Реферати українською » Экономика » Удосконалення системи регулювання муніципального ринку (на прикладі м. Нижнєкамська)


Реферат Удосконалення системи регулювання муніципального ринку (на прикладі м. Нижнєкамська)

Страница 1 из 12 | Следующая страница

Зміст

Запровадження

1 Теоретичні аспекти регулювання муніципального ринку споживчих послуг

1.1 Поняття і сутність споживчих послуг

1.2 Підходи до класифікації послуг

1.3 Законодавче забезпечення регулювання муніципального ринку споживчих послуг

2 Оцінка стану муніципального ринку споживчих послуг

2.1 Аналіз сучасного гніву й проблем ринку споживчих послуг

2.2 Особливості функціонування відділу торгівлі, і споживчих послуг виконкому МО «>НМР»

2.3 Завдання муніципальних органів в розвитку ринку споживчих послуг

3 Удосконалення системи регулювання муніципального ринку споживчих послуг

3.1 Вітчизняний і закордонний досвід регулювання муніципального ринку споживчих послуг

3.2 Розробка Програми в розвитку муніципального ринку споживчих послуг

4 Програму заходів із забезпечення випускний кваліфікаційної роботи

4.1 Обгрунтування соціальної значимості впровадження розроблених заходів

4.2 Нормативно-правове забезпечення випускний кваліфікаційної роботи

4.3 Соціологічне забезпечення випускний кваліфікаційної роботи

4.4 Комп'ютерне забезпечення випускний кваліфікаційної роботи

Укладання

Посилання на використані джерела

Список використаних джерел

Додаток А Класифікація послуг у вітчизняної практиці

Додаток Б Структура Виконавчої комітетуНМР


Запровадження

 

Актуальність теми. Друга половина ХХ — початокХХI століття характеризуються багатьма значимими явищами і тенденціями у суспільства і економіки країн світу. Проте з основних тенденцій сьогодення стало феноменально бурхливе розширення сфери послуг. Справді, сучасний рівень розвитку передових країн демонструє динамічний розвиток виробництва послуг різноманітних та його ринку.

Головна мета сучасного етапу економічних перетворень, які у сфері надання споживчих послуг, є створення сприятливих умов ефективної підприємств. Досягнення цього, з одного боку, передбачає вдосконалення законодавчої, фінансової та податкової середовища, у якій працюють підприємства сфери послуг, з другого – вимагає кардинального поліпшити роботу самих підприємств у умовах ринкових відносин.

Складність поставлених завдань зумовлює необхідність усебічне вивчення суті Доповнень і змісту самого поняття, як сфери послуг, що у ролі самостійного господарюючого суб'єкту стає основним ланкою ринкового механізму галузі.

Розвиток ринку споживчих послуг потребує створення спеціальних служб із вивчення й прогнозуванню споживчого попиту, формуванню оптимального асортименту послуг, аналізові досягнень і визначенню прогресивних форм і методів надаваних послуг лише на рівні регіону, міста при неухильної підтримці державних підприємств і муніципальних органів влади.

Сфера послуг у умовах ринкової економіки виконує складний комплекс нижченаведених заходів, який би просування послуг від виробників до споживачів. Сфера послуг –обширнейшая область підприємницької роботи і сфера докладання праці – отримало останні роки нових імпульсів свого розвитку, істотно розширивши «полі, і правил гри» за умов ринкового господарювання.

Ступінь розвитку сфери послуг стала виступатикритериальним ознакою розвитку суспільства. Нині країна то, можливо зарахована до розвиненим, якщо в сфері послуг створюється менше 65% ВНП. Це свідчить про тому, що прийшов принципово новий етап у громадському, зокрема в міжнародному, розподілі праці.

Стрімкий розвиток цієї сфери послуг є неодмінною умовою завершення сучасної структурної перебудови економіки.

Стан сфери послуг у Росії характеризується як дуже суперечливе. Хоча дещиця послуг у ВВП за1990-2000гг. зросла з 32,6 до 52% , тим щонайменше, за рівнем розвитку аналізованої сфери Росія ще значно відстає від країнах, хоч і відбувається поступове посилення позитивних тенденцій.

Важливим є значення сфери послуг для муніципальних утворень, саме у ст.6 Федерального закону від 28 серпня 1995 р. №>154-ФЗ «Про загальні принципи організації місцевого самоврядування Російської Федерації», до предметів ведення місцевого самоврядування віднесено створення умов забезпечення послугами торгівлі, громадського та побутового обслуговування; й у ст.14 Федерального закону від 6 жовтня 2003 р. №131-ФЗ «Про загальні принципи організації місцевого самоврядування Російської Федерації» значаться створення умов забезпечення жителів поселення послугами зв'язку, комунального харчування, торгівлі, і побутового обслуговування, створення умов масового відпочинку.

Ці та низку інших обставин і породжують значимість дослідження ринку споживчих послуг у Росії та частковості на муніципальному рівні. Усе сказане вище визначає актуальність обраної теми на етапі.

>Разработанность теми. Попри наявність певної нормативно-правової бази на, який регламентує ринок споживчих послуг у Росії, слід зазначити недостатню пропрацьованість даного аспекти. Найчастіше ринок послуг функціонує відповідно до економічними законами, унаслідок чого багато послуги стають доступними лише обмежене коло осіб.

Недолік опрацьованості юридичного аспекти проявляється як у державному, і на муніципальному рівні, хоча у останнім часом простежується явне поліпшення ситуації.

У вивченні проблеми послуг можна назвати групи дослідницького інтересу.

До першої групи можна віднести праці у сфері соціальної полі-тики, вона грунтується на роботахВолгиной Н.А. «Соціальна політика в муніципальних утвореннях»,Багаутдиновой Н.П. «Економіка соціальної сфери», Михайлова В.О. «Соціальні технології у діяльності муніципальних утворень: ефективність яких і механізми реалізації».

Друга ж група включає з аналізу сфери послуг — це, передусім, праці Демидової Л. «Сфера послуг у постіндустріальної економіці», Маркової В.Д. «Маркетинг послуг» та інших.

Третю групу включає дослідження у сфері регулювання муніципальних послуг – це - роботиКононковаП.Ф. «Державне регулювання природних монополій»,БуцкойН.Г. «Особливості формування конкурентоспроможності у сфері послуг», Миколаєва О.М. «Формування ринку освітніх послуг та її регулювання» та інших.

Об'єкт дослідження – муніципальний ринок споживчих послуг.

Предмет дослідження – форми й фізичні методи регулювання ринку споживчих послуг на муніципальному рівні.

Мета роботи – виявлення специфіки механізму регулювання ринку послуг на муніципальному рівні.

Досягнення поставленої мети перетвориться на роботі вирішуються такі завдання:

- вивчити теоретичні і методологічні аспекти вивчення сфери послуг;

- розглянути, і проаналізувати підходи до класифікації послуг, як і вітчизняної, і у зарубіжної практиці;

- проаналізувати стан ринку послуг у Росії та частковості в муніципальному освітіг.Нижнекамск;

- виявити основні тенденції формування механізму управління сферою споживчих послуг муніципального освіти і її вплив в розвитку споживчого ринку муніципального освіти;

- досліджувати соціально-економічну суть і методи управління сферою споживчих послуг муніципального освіти;

- розглянути можливість поліпшення управління сферою споживчих послуг муніципального освіти.

>Теоретико-методологическую основу ЗКР склали такі загальнонаукові методи дослідження, як системний аналіз, порівняльний підхід, проектний метод.

Новизна і практична значимість запропонованих заходів. У роботи виявлено причини недостатнього розвитку ринку споживчих послуг і подана Програма розвитку ринку споживчих послуг з прикладу муніципального освітиг.Нижнекамск, що має новизною і має прикладне значення для муніципального ринку споживчих послуг.

Структура роботи.Випускная кваліфікаційна робота складається з запровадження, чотирьох розділів, укладання, списку використаних джерел постачання та посилань на використані джерела, додатків.

У запровадження обгрунтовується актуальність обраної теми дослідження, визначається мета, об'єкт, предмет, ставляться завдання, і навіть показані методологічні основи, наукова новизна, розробленість проблеми.

У першому його розділі обґрунтовано і чи розкрито з урахуванням вивчення теоретичних робіт вітчизняних і іноземних авторів зміст основних понять, розглянуті підходи вирішення проблеми, виявлено суть і стала роль сфери послуг, представлено законодавче забезпечення регулювання муніципального ринку споживчих послуг.

У другому розділі міститься оцінка стану муніципального ринку споживчих послуг. Зокрема, проводиться аналіз сучасного гніву й проблем ринку споживчих послуг, аналізуються особливості функціонування відділу торгівлі, і споживчих послуг виконкому МО «>НМР», розглядаються завдання муніципальних органів в розвитку ринку споживчих послуг.

У третьому розділі відображається вітчизняний і закордонний досвід регулювання муніципального ринку споживчих послуг, і навіть наводяться пропозиції щодо створення умов розвитку муніципального ринку споживчих послуг

Четвертий розділ включає у собі соціально-економічну значимість, правове забезпечення, соціологічне забезпечення, комп'ютерне забезпечення випускний кваліфікаційної роботи.

Укладання включає у собі основні висновки та перспективи дослідження проблеми.

Список використаної літератури включає 52 джерела.


1 Теоретичні аспекти р>егулирования муніципального ринку споживчих послуг

 

1.1  Поняття і сутність споживчих послуг

Галузі сфери послуг дуже різноманітні. До сфери послуг і більшість комерційного сектори із його авіакомпаніями, банками, страхові компанії, юридичними фірмами, фірмами про ремонт різного устаткування й фірмами - торговцями нерухомістю.

Ринок споживчих послуг у постійному розвитку, поряд із традиційними галузями сфери обслуговування постійно з'являються нові служби. Приміром, з'явилися служби, які з певну платню допомагають збалансувати домашній бюджет, відвезуть на службу чи підшукають новий будинок, нову роботи й т.п.

На сучасному розвитку нашого суспільства та економіки на світовому ринку споживачеві надається понад 600 видів послуг [1, з. 56]. Найбільший попит на туристичні, транспортні, інформаційно-комунікаційні і страхові послуги. Кожен із видів здебільшого поділяється більш конкретні, які спеціалізовані підвиди тих чи інших послуг.

Різні послуги мають різною мірою затребуваності та соціальній значимості споживачам. Наприклад, побутових послуг традиційно займають найбільший сегмент невиробничій сфери. Їх частка у споживчому бюджеті середньому становить 31%, в Англії – 37%, Швеції – 41%, у Росії – близько 14%. У цьому, у загальному обсягу побутових послуг найбільша частка припадати на перукарні послуги (31-34%), послуги з ремонту взуття (30-33%), послуги хімчистки (9-10%) [2, з. 69].

Термін «послуга» вперше увів у науковий обіг французький економіст Жан Батіст Сей (1767-1832) в1803г. у роботі «Трактат з політичної економії». Він вважає, що послуги надають як люди, а й речі, сили природи [3, з. 78].

Пізніше інший французький економіст ФредерікБастиа (1801-1850), спираючись на «теорію послуг»Сея, більше уваги приділяв особистим послугам і їхньої ролі в гармонізації інтересів. У цьому під послугою розумів як реальну витрату праці процесі виробництва, а й зусилля взагалі, яке додається будь-ким чи то з якого звільняється той, хто даної послугою користується (ідея соціальної послуги).

>Бастиа вважав буржуазне суспільство суспільством «гармонійного співробітництва» різних класів, еквівалентно які обмінюються своїми «послугами» [4, з. 123].

У літературі радянських часів послуга розглядали як особлива споживацька вартість, створювана у невиробничій сфері, яка задовольнить певні потреби товариства і окремих його членів. Таке визначення послуги цілком відповідала марксистському підходу, що у свого часу К.Маркс зазначав: «Цей вислів означає взагалі що інше, як ту особливу споживчу вартість, яку доставляє цю роботу подібно будь-хто інший товару; але особлива споживацька вартість цієї роботи отримала тут специфічне назва «послуги» оскільки працю надає послуги над ролі речі, а ролі діяльності…» [5, з. 251].

Нині у різних джерелах можна натрапити на такі визначення:

Послуги - суть невловимі товари, що є предметом ринкових транзакцій [6, з. 177].

Послуга є дією чи вигодою, її покупець не отримує права власності на будь-якої матеріальний об'єкт.

Послуга - вид діяльності чи благ, який один бік може запропонувати інший і котрий за суті перестав бути відчутним ірезультируется у власність клієнта [7, з. 71].

Послуги - це невловимі блага, що розвиваються споживачами, але пов'язані з власністю [8, з. 49].

Послуги - нематеріальні активи, вироблені з метою збуту [9, з. 133].

У Російській практиці для трактування поняття «послуга» використовують міждержавний стандарт ГОСТ30335-95/ГОСТ Р 50646-94 «Послуги населенню. Терміни та засобами визначення» [10, з. 67]. У документі під послугою розуміється результат безпосереднього взаємодії музиканта, і споживача, і навіть своєї діяльності виконавця із задоволенням потреби споживача. Тому під послугою усвідомимо результат корисною діяльності при взаємодії обох сторін і що здебільшого невловимий і призводить дозавладению чимось.

Виробництво послуг то, можливо, і може і не пов'язані з товаром у його матеріальному вигляді.

>Услугам притаманні чотири основних характеристики:

- Послуги невловимі. Їх неможливо побачити, спробувати на смак, почути чи понюхати досі придбання. Покупець змушений просто повірити продавцю слову. Проте задля зміцнення довіри себе із боку клієнтів постачальник послуг може взяти ряд конкретних заходів. По-перше, може підвищити помітність свого товару. Фахівець із пластичним операціям може намалювати, як виглядатиме обличчя пацієнтки після операції. По-друге, може непросто описати свої послуги, а акцентувати увагу на що з нею вигоди. У – третіх, підвищення ступеня довіри постачальник може придумати для своєї послуги марочне назва. По-четверте, до створення атмосфери довіри постачальник може привернути до пропаганді своєї послуги якусь знаменитість.

- Послуги невіддільні від свого джерела, чи це чоловік, або машина, тоді як товар у матеріальному вигляді існує незалежно від присутності або відсутність його джерела. Наприклад,зрелищно-развлекательная цінність концерту невід'ємна від виконавця.

- Непостійність якості. Якість послуг коливається в межах залежно від своїх постачальників, і навіть від часу й місця їх надання.

-Несохраняемость. Послуги споживаються під час її виробництва, тому її неможливо зберегти, хоча може бути ситуації, коли ефект від участі споживання послуги виникає згодом після його споживання. У разі сталості попитунесохраняемость послуги перестав бути проблемою, позаяк у будь-який час кількість споживачів приблизно постійно. Та якщо попит не постійний, та над фірмами, які надають ті чи інші послуги, стають серйозні проблеми. Наприклад, з урахуванням потреби у перевезеннях у години пік підприємствам громадського транспорту припадати мати вулицю значно більше транспортних засобів, ніж було б необхідно за рівня попиту протязі всього дня.

З іншого боку, у сфері послуг дуже й своєрідно проявляється ефект утрудненості порівнянь. Він означає, що замість менш значущий у цій послузі її речовинний компонент, важче клієнтам зіставити між собою послуги різних фірм. Наприклад, якість ремонтних послуг у принципі можна оцінити до їх придбання, відвідавши приміщення, відремонтовані різними фірмами. Але чи оцінить якість послуг тієї чи іншої оператори мобільного зв'язку можна лише після перетворення на його клієнта. Відповідно фірми, продають найменш речові послуги, мають більше свободи у встановленні цін, ніж фірми, послуги яких пов'язані зі створенням легкосопоставляемих матеріальних продуктів.

Нерідко клієнти неспроможна здійснити об'єктивне зіставлення якості послуг навіть по, як і їх оплатили і споживачів (отримали). Це чітко простежується у сфері медичних і навчальних послуг [11, з. 162].

Світ послуг у час більш

Страница 1 из 12 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація