Реферат Сучасна риторика

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Ю.В. Рождественський

§ 1. Класична і нове риторика

Класична риторика в умовах початкової демократії – грецьких полісів і Римської республіки. На Сході, таки в Індії та Китаї, риторики класичного середземноморського типу був. Не отже, що у Сході був теорії промови. У Індії, за свідченнямФ.И.Щербатского, в буддизмі розробилисиллогистика. Становленнясиллогистики таки в Індії зумовлювалося необхідністю суперечок догматичного забезпечення і служило засобом переконання опонентів в істинах релігійного вчення.

Індійська логіка була часткою теорії естетики. Вона становила частина «Трактату про танцю»Натьяшастри. Пізніше логіка була доповнена вченням про стилі в трактатахКавьяланкара (прикраси промови) іДхваньялока (літер. Світлодхвани, тобто. поетичної метафорики). Вчення ж кажуть про правдоподібною промови, тобто. необов'язково правильної, а про правдоподібною, не виникло.

У Китаї загальне філософське вчення проЛогосе – Дао було розроблено технічно в «Книгу перемін», де існує формальна система описання, світу і прогностики з деякими синтаксичними властивостями, що дозволяє правильно думати. У VI столітті було створено китайська теорія словесності, у якій давалися правил і зразки всіх видів словесності, які у Китаї. Вчення ж кажуть про правдоподібною, Не тільки про правильно говорити у Китаї, як в Індії, не виникало. По етичним міркувань була потрібна саме праведна, а чи не правдоподібна мова.

Це було з характером держави.Монархам та його представникам для реалізації суду, зміцнювального авторитет влади, й у виважених рішеньполитико-административного характеру потрібно було правдоподібність, а щоправда. Вчення про промови були етично орієнтовані висловлювання істини.

У Греції судпританов й у Римі суди вкомициях були, зазвичай, задоволенням цивільних позовів. Присяжні, кажучи сучасними словами, вирішували переважно цивільні позови.Наказан міг стати як позивач, і відповідач. Жоден обиватель було апелювати до вищому авторитету, ніж думка співгромадян.

Свобода думок та інтересів, відкритість приватного життя для сусідських домагань породжували безліч процесів. Суд, невизначений за складом і з юридичної підготовці суддів, вимагав не логічно суворих доказів, а задовольнявсяриторскими технічними доказами визначення думок,т.к.нетехнические (тобто. речові) докази всіх видів невідь що поважалися, як і це випливає з трактату Аристотеля «Риторика».

Так було в умовах античної демократії вимагалося лише впливати думку суддів, які схилялися на чи інший бік ворогів у процесі під впливом думок. Ось тому риторика античності визначалася творцями її як вчення про правдоподібною промови, а не про знаходженні справжньої істини. У цьому плані характеристика, данариторам Платоном у діалозі «>Горгий», повністю доводить, що риторична практика скеровувалась переважно користю і прагненням до влади цілях користі, а чи не чеснотами цивільними чи духовної чесністю і духовним досконалістю. Це ж згодом підтвердив скептичний філософСекстЭмпирик.

Найкращим доказом характеру риторики як мистецтва правдоподібності заради формулювання думок групи осіб або натовпу (в народному зборах) є дослідження мови в Аристотеля. Аристотель написав «Аналітики», «>Поетику» і «>Риторику» і вже цим поділив види розмови з умовам їхнього виголошення. «Аналітики» містять теорію вченого докази декларативності й спираються цьому плані на трактат «Категорії». Вони застосовні в діалектичних розмовах учених людей не годяться у мові в суді чи народному зборах. «Поетика» полягає вмимесисе – наслідування, де авторка у своєму вимислі наслідує можливим подій і обставинам. У цьому аудиторія наперед знає, що драма, розіграна в театрі, не є обговорення реальності.

Що ж до «>Риторики», це промову на народному зборах у суді. Тут аудиторія вимагає правдоподібності, а аргументи засновані на сенсах прислів'їв як у великих посилках, малі ж посилки підбиваються з допомогоюентимем до того що, щоб привернути думка слухачів собі на користь, а не проповідати істину. Але риторика потрібна,т.к. «якщо ганебно не вміти допомогти собі тілом, ще більш ганебно не допомогти собі словом».

Це свідчить, що риторика – вимушене мистецтво. Воно – слідство демократичного життя, коли думка юрби юнаків і взагалі думку вирішують долю громадянина і обивателя.

Цицерон, створюючи свої трактати із риторики, не вимагав від римського оратора ґрунтовнішого знання законів і законодавства. Це з тим, щоб оратор не закликав слухачів «бути свідками свого нерозуміння»,т.к. римське республіканське законодавство ще й законотворчість було складним, як складним був юридичний склад прав різних суспільних груп (патриції, плебеї, клієнти, відпущеники, пілігрими, раби різних категорій). Та й у умовах громадянське красномовство мало на меті створення думок, а чи не знань, розуміння вигоди, а чи не істини.

ТворчістьКвинтилиана розвивало вчення про промови переважно у напрямі громадянського ораторства. Але за умови імперії, коли влада консула, трибуна і цензора поєдналася ніби одна особа, риторика розширювала свої області додатків. Це розширення стосувалося діяльності магістратів в імперії, частини якої відрізнялися правової, культурної революції й етнічної різнорідністю. Звідси сама підготовка промови більш нагадує наукове дослідження обставини справи, а виконання промови особливого вишуканості. Отже, фактично й був запитали про істину і стилі як засіб ясного викладу істини.

Ці фактично нових установок знадобилися ось на чому етапі розвитку промови. Усі головні творці й поширювачі православного вчення, як розпочати своїгомилетические дії, проходили навчання у поганських риторів. Риторика грала, в такий спосіб, роль педагогічної пропедевтики у сфері техніки промови. Вона годилося як формування техніки промови на вирішення вищих завдань – проповіді християнського віровчення. Під технікою промови тут розуміються непростопроизносительние навички, а й техніка аргументування. Техніка аргументування застосовувалася не з метою створення сьогохвилинних думок натовпу, але поширення істини християнської ще віри і тим служила завданням розвитку і утвердження духовної моралі.

Про те, як навчалися риториці батьки церкви, немає обгрунтованих відомостей. Відомі лише деякі імена їх вчителів риторики, але з творчість й методику цих вчителів. Важливо, новий вид промови –гомилетика – не уникнув риторичною підготовки. Результати цієї підготовки видно варгументативних, стилістичних і естетичні достоїнства творів батьків церкви. На жаль, ці праці, багато в чому перекладені нині російську мову й складові великий пласт сучасної російської літератури, – є предметом вивчення, літературного освіти у школі. Образний ладгомилетики, а про ідейний зміст, становить значну частину забезпечення і словесної форми розважальної російської літератури XVIII , XIX і XX століть, так само як і мовного творчості наших політиків і навіть журналістів. Один ізсловесно-образних основ сучасної шкільної хрестоматії не представленій у вивченні – і тому важко вчити мови оригіналу й естетиці словесного художньої творчості.

А.А. Потебня, втім, вважав, що 10 століть російської літератури, є проза і як були марними російського мови.

Отже, у перших століттях нашого літочислення риторика розумілася як шкільна дисципліна, забезпечує технічне володіння усній і письмовій промовою у процесі психофізичного конструювання форми та здорового глузду промови. На цій посаді риторика становила частина тривіального освіти поруч із граматикою і елементарним богослов'ям. На цій посаді риторика вводила предметиквадривиума від математики до музики.

У час на риторику, крім завдань мовного виховання, було покладено нові завдання – завдання створення й зміцнення стилю промови, думки імежперсональних відносин. Риторика, починаючи з 15 століття і з XX століття, фактично додатково брала він функції філософії мови. Особливо яскраво це в у вісімнадцятому сторіччі, коли оформилися національні школи риторики. У своєму знаменитому праціХарриса «Філософія риторики» було вказано ролі мови мови як інструмент творення громадських взаємин держави і суспільства загалом. Мові відводилася роль творця нашого суспільства та громадського людини. ЦеХарриса (кінець XVIII століття) досі становлять ядро сучасної американської філософії мови.

УГотшеда –нормализатора німецького літературної мови середини XVIII в. – риторика прямо поставлена на службу наукової промови,т.к. винахід промови у цій риториці має вестися відповідно до розвитком наукового, об'єктивного і позитивного знання. Так бачив завдання риторикиГотшед, як і Вольф, який, своєю чергою, був учнем Лейбніца.

Інший учень Вольфа – М. В. Ломоносов розширив і поглибив завдання риторики, зробивши його основним інструментом становлення та нормалізацію російської мови. М. В. Ломоносов по-новому і оригінально розробив теорію винаходи промови. Він створив в своєрідну техніку винаходиречи-мисли, яка на схему міркування в хімії: спочатку взяти мовленнєвий вираз та її сенс, складене з значень слів, потім розкласти цей сенс на складові і далі утворити новий синтез слів, складових нову мова, з допомогою додавання нових слів більше і спільних місць по асоціаціям зі спільними місцями. Такий вигляд має у Ломоносова машина мови, правильність дій якої регулюється граматикою.

Далі російська традиція яскраво підкреслила спільний державний та приватну риторику. Приватна риторика дала у результаті теорію словесності,совмещающую у собі філософію мови та систему мовних форм. У результаті розвитку теорія словесності тепер називається стилістикою (у системі В.В. Виноградова – функціональної стилістикою).

Стилістичні завдання вирішували своєю чергою, і по-своєму, французька, англійська, американська школи риторики.

>Служебно-педагогическая роль риторики робила їїпрецедентним емпіричним знанням. Правила риторики виводилися із кращих зразків, бо їх відбирав педагог, спираючись громадські думки і тлумачення перспективного стилю життя мови. У XX столітті методи риторики стали іншими. Вона стала перетворюватися на наукову дисципліну, стала застосовувати кількісні методи лікування й служити інструментом аналізу соціальних проблем.

§ 2. Американська наукова риторика

Наукова риторика почалася США перевищив на межі XIX і XX століть, коли було винайдено контент-аналіз. Контент-аналіз мав попередників як статистичного аналізу мовних творів, як у суді або з науковими цілями піддавалися порівнянню твори однієї чи кількох авторів перегукуються з метою експертизи приналежності мовного твори тому чи іншому автору. Було виявлено, що це особа автора відбивається у частотності використання слів, і форм й інші частотні характеристики становлять хіба що мовної портрет автора. Метод статистичного обстеження тексту можна було звернути як встановлення авторства, а й у встановлення загального сенсу мовних творів.Частотние характеристики слів і термінів відбивають, передусім, значеннєву область обстежуваних текстів. Якщо одиницями вибірки зробити різні слова (чи його синоніми), можна зробити «портрет» змісту тексту, встановивши статистичні кореляції частот народження різних слів у певному тексті чи групі текстів.

>Статистический метод обстеження текстів то, можливо перетворений на реферати, досить точно передають зміст великого масиву текстів, які неможливо описати після прямого прочитання,т.к. таких текстів занадто багато. Для достовірності таких рефератів виходячи з правил формування статистичних вибірок вдається створити достовірний статистичний портрет змісту всього масиву текстів. Цейпортрет-реферат відображає зміст всього масиву текстів вірогідніше, аніж за послідовному читанні і суб'єктивному сприйнятті і викладі змісту.

Статистичні кореляції частотності дослідженнясмислонесущих одиниць тексту можуть бути інструментом спрямованого дослідження руху вмісту у великих масивах текстів. Якщо цікавить, що як говориться якесь предметі, то вибірку можна робити цілеспрямовано, вибираючи з статистично достовірного масиву цікаві для дослідника теми.

Цей прийом відстежування розвитку значень суспільстві породив особливий рід комерційної діяльності – контент-аналіз, має велике використання у маркетингу і політиці.

Таким кроком було складання анкетних текстів для встановлення суспільної думки. Поширюючи анкети між різними категоріями населення і побудову статистично вивчаючи зміст відповідей, почали отримувати реферати суспільної думки. На цій посаді контент-аналіз використовують і ми. Інші його можливості, наприклад, дослідження методів формування суспільної думки, ми представленіфрагментированними дослідженнями.

Контент-аналіз за умови правильного і об'ємній застосуванні може вирішувати безпосередньо найрізноманітніші завдання: завдання прочитання текстів з оцінкою її змісту; завдання реєстрацію ЗМІ й прогнози стильових рухів; завдання визначення інтересів товариства та їх розподілу за групами населення; завдання коливання суспільної думки й те.

Головним напрямом контент-аналізу практично є та оцінка аудиторії, сформованої промовою.

Від вивчення аудиторії наукова риторика США перейшла до дослідження дієвості та ефективності промови. У напрямі склалася дисципліна теорія комунікацій. Теорія комунікацій виходить із ставлення до зв'язку творця і одержувача промови через словесний текст. Це початкове положення може обстежитися як лінгвістично, і риторично.

Якщо формула «який провіщає – мова – слухає» розглядається з погляду мовного коду, однакового для слухача і говорить, та над нами лінгвістика. Якщо за умови єдиного коду у спілкуванні відбуваються перешкоди, це риторичне дослідження, яка передбачає завдання, довести з максимальною повнотою зміст промови до її одержувача за умов єдності мовного коду. За такої постановки завдання вдаються дофакторному аналізу: які фізичного, психологічного чи психофізичного характеру викликають недорозуміння, нерозуміння чи хибне розуміння змісту промови. Спостереження над актами промови, постановка експериментів психологічного характеру створюють можливість виділити низка чинників, як-от неясність мовного сигналу, психологічну неготовність сприйняти мова (недолік уваги, відволікання уваги й те подібне), умови середовища, якою проходить мовної сигнал, склад фонових знань, етикет спілкування, і ін. Факторний аналіз дозволяє коригувати умови мовної комунікації: у техніці зв'язку, з організацією аудиторії промови, в інших формах і сенсах побудови промови, проти неї значеннєвий дохідливості. Експериментальна психологічна техніка також передбачає статистичну перевірку достовірності висновків.

Взаємні риторичні відносини ораторів і аудиторії ув американській риториці були етично осмислені. Це осмислення трактувалася ряд виборів: по-перше, вибір теми промови її творцем залежно з його уподобань і напрями майбутньої

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація