Реферати українською » Экономика » Принципи і стадії податкового планування


Реферат Принципи і стадії податкового планування

>ЕлeнaCepгeeвнаBилкoвa, доктор економічних наук, професор, декан факультету фінансових, кредитних та Міжнародних економічних відносин Санкт-Петербурзького державногоуниверcитeтaекoнoмики іфинaнcов.

Через вплив податків управління доходами, витратами та кінцевими результатами податкове планування опосередковано впливає і інші напрями фінансового менеджменту. Податкове планування дозволяє оптимізувати суму сплачуваних податків й уникнути економічного шкоди, що з виплатою штрафів. Податкове планування є частиною фінансового планування і підпорядковується певним принципам. Насправді виділяють чотири основних стадії податкового планування.

У фундаменті економічної літературі можна назвати два підходи до визначенню податкового планування. У основі першого лежить мінімізація податкових зобов'язань платника податків, основу другого — податкова оптимізація.

Слід також сказати розрізняти податкове планування як більше широке поняття і планування податків як більше вузьке поняття.

Податкове планування лише на рівні господарюючого суб'єкту — це невід'ємний елемент управління його фінансово-господарської діяльністю у межах єдину стратегію його економічного розвитку, що є процес системного використання оптимальних законних податкових засобів і методів задля встановлення бажаного майбутнього фінансового становища об'єкта за умов обмеженості ресурсів немає і можливості їх альтернативного використання. Причому у поняття майбутнього фінансового становища доцільно також вмикати рівень податкового навантаження.

Планування податків — це планування на мінімальному конкретної господарюючого суб'єкту рівні сум окремих податків.

Через вплив податків управління доходами, витратами та кінцевими результатами податкове планування опосередковано впливає і інші напрями фінансового менеджменту.

Тут слід зазначити таке.

По-перше, будучи складовою системи фінансового менеджменту, податкове планування посідає у ній специфічне місце, що з тим, що податковий аспект є у будь-якому сегменті управління фінансами суб'єктів господарювання.

По-друге, оскільки податкові відносини як частину фінансових виникають наперераспределительной стадії відтворювального процесу є завершальним ланкою будь-якого підприємницького рішення, податковому планування як складової частини фінансового менеджменту властива обмежена самостійність. Як контрольна функція фінансів виявляється лише у процесі формування та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, і податкове планування виявляється лише у процесі здійснення відповідних видів роботи і рішень. Отже, податкове планування, які мають чітко самостійного характеру, тим щонайменше істотно впливає бути прийнятим підприємницьких прийняття рішень та підвищення ефективності фінансово-господарську діяльність організацій.

По-третє, податкова економія збільшує власні фінансові ресурси підприємства, тому кінцевою метою податкового планування не тільки і й не так оптимізація податків, а рамках досягнення основні цілі підприємницької діяльності підприємства підвищення його фінансової стійкості й значимості.

Відсутність податкового планування ставить господарючих суб'єктів у таку становище, що вони:

недостатньо повно розуміють можливості розвитку бізнесу у сприятливіші умови;

опиняються у слабшої позиції щодо порівнянню з учасниками ринкової діяльності;

не забезпечують належної системності свого розвитку;

можуть допускати суттєві помилки у стратегічному розвитку та її реалізації своєї місії.

Застосування податкового планування у діяльності фірми та ділових відносин створює такі важливі переваги бізнесу:

прояснення виникаючих проблем;

можливість аналізу та використання майбутніх сприятливих умов;

підготовку фірми до змін у зовнішній середовищі;

стимулювання учасників податкового планування до реалізації своїх рішень на подальшу роботу, створення підвищення освітньої підготовки менеджерів;

забезпечення раціональнішого і розподілу і використання різних видів ресурсів господарюючого суб'єкту;

підвищення фінансової стійкості й значимості підприємства.

Основами податкового планування є:

облік основних напрямів розвитку податкової, бюджетній та інвестиційній політики держави;

розробка облікової політики підприємства міста і проведення договірних компаній із урахуванням їхньої податкових наслідків;

правильний розвиток та повне використання всіх встановлених законом пільг, звільнень з податків і виконання обов'язків платників податків;

оцінка можливостей отримання відстрочок і розстрочок щодо сплати податків, і навіть різних податкових і інвестиційних податкових кредитів.

Податкове планування є частиною фінансового планування і підпорядковується таких принципів:

платити мінімум із належного;

провадити сплату податку останній день минулого встановленого періоду;

використовувати варіанти зниження оподатковуваної бази на рамках взаємопов'язаної системи оподаткування підприємств;

використовувати пільгові режими оподаткування, передбачених законодавством;

недопущення підвищеного оподаткування шляхом застосування спеціальних дисконтних методів.

Отже, податкове планування дозволяє оптимізувати суму сплачуваних податків й уникнути економічного шкоди, що з виплатою штрафів користь держави.

Насправді виділяють чотири основних стадії податкового планування.

Стадія 1. Прийняття рішень про найвигіднішому з погляду податкового планування розташуванні самого підприємства, його керівних органів, філій, дочірніх і залежних товариств для оптимізації податків з цілей діяльності підприємства міста і особливостей податкових режимів країн.

Відмінність податкові режими між країнами допомагають уникнути оподаткування з допомогою «принципу необмеженої податкової відповідальності». Наприклад, якщо створити компанію за законами Великій Британії та у Великобританії, де резидентами вважаються компанії, які мають у нашій країні центр фактичного керівництва, а саме керівництво розмістити США, де критерієм вважається місце створення, то компанія нічого очікувати вважатися резидентом ні з США, ні з Великобританії. Тоді в жодній із багатьох країн компанія не підпадає під режим необмеженої податкової відповідальності. Але рахуючись нерезидентом у кожному з цих країн, фірма оподатковуватиметься лише з доходах із джерел цих країн, і якщо їх майже немає, то оподаткування буде нульовим і, отже, не потрібно використовувати офшорну зону.

Насправді можливо використання двостороннього і багатостороннього домовленості про ліквідації подвійного оподаткування. Зокрема, існує податкове угоду, укладену між Нідерландами йАнтильскими островами, котра одержала України в міжнародній практиці найменування «Голландський сендвіч».

Наприклад, компанія зареєстровано на Антильських Островах. Інвестор засновує дочірню компанію Нідерланди і який використовує її керувати компаніями, які у будь-яких країнах, т. е. компанії належать організації, розташованої на Антильських Островах. Використовуючи угоду між Нідерландами йАнтильскими островами, можна мінімізувати податкове навантаження рахунок зменшення і доведення нанівець податків на дивіденди, які розподіляютьсясубдочерними компаніями.

Слід зазначити, що є країни (Франція, Швейцарія), які обмежують свою податкову юрисдикцію лише доходами, вилучаються з їхньої території, і оподатковують доходи, отримані там.

Що ж до Російської Федерації, то тут використовуються вільні економічні зони й закриті адміністративно-територіальні освіти, де відбувається зниження податкового навантаження.

Стадія 2. Вибір організаційно-правовою форми юридичної особи та його внутрішньої структури з урахуванням характеру і цілей роботи і відповідності режиму оподаткування юридичної особи з його цивільно-правової відповідальністю за зобов'язаннями.

Причому у західні країни склалася загальна тенденція: що менше відповідальність за зобов'язаннями перед своїми кредиторами, тим більше коштів податкові зобов'язання, і навпаки. Встановлено, що й учасники повного товариства цілком відповідають за борги товариства всім майном, всі вони, зазвичай, не зізнаються платниками прибуток чи сплачують його за мінімальної ставці, а підприємства у західні країни, зазвичай, акціонерні товариства чи товариства з обмеженою відповідальністю, немає пільгового режиму оподатковування прибутку.

Компанія, отримує дивіденди від участі у діяльності інших підприємств, проти неї вичитати або весь дивіденд, або його частину з оподатковування прибутку. Критерієм того, скільки вичитати, служить відсоток участі у капіталі іншого підприємства. Чим він більше, то більше вписувалося віднімається дивідендів.

У окремих країнах повністю дозволено вичитати дивіденд з оподатковуваної бази, коли він отримано від контрольованого підприємства, де забезпечене безумовне прийняття чи відхилення певних рішень загальні збори акціонерів.

У окремих країнах (наприклад мови у Франції) існує становище, що й фірма володіє 95% акцій інший компанії, то результати діяльності останньої входять у податкові документи контролюючою фірми.

У чотирьох російських умовах господарючих суб'єктів повинні враховувати, що держави для формування статутного капіталу понад 25% обмежує можливості проведення реструктуризації, передачі майна, і розподілу отриманих прибутків, і навіть участь у створенні афільованих груп. Відповідно до Податкового і Цивільному кодексам, за наявності частки однієї з учасників у понад 25% можливе залучення його до солідарну відповідальність по податкових зобов'язаннях. Важливе значення з метою податкового планування має тільки розмір, а й спосіб формування статутного капіталу. Наприклад, внесення майна в статутний капітал створює початкові податкові зобов'язання як податок на майно. Вибір основних напрямів діяльності на стадії підготовки установчих документів матиме наслідки, наприклад, до розрахунку відрахувань страхування від нещасних випадків з виробництва і фахових захворювань. Створення філій в юрисдикціях з підвищеним податковим тягарем знижує загальних доходів організації, і з мінімальним — створює додаткових можливостей для податкового планування.

Стадія 3.Текущее податкове планування.

>Текущее податкове планування складається з таких елементів:

використання податкових звільнень й відповідних пільг по основним податках з урахуванням зміни податкового законодавства із єдиною метою оперативного реагування для цієї зміни, включаючи реорганізацію підприємства;

використання оптимальних форм договорів при прогнозуванні й визначенні оподаткованого доходу і показників фінансово-господарську діяльність підприємства, планування угод,опосредствующих підприємницьку діяльність організації;

розробка облікової політики з метою оптимізації оподаткування.

Усі перелічені чинники беруться до моделюванні податкового навантаження господарюючого суб'єкту на оптимальному йому рівні у залежність від етапу розвитку підприємства міста і цілей, завдань, які ним.

Стадія 4. Приймаються рішення з найбільш раціональному розміщення активів і перерозподілу прибутку і з проблемам інвестування і акумулювання коштів, оскільки правильне розміщення прибутків і капіталу дозволяє їм отримати додаткові податкові пільги, а окремих випадках — забезпечити повернення частини сплачених податків.

Насправді етапи податкового планування можна залучити до сукупності чи окремішності залежно від цього, створюється підприємство або вже діє.

На додачу до чотирьох основним стадіям можна додати стадію формування цілей і завдань підприємства у початку її і стадію контролю, аналізу та оцінки ефективності податкового планування. Насправді стадії податкового планування можуть бути присутні разом чи окремішності залежно від цього, створюється підприємство або вже діє.

Усі перелічене береться до моделюванні податкового навантаження господарюючого суб'єкту на оптимальному йому рівні у залежність від етапу розвитку підприємства міста і цілей, завдань, які ним.

Список літератури

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайтуfinansy


Схожі реферати:

Навігація