Реферати українською » Языковедение » Сінкретічні другорядні члени речення з об'єктно-Просторово значення


Реферат Сінкретічні другорядні члени речення з об'єктно-Просторово значення

Страница 1 из 3 | Следующая страница

ІВступ

ІІСтруктурно-семантичнийаналізсинкретичнихдругоряднихчленівречення ізоб’єктно-просторовимзначенням.

>1.Загальнепоняття просинкретичнідругорядні члениречення.

>2.Структурно-семантична характеристикасинкретичнихдругоряднихчленівречення ізоб’єктно-просторовимзначенням:

а) ізчастковимзначенняммісця дії;

б) ізчастковимзначеннямвихідного пункту;

в) ізчастковимзначеннямкінцевого пункту;

р) ззначенням шляху руху.

ІІІВисновки.

IVБібліографія.

V Списокумовнихскорочень.

VIДодаток.


>Вступ

Для синтаксису Сучасної українськоїлітературноїмовихарактернийсемантичнийпідхід довивченнясинтаксичниходиниць.Поглибленийінтерес досмисловоїсферимовивизначаєтьсянасампередпрагненнямпоглибитиуявлення прозакономірностіїїорганізації,специфічнівластивості, щодозволяютьїй бутизнаряддямпізнання йкомунікації.

>Саме восновнійсинтаксичнійодиниці –реченні –найпоказовішевиявляєтьсяспосіборганізації семантики й процесїївтілення уформально-граматичнійструктурі.Визнання зареченнямбагатоплановостідозволяєвивчати його врізних аспектах: структурному,семантичному,комунікативному,номінативному,соціолінгвістичному,емоційному,стилістичному,функціональному тощо.

>Питання про члениреченняє, яквідомо, одним зактуальних й у тій годинускладнихпитаньсинтаксичноїтеорії.Дотеперзберігається (особливо увузівській йшкільнійпрактиці)традиційнийподілчленівречення нап’ятькласів:підмет,присудок,додаток,обставина,означення.

Утрадиційномувченні проДЧвикористовується рядграматичнихознак, асаме:морфологічніпоказникивідповідного ЧР із його опорного слова, характерсинтаксичногозв’язку ісемантико-синтаксичнихвідношеньміжзалежним йопорним компонентамиречення.

>Традиційнівизначення ЧРгрунтуються наодночасномуврахуванні їхньогоформально-синтаксичних йсемантико-синтаксичнихознак, щонерідкоруйнуєєдинівимірикласифікації й Веде дооб’єднання у низці неоднопорядкових величин. Томуопрацюваннякритеріїврозмежування ЧР сталоактуальнимзавданнямсучасногомовознавства.Розв’язаннюцієїпроблемисприявпередусімрозглядречення якбагатоаспектноїсинтаксичноїодиниці.

>Деякілінгвісти негативноставляться дотрадиційноїтеоріїчленівречення. Цевикликанонасамперед тім, що всеживерозмаїттямовлення невкладається у рамкицієїкласифікації.Традиційніп’ятьчленівречення,хоча йєнайбільштиповими йвластивібагатьоммовам світу, неохоплюють,однак,усієїрізноманітностісинтаксичнихкатегорій.Іншою причиноюєвипадкиневідповідностіформи йзмісту,відсутністьчіткозакріплених за ЧРспособіввираження.Звідси –критичнийпереглядбагатьохположеньтеорії ЧР,нерідкоістотнізміни впонятійно-термінологічнійсистемі, адеякихвипадках йзамінатрадиційнихназвструктурно-семантичнихкомпонентівреченняновими (>Бабайцева, 1988, 4).

В.А.Бєлошапковавважає, щотрадиційневчення про ЧР при всіхсвоїхнедолікахнесетакийсеспектінформації прокомпонентиречення,який усучаснихсинтаксичнихописахвідсутній.Завдання синтаксису, наїї думку, - наосновітрадиційної ідеїстворювативчення про члениречення, щовідтворюютьсучаснийрівень знань про складречення. В.А.Бєлошапкова жподіляє ЧР наголовні, щовходять впредикативну основу, йнеголовні ЧР, що невходять впредикативну основу (>Белошапкова, 1977, 132).

Т.П.Ломтєвпоняття про ЧРзамінюєпоняттямпозицій,повнозначні йнеповнозначні,залежні танезалежніпозиціїсловесних форм й т.д. (>Ломтев, 1958).

О.М.Мухін,Г.О. Золотовавводятьпоняттясинтаксеми,цим самимзамінюючитрадиційнийаналізчленівреченнясинтаксичниманалізом (Мухін, 1964; Золотова, 1973).

>Н.Л.Іваницьказвертається до более широкого йменш конкретногопоняття "компонент",вважаючитермін "членречення"недосконалим упершучергустосовнокритеріїввиділення ЧР (>Іваницька, 1986, 9).

Убагатьох роботів з синтаксисуавтори,звертаючиувагу навивченняспецифікиорганізуючої ланкиречення – йогограматичного центру, -взагалі неторкаютьсятеорії, щостосуєтьсяДЧР: ">Словоформи, котрі порізномупоширюють схему, неєїїскладовими й тому непротиставляютьсяголовним членом як ">другорядні"." (Граматика сучасного російської, 1970).ДеякілінгвістикваліфікуютьДЧР якелементи, щореалізуютьвалентнівластивостіодномісних йбагатоміснихпредикатів, якреалізаціїструктурних схем ">поширювачі" та ">детермінанти" чикомпонентисвоєрідних ">юнкційних моделейречення" (Російська граматика.Синтаксис, 1980 –т2;Мухін, 1986).

>Чималомовознавців (О.М.Пєшковський, А.А.Булаховський, В.В. Виноградов,Н.Ю.Шведова,І.І.Слинько таінші)виступалипротитрадиційноговчення проДЧР,вказуючи на йогонедоліки.Визначеннядругоряднихчленівречення за типамизв’язкувикликалозапереченнятермінівозначення,додаток,обставина із боці О.М.Пєшковського,оскільки, "який бувнічиміншим, якскороченимипозначеннямивстановленихвище зрозуміти, смердотівикликають у читача думку, щовиражаютьякийсьінший бік справ,крім зрозумітидругорядного предмета,другорядноїознаки й дії,абстрагованої віддіяча.Між тімніякогоіншого боці тут немає".Замістьцихтермінів О.М.Пєшковськийвстановлюєпоняття прокеровані,узгоджені йприлягаючідругорядні члени (>Пешковський, 1933).

А.А.БулаховськийвиступивпротишкільноговизначенняДЧР зазапитаннями,бонашіпитальнізасобинедосконалі: ">Розвитокіменних формвисловлювання явновипереджає вмовізайменниковівідкладення –формизапитування, щойому належати."Крім того ">сучасна моваприпускаєдоситьвільневживаннярізнихчастинмови врізнихфункціях, особливо уфункціїозначення йобставини" (КурсСУЛМ.Синтаксис, 1951, 19).

В.В. Виноградовзазначав, що,виділяючи лише триДЧ, ми невраховуємо "…всієїрізноманітностіживихсинтаксичнихзв’язківслів ускладіречення" (Граматика російської;Синтаксис, 1954, 97).

>Н.Ю.Шведовадійшла до думи, щопоняттяДЧтребазамінитиіншим,враховуючи їхнього роль упобудовіречення.Якщограматичнезначенняречення –предикативність –можеприховуватись у йогомінімальнійчастині –сполученніпідмета ізприсудком, означати, лишеці йогокомпонентиістотні,єсправжніми його членами,кістяком йогоструктурноїсхеми.Усіінші слова вреченнілишепоширюють урізнийспосіб ядроречення й тому непротиставляютьсяголовним членам як ">другорядні" (Граматика сучасного російської мови, 1970, 546).

>І.Р.Вихованець,К.Г.Городенська, В.М.Русанівський,розрізнюючиповерхневу йглибинну структуруречення,виділяютьДЧР –елементиповерхневоїструктури (>синтаксеми) йсемантеми –елементиглибинноїструктури (навласнесемантичномурівні).СередДЧРрозглядаютьсяприслівнідругорядні члени (>компонентисловосполучення) йдетермінанти (>Вихованець таінші, 1983).

Г.С.Кіріловакористуєтьсятерміном ">семантичніпоширювачі"замість ">другорядні члени",виділяючисемантичнийоб’єкт,семантичний атрибут,семантичний адресат,обставинні,детермінуючіпоширювачі (>Кірілова, 1984).

>Відсутністьоднозначнихкритеріїврозмежування ЧР Веде донепослідовноговикористання їхніформальних йсемантичнихознак,сприяєпоявірізноманітнихкласифікаційДЧР. Так,залежно відморфологічних формвираження ЧРподіляються наморфологізовані (>виражені словами тихийчастинмови, для які данасинтаксичнафункціяєпервинною,основною) йнеморфологізовані (>виражені словами тихийчастинмови, для які данасинтаксичнафункціяєвторинною) (>Бабайцева, 1975).

В.В.Лущайрозрізняє трикомплекси словоформ:

-морфологізовані ЧР (котрітрактуються утрадиційномуплані,тобто якконкретніформиконкретнихчастинмови у їхньогоосновнихсинтаксичнихфункціях);

-функціональніеквівалентиморфологізованих ЧР (якконкретнісловоформиконкретнихчастинмови у їхнівторинних,похіднихфункціях);

-синкретичні ЧР (>такісловоформи, котріодночаснозаймаютьдвісинтаксичніпозиції йвиконуютьдвісинтаксичніфункції (>Лущай, 1981).

У роботівбільшостіучениходнією ізголовнихє проблемаярусногорозмежування ЧР ізурахуванням їхньоговідмінностей вутвореннісинтаксичноїструктуриречення.

>В.І.Фурашоввиділяєтипові і, власне –синкретичні ЧР,вважаючи, щотиповіДЧРформуються набазіморфологізованихспособів їхнівираження ймаютьодинарні ставлення вреченні.Власне –синкретичні ЧРформуються набазінеморфологізованихспособіввираження й вреченнімаютьподвійнізв’язки й ставлення.Проміжнеположенняміжтиповими і, власне –синкретичними ЧРзаймаютьДЧР, котрімаютьрізнівідтінкизначень.Цейпідкласформується в основному зарахунокнеморфологізованихДЧ ізодинарнимивідношеннями (>Фурашов, 1977, 95).

>Дехто ізлінгвістіввиходить зпоняття ">структурноїповноти", чиобов’язковогомінімумуречення,який,залежно відвалентностідієслова,може бутидвокомпонентним йтрикомпонентним (Гузь, 1973). ">Увага дотакоїознаки, як ">обов’язковість –необов’язковість" того чиіншого членаречення взавершеностіконструкції" (Нікітін, 1969)забезпечилавіднесення доосновиречення,крімголовнихчленів (>двокомпонентногомінімуму),також йдеякихдругорядних,зокремадодатків, а принеперехіднихдієсловах –обставин (>Ломтев, 1979).

>Н.Л.Іваницька,виходячи із того, що ЧРподіляються заознакоюобов’язковості –необов’язковості, говорити усвоїй з статтею, щоможуть бутитакі ЧР:підмет;присудок;обов’язковийДЧпервинноїзалежності;обов’язковіДЧ, котріпоширюють членипервинноїзалежності;обов’язковіДЧ,залежні відіншихДЧ;необов’язкові (>факультативні)ДЧ (>Іваницька, 1986).

В.В.Бабайцевапослідовно проводитиідею ">багатоаспектності" ЧР, щопередбачає ">поєднання всіхаспектівчленуванняречення, до тогочислілогічного, структурного йкомунікативного" (>Бабайцева, 1975, 4). Членреченнярозглядається автором яксвоєрідний конденсатор,якийдозволяєдоповнитиранішевідкритіознакиелементів, щоскладаютьречення,новимивластивостями,побаченими іописаними ізпогляду новихпозицій, новихсинтаксичнихнапрямів. Таким чином,вчення про ЧРостаннім годиноюзазналопевнихзмін. Зпоглядусьогоденнятрадиційневченнямаєздобутки тасуперечності. Доосновнихздобутківвідносимообгрунтуванняподілу ЧР наголовні йдругорядні (особливодетальнийописголовних),високийступіньграматичноїабстракції ЧР (>формальнийподіл ЧР надругорядні йголовніспрямований не так наречення якмовленнєвуодиницю ізконкретнимлексичнимнаповненням, але вречення якабстрактнуконструкцію).

Доосновнихнедоліківтрадиційноїмоделі ЧРН.Л.Іваницькавідноситьтакі:

1)нездатність умежахіснуючоїсистеми ЧРохопити ікласифікувати усімовленнєвіелементиречення;

2)відсутністьоднозначнихкритеріїврозрізнення ЧР йнеможливість,виходячи ізіснуючихкритеріїв (>формально-граматичних йсемантичних),розмежовувати ЧР вконкретнихвисловлюваннях;

3) характеристика ЧРбезвідносно довиявленняознакобов’язковості –необов’язковості всинтаксичнійструктуріречення;

4)відсутністьописусутіозначальнихвідношень,покладених основоюДЧР (>Іваницька, 1982).

Узв’язку ізцим усучасномумовознавствісклалосярізнеставлення дотрадиційноїмоделі ЧР: самівченнівідстоюють систему ЧР у томувигляді, как онасклалася втрадиційномусинтаксисі;іншімовознавціроблятьспробипідійти доцієїпроблеми ізурахуваннямбагатоаспектностіречення,деяківченівідмовились від самоготермінаДЧР,замінюючи йогоіншимпоняттям;щеіншінауковці,враховуючибагатийдосвідвивченнярізнихсторінцієїмоделі,використовуютьїї якінструмент длядослідженнясинтаксичноїструктуриречення,доповнюють йуточнюютьокреміпоняття,конкретизують їхні, тім самим додеякоїміризгладжуючивразливімісцяцієїмоделіречення, йвиділяютьпроміжнігрупи ЧР, асаме –синкретичні члениречення.

Длярозвитку Сучасноїлінгвістикихарактернимєпідвищенийінтересмовознавців до проблем синкретизму всистемі ЧР, щовизначається як синтез в одномучленовіреченнядиференційнихознакрізних ЧР,різних їхньогофункцій (>Бабайцева, 1989, 86). Рядпрацьприсвятила В.В.Бабайцевапроблемі синкретизму ЧР,вказуючи на заподій синкретизму тарізновидисинкретичних ЧР (>Бабайцева, 1975, 1988).

Л.Д.Чеснокова восновінаяви синкретизмувбачаєявище такзваних ">вториннихсинтаксичнихфункцій" (>Чеснокова, 1988, 42).

>О.А. Дубова детальноаналізуєвласне –означальні таобставинно-означальні ставлення,характеризуєспособи їхнівираження.Визначальним чинником прикласифікації ЧР, на думкумовознавця,є їхні ставлення довираженняосновноїграматичноїознакиречення -предикативності – й типузв’язку (Дубова, 1989, 21).

>І.Л.Іваницькатежторкалася запитаннясинкретичнихДЧР,відзначаючи, що у якихпоєднаніознакирізнихсинтаксичнихзначень, а причинапоявисинкретичнихДЧР, на думку автора, -цеекономіямовнихресурсів (>еліпсис) (>Іваницька, 1982).

>З.І.Іваненко детальноаналізує системуприйменниковихконструкційадвербіальногозначення,місця,просторовоїблизькості, ззначеннямкінцевого пункту руху, години й т.д. (>Іваненко, 1981).Аналізтеоретичногоматеріалудозволяєзробитивисновок про ті, що проблема синкретизмуДЧР вукраїнськомумовознавствінедостатньовисвітлена, щодаєпідставувважати занеобхіднеїївивчення. Алі вукраїнськомумовознавствіє роботи, щознайомлять нас ізпроблемою синкретизму у сферіоб’єктно-адвербіальнихвідношень (>Вихованець, 1987; Плющ, 1978 таін.); у сферіатрибутивнихвідношень (>Бабайцева, 1983, 35-42; Ващук, 1965; Степанюк, 1972; Чопик, 1991 таін.).

>Структурно-семантичнийаналізсинкретичнихоб’єктно-обставиннихвідношеньінструментальності такаузальностідає усвоїйдисертації Л. В.Шитик (>Шитик, 1995).

Отже,>об’єктомдослідження вдисциплінарнійроботі >єсинкретичніДЧР ізоб’єктно-просторовимзначенням якнайбільшрізноманітні йпоширені всучаснійукраїнськійлітературніймові.

>Актуальністьдипломної роботи >зумовленанеобхідністюописати,дотримуючисьосновнихпринципівтрадиційноїкласифікації ЧР тавраховуючи характерзв’язкуміжелементамисинтаксичноїструктуридвоскладногоречення,синкретичніДЧР ізоб’єктно-просторовимзначенням.Порушена проблемаєдоситьцікавою й докінця нез’ясованою.

>Матеріалдослідження. Длявирішенняпоставлених удипломнійроботізавданьдобиравсялексичнийматеріал ізтворів О. Гончара та П. Загребельного.Вибірматеріалудослідженнямотивується широкимпредставленнямсинкретичнихдругоряднихчленівречення ізоб’єктно-просторовимзначенням умовітворівцихписьменників.

>Основнапозначка >дипломної роботиполягає в системномуаналізіструктурно-семантичнихособливостейДЧР ізоб’єктно-просторовимзначенням.

>Реалізаціяпоставленої метипередбачаєвирішення таких>завдань:

1)з’ясуватилінгвістичнусутністьсинкретичнихДЧР;визначити заподійпояви синкретизму;

2)описатирізновиди тазасобивираженняДЧР ізоб’єктно-просторовимзначенням;

3)зробитистатистичніпідрахункикількостівиявленихсинкретичнихДЧР ізоб’єктно-просторовимзначенням.


>Методидослідження:

Длядосягненняпоставленої мети йрозв’язанняконкретнихзавданьвикористовувалисьтакіметоди:

а)лінгвістичногоописумовнихфактів ззалученнямприйомівструктурно-семантичного йтрансформаційногоаналізу;

б) методспостереження;

в) методстатистичнихпідрахунків.

>Наукова новизна роботиполягає до того, що внійупершезробленоспробусхарактеризуватисинкретичніДЧР ізоб’єктно-просторовимзначенням наматеріалімовитворів Про. Гончара та П. Загребельного ізурахуванням новихтеоретичнихдосліджень.

>Теоретична й практичнацінність роботивизначаєтьсяможливістювикористанняїїрезультатів прививченні курсу синтаксису Сучасної українськоїлітературноїмови, а й уподальшійпедагогічнійдіяльності під час уроків українськоїмови в старшихкласах,факультативнихзаняттях, угуртковійроботі тароботіметодичнихоб’єднань,семінарських зайнятиучителів,шкіл передовогодосвіду.


ІІ 1.Загальнепоняття просинкретичні члениречення ізоб’єктно-просторовимзначенням.

>Синкретичним (відгрецькогоsynkretismos -поєднання)властивий всімрівняммови ймовлення,однак укожному із нихмає своїособливості.

>Синкретизм уграматиці –це ">поєднання (синтез)диференційнихструктурних йсемантичнихознакодиницьмови (>деякихрозрядівслів,значень,речень,членівречення тощо)протиставлених однаодній йпоєднанихміж собоюявищамиперехідності." (Лінгвістичний енциклопедичний словник, 1990, 446).

Одним ізперших наперехідний характерчленівреченнявказавД.М.Овсяников-Куликовський.Вінподіляв їхні на:

-власнеобставини;

-обставинні слова тасполученняслів, щоколиваютьсяміждодатком йобставиною (">фіктивні").

>Думку проперехідний характермовнихявищ провівшиО.М.Пєшковський. Нанеобхідністькорінногопереглядувчення продругорядні члениреченнявказував В.В. Виноградов.

Длярозвиткусучасногомовознавствахарактернимєінтересмовознавців допроблеми синкретизму, щовизначається як синтез в одномучленіреченнядиференційнихознакрізнихчленівречення,різних їхніфункцій.Цей синтезможе бути як упланізмісту (узначеннідругоряднихчленівречення), то й впланівираження (>спосібвираження, видзв’язку,засобизв’язку, характерзалежності), а й упланізмісту й впланівираженняодночасно.

>Поштовхом до синкретизмуєзрушення успіввідношенніформи йзмісту.

На думкуВ.І.Кодухова, синкретизм –цепоєднаннясемантичнихознак (>Кодухов, 1974), аЄ.Кржижковавважає, що синкретизм –цепоєднанняознакструктури (>Кржижкова, ).Найбільш детальнопоняття синкретизмудослідили В.ВБабайцева й Л.Д.Чеснокова.

Л.ДЧеснокова причинупояви синкретизмувбачає уявищі такзваних ">вториннихсинтаксичнихфункцій". Условоформі якчленіреченняіснує дватипиграматичнихзначень:категоріальне (>значення слова якчастинимови) йсинтаксичне (>типовезначенняречення).

>Якщозіставититиповізначеннячленівречення із типамикатегоріальнихзначеньосновнихчастинмови, товиявиться, щоцізначення практичнооднакові:означенняозначаєознаку предмета, йприкметник якчастинамовитакожозначаєознаку предмета,присудокназиваєдію предмета йдієсловоназиваєдію як процес;обставинавиражаєознаку дії чиознакуознаки,підмет йдодатокназивають предмет, ііменникназиває предмет.

>Аналізфункціонуваннясловоформи вструктуріреченнявиявляє дватиписпіввідношенькатегоріального йсинтаксичногозначень:

1)категоріальне йсинтаксичнезначеннязбігаються;

2)категоріальне йсинтаксичнезначення незбігаються.

>Первинноюсинтаксичноюфункцієюєтакефункціонуваннясловоформи, приякомуїїкатегоріальне йсинтаксичнезначеннязбігаються.Вторинноюсинтаксичноюфункцієюназиваютьтакефункціонуваннясловоформи, приякомуїїкатегоріальнезначення незбігається ізсинтаксичним.

Дляіменникавторинноюфункцієюєфункціїозначення іобставини, дляприкметника –функціїпідмета,додатка,означення.

>Функціонуваннясловоформи увториннійфункціїможе матір дванаслідки:по-перше, воно таможе привести дозміникатегоріальногозначенняданоїсловоформи, що говорити проїїперехід віншучастинумови;по-друге, воно таможе привести доякіснихзмін самихсинтаксичнихфункцій, допояви нових,синкретичнихфункцій.

>Синкретизмчленівреченнявиникає врезультаті того, що увториннійфункціїстикаються двазначення, котрі незбігаються, -категоріальне йсинтаксичне,цізначеннявзаємодіють йвиникаєнове,синкретичнесинтаксичнезначення.

>Синкретизмможеохопити й форму, врезультаті чогоз’являютьсянеморфологізовані члениречення (>Чеснокова, 1988, №4, 41).

В.В.Бабайцевавважає, щосинкретичніутворення –наслідокдіахронних йсинхроннихпереходів,морфологічнихспособівсловотворення,утворень "зазразком". Причинасинкретичнихутвореньзумовленарізними чинниками,головним з якіє потреба увираженніпевнихкомпонентів зарахунокнаявнихмовнихзасобів.Крім того,синкретичніутворення –конденсатори семантики, один ззасобівекономіїмовнихзасобів.Синкретичніутворенняхарактеризуютьсябагатшоюмовноюсемантикою, ніжядерні слова; болеерізноманітноювалентністю йрізноманітнішимисинтаксичнимифункціями.

>Підсумовуючи,зауважимо, щовивченнясинкретичних групслів:

-дає болеегнучку,відповіднусистемімови ймовлення,класифікаціюструктурно-семантичнихкласів;

-виявляєперехідні (>синкретичні) ланки,об’єднуючичастинимови удинамічну системувзаємодіючиходиниць;

-допомагаєуникнутикатегоричнихтрактуваньсинкретичнихутворень;

-відтворюєсемантичну “>місткість”слів, щовходять у зону синкретизму;

-пояснюєрізноманітністьвалентнихвластивостейсинкретичнихутворень й їхньогомотивуваннябагатокомпонентноюсемантикою (>Бабайцева, 1983, № 5).

>Синкретизмчленівречення у синхронномупланіможе бутизумовлений такимиосновними чинниками:

-синкретичнимкатегоріальнимзначенням компонента;

-невідповідністюзмісту йформи;

-подвійнимисинтаксичнимизв’язками;

-еліпсисомдієслівноїформи;

-лексико-граматичнимиособливостямипоєднуванихслів тощо.

Длясинкретичнихдругоряднихчленівречення ізоб’єктно-обставиннимзначенням,прийнятнимиє не усіназваніфактори.Синкретичнезначенняоб’єктно-обставиннихвідношеньзумовлене,насамперед,особливостямисинтаксичного зв'язкуміж компонентами (“…посереднєкеруваннянастількипослаблює своєї ролізв’язку … щопочинає малочимвідрізнятись від такого типупідрядногозв’язку, якприлягання.”) (Удовиченко, 1968, 24);семантичною йграматичноюприродоюпоєднуванихслів;невідповідністюзмісту йформисполучуванихелементів; щонайчастішеспостерігається у тихийвипадках, колилексичнезначеннясловоформивідповідає одному типувідношень, а форма –іншому, до цого жця формаспіввідноситься ізвалентнимиособливостямипоширюваного слова,отже, засемантикою –цеобставиннезначення, а й заформоювираження –об’єктне;двоїстоюприродоюпідпорядкованогоелемента (">Двоїстістьсемантичноїякості синкретичного компонентаутворюється врезультатіспецифічноївзаємодії семантикиформи йлексичної семантикинаповнювачаформи, котрахарактеризуєтьсярізноспрямованістюрізнихсемантик.") (>Вихованець, 1992, 70) та синкретизмомприйменника.

Одним зрізновидівсинкретичнихчленівречення ізоб’єктно-адвербіальнимзначеннямєсинкретичні члениречення ізоб’єктно-просторовимзначенням, якувиявляється у тихийвипадках, колипоширюючий компонентсинкретичноїконструкціїпозначаєоб’єктцілеспрямованої дії,одночасновказуючи налокативність. Зацих умівлексичнезначенняпосередньокерованихіменниківвідтісняєтьсяфункціональнимзначенням –обставинним (>просторовим).

Один предмет,займаючимісце впросторі,завждиоточенийіншими предметами йперебуває впевномуположенніщодо них. Томувиділення одногоматеріальногооб’єкта ізнавколишньогосередовища йфіксація йогонашоюсвідомістю –цевизначення не лише йогобезпосередньогомісцеперебування впросторі, а івиявленняпросторових координатщодосусідніхоб’єктів.

Отже,просторовість –цеуніверсальнакатегоріядіалектики, котравідбиваєзв’язки йвзаємодіюпредметів таявищнавколишнього світу.

>Просторові ставлення – один ізоб’єктівфілософії,логіки йлінгвістики. Уфілософськомупланікатегоріяпросторовостівідображаєосновніформиіснуванняматерії. якоб’єктфілософіїпростірвиражаєспівіснування йвідокремленість промов одна відодної,їхнюпротилежність, порядокрозташуванняоднієївідносноіншої (>Філософськийсловник, 1973, 420).

Умовнійпрактиціпросторовістьвизначається, із одного боці, якнабірмовнихзасобів (>лексичних йграматичних), задопомогою яківстановлюютьсяпросторові ставленнясуб’єктивної таоб’єктивноїдійсності, й із іншого, - як семантика, представленацимизасобами.

>Реальнезначенняпросторовостівиражаєтьсяіменниками такихрозрядів:

1)назвинаселенихпунктів й їхнічастин (місто, село,вулиця,двір,площа й т.п.);

2)назвиділянок земельногорельєфу,географічних йкосмічнихоб’єктів (>ліс, міські, хмари,сонце,місяць);

3)назвиадміністративно-територіальниходиниць (>країна, держава, край);

4)назвивимірівпростору (сторона, бік);

5)назвибудівель й їхнічастин (>дім,стіна ,вікно,двері);

6)назви промоввжитку, щослужать длярозміщеннялюдини:

а)назвитранспортнихзасобів (>віз, сани);

б)назвимеблів (>стілець,ліжко);

в)назвитари (кошик, сумка);

р)назвипредметів длярозміщеннятварин (>клітка й т.п.).

>Сутністьпротиставленняоб’єктностіпросторовостіполягає унамаганнірозрізнитивласнепредметнесубстанціальнезначення йзначенняхарактеризуючі.

Ос-кількикожнеявищеграматичноїбудови засвоєюприродоюдвобічне,тобтомає яквнутрішню, то йзовнішнюсторони, то, прихарактеристицісинкретичнихчленівслідвраховувати двамоменти:

>по-перше,внутрішню,значеннєву основу, вякійвідбиваютьсяреальні ставленняміж предметами,явищами та їхньогоознаками;

>по-друге, ">способивираженнясинкретичнихчленівреченнявідповіднимиутвореннями,тобтопевнеформальне їхнівираження" (>Кротевич, 1959, 4).Формальнізасобисинтаксичноїорганізаціїреченнястановлять, таким чином, туматеріальну основу, наякіймаєбазуватися науковийаналізсемантико-синтаксичноїструктуриречення. Аліформальнізасоби синтаксису неможуть статіоб’єктомсправжньогосинтаксичногоаналізу увідриві від їхнісемантико-синтаксичнихфункцій.

Удослідженняхвласнемовноїорганізаціїсмислуреченнявідомі двапідходи: "відзначення" й "відформи".Обидвашляхиефективні, але йможливості їхнінеоднакові.

>Шляхом "відзначення"досліджуєтьсярізноманітність форм, котрівиражаютьпевнізначення, шляхом "відформи" –різноманітнізначення, котрівиражаютьсяоднієюформою (>Арват, 1984, 14).Такийпідхід доаналізумовнихявищ, основоюякогопокладенодослідженнялінгвістичниходиниць "відзначення доформи",єрезультативним,оскільки йогореалізаціядаєможливістьпростежити процесфункціонально-семантичногозближення структурно нетотожнихзасобіввираження,саме тому ми йвибралицей шлях.

>Синкретичнідругорядні члениречення ізоб’єктно-просторовимзначеннямформуються врезультатісемантико-синтаксичноївзаємодії головного йзалежногоелементівконструкції. Будучифакультативними з структурногопогляду компонентамиречення,такісинкретичнісловосполученнязначнорозширюють йсемантичноускладнюють йогоінформативний план,вносячидодатковеповідомлення.

>Актуальнимєдослідженнязасобіввираженнясинкретичнихдругоряднихчленівречення, котріохоплюють дватипи:

1)прийменниково-відмінковіконструкції;

2)відмінковіформи.

>НайбільшпоширенимзасобомвираженнясинкретичнихДЧРєприйменниково-відмінковіконструкції. Уконструюваннізворотів велика рольвідводитьсяприйменникам.Зв’язокприйменника ізпевноювідмінковоюформоюгрунтується навідповідності їхнізначень.Прийменниковізворотиє болеесинтаксичні, ніжвідмінкові. Таким чином, рольприйменників увираженнісинтаксичногозв’язку йформуваннілексико-граматичногозначенняконструкціїдуже велика. Прихарактеристиціконструкцій ізоб’єктно-просторовимзначенням,особливоїувагизаслуговуєстрижневий,поширюваний компонент (>Андерш, 1987, 97).Позиціюпідпорядковуючогоелементазаймаютьдієслова,оскількиценайбільшмістка йскладнакатегорія танайбільшконструктивний уструктуріречення компонент (>Васильєв, 1984, 35).

>Дієслово якчастинамовихарактеризується такоюкатегоріальноюсемантикою, Якаможе бутисамодостатньою чисамонедостатньою,тобтоможе невимагати чивимагати длясвоєїреалізаціїдоповненняпевнимипоширювачами (>Андерш, 1987, 97).

Условосполученнях ізоб’єктно-просторовимзначеннямпредставленібагаточисельнісемантичнігрупидієслів,серед якінайбільшпродуктивнимиєтакідієслова: руху (>переміщення,пересування),змінимісцеположення,спрямованої дії,розташування,перебування,буття,спостереження, роботи, стану таінші.

>Функціюопорнихчленівзазначенихконструкційдієсловавиконують у всіхможливих їм формах,тобто вобохвидових, всіхспособових,часових,особових,рядових йчислових формах.

>Домінуючим компонентом уконструкціях ізсинкретичнимоб’єктно-просторовимзначеннямможевиступатитакожпредикативнийприслівник (чи словакатегорії стану),дієприкметник,дієприслівник тадієслівніформи на –але, -то.

>Залежними членамианалізованихсловосполученьбуваютьіменникиконкретно-предметної тапросторової семантики.Підцимизагальнимизначеннямиоб’єднуютьсяширокі шари лексики,наприклад,іменники, котрієназвамирізнихспоруд,прибудов,приміщень,установ,організацій, держав,країв,відкритихплощ,воднихпросторів,населенихпунктів й т.п.

До складусинкретичнихдругоряднихчленівреченняможутьвходитиособовізайменники, котрізаступаютьіменники тасубстантивованіприкметники. Однак рольцихчастинмови ваналізованихсловосполученнях невелика.

>Іменники –основнийлексичнийматеріал длявираженнясинкретичнихдругоряднихчленівречення ізпросторовимзначенням -репрезентовані формами всіхнепрямихвідмінків,серед які явнопереважаютьприйменниково-відмінковіформи, що более точно й тонкопередаютьрізноманітнівідтінкипросторовогозначення, ніжбезприйменниковіформи.Майже усіпервинніприйменники, завиняткамиприйменників без, для, про тачималовториннихслужатьзасобамипередачірізноманітнихвідтінківпросторовогозначення.

>Відмінковіформи навираженняоб’єктно-локальногозначенняпредставленіконструкціями типу ">дієслово +оруднийвідмінокіменника" та структурами ззалежнимродовим йзнахідним, щовказують напросторово-об’єктнезначення,наприклад,дістатися берега, перейти міст,проїхали село.

При цьомусполучення ">дієслово +родовийпросторовогозначення"утворюєтьсялишедеякимидієсловами ізпрефіксами до- (>ді-) таокремимиіменникамипросторової семантики й належати домалопродуктивнихсловосполучнихутворень,замість яківикористовуютьсяідентичні зазмістомконструкції ізприйменником до (>дістатися до берега).

>Конструкції, котрівключають у складприйменники навираженняоб’єктно-просторовогозначення,відзначаютьсябагатствомструктурно-семантичнихтипів.

>Усябагатогранність йрізноманітністьпросторовостічленується насемантичніпідгрупи. Так,З.І.Іваненко вмежахпросторовогозначеннявиділяєчотирирізновиди:місця, шляху,кінцевого йвихідногопунктівпереміщення (>Іваненко, 1981, 31).


  1. >Синкретичнідругорядні члениречення ізоб’єктно-просторовимзначенняммісця дії

>Синкретичнідругорядні члениречення ізчастковимзначенняммісця діїреалізуютьсяприйменниково-відмінковимиконструкціямиіменниками такихсемантичних груп:

  1. >Назвиконкретнихпредметів таоб’єктів:одновимірних (>дріт,роги,палиця,стовп тощо),наприклад:Він нагарбістоїть, силосскидає,озирнувся, астаршокласниця його в низу,мов нагойдалці,на >волячих рогах >колишеться (>О.Г.) Настовпі >забуто >блищить >електрична лампочка (>П.З.);

>двовимірних (долина,підлога,колодязь, місто),наприклад:Помахавши всім, що стояти >біляколодязя,вінбере курс - настолицюрадгоспу -Центральну (>О.Г.) Ті жбачила,біля школи ми їхньогоповносіють:цупкі,високі ... (>О.Г.) (дотривимірних);

>тривимірнихбудь-якого типу (>шафи, хата,погріб, сани,човен,віз, школа),наприклад:>Обідають смердоті наверанді ... (>О.Г.) Увестибюлі >третього зверхучиясьневтомна рука спрямовувала >радіолу (>П.З.);

  1. >назвиосіб таістот (брат, матір, баба, люди, сін таінші),наприклад:Лукіяпідійшла й >сіла >білясина,розглядаючи його ажздивовано (>О.Г.)Лукія >зупиняється >білянабурмосених>переселенок,виходить перед тим,намагаючисьзрозуміти,чим смердоті нацей разрозлючені (>О.Г.);

  2. >назвичастинтіла таорганівлюдини (спина,очі,плечі, жили,коліна, губи, руки, рот тощо),наприклад: Уатлантів обов'язок >покоїлося >небеснесклепіння ізсонцем йхмарами, у тобі - земля, вусійїїкрасі іскорботі,всеплодющості йтісноті (>П.З.)На >кожній >руці внього >знаходиться погодиннику, одинспішить,другийвідстає, таквінпоглядає того, щоспішить, поньому пасі (>П.З.);

  3. >назвидерев йтрав’янихрослин та їхньогочастин (дерево,барвінок,ялинка,квітка,очерет,суцвіття,горіх тощо),наприклад:Може моячабанськарадість -це простоотака він тополі, аподтополею >стіл, але встоліпляшка (>О.Г.)Мачухатеж >присіла у холодку подгоріхом (>П.З.);

  4. >іменники ізматеріально-речовиннимзначенням (>цукор,сіль, сажа, молоко, вода, притулок тощо),наприклад: ...Вінщедовго>тримався наводі ... (>О.Г.) ... Ві скоро усі потонете вкрові (>П.З.);

  5. >власніімена тапрізвиська,наприклад: Язавждинамагався статіякомогаближче доТоні. Унеї (уТоні) >завжди було бчим наспригостити ... (>О.Г.) Усполученнях ізназвамиосіб,істотпосилюєтьсяоб’єктнезначення, апослаблюєтьсяпросторове.

>Середзібраноголексичногоматеріалуєвипадкифункціонування вролісинкретичнихдругоряднихчленівречення ізоб’єктно-просторовимзначеннямзайменників, щозаступаютьіменники тасубстантивованіприкметникиконкретно-предметної тапросторової семантики, атакожназвиосіб,істот тощо.Наприклад:Тільки всобі >ти >зможеш >знайти >справжню причинустраждань (>О.Г.) Спогадівцізавжди >житимуть в Мені (>П.З.)

Длявираженнясинкретичнихдругоряднихчленівречення ізоб’єктно-просторовимзначенняммісця дії вукраїнськіймовівикористовується до 60конструкцій ізвивідними,простими йскладнимиприйменниками таіменниками вженазванихсемантичних груп умісцевому, пологовому таорудномувідмінках.

Один предмет,займаючимісце впросторізавждиоточенііншими предметами йперебуває впевномуположенніщодо них. Томувиділення одногоматеріальногооб’єкта ізнавколишньогосередовища йфіксація йогонашоюсвідомістю -цевизначення й йогомісцеперебування впросторі йвиявленнямісцеперебуваннясусідніхоб’єктів (>Іваненко, 1981, 30).

>Місцеперебування чипереміщенняпредметівстосовносусідніхоб’єктівбуваєдистантним йконтактним.Дистантнемісцеперебування чи рухможевідбуватися безорієнтації чи ізорієнтацією наконкретний бік предмета (>Верхній,нижній,лицьовий,боковий тощо).Контактнеперебування чи рухреалізуєтьсязвичайно увнутрішній чицентральнійчастині предмета, на йогоповерхні чиміж поручоб’єктів.Усіці ставленняміж предметамиоб’єктивного світуузагальнюються йтипізуються в нашійсвідомості йвиражаються задопомогоюпевнихлексичних йсинтаксичнихмовнихзасобів.

>НайчисельнішугрупусинкретичнихДЧР ізчастковимзначенняммісця дії, щовиражаютьконтактнемісцеперебування,становлятьконструкції "на +м.в." та "в +м.в.", щовживаються придієсловах такихсемантичних груп:

  1. >Дієсловапроцесуальної семантики:

а) жити,читати,писати,дрімати,купатися,нарізати,горіти тощо:Льотчикмовчкипереглянувся ізсивуватим командиром й >почавнеквапом>нарізати насковороді >яєчню (>О.Г.)Вліткунайчастіше вона спіти наканапі (>П.З.)ІванДімак>згорів убомбардувальнику (>П.З.) "Де ві спите?" "Убудці!" (>О.Г.);

б)дієслова, щохарактеризуютьдинамічніявища вприроді:сохнути,в'янути,рости,цвісти,блищати тощо,наприклад:Міжхмарамивгіллі >самотньогообгорілого дерева >блищали >віщізорі ... (>О.Г.)Скільки нас,окутанихполум'ям, на очахвійськ вповітрівибухало,надеревах зависало ... (>П.З.);

в)різноманітнівидозмінивихідного станупредметів,речовин:парувати,кипіти,диміти,набрякати,палати,жаріти тощо,наприклад:Вінстоїть наузвишші колоцямрини, апоруч,насталевому>тросі,яскраво >жаріє, >палає все степчервона, яксерце, торпеда (>О.Г.)Вжевипитопершу чарку, ймолодийвалашок>парує у мисках (>П.З.)

>Інколидієсловацієїсемантичноїгрупивживаються в переносномузначенні напозначеннясуспільнихявищ таявищлюдськогобуття. Алітакіприкладизустрічаютьсядужерідко.

  1. >Дієсловаемоційного стану (настрою) таемоційнихпереживань:веселитись,плакати,радіти,горювати,соромитись,тремтіти тощо:Похмурізморшкипосікливздовж,впоперек йнавкісйомучоло,надбрів'я,>затремтіли вбровах (>О.Г.)

  2. >Дієсловаконкретної дії, асаме:

а) ззначенням руху:йти,їхати,пливти,тікати,трястися,стрибати тощо: Уїхньомувіщівін,капітан, вже >плавав >кухарчукомнабайді (>О.Г.) Ну, та на Мені непокатаєшся (>П.З.)Вони >стрибають Мені наязик ...;

б)дієслова ззагальнимзначеннямнадання рухуоб’єктові (>суб’єктові):двигтіти,хилитись,гойдати,вигніздюватись,вигинатися тощо:Трубка>вигиналася настолімовчорназміюка (>П.З.)Знов >вигніздюється на телефонах,зновграфіки,зведення,рапортування... (>П.З.);

в)дієслова напозначеннязміникінетичного стану:падати,поринати,випинатися тощо: Вісьвизиркуютьтугінерозквітлібутони, що>випинаються навершечках (>О.Г.).

  1. >Дієсловасприймання, асаме:

а)дієсловазоровогосприймання:блищати,іскритися,миготіти,відбиватися тощо:Ненажера Кузьмапластмасово>поблискує на колоски,випиваючи із нихмолоде молочко (>О.Г.)Вонавсміхається уже >іскриться вкраплинках >сліз ... (>П.З.);

б)дієслова слуховогосприймання,смаку, нюху:звучати,шарудіти,шуміти,цівкати,дзвеніти,пахнути тощо:Тількиластівки >цівкають угнізді,приліпленому укутку, подстелею (>П.З.);

в)дієсловамовлення: говорити,балакати,кричати,голосити тощо:Такабудова,найбільший вЄвропі канал,в газетах пронього >кричимо, й таканеувага доцихсправдігероїчних людей (>О.Г.)Транзистор вкишені чивпазусі його говорити, а смердотісидять,мовчать,прислухаються довласноготіла (>О.Г.).

  1. >Дієслова напозначеннякількісних йякіснихзмінфізичного таемоційного станулюдини чиістоти:чаїтися,покоїтися,зникати,помирати,горіти,гибнути тощо:Тоді як смердотівипещуються нам’яких ліжках, а тієї >гибне на твердому, яккаміньсталі,>столі (>П.З.)Воначує проякісьперевантаги, колинавіть очей незакриєш й притулок >стаєважкою у жилах (>О.Г.).

  2. >Дієслова тапредикативи (бути,існувати,знаходитися,зоставатися тощо):Мовчкип’ютьусі,п’є Петрусь,п’ють друзі,п’є йСіробаба, обійнявши рукамицебро, ажкрапельки>зостаються на його >вусах (>О.Г.) НатійМарковійскрині було б написано: ">ГрунтиУкраїнськоїРСР", й вдовгастихшухлядах весь нашбагатствознаходиться (>П.З.).

>Синкретичнідругорядні члениречення зчастковимзначенняммісця діїможутьзалежатитакож віддієприкметників, щовиконують уреченнінапівпредикативну тапредикативнуфункції.Дієприкметникипоєднуються ізіменниками тихий жсемантичнихрозрядів, що ідієслова, йпозначають до лав,фізичніякості тавластивості.

>Синкретичнідругорядні члениречення ізчастковимизначеннямимісця діїможуть бутивираженііменником, щоозначаєконкретнуділянку,обмеженучастинупростору: Колі ябачу своюматір, вонзавжди>копирсається уземлі (>О.Г.) ...Він >бачив >твоєзображенняуводі (>П.З.)

Длявираженнясинкретичнихдругоряднихчленівречення ізоб’єктно-просторовоюсемантикою вукраїнськіймовівживаютьсячисленніприйменниково-відмінковіконструкції: "на +м.в.", "в +місц.в." тощо.

>Значення контактногомісцеперебуванняреалізуєтьсяприйменниково-відмінковоюконструкцією "на +м.в.". Задопомогоюприйменниканаконструкціянабуваєзначеннязовнішнього контактумісцеперебування, тоді якконструкція "в +місц.в."виражаєвнутрішнєконтактнемісцеперебування.

>Найчисельнішугрупусередзворотів ізприйменникомнастановлятьконструкції,опорним компонентом яківиступаютьдієсловаконкретної дії, асаме:сидіти,спати,лежати,стояти,висіти тощо.

Придієслові>спативживаютьсяіменники, щопозначають:назвимеблів тапредметів,назвичастинбудівель,назвичастинтіла,назвизасобівпереміщення,назвидерев таіншихконкретнихпредметів,наприклад: Сіндуже любитиспати насіні (>П.З.)Віталикспіти >надворі, нарозкладайці (>О.Г.) Де лишене доводилося >йому >спати за роктавійни ... наснігу,підклавши под головувласний кулак, на >обозних возах, на >рудій,слизькій>глині, на >потолоченій>траві ... (>П.З.)

>Іменникиназванихфункціонально-семантичних групвживаються й вконструкціях, депідпорядковуючим компонентомвиступаютьдієслова:

-лежати: А надолоні >лежить внеїбілосніжнийуламоккораловоїгілки! (>О.Г.)Розвідникилежати на >розстеленихплащ-наметах,припавши доземлі усімтілом йприслухаються, чи нейде ворог (>О.Г.) Упасмахспоминіввиринуланіч, коли смердоті лежали наліжках усвоїй сточетвертійкімнаті (>П.З.);

-сидіти: Шаптала>сів наліжкові,звісивши ноги,привітнопосміхався донезнайомого (>П.З.) Углибині двору насхідцях >веранди, >сидить й самачабанихаДорошенчиха (>О.Г.) >Присіла >Ліна наослоні узатінкугоріха йпочуває як всі унійтрепеще ... (>О.Г.);

-стояти:Якосьзакохана пара,мабуть,саме>стоїть теперна тому >камені, деЛіна недавно стояла (>О.Г.).Вже вісь вон >стоїть >зверху на бетонному>крузі, йсвіжу воду,добуту ізглибини,пронизуєсонце (>О.Г.).

Придієсловівисітинайчастішевживаютьсяіменники напозначенняконкретнихпросторовихоб’єктів (>стіна, тин,двері таінші),наприклад: Замок >висів на дверях -неприступний йзагадковий, якрозвідницький

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація