Реферати українською » Экономика » Сучасні проблеми та Основні шляхи піднесення сільського господарства в Україні


Реферат Сучасні проблеми та Основні шляхи піднесення сільського господарства в Україні

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>КУРСОВАРОБОТА

З предмета

Основиекономічноїтеорії

Тема:

>Сучасніпроблеми таосновнішляхипіднесеннясільськогогосподарства в Україні

>Київ-2011


>Зміст:

>Вступ

1.Сільськегосподарство України:сутність й структура

2. Стан,тенденції тапроблемифункціонуваннясільськогогосподарства в Україні

3.Основнішляхипіднесеннясільськогогосподарства в Україні

>Висновки

Списоквикористанихджерел


>Вступ

>Актуальність тими.Сільськегосподарство — одна ізнайважливішихгалузейматеріальноговиробництва, вякійстворюютьсяматеріальні благарослинного йтваринногопоходження для забезпечення населення продуктамихарчування, апромисловості —сировиною.

>Попит насільськогосподарськупродукціюпостійнозростає,кількість населення –також.Останнімироками ми булиспостерігачамидовгогопроцесуруйнуваннясільськогогосподарстванашої країни, щопризвело досерйознихдиспропорцій векономіці івиробничомупроцесівсієї країни. Томунагальноює потребареформування тавдосконаленнясільськогогосподарства України.

>Метою >даної роботиєдослідженнясучасних проблем таосновнихшляхівпіднесеннясільськогогосподарства в Україні.

Предметомданої роботиєвідносини,проблеми йтенденції всільськомугосподарстві України.

>Об'єктомданої роботиєсільськегосподарство України.

>Написанняданої роботипередбачаєвиконаннянаступних >завдань:

·дослідженняпоняття,сутності йструктурисільськогогосподарства України;

·дослідження стану,тенденцій та проблемфункціонуваннясільськогогосподарства в Україні;

·дослідженняосновнихшляхівпіднесеннясільськогогосподарства в Україні.


1.Сільськегосподарство України:сутність й структура

>Сільськегосподарство - одна ізосновнихгалузейматеріальноговиробництва.Воноєсировинною базоюлегкої тахарчовоїпромисловості.Попит насільськогосподарськупродукціюпостійнозростає,оскількизбільшуєтьсякількість населення, особливоміського. Усільськомугосподарстві як й віншихгалузяхсуспільноговиробництва,відбувається постійнарозвиток йвдосконаленняпродуктивних сил й наційосновізростаєефективністьсільськогосподарської роботи, щодаєзмогу ізменшоюкількістюробочоїсиливиробляти понад.

Усільськомугосподарствівеликезначеннямає чинник години,зокремасвоєчасне іякісневиконанняпольовихробіт. Дляотриманнявисокоговрожаю,потрібновиконати весьагрономічний комплексробіт укороткі рядки. Цевимагаєповного забезпеченнявідповідним комплексомрізноїсільськогосподарськоїтехніки.

>Іншоюособливістюземлеробстваєнерегулярний характервиробництва. Тутмаємісцерозривміжробочимперіодом йкінцевим результатом.Працявикористовується ізперервами,пов'язанимизізростанням йвизріваннямрослин,протягом року.

Усільськомугосподарстві Українипереважаютьтакігалузі:рослинництво йтваринництво, щоскладаються ізчисленнихгалузей йпідгалузей (Див. рис. 1).

>Рослинництвонайбільше за усігалузісільськогогосподарствапіддановпливуприродно-ресурснихфакторівпевної територї (>ґрунти,клімат,опади, посухи) тазначній,дужевираженійсезонностівиробництва йспоживання.Більшістьпідгалузеймеханізовані (>заготівля), але й слабкорозвинутаінфраструктура (>сховища, холодильники).

>Залежно відпризначенняпродукції, щовиробляється тазасобіввиробництва, щозастосовуються урослинництві,виділяють болеевузькігалузі таїхнігрупи:зерновевиробництво,виробництвотехнічних культур,картоплярство,овочівництво табаштанництво,плодівництво та виноградарство,кормовиробництво.Найсприятливішими длярозвиткурослинництваєстепова талісостеповазони.Чорноземніґрунти йсприятливийклімат, велика густота населення,землеробськінавички,зручнеекономіко-географічнеположеннязробилирослинництвобазовоюгалуззюсільськогогосподарства.

>Тваринництвощодовартостіваловоїпродукціїєнайбільшоюгалуззюсільськогосподарськоговиробництва.Вонопокликанозадовольнятипотреби населення ум'ясомолочних продуктах, атакожпотребихарчової тафармацевтичноїпромисловості вбагатьох видахсільськогосподарськоїсировини.Провіднемісце вструктурітваринництвапосідаєскотарство,свинарство,птахівництво,вівчарство.Меншезначеннямаєконярство,хутровезвірівництво,бджільництво,ставковерибальство,шовківництво.

>Основноюспецифікоюсільськогогосподарства якгалузіматеріальноговиробництває йоготериторіальнерозосередження тавеликіплощі.

>Крім того, дляподальшогорозвитку йрозміщеннясільськогосподарськоговиробництваєнаявність земельного фонду як основногозасобувиробництва, атакожагрокліматичних характеристик:сонця, тепла, води,живихорганізмів (>рослин йтварин).

>Продукціясільськогогосподарствавизначається вгрошовомувиразі (упорівняльнихцінахумовно взятого конкретного року) як сумапродукціїрослинництва йтваринництва. При цьомуобсягпродукціїрослинництвавизначається упорівняльнихцінах заобсягом валовогозборусільськогосподарських культур у всіхкатегоріяхгосподарств танезавершеноговиробництвазвітного року (>витратами напосівозимини та напідготовку грунту подпосівиярих культур унаступномуроці) [1].

>Економічний процесвідтворення всільськомугосподарствітіснопереплітається ізприродним.Однотипність законів, котрірегулюютьекономічнийрозвитокпромисловості йсільськогогосподарства, невключаєособливості їхні дії врізнихгалузяхвиробництва, особливо втакій, яксільськегосподарство.

Мал.1. Структурасільськогогосподарства

>Сільськомугосподарствупритаманнаціла низькаособливостей,пов'язаних із характером йоговиробництва, якубазується наздатностірослинних йтвариннихорганізмів до природноговідтворення, щозалежить відклімату таґрунту.Звідсивипливаєдокоріннавідмінністьсільськогогосподарства відіншихгалузейвиробництва — уньомуекономічний процесвідтвореннязавждитіснопереплітається зприродним.Тобтонаслідкигосподарювання вційгалузізалежать як відпрацівника, йоготехнічноїозброєності, то й відприродних умів.

Доособливостейсільськогогосподарстваналежить йнадзвичайна рольземлі як чинникавиробництва. Уіншихгалузях (упромисловості, натранспорті) земля неберебезпосередньоїучасті устворенні продукту.Вонаєлише простором, наякомурозміщується ті чиіншевиробництво. Усільському жгосподарстві землявиступає якзасібвиробництва,оскількиверхній кулюґрунту длярозміщеннярослин упроцесі їхнівідтворення,містить воду тапоживнімінеральніречовини,необхідні для їхнірозвитку.Цявластивість фунтаназиваєтьсяродючістю. Отже, із одного боці, земля —це предмет роботи, а ізіншого —засіб роботи,оскількиродючістьґрунту людивикористовують длявиробництванеобхідноїпродукції. Навідміну відіншихзасобіввиробництва земля незношується й незамінюється.Більше того, за правильноговикористанняїїродючістьсуттєвопідвищується.

>Іншоюособливістюсільськогогосподарстваєрозбіжністьробочогоперіоду із годиноювиробництва.Самецяособливістьзумовлюєсезонністьвиробництва надсільськомугосподарстві, а й усуміжних із нимгалузях, щоспеціалізуються напереробціпродукції.Сезонний характервиробництва у своючергузумовлюєспецифічнуорганізацію роботи вційгалузі (>вищийрівеньзайнятостіпрацівників под годинувесняно-літніхпольовихробіт, ніж у зимовищперіод). Зцимпов'язанітакожособливостіреалізаціїпродукції йнадходженнягрошовихкоштів.

Усільськомугосподарстві навідміну відпромисловостіпоширенікооперативніформиорганізаціївиробництва, котріповнішевраховують типвиробництва, щосклавсяісторично вційгалузі, характер роботи,потребинауково-технічногопрогресу й т.ін.

>Специфікасільськогосподарськоговиробництвавиражається ваграрнихвідносинах. Слово «>аграрний»латинськогопоходження й вперекладі наукраїнськумовудослівноозначає «>земельний».

>Відносини всільськомугосподарстві якскладоваекономічнихвідносинвиникаютьміж людьмиперш на із приводуволодінняземлею тавикористанняземлі як головного чинникавиробництва, із одного боці, й якоб'єктавласності — ізіншого.

Аліземельнівідносини —целише один бікаграрнихвідносин. Іншийпов'язаний зпроцесамиагропромисловоїінтеграції, коливищийрозвитокпродуктивних силзакономірно Веде допереплетіннязв'язків погоризонталі тавертикалі як у самомусільськомугосподарстві, то йміжсільськимгосподарством йвзаємопов'язаними із нимгалузями. Ценасамперед тихсферигосподарювання й тих підприємства, котрівиробляють дляньогозасобивиробництва чипереробляютьсільськогосподарськупродукцію,займаютьсяїїзбереженням йреалізацією. На цьому шляхупоступовостворюєтьсяагропромисловий комплекс,якийдозволяє підвищитиефективністьвиробництвакінцевоїпродукції,стабільнозабезпечує населення продуктамихарчування, апромисловість —сировиною. Томуаграрнівідносинислідрозглядати якаграрно-промислові.

>Провідними всистеміаграрнихвідносинвиступаютьвідносинивласності, котрівизначають характерусієїсукупностіекономічнихвідносин. Увітчизнянійекономічнійлітературіаграрнівідносинирозглядають не якземельнівідносини, а более широко — якекономічнівідносини.Тобтоаграрнівідносини —цесукупністьекономічнихвідносин, котрівиникаютьміж:власникомзасобіввиробництва (до тогочислі й вособі держави) йсуспільством уцілому,сільськогосподарськими чипромисловимиоренднимиколективами,державнимипідприємствами,окремимипрацівниками ііншимиземлекористувачами із приводувиробництва,розподілу,обміну таспоживанняствореного вгалузяхагропромислового комплексу продукту [2].

>Сільськегосподарство якгалузьрозвивається втісному зв'язку ізіншимигалузяминародногосподарського комплексу.Аграрнівідносиниєскладовоюзагальноїсистемиекономічнихвідносинсуспільства.Найчіткішецейзв'язоквиявляється у процесівагропромисловоїінтеграції [3].


 

2. Стан,тенденції тапроблемифункціонуваннясільськогогосподарства в Україні

>Доситьзатяжна системна кризу вдержавізумовиларізкий спадінвестиційноїдіяльності вагропромисловомукомплексі.Капітальнівкладення в АПК із всіхджерелфінансування за 1990-1998 рр.скоротилися у понаддев'ятьразів, упереробнігалузі тасоціальну сферу села —майже всемеро, асільськегосподарство —приблизновдвадцятеро.Зменшенняобсягіввиробництва всільськомугосподарствібезпосередньопов'язано ізпадіннямобсягівкапітальнихвкладень уцюгалузь.Майжеприпинилосьоновленняматеріально-технічноїбази АПК, в аграрномувиробництвівідбуваєтьсядеіндустріалізація таперехід наручнупрацю.Вибуванняосновнихзасобіввиробництвасільськогосподарськихпідприємствмайжевтричіперевищує їхнінадходження.

>Трудовийаграрнийпотенціал якнайважливішаскладова йоговиробничогопотенціалутакожвикористовується ізнизькоюефективністю, апродуктивність роботивиявляєтенденцію допадіння.Чисельністьпрацюючих усільському йлісовомугосподарстві,включаючи іособистепідсобнегосподарство,залишається практично нарівні 1990 р. —близько 5 млносіб, при цьомувдвічізменшивсяобсягваловоїсільськогосподарськоїпродукції. Цепризвело доти, щосклалася критичнаситуація ззабезпеченнямсоціально-економічних основвідтвореннялюдськихресурсів в аграрномусекторі.Витрати навідтворенняробочоїсили усільськомугосподарствідосягаютьлишеполовинидоситьнизькогорівня, щоіснує впромисловості [4].

>Внаслідок ">колективізаціїнавпаки" в Україні булиліквідованімайже усіколгоспи (на вухо 2001 р.залишилосьлише 14колгоспів), увласність новихформувань передано 29,5 млн. газемлі.Щоб довестиефективність таких реформ у 2000 р.майжевдвоє булипіднятізакупівельніціни (у 1999 р. под годинузбиранняврожаю за 1 т зерна платилилише 240 грн., апосередники-трейдери продавали його более ніжутричідорожче),збільшилоськредитуваннясільськогогосподарства.

>Щодо АПК, то Україні у 90-тіpp.наростала йогодезінтеграція (Якавиявилася уствореннібагатьмагосподарствамисвоїхпереробнихгосподарств,посиленнітехнологічноїдеградації аграрного сектору таіншихнегативнихявищ) [5].

>Таблиця 1

>Валовийзбіросновнихсільськогосподарських культур [6] (тис. ц)

>Зернові (упочатково-оприбуткованійвазі) >Цукровібуряки (>фабричні) >Насіннясоняшнику (упочатково-оприбуткованійвазі) >Картопля >Овочі (>відкритогоґрунту)
>Станом на 1серпня2005р. 193020,2 - - 6223,7 9171,7
>Станом на 1вересня2005р. 317099,5 662,4 737,1 97313,6 26912,8
>Станом на 3жовтня2005р. 340749,0 63170,3 37494,0 191038,3 52038,4
>Станом на 1 листопаду2005р. 383930,4 144458,4 48584,4 193388,1 67547,0
За 2005рік (>попереднідані)

379973,4*)

156167,3

47053,2*)

194744,6

72896,0**)

>Виробничийпотенціалпотужностейпереробнихпідприємствви-користовуєтьсянедостатньо.Водночаспогіршуєтьсяекологічнаситуація в Україні, щозумовленовисокимрівнемгосподарськогоосвоєння земельніресурсів, атакожнадмірнимвикористанням йзабрудненнямповерхневихпріснихводойм йлісовихресурсів.Попри ті, що у 90-хрокахзначнозменшилисьобсягивиробництвапромислової іаграрноїпродукції, практичноповністюприпинили діяльністьіндустріальнітваринницькікомплекси йзначнозменшилосязастосуваннямінеральнихдобрив таагрохімікатів,екологічний станнавколишнього природногосередовищазагаломмайже неполіпшився.Природно-ресурснийпотенціал аграрноговиробництвавтрачає своївідтворювальні іасиміляційніможливості, щозагрожуєресурсо-екологічнійбезпецісуспільства,отже йпродовольчійбезпеці.Зростанняприродо- йресурсомісткості,енергоємностісільськогосподарськоїпродукції йпродуктіввітчизняноговиробництва, щотриває інині, —це результатнераціонального таекологічнонезбалансованогоформування іорганізаціївикористанняресурснихпотенціалівнаціонального ірегіональних АПК,недосконалих йнеефективних формгосподарювання іуправління нимиперіодздійсненняринковихтрансформацій.Реструктуризаціяагропромисловоговиробництва,радикальневдосконалення його якматеріально-технічної йприродобіологічноїбазининівідбуваються безурахуванняекологічнихчинників,критеріїв,обмежень,стандартів, атакожвимогресурсо-екологічної безпекигосподарськоїдіяльності [7].

>Таблиця 2

>Індексваловоїпродукціїсільськогогосподарства [8]

Довідповідногоперіодупопереднього року, у %
>Січень2005р. 103,7
>Січень-лютий2005р. 103,5
>Січень-березень2005р. 103,9
>Січень-квітень2005р. 104,6
>Січень-травень2005р. 104,8
>Січень-червень2005р. 106,4
>Січень-липень2005р. 106,9
>Січень-серпень2005р. 102,2
>Січень-вересень2005р. 103,4
>Січень-жовтень2005р. 101,4
>Січень-листопад2005р. 101,4
>Січень-грудень2005р. (>попереднідані) 100,0

як можнадослідити ізнаведенихвищеданих,індексваловоїпродукції вдинаміці запопереднійрікмаєстабільненевеликеколивання ймайже незмінюється. Це говорити провідноснусталістьданихцін.

>Таблиця 3.

>Середніціниреалізаціїсільськогосподарськоїпродукції* [9] (гривень за 1 тонну)

>Зернові культури >Насіннясоняшнику >Цукровібуряки >Картопля >Овочівсього У т.ч.овочізакритогоґрунту Худорба таптиця (уживійвазі) Молоко тамолочніпродукти >Яйця, за тис. штук
>Сільськогосподарські підприємства
>Січень2005р. 433,9 1384,4 138,1 429,3 553,8 4962,4 6009,6 1133,2 305,0
>Січень-лютий2005р. 445,9 1417,4 138,8 466,3 1775,0 7377,0 6208,7 1166,7 264,5
>Січень-березень2005р. 449,3 1453,9 135,1 498,9 2301,4 5044,6 6398,4 1182,0 263,9
>Січень-квітень2005р. 458,0 1519,7 135,1 615,8 3425,9 5518,7 6480,0 1176,0 267,2
>Січень-травень2005р. 454,3 1497,8 135,1 590,7 3706,1 5178,4 6570,4 1148,2 261,5
>Січень-червень2005р. 445,6 1476,3 135,1 601,5 3510,1 4655,5 6666,1 1115,3 255,7
>Січень-липень2005р. 432,0 1473,8 135,1 598,9 3102,7 4183,5 6641,0 1091,8 256,0
>Січень-серпень2005р. 429,7 1461,4 172,8 656,6 2506,0 3805,1 6749,2 1085,9 253,4
>Січень-вересень2005р. 429,2 1140,0 168,3 676,6 1832,5 3569,4 6839,2 1089,4 251,1
>Січень-жовтень2005р. 426,6 1041,5 171,1 678,0 1615,2 3438,5 6896,1 1097,0 249,8
>Січень-листопад2005р. 423,0 1002,7 175,4 677,3 1543,7 3394,7 6894,6 1109,9 249,9
>Січень-грудень2005р. (>попереднідані) 419,9 981,7 177,2 684,0 1473,0 3392,2 6907,9 1120,1 251,9

· Без ПДВ,транспортних,експедиційних танакладнихвитрат, але й ізурахуваннямдотацій й доплат.

>Великізмінивідбулися втериторіальнійорганізаціїгалузі.Сформувалисьареалирозміщеннягалузейхарчовоїпромисловості.:Південно-Західний.економічний районєосновнимвиробникомцукру,Донецько-Придніпровський —олії, Південний —плодоовочевихконсервів й виноградного вина. У 1989часткарайонів зазагальнимобсягомвироби,продукціїхарчовоїпромисловостістановила (%).відповідно — 43,9, 36,3 й 19,8загальнореспубліканського.Відбуваєтьсявирівнюванняобсягіввироби,продукціїхарчування по тер.республіки в напрямку забезпечення місцевогопопиту населення й необходимих поставок уцентралізованіфонди, щозначноюміроюсприялоскороченнюдиспропорційміжрозміщеннямвироби, йгеографієюспоживанняпродукції [10].

Рис.2.Динамікаіндексівцін насільськогосподарськупродукцію таматеріально-технічніресурси [11]

>сільськийгосподарствосировиннийхарчовий


>Таблиця 4

>Індексицінреалізаціїсільськогосподарськоїпродукції [12] (у % довідповідногоперіодупопереднього року)

>Сільськогосподарськапродукція -всього У томучислі
>продукціярослинництва >продукціятваринництва

>Сільськогосподарські підприємства

>Січень2005р. 112,2 77,2 136,4
>Січень-лютий2005р. 106,4 74,6 134,3
>Січень-березень2005р. 101,0 68,2 137,6
>Січень-квітень2005р. 101,9 70,3 137,8
>Січень-травень2005р. 103,9 71,4 139,6
>Січень-червень2005р. 105,0 71,6 138,4
>Січень-липень2005р. 107,6 78,4 136,4
>Січень-серпень2005р. 112,8 90,9 137,2
>Січень-вересень 2005 р. 111,4 94,2 134,6
>Січень-жовтень 2005 р. 110,4 95,2 133,6
>Січень-листопад 2005 р. 109,3 95,4 131,7
>Січень-грудень 2005 р. (>попереднідані) 108,6 96,0 129,3

>Сьогодніпотенціалаграрноїспеціалізації Українизначноюміроюобмежується як чинникамигеоекономічного порядку (>жорсткаконкуренція наміжнародних ринкахагропродукції,кількісніобмеження наввезення із боці рядукраїн, йпередусімЄС), то йнеможливістюподовження практикиінтенсивногорозвиткуагровиробництва танадмірноїексплуатації земельніресурсів.Аджевідомо, що Україна —ценайбільшрозоранакраїнаЄвропи,причому вонапотерпає відпрогресуючоїдеградації земельніугідь,площа якістановитьбіля 20 млн га.

При цьому навиробництвоодиниці валового продукту АПК Українавитрачає в 2—3 рази понаденергоресурсів тасировини, ніжпровідніринкові країни. Апогану системутранспортування,незадовільний станшляхівсполучень,нерозвинутістьінфраструктуригалузейпереробкиаграрноїсировини в Українівтрачаєтьсязначначастиназібраноговрожаю (>найгірші «>досягнення» по окремихроках —біля 60%), щозменшуєекспортнийпотенціал тапризводить доімпортноїзалежності.

На проблемунакладаєвідбиток йсоціальнийчинник: усільськіймісцевостімешкаєблизько 40%громадян України, томуоптимізаціяміжнародноекономічного статусустосовносфери аграрногоспівробітництваєзасобомполіпшеннядобробуту населення [13].

>Сутністьаграрнихвідносинзавждивизначаєтьсяпануючоюформоювласності на грішну землю як основного йневідтворюваногозасобувиробництва.Причинихронічногозанепадуагропромисловоїсфериполягають уневідповідностівиробничихвідносин, котрі тутсклалися,вимогамрозвиткусучаснихпродуктивних сил. Томупосталанагальнанеобхідністьдокоріннихзмін увідносинахвласності, котрієосновоювиробничихвідносин.

У 1992 р.Верховна Рада України внеслазміни йдоповнення до Земельного кодексу України (ЗКУ),який було бухвалено вновійредакції. Реальновінпочнепрацювати із 2005 р.Новийземельний законвідмовився від державноївласності на грішну землю яквиключної, єдиноїформивласності.Земельним кодексом в Українівпровадженодержавну,приватну йколективнуформивласності на грішну землю, котрівизнанірівноправними. указ президента України від 3грудня 1999 р.мавособливезначення дляперетворень формвласності населі.

>Перехід доринковихвідносин,визнаннярізноманітності формвласності на грішну землю,становленнявільноїконкуренціївносятьзначнізміни уформигосподарювання в аграрномусекторівиробництва.Цізміни немаютьпримусового характеру, смердотіпередбачаютьвільнийвибір формгосподарювання із боці селян [14].

>Єтакожпозитивнізміни.Активнепроведення реформ в аграрномусекторі,докоріннаперебудова земельні тамайновихвідносинстворилиумови длярозвитку приватногобізнесу танарощуваннявиробництвапродукції. Нанедержавнійосновінинівиробляється практично всяаграрнапродукція.

Унайближчі роктаважливоприскоритирозвитокцукрової,спиртової,масложирової,плодоовочеконсервної,м'ясної,молочної таіншихпідгалузей — у тому,щобповністю забезпечитипотреби населеннявідповідно донауковообгрунтованих норм йстворитинеобхіднірезервипродовольства дляекспорту дозарубіжнихкраїн.

>Важливимчинникомрозвитку АПК сталозапровадженняринковихмеханізмівкредитуваннясільськогосподарськоговиробництва. Це дозволилощорічнозалучати понад 4 млрд. грн.кредитнихресурсів для села, що у 8разівперевищуєобсягибюджетноїпідтримки.Післяреформування у 2000-му р.відносинвласності населівиникла потребастворенняцивілізованого аграрногоринку. Для цого було б баченоукази Президента України, навиконання які було бстворено 34аграрнібіржі,близько 25 тис.торговихдомів,заготівельнихпунктів йкооперативів таобслуговуючихринкових структур,вжито заходьщодоспрямування нимитоваропотоківсільськогосподарськоїпродукції. Уостанні роктаістотнозрослиобсягибіржовоїторгівлісільськогосподарськоюпродукцією.

>Основоюрозвиткурослинництваєземельніресурси, щовикористовуються якокреміугіддя дляпевнихвиробничихцілей, анайважливішоюорганізаційноюознакою -сезонністьвиробництва. Українамаєзначнийземельний фонд, щоперебуває урозпорядженнісільськогосподарськихпідприємств йгосподарств.Площацих земельстановить 43,022 млн га, призагальній територї України 60,3 млн. га. Земельний фонд —це всяземельнаплощакожної держави, котраділиться на:

•землінесільськогосподарськогопризначення (дороги,міста,ліси);

•землісільськогосподарськогопризначення (>сільськогосподарськіугіддя).

>Своєючергоюсільськогосподарськіугіддяподіляють на:ріллю (32,544 млн. га),сіножаті (2,41 млн. га),пасовища (5,528 млн. га),багаторічнінасадження (0, 912 млн. га),перелоги (0, 404 млн. га).

Удержавізосередженівеликі (41,8 млн. га)масивисільськогосподарськихугідь, котрізнаходяться увіданнісільськогосподарськихпідприємств йгосподарств. Уцілому Українахарактеризується великоюрозораністю (>питома вагиріллістановить понад половинуїї територї),відноснонизькоюпитомоювагоюприроднихкормовихугідь,певноюпросторовоюрізницеюструктуриземлянихугідь.Найвищупитому вагимаютьорніугіддя встеповійчастині (68,8 %площі) [15].

3.Основнішляхипіднесеннясільськогогосподарства в Україні

>Виходячи зсучасногорівнярозвиткупродуктивних сил усуспільстві та перспективпрогресу науки можнастверджувати, щосільськегосподарство внайближчійперспективізалишитьсятієюгалуззю, котразадовольнятимеосновніпотреби населення продуктихарчування [16].

>Аналіздосягненьагропромисловоговиробництва врозвиненихкраїнахсвідчить, що ефективноговикористанняновітніхрозробок у сферіагротехніки,біотехнології таагроекології,всебічнараціоналізація аграрногоприродокористуваннязумовили тамістотнезниженняприродо- йфондомісткості,енергоємностіагропродовольчоїпродукції,різкепідвищенняїїконкурентоспроможності.Тобтозазначенінапрямидіяльностієпріоритетними урозвиткунаціонального АПК.

>Основна позначказмін усільськомугосподарстві України —створитиефективну системуаграрнихвідносин,збільшитивиробництвосільськогосподарськоїпродукції, остаточновирішитипродовольчу проблему в стране, забезпечитипромисловістьнеобхідноюсировиною,істотно підвищитидобробут населення [17].

Усільськомугосподарствіособливогозначеннянабуваютьметодинеціновоїконкуренції.

>Особливоефективним тутєполіпшенняякостіпродукції. Мовайде просуворедодержанняагротехнічноїтехнології,вирощуванняекологічночистоїпродукції, особливоціннихсортівпродукції,поліпшення рядуякіснихпоказників (>підвищенняжирності молока,цукристостібуряків тощо) [18].

У Україніє усіприродно-економічніпередумови дляуспішногорозвиткуцукровоїпромисловості та збільшеннявиробництвацукру, але йспершу для цогопотрібновпровадитивисоковрожайні сортіцукровихбуряків,поліпшитиагротехніку їхньоговирощування,скоротитинепродуктивнівитратисировини впроцесізбирання,транспортування тапереробки.

Нареконструкціюпотрібноспрямовувати не менше двохтретіхобсягукапіталовкладень у тому,щободержати вцукровій,масложировій,спиртовій йконсервнійпромисловостіприблизно 70 %загального прироступотужностей.

>Важливимнапрямомінтенсифікаціївиробництва вхарчовійпромисловостієпідвищеннякомплексностіпереробкисировини наосновірозвиткукомбінування йособливих його форм, котріпов'язані ізутилізацієювідходів йвикористанняпобічнихпродуктів.Перспективи йтемпирозвиткупідгалузейхарчовоїпромисловостімаютьвизначатися ізурахуваннямобсягівнарощуваннясировиннихресурсів,наявнихвиробничихпотужностейпідприємств,рівнярентабельностівиробництва,конкурентоспроможності таефективностіпродукції [19].

>Звичайно,збільшитивиробництвосільськогосподарськоїпродукції можна і задопомогоюрозширенняпосівноїплощі, але йможливостіцінезначні.Більш того,високийрівеньрозвиткусільськогогосподарствадаєзмогувключити всільськогосподарський оборотусіпридатні дляобробкиземлі, щозменшуєможливостіекстенсивногорозвитку. Отже, лише уразіпідвищенняекономічноїродючості,посиленняінтенсифікації можнадосягти приростусільськогосподарськоїпродукції.Тіснийзв'язоксільськогогосподарства ізвикористаннямземлівизначаєще однуособливістьвідтворення:інтенсифікаціясільськогогосподарстваздійснюється зазменшеннямасиживої роботи. Цезакономірний процес,викликанийпідвищеннямрівнямеханізаціїсільськогогосподарства, щодаєможливістьзменшитипотреби утрудових ресурсах.

>Однією ізнайважливішихособливостейвідтворення всільськомугосподарствіє ті, щотехнічнізасоби роботи дляцієїгалузістворюються впромисловості. Тому збільшеннявиробництвасільськогосподарськихпродуктівзавждипотребуєрозвитку тихийгалузейпромисловості, котрівиробляютьтехніку для села.Можливостіінтенсифікації аграрногогосподарствазначноюміроюзалежать відгалузей, котріпостачаютьйомутехніку й котріпереробляютьсільськогосподарськупродукцію.

Ос-кільки всільськомугосподарствірезультативиробництвако-ливаються зарокамизалежно відпогодних умів, для забезпеченняритмічностівідтвореннянабагатобільшогозначення, ніж віншихгалузях,маєствореннярезервів. У аграрномусекторіпотрібністраховіфондидостатніхрозмірів навипадокнепередбаченихприродних умів.Специфічнимєформуванняструктуриосновнихвиробничихфондів, у склад яківключають не лишезасоби роботи, а і землю, худорбу,багаторічнінасадження. Дооборотнихфондів належати годуй,насіння, молодняк навідгодівлі [20].

>Способивирішенняпродовольчоїпроблеми незовсімясні.Вочевидь, смердоті необмеженісфероювласнесільськогогосподарства йпов'язанізізмінамизагальнихмеханізмівфункціонуваннясуспільства та йоговзаємодії ізприродою.Єпідставивважати, щоіндустріалізаціясільськогогосподарства, йогозближення ізпромисловимвиробництвомє одним з такихспособів.Рівночасно впередовихкраїнахпомітніознаки переходу відіндустріалізованогосільськогогосподарства добіологічногорослинництва,здійснюваного беззастосуванняхімічнихзасобів,навіть безмінеральнихдобрив, Урядікраїн, щорозвиваються,провадятьсяексперименти ізвідновленнятрадиційнихметодівведеннясільськогогосподарства, щовідповідаютьмісцевимекологічним йсоціокультурнимособливостям тавраховуютьдосягнення Сучасноїагрокультури.

>Важливимнапрямкомвирішенняпроблеми голодуєперехід від «>зеленої»революції дореволюціїгенетичної.Запровадженнядосягненьбіотехнології станіістотнимвнеском увирішенняпродовольчоїпроблеми[21].

>Розглядаючиперспективиміжнародноїекономічноїдіяльності для України, атакожмоделюючидовгостроковуекспортнуспеціалізацію як країни вцілому, то йіндивідуальнихсуб'єктіввиробничо-збутовоїдіяльності, не можна невраховуватисуперечливіособливостірозвиткунаціональногопродовольчого сектору.Цясуперечливістьпередусімполягає до того, щозначнийвиробничий,експортнийпотенціал,якийє внаявності, нереалізується вдостатніймірі. Апотенціалцейєзначним. Дляпідтвердження цогодоситьсказати, що АПК Українизабезпечував 30 %харчовоїпродукціїусьогоколишнього СоюзуРСР, а, по окремихключових позиції —переважнучастинутоварів.

Длярозумінняособливостей такогоспівробітництва для Україниважливовраховувати, що вонає не лишевиробником а і великимспоживачемагропромисловоїпродукції.Причому черезрозбалансованістьвиробництва вгалузі наша державаінколизакуповуєпродукцію, якоїпотенційно могла бвиробляти.Такаситуаціявиникаєнавітьстосовнозерновоїпродукції, як,наприклад, уквітні 2000 р., колипостало запитання (>причому невперше) прозакупівлюхлібного збіжжя уКазахстані та українСхідноїЄвропи.

Ісаме у зв'язку ізцим —місткістювнутрішньогоринку в нашійдержаві, то й вбагатьохіншихкраїнах —слідвідзначититакуособливістькореляціїфункційнаціональноговиробництва таекспортно-імпортноїдіяльності:навітьзначніобсяги їхніагропромисловоговиробництва необов'язковоозначаютьміжнароднуспеціалізацію навиготовленніхарчовоїпродукції тасільськогосподарськоїсировини.Наприклад, Китай ізнаселенням понад 1,2 млрд.,якийєосновнимвиробникомпшениці,водночасє йнайбільшимїїімпортером.

>Слабкістькупівельноїспроможності населення України Веде й докризивнутрішньогозбутупродукціївітчизнянихаграрнихвиробників, а й у своючергу,погіршуєперспективи їхньогоміжнародноїконкурентоспроможності вмайбутньому черезнеможливістьакумулюваннякоштів длямодернізаціїзастарілоїтехніки,закупівлідобрив,проведеннямеліоративнихробіт. Так,близько 2/3українського населення надзмозі забезпечити своїпотреби в необходимих продуктаххарчування.

>Аграрнаспеціалізаціяпевної країни всистеміміжнародногоподілу роботи у нассобі не виннасприйматися яксвідчення того, що такакраїнамаєнесприятливіпозиції всистеміміжнародногоподілу роботи тає «>аграрним придатком»інших держав.Більшезначення тутмаєінше, асаме —ефективністьвиробництва. То в США, де в аграрномусекторізайнятоблизько 3,5 %економічно активного населення,виробляєтьсяблизькочвертіаграрноїпродукціїзахідного світу. Велику рольекономікахкраїнЄвросоюзувідіграютьаграрнівидивиробництва (якрослинницького, то йтваринницького).Причомусамеаграрні з статтеюспільного бюджетуЄСтрадиційноєнайбільш «>важкими», й із приводу нихінколиточатьсянайбільшактивнідискусії.Крім США такраїнЄвросоюзу,провіднимиекспортерамисільськогосподарськоїпродукціїє Канада, Аргентина,Австралія, НоваЗеландія.

Отже, рядпровіднихіндустріальнорозвинутихкраїнтрадиційнозберігають за собою й рольлідерів аграрноговиробництва, котріконтролюютьосновні ринкицієїгалузі. як правило, вкраїнахмаємісцеретельнопроробленезаконодавствощодо тарифного та нетарифногорегулюванняторгівліаграрноюпродукцією, аголовне — у якихналагоджено ефективного тависококонкурентнеїївиробництво, якубазується напорівняльнихкліматичних,економічнихперевагахщодо окремихвидівміжнародноїспеціалізації.

>Досвідкраїн —лідерів аграрноговиробництвасвідчить прозначнийпрогрес, що його було бдосягнуто всільськомугосподарствіпланетипротягом XX ст.Йогохарактеризуєзростанняпродуктивних сил угалузі,передусімзавдякипоширенню машин, атакожвиведеннюгібридногонасіння тапорідсвійськихтварин.Позитивнимнаслідком цогопоступу сталозростаннясукупногопотенціалусвітового аграрноговиробництва.Причомунавіть беззапровадженняпринципових таневикористовуваних тепертехнологійвиробництвамайбутнього, згідно іздеякимиекспертнимирозрахунками, можна забезпечитипродовольством понад 10 млрд. людей.

Алі, на шкода, набагатьох людейпланети такараціональналогіка непоширюється, що Веде довисновку пронедостатність для практичногоаналізузнання лишеузагальнюючихагрегатнихпоказників.Аджеродючіґрунти,атрибутивисокої культуриземлекористування тавирощуванняхудобипоширені в світі далеко ще нерівномірно.Від 1 до $1,5 млрд. людей,кожначетвертадитина у світістраждають віднедоїдання.Півмільярда ззагального населенняпланетиголодує,причому половину ізцієїкількості людейголодуванняпризводить дохвороб чи смерти.Особливоневтішнимиєпоказники поАфриці, девзагалі вжахливомуекономічномустаніживуть 300 млн. людей,тобто 45% населення.

Вочевидь, що голодстаєоднією ізглобальних проблемлюдства.Відтаккожна ізкраїн, щоволодіютьродючимиґрунтами,несе відповідальність за їхньогозбереження та ефективноговикористання. Зпоглядусучаснихринковихцінностейможездаватисянеправдоподібною думка про ті, щозначення цого видуприроднихресурсів умайбутньомузростатиме.Втім,реальних альтернативтрадиційним методамвирощуваннякультурноїбіомасипоки що немає. А ізурахуваннямпостійногозростання населенняпланети,руйнаціїґрунтів,розширенняпустель,можливихкатаклізмів, щоможутьспричинитививеденнявеликоїкількості земельз-під активного аграрногокористування,суспільнацінністьпридатних дляобробкитериторійзростатиме.

>Актуальнимзавданнямєпоширення на країни, щорозвиваються,прогресивнихтехнологій аграрноговиробництва.Важливимзавданнямє й забезпечення доступукраїнтретього світу досучасних машин таобладнання.Адже багато із нихкористуються такимизастарілими танеефективними методами, як,наприклад,кочоветваринництво тапереліг,причомуінколи ізвирубкою тавипалюваннямлісовихмасивів.

>Останнєявище вБразилії (де утакийспосібзнищуютьсяважливі длявідтвореннякиснютропічніліси)набулосправдізагрозливихмасштабів длялюдства,екосистемипланети.Причому черезнизькуродючість земель, котрівводяться таким чином усільськогосподарськийобіг,вирубкалісів неприпиняється, авикористані ізметоюотриманнядвох—чотирьохурожаївґрунтидеградують.Відтаквповніможливимєставлення запитання прозастосуванняінтернаціональнихзасобіврозв'язанняпроблемизубожіннябразильських селян тазалученняіноземнихінвестицій ізметоюпереключенняїхньоїдіяльності наіншийнапрямок аграрноговиробництва,зокремавиробництва, щоорієнтується наекспорт.

>Експортнаорієнтація аграрногогосподарстваєважливим чинником йогорозвитку,який,діючипротягомстоліть,зумовивнаціональнуспеціалізацію окремихкраїн,зокрема і України.

Зметоюдинамізаціїрозвиткусільськогогосподарства в страневажливимєширокевпровадженнязарубіжногодосвідуорганізації аграрноговиробництва,сприяннязбутупродукціїгалузі тазахисту відіноземної,інколинедобросовісної,конкуренції. Разом із тімстворення,скажімо,фермерськихгосподарств неєсамоціллю державноговпливу насільськегосподарство.Йогоприйнятніорганізаційніформи намікрорівнімаютьвраховуватитрадиціїгосподарського укладу, щовікамиформувався вукраїнськомуселі.

>Функція держави ізпідтримкиміжнародноїекономічноїдіяльностіаграрнихвиробниківполягає вдопомозібагатьомгосподарствамподолатизбитковість черезпроведеннягнучкоїподаткової,страхувальної,цінової,кредитної політики,зокрема задопомогоюкредитуванняекспорту. Предметомособливоїувагимає бутиввезення до країнидемпінгової танизькоякісноїаграрноїпродукції,товарів, котрі немаютьвідповіднихсертифікатівякості чи невідповідають тім, щоє внаявності.Слідпроводити болеегнучкуподатковуполітику таполітикуквотування,диференціюючиімпортованітовари яктакі, щоєконкурентнимивітчизняним навнутрішньомуринку, татакі, що немаютьвідповідниханалогів. Уорганізаційномупланіслідсприятирозвитку такихпідприємницьких структур, котрівиявляють своюжиттєздатність вумовахринку,ефективних таекономічнодоцільнихпосередницькихорганізацій,передусімаграрнихбіржовихустанов,торговихдомів.

Цедопоможеподолатиситуацію, заякої набагатьох сегментахвітчизняногоринкудомінуютьімпортнітовари, аслабкістьринковихпозицій українськихагропромисловихвиробників недаєзмогиїмакумулюватикошти напроведеннямодернізаціївиробництва,здійснитипереробленняпродукціїрослинництва,тваринництва тощо та довестиїї докінцевогоспоживача. разом із тім,нездатністьдіяти вумовахринкубагатьохаграрнихвиробників неслідвважатипідставою дляподальшогоопікуваннянеефективнимивиробництвами, аскоріше — якпривід для політикиреструктуризаціївласності населі.

>Ключовимискладовимиекспортногорозвиткуагропромисловоїгалузі Українимають статіпідвищенняякостіпродукції дорівнясвітовихстандартів,подоланняобмежень наекспорт українськоїсільськогосподарськоїпродукції вінші країни, до тогочислі у країни СНР таЄС,залучення до аграрного секторуіноземнихінвестицій,зокрема черезстворенняспільнихпідприємств [22].

УкраїнахЦентральної таСхідноїЄвропи упроцесіаграрних реформзасновуютьсяакціонерні товариства,ваучерніакціонерні товариства,державніакціонерні товариства,створюютьсяіндивідуальніфермерськігосподарства (>засновані на роботи господаря йчленів його сім'ї, але внайманій роботи),кооперативи тощо.

>Переважає такимперетвореньколективна формавласності. То вСхіднійНімеччиніновоствореніселянськігосподарства (>середняплоща якісягає 140 га) разом зособистимипідсобнимигосподарствамивикористовуваливсередині 90-х років менше 20%сільськогосподарськихугідь,новікооперативи (>середнійрозмір — до 150 га) — менше 25%угідь. УЧехіїсільськігосподарствамають усвоємурозпорядженні менше 20%угідь,новісільськогосподарськікооперативи — до 50%,господарські товариства — до 17%.ВиняткомєПольща (тут - населянськігосподарстваприпадає до 75%угідь),Албанія таРумунія.

>Зісказаного тадосвідубільшостірозвиненихкраїн світу, атакожаграрнихперетворень українахЦентральної таСхідноїЄвропи (але й негативногодосвідуПольщі,якийзапозичилинаші ">реформатори")випливаєвисновок пропріоритетністьколективного типувласності всільськомугосподарстві,якийводночасмає оптимальнопоєднуватись зприватним.Лише так можна привестиаграрневиробництво увідповідність довимог законівадекватності двохсторінсуспільного способувиробництва,єдності роботи тавласності.

>З'ясуваннясутності таефективностіосновних умівгосподарювання убагатьохкраїнах світу, в т. год. в Україні,дозволяє перейти доаналізуземельноїренти,ціниземлі таінших проблем [23].

Усучаснійсвітовійекономіцісформувалисягрупигалузей, котрітехнологічно,економічно,організаційнотяжіють досільськогогосподарства.Процес їхнізближенняотримавназвуагропромисловоїінтеграції. Урезультатіагропромисловоїінтеграціїформуєтьсягосподарська структура —агропромисловий комплекс (АПК).Організаційноюформою АПКєагробізнес,тобтовеликібагатопрофільніагропромислові підприємства, котріохоплюютьповний комплексдіяльності ізвирощування,переробки іподекудиреалізаціїсільськогосподарськоїпродукції [24].

Великимкрокомуперед увирішенні проблемсільськогогосподарстваможе статіагропромисловаінтеграція.

>Агропромисловаінтеграція —це формагосподарювання, вякійвідбувається процесзближення іоб'єднаннягалузейсільськогогосподарства йпромисловості ізметоюпланомірногозростаннявиробництва й забезпеченняефективноїкооперації роботипрацівниківміста й села.Нинісклалисьрізніформиагропромисловоїінтеграції. У великихрегіонахформуютьсярегіональні АПК, щозабезпечуютьреалізаціюміжгалузевихзв'язків,збалансованістьдіяльностісільськогогосподарства йсуміжнихгалузей націй територї. Нарівнірайонів йпідприємствутворюютьсярізніагропромисловіформування:агрофірми,агропромисловікомбінати іоб'єднання,науково-виробничі тавиробничісистеми.Переваги такі формиінтеграціїземлеробства ізпромисловістю тауправлінняагропромисловимвиробництвомтакі:

•забезпечується Єдиний процесвиробництва,закупівлі,зберігання,переробкисільськогосподарськоїпродукції тареалізаціїготовихпродуктів;

•створюютьсяумови длягармонійногопоєднанняінтересівусіхучасниківагропромислового комплексу, їхньоговідносин йналежноївідповідальності заспільну роботу;

•складаютьсясприятливішіумови для широкоговпровадженняувиробництводосягненьнауково-технічногопрогресу;

•виникаєможливістьорганізаціївиробництва за принципамиефективноїекономії всіхресурсів;

•досягаєтьсяскороченняуправлінськогоапарату,вінстаємобільнішим,дешевшим таефективнішим;

•забезпечується оптимальна формапоєднаннятериторіальногоігалузевогопринципівуправління [25].

>Безумовно, напідвищенняефективностісільськогогосподарства позитивновпливатимутьперебудовааграрнихвідносин населі,перехід дорізноманітності формвласності на грішну землю таіншізасоби. Уразістворення всіх необходимих умів дляпріоритетногорозвитку аграрного сектору Україна уженайближчимирокамизможерозв'язатипродовольчу проблему

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація