Реферати українською » Экология » Екологія = регламентація?


Реферат Екологія = регламентація?

A.Г. Шмаль, директор НПФ "ЭОС", кандидат геолого-мінералогічних наук

Останніми роками термін "екологія" в усіх на вустах, проте парадокс у цьому, що міра і змістом цього поняття не визначено, і тому кожен вкладає до нього свій сенс. Разом із цим у кожної науці є певний набір понять, формування яких виготовляють основі понять, що є поза межами даної науки. Вони є хіба що фундаментом, у якому будується поняттєва база конкретної науки, тому їх називають вихідними, чи базовими, поняттями. Такими в екології, як, втім, і на будь-якій інший науці, виступають поняття про її об'єкті і предметі. На основі формується визначення самої науки.

Базові поняття дозволяють визначити коло явищ, досліджуваних даної наукою, її методологію і комплекс розв'язуваних завдань. На жаль, попри загальний інтерес до екологічні проблеми, базові поняття екології всерйоз не обговорювалися навіть у наукових колах.

Одним із перших становищем навколишнього середовища зацікавилися біологи, тому традиційно під екологією розуміють сукупність і характеру перетинів поміж організмами й навколишньої природної середовищем. У цьому поняття "довкілля" недостатньо визначено, оскільки різні дослідники вкладають у нього різне зміст. Переважна більшість біологічного підходу призвело до формування центрального поняття "екосистема", який передбачає спільно функціонуючі співтовариства живих організмів і неживої середовища. Як найбільшу екосистему виділяють біосферу.

У той самий час багато фахівців у сфері охорони навколишнього середовища усвідомлюють, що сучасний розуміння екології ширше традиційно сформованого. Під об'єктом екології сьогодні розуміють екосистеми різного рангу, до планетарного - біосфери, яка охоплює і людини.

Хоча об'єкт екології більшість учених трактують однаково, однозначності у сенсі екології як науки немає. Справедливість цього твердження легко підтвердити простим перерахуванням "экологий", можна зустріти у ЗМІ, урядових документах, виступах політиків (саме экологий, оскільки, з різного сенсу, вкладається до цього слово, вони теж мають різні об'єкти вивчення і обсяг): інженерна екологія, екологія дитинства, хімічна екологія, екологія людини, екологія популяції, екологія міста, екологія клітини (в біологічному сенсі), соціальна екологія, космічна екологія, екологія духу, геоэкология, екологія культури та т.п.

Поняття ніж формою мислення грають найважливішу роль становленні науки. Немодный сьогодні В.І. Ленін так характеризував їх важливість: "Естествоиспытатели мусимо знати, результати природознавства поняття" (ПСР, т. 29, з. 236).

Множественность экологий показує, що правове поняття "екологія" не виконує свою родову функцію, яка полягає у збереженні однозначності за його використанні. Не виконується і умова підпорядкованості видового поняття пологовому. Така ситуація природна на формування екології як науки. Безсумнівно, найближчими роками її поняттєва база буде систематизовано.

Але якщо залишити поки осторонь нечіткість понять й узяти в основі біологічний підхід до екології, то з'ясовується, що він недосконалий. Зазначений підхід звужує проблему і упускає мінімум дві принципові моменти, що з феноменом людини. По-перше, недостатньо враховується його унікальність як мислячого істоти, активно перетворюючого довкілля і створив техносферу - плід його інтелектуальних і фізичних зусиль. По-друге, недооцінюється роль (а головне, відповідальність) людини у гармонізації відносин із навколишнім середовищем. І це прояв антропоцентризму, а відбиток об'єктивних процесів еволюції нашого суспільства та масштабів його на природу. Головне в людини - усвідомити, що не зможе погубити біосферу, оскільки, захищаючись від варварського ставлення до неї, саму себе погубить його й відновить своє функціонування, але вже настав й без участі людини, по крайнього заходу як домінуючого виду, замкнувшего він все речові, енергетичні і інформаційні потоки. Усвідомлення цього бажання вижити змусить людини з антропоцентристских (а яких є ж ще?) позицій змінити своє ставлення до світу і створити модель розвитку суспільства, що дозволить зберегти еволюцію біосфери у цьому режимі, в якому людина залишається її органічною складовою.

Спробуємо проаналізувати нинішній значення поняття "екологія", відкинувши, звісно, його побутове і екзотичне використання. Ще В.І. Вернадський зробив висновок щодо людстві як і справу провідною геологообразующей силі. Розрахунки вчених показують, що міграційні потоки, створювані людиною, сьогодні багатьом хімічних елементів кілька десятків і в сотні разів перевищують рівні їх розсіювання в геологічних процесах. Маса антропогенного обміну газів становить 15-18 % всього біотичного газообміну, рівень вилучення биопродукции досяг 10%. У цьому антропогенний массообмен на відміну біотичного розімкнений. Сьогодні ксенобиотизм виробництва науковці вважають однією з основних протиріч між економікою й участі екологією.

З іншого боку, чоловік щорічно створює тисячі речовин, які зустрічались у біосфері. У ньому міститься вже понад мільйон(!) антропогенних речовин, у концентраціях від 10-12 до 10 г/т, їхнім виокремленням з природними речовинами дуже багато нових сполук, токсичність яких і було вплив на живе залишаються не вивченими. Чи в змозі гомеостаз живих організмів компенсувати зростання інтенсивність антропогенного навантаження?

На жаль, факти свідчать, що антропогенний вплив веде до деградації та загибель біосистем. Понад те, дедалі більше урбанізованих територій перетворюються на зони екологічного лиха.

Що й казати дозволить кардинально змінити яка складається несприятливу ситуацію? Чимало дослідників вважають, що проблеми треба шукати рамках системи "людина - довкілля". Природно виникає запитання, за які ж чинники є системотворними цієї системи? Насамперед усвідомлена мета - забезпечення розвитку людського суспільства за збереження довкілля. Як досягти системоутворюючої мети? Що може змінити характер впливу особи на одне біосистеми й довкілля загалом? Що змусить його створити комфортну штучне середовище проживання, відповідальну біологічним, соціальним, медичним, естетичним, інакше кажучи, екологічним вимогам? На думку багатьох фахівців, яке поділяє автор, змінити ситуацію може лише розробка нових правових і соціальних морально-етичних принципів відносини людини до світу, заснованих на виключно знанні законів природи й суспільства. Причому однієї декларації зазначених принципів недостатньо. Вони мають систему освіти та виховання уже стати світоглядом, і навіть знайти правове, юридичне і економічне втілення.

Усвідомлення нею місця та роль еволюції природи із необхідністю призводить до розробці правових і соціальних морально-етичних норм поведінки, службовців гармонізації його відносин із довкіллям й оптимізації антропогенного навантаження. Розробка і реалізація таких норм - перший цеглинка у будівництві сферу розуму, створення якої дозволить людині вижити й заробити недопущення необоротних процесів деградації довкілля. За підсумками зазначених принципів людство має навчитися створювати не технічні системи, руйнують довкілля, а технобиосистемы, максимально замкнуті матеріально, енергетично і інформаційно.

Поділяючи ідеї Вернадського, який оптимістично оцінював майбутнє людства і розглядав створення сферу розуму як неминучий процес становлення цивілізації "культурної людини", впевнений, що цього станеться звісно ж, потрібні значні зусилля нашого суспільства та кожного індивіда, аби така цивілізація відбулася.

З міркувань слід, що регламентація людської діяльності має будуватися з урахуванням наукових знання закономірності навколишнього світу, включаючи біоту, і закономірності розвитку суспільства. Тільки осмислення цих знань дозволить обмежити егоїзм чоловіки й вірно знайти його роль системі "людина - довкілля". Отже, екологія за обсягом досліджуваних явищ і розв'язуваних проблем перебуває в перетині наук про світ, з одного боку, про людину й суспільство - з іншого. Свої місце і обсяг серед наук про людину й суспільство мають науки про регламентації людської діяльності (стосовно навколишньому середовищі зокрема).

Слід зазначити, що ця середовище є многофакторную систему, що складається з природних і антропогенних елементів. У узагальненому вигляді довкілля можна з'ясувати, як сукупність речовинних, енергетичних та інформаційних чинників безпосередньо чи опосередковано котрі взаємодіють із людиною.

До комплексу наук про світ входять фізика, хімія, геологія, космологія, географія, біологія і багато інших наук із меншим обсягом досліджуваних явищ, і навіть математика. Основні об'єкти вивчення - природні елементи довкілля. Терміни, їх які позначають, широко увійшли до наукову лексику і трактуються однозначно.

Науки про людину та суспільство містять у собі соціологію, психологію, економіку, політологію, демографію, архітектуру, медицину, культурологію, пам'ятати історію та ін. Об'єкти вивчення: социосфера, техносферу і інформаційна сфера, чи антропогенні елементи довкілля.

Техносфера - це сукупність технічних і природно-технических систем, створених людиною. Такі системи є лише завдяки людині, оскільки вона забезпечує їх речові, енергетичні і інформаційні потреби, що підтримує їх структурно-функціональне єдність і дозволяє протистояти ентропії.

Социосфера - це комплекс відносин, пов'язані з розвитком людського нашого суспільства та складових його соціальних груп, і індивідів.

Інформаційна сфера, стала сьогодні однією з основних ознак рівня розвитку цивілізації - це інформаційні потоки, усвідомлено які генеруються людиною, все носії накопичених людством знань.

Наші знання про світ (значною мірою неповні) розвиток цивілізації (посталої й існуючої виключно з допомогою довкілля) є основою і розробити моралі, законів, норм, правив і т.п., що регламентують діяльність чоловіки й суспільства. Сукупність що регламентують правил, розроблених з урахуванням пізнання навколишнього світу і людської суспільства, є ноосферу - сферу розуму. Саме усвідомлена регламентація з урахуванням отриманих знань ми можемо претендувати цього назва. До того ж регламентація розуміється у сенсі - як цю критику закономірностей розвитку природи й діяльності. Комплекс наук, які вивчають регламентацію людської діяльності, включає право, юриспруденцію, мораль, етику, санітарію та інших.

Екологія ж є інтегруючої наукою про регламентації відносин також взаємодій людини з довкіллям (як природної, і техногенної). Об'єкт її вивчення - область взаємного перетину об'єктів наук про світ, наук про людину та суспільство, і ноосфери. Його можна визначити терміном экосфера, що описує сукупність всіх і правил, що регламентують діяльність людини стосовно навколишньому середовищі.

Вкотре підкреслимо, що розробка цих і правил має базуватися на знаннях про закономірності функціонування та розвитку компонентів довкілля, людського нашого суспільства та створюваних ним техногенних систем. Втім, в повному обсязі відносини людини з довкіллям можна регламентувати з допомогою норм екологічного права. Важливу роль цьому має грати мораль, етика, релігії, традиції.

Визначивши в такий спосіб об'єкт екології, сформулюємо тепер поняття про її предметі як сукупності знання регламентації взаємодії і представниками спільного функціонування природних і антропогенних об'єктів довкілля. Екологія - це наука про регламентації взаємодій людини з довкіллям з урахуванням правових і соціальних моральних і правил.

У межах цього визначення принципово інший зміст отримує термін "екосистема": сукупність природних і антропогенних систем, функціонування і їхню взаємодію яких регламентується з урахуванням встановлених правових і соціальних моральних і правил. Ці норми і правил мають юридичні, моральні риси і економічні аспекти.

Оскільки екологічне світогляд лише починає формуватися, провідної ролі дотримання встановлених доз і керував відіграватимуть економічні механізми (плату природокористування, забрудненню довкілля, штрафи, компенсаційні виплати, різні квоти тощо.). Однак у стратегічному плані основним стане екологічне виховання й освіту бо, лише сформувавши екологічне світогляд в багатьох населення світу, можна сподіватися на перехід до ноосферу.

Запропонована логічна схема утворює замкнуту систему із другого зв'язком: регламентація людської діяльності впливає об'єкти довкілля та самого суспільства, оцінка ж це впливу змушує коригувати регламентацію тощо. З іншого боку, нові знання про закономірності розвитку навколишнього світу й суспільства також стимулюють створення нових і правил регламентації людської діяльності.

Отже, екологія постає постійно що розвивається наукою, що має мінімізувати екологічний ризик при розвитку цивілізації як навколишнього світу, так неї самої.

Але автор спробував вийти ті рамки, щоб із загальнонаукових позицій спробувати визначити засадничі поняття екології.

Необхідно продовжувати формування понятійної бази екології. Це треба задля розробки повного та несуперечливого природоохоронного законодавства, ефективне використання інформаційних технологій і прискорення процесу становлення та розвитку екології як науки.

Список літератури

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту http://www.ecolife.ru/

Схожі реферати:

Навігація