Реферати українською » Экономика » Показники використання робочого часу


Реферат Показники використання робочого часу

Страница 1 из 4 | Следующая страница
Зміст

Запровадження

1. Показники використання робочого дня

2. Розрахунковий розділ

2.1 Завдання 1

2.2 Завдання 2

Укладання

Список використаних джерел


Запровадження

Трудової потенціал підприємства є основним джерелом і вихідним принципом розвитку організації. У зв'язку з цим управління трудовими ресурсами є універсальною завданням і основний функцією керівника, який управляє тими співробітниками, яким він делегував повноваження, завдання, компетентність.

Від рівня ефективність використання трудових ресурсів підприємства залежать темпи розвитку промислового виробництва, збільшення заробітної плати доходів, розміри зниження собівартості продукції.

Одне з найважливіших елементів управління трудовими ресурсами є якість використання робочого дня персоналом підприємства.

Актуальність дослідження показників використання робочого дня на сучасному розвитку національної економіки обумовлена що відбуваються перетвореннями суспільного устрою, реорганізацією форм власності, заміною адміністративних методів управління економічними, перекладом економіки на ринкові відносини. Всі ці обставини надають якісно нового змісту процесу формування трудових ресурсів, отже, і якістю використання робочого дня.

Основне завдання аналізу використання робочого дня є перебування слабких місць у виробництві, що з використанням робочої сили в, яке метою - вироблення таких рекомендацій, які дозволять підприємству зниження обсягу й якості випущеної їм продукції. Правильна оцінка господарську діяльність дозволяє визначити найбільш дієве, відповідне витраченому праці, матеріальне заохочення, виявити наявні резерви, які врахували плановим завданням, визначити рівень виконання завдань і основі визначати нові завдання, орієнтувати трудові колективи бути прийнятим більш напружених планів.

Метою роботи є підставою дослідження показників використання робочого дня, і навіть дослідження залежності між кількістю інвентарних одиниць встановленого обладнання і фонд оплати роботи з допомогоюкорреляционно-регрессионного методу; дослідження даних про економічну підприємств нафтогазової промисловості регіону.

 

1. Показники використання робочого дня

Робоча час є частка календарного часу, затрачуваного виробництва продукції або виконання певного виду робіт. Для характеристики її використання застосовують спеціальні показники. Вихідним служить показник календарного фонду часу – число календарних днів місяці, кварталу, року, що припадають однієї робітника чи на колектив робочих. Наприклад, календарний річний фонд часу робочого дорівнює 365 (366) дням, а колективу з 1000 робочих – 365000 (366000)чел.-дней. Структура календарного фонду часу, як вихідного показника визначення фонду робочого дня представлена малюнку 1.1 [12,c.252].

Малюнок 1.1 - Структура календарного фонду робочого дня.


Показник календарного фонду часу відбиває робоче і позаробочий час, тобто. число людино-днів явок і неявок працювати.

>Человеко-дни явок працювати – це відпрацьованічеловеко-дни ічеловеко-дницелодневних простоїв. До фактично відпрацьованих людино-днів включаютьсячеловеко-дни робочих, фактично робітників підприємства, включаючи працювали неповний робочого дня чи неповний тиждень,человеко-дни робочих, які працювали занарядам свого підприємства іншою підприємстві, тощо. До людино-днівцелодневних простоїв включаються відповідночеловеко-дни простоїв робочих, які все робітниче день не працювали через простою (наприклад, через брак енергії чи сировини) і не використані інших роботах в основний діяльності підприємства. Доцелодневним простоїв слід зарахувати такожчеловеко-дниневиходов працювати, дозволених адміністрацією у зв'язку з простоєм для підприємства.

>Человеко-дни неявок працювати – це дні невиходу на поважним і неповажним причин.Человеко-дни неявок на поважним причин включають дні щорічних відпусток, святкові і вихідні, неявки через хворобу й у з виконанням громадських, загальнодержавних обов'язків, і навіть інші неявки, дозволені законом (для народних депутатів, народних засідателів, коли ці працівники враховуються в середньоспискової чисельності співробітників),человеко-дни неявок працювати у зв'язку з відходом хворих, оформлених довідками медичних закладів, тощо.

>Человеко-дни неявок на неповажним причин – це дніневиходов з адміністрації і прогули.

До людино-днів неявок з адміністрації включаються неявки на поважним особистим причин: дні короткочасного відпустки без збереження зарплати, надані працівникам ніби беручи шлюб, народженні дитини і на інших сімейним обставинам. До людино-днів прогулів включаютьсячеловеко-дни працівників, які з'явилися працювати без поважної причини або відсутніх на роботі без поважної причини понад три години (безупинно чи сумарно) протягом робочого дня. Основними одиницями відпрацьованого і відпрацьованого робітниками часу служатьчеловеко-дни і людино-години.Отработаннимчеловеко-днем вважається день, коли робочий з'явився в роботи й розпочав ній, незалежно від неї тривалості (тоді як вона не відзначений прогул); відпрацьованим вважається також день, який у службової відрядженні за завданням підприємства.Отработаннимчеловеко-часом вважається годину фактичної роботи. За даними обліку робочого дня вчеловеко-днях визначають фонди робочого дня [12,c.258]. Розглянемо методику розрахунку фондів робочого дня вчеловеко-днях з прикладу відомостей за умовним промисловому підприємству, відображених у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 – Вихідні дані

Найменування показника Значення показника
>Среднесписочное кількість робітників, чол. 500
>Отработано робітниками людино-днів 110790
Кількість людино-днівцелодневних простоїв 10
Кількість людино-днів неявок працювати, всього 71700
До того ж:
 щорічні відпустки 9000
 навчальні відпустки 120
 відпустки у зв'язку з пологами 480
 неявки через хворобу 5000
 інші неявки, дозволені законом (виконання державних обов'язків тощо.) 250
 неявки з адміністрації 300
 прогули 50
Кількість людино-днів святкових і вихідних 56500
Кількість відпрацьованих людино-годин, всього 875241
До того ж надурочно 11079

За цими даними можна визначити передусім величини календарного, табельної і якомога більшої фондів робочого дня.

Календарний фонд робочого дня розраховується як сума числа людино-днів явок і неявок до роботи чи відпрацьованих і невідпрацьованих людино-днів:

>ФРВк = 110790+10+71700 = 182500чел.-дней,

Календарний фонд робочого дня дорівнює твору середньоспискової чисельності робочих кількості календарних днів на рік:

>ФРВк = 500 чол. 365 днів = 182500чел.-дней.

>Табельний фонд робочого дня визначається відніманням з календарного фонду часу людино-днів святкових і вихідних:

>ФРВтаб = 182500 - 56500 = 126000чел.-дней.

Максимально можливий фонд робочого дня є якомога більше часу, що може бути відпрацьовано відповідно до трудовим законодавством. Розмір його дорівнює календарному фонду крім числа людино-днів щорічних відпусток і людино-днів святкових і вихідних:

>ФРВмакс = 182500 - 56500 - 9000 = 117000чел.-дней.

З абсолютних показників робочого дня вчеловеко-днях обчислюються відносні показники, що характеризують рівень використання тієї чи іншої фонду часу. І тому визначається питому вагу відпрацьованого часу у відповідному фонді робочого дня.

Коефіцієнт використання календарного фонду часу визначається за формулою:

>Кисп.к =Чотр /ФРВк,(1.1)

деЧотр – число відпрацьованих людино-днів;

>ФРВк – календарний фонд робочого дня.

>Кисп.к = 110790 / 182500 = 0,6071 чи 60,71%.

Коефіцієнт використання табельної фонду часу визначається за формулою:

>Кисп.т =Чотр /ФРВт,(1.2)

деЧотр – число відпрацьованих людино-днів;

>ФРВт – табельний фонд робочого дня.

>Кисп.т = 110790 / 126000 = 0,8793 чи 87,93%.

Коефіцієнт використання якомога більшої фонду часу визначається за формулою:

>Кисп.макс =Чотр /ФРВмакс,(1.3)

деЧотр – число відпрацьованих людино-днів;

>ФРВмакс – максимально можливий фонд робочого дня.

>Кисп.макс = 110790 / 117000 = 0,9469 чи 94,69%.

Коефіцієнт використання якомога більшої фонду робочого дня характеризує ступінь фактичного використання на той час, яке максимально могли відпрацювати робочі підприємства. Невикористане робочий час для підприємства становило 5,31% (100%-94,69%). Це час, не відпрацьоване по поважним причин (відпустки навчальні та у зв'язку з пологами, дні хвороби та неявок, дозволених законом), і навіть втрати робочого дня (простої, неявки з адміністрації, прогули).

Базуючись на наведених вище даних, можна розрахувати відносні показники невикористаного робочого дня.

Питома вага часу, не використаного по поважним причин, в максимально можливий фонді робочого дня є ставлення числа людино-днів неявок на поважним причин до максимально можливого фонду робочого дня вчеловеко-днях:

>УДув = (120 + 480 + 5000 + 250) / 117000 = 0,05 чи 5%

Питома вага втрат робочого дня в максимально можливий його фонді дорівнює відношенню суми числа людино-днівцелодневних простоїв і неявок по неповажним причин до максимально можливого фонду робочого дня:

>УДп = (10 + 300 + 50) / 117000 = 0,0031 чи 0,31%

Отже, структура якомога більшої фонду робочого дня відбито малюнку 1.2.


Малюнок 1.2 - Структура якомога більшої фонду робочого дня

Можна визначити також середні показники. Середня тривалість робочого періоду (у цьому прикладі – року) показує середня кількість днів, відпрацьованих одним робочим за чи іншого період.Рассчитивается цей показник за такою формулою:

>ПГср =Чотр /ЧРср,(1.4)

деЧотр - число відпрацьованих людино-днів протягом досліджуваного періоду;

>ЧРср -среднесписочная чисельність робочих за певний період.

>ПГср = 110790 / 500 = 221,58дн.

Кількість днів неявок за всі причин загалом однієї робочого визначається за такою формулою:

>Чнеяв.ср =Чнеяв /ЧРср,(1.5)

деЧнеяв - загальна кількість людино-днів неявок, включаючи святкові і вихідні;

>ЧРср -среднесписочная чисельність робочих за певний період.

У середньому становив робочого у нашій прикладі протягом року припадає неявок працювати:

>Чнеяв.ср = (182500 – 110790 – 10) / 500 = 143,4дн.

Кількістьцелодневних простоїв загалом однієї робочого визначається за такою формулою:

>Чпрост.ц.д.ср =Чпрост.ц.д. /ЧРср,(1.6)

деЧпрост.ц.д. - загальна кількість людино-днівцелодневних простоїв;

>ЧРср -среднесписочная чисельність робочих за певний період.

У цьому прикладі загалом однієї робочого доводитьсяцелодневних простоїв:

>Чпрост.ц.д.ср = 10 / 500 = 0,02дн.

Отже, сума всіх середні показники рік у розрахунку робочого становить 221,58+143,40+0,02=365дн., чи відповідно 60,71+39,29+0,001=100%.

Ступінь використання робочого періоду відбиває коефіцієнт використання робочого періоду (>Ки.р.п). Він обчислюється так:

>Ки.р.п =ПГср /ПГср.макс,(1.7)

деПГср – середня фактична тривалість робочого періоду;

>ПГср.макс – середня максимально можлива тривалість робочого періоду.

Фактична тривалість робочого року, як було зазначено розраховане, становить 221,58 дня, а максимально можлива тривалість робочого року визначається за такою формулою:

>ПГср.макс =ФРВмакс /ЧРср,(1.8)

деФРВмакс - максимально можливий фонд робочого дня;

>ЧРср -среднесписочная чисельність робочих.

>ПГср.макс = 117000 / 500 = 234дн.

Отже, коефіцієнт використання робочого періоду становитиме:

>Ки.р.п = 221,58 / 264 = 0,9469 чи 94,69%.

За величиною цей показник збігаються з коефіцієнтом використання якомога більшої фонду робочого дня, оскільки обидва коефіцієнта мають і той самий економічний сенс:

Розглянуті показники, що характеризують використання робочого дня вчеловеко-днях, не дають досить повного уявлення про використання робочого дня протягом робочого дня, оскільки є такі втрати робочого дня в людино-годинах, як запізнення працювати, передчасні втечі з роботи,внутрисменние (поточні) простої тощо. Тому економіко-статистичний аналіз використання робочого дня для підприємства має охоплювати і екологічні показники використання робочого дня в людино-годинах. Для цього він слід розрахувати середню встановлену і середню фактичну тривалість робочого дня.

Середня встановлена тривалість робочого дня кожному за підприємства залежить від частки робочих, мають різну встановлену тривалість робочого дня (робочі шкідливих виробництв мають скорочений робочого дня), у тому від кількості. І тут середня встановлена тривалість робочого дня (вуст) обчислюється як середня арифметична з встановленої тривалості робочого дня окремих категорій робочих (X), зважена за кількістю працівників з даної тривалістю робочого дня (>f):

(1.9)

Припустимо, у цьому прикладі з 500 робочих 470 мають встановлену тривалість робочого дня 8,0 годин, а 30 (робочі гарячих цехів) – 7,0 годин. Тоді середня встановлена тривалість робочого дня становитиме:

вуст = (8,0*470 + 7,0*30) / 500 = 7,94 год.

Середня фактична тривалість робочого дня окреслюється ставлення відпрацьованих людино-годин, включаючи людино-годинивнутрисменного простою і людино-години, відпрацьовані надурочно, від суми фактично відпрацьованих людино-днів:

факт = 875241 / 110790 = 7,90 год.


Отже, коефіцієнт використання робочого дня (>Ки.р.д) можна визначити за такою формулою:

>Ки.р.д = факт /уст(1.10)

>Ки.р.д = 7,90 / 7,94 = 0,995 чи 99,5

Поруч із розглянутими розраховується і інтегральним показником (коефіцієнт), що характеризує одночасне використання тривалості й робочого дні й робочого року. Він може бути знайдений так:

а) шляхом розподілу фактичного числа відпрацьованих одним списковим робочим за робочий період людино-годин на число встановлених людино-годин, що має відпрацювати один списковий робочий цей період:

>Кинт = (875241 / 500) / (7,94*234) = 0,9422 чи 94,22%

б) шляхом розподілу числа фактично відпрацьованих людино-годин на максимально можливий фонд робочого дня в людино-годинах. Останній можна отримати роботу, перемноживши величину цього фонду вчеловеко-днях на середню встановлену тривалість робочого дня:

>ФРВмакс.чел-ч = 117000*7,94 = 928980чел-час.

Отже, інтегральний коефіцієнт становитиме:

>Кинт = 875241 / 928980 = 0,9422 чи 94,22%


в) шляхомперемножения коефіцієнта використання тривалості робочого дня на коефіцієнт використання тривалості робочого року:

>Кинт = 0,995*0,9469 = 0,9422 чи 94,22%

Отже, інтегральний коефіцієнт характеризує рівень використання робочого дня як протягом робочого дня, і у продовження робочого року, тобто. з урахуваннямвнутрисменних іцелодневних втрат робочого дня і часткову компенсацію їхсверхурочними роботами.

У розглянутий прикладі загальні втрати робочого дня з урахуванням їхньої компенсаціїсверхурочними роботами склали 100-94,22=5,78% якомога більшої фонду робочого дня в людино-годинах.

При аналізі використання робочого дня визначаються її втрати у зв'язки й з прогулами і простоями.Прогул – день, не відпрацьований у зв'язку з нез'явленням працювати без поважної причини. До людино-днів прогулів включаютьсячеловеко-дни як і що з'явилися працювати, і відсутніх робочому місці понад три години (безупинно чи сумарно протягом робочого дня). Відсоток прогулів обчислюється як ставлення числа людино-днів прогулів до відпрацьованих людино-днів. Враховується кількість робітників, які вчинили прогул, і кількість випадків прогулу.

Робоча час, не використане у зв'язку з порушенням нормального ходу процесу праці (відсутність енергії, сировини, несправність устаткування й ін.), сприймається як простий.Целодневним простоєм вважається день була в який робочий з'явився в роботу, але з зміг її розпочинати по які залежать від цього причин або з'явився, бо наперед попередили про неможливість надання йому роботи у вона.Внутрисменний простий – це частину робочого дні, у протягом якої робочий не працював. Облік простоїв ведеться з урахуванням листків простоїв.Внутрисменние простої враховуються починаючи з п'ятьма хвилин, а окремих виробництвах – із першого хвилини. Якщо робочі під час простою виконують іншу роботу,

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація