Реферат Мова нашого народу

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>МІНІСТЕРСТВООСВІТИ УКРАЇНИ

>КИЇВСЬКИЙМІЖНАРОДНИЙУНІВЕРСИТЕТ 
>ЦИВІЛЬНОЇАВІАЦІЇ

>РЕФЕРАТ

на задану тему:

"Мованашого народу"

>Виконала: студентка 306навчальноїгрупи

 

>АнтонецьІринаСергіївна

>Київ – 2000



… На москалів невважайте, нехай смердотісобіпишутьпо-своєму, а мипо-своєму. У їхні народ й слово, й ми народ й слово. Ачиєкраще, нехайсудять люди.

Антарктика

>Спробуйтевідповісти натакезапитання: щотаке культура? Це слово входити унайнесподіванішісполучення:давня культура,новітня культура, культураповедінки, культура думи, культура роботи, культурамови,городня культура,вирощена культура й т.д. Аще жєкультурний кулю (вархеології), культурна людина, культурна політика йт.ін. Отже,культуроює все, щостворила людина для забезпеченнясвоїхматеріальних йдуховних потреб. Томусеред тихийбагатьохзначень, котрімає слово культура,виділяються дваголовних:матеріальна культура й духовна культура.

Моватежствореналюдиною для потребспілкування й дляутворення впам’ятілюдства банкуданихколективногодосвіду упізнанні світу. Тазрештою і сама людинає продуктомсвоєїдіяльності,адже як справедливозазначавФ.Енгельс, “>спочаткупраця; апотім й разом із неючленоподільна мова сталидвоманайголовнішими стимулами, подвпливом якімозокмавпипоступовоперетворився влюдськиймозок. Ос-кільки воснові культурилежитьспільнепрагненнялюдства доперетвореннянавколишньогосередовища до сферижиттєдіяльності, узасіброзвиткулюдськогосуспільства, тослідвизнати, що немає й неможе бутиприродноїмови,первинноюфункцієюякої не було б бобслуговуванняпроцесутворення культури. Отже, мова – один ізвидів культури,покликаний разом зпрацеютворити усііншівиди культури.Більше того, моває не лишезасобомтворення культури, але й і, щотребапідкреслити, одним зїїскладовихкомпонентів. На думкуЄ.М.Верещагіна йВ.Г.Костомарова, “>національна мова входити упоняття національної,боприродніумови,географічнеположення,рівень йспеціалізація народногогосподарства,тенденціясуспільної думи, науки,мистецтва – усівеликі імаліособливості життя народузнаходятьвідбиття умові цого народу”.

>Незаперечноюаксіомоює ті, що моваєсвоєріднимгенетичним кодомнації,складовоючастиною йзасобомтворення національної культури.Світова наукамаєаргументованідокази того, щоукраїнська моває одна ізнайстаріших йнайяскравішихмов засвоєюмелодійністю тавиразністю.

>Говорити промовупротиукраїнських племен можналишегіпотетично.Аджеписемнихпам’яток, котрідійшли до нас,ще недостатньо дляповноцінногодослідженнямови. Томубудь-якіхронологічнівіхивиникнення йпервісногорозвитку української, як йвзагалібудь-якоїіншоїмови,встановитинеможливо.Безперечнолише, щоукраїнська моваєоднією ізнайдавнішихіндо-європейськихмов. Процесвідчить йнаявністьархаїчної лексики, йдеякіфонетичні таморфологічніриси, котрізберегла наша мовапротягомвіків.Давність українськоїмови доводили рядвітчизняних тазарубіжнихучених: Павло Шафарик, МихайлоКрасуський,Олексій Шахматов, АгатангелКримський таін.Ще у 1879 р.польськийвчений-лінгвіст МихайлоКрасуський усвоїй роботи ">Давність українськоїмови"наголошував, щоукраїнська мова не лишестаріша від всіхслов’янських, а і відсанскритської,грецької,латинської таіншихарійських.

Продавність українськоїмовисвідчать йреліктовіфольклорні твори,особивокалендарно-обрядові пісня.Наприклад, Українськиймовознавець Олександр Потебнястверджував, що веснянка "А ми прососіяли"існувала в Україні уже у Ітисячолітті дон.е.Невже вонспіваласьякоюсьіншою мовою? А колядки просотворіння світуптахами (>тобтоще іздохристиянськихчасів) навряд чиперекладалися ізякоїсьдавнішоїмови наукраїнську,аджехристияни над томупотреби.

>Багатонауковихдискусійвикликаєтакож запитання проіснуванняписемності в українських землях.Археологічнізнахідкизасвідчуютьнаявністьписемнихзнаків на глиняномупосуді,пряслицях,зброї тощо,ще затрипільської доби. Чице було бфонетичне, чиієрогліфічне лист –певноївідповідідослідженняпоки що не дали.

Своюписемність малі племенатрипільської,катакомбної культурибронзової доби,зарубинецької тачерняхівської культур.Стародавніавторисвідчать, щоце було б >грецьке чи >руське лист. Такіранський письменникМарварудіконстатує, що у "хозарєтакож лист, що скидатися відруського", й що воно та схоже нагрецьке.

>Дослідженняминайдавніших систем листа на Українізаймалися Микола Суслопаров, Валентин Даниленко таін.Протеще невстановленийзв’язокміжтрипільськими йскіфо-сарматськими тараннімислов’янськимизнаковими системами.

>Висловлюєтьсяприпущення, щописемність на територї України малакількаваріантів.Наприклад,ПівнічнеПричорномор’якористуваласяабеткою,ідентичноюгрецькій чиримській (>латиниці), асхіднірайони (особливоскіфосармати) малі своюоригінальнуписемність,відому внауці як >сарматські знаки, що булисхожі навірменські ігрузинські письмена.

Ті, щопам’ятокстародавньоїписемностіобмаль, можнапояснититогочасним способомписання:повсякденні записивірогідноробилися нанавощенихдерев’яних дощечках чи набересті –матеріалі,який злезберігається.Проте,знаходятьчималописарськихінструментів, такзванихстилів. Добрезбереглисяграфіто,накреслені насвіжій,ще необпаленійглині.Горщики ізнаписами частомаютьвигляд промовповсякденноговжитку,простих,ліпленихвручну, щосвідчить проїхнємісцевепоходження.Деякі ізцихграфічнихзображеньвважають за тавра читамги (знакивласності)майстрів.

>Чималодискусій унауковому світівикликала діяльністьКирила йМефодія, ізіменами якіпов’язуютьстворенняслов’янськоїабетки.Ґрунтовнедослідженняабетки, якоїумовно названакирилицею,зробив Українськийфілолог,відомийтакож як МитрополитІларіон.Йогопраця ">Слов’янське лист передКостянтином"переконливо доводитиправдивістьоповідіченцяХрабра,який писавши, щоЄвангеліє йПсалтир ">руськими письменамиписані".Цяподіядатується зимою 860-861 рр.Якщоце ужесформованаписемність, то що ж тодістворивКирило? Це запитання недаєспокоювченим вісь вжепротягомкількохстоліть.

>Короткуісторіюдослідженьцієїпроблемиподає МихайлоБрайчевський у роботи ">Походженняслов’янськоїписемності".

>Збереглося ">ЖитієКирила",написане, яквважають, його братомМефодієм. Зньогодізнаємося, щопросвітницькамісіяКирилаполягаланасамперед упроповідіхристиянствасередслов’ян. Це буличаси, колихристиянство ужевідчувалотеологічнісуперечностіміж Римом й Константинополем.

>Діяльністьмісіонерів, котріпроповідувалихристиянстволатинською мовою,успіху не мала.ТодіМоравський князь Ростиславзвернувся доКонстантинопольськогопатріарха ізпроханнямнадіслатипроповідників, які б зналислов’янськімови. Уцей годинуКирилоповернувся ізхозарськоїмісії, денамовив каганаохрестити всіхбажаючих.Такийуспіх, атакожзнанняслов’янськихмов сталивирішальними привиборікандидатуриКирила дляпроповідіхристиянствасередслов’ян, атакожперекладу їмбогослужебнихкнижок.

>Післякількохпоходів Аскольда нагреків уКиївськійРусі було б ужечималохристиян. БоКирилознайшов йхристиянські книжки,написаніпо-руськи.Якою жабеткою смердотіписалися?

>Якщопоглянутинавіть насучаснуукраїнськуабетку, то, очевидно, щобільшістьїїлітерсхожі нагрецькі, але йєкількацілкомслов’янських.Може,це їхньогододавКирило догрецькоїабетки? Алі ж у ">Житії"повідомляється простворення ним абсолютно новогоалфавіту.Слідзауважити, щопоряд ізкирилицею йодночасно із неюіснувалаіншаабетка, котравідома подназвою >глаголиці й мала незвичайний характерзавитків.Їйвчені незнаходятьаналогів. Це далопідставу длятверджень, щоглаголицяєштучнимвитворомоднієїлюдини, навідміну відкирилиці, котрамаєприроднийорганічний характер йдавнішіпрототипи.

Отже,дослідники (>ІванОгієнко, МихайлоБрайчевський, Олександр Мельничук таінші)вважають, щоКирилостворивсамеглаголицю –штучнийалфавіт,якийпроіснував недовго,бо незнайшовзагальноговизнання через своюускладненість.Назва ж ">кирилиця"закріпилась занашою тадеякимиіншимислов’янськимиабетками (напр.болгарською)ще іздавніхчасів черезплутанину, чи просто дляуславленнявидатногомісіонера.

>Існування жцієїабеткище доКирила доведенознахідкамиграфіто настінахСофіїКиївської; Літеривизнано >протокирилицею.ДослідженнямицихнаписівзаймаєтьсяСергійВисоцький,який,крімтекстів,відкрив самуабетку,записану,мабуть,давнім книгарем дляпам’яті.Аджейому, співуче, доводилосяпрацюватизістародавніми книжками ізЯрославовоїкнигозбірні, котрі булинаписані такоюазбукою.

>Чим жвідрізняласяцяабетка відпізнішоговаріантукирилиці?Вонапростіша –має 27літер,серед які 23грецьких й 4слов’янські (Б, Ж, Ш, Щ).Моравська жкирилиця усвоємуранньомуваріанті мала 38літер, апізнішому – 43.частинацих літер простодублювала уженаявні, тому впізнішихруських книгахтакі знаки якюси,глухіголосні, омега таіншіпоступовозникали якзайві.

>Звичайно, багатонезручностей длядослідниківстарої українськоїмовистворилосамезапровадженняцерковнослов'янськоїмови яклітературної. Це не бувприродна мова,якоюрозмовляв народ.Проте становище нетаке ужебезнадійне, якцездається напершийпогляд.Орфографія, а годиною й лексикастародавніхкнижокможещеподаруватисумліннимдослідникам скількицікавихвідхилень від нормцерковнослов’янськоїмови! Ісаметакіпомилкилітописців,витягнутими наповерхню ізукраїнськогомовного моря, із тогосередовища, вякому живий, доякогоналежав авторцихпомилок.

Історіякожноїмовививчається внерозривномузв’язку ізісторією народу,якийєносіємцієїмови,їїтворцем. Отже, йперіодизація українськоїлітературноїмовитіснопов’язана ізІстрієюукраїнського народу.

Довгий годинусередмовознавцівточиласягостраполемікащодоперіодизаціїісторії українськоїмови.Чималозапропонованих схемперіодизаціївиявилисяспірними,адже смердотіґрунтувалися напринципізмінисуспільнихформацій: мовафеодалізму, мовакапіталізму, мовасоціалізму.Така схема,звичайно, не моглавідобразити всіхетапіврозвитку українськоїлітературноїмови,оскільки у нассобі змінуформацій невідбила ані назвуковійсистемі, ані награматичнійбудові українськоїмови. Українськалітературна моварозвивається йзбагачуєтьсянасамперед задопомогоюнової лексики,виробленнячіткихграматичних йправописних правил,розширеннялітературнихстилів,засобіввираження думи тощо.

>Ниніпотребуєперегляду й така ортодоксальна формула, якєдина ">давньоруська" мова,спільна для ">трьохбратніхнародів".

>Цяідеологічна догманав’язувалися усім, безвиняткунауковимінститутамсаме зарадянської доби й маласлугуватиімперськимінтересам СРСР.Науковіфакти,дослідженінеупередженимивченимище на початкуцієї доби,ігнорувалися чипроголошувалисяшкідливими. Так,академікиОлексій Шахматов та АгатангелКримський писали: ">Спільноруськапрамоварозпалася наокремінаріччяще за добипередісторичної,наприкінці VIII чи на початку IXвіку".

Олександр Шахматов – один ізнебагатьохросійськихвчених,якийвідстоював права українськоїмовище у 1905 р. У 1916 р.вінприсвятивдослідженню українськоїмовипрацю "Короткийнарисісторіїмалоруської (української)мови". АгатангелКримський – Українськийенциклопедист,мовознавець,дослідник української тасхідних культур, співає,переслідуваний йвідлучений віднаукової роботи в 30-хроках йвивезений вешелонізаарештованих у 1942 р. до Казахстану, де й помер.Його роботи ізукраїнськогомовознавствацінні нам,сучаснихукраїнців, якібудують своюнезалежну державу,насампередсвоєюправдивістю,науковоювиваженістю тасумлінністю.

Усвоїй роботи "Українська мова,звідкіля вонвзялася й якрозвивалася" (1922) АгатангелКримськийдослідив укра-їнськімовніриси Х – ХІ ст.. (>Ізборник Святослава, 1073 р.),простеживрозвитокпівденноруськоїмови XIV ст., котра уже бувблизькою до Сучасної українськоїмови, атакожмовулітературнихтворів XV – XIX ст. вїїрозвитку.Вченийтакожвказав нанеобхідністьоб'єднанняобохлітературнихмов (>наддніпрянської танаддністрянської) наоснові українськоїмовицентральної України.

>Риси українськоїмовичіткопомітні удавньоруськихпам’ятках. Ценасампередукраїнська лексика: веслування,стріха,лагодити,лінощі,дивуємося,ліпший, яруга, туга,гримлять,полоняник,повінь, лазня (ріс. "купол" церкви) таін.

Дляуважного читачадавньоруськихпам’ятоквідкривається рядфонетичних рис українськоїмови: >німая,сім’я,стіни (пір. із ріс. німа, сім'я, стіни);перехід Є в Про послешиплячих: >жона, Чоловік,нічого,замість дружина, людина, нічого;кінцева літеру У удієсловах там, де вросійськіймові Л; >ходив,косив, бравши.ЦіявищаакадемікА.Кримськийзнайшов узбірнику Святослава 1073 р.Досить часто впам’яткахстароруськогописьменствазустрічаютьсятакісуто укра-їнськімовніявища якчергуванняприголоснихГ-З,К-Ц,Х-С вдавальномувідмінку: >дорозі,дівці,кожусі (пір. ріс. дорозі,девке, кожусі).Абоспоконвічні укра-їнськіформизайменників: >тобі,собі (ріс. тобі, собі) тощо.

>Багатийматеріал длядослідниківдає такаграматичнакатегорія якдієслово. Тутзнаходимо скільки українських форм, щосамийлишеперелік їхніпереконливозасвідчує:південноруськіпам’яткиписалисялітописцямиукраїнськогопоходження. Цем’якезакінчення3-ої особини: носити, косити (пір. ріс. носить, косить) чизникненняфлексії ->ть:є (>замість є), >бере (>замість >береть), якщо (>замість >будеть).Цікаво, що вукраїнськіймовізбереглась болееархаїчна формамайбутнього години порівняно ізросійською: >знатиму,читатиму,робитиму (пір. знатиму). Удавнинуця форма малатакийвигляд: знаті + >имамъ (де >имамъ –допоміжне слово, якузагубилопочаткове І йвидозмінилося всучаснуукраїнську форму).Дужедавнятакожкінцівка –МО вдієсловах: >знаємо,ходимо (пір. ріс. знаємо, ходимо). АгатангелКримський утверждает: "...порівняльно-історичніміркуванняпоказують, щооце –МО далекостарішенавіть від добиКиївської держави". Усвоїй роботи "Українська мова,звідкіля вонвзялася й якрозвивалася"вінробитьвисновок: "МоваНаддніпрянщини йЧервоноїРусічасівВолодимира Святого та Ярослав Мудриймаєздебільшого уже усісучаснімалоруськіособливості". Просучаснуросійськумовувін писавши: ">Північвитворила своївласніязиковіриси,чужі дляПівдня".

Длявивченняісторіїмовивеликезначеннямає >лексикографія –галузьмовознавства, котразаймаєтьсяукладаннямсловників тавивченнямїхньоїісторії.Першілексикографічніспроби були уже зачасівКиївськоїРусі. Так ">Повістьврем’янихліт"маєкілька місць, котрі можнаназватитлумаченнямімен:поясненняіменіФеодосій,назвиміста Переяслав. УЗбірнику Святославаєцілийрозділ, де поданопоясненнянезрозумілихслів ізЄвангелія таінших книжок. Насторінкахцерковних книжоктрапляєтьсячимало такзваних ">проізвольників" –записів,зробленихтими,хто,читаючи, самвписував з полівпоясненняслів,незрозумілихіншимчитачам. Усіцесвідчить про ті, що потреба условникахіснувалаще зачасівКиївськоїРусі.

УНовгородському спискуКормчої книжкизберігсясловник "Р>>чъжидовскаго мовипреложена нароускоую,неразоумно наразоумъ", де такпояснювалисядавньоєврейськіімена: Сара – то приходь,Ревекка – радість,Рахіль –прис>>щеніє; атакождеякігеографічніназви тадеякігрецькіімена.Всього тут пояснено 174 слова, а XV ст.переписувачі додалище 350слів. Іншимвідомим в Українісловником бувсловник 1431 р. подназвою ">Тл>>кованієнеудобъпознаваемомъвъписанихъречемъ…", вякомупояснювались словагрецької,сербської,болгарської тасловенськоїмов.

>Українцірозвинули своюмову наґрунтімісцевихплеміннихоб’єднань, а чи не ізякоїсьдавньоруськоїспільності.Українці –безпосереднінащадки населенняКиївськоїРусі, а,отже, й моваїхняуспадкована відстароїмови полян, деревлян,волинян,сіверян, бужан,уличів,тиверців таіншихдавньоруських племен.

>Найдавнішііноземнімандрівники, щоперебували в Україні й вМосковії, Бачиливідмінністьцихмов: ">Русинський народщодомовивідмінний як відросіян, то й відполяків, задавніхвіків" (>ФрантішекГалацький); ">Українці –стародавній народ, а моваїхнябагатша йвсеосяжніша, ніжперська,китайська,монгольська йвсілякіінші.Вонамаєриси,подібні домосковської... усі смердотіоднаковозадовольняютьсядвадцятьмадев’ятьмалітерами" (>ЕльвіяЧелебі, 1657); ">Українці –ценащадкиКиївськоїРусі" (>Мальт-Брюн, 1807); ">Можна,отже,малоруськумовувважатизовсімокремою мовою, а чи не лишедіалектомвеликоруськоїмови" (Шафарик).

Вісь яккрасномовнопише процеДелямар (1869): "Історія не винназабувати, що до Петра І тієї народ,який мининіназиваєморутинами,звавсяруським, чи русинами, й його землязваласяРуссю йРутенією, а тієї народ,який мининізвеморуським,звавсямосквинами, а їхнього земля –Московією. Укінціминулогостоліття усі уФранції й вЄвропі добровміливідрізняти Русь відМосковії".

>Питаннямпорівняльноїлексикографії української таросійськоїмовзаймалися якросійські, то йзарубіжнівчені.Наприклад,професорОксфордськогоуніверситету Карл Абельвиділявдвігілкируськоїнародності:слов’яноруси (>українці) йфіноруси (>московіти).Вінпише, що у ХІХ ст. лише вєвропейськійчастиніРосії жило 40 млн.фінно-татарського населення йлише 15 млн. сутослов’янського . тому процесослов’яненняМосковіїзатягнувся понад як на 500 років.Причини –величезні територї, припливфінно-угорських йтатарськихетнічнихелементів. За Петра І було бзаборонено говорити, що вСибіру та вАзіатських земляхживуть нечистівеликоруси,фінно-угри,татари таіншінароди.

Аліофіційною мовою стала мовавеликоруська, Якаформувалась набазіцерковнослов’янської (якдавньоїофіційноїмовикнязівсько-боярськоїверхівки), й Яка доти ж бувзначноюміроюспотворенафонетично,аджемісцевіугрофіннськіриси ідосівідчутні вросійськіймові,наприклад, ">цокання", ">акання",проривний Ґ, ">ковтання"голосних, що особливопоширене вМосковській обл.Крім того,фінноруси (за КарломАбелем),приймаючислов’янськумову, несприйнялислов’янського способумислення; смердотінадалиіншоговідтінкуслов’яноруським словами, котрі в звуковомуоформленнілишилисямайже беззмін.

>Наприклад:українське  >лихий –злий,поганий, умосковітів хвацька – сміливий, молодецький;українське >лаяти –сварити, умосковитів гавкати –гавкати;українське >дитина, умосковитів >детина –здоровий Чоловік;українське >запам’ятати, – умосковитів >запамятствовать –забути;українське >вродливий – гарний, аросіянце потворний. І такихприкладівповногопереосмисленняслів можна навестибезліч.

Карл Абельробитьвисновок пропервіснудавність українськоїмови йдочірністьвеликоруськоїмовистосовно української.

>Такої ж думидотримуватися йакадемік Микола Марр. У роботи "Скіфський мову"він писавши, щоукраїнська мованалежить до ">окаючої"групимов, як йскіфська мова.

УРосійськійімперіїзавждипорушувався законрівноправностімов. Мовапереможниця (>російська) передплачувати своюперемогу дорого:це не лишеагресивністьпідкорених неюнародів, але й ісвідоме йнесвідомеспотворення ними ">панівної"мови.

>Філологивідзначають, щоросійська мова у ">післяжовтневі" рокта пересталапоповнюватисятермінамифілософського,політичного,економічногословникаіншихмов, якце було бнаприкінці XIX ст.Заборонялосявживатискладнізворотимови ізметою максимальнонаблизитиїї домовипростолюду.Поетичне словопоглиналося словомпрозаїчним. Отже,російська мовасвідомонівелювалася,скорочувалася,елементаризувалася;культивуваласятрафаретнагазетна мова, мовапостанов,звітів,рішень; команд,доносів.Витворивсязагальносоюзнийспрощений длявжитку лексикон.

>Різниця вісторичномурозвитку двохмов у боросійськанасаджуваласязаконодавчозверху вниз, аукраїнська,навпаки,знизу, із вуст народу,підносилася вгоруписьменниками, котрі надавалиїйвисокогорівнядосконалості.

>Ідеологічна нашадомінантавизначаласястоліттями йґрунтується вона нависокихнаціональнихцінностях, щовирізняли нашунаціюз-поміж всіхінших йпоширювались навеличезних нашихетнічних теренах. Нашанаціональнасвідомістьформувалась нафілософії, Яка мала всвоїйосновіжиттєстверджувальнуідеюСофії –Мудрості, що був поставленоцентрінашого золотоверхого Києва,героїчній йтрагічнійісторії,релігійнійзорієнтованості нанеодмінневоскресіння.Саме тому наш народнайменшперейнятийфаталістичноюідеєюкінця світу йценадає нашійнаціональнійдумціособливогозабарвлення.Адженашінаціональні ідеїнеперехідні.

Українська мова –національненадбанняукраїнськогосуспільства, вон виннаохоронятися тапідтримуватися Державою.Мовна політика як одна зскладовихчастин державноїмає бутиспрямована на забезпечення оптимальногофункціонування українськоїмови у сфері життяукраїнськогосуспільства, їхньогоподальшогорозвитку тавзаємодії. Українська мова,виконуючиінтеграційнуфункцію,єважливимчинникомзміцненнядержавності, забезпечення культурного таекономічногорозвиткунашої країни.

Антарктика бувпереконаний, щопоки жива мова у вустах народу,дотиживий й народ, що немаєнасильства болеенестерпного, як ті, якупрагневідняти народуспадщину,створенучисленнимипоколіннями йогопредків.ЦіКобзареві думиперегукуються ізроздумамивизначного педагогаК.Ушинського:

">Відберіть у народу все – йвін усеможеповернути; але йвідберітьмову – йвінніколи уже более нестворитьїї;вимерла мова у вустах народу –вимер й народ. Таякщолюдська душаздригається передубивствомоднієїнедовговічноїлюдини, то що ж виннапочувати вон,зазіхаючи на життябагатовіковоїособистості народу?"

Отже, будучитворіннямлюдини, мова раз в разперебуває подїївпливом.Традиціїнормуваннямовиіснують,мабуть, скільки, стількиіснуєлюдство. Кожна мовазасвідчує всвоємускладі слова, котрі “>оцінюють” характермовлення:промовляти “говоритичітко,урочисто”,мовити “>користуватися мовою”,ректи “>урочистовиголошувати істини”, говорити “>здійснювати актговоріння”,белькотати “говоритиплутано,невиразно”,лебедіти “говорити ізпочуттямлюбові доспівбесідника” й т.д. Урозвинутому вкожніймовісинонімічномугніздідієслівмовленнякриєтьсяуявленнялюдини промовувироблену іневироблену, “>високу” і “>низьку”. Аще,звичайно, промову свою йчужу,зрозумілу йнезрозумілу.Ще ідосі вбагатьох великих селах України, особливо наЧернігівщині іЖитомирщині, урізнихкуткахєвідмінності й вназвахпредметів, й увимовіслів.Прислухаються,наприклад, “>ікаючи”мешканці селаКобинці домови свого ж таки, але й “>ухаючого”куткаМальківки (>Малькувки) йскладають про нихтакухарактеристичнупримовку: НаМалькувцігрун кушку вбивши; захвуст, та на вуз, та іповюз.Скільки такихпримовок повсій Україні й заїї межами! А стількиназвмешканціврізнихкутків йнавколишніхсіл. Вісьуривок із романуВ.Земляка “Зеленімлини”: “Вжеприбули й “>каштеляни”, й “>чорні клобуки”, й “>зокоті мухи” (донедавнащезвалися “>дохлими мухами”), й усіменшінароди, ізякимиВавілонзатівав колисямноголітні таневтихомирнівійни, анині живий умирі тазлагоді.Декотрі знали один одногоще по тихийвійнах, зачасіввідомоговавілонськогоотаманаЖуравки, а, по ярмаркахглинських,шаргородських ташниківських, тотепервпізнавалидавніхвоїнів,браталися,кепкувализі свогоминулого…”.

Іпримовки, йназвисвоїхсусідів зарізнимиознаками –цевоістину “>народнемовознавство”.

Алі вісьпоряд із мовоюблизьких й далекихсусідівз’являєтьсящеоднемовнеявище –літературна мова.Визнання чиневизнанняїїмасами народу – не така простаріч, якможездатися напершийпогляд.Здебільшого мова народна й мовалітературнарозуміються як “>буденне,звичне” й “>високе,носійосвіти”. Алі незавжди. Новаукраїнськалітературна мова,наприклад, приїїзародженнісприймалася як щосьекзотичне.Чому? Бо народ –переважно селянство –розмовлявсвоєю “>буденною,звичною” мовою, а інтелі-генція –переважно панство –російською таще, зазвичаємросійського дворянствафранцузькою. Тому твориКотляревського,Г.Квітки-Основ’яненко,А.Межлинського,Л.Боровиковського,Є.Гребінки,писані російською мовою,викликали до собіінтерес, будилинаціональніпочуття, але й несприймалися якпровісникиновоїлітератури, аякщо ісприймалися, толише якзародокпровінційноїлітературинародною (як пісня,думи,легенди), а чи нелітературною мовою.Розбитистіну “>провінційності” українськоїлітературивдалось лишегеніальномуШевченкові, в творчостиякогопізнали собі й народ й інтелі-генція. Алі шлях доти,щобукраїнськулітературнумовувизнали заєдиного репрезентантатворчогопотенціалунаціїносії народноїмови, бувдовгий йтернистий.Ще ітеперінколипочуєтакідіалоги:

–Вчора Петрозаходив,отой, щознаєш, тоді наплощадці був…

– Те і що?!

–Такийсмішний… якзабалакає політературному…

>Цейдіалогведутьдівчата –штукатури,кожна із які,безперечно,закінчилапринаймнівосьмирічку, аотжеїйприщеплювалисязнання російськоюлітературною мовою.Звичайно, написань російською текстзвучить їм “>по-нашому”, але йусналітературна мованастількивідрізняється відщоденноїпобутової, щоздається “ненашою”.

>Кожен із нас бувсвідком, вофіційнійобстановцічималоукраїнціввіддаютьперевагуросійськіймові. Япам’ятаю, якуглибокездивуваннявідбилося наобличчяхкиївськихтуристів, коливіденськийгід попросивши вонивибачення свої, щодаватимеїмпояснення не російською мовою,якої незнає, аросійською. Аофіційнівиступи?Відомий Український письменникБ.Олійникмаєпідстави для такоготвердження: “Авторитет українськоїмовиодразу бпіднявся,аби вустановах вон зазвучала наповний голос,звичайно, безпримусу, у вустах тихий, кому одприродиорганічно…”

>Тількисуспільно-політичними заходами можнапіднести престижмови,сприятидальшомупроцесовіприлучення українськоїнації досвоєїлітературноїмови.

>Повернемосязнову довстановленнязмістовогообсягупоняття “духовна культура”.Ознайомившись зсприйняттямпевниметносомлітературноїмови нанароднійоснові йоб’єднавшице ізвластивимийомуетичниминастановами,ставленням до роботи як доджерела творчости, можназробитивисновок, що духовна культура –цереалізація напрактиці правилповедінки, щовипливають іздосвіду вцілому такожноїнаціїзокрема йсприяютьутвердженню свогоіснуванняпримноженнямматеріальних йдуховнихцінностей упроцесіпостійногосамовідтворення. Томудуховне культурапронизує усі безвиняткусоціальніявища.Вонаприсутня вкожномуактіматеріальноїдіяльності, духовноговиробництвасуспільноїлюдини,обов’язкововідбиваючись при цьому вїїсвідомості.Активний характер такоговідображенняєодночасно й йогонаслідком йпередумовою.

А чиприсутня мова вкожномуактіматеріального й духовноговиробницва? Ю.Д.Детерієввідповідає наце запитання так: “>Особливостімови,їїструктурнихелементів невідображаються у всіх сферах культури, тоді якусісфери культури, їхніструктури, йструктурніелементивиділюванісуспільноюсвідомістю,повиннівсеохоплюючевідображатися вмові”.Тобтозначеннєва сторонамови (а чи не лишенаціональні, але й іінтернаціональніособливості культури) виннаохопити весьобсягінформації про світло. При цьомутреба матір наувазі, щозначеннямовного знака –цетакекультурнеутворення, якувиникає лише впроцесілюдськоїдіяльності.

>Стільки в світімов, скількиразів вонивідбивсяісторичнийдосвідрізнихетносів упізнанні світу ілюдинизокрема. Тому,звичайно,мовунедаремноназиваютьзасобомтворення національної культури.Мовнасвідомість, як йкомунікація, –явищесоціальне;це непросто сумаіндивідуальнихдій, ахарактерне дляданого колективуявище, щовідбиває йогоспільну діяльність.

>Кожному конкретному,історичномутипові культуривідповідаєпевнийспосібвикористаннямови якзасобурозвитку культури,наприклад, уперіодфеодалізму творисловесної культурипригнічених йпанівнихкласів булипротипоставлені замовноюознакою: Першітворилися набазіпростої народноїмови (>переважнословесний фольклор),другіпослугувалисяписемнимилітературнимимовами, щонерідко маліміжнародневживання (>латинь уЗахіднійЄвропі,старослов’янська мова вСхіднійЄвропі та наБалканськомупівострові тощо).Чому? Бословеснатворчість усередньовіччі (>крім фольклору) бувневіддільна відрелігії. Аоскількицерквапослугувалася длясвоїхвідправлишекількомамовами, то ілітературатворилася ними ж.Нації – продуктрозвиткукапіталістичнихвідносин –сприяютьутворенню іпоширеннюзагальнонароднихлітературнихмов, хоч, як вжейшлосяраніше,цей процес нескрізь проходитиоднаково.Чимстарішанація, тім болеевизнаною внародієїїлітературна мова. Отже, і на самомуетапіпричетність добагатьохконкретнихелементів культури, втімчислі і долітературноїмови,простає яксоціальнийпривілей,яким,одначе, не усіохочекористуються. Вжейшлося простосунокмасиукраїнського панства довироблення українськоїлітературноїмови. Алі ісьогоднідійсністьпідтверджує:молодінації незавждиможуть забезпечитилітературнийрозвиток своїмнародниммовам. То вколишніхколоніальнихкраїнах, особливо наАфриканськомуконтиненті,місцеваелітавсілякогальмуєрозвиток народнихмов улітературні. Одним зспособів,яким при цьомукористуються,єнаціональнаізоляціямісцевихмов відмовсвітових, щоувібрали у собідосвідусьоголюдства,прагненнялишитимісцевімови напримітивномурівнірозвитку.

Урозвинутіймовідіалектичнопоєднуютьсяїїнаціональні йінтернаціональніякості. Кожна моваобслуговуєпевнуісторичнуспільність людей (>плем’я,народність,націю) й разом із тімє одним зрізновидівмовилюдства вцілому. Кожнаокремо узята мова могла бобслуговувати не лишесвійетнос, але й іусюлюдність землі.Приклади такогопоширення окремихмовсправдіє.Скажімо,південноамериканський континентмайжеповністюпосілиіспанська іпортугальськамови,північноамериканський –англійська,частковофранцузька,австралійський –англійська й т.д. Усучасному світіпоширюєтьсясоціальнадвомовність,тобтоцілінародиволодіютьгне лишерідною, але й івивченою мовою.

>Поєднаннянаціонального іінтернаціонального вкожніймовівизначаєдвіїїнайважливішіякості:

1) чиякий текст, уявленьоднією мовою,може бути адекватнопереданийзасобамиіншоїмови;

2)кожна моваміститьспецифічні слова йкатегорії, котріслужать дляпередачі зрозуміти,пов’язаних ізособливостями культуринароду-носія.

Напершийпогляд,ці дваположеннясуперечатьодне одному:якщо вкожній змовіснують слова йкатегорії, щопередаютьпоняття,специфічні дляданої культури, то чи можнадосягтиадекватності приперекладі ізмови намову? Однакцясуперечністьзнімаєтьсязавдяки бокожна мова приналежномуступеніїїрозвиткуможе задопомогоюіншихслів й формописатипоняття, котрі невластивікультурінароду-носія.Щеширшенаціональнаспецифікакожноїмовивиступає узначеннєвіймотиваціїслів, вособливостяхслівутворюватипереноснізначення,

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація