Реферат Ноосфера

Реферат виконав студент 12 гр.ФМЄ Рекечинсьий В.В

року міністерство освіти науки України

Одеський державний економічний університет

Одеса ОГЭУ 2003

1 Вчення В.І. Вернадського про Ноосфере.

По В.І. Вернадського, наша планета і Космос видаються нині як одна система, у якій життя, жива істота пов'язують у єдине ціле процеси, які відбуваються Землі з процесами космічного характеру. Відповідно до його оцінкам, протягом усього історії Землі кількість живого речовини в біосфері практично постійним. Грандіозна картина загальне твердження планетарного розвитку включала у себе та поява людини – носія Розуму, який прискорив всі, що розвиваються планети. Він казав, що вплив особи на одне природу зростає так швидко, що він перетвориться на основну геологічну собі силу й має ухвалити себе відповідальність за майбутнім розвитком природи. Біосфера перейде якось потрапив у ноосферу – сферу Розуму. Відбудеться велике об'єднання, у результаті якого розвиток планети стане спрямованим, направляемым силою Розуму.

Ноосфера – сфера Розуму.

Сам термін «ноосфера» виник у 1926 р. у Парижі під час обговорення доповіді В.І. Вернадського, де зараз його викладав концепцію розвитку біосфери. Його запропонував французький дослідник Еге. Леруа. Однозначне тлумачення цього терміна відсутня.

Ноосфера – це нове, еволюційний стан біосфери, у якому розумна діяльність людини стає вирішальний чинник його розвитку. Вперше В.І. Вернадський ужив оце термін у листі

Б. Личкову в 1936 р.: «Я приймаю ідею Леруа про ноосферу. Він розвив глибше мою біосферу. Ноосфера створилася за доби, коли людська думка охопила біосферу і змінює всі по-новому, а результаті активна енергія біосфери збільшується».

Публічно В.І. Вернадський ужив термін «ноосфера» в 1937 р. у доповіді «Про значення радиогеологии для сучасної геології», де писав: «Ноосфера – останній із багатьох станів еволюції біосфери у геологічній історії – стан наших дней….Сейчас ми переживаємо нове геологічне еволюційний стан біосфери, тобто входимо в ноосферу». У цьому ж статті В.І. Вернадський показав, що чинниками останньої перебудови біосфери є наукова думку й колективну працю людства, які вже що є потужної геологічної силою.

Розглянуті пропозиції В.І. Вернадського дозволяють більш обгрунтовано з відповіддю, що таке «ноосфера», що у них зазначений ряд конкретних умов, необхідні її становлення і існування.

а. Умови, необхідних становлення і існування ноосфери.

Заселення людиною всієї планети.

Різке перетворення засобів зв'язку й обміну між країнами.

Нині є досить багато зв'язку – радіо, телебачення, електронна пошта, мережу «Інтернет», стільниковий зв'язок та інших.

Посилення зв'язків, зокрема політичних, поміж усіма державами Землі.

Це умова вважатимуться а то й виконаним, то выполняющимся.

Переважна більшість геологічної ролі людини з інших геологічними процесами, що перебігають в біосфері.

Людська діяльність змінила склад річкових і морських вод, впливає схоронність озонового шару Землі, тому людство вважатимуться потужним геологічним чинником.

Розширення кордонів біосфери і вихід людини у космос.

Відкриття нових джерел енергії.

Тепер використовують у мирних цілях енергія атомного розпаду, і навіть проводяться дослідження з отриманню енергії керованого термоядерного синтезу, навіщо застосовуються атоми легких хімічних елементів – водню і гелію.

Рівність людей всіх рас і релігій.

Збільшення ролі народних мас у вирішенні питань зовнішньою і внутрішньою політики.

Свобода наукової думки і наукового пошуку тиску релігійних, філософських і розширення політичних настроїв й створення у громадському і державному ладі умов, сприятливих для вільної громадської та наукової думки.

Підйом добробуту трудящих. Створення реальній можливості поголовно недопущення недоїдання, голоду, злиднів та послаблення впливу хвороб.

Розумне перетворення первинної природи Землі з єдиною метою зробити його здатної задовольнити всі матеріальні, естетичні і духовні потреби чисельно зростаючого населення.

Виняток війн із цивілізованого життя суспільства.

Отже, бачимо, що це майже всі ті конкретні ознаки,

куди вказував В.І. Вернадський, дозволяють відрізнити ноосферу від дотеперішніх станів біосфери. Відповідно до його висловлювань, ноосфера – це якісно нову форму організованості, що виникає при взаємодії природи й суспільства.

Останніми роками під ноосферою розуміється планетарне і космічний простір (природне середовище), яка перетвориться і управляється людським розумом, гарантує всебічне прогресивне розвиток людства.

Для ноосфери характерна тісний взаємозв'язок законів природи на закони мислення, і навіть соціально – економічними законами. Повертаючись до Вернадського, ноосфера – це такий стан біосфери, коли її розвиток проходить цілеспрямовано, коли Розум має можливість коригувати розвиток біосфери у сфері людини майбутнього. Тому доречніше говорити про епоху ноосфери, коли людина зможе розумно розпоряджатися своїм могутністю й забезпечити таку взаємодію з довкіллям, що дозволить розвиватись агресивно та людині, й сакральну природу, і суспільству.

б Світоглядний сенс поняття «ноосфера».

На думку про ноосферу В.І. Вернадський прийшов майже разом з концепцію біосфери, хоча докладно зупинитися на аналізі цього поняття зміг лише наприкінці свого життя, подумки продовжуючи закономірний процес еволюції земної поверхні від біологічної стадії соціальної. Ноосфера – це єдина система. Вона розвивається результат взаємодії соціальної системи.

По Вернадського, ноосфера може формуватися як закономірне відтворення на якісно новий рівень певних особливостей організації біосфери, якого має слідувати людська діяльність. Логіка розвитку людської діяльності повинна бути унісонно з організованістю біосфери.

Отже, ноосфера – це біосфера, перетворена людьми відповідно пізнаним та практично освоєним законом її будівлі та розвитку. Головна особливість біосфери, яка обов'язково має бути відтворено людиною у процесі перетворення на ноосферу, В.І. Вернадський бачив у певної спрямованості обмінних процесів між всіма явищами на земної поверхні з навколишнім Космосом.

Об'єктивна необхідність формування ноосфери виникає речей, що час, коли людство має розраховувати на спроможність до екологічному самозабезпечення. На відміну від біосфери ноосфера неспроможна формуватися стихійно, а в результаті свідомої діяльності людей з урахуванням вивчення і практичного підтримки ними законів саморегуляції біосфери й узгодження із нею своєї хазяйської й іншим діяльності.

Отже, наступність людини стосовно живому речовини планети у тому, що він своєю діяльністю повинен продовжити логіку розвитку, але якісно новий рівень.

в Методологический сенс поняття «ноосфера».

Ноосфера характеризує важливого аспекту спрямованості цільового розвитку. Важливо також визначити прогнози розвитку ноосфери. В.І. Вернадський думав, формування ноосфери – це тривалий процес, якого потребує тривалість життя одного покоління людей.

Концепція ноосфери передбачає розробку випереджальної моделі оптимального взаємодії природи й суспільства за всіма основними параметрами обмінних процесів, що відбуваються з-поміж них: речовина, енергія, інформація. Основний спрямованістю оптимізації взаємодії суспільства і природи є збільшення жизнепригодности природного довкілля в існуванні суспільства.

Аналіз різноманітних аспектів філософського і міністерства соціального поняття «ноосфера» показує його лише комплексний характер. Це не можна зарахувати до розряду суто соціальних чи природних понять. Воно є социоестественным, які мають у собі соціальні й природні явища у тому оптимальному єдності.

р Ноосфера та людський розвиток.

Аналізуючи можливості зростання мощі цивілізації, В.І. Вернадський дійшов висновку у тому, що людству як частини живого речовини доведеться себе відповідальність за майбутнім розвитком біосфери й суспільства. Будущность людства потребує активної втручання Розуму в долю загалу і ноосфери загалом. У чиїх інтересах майбутнього людства біосфера має змінитися. Змінитися повинні геохімічні цикли біосфери та її спроможність забезпечувати потреби людства відповідно до змінами природи суспільства, і може, з природою самої людини. Причому перехід людства за доби ноосфери В.І. Вернадський розглядав як із актів «пристосування» людства.

Перехід біосфери у її стан супроводжуватиметься виробленням нових принципів своїх діянь П.Лазаренка та нового поведінки людей нової моральності, зажадає зміни стандартів, і ідеалів. Фактично, це центральна проблема, що стоїть перед людством: як забезпечити спільну еволюцію біосфери і замінили людину, а із нею подальший розвиток цивілізації?

Отже, вчення В.І. Вернадського стало тим завершальним ланкою, яке:

об'єднало еволюцію живого речовини зі світом неживої природи;

перекинув міст до сучасних проблемам розвитку суспільства;

підвело нас до нового бачення процесів, які у суспільстві.

Схожі реферати:

Навігація