновичів,Лисенків,Старицьких,Косачів,Шульгиних, таЧикаленків), а доти заневиробленістютермінології вусьому, щовиходило позаселянськийпобут,вченідискусії “>Староїгромади”відбувалисяпереважнопо-російському (>такожвідомийвіршик того години: “збиралися малороси в тісно споєному гуртку, обговорювали всі питання російському мові”).Втім, вже в вухо ХХстоліття за діїЕмськихзаборон (>хоча і іздопомогою галичан, що моглипринаймівільнодрукуватися ірозвиватишкільництво й котрієдинівитворили до 1900 рокуміськеукраїнське “койне”)українськалітературна мова наНаддніпрянщині в основномувиробила якусістилі,притаманні дляіншихмов, то йосновивласної фаховоїтермінології.

>Цялітературна мова тоіснувала всвоєрідному гетто (до 1917 року), тоінтенсивно проникала вусісферисуспільного життя заадміністративноїпідтримки, а чи іпримусу держави, то, надовший годинуобмежуваласяновим,хоча ізначноширшим, ніж до 1917 року, гетто (>майже весьперіод від початку 30-х досередини 80-х років, завиняткоммлявої йскороминущої “>шелестівської”відлиги). Тім годиноюпресинг наповсякденнемовлення практично всіхгромадян, аж донайзатурканіших селян, вумовах тотальногоодержавлення всіх сфер життязначнопосилився. Доти жприблизно всередині цогостоліттяставсяісторичнийзлам:унаслідокпереміщення великих массільського населення в містовперше вісторії,по-перше,більшістьукраїнців сталигородянами, апо-друге,більшістьгородян в Україні –українцями.Прибуваючи доміста ізанурюючись у морепанівноїросійської культури,вчорашніселяни всіма силаминамагалисяпозбутисянайголовнішоїознаки свогоминулого – ітерміново переходили наросійську (реально – на суржик).

Зурахуваннямобмеженогообсягу цогонарису усе ж такиспробуємодокладніше, ніж вакадемічному “Словника українськоїмови”,окреслити рамкиявища суржику всучасній Україні. Заумовипрактичноївідсутності донедавнарідноїмови уфаховомуобігузапозиченняросійськихтермінів вукраїнськемовне тло було бявищемзагальним (йстильовонейтральним).Жодна живаколгоспниця (позасторінкамироманівякого-небудьукраїнськогорадянськогописьменника) не могла бсказати: “Я водила коровуробитиїйштучнезапліднення”. (>Бабусяцієїколгоспниціщоправда,повідомила б щось накшталт “водила коровупогуляти” – але йзвичаїстароїмовноїстриманості зникли в роктарозкуркулення і голодомору). Томуреальніші слованашоївигаданоїколгоспниці “водиларобитиіскуственеосємєнєніє”теж навряд чи можнавважати суржиком –бо ж прифаховомутерміні-варваризмі (своготермінаколгоспниця знаті просто більше не могла!) стояти усе ж такицілкомнормальні слова “водиларобити”. Алі вмовнійпрактиці подвпливомросійськоїпішло нелишеактивнезапозиченняфаховихтермінів, а ізамінанайпоширенішоївласної лексики начужу (при цьомусинтакса і фонетикалишилисяукраїнськими):наприклад, “нада”замість “>треба”, “>січас”замість “тепер”, “>скіко час”замість “>котра година” тощо. Томукласичносуржиковою можнавважати фразутієї жколгоспниці: “водила коровудєлатиіскуственеосємєнєніє”.Звісно,пропорції таспецифіказмішуваннярізнихмовнихкомпонентівзмінювалисязалежно відгеографічногорегіону, години,освітньогорівнямовця – але йзагальнатенденція бувнезмінною: суржик бувперехідною (>хоча ідоситьстійкою вчасі)ланкою в напрямку від української доросійської.Власне,подібнімовніявищаспостерігалися на всіхобширах “>одноїшостої”, деуспішноформувалася “новаісторичнаєдність” – “>радянський народ”.Доситьзгадати буцайбілоруський аналог суржику – “>трасянку”, де до початкудев’яностихнезмивніплямибілоруськостінавіть умовленні селянлишилисяхіба уфонетиці.

>Географічні,демографічні ісоціальніаспектипобутування суржикудослідитидоситьважко – ізогляду як нарозмитість самогоявища, то й на шлюбвідповіднихдосліджень. Доти жносії суржику неідентифікують собіокремоюгрупою, аможутьзараховувати собі донайрізноманітніших груп: “>православних” (>згадаймо “>Чухраїнців” ОстапаВишні), “>хохлів”, “>руських”, “>українців”, “>совєтських людей”.Політичні подивисясьогоднішніхносіїв суржикуможутьтакожрізнитися внайширших рамках – відзатятихприбічниківвідновлення Союзу до неменшзавзятихприхильниківнезалежності.

>Втім,певнівисновки можназробити ізрозглядуетнолінгвістичноїкарти України. Запереписом 1989 рокуукраїнціскладають 72,7відсоткавсього населення. При цьому 64,0відсотка населення держави назвалисвоєюрідною мовоюукраїнську.Втім, длябагатьохце означалородиннутрадицію чи політичний сентимент,бо реальнамовнаситуаціяєцілкомвідмінною віднаведенихвище цифр. ДляоцінкицієїреальноїситуаціїсоціологамиКиєво-Могилянськоїакадемії було бзапровадженопоняття “>мови,якійнадаєтьсяперевага” (мова, якоївільнообирав респондент длявідповідей назапитання,поставленівідразудвомамовами – російською йросійською). Заданими репрезентативногоопитування вціломуукраїнськіймові в Українівіддаютьперевагу 43,6 %респондентів (>показникцейрізкоколивається від 91,6 % узахідномурегіоні і 78,0 уцентрально-західному, до 14,6% – усхідному і 11,3 % – упівденному).Схожідані було ботримано і под годинуопитування,проведеного центром “>Демократичніініціативи”: самоюлише російською вродиніспілкується 37,0 % населення,лишеросійською – 32,7 %, апо-різному,залежно відобставин – 26,6 % (на усііншімовинаціональнихменшинприпадаєлише 0,7 %).Звісно, іукраїнська, іросійська моваспілкування всамооцінціреспондентів реально так самеможевиявитися суржиком (іздомінуваннямукраїнського чиросійськогоелементу). Однакбільшістьвипадківродинноїдиглосії всьогоднішній Україні можнаототожнити із суржикомцілкомупевнено.

Українськалітература,вийшовши позамежісутоселянськогопобуту,постала перед вельминепростимзавданням: якописуватипо-українському життяверств, що вмасісвоїйєчужомовними?Подібнідискусії точилися відчасів “>Хмар”Нечуя-Левицького ідраматургіїЛесіУкраїнки.Більшість українськихрадянськихписьменників (послеВинниченка іХвильового, котріохочевдавалися довідвертихрусизмів длянаданнярозповідімаксимальноїдостовірності)воліли буцай усвоїхтворахплекати “>щируукраїнськумову”,майже завшезагроженущодо самого свогоіснування, і тому вводили суржикхіба як характеристикумалосимпатичнихгероїв (на думкуспадаєбезіменнийЄльчин-залицяльник ізГончаревого “Собору” із йоговікопомним “>січас служити какосьнепривично”).Лише небагатьомзісправжніхписьменників, таще і вчасивідносної “>відлиги”,вистачаловідвагиіронізувати над самими собоющодовласної “>надзвичайнодалекої від народу”мови. Аназагалукраїномовний сектор “українськоїрадянської культури” імас-медіапослуговувавсямайжевиключнодистильованою,псевдоромантичною ікотурновою мовою “театру ім. Франка”, –втім,відмінною відреальноїмовноїситуації залаштунками того ж театру.

>Офіційносанкціонованоюшпариною для суржикулишавсягумор – від “>Вишневихусмішок” додіалогівТарапуньки-Штепселя ігуморесок Павла Глазового. Тут йогозавданням було б незачепити,крий Боже, темурусифікації, – азробитиобігранісюжетиближчими ісмішнішими дляневибагливоїмасовоїпубліки.Цейприйомдіявбезвідмовно – й Вишня, йпізнішеТарапунька ізГлазовим сталисправжніми “>культовими”постатями длямасовогоукраїнськогоспоживачатекстів йвидовищ. І навряд числід їхнього зацеганити, – буцай у цьомувузькомусекторілітература імистецтволишалисядзеркаломреальноїмовноїдійсності.

>Втім,середукраїномовноїміськоїінтелігенції,дедалічисленнішоїпротягомостаннього години,виникла ііншафункція суржику. якпроникливозауважив Ю.Шерех-Шевельов, “вобставинахдвомовностіукраїнського великогомістаукраїнська інтелі-генція,говорячипо-українському,залюбкивдається дорусизмів якемоційнозабарвленихжаргонізмів.Явищепротилежнеселянськомусуржикові. Тамнастановарусизмів –піднести стиль, тутзнизити”. Напотвердженняцієїтезинаведемоще одну цитату із романуОксани Забужко “>Польовідослідження ізукраїнського сексу” (>пересипаногоанглійськими,польськими,російськими та “>блатними”включеннями): “>набиваються,натрушуються, як пух уніздрі,напохватнічуженецькіслівці йзвороти… – ймусиш – чиповсякчаспровадити вумірозчиснийсинхронний переклад, щозвучитьвимушено й ненатурально, – чи жприноровлятися, якусі ми, самим голосомбратичужомовні слова в лапки,класти нимитакийсобіблазнювато-іронічнийпритиск як назабуцім-цитату (>наприклад… “Ті собі що “>побєдітєльніцей”почуваєш?”)”.

>Досі ми говорили проукраїнсько-російський суржик. Алі, на теренахГаличинимісцеросійськихісторичнопосідалипольсько-німецькі, Закарпаття –мадярські, аБуковини –румунсько-німецьківкраплення.Сьогодні, за умів, колипольськаполітичназверхність давно перестала бутипекучоюпроблемою,говіркальвівськихнапівбогемних “кнайп”сприймається нами якще одна рису місцевого шармом. Аліякихосьшістдесят років томуситуація бувдокорінноіншою, ймісцевіпатріотигнівнотавруваличужинецькінашарування вмові. Не меншесуржикових риспритаманно імові українськоїдіаспори,чистотоюякої (напротивагузросійщеній “>підсовєтській”мові)ця “>діяспора” вельмипишається.

>Втім,зіздобуттямУкраїноюполітичноїнезалежності іпідвищенням статусу йпрестижності українськоїмови,ситуаціяукраїнсько-російського суржикутрохизмінилася. Донього сталиохочішезвертатисясерйозніписьменники. УостанніхповістяхВалерія Шевчука “>Горбунка Зоя” (Сучасності, №3, 1995) та “>Сімтітоньок великогомузиканта” (Березолю, №12, 1996)ретельновиписаномовний статус шкірного персонажа, інезрідкатрапляються ремарки типу “говорила вон суржиком, але й болееросійським, ніжукраїнським” чи “хлопчик, доречі, говоритидосить правильно російською”.Суржикомохочепослуговуютьсяписьменникипоколіннявісімдесятих – чи то тут для характеристики окремихперсонажів, чи топродукуючицілісні,інодідоситьвеликі “>суржикові”тексти (>новели Богдана Жолдака “Маня чи Таня”, “Проізвращенцьов”, “>Яловичина”, “>Нікадавпрєдь”,п’єси ЛесяПодерев’янського тощо).

>Нарешті, суржикпосівзначнемісце вмолодіжнійсубкультурі,кудивінпочавпроникатище ізсімдесятих нарівніандеґраунду й де остаточноствердився напершій “>Червонійруті” 1989 року (>тексти “>БратівГадюкіних”, “>СестричкиВіки”). Іслідвизнати, щоцікалічені,огидні ізпоглядупуриста рядки накшталт “хочу бутитвоїм антрацитом,ти чимоїмотбойним молотком”зробили дляпробудження українськоїсвідомості впоколіннітінейджерівзначно понад, ніжвіршілауреатів про “>калиново-солов’їнумову”. Причина цого феноменадоволі проста:старшішколярі іучні ПТУраптомвиявили, щоукраїнська моваанітрохи не гірше відросійськоїобслуговуєїхні нехайсправдіобмеженідуховніпопити, а суржикнадавав текстамще івідтінкузабороненоїпікантності.

>Нарешті,якщодосі суржик бувлишеперехідниметапом на шляху від української доросійської, тотепервіндедалічастішестаєперехідноюстанцією узворотньомунапрямкові.Зразків можна навестинадзвичайно багато: відскандально-соковитої (напершомуроціголовування впарламенті)мовиІвана Степановича Плюща, що за роківзробиласяцілкомнормативною, довіддрукованих назвичайніймашинціоголошень напарканах накшталт: “>Обьява.Проводимоблагоустрійдачнихучастків по західномустілью, чи назамовлення”. І не вартокпити ізцихневідомихавторові “>благоустроїтелів” із Боярки.Якщоїхнійбізнеспіде пристойно (>сподіваємося, що ізуспіхомекономічних реформ так воно та істанеться), то "за два-три рокта смердотідрукуватимуть ужезначнореспектабельнішіоголошення на доброгопапері ідоброю мовою.


Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація