Реферати українською » Экономика » Оцінка ефективності програмно-цільового методу служби зайнятості населення


Реферат Оцінка ефективності програмно-цільового методу служби зайнятості населення

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Міністерство науку й освіти РФ

>ГОУВПО «Магнітогорський державний університет»

Соціальний факультет

Кафедра теорії та методики Школі соціальної роботи

Оцінка ефективності програмно-цільового методу

служби зайнятість населення

Курсова робота

>Магнитогорск, 2011 р.


ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Нині загальновизнана думка, що програмно-цільовий метод служить найважливішим інструментом здійснення державної соціальної та політики розвитку і окремих регіонів поруч із методами прогнозування і індикативного планування. Цільові програми є ув'язані за ресурсами, виконавцям й терміни здійснення комплекси науково-дослідних, дослідно-конструкторських, організаційно-господарських та інших заходів, які забезпечують ефективне розв'язання конкретних завдань у сферігосударственно-федеративного будівництва, науково-технічного, економічного, інвестиційного, соціально-демографічного, зовнішньоекономічного, культурного, екологічного та регіонального розвитку Російської Федерації.

Їх найважливішої особливістю є визначення, з народногосподарської значимості, економічної та соціальній доцільності складу пріоритетних напрямів розвитку та черговості реалізації з урахуванням можливостей фінансування програмних заходів на федеральному, регіональному чи місцевому рівнях. Практика показує, що цільові програми може бути ефективно використовуватимуться управління соціальними і економічними процесами у регіонах. Програмно-цільовий метод дозволяє реалізувати нагальну потребу у виконанні інтеграційних процесів економіки, зумовлену, з одного боку, зростанням складності, комплексності проблем економічного розвитку, потребують для свого рішення ефективних міжгалузевих, міжвідомчих, міжрегіональних взаємодій, і, з іншого — високим рівнем галузевої і територіальній диференціації розвитку продуктивних сил,дополняемой за умов початку ринкової економіки різноманіттям форм власності.

У виконанні вітчизняної економічної теорії програмно-цільове управління нерідко розглядалося лише як засіб планування. Проте основне в програмно-цільовому підході – це органічне єдність чітко структурованої змістову частину програми з формуванням та використанням організаційного й фінансового механізмів його реалізації, контролем реалізації (останнє є це й елементом активно функціонуючої зворотний зв'язок).

Отже, об'єктом дослідження є діяльність служби зайнятість населення. Предметом дослідження виступає використання програмно-цільового методу у діяльності служби зайнятість населення.

Метою дослідження виступає вивчення сутності використання програмно-цільового методу у діяльності служби зайнятість населення.

Досягнення поставленої мети необхідні ряд завдань:

- вивчити сутність програмно-цільового методу;

- визначити роль цільових програм, у регулюванні сфери зайнятість населення;

- розглянути цільові програми Челябінській області у сфері зайнятість населення;

- провести емпіричне дослідження.

Гіпотеза: розв'язання проблеми зайнятість населення буде ефективнішим, якщо:

1) служба зайнятість населення будуватиме своєї діяльності відповідно до діючими цільовими програмами;

2) служба зайнятості здійснюватиме заходи для інформування населення про реалізацію цільових програм.

Як методів дослідження буде використано такі: аналіз наукової літератури, узагальнення досвіду, анкетування, спостереження.

До структури роботи входять: запровадження, дві глави, висновки з главам, висновок, список літератури та додаток.

ГЛАВА I.ТЕОРЕТИЧЕСКИЕОСНОВЫИССЛЕДУЕМОЙ ПРОБЛЕМИ

1.1 Поняття і сутність програмно-цільового методу

Федеральні цільові програми — це орієнтир діяльності служби зайнятість населення. Вони уявляють собою основні документи, конкретно встановлюють, хто, що, коли, що й яким чином має робити за федеральному і регіональному рівнях, і створені задля розв'язання конкретних великих проблем (2, з. 20).

У базисних поняттях програмно-цільового управління, отримали стала вельми поширеною у вітчизняній і світова практиці, і до того ж час трактованих неоднозначно, або навіть по-різному, або взагалі позбавлених чітких дефініцій, ключовими термінами є вельми загальні категорії «програма» і «мета», які мають як економіко-управлінські, а й соціологічні, філософські категорії.

Програма (від грецьк.programma — публічне оголошення, розпорядження, розпорядження) у найзагальнішому буквальному розумінні означає сукупність намічених, які підлягають послідовному виконання дій, операцій, процедур, пов'язаних спільністю розв'язуваної проблеми, завдання, і навіть інформацію про цих діях. Таке визначення може бути віднесене як до програм здійснення комплексу заходів для рішенню проблеми, до таким специфічним програмам, як навчальні, комп'ютерні і навіть театральні, телевізійні, програми радіопередач, містять інформацію про сценічних діях, часу на їхнє проведення, виконавців (4, з 14-ма).

Мета, як універсальне поняття, означає подумки представлений, очікуваний, намічений результат спрямованих дій. У той самий час мета є мотив здійснення роботи і засіб інтеграції окремих дій, складових діяльність, на єдину цілісну систему.

Поєднання, синтез понять «програма» і «мета» утворює у своїй єдності категорію «програмно-цільова діяльність» з модифікаціями «програмно-цільові методи», «програмно-цільове управління», «цільові програми». Поєднання слів «програмність» і «цілеспрямованість» дає можливість окреслити коло програмних дій, які мають спрямованістю, в сукупність чіткоцелеориентированних заходів. Такі заходи утворюють цілеспрямований програмно-цільовий комплекс, у якому мета діяльності входить у першому плані, стає, з одного боку, головним орієнтиром, з другого — з'єднувальною ланкою всієї системи дій (17, з. 45).

Отже, програмно-цільова діяльність є системою намічуваних, які підлягають здійсненню заходів, дій, проведення яких покликане забезпечити досягнення єдиної, заздалегідь поставленої мети. Певна таким чином програмно-цільова діяльність має форми, що отримали назву «програмно-цільове планування», «програмно-цільове управління», «соціально-економічне програмування». Усі форми, види діяльності, що охоплює планування, прогнозування, організацію, координацію на програмно-цільовий основі, використовують загальну методологію, звану програмно-цільовим підходом, чи програмно-цільовим методом. Така методологія найбільш й у процесів вироблення та її реалізації управлінські рішення, що з завданнями проблемного характеру, виникаючими у різних сферах життя, економіки, виробництва, обміну, споживання.

У широкому значенні слова програмно-цільовий метод є спосіб розв'язання великих і складних проблем у вигляді вироблення і проведення системи програмних заходів, орієнтованих мети, досягнення забезпечує рішення що виникли проблем. Природно, що у подібному стислому визначенні, що відбиває головними рисами програмно-цільового методу, не втілюється усе різноманіття характеризуючих його ознак. До того навіть за безпосередньому застосуванні програмно-цільового методу до конкретних проблем, об'єктах, процесам виявляються його специфічні особливості, зумовлені природою предметів та і характером проблем, влади на рішення яких орієнтовані програмні заходи (22, з. 40).

Щоб самому отримати повне уявлення про програмно-цільовому методі рішення соціально-економічні проблеми різного рівня життя та масштабу, більш грунтовно розглянемо основні її особливості та ознаки. Програмно-цільовий метод найчастіше використовується за наявності проблемних ситуацій, не знаходить свого рішення, і інерційного режиму функціонування та розвитку запрограмованої системи. Інакше висловлюючись, програмно-цільовий спосіб повинен бути використаний, якщо проблема не усувається у процесі природного функціонування системи, а, навпаки, має тенденцію загострення. У результаті необхідно ухвалити спеціальні програмні заходи, сконцентрувати зусилля, мобілізувати ресурси у сфері розв'язання проблеми протягом певного терміну. Відповідно до цих положень, програмно-цільовий метод належить до категорії проблемно орієнтованих, тісно пов'язаних із вирішенням насущних, масштабних, довгострокових проблем.

Програмно-цільовий метод передбачає початкову формулювання, постановку цілей, для досягнення яких орієнтоване проведення заходів, дій, передбачуваних програмою. Система цілей програми має визначитися виходячи з, з одного боку, характеру розв'язуваної проблеми, з другого — ресурсних можливостей її вирішення з урахуванням обмежень, накладених наявністю низки труднощів і загальної вузькістю ресурсного потенціалу. Постановка цілей має здійснюватися в безпосередньої ув'язці з наміченими термінами виходу поставлене цільової рівень (25, з. 73).

>Целеполагание іцелеобоснование як органічна складова частина, й визначальний ознака програмно-цільового методу покликані орієнтувати програмні заходи мети, які у основі програми. З іншого боку, генеральна мету і вся сукупність цілей програми дій зі розв'язання проблеми мають бути з'єднувальною ланкою, що об'єднує такі дії вцелереализуемую систему. Методологія програмно-цільового планування та управління передбачає обгрунтування цілей з погляду їх досяжності в часі та узгодженості з ресурсними можливостями.

Застосування програмно-цільового методу виходить із необхідності надання максимально високого рівня конкретності, кількісної визначеності постановці програмних цілей. У той самий час програмно-цільовий метод допускає постановку цілей у якісної формулюванні, котрі мають чітким числовим вираженням, але досить ясних, аби представляти собою цільові орієнтири, якими можна встановлювати необхідну спрямованість програмних дій (30, з. 179).

Програмно-цільовий метод характерний і те, що передбачає постановку цілей у вигляді головного цільового орієнтиру єдиної мети. Цьому методу властиво розгляд сукупності цілей і цільових завдань, їхнім виокремленням багаторівневу, ієрархічно побудовану цільову систему, що охоплює усі цільові елементи, досягнення потрібно рішення програмної проблеми, аналізованої у всіх її аспектах, з урахуванням різних сторін.

Серцевину програмно-цільового методу представляє перехід від сукупності системно організованих цілей і завдань розв'язання проблеми до системи програмних дій, заходів із досягнення цілей, рішенню цільових завдань, провідному до послаблення чи зняттю проблеми (29, з. 120).

У побудові програмицелереализующих дій у вигляді виконання набору процедур, формують до їхнього складу і дозволяють переконатися, що намічені дії призводять до досягненню поставленої мети, і сутність програмно-цільового методу. У цьому виникла потреба забезпечити узгодженість постановки програмних цілей і формованих програмних заходів для їх досягненню протягом встановленого часу при заданих ресурсних можливості та обмеженнях.

Така узгодженість досягається тому, що програмно-цільовий метод спирається використання логічного схеми формування програм, яка виражається формулою: «мети програми — шляхів досягнення програмних цілей — кошти, необхідних практичної реалізації шляхів». Коротенько головна формула застосування програмно-цільового методу мовою звучить як «мети — шляху — кошти» б і відбиває основний методологічний принцип, за яким програмні мети слід втілювати до системи заходів, колій та способів реалізації, забезпечених, своєю чергою, необхідними при цьому засобами, ресурсами.

З теоретичних досліджень, і багаторічного вітчизняного й зарубіжного досвіду слід, що програми служать найвдалішою формою реалізації програмно-цільового підходу під управлінням об'єктами і процесами соціально-економічної природи, найуніверсальнішим інструментом програмно-цільового управління і планування.

Поняття «цільова програма», раніше використовуване під назвою «цільова комплексна програма», є основним, вихідної категорією програмно-цільового планування та управління, тому його трактуванні приділяється багато уваги наукової, навчальної літератури з питанням програмно-цільового планування та управління й у офіційних нормативних правових документах, регулюючих процеси розробки й реалізації цільових програм.

У узагальненому вигляді цільова програма є сукупність намічених до планомірному проведенню, узгоджених за змістом, скоординованих у просторі й часі, забезпечених ресурсами різнохарактерних заходів (дій), вкладених у вирішення насущної проблеми, яка може бути забезпечене без концентрації зусиль і коштів на досягнення мети. У цьому вся кілька великому визначенні підкреслюються такі ознаки, властивості цільових програм:

- програмність,характеризуемая наявністю плану проведення комплексу взаємозалежних, узгоджених програмних дій;

-целеориентированность, висловлюване спрямованістю програмних заходів для досягнення мети може вигляді рішення єдиної, більшої;

- комплексність як поєднання різноманітних заходів, які забезпечують рішення програмної проблеми;

-ресурсообеспеченность, відбиває підкріплення програмних дій ресурсами у необхідному кількості, концентрацію ресурсів у межах програми;

- результативність (ефективність), що виявляється у цьому, що успішне рішення програмної проблеми може бути досягнуто іншими,непрограммними способами, без проведення програмних заходів і зосередження ресурсів.

По ознакою часової тривалості (тривалості дії) цільові програми прийнято розділяти ми такі групи:

- довгострокові (тривалість понад 5 років);

- середньострокові (тривалість від 3 до 5 років);

- короткострокові (тривалість до 3 років).

Таке поділ комплексних програм немає принципового значення з погляду методів та молодіжні організації їх розробки, структури та системи показників. У певної міри протяжність програми в часі та віднесення її за цьому ознакою до одної з зазначених груп все-таки впливають на методику розробки цільових програм. Природно, що чинник невизначеності утрудняє детальну розробку довгострокових програм, тоді як короткострокові програми доводяться до конкретних заходів і показників з допомогою досить відпрацьованих, надійних методів.

1.2 Використання цільових програм, у діяльності служби зайнятість населення

До кожного цього товариства людська праця є первинним необхідною умовою його існування. На жаль, у реальному соціально-економічну ситуацію суспільство не було може надати людині можливість повноцінної його реалізації здібностей до праці.

Проблема забезпечення зайнятість населення наш регіон має досить гостра. Зайнятість населення, за рахунком, завжди носила і продовжує носити досить складний характер. Спочатку не раціональне територіальне розміщення продуктивних сил призвело до у себе за умов макроекономічного кризи збільшення соціальної обстановки в місцевостях, відчувають пересичений попит на робочої сили (20, з. 45).

Слід зазначити, що замість гнучкішою стає економіка, тим паче звичним явищем стає ліквідація робочих місць і навіть цілих підприємств і галузей. Безумовно, також, що економічного зростання є головним гарантією від тривалої масового безробіття. У той самий час, без кардинальних зусиль з стабілізації становища ринку праці безробіття і неповна зайнятість може стати тим нездоланною перешкодою, яке ще довго стримувати розвиток російської економіки.

Останнім часом у науковій літературі придбали актуальність дослідження роль держави у забезпеченні зайнятість населення. Чимало фахівців схиляються до думки необхідність державного регулювання ринку праці, зокрема плановими,программно-целевими методами.

Проблеми розвитку зайнятість населення у Росії залишаються у сучасних умовах як і найменш вивченими як ітеоретико-методологическом, і практичному ключі. У межах цієї проблеми особливої актуальності набирає розгляд питань розробкипланово-программних методів у управлінні процесами зайнятості. Від своєчасних активних позицій на ринках роботи в що свідчить залежить ефективна зайнятість населення цілому, зниження рівня відкритими і особливо - прихованої - безробіття, нормалізація регіонального відтворювального циклу населення і ще робочої сили в (24, з. 22).

Програмно-цільовий метод, розроблений російськими, і американськими вченими в 60-ті роки, реалізується у таких засадничих поняттях: проблема - мета -целереализующие комплекси і системи розподілу ресурсів - система заходів (рішень).

Нині, регіональні програми є інструментом, які забезпечують скоординоване розвиток різних підсистем. Ефект від цільових програм можна оцінити у трьох площинах. По-перше, таких програм стануть у пригоді на індивідуальному рівні, повертаючи конкретного безробітного до зайнятості чи через підтримку його контакту з ринком праці.

Проте індивідуальна користь може стосуватися обмежене коло осіб, не надаючи істотного на ринок праці, або робочої сили загалом. Тому важливо, по-друге, забезпечити реалізацію програм, ефект від яких позначався на робочої сили загалом. Разом про те, такий

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація