Реферати українською » Экономика » Монополії та їх місце в структурі економіки


Реферат Монополії та їх місце в структурі економіки

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет ім. В.М. Каразіна

>КУРСОВАЯ РОБОТА

по мікроекономіці

на задану тему: «Монополії та його в структурі економіки»


Харків2007г.


ПЛАН

 

Запровадження

1. Поняття монополії

1.1 Монополії, види й форми

1.2 Монопольний ціна

1.3 Монополія й конкуренція

2. Причини, що зумовлюють поведінка монополій економіки.

2.1 Особливості сучасної монополізації народного господарства, її позитивні й негативні чинники

2.2 Діяльність монополій

Укладання

Список літератури


Запровадження

 

На скоєному конкурентному ринку діє дуже досить продавців і покупців товару, і тому один продавець чи покупець окремо неспроможна спричинити ціну товару. Ціна визначається ринковими правилами пропозиції з попиту. Фірми приймають ринкову ціну як задану, вирішуючи, скільки виробляти, продавати, а споживачі приймають її як задану, вирішуючи, скільки купити.

Предмет даної роботи – монополія. Монополії – великі господарські об'єднання (картелі, синдикати, трести, концерни тощо), перебувають у приватної власності (індивідуальної, груповий чи акціонерної) і здійснюють контроль над галузями, ринками й економіці з урахуванням високого рівня концентрації виробництва й капіталу для встановлення монопольних цін, і вилучення монопольних прибутків. Іншим чином можна уявити монополію, як ситуацію над ринком, що характеризується безліччю покупців і тільки одним продавцем. Проте, під час аналізу монополії важливо враховувати, що у реальної буденної дійсності практично неможливо було знайти ситуацію, коли над ринком справді діяла сама єдина фірма – виробник товарів які маютьсубститутов. Зазвичай йдеться про фірмах, які мають монопольну влада - ступінь ринкової влади.

У цьому курсової роботі я постараюся розглянути: економічну основу монополій, їх види й форми; монополістичну ціну; співвідношення монополії та посилення конкуренції; вплив монополій на господарство як і держава має регулювати монополізм.


1.  Поняття монополії

1.1 Монополії, види й форми

Монополія – (від моно… і грецьк.Poleo – продаю), прерогатива у сфері держави, організації, фірми.

Монополія – це ринкова структура, яка передбачає, що одне фірма є єдиним виробником продукту, котра маєаналогов[1, 191]. У цьому покупець неспроможне вибору, бо відсутнє диференціація продукції, й змушені купувати товарів у монополіста. У зв'язку з тим, що насичення галузь інших фірм утруднено, фірма є всю галузь. Існує дві протилежні думки економістів щодо закономірності виникнення монополій: хтось вважає, що монополії виникають випадково, інші, серед яких А.Пигу, наполягають, що монопольна влада є логічною кінцівкою стратегії фірми [8, 140]. Дані погляди базуються на висновках А. Сміта про те, що економічна вигода примушує фірми постійно шукати можливостей підвищення прибутку. А монопольна влада тільки дає можливості мати більший прибуток, а й виступає самозахистом.

Якщо звернути увагу до монополістичні освіти у промисловому виробництві, це окремі великі підприємства, об'єднання підприємств, господарські товариства, що виробляють значну кількість продукції певного виду завдяки чому займають домінують над ринком; отримують унікальну можливість проводити процес ціноутворення, домагаючись найвигідніших собі цін; отримують вищі (монопольні) прибутку.

Отже, головною ознакою монопольного освіти (монополії) є заняття монопольного становища.Монопольного становища фірма може сягнути трьома шляхами: монополія окремої фірми з урахуванням постійного підвищення ефективності діяльності отримання конкурентної переваги з інших фірмами, монополія з урахуванням злиття фірм і монополія з урахуванням диференціації продукту. Такий стан є бажаним кожному за підприємця чи підприємства,т.к. вона дозволяє уникнути низку труднощів і ризиків, що з конкуренцією: зайняти привілейовану позицію над ринком, концентруючи в руках певну господарську влада; проводити інших учасників ринку, нав'язувати їм умови. Можна вважати, що монополісти нав'язують суспільству свої інтереси. Ще однією умовою, щоб фірма займала монопольне становище над ринком, продукт, і його випускає, може бути унікальним, тобто. не мати близьких замінників. Така ринкова влада також може бути встановлено через виняткові права, надані державою фірмі, через отримання фірмою патентів чи ліцензії попри всі пропозицію ресурсу, через встановлення низькі ціни на продукт. Монополіст створює умови підтримки такого свого положення з допомогою застосування нецінової конкуренції (реклама, зв'язки з громадськістю тощо.). Усе це створює бар'єри вступу до області інших фірм. До таких бар'єрам можна віднести:

1. Ефект масштабу.Високоеффективное виробництво з низькими витратами буває у умовах великого виробництва, обумовленого монополізацією ринку. Новим конкурентам важко ввійти у таку галузь,т.к. це вимагатиме великих капіталовкладень. Домінуюча фірма, маючи більше низькі витрати виробництва, може тимчасово знизити ціну продукції, щоб знищити конкурента.

2. Виняткові права. У багатьох країн Європи - й Америки уряд надає фірмам статус єдиний продавець (транспортні послуги, зв'язок, газопостачання). Та замість для цієї привілеї уряд зберігає у себе право регулювати дію таких монополій, аби внеможливити зловживання владою, захистити інтересинемонополизированних деяких галузей і населення.

3. Патенти і ліцензії. Уряд гарантує патентну захист новим продуктам і виробничим технологіям, що забезпечує виробникам монопольні позиції над ринком і певний проміжок часу гарантує їхньої виняткові права.

4. Власність найважливіші види сировини. Деякі компанії є монополістами завдяки безроздільному володінню джерелами виробничого ресурсу, який буде необхідний виробництвамонополизированного продукту.

Отже, по вище сказаного можна підбити підсумки, що характеристики монополії є: наявність одного виробника, відсутність близьких замінників продукту, значний контроль над ціною, бар'єри вступу до області,неценовая конкуренція.

Вигляд монополій залежить від ринкової структури та форми конкуренції. Є різні види монополій, які можна класифікувати втричі основних: природна, адміністративна ні економічна.

Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит даний товар у кращій ступеня задовольняється одна чи кілька фірмами. У його основі - особливості технологій виробництва та обслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива чи небажана. Прикладом можуть бути енергозабезпечення, телефонні послуги, зв'язок тощо. У цих галузях існує обмежена кількість, а то й єдине національне підприємство, і тому, природно, вони займають монопольне становище над ринком.

Адміністративна монополія виникає внаслідок дій державні органи. З одного боку, це надання окремим фірмам виняткового права виконання певного роду діяльності. З іншого боку, це організаційні структури для державних підприємств, що вони об'єднуються і підлягають різним главкам, міністерствам, асоціаціям. Тут, зазвичай, групуються підприємства галузі. Вони виступають над ринком одностайно господарський суб'єкт й між ними існує конкуренції. Економіка колишнього Радянського Союзу належала до найбільш монополізованим у світі. Домінуючою була саме адміністративна монополія, передусім монополія всесильних міністерств та. Понад те, існувала абсолютна монополія держави щодо організацію та влитися управління економікою, що грунтувалася на пануючій державної власності коштом виробництва.

Економічна монополія є найпоширенішої. Її появу зумовлено економічними причинами, вона розвивається з урахуванням закономірностей господарського розвитку. Йдеться підприємців, які стали запорукою монопольне становище над ринком. До ньому ведуть двома способами. Перший залежить від успішний розвиток підприємства, безперервне збільшення його масштабів шляхом концентрації капіталу. Другий (швидший) полягає в процесах централізації капіталів, цебто в добровільному об'єднанні чи поглинанні переможцями банкрутів. Тим чи шляхом або за допомогою обох, підприємство сягає таких масштабів, коли починає домінувати над ринком.

Розрізняють п'ять основних форм монополістичні об'єднань. Монополії монополізують всіх сферах суспільної відтворення: безпосередньо виробництво, обмін, розподіл і споживання. За підсумками монополізації сфери звернення виникли найпростіші форми монополістичні об'єднань — картелі і синдикати.

Картель — воно кількох підприємств однієї сфери виробництва, учасники якого зберігають власність коштом виробництва та вироблений продукт, виробнича й комерційну самостійність, і домовляються про частку кожного у загальному обсягу виробництва, цінах, ринки збуту.

Синдикат — воно низки підприємств галузі промисловості, учасники якого зберігають вартість засоби виробництва, але втрачають власність на вироблений продукт, отже, зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність. У синдикатів збут товару здійснюється загальної збутової конторою.

Більше складні форми монополістичні об'єднань виникають тоді, коли процес монополізації поширюється і сферу безпосереднього виробництва. І на цій основі з'являється така вища форма монополістичні об'єднань як трест.

Трест — воно низки підприємств одній або кількох галузей промисловості, учасники якого втрачають власність коштом виробництва та вироблений продукт (виробничу та комерційну самостійність). Тобто об'єднуються виробництво, збут, фінанси, управління, але в суму вкладеного капіталу власники окремих підприємств отримують акції тресту, що дають їм правом брати що у управлінні, і присвоювати відповідну частку прибутку тресту.

>Многоотраслевой концерн — воно десятків і навіть сотень підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають власність коштом виробництва та вироблений продукт, а головна фірма здійснює з інших учасниками об'єднання фінансовий контроль.

У 60-ті роки до й деяких країнах капіталу з'явилися б і почали розвиватися конгломерати, тобто монополістичні об'єднання, освічені шляхом поглинання прибутків різногалузевих підприємств, які мають технічного і виробничого єдності.

Необхідно ще відзначити, що монополія практично зустрічається дуже рідко. Зазвичай йдеться про фірмах, які мають монопольну влада - ступінь ринкової влади. Є кілька основних індексів, з допомогою яких визначається ступінь монопольної влади. ІндексЛернера, що визначається як (>1/Edp) чи ((>P-AC)/P=TP/TR), що буде значення індексу, тим паче буде монопольна влада фірми (за чистого конкуренції значення індексу дорівнює нулю, а при монополії з нульовими граничними витратами - одиниці). КоефіцієнтБейна відображає величину економічної прибутку, що припадає однією грошову одиницю інвестованого власного капіталу. Для акціонерних товариств власний ресурс є акціонерний капітал. Нормальна прибуток окреслюється максимальний результат альтернативного варіанта інвестування акціонерного капіталу проекти з цим рівнем ризику. Тобто., визначається, наскільки отримана дохідність від своєї діяльності перевищує дохідність, що б отримана від інвестування на державні цінних паперів.

Слід враховувати, що монопольна влада фірми змінюється згодом, як і змінюються ринкові умови: попит, витрати фірми, поведінка конкурентів. З іншого боку, сильна монопольна владу у короткостроковому періоді посилює конкуренцію в довгостроковому періоді.

Найяскравішими представниками монополізму на 2005 р. виступали такі компанії, як: Укртелекому, Нафтогаз України,Енергоатом,Укрзализниця [5, 110].

1.2 Монопольний ціна

 

Особливої уваги вимагає питання цінової газової політики монополістичні утворень. Монополії, використовуючи монополістичні становище, мають можливість проводити ціни, котрий іноді встановлювати їх. У результаті з'являється нова різновид ціни: Монопольний ціна – особливий вид ринкової ціни, що встановлюється лише на рівні вище або нижчий від вартості товару, з одержання монопольного доходу (переважно у формі монопольної надприбутки). Саме ціні реалізується вигода монопольного становища.

Між рухом цін, і зміною кількості продаваної продукції є прямий залежність, отже, крива попиту продукцію монопольної фірми буде убутній. Це своє чергу, означає, що граничний дохід буде набагато меншою ціни, тобто. приріст загального доходу, отриманий продажу кожної додаткової одиниці виробленої продукції, буде набагато меншою, ніж ціна, через яку продається ця одиниця.

Мал.1

Крива граничного доходу (>MR) завжди буде розташована нижче кривою попиту (D) (мал.1). Отже, монополіст має можливість, знижуючи ціни, збільшувати свої доходи з допомогою розширення обсягу продажу.

Прагнучи максимізувати прибуток, фірма-монополіст може маніпулювати та ціни, та обсягами продажу, обираючи варіант, що веде до отримувати прибутки, близька до максимуму. Максимальну прибуток принесе ціна, відповідна такому обсягу випуску, продаж наступної одиниці якого забезпечує перевищення граничного доходу над граничними витратами.

Наприклад, за ціни 300 грн. За одиницю випускається 4 одиниці виробленої продукції. Продаж четвертої одиниці ще зберігає перевищенняMR над МС, але розширення випуску до 5 одиниць наводить вже безпосередньо до перевищення витрат над доходом. Максимальну прибуток, отже, принесуть 4 одиниці випуску, після що хоче почнеснежатся.

Можливий також варіант, коли за несприятливої ринкової ситуації монополіст неспроможна отримувати прибуток у короткостроковому періоді. У цьому вся випадки спробує мінімізувати своїх втрат.

Відповідно до правила МС=MR випуск встановиться лише на рівні, де кривапридельних витрат (МС) перетинається з кривою граничного доходу (>MR) – на графіці це 10 одиниць (мал.2).

Рис.2

На кривою попиту (D) цей рівень відповідає ціні 4 грн. за одиницю. Але удільні загальні витрати десяти одиниць продукції рівні 4,60 грн. Отже, за ціни на чотири долара монополіст втрачає 60 коп. на кожної проданої одиниці. Загальні втрати від показанізаштрихо ванним прямокутником.

Хоча монополіст й має збитки, але будь-який інший рівень випуску може їх слід тільки збільшити. Даним ціни предосить, щоб покрити удільні перемінні витрати (>АVС), і що ціна буде їхнє перевищувати, можна буде продовжувати бізнес. Але якщо крива попиту зрушить вліво настільки, що опиниться нижче кривою середніх переменних витрат, монополіст зможе мінімізувати свої "втрати, толь до закривши справа.

У довгостроковій перспективі, проте, поведінка монополіста, на відміну умов досконалої конкуренції, визначатиметься завданням недопущення до сфери своєї діяльності конкурентів. Тому, маючи візможность маніпулювати цінами, він орієнтуватися як на мети максимізації прибутку чи мінімізації збитків, а йстремиться створити бар'єри охочим поринути у галузь. І тому фірма-монополіст може підтримувати ціни нижчі, ніж, що забезпечують максимум прибутку. Поступаючи в такий спосіб, фірма хоч і матиме прибуток, меншу максимально можливої, але велику, ніж нормальна прибуток, до рівня якої звівся її до хід" у разі вільного проникнення їхньому ринок конкуруючих фірм.

З іншого боку, монополіст може збільшувати свій прибуток,прибе гаю до методу цінової дискримінації. Він може продавати свою продукцию різним покупцям за цінами, враховуючи їх купівельні можливості і еластичність попиту. Покупціразделяются на групи, кожна з яких готова платити свою ціну за продукт. У групах знизкоеластичним попитом ціна може бути вищим, і звисокоеластичним - нижче. З допомогою такого сегментування встановлюються ціни, які дають максимальну прибуток длякаждой групи окремо, і тих збільшується загальний прибуток.

Компанія, що продає електроенергію, може установити більш великі гроші за

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація