Реферати українською » Языкознание, филология » Лексична семантика і дискурс


Реферат Лексична семантика і дискурс

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>М.Ю. Колокольникова

Саратовський державний університет, кафедра англійської філології

Уже протягом досить багато часу однією з актуальних і залученні цікавих напрямів загальної теорії мовного розвитку залишається вивчення процесів історичного зміни семантики лексичних одиниць, їх основних типів і причин. До останніх дедалі більше відносять і регулярне використання слів у межах тієї чи іншоїдискурсного простору, т. е. тієї чи іншої «можливого (альтернативного) світу», який «особливого використання мови висловлення особливоїментальности»1.

Справді, досвід багатьох досліджень, у цій галузі свідчить у тому, що дискурс як ретельно й цілеспрямовано відбирає з загальновживаного словникового фонду необхідні йому лексичні одиниці, а й активно пристосовує їх до характерних йому цілям й умовам спілкування. Отже, дискурс, будучи складним єдністю мовної форми, значення йдействия2, виступає як тієї комунікативної середовища, яка модифікує значеннєву структуру лексичних одиниць, а згодом може закріплювати результати таких змін у системі мови.

Останнє виявляється можливим значною мірою завдяки наявності вдискурсном просторі тематичних блоків, котрі з певному хронологічному етапі розвитку суспільства вирізняються особливою соціальної значимістю, отже, і високим рівнем відтворюваності, повторюваності. Такі тематичні блоки і їхні окремі компоненти як багато важать у забезпеченні єдності смислового простору самого дискурсу, а й сприяють поширенню його впливу інші типи дискурсів, переносячи, «транслюючи» у тому сферу з допомогою різноманітнихинодискурсивних включень, властиві «донорської» дискурсивної області сенси та поняття. Це спричиняє у себе і перенесення специфічних для даного дискурсу лексичних коштів втілення актуальних смислів. Саме у цьому, очевидно, полягає одне з найважливіших механізмів закріплення системі мови тих змін - у семантикою лексичних одиниць, які спочатку є результати їхньої регулярного функціонування тому чи іншому дискурсі і виводяться від суми типових їмконтекстних значень.

Неабиякий інтерес цьому плані представляє дослідження релігійного дискурсу, який переважно орієнтований не так на породження нових смислів і тих, але в відтворення вже існуючих. Важливо і те, що релігійний дискурс через свою специфіки впливає для формування й розвиток як власне релігійного шару лексики, а й загальновживаних лексичних одиниць, особливо ж тих, які належать до морально-етичній сфері. Адже релігійна віра, як відомо, об'єднує «модель світу і моральнийзакон»3.

Вплив релігійного дискурсу в розвитку лексики морально-етичного плану була помітна за доби Середньовіччя, колиморальнонравственние уявлення були невіддільні від релігійних. Саме тому в релігійному дискурсі тим часом йшло формування системи мовних коштів передачі морально-етичних смислів і значень. Цей процес міг відбуватися з допомогою слів і словосполучень, які утворювалися знову чи були запозичені із інших мов таки, і навіть з допомогою подальшого семантичного розвитку вже які були у мові слів.

Як приклад тут можна навести іменник

>sloth (>сред.-англ.sleuth,sloghness,

>sloueth,slouhthe,slougth,slought,slothe,sclouthe,

>slouюe,slowюe,slaught,slauth,slauюhe,sclawth). Воно датується XII в. і до споконвічного прикметника

>slow (>slaw,slue), яке, відповідно до лексикографічним джерелам, визучаемий період мала змогу передавати досить широке коло значень: повільний, повільна в рухах, подумки, некмітливий, млявий, незграбний, неповороткий, сонний, бездіяльний, ледачий, запізнілий.Многозначностью на ранніх етапах свого розвитку відрізнялося освічене від цього іменник, з допомогою якого могли позначатися такі поняття, як повільність, запізнення, бездіяльність, слабкість, млявість, ліньки, незграбність, неповороткість, нерухомість, сонливість, некмітливість, зволікання.

Аналіз 60 релігійних і 60 світських письмових пам'ятокXII–XVвв.4, під час якого треба було зафіксовано 620 випадків використання лексемиsloth (400 і 220 в релігійному і світському дискурсі відповідно), показує, більшість перелічених вище значень були загальновживаними і зустрічались у текстах різноїдискурсной і жанрової приналежності:

«>Tylthowhafounde theryhtлway;

>Lat, inthynasking,benosloutheTylthowbebrouhtvn-to thetrouthe»

(>LydgateJ. Thepilgrimage of the life of man.

>P. 325).

«>Ofheslyngeswithsleghte andslakesgyrdill, /Andforeslewthe ofslomowre on aslepefallis. /Botbeaneaftyremydnyghte all hismodechangede» (ThealliterativeMorteArthure.P. 127).

«>Soshaltowseenhem /leeuebrotherdeereIf itsobe /thouwoltwith-outensloutheBileuearight andknowenverraytrouthe» (>Chaucer G.

>Canterburytales.P. 533).

«Thetokenys of abadestomakebeneheyuynesse ofbody,Slewthe, thefacedyscolourid,heuynesse ofeyen,ventuosite andswollynge of thewombe» (Theproseversions of theSecretaSecretorum.P. 239).

Виконане дослідження свідчить ще й у тому, що подальша еволюція семантичної структури аналізованого іменника була в чому обумовлена специфікою його функціонування релігійному дискурсі, де вона одержало особливо стала вельми поширеною приблизно з середини XIII в. Так було впроанализированном матеріалі частку релігійного дискурсу довелося 68% від загальної кількості всіх зафіксованих випадків вживання лексемиsloth.

Що ж до конкретних контекстів її використання, але серед них же в значною мірою переважають такі, у яких досліджуване слово служить для найменування однієї з семи смертних гріхів – лінощах (латів.Аcсidia). У цьому вважається за необхідне нагадати, що у Середньовіччі даний гріх цей бачили як стан душевної апатії, байдужості, що заважало людині віддаватися справам благочестя, передусім молитві. Його головними наслідками вважалися неуважність під час меси, забуття гріхів на сповіді, невиконання епітимії. Св. ТомасАквинский (XIII в.), яка об'єднувала гріх лінощі з гріхом смуток (латів.tristitia), розглядав його як відмови від радість спілкування з Богом, від духовного блага взагалі.

Не випадково в середньовічному релігійному дискурсі іменникsloth отримує таке специфічне значення, як лінощі, повільність в служінні Богові і на ділі милосердя. У найбільшексплицитной формі дане значення знаходить свій відбиток у притаманних релігійних текстів тієї епохи словосполученнях:sleuth ingoddis servis (повільність, лінощі в служінні Богу, в шанування Бога),sleuth ingudededes (повільність, лінощі в всі добрі справи, на ділі милосердя).

«>Юirerюahedesynsюaterdedely;

>Pride,hatreden, andenvyGlotony andsleuthe inGoddesservise» (Theprickle ofconscience: aNorthumbrianpoem.

>P. 92).

>Актуализации подібного значення сприяло також постійна використання у найближчому оточенні досліджуваної лексичній одиниці таких, наприклад, близьких за змістом поєднанняGod’s service слів, якworship (поклоніння, шанування),mess (меса),prayer (молитва),Creed (Символ віри),sermon (проповідь).

«>Nowshulwespeke ofsloghness;

>Юefourюehytys ofdedlysynnes...Mocheys a manfor toblameЮatkannatwurschepGoddysnameWithpatternester newweecreed» (>Manning R.

>Handlingsine.P. 143).

«>Also іcriegodmerci ofSlouюe inGodesseruise:Notherynghitdeuoutlicheas Ischoldedo,nothauyngedelyt ingodesseruise inMatyns, inMasse, inprechinge ofgodesword,butproudlicheentryng in togodeshous» (>Companion to the Englishproseworks ofRichardRolle.P. 341).

Вплинув на процес спеціалізації лексемиsloth, безсумнівно, справила і появу в неї під впливом типових в аналізованої комунікативної сфері контекстів вживання міцних тематичних і асоціативних зв'язку з іменникамиsin іvice, ні з іменниками, котрі виступали як найменувань інших смертних гріхів:

>pride (гординя),envy (заздрість),covetousness (жадібність),wrath/ire (гнів),lechery (хіть),gluttony (череводогідливість).

«>Юefyftesennehyssleuюe

>Ofюat manscholdedo,HyebrekeюgodetreuюeWyюgod and manalso» (Thepoems ofWilliam ofShoreham.P. 111).

«>Tavoydлslouthe,cheffnorycTo theAmptлffor togo,Andmodervn-toeueryvyce» (>LydgateJ. Thepilgrimage of the life of man.

>P. 280).

«>Most partyday andnyght /syn inword anddedeffullbold;

>Som inpr.ide,Ire andenuy,Som inCouetyse &glotyny,Som insloth andlechery» (TheTowneleyplays.

>P. 24).

Особливої уваги, можна вважати, заслуговують уривки, у яких докладно описується природа аналізованого гріха її наслідки, а саме іменникsloth

це стає об'єктомметаязиковой рефлексії. У цьомуметатекстовие фрагменти включали у собі, зазвичай, слова словосполучення на кшталтidleness (ледарство, ліньки),negligence (зневага обов'язками, недбалість, недбалість),despair (розпач),dullness ofheart (смуток, млявість),heaviness ofheart (смуток, душевна тяжкість),annoyagainstspiritualgood (роздратування від духовного блага).

«>Юesextededlysynes `>slewthe orslawenes,’юates, ahertlyangere oranoyetill vs ofanygastelygudюatwesalldo...Anoюeres, a `>dullnes orheuenes ofherte’юatlettes vsfor tolufeoureLordeGodAlmyghten, oranylykynge tohafe inHisseruyse» (>DanJonGaytryge’sSermon.

>ReligiousPieces inProse andVerse.P. 13–14). «Theferthededlysynesslouthe; andюatmasemaneshertehevy andslawe ingudedede, andmakes man toyrke inprayere orhalynes, andputtes man inwykkednes ofwanhope,for it

>slokynsюelykynge ofgastelylufe» (TheMyrrour ofseintEdmonde.ReligiousPieces inProse andVerse.P. 25).

Слід зазначити, що такі текстові конструкції, до складу яких, як можна дивитися з наведених прикладів, входило дуже багато різноманітних пояснювальних і що уточнюють оборотів, дефініцій, перифраз, були дуже типові для релігійного дискурсуXII–XV ст. та значною мірою допомагали йому пристосовувати які були у його розпорядженні лексичні одиниці до максимально точному і адекватному вираженню ключових йому смислів і понять.

Цьому, безсумнівно, сприяло й використання великої кількості семантичних, лексичних і словотвірними повторів. У досліджених, наприклад, нами релігійних текстах крім самого іменникаsloth

часто трапляється однокореневе йому прикметник

>slow, зокрема, що особливо важливо, у складі словосполучень типуslow ingoodworks/deeds (повільна, ледачий на ділі милосердя),slow inGod’s service (повільна, ледачий в шанування Бога, в служінні Богу), також безпосередньо з аналізованої тематикою.

«>Hiemehaueрimakedheuy andslaw ongodesweorkesрurhidelnesse» (>Vices andVirtues: aSoul’sConfession ofitsSinswithReason’sDescription of theVirtues.P. 4).

«>Юou artsloghynGoddysseruyse». (>Mannyng R.Handlyngsynne.P. 156).

>Синонимические зв'язку лексемиsloth впроанализированном матеріалі представлені переважно такими іменниками, якidleness (ледарство),sleep (сон),dullness (смуток, байдужість, млявість),slowness (повільність, лінощі),heaviness (смуток),despair (розпач),weariness (втома, слабкість),sorrow (смуток, мирська смуток). Деякі з цих зв'язків (>despair,negligence,sorrow), як можна передбачити, є результат функціонування досліджуваної лексичній одиниці саме у релігійному дискурсі. Інші (>sleep,heaviness,lethargy) отримують тут переосмислення, використовуються переважно у переносному значенні і описують не фізичне, а душевного стану, що може бути охарактеризоване як «сон душі», провідний її загибель і вічного покаранню.

«>Acрathe onslauюhe and onydelnesse hislifladdeanon to hisande-daige, andрatheherforewurрefordemdintohellepine» (>Vices andVirtues.P. 5).

«>But itiseuyl tobenouercomen inюistemptacion, &юatschalnotbebutbeoureowenenecligence &slougte &falslikynge insynne» (The Englishworks ofWyclifhithertounprinted.

>P. 200).

Серед синонімічних зв'язків, придбаних лексемоюsloth в релігійному дискурсі, варто надміру виділитисинонимию іменникаsloth з запозиченим з латини іменникомacedia (>cр. анг.accidie,accyde,accidye). Латинське запозичення, також що використовується для найменування гріха лінощах, вживалося в англійських релігійних текстах як семантичного еквівалента іменникаsloth.Ср. контексти, у яких одночасно функціонують обидва іменників, уточнюючи і пояснюючи значення одне одного: «Etoюer /isenuie.юeюridde /wreюe.юeuerюe /sleauюe /юetmeclepeюineclergie:ассidye.юevifte /icinge. inclergie /auarice.oюercouaytiseюezixte /glotounye» (>Michel D.Ayenbite ofInwyt.P. 16).

«>Hytyssloghness, andkalled ‘>accyde

>FroGoddysseruysesolongюehyde» (>Mannyng R.Handlyngsynne.P. 159).

Разом про те між двома лексемами спостерігаються значні функціональні відмінності, що стосуються частотності їх споживання. У проаналізованих нами релігійних текстах іменникsloth було зафіксоване близько 400 раз, тоді як іменникаасedia

зазначено 80 слововживань.

Один із причин функціональної обмеженості іменникаacedia полягає, очевидно, у цьому, що ця лексема в досліджувану епоху, як, втім, й надалі, була досить асимільована англійською мовою.

А ще, зокрема, вказує відсутність в неї будь-яких словотвірними зв'язків. Чи не викличе, проте, сумнівів те що, що тісна взаємодія із лексемоюacedia лише на рівніпарадигматики ісинтагматики, використання у подібних за змістом і лексичному наповненню контекстах були не надати свого впливу семантична розвиток іменникаsloth, що його одержує здатність, по крайнього заходу у певних видах контекстів, передавати невластиві їй у мові загалом значення смуток, розпач, сум.

Примітно, що у які стосуються доти англійських перекладах біблійних текстів лексемаsloth виступає як еквівалент іменникаtristitia, спеціалізованого у значенні негативного емоційного стану – сум, смуток, скорбота.Ср.: «>Beatusvirqui nonestlapsusverbo exoresuo, et noneststimulatus intristitiadelicti» (>Ecclesiasticus. 14. 1). «>Omnisplagatristitiacordisest, etomnismalitianequitiamulieris» (>Ecclesiasticus. 25. 17)5. «>Blisful the man, thatisnotsliden inwrdfro hismouth, andisnotpricked insorewislouthe ofgilte» (TheHolyBible,containing theOld and NewTestaments,with theApocryphalbooks.Ecclus. 14. 1.P. 149).

«>Alleveniaunceisюedrerislowюe ofherte andechemalice thewickidnesseof awoman» (TheHolyBible,containing theOld and NewTestaments,with theApocryphalbooks.Ecclus. 25. 17.P. 171–172).

>Преобразующее креативне вплив дискурсу як «можливого, альтернативного світу» віднаходить своє чітке вираження уантонимических зв'язках, які у лексемиsloth в релігійної сфері, і які помітно від спочатку властивих їй. Якщо одвічно її антонімами є, передусім, іменникиhaste (швидкість, поспішність),strength (сила),diligence (швидкість, старанність), то релігійних текстах на чільне місце виходять іменникиcharity (любов, милосердя),gladness (духовна радість),delight (духовна радість, наснагу).Ср.: «>ShewassodiligentwithoutensloutheToserue andplese /euerich in thatplaceThatallehirlouen / thatlooken inhirface»

(>Chaucer G.Canterburytales.P. 146). «>Herehespekis oftemptfcioune ofsleuth, thatoftsithetakishim...swa thatsumtymehehasnotherdelite toredene topray» (>Rolle R. ThePsalter, orPsalms of David andcertaincanticles.P. 382).

Так, активне функціонування іменникаsloth з текстів англійського релігійного дискурсу призвела до спеціалізації його значення, зумовили створення у його значеннєвий структурі низки додаткових, що уточнюють цьому. Через війну досліджувана лексема починає співвідноситися насамперед ні з різними фізичними аспектами існування, і з його духовним,морально-нравственним станом і зокрема, з невиконанням їм свого християнського боргу.Семантическая спеціалізація виражається й у придбанні словомsloth чітко вираженої негативноюморальноетической конотації, яка надходить змінюють неспецифічноїнегативно-оценочной забарвленні, властивоїлексеме більш ранніх щаблях його розвитку.

Важливо підкреслити, що у досліджуваний період лексемаsloth могла реалізовувати властиве їй спеціалізоване значення та інших типах дискурсу. Це зумовлювалося, передусім, особливої соціальної значимістю типових для лексеми в релігійної області контекстів вживання, вкладених у формування в середньовічному суспільстві певнихморальноетических і установок. Тому закономірно, що такі контексти якинодискурсивних включень набули поширення поза межами власне релігійної сфери комунікації.

У цьому зв'язку показові, наприклад, твори ВільямаЛенгленда, ДжеффріЧосера, ДжонаГауера, у котрих докладно представлена як сама тема семи смертних гріхів, а й мовні (зокрема і лексичні) кошти його реалізації.

«>Slombryngemaketh a manbeheuy anddul / inbody and insoule.

>Andthissynnecomth ofSlouthe» (>Chaucer G.

>Canterburytales.P. 641).

«>AcwhichebeюebraunchesюatbryngeюmensleutheYs,whanne a manmourneюnatforhusmysdedesЮepenaunceюatюeprestenioyneюparfourneюvueleDoю nonalmys-dedes anddratnat ofsynne» (>Langland W.Piers thePlowman.P. 124). «>Turnde tosleuthe& toprute & tolecherieToglotonie &heyemenmuche torobberie» (Themetricalchronicle ofRobert ofGloucester.P. 524).

Такі дозволяють також казати про значною мірою проникності і рухливості кордонів між спеціалізованим релігійною освітою й загальновживаним значенням лексичних одиниць морально-етичного плану за доби Середньовіччя, коли християнські теми і мотиви буквально пронизували все суспільно значимі комунікативні сфери.

З іншого боку, у часто саме взаємодія двох зазначених типів значень визначало основний напрям еволюції семантичної структури цих одиниць, їхнє місце в словниковому складі мови. Свідченням цього є може й процес подальшого історичного поступу лексемиsloth, який вплинув низку чинників як лінгвістичного, іекстралингвистического характеру.

Зазначимо, зокрема, що наприкінці середньовічного періоду (XV в.) релігійна трактування гріха лінощах зазнає певні зміни щодо, стає ширшим: серед моральних обов'язків християнина поруч із справами благочестя важливе місце починає займати продуктивний працю. Таке уявлення отримує теологічне обгрунтування, які спираються на тексти Святого Письма: «якщо, хто хоче трудитися, той і їж» (2Фес. 3:10). У результаті гріх лінощах поширюється не тільки наvitacontemplativa іvitaactiva, а й у різні «праці людського служіння», а до чеснот, протиставленим даному гріха, таких як «духовна радість» і «сила духу», додається звичайна мирська «>деловитость»6.

Через війну створювалися передумови до зближення контекстів вживання іменникаsloth у різноманітних галузях комунікації та формування в нього як основне такого значення, якunwillingness,disinclination towork orexertoneself. Саме ця значення і фіксують в нього розумні словники сучасного англійської, супроводжуючи його, зазвичай, позначками типуlit.,formal.

Зазначені лексикографічні джерела свідчать, що досліджувана лексема під час свого історичного поступу втрачає

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація