Реферати українською » Экономика » Грошово-кредитний механізм впливу на економіку і антимонопольна політика


Реферат Грошово-кредитний механізм впливу на економіку і антимонопольна політика

1.Денежно-кредитний механізм на економіку

1.1 Сутність, суб'єкти і цілі грошово-кредитної політики

Грошово-кредитна політика – це сукупність заходів у області грошового обігу євро і кредитних відносин щоб надати економічних процесів потрібного державі напрями; це одне з форм непрямого впливу держави щодо економіку. Вона спрямована або чи кредиту та грошової емісії (кредитна експансія), або з їхньої стримування та обмеження (кредитнарестрикция). У разі падіння і підвищення безробіття ЦБ намагається оживити кон'юнктуру шляхом розширення кредиту та зниження норми відсотка. Навпаки, економічне піднесення, часто супроводжується біржовий лихоманкою, спекуляцією, зростання цін, наростанням диспропорцій економіки. За цих умов ЦБ прагне запобігти перегрів кон'юнктури з допомогою обмеження кредиту, підвищення відсотка, стримування емісії платіжних рахунку також т.д. Мета – регулювання активності у країни й боротьби з інфляцією.

Основний зміст грошово-кредитної політики наступного: для стабілізації сукупного обсягу виробництва, зайнятості й досяг рівня цін грошово-кредитна політика викликає збільшення грошового пропозиції під час спаду для заохочення витрат, тоді як у час інфляції, навпаки, обмежує пропонування грошей обмеження витрат.

Кінцевою метою грошово-кредитної політики є економічного зростання, повна зайнятість, стабільність цін, і національної валюти, в ідеалі це допомогу економіці досягненні рівня виробництва, характеризується повної зайнятістю і відсутність інфляції.


1.2 Основні інструменти грошово-кредитної політики

Центральний банк, регулюючи грошові потоки комерційних банків, проводить грошово-кредитної політики з допомогою певних методів і прийомів, які представляють інструменти грошово-кредитної політики.

У країнах із розвиненою ринковою економікою основними інструментами грошово-кредитної політики є пріоритетними:

- облікова політика – проводиться центральним банком з допомогою оперування офіційної облікової ставкою при видачі кредиту:

а) дисконтна політика – видача кредитів за умови переобліку векселів;

б) ломбардна політика – видача кредитів під заставу, цінних паперів;

- операції у ринку – купівля – продаж центральним банком державних цінних паперів;

- політика мінімальних резервів – проводиться центральним банком з допомогою оперування величиною норми мінімальних резервів, які мають тримати з його рахунках комерційних банків;

- добровільні угоди – полягають між Центральним банком з одного сторони, і комерційними банками та інші зацікавленими організаціями, із з іншого боку прийняття він взаємних грошово-кредитних зобов'язань.

>Дисконтная політика – це політика підвищення або зниження дисконтних ставок, проведена центральним банком з метою на попит позичкових капіталів, стан платіжного балансу і за валютного курсу.


1.3 Політика “дорогих” і “дешевих” грошей

З допомогою вище зазначених інструментів проводиться політика “дорогих” і “дешевих” грошей.

Припустимо, економіка зіткнулася з безробіттям і з зниженням цін. Отже, слід збільшити пропонування грошей. Досягнення цього застосовують політику “дешевих” грошей.

Завдання політики “дешевих” грошей входить здешевлення кредиту та полегшення щодо нього, про те, щоб сукупний попит зайнятість

Ситуація, коли економіка стикається з зайвими видатками, що породжує інфляційні процеси, Центральний банк повинен намагатися понизити загальні витрати шляхом підвищення або скорочення пропозиції грошей. Проводиться політика «дорогих» грошей.

Політика “дорогих” і “дешевих” грошей здійснюється з допомогою наступних інструментів (Таблиця 3.1)

Таблиця 3.1 – Інструменти політики “дорогих” і “дешевих” грошей

№п/п Політика “дорогих” грошей Політика “дешевих” грошей
1

1. Продаж державних цінних паперів на ринку

2. Збільшення резервної норми

1. Скуповування державних цінних паперів на ринку

2. Зниження резервної норми


2. Політика економічного зростання

2.1 Збалансованість економіки та економічного зростання

Економічне зростання – це абсолютне чи відносне збільшення найважливіших макроекономічних показників (валового внутрішнього продукту, національного доходу) за певний період. Їх об'єми та структура забезпечують відтворення основних чинників саморозвитку. Такі нарощування і відновлення виробничого апарату, його ефективне використання. І на цій основі, і відбувається підвищення вирішальних соціальнихиндикативов - зростання реальних доходів, особистого споживання, поліпшення якості життя та інших.

>Непреривность і динамічність економічного зростання є жодну з фундаментальних стратегічних цілей соціально-економічної політики сучасних держав. Зазвичай виділяють дві основні типу економічного розвитку:

- екстенсивний тип – передбачає розширення масштабів виробництва на колишньої технічної основі з допомогою зростання кількості працівників, збільшення капіталовкладень, зростання обсягу споживаного сировини й т.п.

- інтенсивний тип – передбачає застосування ефективніших коштів виробництва та технологій. Економічне зростання досягається з допомогою: НТП, підвищення кваліфікації працівників, запровадження режиму економії, вдосконалення організації праці та виробництва, підвищення якості продукції.

Дедалі більше поширення отримує іще одна тип економічного розвитку – інноваційний. Він відрізняється з інших цілеспрямованим виробництвом нової влади і постійно оновлюваної продукції, зокрема чинників - інновації як нової техніки, матеріалів. Йому властиво використання нововведень у технологічному базі, у створенні і мотивації праці. Такі риси забезпечують ефективний економічного зростання.

Оптимальні темпи економічного зростання задаються балансом потреб і можливостей суспільства на в довгостроковій перспективі. Ефективний економічного зростання передбачає покладання науку і технологічні інновації, дбайливе використання природних ресурсів з урахуванням як справжніх, а й майбутніх потреб, узгодження інтересів суб'єктів господарювання всіх рівнів масштабу країни, збалансованість в галузевому і регіональному розрізі, множення можливостей соціального розвитку.

Значення економічного зростання у тому, що зросла економіка має більшої здатністю задовольняти нові потреби і вирішувати соціально-економічні проблеми всередині країни та міжнародною рівні.

При ефективному економічному зростанні створюється сприятливе середовище до працівників виробничу краще й невиробничій сфери, і їхнім родинам. Забезпечується також підвищення зарплати, поліпшення умов праці, побуту відпочинку. Такий економічного зростання безпосередньо надає найпозитивніше впливом геть підвищення реальних доходів населення і повніше задоволення потреб населення. Чим більший обсяг, що стоїть темпи зростання виробництва, тим нижче собівартість і ринкові ціни, краще задовольняється попит, то вище, зрештою, добробут народу і якість життя.

2.2 Чинники і екологічні показники економічного зростання

Уся економічна історія та практика свідчить у тому, що чинники економічного зростання невичерпні і з надзвичайно різноманітні, наприклад, окремі:

- кількість і якість природних ресурсів;

- кількість і якість трудових ресурсів;

- обсяг основний капітал;

- застосовувані технології;

- достатній рівень сукупних витрат;

- ефективне розподіл економічних ресурсів.

Мобілізація чинників економічного зростання має здійснюватися збалансовано з урахуванням глибокого наукового аналізу. Лише за такої підході можна досягти вищі кінцеві результати, тобто. забезпечений справжній економічного зростання, вищий рівень якості життя і добробут народу, досягнуто збалансованість, динамічність, стійкість, інноваційність, безпека продукції та незалежність економіки нашої країни.

Для оцінки динаміки економічного розвитку різних країн використовуються показники, відбивають виробництво і споживання сукупного продукту (доходу), створеного господарюючими суб'єктами, які мають необхідне ставлення до цієї країні.

Найпоширенішими у світі цих цілей показниками є:

- обсяг ВВП за певного періоду;

- темпи зростання ВВП;

- ВВП і Львівський національний дохід (НП) на свою душу населення;

- темпи зростання ВВП і НВ душу населення;

- темпи зростання обсягу промислового виробництва, у цілому і з окремим (провідним) галузям і одну особу;

- показники рівня та якості життя;

- показники ефективності: витрати результати, продуктивності праці, фондовіддача та інших. (трудомісткість, капіталомісткість ВВП та інших.).

Економічне зростання характеризується позитивної динамікою наведених економічних показників. У світовій практиці стосовно тенденціям того сприятливими темпами економічного зростання вважаються величини 4% на рік.

2.3 Державне вплив на економічного зростання

Найбільшу за значимістю для якісного й ефективного економічного зростання, зі свого розмаїттям і багатству варіантів застосування групу займають звані функціональні (ключові) чинники. Саме є інструментами послідовного здійснення інноваційного курсу, всебічного зростання економіки з урахуванням використання інтелектуального потенціалу. Це чинники впровадження новітніх науково-технологічних досягнень, прогресивних форм і методів організації праці, виробництва й управління, здійснення інформатизації, диверсифікації. У кінцевому підсумку, із нею пов'язано поліпшення всіх показників соціального економічного прогресу. Дані чинники практично невичерпні, оскільки нескінченний суспільний лад і науковий прогрес.

Тому державне вплив на економічного зростання здійснюється за наступних напрямах:

- розвиток наукових і стимулювання науково-технічного прогресу;

- збільшення витрат освіту, підготовку та перепідготовку кадрів чи державній масштабі;

- ефективна податкова політика.

Однією з «вад» ринку є циклічність розвитку. Економічний цикл – це форма руху ринкової економіки. Протягом часу циклу піднесення економіки змінюється кризою, депресією, пожвавленням економіки та закінчується цикл знову підйомом (Малюнок 4.1). Криза характеризується зниженням економічної активності, що веде до високої інфляції і безробіттю.

Для зменшення амплітуди коливання економічного зростання під час економічного циклу розробляється державнаантициклическая політика з допомогою інструментів грошово-кредитної політики (Тема 3). У цьому оптимальні темпи економічного зростання мають бути, у межах 4%. Що стосується виведення економіки нашої країни на економічний просвіток форсований економічного зростання може бути вищим 4%.

Малюнок 4.1 - Циклічність економічного зростання


3.Антимонопольная політику держави

3.1 Роль держави у підтримці конкуренції

>Антимонопольная політику держави - система законодавчих актів і адміністративних заходів, має на меті реформування конкурентної ринкового середовища і ефективної ринкової економіки.

Монополія – виняткова право виробництва, промислу, торгівлі, і інших напрямів діяльності, те що одній особі, певній групі осіб, або державі.

Види монополій
Залежно від рівня охоплення економіки: Залежно від характеру і причин виникнення:
чиста природна
абсолютна легальна
>монопсония штучна

Малюнок 5.1 – Класифікація монополій

>Монополисти, зазвичай, мають ринкової владою.

Ринкова влада – загалом залежить від здібності продавців чи покупців впливати на ціну товару.

>Монопсония – тип ринкової структури, коли він існує монополія єдиного покупця певного товару.

Монополія природна – один виробник випускає продукцію, що відрізняється нижчими витратами, ніж продукція й інших виробників. (Транснафта, Газпром та інших.)

Монополія легальна – право бути єдиним постачальником будь-яких товарів та послуг.

Чиста монополія – одну фірму здійснює абсолютну монопольну влада над ринком, тобто. здатність впливати на ціну товару і диктувати умови над ринком, що забезпечується зосередженням виробництва та реалізацією значній своїй частині цього виду продукції.

>Абсолютна монополія - державне виробництво і реалізація.

Штучна монополія –денежно-емиссионная діяльність й ін.

3.2 Напрями і силові методи антимонопольного регулювання

Основні заходи, створені задля обмеження монополії:

- заборона угод, об'єднань, поглинань тощо. сприяють монополізації ринків;

- заборона таємний змова;

- заборона цінової дискримінації;

- заборона примусових угод;

- заборона переплетенихдиректоратов;

- заборона скуповування акцій;

- заборона скуповування активів;

- заборона вчинків і безкомпромісність дій торгувати, які вводять на манівці покупця (споживача);

- заборона заняття підприємництвом для державних службовців;

П.Самуельсон: “Розумна конкуренція означає, що з допомогою державні й приватні підприємств ми можемо сподіватися підвищити рівень, з якою ціни відбиває які у основі індивідуальні бажання й потреби, і навіть справжні витрати виробництва товарів”.

гроші кредитна економіка антимонопольний


3.3 Розвиток малого середнього бізнесу, як інструмент антимонопольної політики

>Антиподом монополізму є малий бізнес. Мале підприємництво оперативно реагує зміну кон'юнктури ринку, надає ринкової економіки гнучкість. Ця риса набуває особливої значимості у сучасних умовах з швидкої індивідуалізації і диференціації споживчого попиту, прискорення НТП, зростання асортименту товарів та послуг.

Суттєвий внесок вносить малий бізнес у формування конкурентного середовища й повинен підтримуватися державою боротьби з монополіями.

Економічна роль бізнесу:

- створення нових робочих місць;

- впровадження нові й послуг;

- задоволення потреб великих підприємств;

- забезпечення населення спеціалізованими товарами і послугами;

- розвитком конкурентної сфери;

основні напрями державної малого підприємництва:

- формування законодавчої бази і інфраструктури сприяння розвитку малого підприємництва;

- створення пільгових використання суб'єктами малого підприємництва державних фінансових, матеріально-технічних, інформаційних ресурсів, а як і науково-технічних розробок;

- спрощення порядку реєстрації, ліцензування діяльності, сертифікації продукції, надання статистичної і бухгалтерської звітності;

- підтримка зовнішньої економічної діяльності суб'єктів малого підприємництва;

- організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів для малого підприємництва;

- запровадження спрощеної системи оподаткування;

- створення умов використання малим підприємництвом бездіяльних і недовантажених основних фондів;

- концентрація ресурсів держпідтримки формування у малих бізнесі високотехнологічноготоваропроизводящего і інноваційного секторів економіки;

- створення умов розвитку кооперації малого підприємництва з великим виробництвом;

- створення нормативної бази, які забезпечують державну підтримку інвестиційних проектів суб'єктів малого підприємництва, а як і залучення цих цілей закордонних кредитів.

Політика підтримки малого підприємництва концентрує ресурси на допомогу важливим сферам діяльності бізнесу. Держпідтримка виявляється тим, хто не готовий розпочати свою справу у сфері науково-технічних розробок та їх у виробництво. Вона передбачає створення пільгового податкового і кредитного режиму для малих наукомістких компаній венчурного капіталу, можливих науково-дослідних партнерів.

 Програма підтримки малого підприємництва сфері зовнішньоекономічної діяльності спрямована:

- подоланняресурсоориентированного експорту, підвищення на ньому частки кінцевої інаукоемкой продукції, а як і виробів малих промислів і рівнем послуг.

-на загальне розширення ринку споживчих товарів та послуг, а як і зберегти в соціально необхідних рамках імпорту із таких товарним ознаками, як ліки й сировину для, дитяча взуття, одяг тощо.


Схожі реферати:

Навігація