Реферати українською » Экономика » Зміст і інструментарій державного регулювання економіки


Реферат Зміст і інструментарій державного регулювання економіки

Страница 1 из 7 | Следующая страница

Зміст

 

Запровадження

1. Теоретична глава. Зміст й особливо державного регулювання у сприйнятті сучасних економічних системах

1.1 Доцільність державного регулювання у сприйнятті сучасних економічних системах

1.2 Сучасні розуміння сутності державного регулювання господарську діяльність

1.3 Зміст і форми державного регулювання у країнах

2. Практична глава. Особливості державного регулювання у російській федерації

2.1 Оцінка ефективності макроекономічної політики Росії у сучасних умовах

2.2 Специфіка державного регулювання економічної діяльність у Росії

2.3 основні напрями вдосконалення державного регулювання у Росії

Укладання

>Глоссарий

Список використаних джерел

Список скорочень

Додаток А

 


Запровадження

 

Ринок є добре налагоджений, попри спонтанний характер, механізм, здатний вирішувати економічні завдання, які стоять перед суспільством. Однак це, не заперечує тієї ролі, яку покликане грати держава. Ідеальна модель економічного суспільний лад припускає використання механізму державного регулювання на вирішення різних проблем.

За сучасних умов необхідно по-новому осмислити роль держави у економіці. Тут очевидне лише те, що пряме втручання і економічне сферу має поступово доповнюватися і замінюватись непрямим регулюванням.

Держава за умов ринкової економіки покликане грати іншу роль, ніж у умовах командно-адміністративної системи. Не меншу, саме іншу, то, можливо, більша. Посилення роль держави у тому, що його, розробляючи нових законів, має поставити всіх у однакову їх становище. Саме у цьому заставу процвітання і могутності демократичної держави.

І на цій основі держава має здійснювати найрізноманітнішу, корисну суспільству діяльність, використовуючи при цьому різні своїх функцій, серед яких можна назвати законотворчу, підприємницьку і міжнародний.

Тому дуже важливо і актуально, вивчивши вітчизняний і закордонний досвід, створити що механізм державного впливу економіку, які б забезпечили першорядне розвиток приватного сектору економіки, перетворивши їх у основу процвітання нації, вищі забезпечення економічного зростання країні. З іншого боку, вміле регулювання дозволяє ліквідувати проблеми функціонування ринкової економіки, які неможливо заповнити, використовуючи виключно ринковий механізм. І за Авраамом Лінкольном можна сказати: «Розумна мета держави полягає у тому, роблячи для таких людей те, що їм потрібно, але де вони самі не можуть робити взагалі або можуть робити належним чином». [11.С.16]

Вчені – економісти, як зарубіжні, і вітчизняні, давно займаються проблемами взаємовідносин державного і приватного сектора, питаннями про роль держави й ступеня його впливу приватний сектор економіки, у тому числі: Кейнс Дж. М., Гелбрейта З., А. Маршалл, ЛАбалкин, Гелбрейт, А. Олійник, Борисов Є.,Хаустов Ю.,Бузгалин Л.,Колганов А., Хансен Еге.,Хаберлер Р.,Самуельсон П., Гальперин У.,Гребенников П.,Леусский А.,Гараивич Л., Джеффрі З.,Якобсон Л. Але, єдиної погляду, загальної теорії з цих питань вироблено не було. За сучасних умов відбувається формування та вдосконалення теоретичних і практичних підходів на роль і функцій держави у Росії. Саме цих аспектів і присвячена дана бакалаврська робота.

Предметом дослідження даної бакалаврської роботи є підставою утримання і інструментарій державного регулювання економіки.

Об'єкт дослідження – процес впливу на діяльність інших від суб'єктів господарської діяльності під час здійснення державного регулювання економіки

Мета виконання бакалаврської роботи – формулювання основних напрямів вдосконалення державного регулювання економічної діяльність у Росії на етапі.

Мета дослідження та визначила завдання:

— обгрунтувати необхідність державного регулювання у сприйнятті сучасних економічних системах;

— розглянути сучасні концепції змісту державного регулювання господарську діяльність;

— розкрити утримання і форми державного регулювання у країнах;

— проаналізувати сучасний рівень економічного розвитку Росії;

— виявити специфіку державного регулювання економічної діяльність у Росії;

— сформулювати основних напрямів вдосконалення державного регулювання у Росії.

Структура роботи. Робота складається з запровадження, двох глав (у главі по три підрозділу), укладання, бібліографічного списку використаної літератури, списку скорочень і додатків.


1. Теоретична глава. Зміст й особливо державного регулювання у сприйнятті сучасних економічних системах

 

1.1 Доцільність державного регулювання у сприйнятті сучасних економічних системах

 

Об'єктами управління є 3 макроекономічні структури. По-перше, це сукупне виробництво: загальна сукупність підприємств, створюють усе різноманіття благ.Вo-вторих, об'єктом регулювання є сукупний громадський продукт: всю суму благ (продуктів та надаваних послуг), виготовлених та країні за певного періоду. По-третє, сюди ставляться сукупні потреби: загальна сума потреб всіх членів товариства. Ці макроекономічні структури представлені у вигляді трьох кругових діаграм (малюнок 1).

Малюнок 1 — Мікроекономічні структури суспільства

Між усіма об'єктами управління, передусім, є прямий зв'язок, яка полягає у тому, що суспільна виробництво діє у тому, щоб створювався сукупний громадський продукт, дозволяє задовольнити всі потреби суспільства. Зворотний зв'язок в тому, що зрослі сукупні потреби впливають зміну структури сукупного суспільного продукту, що дозволяє здійснювати структурні зміни у громадському виробництві. [35]

З'ясування цих прямих і зворотного зв'язку, дає змоги виявити головної мети макроекономічного регулювання. Його є постійне підтримку народногосподарської пропорційності. Йдеться двох взаємозалежних співвідношеннях.

1. Для нормального постачання суспільства матеріальними умовами його життєдіяльності необхідно забезпечувати рівність обсягів: всіх благ; сукупного суспільного продукту; сукупних потреб суспільства.

2. Одночасно необхідно забезпечити відповідність одна одній структур: громадського виробництва (його галузевого складу); сукупного суспільного продукту (його розбивки на види благ); суспільних потреб (їх розчленовування на різноманітні види).

Якщо є співвідношення порушуються, виникають різні дисбаланси. Йдеться про об'єктивному економічному законі пропорційного розвитку макроекономіки. Цього закону відбиває не залежне від волі й бажання людей умова існування нормальної народногосподарської системи, саме, необхідність постійного підтримки відповідності одна одній обсягів продажів і структури сукупних величин виробництва, суспільного продукту та потреб.

Порушення закону пропорційного розвитку макроекономіки виявляється у відомих нам видах макроекономічного нерівноваги [18]:

а) структурних кризи (невідповідність елементного складу виробництва та сукупних потреб);

б) економічних кризи надвиробництва (перевищення обсягами усього виробництва над сукупним обсягом платоспроможних потреб);

до засобів масової безробіттю (зменшенні попиту робочої сили проти її пропозицією ринку праці);

р) інфляції (перевищенні пропозиції грошей за їхньою попитом).

Ринкова економіка – складний і постійно що розвивається механізм, що становить саморегулюючу ісаморазвивающуюся систему. У разі ринку нафтопродуктів та споживачі, і виробники керуються лише власними приватні інтереси.

>Макроекономический регулятор – це громадський спосіб організації та регулювання національного господарства. Він виконує такі функції: об'єднує все господарство нації на єдину систему; спрямовує виробничу діяльність всіх низових ланок економіки; розподіляє працю й засоби виробництва за галузями і видам виробництва, у відповідність до громадськими потребами; стимулює високоефективне господарювання. [34]

Регулятор макроекономіки починає діяти за наявності визначених об'єктивних передумов, зокрема — за умов єдиного національного господарства. Вперше такі умови створило розвинене товарне виробництво і всеохоплюючий ринок. У цьому плацдармі став функціонувати вихідний тип господарського механізму — ринковий.

У разітоварно-риночного господарства специфічної формоювзаимоувязки господарських пропорцій служить мінова вартість продуктів. Тож у ринкової економіки закон пропорційного розвитку народного господарства виступає в специфічну форму — як закон рівноваги макроекономічного від попиту й макроекономічного пропозиції.

>Макроекономический попит — це сума грошей, яку члени суспільства готові витратити для придбання товарів та послуг, щоб задовольнити всі потреби. Обсяг сукупного попиту залежить від наступних чинників: рівня цін; доходів населення; розподілу доходів споживання (поточний попит) та накопичення грошових (попит, відкладений у майбутнє); податків (частини доходів, відданих державі); державної закупівлі (попиту держави); пропозиції грошей із боку кредитних установ.

>Макроекономическое пропозицію є сумою цін товарів та послуг, що їх виробники, і торгові посередники реалізують всім покупцям. Обсяг сукупного пропозиції визначається такими чинниками: рівнем ринкових цін; потенційно можливим обсягом виробництва, у країні; рівнем витрат виробництва; комерційної вигодою її випуску.

Між макроекономічним попитом і макроекономічним пропозицією є певні взаємозв'язку. [22] Вони виступають на вигляді наскрізних взаємозалежностей.

Об'єкти регулювання масштабу всього ринкового господарства можна графічно відобразити як двох кругових діаграм (малюнок 2).

Малюнок 2 — Макроекономічні пропорції ринкового господарства

Закон рівноваги макроекономічного від попиту й макроекономічного пропозиції став діяти у повною мірою за умов класичного капіталізму, коли домінувала вільна конкуренція. Такі умови, як відомо, був уXVIII—XIX ст. в Англії. Невипадково механізм ринкового регулювання національного господарства вперше теоретично вивчив А. Сміт, який висунув та обґрунтував три фундаментальних положення про механізмі ринкового регулювання. [14]

Перше становище — про невтручання держави у регулювання ринкової економіки. Цей принцип отримав формулюванняlaissezfaire. У вашій книзі про багатство народів А. Сміт чітко визначив всі види державних витрат: на оборону країни, на виконання правосуддя, певні громадські праці та громадські установи (для сприяння торгівлі та її, для освіти). Як кажуть, як у державних витратах вказані видатки розвиток виробництва та управління економікою.

Друге становище — про «невидимою руці», яка нібито «підштовхує» всіх приватних виробників товарів та послуг до дій для суспільства. За словами А. Сміта,заботящийся про власну вигоду підприємець «невидимою рукою» іде до мети, що зовсім не входило у її наміри. «Невидимої рукою» є, зрозуміло, ринок. Кожен товаровиробник, прагнучи задовольнити будь-якої конкретний платоспроможний попит, матеріально зацікавлюється загалом справі задоволення сукупних потреб суспільства.

Третє становище — про механізм ринкового саморегулювання. Цей механізм включає у собі прямі і зворотні економічні зв'язок між товарним виробництвом (пропозицією товарів) і ринковим попитом.

Пряма зв'язок у тому, що виробництво (пропозицію) товарів визначає попит. Усі приватні, незалежні друг від друга підприємці самостійно розв'язують проблеми, що стосуються потреб (попиту) покупців: що, як й у кого виробляти. Однак за умов класичного капіталізму одноосібні виробники, нездатні спричинити ринкові ціни, діють хіба що наосліп, не знаючи реальних покупців та його запитів. Тому зв'язок, стихійно що складається між виробництвом (пропозицією) і попитом, може часто давати «збої», не досягаючи поставленої мети. [29]

Усіх товаровиробників виручає зворотний, що йде з ринку до виробництва. Такий зв'язком служить система ринкових цін, постійно що насилає сигнали - інформацію про співвідношенні попиту й пропозиції. Цю інформацію дозволяє вносити поправки в виробничі дії підприємців: вони переключаються на випуск таких товарів, які користуються підвищений попит і є як вигідними.

Механізм ринкового саморегулювання має історичні межі свого дії. Вона може справно виконувати своїх функцій, по-перше, за наявності над ринком маси малих акціонерів та незалежних товаровласників. По-друге, через розвиток вільної конкуренції. По-третє, повною мірою має виявлятися регулююча роль ринкових цін.

Та на початку XX в. над ринком стався повний переворот внаслідок появи та розвиткумезоекономики. Для всього XX в. стало характерно панування у виробництві та зверненні великого корпоративного і фінансового капіталу. На зміну вільної конкуренції прийшло домінують монополій і олігополії. Суб'єктимезоекономики зруйнували весь механізм ринкового регулювання поведінки продавців і покупців. З огляду на руїн світового господарства всім стало очевидним повна неспроможність багатьох догм (застарілих положень) класичною та неокласичній економічній теорії. [14]

Стало очевидно, що стихійна ринкової економіки не може забезпечити міцне рівновагу сукупного пропозиції з сукупного попиту. Разом про те прийшло свого роду осяяння тим, хто вірив неокласичних догмам: ринкова система має не може позбавити суспільство від криз і безробіття. Одночасно було заперечений положення про те, що у ринкової економіки діє «чиста» і «досконала» конкуренція. Отже, всі усвідомили реальний стан справ: в XX в. має місце «недосконала» конкуренція. Це означає стала вельми поширеною природних, легальних та інших монополій, панування в галузях промисловості олігополії, розвиток монополістичною конкуренції.

Нарешті, очевидно, що національна економіка неспроможна успішно розвиватися це без будь-якого втручання. Настав час підшукувати новий макроекономічний регулятор.

І тепер держава взяла він весь тягар відповідальності за вихід із глибокої економічної прірви. Так було в США президенту Рузвельту отримав надзвичайні повноваження з проведення «нового курсу» економічної політики. Цей курс (1933—1938) включав у собі такі заходи державного регулювання макроекономіки. [35]

1. Держава врятувало кредитну систему від повного розвалу тому, що гарантувало схоронність вкладів населення.

2. Булоснижено тягар боргів громадян 40% з допомогою знецінення грошей (за борги розплачувалися втратили колишню вартість доларами).

3. Закон про відновлення промисловості (1933) передбачив введення у практику «кодексів чесну конкуренцію»,устанавливавшим певному рівні ціни на всі продукцію,распределявшим ринки збуту тощо.

4. Закон регулювання сільського господарства (1933) передбачив підвищення цін сільгосппродукцію, аби врятувати фермерів від руйнування.

5. У чиїх інтересах скорочення безробіття уряд організувало громадські роботи.

6. Для подолання зубожіння трудящих було запроваджено регулювання зарплати. Вперше запроваджено прожиткового мінімуму і мінімальна вести. Держава почала надавати матеріальну допомогу збіднілим верствам населення.

Насправді було доведено високою ефективністю антикризової політики держави. Отже, у роки у країнах було здійснено справді революційний перехід до цілком новому господарському механізму регулювання національної економіки, покликаному врятувати пануючу соціально-економічну систему від згубних потрясінь. Неодмінним компонентом початку якісно іншомумакрорегулятору став переворот в неокласичному напрямі економічної теорії.

Видатний англійський економіст Джон Кейнс створив нову парадигму, тобто. теорію і модель постановки проблем, стали зразком рішення макроекономічних завдань. Це початок новому поділу економічної теорії - макроекономіці і переходу до її регулятору, здатному приборкати стихійні руйнівні сили ринку. Які нові принципи кейнсіанства, що різнять його від класиків і неокласиків щодо макроекономічному регуляторі? [22]

Перший принцип: регулятором національної економіки загалом не ринок, а держава.

Основна особливість державного регулятора від ринкового відбито нижчий за таблиці 1.

Таблиця 1

Ознаки ринкового і державної регулятора економіки

Ринковий регулятор

Державний регулятор

Господарські рішення (що, як й у кого виробляти) приймаються лише на рівні мікроекономіки і інтересах фірм та розподіл домашніх господарств Управлінські рішення приймає на макрорівні і враховують загальнонаціональні цілі й інтереси
Вплив виявляється
Страница 1 из 7 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація