Реферати українською » Экономика » Методологія економічного аналізу


Реферат Методологія економічного аналізу

Страница 1 из 5 | Следующая страница

>СОДЕРЖАНИЕ

 

ЗАПРОВАДЖЕННЯ 3

1. МЕТОДИ АНАЛІЗУДЕТЕРМИНИРОВАННЫХМОДЕЛЕЙ 5

2. МЕТОДИ АНАЛІЗУСТОХАСТИЧЕСКИХМОДЕЛЕЙ 15

3. МЕТОДИОПТИМИЗАЦИИ У ЕКОНОМІЧНОМУАНАЛИЗЕ 21

4. МЕТОДИКОМПЛЕКСНОГО АНАЛІЗУ 35

>ЗАКЛЮЧЕНИЕ 42

СПИСОКИСПОЛЬЗОВАННЫХИСТОЧНИКОВ 44


ЗАПРОВАДЖЕННЯ

 

  Аналіз – дуже ємне поняття, лежаче основу всієї практичної і з наукового діяльності. Аналітичні методи настільки поширені, що під словом «аналіз» розуміють будь-яке дослідження взагалі, як і природничих і гуманітарних науках, і у практичної діяльності. Процедури і методологічні принципи аналізу входять складовою у будь-яку довільну науково-практичне дослідження, коли дослідник переходить від простого описи явища до вивчення його будівлі.

   За класичним визначенню аналіз є лише як із логічних прийомів мислення. «>Мишлению властиві такі процеси, як абстракція, узагальнення, аналіз стану та синтез, постановка певних завдань і перебування шляхів розв'язання» [14,с.5].

  Характеристика аналізу як засобу мислення передбачає, що з його за допомогою можна виявити структуру процесу чи явища, звести складне до простого, побудувати класифікацію явищ, виділити сутність об'єкта. «Логічний аналіз залежить від уявному розчленування досліджуваного об'єкта на складові і є методом отримання нових знань. Мета аналізу – пізнання частин як елементів складногоцелого»[14,с.6]. Отже, дослідження як поняття процесу пізнання все-таки ширше. Існування аналітичного і синтетичного методів пізнання дозволяє сформулювати аналіз як першу, найважливішу, незамінну стадію будь-якого дослідження.

    Якщо з цього, термін «економічний аналіз» передбачає аналітичний етап дослідження у сфері економіки – економічних систем, відносин, процесів, тобто як об'єктів, і суб'єктів економіки. У навчальних планах вищих економічних навчальних закладів, зазвичай, передбачається поетапне вивчення економічного аналізу. Чільну увагу у своїй приділяється огляду різних прийомів, які можна використані під час проведення аналітичних розрахунків, які обгрунтовують якесь управлінське рішення. Будь-який фахівець, що стосується організації та управління бізнесом, повинна володіти певним аналітичним інструментарієм, знати і розуміти логіку проведення аналітичних процедур. Ухваленню будь-якого рішення передують аналітичні розрахунки, тому будь-який представник апарату управління підприємством – від топ-менеджерів до рядових спеціалістів – просто має бути хорошим аналітиком. Загроза потенційного банкрутства й досі відчувається після ухвалення управлінські рішення, якщо йдеться про стратегічному рішенні фінансового характеру. Отже, аналіз повинен виконуватися у ретроспективі, а й у перспективі. У цьому непотрібно йти до абсолютної точності – необхідно виявити тенденції, як вже сформовані, і лише складаються. І тому аналітик повинен мати такі риси, як спроможність до узагальнення, вміння порівняти і оцінити взаємовпливи великої кількості чинників, вміння помічати незначні здавалося б ознаки зміни ситуації. З іншого боку, проведення кваліфікованого аналізу вимагає знання багатьох наук – економіки, бухгалтерського обліку, маркетингу, основ промислової психології. У основі аналітичних процедур лежить знання математичного аналізу, статисти та економетрики. За сучасних умов аналіз неможливий не залучаючи комп'ютерних технологій, отже, проведення економічного аналізу вимагає знання інформатики.

Об'єктом дослідження даної роботи є підставою методологія дослідження.

Предметом є процес й методику використання відповідних методів.

Метою роботи є підставою дослідження методів, методологічних принципів їх побудови і підходів з використання.

Досягнення мети роботи вирішені такі:

- досліджені основні методи аналізу;

- визначено принципи їх побудови і з використання.

1. МЕТОДИ АНАЛІЗУДЕТЕРМИНИРОВАННЫХМОДЕЛЕЙ

 

1.1.  Побудова моделей факторного аналізу

 

    За характером взаємозв'язку між показниками розрізняють моделі детермінований істохастические.Детерминированная (функціональна) зв'язок – зв'язок, коли він кожному значенням факторного ознаки відповідає цілком певне невипадковий значення результативного ознаки. Зв'язок, коли він кожному значенням факторного ознаки відповідає безліч значень результативного ознаки, називаєтьсястохастической чивероятностной.

   Для застосування прийомів факторного аналізу необхідно скласти модель, тобто уявити формулу розрахунку аналізованого показника. Моделі може бути [2,c.45]:

   1. >Аддитивние. Значення аналізованого показника окреслюється сумапоказателей-факторов. У такій моделі має вигляд

                                              У = А + У + З.

        Прикладомаддитивной моделі то, можливо валова прибуток підприємства, що складається з цих складових, як прибуток від, результат від іншій діяльності і сальдо операційних і позареалізаційних прибутків і витрат.

    2. >Мультипликативние. Значення аналізованого показника окреслюється твір показників – чинників. У такій моделі має вигляд

                                                У = А * У * З.

         Більшість моделей, які уфакторном аналізі - мультиплікативні. Наприклад, виручку можна подати як твір кількість своєї продукції вартість одиниці виробленої продукції. Сумарні матеріальні витрати підприємства – твір трьох чинників – кількість вироблену продукцію, норма витрати матеріалу на одиницю продукції, вартість одиниці матеріальних ресурсів.   

    3. >Кратние. Значення аналізованого показника окреслюється приватне від розподілу двох чинників. У такій моделі має вигляд

                                                  У = А / У.

        Як приклад можна навести показникфондовооруженности, визначається розподілом вартості основних засобів на кількість працюючих.

    4. Змішані. Такі моделі може мати різну форму й подавати собою різні комбінаціїаддитивних,мультипликативних і кратних моделей:

                                              У = А * (У + З);

                                              У = А / (У + З);

                                              У = (А / У) * З.

       Прикладом такої моделі то, можливо визначення фонду оплати праці як твори середньої заробітної плати чисельності. У цьому середня вести є сумою кількох складових - тарифної складової, доплат стимулюючого характеру і доплат компенсуючого характеру:

                              ФОП = ( ЗП тар + ЗПстим + ЗПкомп) * Ч.

    Під час упорядкування будь-яких моделей факторного аналізу необхідно враховувати причинно-наслідкові відносини показників. Наприклад, з погляду арифметики два наведених нижче висловлювання справедливі:

    Виручка = Продуктивність праці * Чисельність;

    Продуктивність праці = Виручка / Чисельність.

    Обидва ці висловлювання можна використовуватиме розрахунку невідомої величини. Але тільки одне з яких можна використовувати як аналітичної моделі - можна сказати, що міра виробництва залежить від продуктивність праці, але не можна сказати, що продуктивності праці залежить від виручки підприємства.

   Під час проведення факторного аналізу часто використовується метод розширення факторних моделей. Наприклад:

                                                У = А / У.

   Ті ж модель можна записати як

                                         У = (>А/С)* (>С/В).

   І тут замість двох абсолютних (кількісних) чинників отримуємо для аналізу два відносних (якісних) чинника.

   Найбільш знаним прикладом є формулаДюпона:

   Рентабельність активів = Прибуток / Активи;

   Рентабельність активів = (Прибуток/ Виручка)* (>Виручка/Активи).

    У цьому перший множене – рентабельність продажів, другий множене – оборотність активів. Справді, рентабельність (віддача) активів залежить від цього, наскільки рентабельну продукцію виробляє підприємство, і південь від того, як швидко відбувається оборот вкладеного в активи капіталу:

    Рентабельність власного капіталу = Прибуток / Власний капітал;

        Рентабельність СК = (>Прибиль/Виручка)*(Виручка/Активи)*(Активи/СК).

    У цьому перший множене – рентабельність продажів, другий – оборотність активів, третій – структура капіталу.

1.2. Метод цепних підстановок і абсолютних різниць

        Метод цепних підстановок одна із базових методів економічного аналізу, що застосовується аналізумультипликативних моделей. У цьому кожен чинник послідовно змінюється з базисного на звітний значення, тоді як інші залишаються без зміни.

   Можна проводити розрахунки в таблиці. Припустимо, що аналізований показник «А» є твір трьох чинників (>Ф1,Ф2,Ф3).

    Абсолютна зміна показника відомо. Необхідно визначити суми факторного впливу – наскільки змінився результуючий показник під впливом зміни конкретного чинника. Розмір факторного впливуАф1,Аф2,Аф3 визначатиметься так [4,c.33]:

Таблиця 1.1.

Чинник 1 Чинник 2 Чинник 3

>Анализируемий

показник

Розмір впливу аналізований показник
>Базисний >Базисний >Базисний >Базисний (Б)
>Отчетний >Базисний >Базисний Умовний 1 (>У1) >Аф1 = У 1 – Б
>Отчетний >Отчетний >Базисний Умовний 2 (>У2) >Аф2 = У 2 – У 1
>Отчетний >Отчетний >Отчетний >Отчетний (Про) >Аф3 = Про – У 2

    Загальна сума факторних відхилень дає абсолютне відхилення (зміна) показника. Перевагою прийому і те, що його чинників має значення і впливає методику розрахунку, збільшується лише кількість «кроків» розрахунку.

    Наприклад уявімо виручку умовного транспортного підприємства як твір наступних чинників – кількість машин, кількість рейсів однієї машини, кількість пасажирів протягом однієї поїздки і вартість проїзду одного пасажира:

                               У = М * Р * П * З .

     Дані про значення чинників в базисному і звітному періоді представлені у таблиці 1.2.

                                                                                                

     Таблиця 1.2.

Показник Позначення

>Базисний

період

>Отчетний період
Кількість машин М 25 30
Кількість рейсів Р 10 8
Кількість пасажирів П 40 35
Вартість проїзду З 150 200
Виручка У 1500000 1680000

    Абсолютна відхилення виручки становитиме + 180000 р.

  Рассчитаем факторні відхилення. Якщо всі чинники матимуть базисне значення, сума виручки становить 1500000 р.

   Потім ми поступово заміняти значення чинників з базисного значення на звітне:

У базис = 25*10*40*150 =1500000

                                                                    1800000-1500000 = + 300000.

У ум 1 = 30*10*40*150 = 1800000

                                                                    1440000 – 1800000 = - 360000.

У ум 2 = 30*8*40*150 = 1440000

                                                                    1260000 – 1440000 = - 180000.

У ум 3 = 30*8*35*150 = 1260000

                                                                   1680000 – 1260000 = + 420000.

У звіт = 30*8*35*200 = 1680000

     За підсумками розрахунків можна дійти невтішного висновку, за рахунок збільшення кількості машин підприємство одержало додаткову виторг у сумі 300000 рублів, а й за рахунок збільшення тарифу – у сумі 420000 рублів. У той самий час позначилося негативний вплив трьох чинників, як зменшення кількості рейсів однієї машини та зменшення кількості пасажирів кожному рейсі (недоотримано виручки насумму360000 і 180000 рублів відповідно).

   Прийом цепних підстановок вважається основним прийомом факторного аналізу, однак має недолік – наявність з так званого «нерозкладного залишку». Це означає, що з зміні порядку чинників в моделі змінюється сума факторних відхилень. Тому, за складанні моделей щодо факторного аналізу існує таке правило – спочатку вказуються кількісні, та був вартісні показники. Якщо потрібно забезпечити високу точність розрахунків, використовуютьсялогарифмический чи інтегральний прийом.

         Метод абсолютних різниць є різновидом прийому цепних підстановок. Кожен чинник послідовно представляється як різниці між звітним і базисним значеннями. Інші показники приймаються у звітній чи базисному значенні залежно розміщення у формулі (відповідно до аналізованого чинника або ж після нього).

    А =Ф1 *Ф2 *Ф3;

   Аф1 = (>Ф1о –Ф1б) *Ф2б *Ф3б;

   Аф2 =Ф1о * (>Ф2о –Ф2б) *Ф3б;

   Аф3 =Ф1о *Ф2о * (>Ф3о-Ф3б),

деФ1б,Ф2б,Ф3б – чинники у своїй базисному значенні;

>Ф1о,Ф2о,Ф3о – чинники у своїй звітному значенні.

 

        1.3.Логарифмический метод і метод зважених кінцевихразностей

        >Логарифмический метод і метод зважених кінцевихразностей застосовуються також і визначення розміру факторного впливу під час аналізумультипликативних моделей. Їх перевага полягає у цьому, що вони усувають такий недолік попередніх методів, як наявність «нерозкладного залишку» шляхомлогарифмированиямультипликативной моделі у першому з методів і шляхом розподілу нерозкладного залишку – у другому.

    Логарифмируямультипликативную модель, можна було одержати таке вираз [6,c.84]:

D А =кФ1 * D А +кФ2 * D А +кФ3 * D А,

    де D А – абсолютне відхилення аналізованого показника;

>кФ1,кФ2,кФ3 – коефіцієнти, що дають пайку впливу даного чинника на аналізований показник.

   Примітно, що заодно не потрібно розраховувати все факторні відхилення – можна розрахувати лише ступінь (частку) впливу найбільш актуального чинника.

   Коефіцієнти розраховуються по формулам:

ДоФ1 = (>lnФ1о –lnФ1б) / (>lnАо –lnАб);

ДоФ2 = (>lnФ2о –lnФ2б) / (>lnАо –lnАб);

ДоФ3 = (>lnФ3о –lnФ3б) / (>lnАо –lnАб),

деАо,Аб – значення аналізованого показника відповідно базисному і звітному періодах;

>Ф1б,Ф2б,Ф3б – значення чинників в базисному періоді;

>Ф1о,Ф2о,Ф3о – значення чинників у звітній періоді.

         Метод зважених кінцевихразностей частіше використовується длядвухфакторних моделей. У цьому різниця, розрахована за зміни становища чинників, ділиться навпіл і додається до найменшій значенням факторного впливу. 

   Припустимо, щомультипликативная модель має вигляд

                                             А = У * З.

    Тоді значення факторних відхилень На й О з розраховується так:

                            На = У * З + ( У * З) / 2;

                            А = З * У про + ( У * З) / 2,

 де У, З – зміна показників – чинників у період;

У про, З про – базисне значення показників – чинників.

    1.4. Методи дольової участі і вирівнювання початкових точок аналізу

        З допомогою методу дольової участі визначається вплив зміни структурних зрушень на підсумковий показник. Розглянемо приклад.

        Підприємство випускає продукцію трьох видів – А, Б і У. Продукція має різну рентабельність. Відповідно, загальний фінансовий результат може змінитися з допомогою зміни кількості продукції або рентабельності одиниці виробленої продукції.

         Прибуток = Прибуток від од. продукції * Кількість продукції

Для спрощення прикладу припустимо, що рентабельність одиниці виробленої продукції не змінювалася [6,c.53].


Таблиця 1.3

Вигляд Кількість Прибуток від од.

Структура 

>БП

Факт кількість структуроюБП

Прибуток

 >БП

Прибуток

умовна

Прибуток фактична
>БП ВП
А 10 60 3 14% 120*0,14 =17 30 51 180
Б 20 30 5 28% 120*0,28 = 34 100 170 150
У 40 30 7 58% 120*0,58 = 69 280 483 210
Разом 70 120 100% 120 410
Страница 1 из 5 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація