Реферати українською » Экология » Екологічний рух: Світовий Досвід та Українські реалії


Реферат Екологічний рух: Світовий Досвід та Українські реалії

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Реферат

на задану тему:

«>Екологічний рух:світовийдосвід та укра-їнськіреалії»


План

>Вступ

1.Теоретичніпринципиполітологічногоаналізуекологічних проблем

1.1Аналізсоціально-екологічної політики

1.2Історіографіяеколого-політологічних проблем уконтекстіаналізусуспільнихвідносин

2.Екологічний рух

2.1Етапирозвиткуекологічного руху в Україні

2.2Міжнароднаекологічна безпека:сучаснівиміри тапринципиреалізації

3.Екологічна політика України

3.1Міжнароднаспівпраця України угалузіохоронинавколишнього природногосередовища

3.2 Національнаекологічна політика України за роктанезалежності йшляхиподальшогоїїрозвитку

>Висновок

Списоквикористаноїлітератури


>Вступ

>Актуальність тимидослідження проблемекологічної політики України насучасномуетапізумовленаоб’єктивнимипотребаминаціональногорозвитку,імперативами Сучасноїсвітової глобалізацію тавимогамиколективноїекологічної безпеки,необхідністюінтеграції України вєвропейськеспівтовариство таїїфункціонування в системахєвропейськоїекономічної безпеки тощо.Національневідродження України як розвиненоїдемократії ізринковоюекономікоютакожважкоуявити безчітковиваженої державноїекологічної політики.

Усучаснихумовахоб’єктивноактуалізувалосятвореннямеханізмівприйняттяполітичнихрішень векологічній сфері черездосягненняполітичного консенсусу тастабільностіінтересіврізнихінститутів тасуб’єктівполітичної влади вукраїнськомусуспільстві.Піднесеннязначимостіформування тавдосконаленняекологічної політики вукраїнськійдержавівідповідаєзапитам шкірногоїї пересічну громадянина,передбачаєзміцнення засідокекологічноїідеології вконтекстілегальноїекономіки тапублічної політики, подаліглибиннедемократичнереформуваннясуспільно-політичного улаштую.Сучасненаціонально-державневідродження в Українінеможливе приігноруваннізагальнолюдського характерусоціально-економічних проблемзбереження тавідтворенняекологічногосередовища.

>Враховуючивітчизнянийдосвід тасучаснубагаторівневупострадянськументальність українськихгромадян,державінеобхідно точноуявлятимірувласноївідповідальності уцій сфері.Слідзначно понадувагиприділятиформуваннюсуспільногорозумінняозначенихпроцесів,усімаконституційнодоступними талегітимнимизасобамипідносити роль влади длярозв’язаннясоціоекологічнихсуперечностей уконтекстіполітико-ідеологічного,соціально-економічного та духовногореформування,насичуючивнутрішнійзміствідповіднихтенденційпрактикоюповсякденного життя,підносячи сус-пільство доосягненнянаріжноїглобальноїідеологеминовітньої доби:процесижиттєдіяльностілюдини якоднієї із форм життя напланеті,органічноїчасткиприроди неможутьвідбуватися приігноруванніінтересівостанньої.

>Всеохоплюючаекологічнастратегіярозвитку України яквиявволіїї влади тагромадян жити йпрацювати у чистому природногодовкіллі, нарівнісучаснихвимогєвропейськогоспівтовариства виннауособитися уреальнійпрактицісутнісногонаповнення української державної політикиконкретнимикрокамипросування догуманнихстратегічнихорієнтирівсвітовоїцивілізації.Потребаподальшої розробки тадеталізаціїполітичнихінституційно-засадничих основекологічноїстратегії України вконтексті глобальногорозвитку винназайнятигіднемісцесеред комплексудержавнихпитань йсуспільнихпідходів,пов'язаних ізохороноюприроди на всіхрівняхуправління тагосподарювання.

>Об’єктдослідження – процесформування йздійсненняекологічної політики України вконтексті глобальногорозвитку.

Предметдослідження –стратегіярозв’язання проблем національноїекологічної політики увзаємозв’язках ізіншимирізновидами державної політики як основажиттєзабезпечення істалогорозвитку України уконтекстісучаснихглобальнихполітичних таеколого-економічнихпроцесівцивілізаційногорозвитку,особливостей тареальнихмеханізмів розбудові українськоїдержавності,утвердження національноїекологічноїсвідомості та культури, їхнізмісту тавпливу.

>Метоюдослідженняєаналіз проблем Сучасної національноїекологічної політики,їїпріоритетів,цілей,процесуальності,закономірностей,механізмів,тенденцій, характеру, умів,особливостейстановлення тафункціонування яксамостійноїсферисуспільнихвідносин,пов'язаної ізсистемнимреформуванням тарозвиткомукраїнськогосуспільствасередглобальнихцивілізаційнихпроцесів.

Уконтекстіозначеної метивиділенінаступнідослідницькі заподіяння:

-вивчититеоретичніпринципиполітологічногоаналізуекологічних проблем;

-проаналізуватиетапирозвиткуекологічного руху України;

-дослідитиекологічнуполітику України.


1.Теоретичніпринципиполітологічногоаналізуекологічних проблем

1.1Аналізсоціально-екологічної політики

>Основнимикатегоріямисоціологіїекологіїє «>соціально-екологічна система», «>екологічнасвідомість», «>екологічнаповедінка», «>екологічнаосвіта», «>екологічна культура», «>екологічна політика» тощо.

>Ціелементи тафункціїпоєднані у трьохвзаємопов'язаніпідсистеми: населеннярегіону,об'єкти природногосередовища;суб'єкти, щовпливають надовкілля.Населення (>соціальна спільнота)єцентральнимелементомекологічноїсистеми. Дооб'єктів природногосередовища належатиатмосфернеповітря, води,рибніресурси,ґрунт,ліси, флора та фауна,природні територї, щоперебувають подохороною,клімат урегіоні тамікроклімат якнаслідокдіяльності людей тощо. Досуб'єктіввпливу наприроднесередовище належати:паливний,енергетичний,металургійний,машинобудівний,оборонний,агропромисловий,транспортно-дорожний,будівельнийкомплекси;лісова,хімічна,гірничодобувнапромисловість;відходикористування,комунальнегосподарство,військова діяльність,техногенніаварії такатастрофи тощо.Елементиекологічноїсистемивзаємодіютьміж собою,відображаючись умасовійсвідомості. Стансоціально-економічноїсистемизалежить відбагатьохчинників, одним ізнайважливішихсеред якієекологічнасвідомість.

>Екологічнасвідомість —індивідуальна йколективна (>суспільна)здатність доусвідомленнянерозривного зв'язкулюдини ізприродою,залежностідобробуту людей відцілісності природногосередовища,вміння тазвичкадіяти, непорушуючизв'язків такругообігів уприроді.

>Соціально-екологічна система —сукупністьструктурнихелементів та їхніфункцій, щохарактеризуютьекологічну безпечу населення нарегіональному та локальногорівнях. [2]

>Досягненнягармонійності таоптимальностівзаємовідносин усистемі «>суспільство-природа»єголовноюпередумовою тазасобомподоланнязагрозиглобальноїекологічноїкатастрофи тапородженоїантропогенноюдіяльністюглобальноїекологічноїкризи, Яка ставити подзагрозусамеіснуваннялюдини якбіологічноїістоти. Дляреалізаціїцієїстратегічної, всоціально-екологічномувідношенні, метилюдствунеобхідноздійснитицілий комплексглобальнихзаходів.Здійсненняцихзаходівєдоситьскладноюсправою,оскількипередбачає «>нав'язування» усім членамсуспільствапевнихцілей та нормповедінки йзабезпечуєтьсяокремим виглядомвладнихвідносин,якийназиваєтьсясоціально-екологічноюполітикою.

>Соціально-екологічна політика -цесукупністьнауковообґрунтованихпринципівохорони таформуванняоточуючого природногосередовища, щобазуються навсесторонньомуврахуванні законів йогорозвитку, й щопередбачаєоптимальну структурувиробничих сил,темпи,пропорціїрозвитку якізабезпечуютьвідтворення природногосередовища тагарантуютьсуспільствуекономічнепроцвітання таблагополуччя.Вонає тімзасобом,який виненсконцентруватизусиллясуспільства у напряміоптимізації йогоприродоперетворюючоїдіяльності тагармонізаціївідносин ізприродою.

Метасоціально-екологічної політикиполягає у забезпеченнюгармонічноївзаємодіїсуспільства таприроди, впокращанніякостіоточуючогосередовища впроцесіфункціонуванняекономіки заумовиповногозадоволенняматеріальних,духовних таекологічних потребсуспільства.Соціально-екологічна політикапокликанаузгодитисоціальні таекологічніцілісуспільства як основурозв'язанняпроблемиглобальноїекологічноїкризи. [3]

Отже,соціально-екологічна політика -цесукупністьнауковообґрунтованихпринципівохорони таформуванняоточуючого природногосередовища, Якає тімзасобом,який виненсконцентруватизусиллясуспільства у напряміоптимізації йогоприродоперетворюючоїдіяльності тагармонізаціївідносин ізприродою.

1.2Історіографіяеколого-політологічних проблем уконтекстіаналізусуспільнихвідносин

>Політологічнихпраць із проблемекологічної політики України вконтексті якнаціонального, то й глобальногорозвиткусуспільнихвідносинпоки що немає.Значнаосвітньо-нормативналітература, з статтею всучаснійнауковійперіодиціподекудилишеокреслюютьпідходи дообраної тими.

>Відомими теоретикамиобраної тими булиВернадський У.,Печча А.,Подолинський З.,вченіРимського клубу. УсучаснихфілософськихпрацяхВодоп’янова П.,Гірусова Є.,Гіренка Ф.,Крутя І.,Мойсеєва М.осмислюютьсясуттєвіознаки Сучасноїекологічноїситуації,проблемизбереженняприроди,управлінняекологічноюситуацією якраціональногоприродокористування. УпрацяхБачинського Р.,Голубця М.,Гродзинського А.,Реймерса М. природа й сус-пільстворозглядаються якєдинасоціоекосистема;Андрущенка У.,Бар’яхтара У.,Качинського А., Кравченка З.,Крисаченка У., Яцика А.висвітлюється роль природногодовкілля усамовизначеннілюдини –особистісному йнаціональному,особливемісце природногодовкілля уформуванніекологічної культуриукраїнськогоетносу,становленняекологічноїсвідомості таекологічної культури,проблемиекологічної безпеки.

>Безпосередній науковийінтересмаютьдослідженняГардащук Т.,Кисельова М.,Хилька М. із проблемекологічної політики уконтекстісоціальноїфілософії,Васюти З.,Небоженка У.,Салтовського Про.,Філіпчука Р.,Шибка У. уконтекстісоціології таісторії, атакож роботиАндрейцева У., котріприсвяченіекологічнійполітиці із точкизору правового забезпечення.Здійсненийаналізсвідчить проусвідомленнясучаснимивчениминеобхідностіглибокогодослідженнявзаємозв’язкуполітичних таекономічнихважелів прирозробці тавпровадженніекологічної політики. В частности, процейдеться впрацях Веклич Про.,Галушкіної Т., Данилишина Б.,Долішнього М.,Дорогунцова З., Мельник Л.,Сахаєва У.,Синякевича І.,Туниці Ю., Шевчука У., деґрунтовнорозглядаються,зокрема,економічніінструментиекологічної політики.

>Важливезначеннямаєісторіографіядосвідупромисловорозвиненихкраїн у сферіохоронидовкілля,раціональногоприродокористування,вирішенняекологічних проблем урізнихгалузяхекономіки.Серед них можнавиділити роботиамериканськихдослідників Арнольда Ф.,Бомола У. (авторавсесвітньовідомої роботи “>Теоріяекологічної політики”),присвяченіекономічним таправовим аспектам державної політики СШАщодозахистудовкілля, Фостера З. із проблемспіввідношенняприватизації,суспільноївласності тарегулюванняприроднихмонополій,російськоговченого Писарєва У. ізекологічної безпеки якважливого компоненту національної безпеки США,українськогодослідника Костика У. із проблемекологічногорозвиткупосткапіталістичногосуспільства тощо.

Насучасномуетапііснуютьдекількатечійобраної тими.Першіспробинауковогорозглядупроблемимайбутнього було бзроблено у межахтечії, щоотримала внауціназву «>російськийкосмізм» йоб'єднувала подивися рядувчених, котрі мешкали на територї Ро-сійськоїімперії.Початок цьому напрямінаукової думи, якприйнятовважати, було бпокладеноутопічним романом В.Ф.Одоєвського «>Незакінченаутопія 4338рік.Петербурзькілисти», щопобачив світло в 30-хроках XIX ст.Російськийкосмізмобґрунтовуєідеюєдності людей не ізідейсоціального,політичного,ідеологічного порядку, авиходячи ізідейсоціально-екологічних,виносячи наперший планставлення людей доприроди, їхнівзаємодію.Російськийкосмізм посутівідроджуєідеюІ.Канта про ті, що світлостаєвизначеним увзаємнійдіяльностісуспільства таприроди,тобто людинадовизначає світлосвоєюдіяльністю, йзакони світутакі, що смердотістаютьповністювизначеними лише увільнійтворчійдіяльності людей. У рамкахцієїтеоретичноїтечії буврозробленаконцепціяприродно-історичноготіла (В.В.Докучаєв),складено прообраз Першогоглобально-екологічного прогнозу (>М.І.Умов),сформульованаідеягеокосмічноїцивілізації (М. Ф. Федоров, К.Є.Ціолковський),висунутовихідніположеннятеоріїноосфери (>В.І.Вернадський), проведенорозмежуванняміжантропоцентризмом таантропокосмізмом (Авт.Холодний),виявлена залежністьповедінкилюдини та «>космічноюактивністю» (>О.Л.Чижевський).Багато ізцихнапрацювань йсьогодні активновикористовуютьсясоціально-екологічноюнаукою, атеоріябіосфери таноосфериВ.І.Вернадськоголежить вїїоснові.Середіншихположеньзначнийінтересвикликають ідеї одного іззасновниківтеоретичної космонавтики К.Є.Ціолковського, подивисяякого намайбутнєвзаємовідносинсуспільства таприроди було бвикладено в його «>космічнійфілософії».Подібнихпоглядівпритримується йсучасниймолдавськийвчений А.Д.Урсул (>передбачаєтьсяперебазування до космосу нелишенайбільшшкідливих ізекологічної точкизорувиробництв, але й і багатоіншого,оскількиумови космосувиявляться болееприродними для їхні широкомасштабногорозвитку, у тому годину як на землііснує рядобмежень).Більшцікавимєпідхідросійськогофілософа М. Ф. Федорова,якийстворив «>філософіюспільної справ», де вконтекстікосмічної тематикирозроблявглобально-екологічніпроблеми ввиразах «>гігієнічне запитання», «>санітарно-харчове запитання», «>метеорологічнеуправління».

>Середнайбільшвідомихпредставниківщеоднієїтечії,екопесимізму, можнаназватипрізвища Про.Тофлера, Є.Фрома,Дж.Мак-Дермота, Ж.Еллюля, Р.Мюлера, Б.Скінера таінших. Одним іззасновників цого напрямі з прававважаютьамериканського футуролога Про.Тофлера. Уроботі «Шок відмайбутнього», щонабулаширокоїпопулярності,вінробитьвисновок про ті, щолюдствостворилоцивілізацію, якої саме неможезрозуміти, йрозвитокякої воно танездатнеконтролювати.Причиною цоговінназиваєпануванняіндустріальнихтехнологій, котрі неуправляютьсялюдиною, акерують нею.Крайнюпозицію векопесимізмівиражаєфранцузький футуролог Є.Мюрез,який всвоїйроботі «Заповіт длямайбутнього світу»найкращим способомвирішеннясьогоднішніхекологічних проблемлюдствавважаєобмін «>помірними»ядерними ударами.Після такого «>невеликого» ядерногоконфліктурізкозменшиться населенняпланети й, тім самим,автоматичнозникнутьпроблеми ізперенаселенням,нестачеюприроднихресурсів,продуктівхарчування й т.п.

>Технооптимістичнатечія представленаіменами такихвизначнихвчених, як У.Ростоу, Дж.Гелбрейт, Р. Арон, З.Бжезинський, Д. Бем, Б. Гаврилишин таіншими.Визнаючи, що ізрозвитком таякіснимизмінами впродуктивних силахлюдства виннавідбутись й зміну характерусоціоприроднихвідносин, смердотісаме уприскореномупрогресі науки татехніки йвідповіднихтрансформаціяхіснуючихсоціальних системвбачаютьголовнупередумовуподоланнязагрозиглобальноїекологічноїкризи.Практично усіприхильникитехнооптимізмувважали, щосамепоєднаннядосягнень Сучасноїнауково-технічноїреволюції таринковоїекономіки, припевнійкореляціїсистемицінностей тасоціальнихпріоритетів,єосновоювиходу ізглобальноїекологічноїкризи.

Уфутуристичнихконцепціяхкінця XX ст. проблемавирішення проблем увзаємовідносинахсуспільства таприроди частокорелюється ізпитаннямивиборустратегійсоціальногорозвитку. Зацимкритерієм усучаснійзахіднійсоціальнійекології можнавиділититакіосновні напрями:

1)консервативний (>неоконсервативний);

2)ліберальний (>неоліберальний);

3)радикальний (>правий талівий). [1]

>Різкепогіршання станудовкілля востаннідесятиріччязумовилопояву нового напрямі у межахпошукушляхів переходу досталогорозвитку –екологічноїекономіки.Екологічнаекономіка –цетрансдисциплінарнийпідхід,деякеінтелектуальне поліякомувивчаєтьсявзаємодіяекологічних таекономічних систем внайширшомуаспекті ізметоюрозвиткуглибокогорозуміння законівцілісноїсистеми "природа – сус-пільство" йстворення засідок політики. Проблемамиформування засідокекологічноїекономіки,створенняефективногоорганізаційно-економічногомеханізмуприродокористування,зокремаметодологіївизначенняекологічнихвитратзаймаютьсятаківідомі укра-їнські тазарубіжнівчені: З.Бобильов, Про. Веклич, Б. Данилишин, Л.Гринів, Л. Мельник, І.Синякевич, Ю.Стадницький, Ю.Туниця, І.Глазиріна, І.Потравний, Р.Дейлі, Р.Костанза таін.[4]

Отже, вумовахнезалежноїнаціонально-державної розбудові Українивідбуваєтьсязакономірнаактивізаціяполітологічнихдослідженьрізнихнапрямівполітичного тасоціально-економічногореформуванняукраїнськогосуспільства,методологічних проблем модерногополітологічногоаналізу. Аліпроблемиекологічної політики вцихпрацях, на шкода, незнаходятьналежноговідображення. Арозглянувшиосновні,найбільшпоказові,концепціїмайбутнього увзаємовідносинахсуспільства таприроди, миможемозробитивисновок про ті, щоіснуєпевнакореляціяміжцілямисуспільного тасоціальногорозвитку, щоописуєтьсяосновним закономсоціальноїекології.


2.Екологічний рух

>Екологічний рух –сукупна діяльністьгромадян й громад.організацій, щоспрямована на захист йреанімаціюприроди йздійснюється вмісцевих йпланетарних масштабахзадлягармонізаціївідносинлюдини тадовкілля.Термін «>екологія» (відгрец. –оселя,середовище та – слово,вчення)запровадив 1866нім. навчаньЕ.Геккель дляозначеннявчення про системнізв’язкиміжживимиорганізмами йсередовищемїхньогоіснування.Значнийвнесок установлення тарозвитокекологіїзробили укра-їнськівчені,зокремаВ.Вернадський,Г.Висоцький,М.Холодний таін.

У 20 ст. сферавживаннятерміна «>екологія»істотнорозширилася.Нинівінвикористовується надбіологічному, аекономічному,політичному тафілософськомусмислах.

>Екологічний рухбересвій вухо із 1950-х рр., коли длябільшостігромадянрозвиненихкраїн світу сталоочевидним, що стандовкілля на нашійпланеті й в окремихїїрегіонахзначнопогіршився, атехнології, котріінтенсивнорозвиваються,руйнуютьсприятливий длялюдини балансприродних сил.Саме тоді набазірозрізненихприродоохоронних груп,клубів,асоціаційпочалистворюватисязагальнонаціональніорганізації.Однією ізперших такихорганізацій бувПартіязахисниківнавколишньогосередовища, щовиникла 1973 уВеликійБританії. Насеред. 1980-х рр.розгорнули діяльністьнаціональніорганізаціїції – партії «>зелених» уНімеччині,Ірландії,Бельгії,Данії,Люксембурзі,Франції,Італії,Іспанії,Австрії,Швейцарії,Швеції таГреції.СьогодніЕкологічний рухєглобальнимявищем, йоговпливвідчуваютьусі держави світу. [5]

Отже,екологічний рух -сукупна діяльністьгромадян й громад.організацій, щоспрямована на захист йреанімаціюприроди.


2.1Етапирозвиткуекологічного руху в Україні

>Екологічний рух в Україніпройшов 3основніетапирозвитку: 1)1960-ті –1-ша підлогу. 1980-х рр. (>пасивна фаза):упродовж цогоперіодуреальнуприродоохоронну діяльність велилишедеякімісцевігрупиактивістів (>боротьба ізбраконьєрством, організаціяекологічнихекспедицій,акційприродоохоронців тощо). Усеред. 1970-х рр.утворилисяприродоохороннікраєзнавчіорганізації,зокрема уВінниці,Тернополі таін.містах,однакусі смердоті булипроурядовими,їхня діяльність –контрольованою (напр., черезТ-воохорониприроди СРСР), ачисельністьреальнихактивістівЕкологічного руху бувневеликою;

2) 1986–91 (активна фаза).ПісляЧорнобильськоїкатастрофи 1986відбувсязлетЕкологічного руху в Україні.Цьомусприялопоширенняправдивоїінформації прокритичний стандовкілля в стране, яку сталоможливим вумовахперебудови в СРСР. 1987–90створюютьсярізноманітнімасовіекологічніорганізації, упереважнійбільшості –неурядові (>об’єднання,клуби,кооперативи,к-ти,фонди таін.).ЗначнопосилюєтьсяполітизаціяЕкологічного руху,проводятьсямітинги йдемонстрації, на якіекологічні гаснуладоповнюютьсяполіт.,поширюється практикаблокуванняробіт наекологічношкідливихоб’єктах.Першоюнаціональноюнеурядовоюекологічноюорганізацією ставши «Зелений світло»,зареєстрований 1987завдякиактивнійпідтримці О. Гончара,Ю.Щербака,С.Плачинди таін. (>зокрема, подвпливомакцій «Зеленого світу»припиненобудівництвоЧигиринської та Крім. АЕС);

3) напоч. 1990-х рр.Екологічний рухнабуває нових форм.ПісляздобуттяУкраїною державноїнезалежності упершихзаконодавчих актахВерховної Заради України (напр., уЗаконі України «Проохоронунавколишнього природногосередовища» 1991) було бпроголошеноновустратегіюприродокористування таздійснення контролю надзабезпеченнямекологічногосуверенітету. Уцей годину Українагостровідчувалаекологічніпроблеми:наслідкиаварії наЧАЕС;погіршенняякостіпитної води;критичнезабрудненняДонецько-Придніпровськогопромисловогорегіону.ЗусиллямиактивістівЕкологічний рух в Українінабувспрямованості навдосконалення правовогорегулюванняпитаньохорониприроди тазапровадженнямораторію наспорудження нових АЕС на тер.д-ви.

>Визначилися гол.напрямидіяльностіекологічнихорганізацій –науково-практичнаекологія (>власнеекологія,екологічниймоніторинг,екологічневиробництво таін.);природоохороннаактивність (>боротьба ізбраконьєрством йконкретнимизабруднювачаминавколишньогосередовища,проведеннязаходів,спрямованих наочищення тер.);пряміакції протесту (>пікетування,блокування);політ. таідеологічна діяльність (робота органів владирізнихрівнів,розробкаальтернативнихконцепцій, пропаганда іінформування нас.).

>Однією ізнайвпливовішихекологічнихорганізацій в Україніє «>Грінпіс-Україна»,заснована якнаціональневідділення «>Грінпісінтернейшнл» («Greenpeace»), що проводитикампанії на захистприроднихресурсів, заенергозбереження таальтернативнуенергетику,противвезення на тер. Українишкідливихречовин. 1991зареєстрованаМіністерствомюстиції УкраїниПартіязелених України.Групоювідомихучених 1991 бувзаснованийНаціональнийекологічний центр.Впливовими сталинеурядовіорганізації:Укр.екологічна спілка «>Врятуватись відЧорнобилів», «>КомітетпорятункуДніпра тамалихрік»,Національнийекологічний центр «>Довкілля»,асоціація «>Еколоміст»,кримськаасоціація «>Екологія й світло», «>Мама-86» (>екологічна організаціяматерів, котрамаєлабораторію длядослідженняздоров’ядітей), «>Дитина йдовкілля», «>Екоправо», укр.екологічналіга «>Зеленедосьє»,молодіжна організація «Зелена Україна» тощо. Активнодіють: Українськетовариствоохорониприроди,Всеукраїнськийблагодійний фонд «>Паросток», Товаристваптахів,Всеукраїнськаекологічналіга, Національнаасоціаціяприродоохоронних тер. (>об’єднує 8заповідників).

>Правовий статусгромадськихекологічнихоб’єднаньвизначається Законом України «Прооб’єднаннягромадян» (1992), атакожвідповіднимиположеннямиіншихзаконодавчихактів (>зокрема Закону проохорону атмосферногоповітря,Лісового, Водногокодексів).

>Загалом з 1714 громад.організацій Україниблизько 80спрямовують своїзусилля на захистприроди.Новийімпульс для громад.активностідає доля України вміжнародномуспівробітництві впитанняхекології. Зметою співпрацюурядових йнеурядовихприродоохороннихорганізацій приМіністерствіекології таприроднихресурсів Українидіє Громадськарада.[5]

Насучасномуетапі в Українііснують такзваніекоклуби, асаме:

-Екоклуб "Зелена хвиля" від НаУКМА,Київ

-конгресекоклубів України

-Екоклуб м.Рівне

-КарпатськийЕкоКлуб «>Рутенія»

-Екологічний клуб ">КАРПАТИ".

>Можнавідзначитидеякіекологічніорганізації: "ГолосПрироди",Екологічниймолодіжний центр „>Юніеко”,Інформаційно-видавничий центр „>Зеленедосьє”,Лігадіячівзаповідної справ,Міжнародна організація „>Жіноча громада”, Товаристваохорони тавивченняптахів України, Українськаекологічна організація „Зеленийсвіт”-2, Українськетовариствоохорониприроди,Асоціаціяпідтримкибіологічного та ландшафтногорізноманіття Кріму „Гурзуф -97”, Громадськомуоб'єднання „>Людина на землі”,Придніпровськийнауково-технічний таінформаційний центрчистихвиробництв,Міжнароднийекологічний фонд „>Азовське море” таінші. [6]

>Станом на 2006рік в Українііснувало 440зареєстрованихМін'юстоморганізаційприродоохоронногоспрямування, 28 із них маліВсеукраїнськийстатус.[7]

Отже,Екологічний рух в Україніпройшов 3основніетапирозвитку:пасивна фаза, активна фаза таетап послездобуття державноїнезалежності.Існуюблизько 440зареєстрованихорганізаційприродоохоронногоспрямування.

2.2Міжнароднаекологічна безпека:сучаснівиміри тапринципиреалізації

>Глобалізаціясвітовогоекономічногопростору таінтернаціоналізаціяекологічних проблемспричиняютьтрансформаціюстратегічнихорієнтиріврозвиткулюдства в напрямідосягненнязбалансованостірівніврозподілуеколого-економічних благ тараціональностівикористанняприроднихресурсівміжкраїнами.

>Всепланетарнезростанняекологічнихзагроззмушуєоцінювати їхнього яквизначальні іспрямовуючіфактори в сферірозвиткуміжнароднихвідносин тавідповіднихзмін угеополітичнійситуації. Цепов’язанозіскладністю йсуперечливістюпроцесіввзаємодії системтехногенноїцивілізації таприроди.Власнецівзаємодіївідбуваються засвоїми законами, котрі разомузятіспроможнітранслюватисинергетичніефекти вмайбутнє. Черезцезагрози вприродній йтехногенній сферах унайближчійперспективіможуть статідомінуючими.Цізагрози, на свійчергу,здатністворювати таактивізувати рядіншихзагроз, щопроявляютьсявиняткововисокимградієнтомпосиленняфакторівураження населення,навколишньогосередовища в останній момент їхньоговиникнення,акумуляції тарозвитку.

>Зростаннямасштабів антропогенноговпливу набіосферу танеспроможність за рядувипадківпризупинитипосиленняекологічнихризиківфункціонуванняекономічних йполітичних системіндустріальнихкраїн, на думкубагатьохучених (Про.Білоруса, Про.Васюти, А.Гальчинського, З. Герасимчука, Б.Губського, М.Долішнього, А.Філіпенка,Є.Хлобистова, Про.Чумаченка, У. Шевчука таін.),засвідчуєскладнийвнутрішній йзовнішній контекстформуванняміжнародноїекологічної безпеки.Водночасспостерігаєтьсяутвореннянадконтинентальнихцентрівсиливпливу націпроцеси черезактивізацію нових формконкуренціїакторівміжнароднихвідносин –держав-лідерівекономічногорозвитку,транснаціональнихкорпорацій,транснаціональнихбанків,світовихвиробничихцентрів,техномегаполісів,міжнароднихнеурядовихорганізацій таін. Засвоєюконфігурацією таструктуроюціакториєнадзвичайнорухливі таекономічнопотужні впотенціаліперерозподілуресурсів світу. Усіцеобумовлюєекологічнийпріоритет векономічному танауково-технічномупрогресілюдства,зумовлюючистворення єдиноїконсолідованоїсистемиміждержавнихзаходівприродоохоронного характеру –міжнародноїекологічної безпеки.

>Міжнароднаекологічна безпекаявляє собоюсистемний йбагаторівневий процесінтеграції,регіоналізації,лібералізації тадемократизаціїміжнароднихвідносин,складовімеханізмуякогоформують комплексекологічних умівіснуваннялюдства йвпливають нафункціонуванняприродоохороннихінституцій,екологічнихорганізацій,спричиняючистворенняспеціальнихрежиміввзаємовідносинкраїн ізметоюупередженняекологічнихнебезпек.Ціскладовієосновоюформуваннястійкостісвітовоїекономічноїсистеми.

>Сучасна системаміжнародноїекологічної безпекихарактеризуєтьсягнучкістю,динамічністю,трансформаційністю, щопередбачає:

-залученнякраїн світу доприродоохоронної таекологічноїдіяльності;

-активізаціюпроцесуукладанняміжнароднихугодприродозахисного таекологічногоспрямування;

-утворення нового векторуфункціонування,впливу тарозширеннядіяльності дійовихакторівміжнароднихвідносин (ТНК,ТНБ,неурядовихгромадськихорганізації);

-створеннянаціональних йміжнародних структур, котрікоординуютьприродоохоронну діяльність,екологічнуполітику як урегіонах, то й в масштабахусієїпланети;

-екологізаціютрадиційних формміжнароднихвідносин та їхніінститутівзаконодавчої,виконавчої тасудовоїгілок влади.

>Формуванняміжнародноїекологічної безпекимаєздійснюватись не було зарахунокдискримінації,знедолення людейпевнихрегіонах йкраїнах світу, ареалізовуватися увідповідності дозагальновизнанихсвітовоюспільнотоюпаритетних засідок зурахуванням:

-надпріоритетностіміжнародноїекологічної безпеки;

-високого статусуміжнародноїекологічної безпеки таїїполітичноїпідтримки;

-пріоритетузагальнолюдськихцінностей й праванародів,країн світу набезпечнедовкілля;

-інтернаціоналізаціїміжнародноїекологічної безпеки, щопередбачаєспівробітництво всіх держав;

-інтеграціїміжнародноїекологічної безпеки вжиттєві ціності іпріоритетирозвиткулюдства;

-колективного характеруміжнародноїекологічної безпеки – «принцип природа незнаєкордонів»;

-рівностісуб’єктівміжнародноїекологічної безпеки;

-системноїскладності йневизначеностіякісно-кількіснихпараметрівміжнародноїекологічної безпеки;

-збереження ціностінаданих благ вчасіекологічноюбезпекою;

- системного характеруміжнародноїекологічної безпеки;

-просторового консерватизмуміжнародноїекологічної безпеки, щополягає унеможливостітранспортуваннябільшостіекологічних благ танедієвостіреалізації правспоживачів на захист від техногенногоризику шляхомепізидочнихвідвідуваньекологічнобезпечних зондіяльності;

-співробітництва внадзвичайнихекологічнихситуаціях;

- мирноговрегулюванняспорів;

- системногообмінуекологічноюінформацією;

-запобіганнятранскордонномузабрудненнюдовкілля;

-добросусідства та незаподіянняшкодиіншимспільнотам,етносам, народам,країнами світу;

-науково-технічної співпрацю у сферіміжнародноїекологічної безпеки;

-міжнародноївідповідальності затранскордонну шкодудовкіллю черезвпровадженняспеціальнимиміжнароднимиінституціямимеханізмівекономічнихсанкцій длякраїни-порушників;

-політичнихпріоритетівміжнародноїекологічної безпекипередбачаєєдністьекономіки й політики;

-громадського контролюміжнародноїекологічної безпеки;

>Зазначеніпринципиміжнародноїекологічної безпекизасвідчуютьсистемнувзаємозумовленістьрівнівраціоналізаціїприродокористування,якостінавколишньогосередовища, стану природно-ресурсного таенергетичногопотенціалуміжкраїнами світу, із одного боці, йпотенціаломрозвиткусвітової спільноти, ізіншого. [8]

Отже, урятуватилюдство відглобальнихекологічнихзагрозєможливим за умівконсолідаціїзусиль у напряміформуванняміжнародноїекологічної безпеки таспрямуваннясвітовоїекономічної спільноти до новихвимірівблагополуччя тадобробуту, котрізорієнтовані на засадистійкого,збалансованого табезпечногорозвиткусучасних йприйдешніхпоколінь.


3.Екологічна політика України

3.1Міжнароднаспівпраця України угалузіохоронинавколишнього природногосередовища

>Охоронанавколишнього природногосередовища,раціональневикористанняприроднихресурсів, забезпеченняекологічної безпеки дляжиттєдіяльностілюдини –невід`ємнаумовасталогоекономічного тасоціальногорозвитку України.

>Міжнароднаекологічнаспівпраця вгалузіохоронидовкіллярозпочалася в 50 – 60роках, коли булидосягнуті йпідписані Перші догоди проохоронуСвітового океану відзабрудненьнафтопродуктами,охоронуприроди іприроднихресурсів.Протягомостанніх 40 років подегідою ООН було бстворено десяткиорганів,центрів йпрограм ізохоронидовкілля:

-1970р. –МіжнароднапрограмаМАБ („>Людина йбіосфера”);

-1972р. – ЮНЕП (Програмуміжнародної співпрацю ізпроблеми природногосередовища);

- ВООЗ (>Всесвітня організаціяохорониздоров’я);

-МКОСР(Міжнароднакомісія ізохоронидовкілля тарозвитку);

-ЮНІСЕФ (>Дитячий фондООН)4

>АМО (>Всесвітняметеорологічна організація) таінші. [9]

Уміжнародномуспівробітництві ізохоронинавколишньогосередовища наша державапосідаєодне ізвагомих місць. Як член ООН, Українаєсуверенноюстороною 18міжнароднихугод ізпитаньекології,бере доля в 20міжнароднихконвенціях, атакож понад 10двосторонніхугодах,виконуєміжнароднізобов’язання ізохоронинавколишньогосередовища. Українська держава ізпершихднівнезалежності активноспівпрацює уміжнароднихприродоохоронних заходах тареалізаціїекологічнихпрограм йпроектів. Так,відповідно до Закону «Проприродно-заповідний фонд України» від 26 листопаду 1993 року бачено указ президента України «Пробіосфернізаповідники»,якимзатвердженоперелікбіосфернихзаповідників в Україні, щовнесені Бюроміжнародноїкоординаційної заради ізпрограми ЮНЕСКО «>Людина табіосфера» доміжнародноїмережібіосфернихзаповідників.Станом на листопад 1993 р. такихзаповідників було б три:Асканія-Нова (>Херсонська область),Чорноморський (>Херсонська,Миколаївськаобласті),Карпатський (>Закарпатська область).Міністерствузакордоннихсправ України йАкадемії наук Українидорученопідготуватиматеріали,необхідні дляпідписання догоди ізРеспублікоюПольща таСловацькоюРеспублікою простворенняміжнародногобіосферногозаповідника «>СхідніКарпати».

>Міжнароднеспівробітництво угалузіохоронинавколишнього природногосередовищапосідаєодне ізважливих місць узовнішньополітичномукурсі України. Українапідписала 44двосторонніміжнародні догоди й домов,насамперед зсусідамиБілоруссю,Грузією,Молдовою,Росією,Словаччиною таПольщею.Меморандуми провзаємопорозуміннящодоспівробітництва вгалузіохоронидовкілляпідписані ізАвстрією йФінляндією.Угода проспівробітництво вгалузіохоронидовкілляукладенаурядом України ізурядомІзраїлю; проспівробітництво вгалузіядерної безпеки йзахисту відрадіації — ізурядамиФінляндії,Австрії таРосії.Динамічнорозвиваєтьсяспівробітництво вгалузіохоронидовкілля,національнихпарків йбіорізноманіття,раціональноговикористанняприроднихресурсів,управлінняводними ресурсами,токсичнимивідходами,подоланнянаслідківЧорнобильськоїкатастрофи — ізДанією,Нідерландами, США.Міжнароднеспівробітництво вгалузіядерної тарадіаційної безпекиздійснюєтьсяУкраїною ізМАГАТЕ йЄвропейським Союзом у рамкахпрограмиТАСIS, але вдвостороннійоснові — із США, ФРН,Канадою,Швецією таЯпонією. Українапідписала Меморандум проспівробітництвоурядів України таКанади ізпитаньзміниклімату, атакож Протокол проспівробітництво ізпитаньзміниклімату ізНідерландами йпочалавпровадженнятрьохспільнихпроектів.

Українаєсуверенноюстороною 26багатосторонніхміжнароднихдоговорів та 3протоколів угалузіохоронидовкілля.Готуєтьсяпідписання,ратифікації таприєднанняще до 20міжнароднихконвенцій,протоколів йугод. Україна (вособіМіністерстваохоронинавколишнього природногосередовища України) врозробціОрхунськоїконвенції,Картахенського протоколу пробіобезпеку доКонвенції пробіологічнерізноманіття 1992 р., Протоколу про воду йздоров’я доКонвенції проохорону йвикористаннятранскордоннихводотоків йміжнародних озер 1992 р., Протоколу проскороченнявикидів азоту, легкихорганічнихсполук, Протоколу проважкі метали доКонвенції протранскордоннезабрудненняповітря навеликівідстані.

Українає членомпровіднихміжнароднихорганізацій, діяльність якіпов’язана звирішеннямглобальних чирегіональних проблем,охоронидовкілля (ЮНЕП, ЮНЕСКО, ВООЗ таін.). Українабереактивну доля вдіяльностіЄвропейськоїЕкономічної Комісії,насамперед,їїКомітету ізекологічної політики.

З 1995 року Україна, яквідомо,є членом ЗарадиЄвропи —однієї ізнайвпливовішихорганізацій, вдіяльності які запитанняохоронинавколишньогосередовищазаймаютьважливемісце.Входження України доєвропейськихполітичних йекономічних структурє одним зпріоритетнихнапрямівзовнішньої політики України насучасномуетапі. Програмуміжнародногоспівробітництва ізЄС угалузіохоронидовкілляпередбачаєгармонізаціюнаціональногозаконодавства ззаконодавствомЄС й,зокрема,підходів доствореннясистеминаціональнихекологічнихстандартів,впровадженняекологічночистихтехнологій,ресурсо- таенергозаощадження,гармонізаціюсистемианалітичнихвимірів йоцінку станунавколишньогосередовища.

Україна бувактивнимучасникомВсесвітньоїзустрічі глав держав таурядів вРіо-де-Жанейро (1992 р.) таЙоганнесбурзі (2002 р.),підписалаприйняті тампрограмнідокументи тареалізує їхнього нанаціональномурівні.

>Важливоюподією, щостимулюваларозвитокміжнародного праванавколишньогосередовища наєвропейськомурівні, сталоприйняття Програмидій ізохоронинавколишньогосередовища дляЦентральної йСхідноїЄвропи наКонференції Міністрівохоронинавколишньогосередовища (>Люцерна,Швейцарія, 28—30 апреля 1993 р.).Такіконференції сталитрадиційними.Вонивідбувалися у 1995році вСофії (>Болгарія), у 1998році — вОрхусі (>Данія). У 2003році вКиєвіпрацювалаконференція «>Довкілля дляЄвропи», щосвідчить провисокийміжнародний авторитет України вгалузіохоронидовкілля.

Україна як член ООНєсуверенноюстороноюбагатьохміжнароднихприродоохороннихугод й разом ізіншимикраїнами світупродовжує активнопрацювати надзавданнямищодоврятуваннянашоїпланети відекологічного лиха.

>Світовий банк й йогоскладовийІнститутМіжнародний банкреконструкції йрозвитку (МБРР)звернувся дофінансуванняприродоохороннихзаходів в 1969 р.Тоді ж бувстворенийспеціальнийвідділ ізохорониприроди. З того години банквідігрававважливу роль уцій сфері, а досередини 1990-х роківвін вжефінансував багатопроектів, котрімаютьприродоохоронну компоненту ізсутоприродоохороннимицілями:відновленнялісовихмасивів,управлінняводними ресурсами,боротьбу іззабрудненням.

Велика організація,якоює МБРР,спочаткустворена для забезпеченняекономічногозростання,логічнодійшла доти, щоохоронанавколишньогосередовища як нарівнірегіону, то й в глобальномуаспекті стала одним зпріоритетнихнапрямів йогодіяльності.

Наверхньомурівніформуванняінвестиційної політики МБРРвизначаєпріоритетніпроблеми вгалузіохоронинавколишньогосередовища. До них належати:руйнування природногосередовищапроживання;деградація земель;деградація йвичерпанняресурсівсвіжої води;міське,промислове йсільськогосподарськезабруднення;глобальніпроблеми (>скороченнярізноманіттябіологічнихвидів,виснаження озонового кулі,іншіформизмін ватмосфері, котрістворюютьумови для глобальногопотепління таін.).

>Інтеграція України до системисвітовогогосподарствадозволяєсподіватися, що вонпопадає ворбітудіяльності МБРР. Узв’язку ізцимпотребуєудосконаленнятехнологіявиділеннякоштів подконкретний проект.Самі пособіпріоритетисформульованідосить абстрактно йявляють собою вершинупіраміди.Кожномупріоритетувідповідаєдеякийнабір проблем.Цейетапвиборузветьсяідентифікацієюпріоритетноїпроблеми.

Нанаступномуетапівиявляютьсяпрямі йпобічні заподій, котріпороджуютьрозглянутіпроблеми.Потімрозглядаютьсяможливінапрямивтручання йзагальна проблемаінвестицій. Назаключномуетапіаналізувиявляютьсянорми йджерелафінансовоїдопомоги.

>Конкретніприкладинайбільшважливихпрограм: організаціяуправліннязахистомнавколишньогосередовища йвикористанняприроднихресурсів наФіліппінах,охоронаприродиСередземноморськогорегіону, захисттропічнихлісів таін.

>Природоохороннаспрямованість так чиінакшеторкається шкірного проекту,якийфінансується банком.Перш ніжвиділятикошти, МБРР вобов’язковому порядку проводитиоцінкушкідливоговпливу нанавколишнєсередовищещодо шкірного проекту. Ценеобхіднийелементприйняттярішень ізпроектів, й від їхнірезультатівзалежитьрішення банку. У недалекомумайбутньомуможливо МБРРвийде й на нашринок. [10]

>Подальшийрозвитокміжнародногоспівробітництвапередбачає:укладання такоординаціювиконаннядвохсторонніхугод проспівробітництво вгалузіохоронинавколишньогосередовища ізсусідніми державами України та державами,співробітництво ізякимивідповідаєнаціональнимпріоритетам (насьогодніукладено понад 30угод),ратифікацію такоординаціювиконаннявимогрегіональних йглобальнихприродоохороннихконвенцій,розробкунаціональнихпланівщодовиконаннявимогконвенцій,пріоритетних із національної точкизору,перш наРамковоїКонвенції ООН прозмінуклімату,ВіденськоїКонвенції проохорону озонового кулі,Конвенції ООН прозбереженнябіологічногорізноманіття,Конвенції проохорону тавикористаннятранскордоннихводотоків йміжнародних озер,Конвенції про захистЧорного моря відзабруднень таін.,координаціюреалізаціїположеньПан-Європейськоїекологічної політики,розробленої в процесів ">Довкілля дляЄвропи", "Транспорт йдовкілля", такоординаціюпідготовки йпроведення 2003-го - 68,2році уКиєвіПан-ЄвропейськоїМіністерськоїконференції

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація