Реферати українською » Экономика » Вартість, корисність, Цінність: їх Зміст та співвідношення


Реферат Вартість, корисність, Цінність: їх Зміст та співвідношення

План

 

>Вступ

1.Вартість.Aльтернативнітеорії

1.1Теоріятрудовоївартості

1.2Суб’єктивно-психологічнатеоріявартості

1.3Неокласичнатеоріявартості

1.4 «>Природна»вартість товару

2.Теорії, щовизначаютьцінність товару

2.1Теоріятрудовоївартості

2.2Теоріяграничноїкорисності

2.3Теоріяпопиту йпропозиції

3.Корисність продукту. Законспадноїграничноїкорисності

3.1Корисність продукту таїївиди

3.2Граничнакорисність таїїсутність

3.3 Законспадноїкорисності

3.4Факторивизначеннякорисності

>Висновок

>Використаніджерела


>ВСТУП

>вартістькорисністьцінність

>Методологічніпідходи доаналізукорисності,вартості і ціності булисформульовані вкласичних роботів А.Сміта, До. Маркса, А. Маршалла таін.Їх ідеї провартість,економічнуцінність такорисністьтоварів сталиосновою дляпроведеннясистематичнихнауковихдосліджень уцій сфері. Удослідженняхвченихавстрійської школимаржиналізмуXIX–XX ст. До.Менгера, Про.Бем-Баверка, Ф.Візера, У.Джевонсона, Л. Вальраса,Д.Б. Кларка, атакожД.М. Кейнса, А. Маршалла, У.Леонтьєва було бпоглибленотеоріївартості,економічної ціності такорисності.Питанняекономічної ціностірозглядаються ісучасниминауковцями,серед які: В.З.Баликоєв,С.С.Дзарсов, М.М.Зубко,С.С.Носова, С.А.Семенищева,Ф.Ф. Стрельников, М. Ф. Гуськова. Однак, Незважаючи насуттєвінауковірезультати,отриманівказаними таіншимивченими,залишаються невизначенимивідмінностіміжекономічнимикатегоріями «>корисність», «>цінність», «>вартість» та їхніспіввідношення, невиокремлено їхньогомісце всистеміціноутворенняпродуктів.

>Процесціноутворенняпосідаєпровіднемісце уринковійекономіці.Саме від того,наскільки точно будутьурахованівартість,цінність,корисністьзалежатиме йогопросування наринку, що, на свійчергу,впливатиме наочікуванірезультати.

 


1.Вартість.Aльтернативнітеорії

Коли жявляє собоювартість яккатегорія товарноговиробництва?

>Слідсказати, що наце запитанняекономісти XVIII, ХІХ, ХХ й початку ХХІ ст. недаютьоднозначноївідповіді.

>Теоріївартості, котрієнайбільшпоширеними векономічнійнауці:теоріятрудовоївартості,суб’єктивно-психологічнатеоріявартості йнеокласичноїтеоріявартості.

 

1.1Теоріятрудовоївартості

>Середпредставниківвітчизняної йросійськоїполітекономіїмаєнайбільшеприхильників.Її основоположникамиєтаківсесвітньовідомівчені-теоретики, як А.Сміт, Д.Рікардо й До. Маркс.

>Розглянемоконцепціютрудовоїтеоріївартості втрактуванні До. Маркса,викладену нею впершомутомі «>Капіталу».[1]

>Згідно ізцієютеорієюобмінтоварів упевнійпропорціїозначає, що смердотікількіснопорівнюються. Акількіснепорівняннязавждипередбачаєнаявністьчогосьякіснозагального,єдиного. Такимзагальнимзнаменником длятоварів, щовступають вобмін,єпраця, Якастворила їхні.

Уданомувипадку мовайде не проконкретнівиди роботи,наприклад,слюсара,металурга, фермера.Вониякразякісновідрізняються, що іобумовлюєособливостіконкретнихматеріальних благ йпослуг.Порівняннимитоваристають бо усі смердоті —продукти роботивзагалі,тобто витратенергіїлюдини, йогомозку,м’язів,нервів,волі й т. буд. «>Всіціречі, —пише До. Маркс, —виражаютьлише тобі й маєш їхньоговиробництво витраченолюдськуробочу силу,нагромадженолюдськупрацю. яккристалицієїспільноїїм всімсуспільноїсубстанції, смердоті —вартості,товарнівартості».Вартістьпроявляється приобмінітоварів, томуміновавартість (>тобтопропорціяобмінукорисних благ)слугуєформоювартості,їїзовнішнімпроявом у сферіобміну.

Величинавартості товарувизначається йвимірюєтьсясуспільнонеобхіднимробочим годиною. Це тієїробочий годину,якийпотрібен длявиготовленняякої-небудьспоживноївартості занаявнихсуспільнонормальних уміввиробництва й засереднього вданомусуспільствірівнявмілості таінтенсивності роботи.

Узахіднійекономічнійлітературітеоріятрудовоївартостімаєнебагатоприхильників.

 

1.2Суб’єктивно-психологічнатеоріявартості

Марксоватеоріявартості непозбавленанедоліків,багатьохекономістівостанньоїтретини ХІХ ст. вона незадовольняла. У70-ті рр. ХІХ ст.австрійська школаполітичноїекономії начолі ізвідомимавстрійськимекономістом До.Менгером,розгорнуланаступ натрудовутеоріювартості. Дляобґрунтуваннясвоєїконцепціївартості смердотізастосувалисуб’єктивно-психологічнийпідхід довизначення ціності промов,використавши для цоготеоріюграничноїкорисності.Незалежно відавстрійської школицютеоріюрозроблялианглійськийекономіст У.Джевонс,швейцарський Л.Вальрас, азгодомрозвинулицевченняавстрійськіекономісти Є.Бем-Баверк, Ф.Візер таіталійськийекономіст. У. Парето.

>Дію законуспадноїграничноїкорисності,реальність,буття йогопідтримує багатоекономістів. Аліпредставникисуб’єктивно-психологічноїтеорії,зокрема Є.Бем-Баверк,вважали, що «…>цінністьречівимірюєтьсявеличиноюграничноїкорисностіцієїречі.[2] ЦетвердженняБем-Баверкілюстрував наприкладіпоселення,хатинкаякогосамітньостоїть упервісномулісі.Вінприпускає, що упоселеннієп’ятьмішків зерна: 1-їмішокнеобхідний у тому,щоб непомерти із голоду, 2-ї — дляпокращанняхарчування, 3-й — длявідгодівлідомашньоїптиці, 4-й — длявиготовленнягорілки й,нарешті, 5-їмішоквикористовується як корм дляпапуг,приручених зазарадизабави. Затеорієюграничноїкорисності 2-їмішок зернамаєменшукорисність, ніж 1-ї, 3-ймішок —меншукорисність, ніж 2-ї й т. буд.Їхкорисностіможуть бутивираженіспадаючим поруч цифр: 10, 9, 8, 7 й 6.Корисність 5-гомішка зерна,вираженацифрою 6,єграничноюкорисністю, котра, на думкупредставниківсуб’єктивно-психологічноїтеоріївартості,визначаєміновувартістьхліба.

>Більшістьсучаснихекономістів неподіляєсуб’єктивно-психологічноїтеоріївартості,оскільки вонаігноруєвиробництвотоварів,значеннявитратвиробництва тощо.Проте доведено, щограничнакорисністьвпливає наповедінкупокупця наринку:купуючи тієї чиінший товар,вінобов’язкововраховує ту величинукорисності, якоїодержить урозрахунку накожнугрошовуодиницюціни.

 

1.3Неокласичнатеоріявартості

>Найбільшприйнятноютеорієювартості (йнайбільш детальноопрацьованою)слідвважати розробки такихвидатнихекономістівнеокласичногонапряму, як А. Маршалл й П.Самуельсон. На нашпогляд,євагоміпідставипідтриматисамецейнапрямобґрунтуваннясутностіданоїкатегорії, а чи некласичний, у томучислі імарксистський.[3] Хочасамеостаннійпереважає в нашійполітекономічнійлітературі.

А. Маршалл не лишесприймаєтермін «>вартість», а інамагаєтьсязбагатити йогоновимиздобуткамитеорії.Вінрозрізняє двавидивартості:ринкову йнормальну.Ринковоюєвартість, Якаформується вкороткіпроміжки години. Нацювартістьвпливаютьвитративиробництва йкорисністьтоварів. При цьому в короткомуперіодідоситьважковизначити, що понадвпливає наринковувартість —витративиробництва чикорисністьтоварів. «Ми могли боднаковообґрунтованосперечатисявідносно того,регулюєтьсявартістькорисністю чивитратамивиробництва, як й про ті, щорозрізуєклапотьпаперу —верхнє чинижнєлезоножиць».[4]Загальне правилотаке:чимменшийперіод, тім понадпотрібновраховувативпливпопиту, а означати йкорисності навартість.

 

1.4 «П>риродна»вартість товару

Алі вдовгостроковомуперіоді рольвитратвиробництваєвизначальною дляформування «>нормальної»вартості. «>Нормальна», чи, за А.Смітом, «>природна»вартість товару —це та йоговартість, якоїекономічнісилистворюютьлише вкінцевомурезультаті.Чимбільшийперіод годинибереться дляаналізу, тім понадзначеннямаєвпливвитратвиробництва навартість.

Праворуч до того, щовпливзмін увитратахвиробництвапотребує для своговияву, як правило, більше, ніжвпливзмін упопиті.Фактичнавартість, чи, якїїназивають,ринковавартість, часто понадпідвладнатимчасовимподіям,чинникам,дія якінерівномірна йкороткотривала, ніжпостійнодіючимчинникам. Однак утриваліперіодицінерівномірно, нерегулярнодіючічинникибільшоюміроюгасятьвплив одного одного, аотже,постійнодіючі заподійзумовленізмінами. Бо вся структуравиробництвамодифікується, аспіввідношеннявитратвиробництварізнихтоварівпостійнозмінюєтьсязізміноюпоколінь.

Таким чином, колирозглядається нормальнавартість у широкомузначенні та колипростежуютьсячинники, щовизначаютьнормальнувартість «укінцевомурезультаті», колидосліджуються «>кінцеві»наслідкиекономічнихчинників, тодідохід,одержуваний відкапіталу, входити у складплатежів, котрімаютьпокривативитративиробництваданого товару.

>Вартість товару, щорозглядається подкутомзорурозширеноговідтворення,містить усобівитрати,пов’язані ізрозширенимвідтвореннямречового іособистогокапіталу,тобточистенагромадження.

>Постає запитання: якслідрозумітисутністьвартості, невиходячи замежінеокласичноїтеорії? Унеокласичнійшколісучаснерозуміннятерміна «>вартість»пов’язане із такзваною «>вартістювтраченихможливостей». Ужиттізавжди доводитисявибирати. Ос-кількиресурсівбракує, людиповинніпостійновирішувати, яквикористатиобмежені годину йдоходи.Купити книжку чишоколадніцукерки?Побудувати завод чидачнийбудинок? Укожному ізцихвипадківвибір усвітліобмеженихресурсівозначаєвідмовулюдини відчогось,фактичну втрачуможливостізробити чиспожити щосьінше.Цявтрачена альтернативаназиваєтьсявартістювтраченихможливостей, чиальтернативноювартістю.

 


2.Теорії, що >визначаютьцінність товару

 

>Можнапроілюструвати задопомогоюмежівиробничихможливостей.Нехайкраїнавирішилазбільшитивиробництвоінвестиційнихресурсів із 9 млнодиниць уточці D до 12 млнодиниць уточці З.Якою якщовартістьутраченихможливостей від цогорішення? На фундаментальногорівнівартістювтраченихможливостейєкількістьспоживчих благ, відякоїдоведетьсявідмовитися,абивиробити понадінвестиційнихресурсів. У нашомуприкладі, як легкобачити,ціноювиборутрьоходиницьінвестиційнихресурсівє 1 млрдодиницьспоживчих благ.Вартістьвтраченихможливостей —цевартість товару чи ресурсу, від яківідмовились.

>Витративиробництваробочоїсили,землі,засобіввиробництва тапідприємницького таланту, яквідноснорідкіснихфакторіввиробництва,євартістювтраченихможливостей.Вона (>вартість)фіксується втоварі йозначає, щолюдство своїздібності,земельніресурси йзасобивиробництвавилучилозіспоживання чивідпочинку ізметоювиробничоговикористання. Отже,це такаекономічнакатегорія товарногогосподарства, Якасинтезує всобівартістьутраченихможливостей, щопов’язано ізвиробництвомбудь-якого товару. У своючергу,виробничіресурсивзаємозамінювані. Так,машини ізпрогресомвиробництвазаміщують яклюдський ресурс, то йземельний. Колідодатковаодиницявиробничоїмашинизаміщує одну чидвіодиниці роботи, тоціостаннівиступають яквартістьутраченихможливостей.

>Вартістьутраченихможливостейдозволяє намзрозуміти ті, щовартістьєкатегорією, Якамістить в однієї, хоч йнайбільшцінного ресурсу, а всіхвиробничихресурсів, котрієвзаємозаміщуваними.Безумовно,найціннішим ресурсомєпраця.Працялюдини якголовноїпродуктивноїсили, якчинниквиробництва —основний компонентвитратвиробництва,зафіксованих укінцевомупродуктісуспільства. Аліскладовою йоговартостіє івитратизасобіввиробництва та земельніресурсів. Напідприємствіособливезначеннямаютьпроміжнівитрати,тобтовитрати,пов’язані ізвикористаннямпредметів роботи,частка які у валовомувипускустановитьблизько 50% йоговартості.

Отже, А. Маршаллрозглядавринковувартість яккатегорію короткогоперіоду, щодіє нарівні підприємства.Проте, на нашпогляд,єможливістьрозглядативартість уконтексті «>нормальноївартості» й в короткомуперіодітеж,тобто в даний годину. Для цого намтребадосліджувати модельмежівиробничихможливостей, вякійоб’єктамианалізує непродукти, азалучені довиробничогопроцесуосновнічинникивиробництва —робоча сила, із одного боці, йзасобивиробництва — ізіншого. Модель викличетакийвигляд (див. рис. 5.1).

>Рис. 5.1. >Межавиробничихможливостей

На рис. 5.1 показано наосіабсцисвикористовуваніресурси роботи, але восі ординат —використовуванийречовийкапітал (>засобивиробництва).Мається наувазі, щопродукціявиробляєтьсявідповідно доструктурисукупногопопиту, акапітал йпрацянайкращим чиномпоєднані так, щозабезпечуютьнижчівитративиробництва, ніжцеможливо забудь-якогоіншоговаріанта.Вартістьутраченихможливостейскладається ізвартостівтраченихможливостей у роботи тавартостівтраченихможливостейщодокапіталу.Вартість роботи ікапіталу,витрачених навироблений продукт,утілюється в цьомутоварі як йоговартість.

Уданомуразіформується нормальна, а чи неринковавартість. Тут із самого початкудіє така модель, Якащомитієоптимальною,щомитієідеальноющодозміни потреб людей тащодозмін ізогляду надосягнення науки йтехнології,нагромадженнякапіталу,обсяги потреб.

Цемакромодельвартості. Уційекономічніймоделідієзагальний законвартості,який говорити:якщочинникивиробництваєоптимальнимищодоплатоспроможних потребсуспільства,забезпечуютьобсягвипуску продукту намежівиробничихможливостейвиробництва, товартістькінцевогосуспільного продукту якщонайнижчою із всіхіншихможливихваріантіввиробничогопроцесу.

Таким чином,цей законорієнтує тапримушуєвиробниківтоварівповсякчасоптимізувативиробничіресурси,щоб смердотівикористовувались намежівиробничихможливостей, атовари за своїмобсягом,структурою таякістювідповідалиповністюсуспільнимплатоспроможнимпотребам.

>Саме така модельвиробництва як модельформуваннянормальноївартостімає бутиеталоном векономічнихдослідженнях та впрактицігосподарськоїдіяльності. [5].

>Підходів довизначення ціності товаруіснує багато.Кожен із нихґрунтується напевнійтеорії,серед якінайбільшпоширенимиєтеоріїтрудовоївартості,граничноїкорисності,попиту йпропозиції,факторіввиробництва,інформативна.

 

2.1Теоріятрудовоївартості

>Підхід, згідно ізяким в основі ціності товаруберутькількістьвитраченої роботи,діставназвувартісного, атеорія, наякійвінзаснований,—вартісної.

Основивченнятеоріїтрудовоївартості заклалианглійськіекономістиУ.Петті, А.Сміт, Д.Рікардо.Протенайбільшповноїїрозробив До. Маркс.Розкриваючиеволюціюформивартості,віндовів, що формавартості,хоча реально ііснує,безпосередньо несприймається, авиявляєтьсялише уміновихвідносинах. Товарнабуваєформивартостілише призіставленні ізіншими товарами.

Товар, щовідіграєактивну роль,перебуває увідноснійформівартості, а тієї,якомуналежитьпасивна роль, — уеквівалентній. У одномуактіобмінупевний товарможе бутилише увідносній чиеквівалентнійформівартості.

>Особливістюпростої,одиничної чивипадковоїформивартості було б ті, що рольеквівалентавиконувалирізнітовари.

>Розвитоксуспільногоподілу роботисприяєзростаннюїїпродуктивності,збільшеннювиробництварізних благ дляобміну, щопризводить впритул дообміну,робить йогорегулярним, а чи невипадковим,одиничним Уцихумовахкожний товарможеобмінюватися не так наякийсь один, але в багаторізнихтоварів. Таквідбуваєтьсяперетворенняпростоїформивартості наповну, чирозгорнуту.

Ос-кільки впроцесірозвиткувиробництвакількістьтоварів-еквівалентів, в якізнаходитьвираженнявартість,зростає, всебільшакількістьтоваріввідображає своювартість у цьомутоварі. Цепризводить доти, що із всіхтоваріввиділяєтьсяякийсь один товар,якийпочинаєвиконувати рользагальногоеквівалента вобміні. Таквиникаєзагальна формавартості.

Зацих умівуперше усім товарам, щознаходяться увідноснійформівартості,протистоїть одинзагальнийеквівалент.Його роль урізнихнародіввиконувалинайрізноманітнішітовари, але йперевага утій чиіншіймісцевостівіддавалася продуктаммасовоговиробництва.Всі малі знаті, котрацінність цого товару,оскількивінвиконував рользагальногоеквівалента. Такими товарами були худорба,хутро,сіль, чай,коштовні метали тощо.

>Недолікомтоварів, котрівиконували рользагальногоеквівалента, було б ті, що некожний із них можна було бподілити напевнукількістьчастин чи безтруднощівтранспортувати,зберігати тощо. Черезціоб'єктивніобставинирозвиткувиробництва іобмінуфункціязагальногоеквівалентазакріпилася за золотом. Таквиниклагрошова формавартості.

Золотостаєгрішми.Проте засвоєюприродою воно та неєгрішми.Протягомпевного годині наісторіїсуспільства золотоіснувалолише як метав.Тількирозвитоктоварнихвідносинзавдякифізичнимвластивостям золота, асаме:однорідності,можливості легкогоподілу начастини,зберігання безвтрат йвисокоївартості уневеликійкількості,робить йогогрішми.

 

2.2Теоріяграничноїкорисності

>Основою ціності товарутеоріяграничноїкорисностівважаєступінькорисногоефекту,якийвін приноситиспоживачу.Цейнапрямекономічноїтеоріївиникостанньоїтретини XIXстоліття.Найбільшвідомими йогопредставниками були У.Джеванс, А. Маршалл, До.Менгер, Ф.Візер,Є.Бем-Баверк, Д. Кларк.

>Головнаідеяїхньогопідходуполягає у бозведеннявартості довитрат (>самої роботи чи роботи,землі,капіталу)єнеприйнятним, бо недаєзмогиврахуватикорисність товару.Вартість, наїхню думку,визначаєтьсясуб'єктивноюграничноюкорисністюостанньоїреальноїодиниціпевного блага.Якщо благоє вдостатнійкількості, тоякою б не був йогосукупнакорисність (>наприклад, води),корисністьостанньоїодиницідорівнюватиме нулю. Ос-кільки немаєзначення, якоїсамеодиницювважатиостанньою, то нулюдорівнюватимебудь-якаодиниця цого блага. Інавпаки,якщосукупнакорисність всіхнаявних благ (>наприклад,діамантів) невелика, тоїхня обмеженакількістьробитьцінність межового (>останнього)екземплярадужевисокою.Звідсивисновок:останнійекземплярпевного блага, щозадовольняє ">граничну потребу",має йграничнукорисність, котравизначаєринковуцінність.

>Правильністьтеоріїграничноїкорисностіпереконливо доводити добровідомеявище ">дефіциту".Цінністьречі,виробленої ізтими самимивитратами, що іінші блага,підвищуватиметьсязалежно відсуспільноїпотреби вній.Перевищенняпопиту надпропозицієюсприятимезростаннюціни надвартістю йнавпаки.

 

1.3Теоріяпопиту йпропозиції

>Представники цого напрямі векономічнійнауцівважають, що реальнацінність товарудорівнюєфактичнійціні, Якавстановлюється наринкувідповідно допопиту йпропозиціїтоварів (>послуг).

>Попит йпропозиціяєреальнимвідображенням стануринковоїекономіки, депротистоятьінтересигосподарюючихсуб'єктів —покупців йпродавців. У спосіброзв'язанняцієїсуперечностієформуванняринковихцін, щопризводить довстановленнярівновагиміжпопитом йпропозицією, а,отже,ідовідтвореннястимулівекономічнихсуб'єктіввиробляти йкупуватитовари.Цяситуаціяможлива йдосягається при такихцінах йобсягахтоварів, коликількість тихий,хтохочекупити,відповідаєкількості тихий,хтопродаєтовари.Саме за таких умівутворюєтьсяцінарівноваги.Вонаявляє собоюціну такогорівня, приякомупропозиціявідповідаєпопиту.

>Крімвикладенихвищетеорій, котріпропонуютьпевнімоделівизначення ціності товару,є іінші. До них належатитеоріяфакторіввиробництва таінформативнатеоріявартості.Останнянабуває всебільшогозначення вепоху переходу допостіндустріальногосуспільства, колипосилюєтьсяперехід відматеріально-речовихелементіввиробництва доідеально-духовних, відколишньої доживої,інтелектуальної роботи, Якастаєдомінуючою.

>Розглянутітеорії неслідпротиставляти,аджекожна із нихвідбиваєрізністорониекономічного життя, і усі смердотісправляютьвплив націнність товару.Більше того, життя довело, щоцінність товаруінтегрує всобірізноманітніфактори, до тогочислівитратиживої іуречевленої роботи,ступінькорисногоефекту,попит йпропозицію тощо. [6]


2.Корисність продукту. Законспадноїграничноїкорисності

>Корисність продукту таїївиди.Граничнакорисність йїїсутність. Законспадноїкорисності.Факторивизначеннякорисності.

 

3.1Корисність продукту таїївиди

>Загальнавластивість всіхматеріальних благ йпослугполягає до того, що смердоті так чиінакшестосуютьсялюдськогодобробуту. Добробут народу —церівеньзабезпеченості населеннярізноманітнимиматеріальними йнематеріальними благами.

>Досліджуючикорисність,важливозвернутиувагу на двамоменти, котрімають уполітичнійекономіїфундаментальнезначення:корисністьречівзагалі (вода, молоко, костюм,інформація тощо) йкорисністьдодатковоїречі (>послуги)даного виду.

>Розглянемоспочатку >явищекорисності блага.Йогокорисність чинекорисність длялюдинизалежить відздатностізадовольнятиїїпевну потребу. Отже,корисність —цездатністьречі чипослугизадовольнятибудь-яку потребулюдини.

>Потребилюдиниєіндивідуальними йсуб’єктивними. Ті, щоможе бутикориснимоднійособі,може не бутикорисниміншій. Так,устриці (>ріддвостулковихмолюсків)маютьвеликуцінність дляфранцузів йнульову дляукраїнців.

>Корисністьбагатьох промовперебуває упрямійзалежності від їхніприроднихвластивостей. Так,хліб,м’ясо,овочі,іншіхарчовіпродуктиєкорисними, бомають усобібілки,жири,вуглеводи йвітаміни,необхідні длялюдськогоорганізму.Речі, без які життялюдининеможливе,єоб’єктивнокорисними. Це вода,більшістьпродуктівхарчування,взуття,одяг,житло тощо.

Уіндустріальнуепохумайже усіматеріальні блага тапослугистворюються упроцесівиробничоїдіяльності.Організуючивиробництвохарчовихпродуктів,побутовихприладів, машин таустаткування, людиформують їхньогокорисність,тобтостворюютьвироблювані блага із такимиякіснимивластивостями,завдякияким смердотіможутьзадовольнятиособисті чивиробничіпотреби.Слідзазначити,технічнийпрогрес упоєднанні іздосягненнями наукидаєзмогусуспільствупостійновдосконалюватикорисністьматеріальних благ йстворюватибезліч нових.Зараз урозвинутихкраїнахвиробляється до 20 млрдрізнихматеріальних благ йпослуг, їхні окремихмодифікацій.

Зіншого боці,корисністьречіє чинникомсуб’єктивного характеру.Самецепояснює,чому взагальномупланіпотребилюдинибезмежні, аконкретнійситуації й в конкретномупродукті смердотіможуть бутиповністюзадоволені.

 

3.2Граничнакорисність таїїсутність

>Теперрозглянемо проблемукорисностідодатковоїодиниціданого блага. Уекономічнійтеоріїкорисність благвиражають вумовниходиницяхкорисності, при цьомувважається, щокожне благо можнаподілити наокреміпорції.Дійсно,більшість наших потребможезадовольнятисячастинами. Колі людина голодна, то ми невибираєодне із двох: чинаїстися, чи жзалишатисяголодним — ані, людинаможелишепослабити голод,прийнявшипевнукількістьїжі.

>Розглядаючи проблемукорисностідодатковоїодиниці блага, вартозвернутиувагу натакевідомеявище,характерне длялюдськоїнатури:одне і тісамевідчуття,повторюючисьбезперервно, ізпевного моментупочинаєдоставляти нас увесь менше й меншезадоволення йнарештіцезадоволенняперетворюєтьсянавіть у своюпротилежність — унеприємність йогиду.

>Конкретнічастковіпотреби, на котрі можнарозкластинашівідчуттянезадоволеності, йпослідовнічастковізадоволення, котрі можнаодержати задопомогоюоднаковоїкількостіматеріальних благ,маютьздебільшогорізні й доти жпоступовозменшувані нанівецьзначення.

Стодвадцять років томуавстрійськіекономісти (КарлМенгер,ЕвгенійБем-Баверк й Фрідріх фонВізер) довели, що вобмеженийтермін,протягомякогосмакилюдинизалишаютьсянезмінними,споживачіможутьодержати скількипевнихпродуктів, стільки смердотізабажають.Чимбільшукількість продуктумаютьспоживачі, тім менше їхнібажаннящодоодержаннядодатковиходиниць цого самого продукту. Це можнапродемонструвати наприкладітакоїкорисноїречі, як зошит для конспектулекцій.Потреба студента взошиті,якщовін його немає,може бутидужезначною;бажання матірдругий (>запасний) зошитменшінтенсивне; щостосуєтьсятретьогозошита, то потреба вньомудужеслабка.Економісти довели, щопевна потребаможе бутизадоволенаодиницями (>порціями)продуктів, щойдуть одна заодною,відповідно до законуспадноїграничноїкорисності.

>Сутністьграничноїкорисності.Підграничноюкорисністюрозуміютьдодатковукорисність, чизадоволення,одержуванелюдиною ізоднієїдодатковоїодиниціконкретноїпродукції. Уміру того як людинаспоживає всеновіпорції одного і саме його продукту,зростаєзагальна (>психологічна)корисність, якоїотримує людина.Припустимо, щокорисність, якоїотримує людина відспоживаннятієї чиіншоїречі, можнавимірювати вабстрактниходиницяхкорисності (ОК). Длявизначення «>додатковоїкорисності», щоїїдодаєкожнадодатковапорція продукту,використовуютьтермін «>граничнакорисність».Тодізіспоживанням новихпорцій продукту (див. табл. 2.3)сукупнакорисністьзростає всеменшими темпами узв’язку із тім, щопотребилюдинипоступовонасичуються.


Законспадноїграничноїкорисності

>Кількість продукту,

щоспоживається

>Граничнакорисність

(ОК)

>Сукупнакорисність

(ОК)

1

2

3

0

1

2

3

4

5

6

0

4

3

2

1

0

–1

4

7

9

10

10

9

Хочазагальнакорисністьзростає вміруспоживання,темпизростання раз в раззнижуються. Це бо >граничнакорисність продукту под годину збільшення йогоспоживанняпоступовоскорочується.

>Стовпець 1 табл. 2.3показуєкількістьспожитого продукту,стовпець 2 —динамікуграничноїкорисності продукту. Знеї видно, щограничнікорисностізменшуються.Якщокорисністьпершоїодиниці продукту мала 4 ОК, топ’ятоїодиниці — 0. Акорисністьшостоїодиницієнегативною (>від’ємною), вонадорівнює –1 ОК.Стовпець 3показує, щосукупнакорисністьспожитихпродуктівзабезпечується под годинуспоживаннячотирьоходиниць продукту. Приспоживанні шестиодиницьсукупнакорисністьпродукції абсолютнозменшується на 1 ОК.

3.3 Законспадноїкорисності

>Падінняграничноїкорисності вміруспоживаннялюдиноюдодатковиходиницьпевного продуктуприйнятоназивати закономспадноїкорисності.

Законспадноїграничноїкорисності >маєвеликезначення як дляорганізаціївиробництва того чиіншого товару, то й вспоживацькійповедінці людей.Уявлення проспаднуграничнукорисністьлежить восновіпояснення законупопиту,маєключову рольусвідомленні того,яким чиномспоживачамналежитьрозподіляти своїгрошовідоходиміжрізними товарами йпослугами, котрі смердотібажаютькупити.

>Теоріяграничноїкорисності >пов’язуєкорисністькожноїречі ізїї запасами,тобто із такимявищем, якрідкість. Так,об’єктивнокорисністьперлівнезначна порівняно,наприклад, ізкорисністюхліба,проте,граничнакорисністьпершихзначно вищий закорисністьхліба.Теоріяграничноїкорисностідаєпояснення й тому,доситьдивовижному напершийпогляд факту, щооб’єктивномалокорисніречімаютьдужевисокуграничнукориcність,речі жзначнокорисніші (>хліб,залізо)маютьграничнукорисність болеенизьку, аповітрязовсім немаєграничноїкорисності. Праворуч до того, що перли, золото тощоє втакійобмеженійкількості, що потреба у якихзадовольняєтьсялишенезначноюмірою йграничнакорисність їхністоїтьвідносновисоко.Між тім, йцестосуєтьсядобробутулюдини,хліба,солі,картоплі, води таіншого, миє такакількість, щозадоволеннявідповідних потреб уцихважливих продуктахздійснюється нарівні,близькому доповногонасичення ними, а томудодатковеволодінняокремимекземпляром чиневеликоюкількістюданого роду благдаєлюдинінезначний чиніякийприрістдобробуту.

 

3.4Факторивизначеннякорисності

>Щобзробитивисновокщодофакторів,якимивизначаєтьсякорисність благ,необхідноз’ясувати ставленняміжпотребами йзасобами їхньогозадоволення. Правило, якурегулюєце ставлення,формулюється так:чимширші таінтенсивнішіпотреби,тобточим їхні понад йчим смердотіважливіші, йчимменша, ізіншого боці,кількість благ, Якапризначена для їхнізадоволення, тімвищими будуть тихступені потреб, на які виннезакінчуватися їхнізадоволення, тімвищою якщограничнакорисність. Інавпаки,чимвужче коло потреб, котрінеобхіднозадовольнити,чимменша їхньоговажливість й, ізіншого боці,чимбільший запасматеріальних благ, щоє урозпорядженнілюдини, тімнижчимє тієїступінь, доякого доходитизадоволення потреб, тімнижчоюмає бути йграничнакорисність таких благ.

Отже,різніречі тапослуги, щовиробляються всуспільстві,об’єктивномаютьнеоднаковукорисність длялюдини: самі —більшу,інші —меншу чизовсімнезначну. Привизначеннікорисностіречівзагалі небереться доувагикількісна величина шкірногоокремого блага,тобто їхнього запас.Зрозуміло,наприклад, щокорисністьхліба кілька десятківразів вищийкорисностіхокейної ключки.

>Проте в реальномужитті людищекеруються й такимявищем, яккорисністьдодатковоїодиниціданого блага, йкрім тогоособливуувагузвертають нарідкість (величину запасу)даного блага.

>Граничнакорисністьєдужеважливою йцікавоюкатегорією, вонарухаєповедінку, справ людей йуправляєміроюзадоволенняїхніх потребузагалі й шкірногозокрема.Найбільш простатурбота провласнийдобробутзмушуєкожнурозсудливулюдинудотримуватисясуворого порядкущодозадоволеннясвоїх потреб.Тількилегковажна людинаможе усізапасисвоїх грошейвитратити назадоволеннясвоїхмаловажливих потреб, незалишившинічого длязадоволеннянайважливіших,соціальнозначимих,невідкладних потреб. Такимипростими правиламикеруються люди й тоді, колинаявний запас благскорочується зарахунок одного чидекількохекземплярів.Корисністьіншихавтоматичнозростає, благастають болеецінними, а разом із тімзмінюються діїлюдинищодовикористаннянаявних (>зменшених) благ. Так,якщо фермер через посухуодержитьменший ніжпланувалосяврожайзернових таінших культур, товін,щоб неприректи собі наголодну смерть, тучастинуврожаю, котрапризначалась дляхудоби таіншоїживності,використає наособистеспоживання, ачастинухудоби (чи іусю)заб’є чиприрече наголодування. [7].


>Висновок

>Аналіз всіхцихпоглядівдаєзмогувиділитизв’язоккатегорій «>вартість», «>корисність» й «>цінність».

>Поняття ціностівідрізняється відвартості тім, щовраховує не лишекількістьзатраченої роботи, а ікорисність продукту.Корисність продуктувідображаєсуб’єктивнуоцінкуспоживача тавизначаєтьсяступенемнасиченості чиобмеженості тихий чиінших потреб.

При цьомуважливою йневід’ємноюумовоювиникненняістинноїспоживчої ціностієзадоволенняспоживача,відповідністьотриманогокорисного результатувідвикористання товару чи блага тімочікуванням й томуефекту, котріспоживачрозраховувавотримати відвикористання товару чи блага на даний момент йогопридбання.


>Використаніджерела

 

1. Маркс До.Капітал: Т. 1 // Маркс До. йЕнгельс Ф.Твори: Т 23. — Р. 1. Товар

2. Є.Бем-Баверк. Основи теорії цінності господарських благ // Економічна теорія. Хрестоматія. — М.:Висш. шк., 1995. — З. 59

3. Кривенко До. Т.Категоріявартості вконтекстінеокласичноїтеорії:позитивніаспекти //Вчені записки: наук.зб. —Вип. 3. — До.:КНЕУ, 2001. — З. 51—54

4. Маршалл А. Принципи економічної науки: У три т. / Пер. з анг. — М.: Прогрес, 1993. — Т. 2. — З. 31—32

5.fingal.com.ua/content/view/849/39/1/3/

6.fingal.com.ua/content/view/844/39/1/


Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація