Реферати українською » Экономика » Науково-технічний прогрес - основа розвітку виробництва


Реферат Науково-технічний прогрес - основа розвітку виробництва

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>МІНІСТЕРСТВО НАУКИ ІОСВІТИ УКРАЇНИ

>МІЖГАЛУЗЕВИЙІНСТИТУТУПРАВЛІННЯ

Кафедра менеджменту й

>інформаційнихтехнологій

>КУРСОВАРОБОТА

ЗПРЕДМЕТУ

 >РОЗМІЩЕННЯПРОДУКТИВНИХ СИЛ

НА ТЕМУ

>НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙПРОГРЕС –

ОСНОВАРОЗВИТКУВИРОБНИЦТВА

  

>Підготувала

студентка 1-го курсу

факультету “>Облік та аудит”

>групиБД-101

>залікова книжка №16

>Перевірила ВолошинаЛ.І.

>КИЇВ - 2001

ПЛАН

>Вступ

>1.Сутністьвиробництва

    1.1.Загальніформиекономічного життя.

    1.2.Умовивиникнення таеволюція товарноговиробництва.

>2.Характеристика товарноговиробництва.

    2.1.Загальніознаки татипи товарногогосподарства.

    2.2.Джерелорушійних сил товарноговиробництва.

    2.3.Економічнізакони такатегорії.

>3.Змінамісця йролілюдини увиробництві впроцесінауково-технічногопрогресу.

>4.НТП – як основарозвиткувиробництва йзниження йогопотенціальноїнебезпеки.

    4.1.Екологічне становище України.

    4.2.Безпекажиттєдіяльності населення вумовах НТП.

    4.3.Технологічна структура.

    4.4.Техногенніфактори.

    4.5.Новаконцепціяпромисловоговиробництва.

    4.6.Зниженняпотенційноїнебезпекивиробництва.

>Висновки.

>Література.

     

    >ВСТУП

    

    Науково-технічнийпрогрес –еволюційний йпоступовийрозвиток науки йтехніки. Довгий годину наука йтехнікарозвивалисьвідокремлено.Їхзближенняпочалося примануфактурномувиробництві, азавершилося под годинупершоїпромисловоїреволюції

>кінця XVIII – початку XIX ст. До цогоматеріальневиробництворозвивалосьздебільшогозавдякинагромадженнюемпіричногодосвіду.Паралельнойшовпоступовийпрогреснаукових знань про природу.Крупнемашинневиробництво сталовизначатисьперш напрогресом науки йвідкриловеликіможливості дляїїтехнологічногозастосування. Тім самим наука йтехніка сталиорганічнопов’язаними,взаємостимулюючирозвиток.

    Революційнийетап НТПпочинається ізсередини 50-х років ХХ ст. йотримавназву НТР (>науково-технічна революція). Наука при цьомуперетворюється убезпосереднюпродуктивну силу,постійнореволюціонізуючирозвитоктехніки.Характерноюрисоюсучасногонауково-технічногопрогресує ті, щовінохопив усісторонижиттєдіяльностісуспільства.

  

     >1.СУТНІСТЬВИРОБНИЦТВА.

 

   1.1.Загальніформиекономічного життя.

       

    Осмисленнясучаснихекономічних проблем через призмусвітовогодосвідустановлення,розвитку товарноговиробництва йринковихвідносинмаєсуттєвезначення длятеорії й практикиринковоїтрансформаціїекономіки України.

 

    Суспільствознає дваосновнихтипиорганізаціїекономіки:натуральне го

>сподарство йтоварнегосподарство.Їмвідповідаютьдвіосновніформигосподарювання: натуральна йтоварна.

    Історичнопершим типомекономічноїорганізаціїсуспільноговиробництва,якийпанувавпротягомтривалого години, було б>натуральнегосподарство, заякогопродукти роботи як результатвиробництвавикористовувались длязадоволенняособистих потреббезпосередніхвиробників йчленів їхні батьківщин,тобто длявикористання вмежахгосподарськоїодиниці – роду,племені,патріархальноїсім’ї,общини тощо якрізновидів. У основномунатуральну формугосподарювання малі івеликімаєткитрадиційного типу.

    Натуральнегосподарствохарактерізувалосясуспільнимподілом роботи взародковомустані,замкнутістюорганізаційно-економічнихзв’язків,роз’єднаністю,відірваністюгосподарюючихсуб’єктів один від одного,примітивноютехнікою татехнологієювиробництва,малопродуктивноюручноюпрацею. Томупрогрес урозвиткупродуктивних сил йсуспільства бувдужеповільним.Усізв’язки натуральногогосподарстваобумовленілишеособливостямипроцесу роботи тавиконання тихий чиіншихоперацій утіснихмежах окремихгосподарськиходиниць. При цьомуробоча силапозбавленамобільності, вонавиробничо татеріторіальнозакріплена. У натуральномугосподарствівиробничівідносинивиявляються внематеріалізованомувигляді якпрямівідносиниміжучасникамистворення благ.Продукти роботирозподіляютьсябезпосередньо.Вони безучастіринкунадходять вособисте івиробничеспоживання.

     Зрозвиткомпродуктивних силнатуральнегосподарствостаєперешкодоюсоціально-економічномупрогресу.Властивійомугосподарськазамкнутість,примітивність,відособленість,патріархальність,слабкістьвнутрішніхстимуліврозвитку невідповідаютьпотребамобмінупродукцієюміжвиробниками,який все понадпоширюється узв’язку іззростаннямпродуктивності роботи.Всезростаючийвплив насуспільневиробництвотоварнихзв’язків вепохупізньогоСередньовіччя уже можнаназватиреволюційним.Натуральнегосподарство перестало бутипануючим типомсуспільноговиробництва,відбувсяперехід дозагального товарногогосподарства.

     Однакцеще не означалоповногозникнення натуральногогосподарства.Воноще ісьогоднірозповсюджене вкраїнах, щорозвиваються. Усередині ХХ ст. в їхні натуральному йнапівнатуральномувиробництві було бзайнято 50 – 60відсотків населення.Деякі його проявимаютьмісце й вумовах розвиненоїекономіки (>наприклад,натуральнепідсобнегосподарство). Унесприятливих длясуспільстваумовах (>наприклад,війна, політикаавтаркії тощо)можез’явитисятенденція донатуралізаціївиробництва.

 

   1.2.Умовивиникнення таеволюція товарноговиробництва.  

    Першоюнеобхідноюумовою длявиникнення товарноговиробництваєсуспільнийподіл роботи, врезультатіякогопроявляєтьсянеобхідністьобмінюватипродукти,виготовлені урізних видахвиробництва.Історичнопершим великимсуспільнимподілом роботи бувподілміжтваринництвом йземлеробством. Алі одногосуспільногоподілу роботи у тому,щобвиробництво стало товаром,щенедостатньо.Необхіднощобсуспільнийподіл роботи бувдоповнений правоміндивідуальногопривласненнярезультатів роботи тарозпорядження ними.Тобто винна матірмісцеекономічнавідособленістьтоваровиробників.

     >Економічнавідособленістьтоваровиробників –цетаке становище, заякого смердотісамостійновирішують запитаннягосподарськоїдіяльності: щовиробляти,якимизасобами, котріресурсивикористовувати тощо.Вонапередбачаєсамостійнерозпорядженнявиробленоюпродукцією,володіння нею,їївідчуження йвикористаннявідповідно довласнихінтересів. Томуекономічневідособлення невіддільне відвласності назасобивиробництва йвироблюванупродукцію.

     >Товарневиробництворабовласницькогосуспільства. >Товарневиробництвоще впервіснійобщинідосягаєрозвиткурабовласницькогосуспільства.Об’єктивніумовирозвиткусуспільствапоступоворозкриваликордони натуральноговиробництва,втягуючи його вновіекономічнізв’язки, котрінабувалитоварноїформи.

     Зрозширеннямтоварнихвідносинзбільшуваласяпраця тавитратизізбутомтоварів. Усекінцікінців привело доти, що всередовищетоваровиробниківпочаливиділятися особини, котрі взяли у собіпосередництво взбуті. Так було врабовласницькомувиробництвівиникаєкупецькийкапітал. Зпоявою класукупців, котрізаймалисялишеторгівлею,відбувсятретій великийсуспільнийподіл роботи.

     >Товарневиробництво в феодальногосуспільстві. >Розпадрабовласницького ладу іперехідсуспільства дофеодалізму наперших порахдещозагальмуваврозвитоктоварно-грошовихвідносин йцим самимзатримав процесвитіснення натуральногогосподарства.Протеекономічний процестоварнихвідносин ужезупинити було бнеможливо, особливоціпроцесипоширювались врезультаті переходу увзаємовідносиниміж феодалами такріпосними селянами.Торгівельнізв’язкиміж селом ймістом,міжрізнимикраїнамипоступовостають более широкими та болеерегульованими.Спільнийпоштовх врозвиткуторгівлі був даний великимигеографічнимивідкриттями (Америка,Індія).Феодальна організаціяремісничоговиробництва вформі цехового ладу, йогосувороюрегламентацієюобсягу татехнологївиробництва йпослідовногопрогресутехнікивиробництва збільшенняобсягівтоварноїпродукції - всецеобмежуваломожливостізначного йпослідовногопрогресу.

    Виникає потреба вліквідаціїфеодальнихвиробничихвідносин йзаміни їхньогоновими, котрі бвідповідалирівню й характерузростаючихпродуктивних сил.

     >Висновки:

·товарневиробництво,ринокіснували незавжди, смердотівиникаютьлише напевномуетапірозвиткулюдськогосуспільства;

  • >товарневиробництво,ринок неєпородженнямкапіталістичного ладу.Вонивиниклизадовго донього, зародилися таіснували впервісному,рабовласницькому та феодальногосуспільствах;
  • >товарневиробництво,ринок сам пособі непороджуютькапіталістичнихвідносин. Для цогонеобхідніпевнідодаткові умів

>2.ХАРАКТЕРИСТИКАТОВАРНОГОВИРОБНИЦТВА.

 

            2.1.Загальніознаки татипи товарногогосподарства.

         Основнізагальніознаки товарноговиробництва незалежать відспецифікиекономічноїсистеми. До них належати:

·суспільнийподіл роботи;

·економічнавідособленістьвиробників;

·еквівалентністьвідносин;

·ринковийзв’язокміжвиробниками таспоживачами;

·визнаннясуспільного характеру роботи черезринок;

·здійсненняекономічнихпроцесів утоварно-грошових формах шляхомкупівлі-продажу;

·виробництво дляобміну й врозрахунку навигоду;

·конкуренція.

    Серед нихтакожвідкритість системвідносин,існування такихкатегорій як товар,вартість,міновавартість тощо, й законів товарноговиробництва таобігу.Ціознакимаютьтакийсамийоб’єктивний характер, як йтоварневиробництво таобіг.

    Специфіка товарноговиробництванасампередпов’язана ізіснуваннямрізних йоготипів.По-перше,товарневиробництвоподіляється напросте й >підприємницьке (>тобторозвинене,розширене).Простетоварневиробництвогрунтується наособистій роботивласниківзасобіввиробництва йєвихідноюформою товарноговиробництва.Вононевелике за своїмобсягом,характерізуєтьсябезпосереднім йдобровільнимпоєднанням виробника іззасобамивиробництва,відсутністюкупівлі-продажуробочоїсили як товару. Утоварнійформівиступаютьлишеречовіфакторивиробництва та готовапродукція.

    Просте іпідприємницькетоварневиробництвомає якспільніриси, то йсуттєвівідмінності.Спільнимє ті, що смердотііснують заумовипануванняприватноївласності назасобивиробництва,ринковоїформизв’язкуміжвиробниками йспоживачами,конкуренціїміжтоваровиробниками тощо.Відмінностіполягають у бо при простому товарномувиробництвівиробник йвласникзасобіввиробництва йпродуктів роботи –це одна особа, тоді як припідприємницькомувиробництвівиробниквідокремлений відзасобіввиробництва йпродуктів роботи. Уумовах простого товарноговиробництва процесвиробництваздійснюється наосновііндивідуальної роботи.Вінспрямований назадоволенняособистих потреб виробника тачленів його сім'ї.Підприємницькевиробництвопередбачаєспільнупрацюнайманихробітників зазарадиприбуткувласникагосподарства.Простетоварневиробництвозасноване, як правило, нанескладнійтехниці, апідприємницьке – навеликіймашиннійіндустрії,автоматизованих системах тощо.

    Сьогодніпростетоварневиробництвоєхарактерним длякраїн, щорозвиваються. Урозвиненихкраїнах воно тамаєзалишковий характер йвиступає увиглядідрібного товарногогосподарстваремісників,фермерів,роздрібнихторгівців таін.Останнєнабуває все понадпідприємницькоїспрямованості якдрібнийбізнес,породжений ужеіснуючоюекономічноюсистемою.

    Розрізняютьще дватипи товарноговиробництва:перший – з >стабільною,другий – із >безперервнооновлюваноюноменклатуроютоварів. Історія Першогоохоплюєперіод відглибокоїдавнини додругоїполовини ХХ ст. Історія іншого типурозпочалась удругійполовині ХХ ст. Так,машинобудівнапромисловістьВеликобританіїпротягомусього ХІХ ст.використовувала в основномулише дваматеріали –чавун й сталь, атекстильнавироблялалишечотиривидитканин –бавовняні,вовняні,лляні,шовкові. Удругійполовині ХХ ст.спостерігаєтьсябезперервнепоновленняномеклатуритоварів.Наприклад, велектроннійпромисловостіЯпоніїцевідбуваєтьсякожні 5 – 6 років.Єпідставивважати, що нарубежі ХХ – ХХІ ст. процесбезперервногопоновленняномеклатуритоварів якщодомінуючим векономіці.

     2.2. Джерелорушійних сил товарноговиробництва.

    

     Сучаснеринковегосподарствоєпрактичноюреалізацієюрушійних сил таекономічних законів товарноговиробництва. Колице засили? Учому їхньогосутність? Заякими законамиуправляютьтоварнимвиробництвом? За які умів воно тарозвиватиметься?Відповіді націзапитаннясприятимутьгрунтовномурозгляду проблемсучасногоринковогогосподарства,якомунині немаєальтернативи при всіх йогоекономічних й особливосоціальнихсуперечностях.

    Товарномувиробництвувластивіособливісилирозвитку, котрівиявилися взародковійформі уже напочатковихетапахвиникненняелементівтоварноїсистеми, щопротягомтисячолітьперетворилася назагальну формувиробництва. До них належатисили руху тапостійногорозвитку йвдосконаленнявиробництва,силисаморозвитку,саморегулювання.Якщоекономікатієї чиіншої країнипов’язана ізтоварнимвиробництвом, то держава (центр) неможезупинитирозвитоквиробництва,продуктивних сил, аможе статілишегальмом чи,навпаки,сприяти цьомурозвиткові.Вклинившись доекономічноїсистеми,якій невластивийтакий типвиробництва,товарневиробництвопоступоворозламуєцю систему.Спробизупинити йогоруйнівну силусупроводжуютьсясоціальнимикатаклізмами й,врешті-решт,єбезрезультатними.

     Длявизначеннямеханізмуфункціонуваннярушійних сил, щовтілені в товарномувиробництві,необхідноврахувати закондіалектики просуперечності якджерело йрушійну силурозвитку,якийє ядромдіалектики. У товарномувиробництві такоюсуперечністюєсуперечність,втілена втоварі, щостановить основусуспільногобагатства велементарнійформі. Це >суперечністьміжконкретною таабстрактноюпрацею.Двоїста,суперечлива природа роботи, котрастворює товар,єосновою всіхінших,похіднихсуперечностей товару йвиявляєтьсяпередусім усуперечностіміжспоживноювартістю тавартістю, атакожміжіндивідуальним йсуспільнонеобхідним годиною,витраченим навиробництво товару.

    Суперечності,втілені втоварі, -цеєдністьпротилежностітобто їхньоговзаємодія. >Постійнерозв’язання йвідтвореннясуперечностей товаруєвнутрішнімзмістомрозвиткувиробництва.  

    Незалежно відсуспільноїформивиробництвоєвизначальноюумовоюіснуваннялюдства.Йогометоюєзадоволення потреблюдини –споживання. Урізнихсуспільних системахзв’язокміжвиробництвом йспоживаннямздійснюєтьсяпо-різному.Розв’язаннясуперечностей товарноїформипов’язано із пошукаминайефективнішихспособівзв’язкуміжвиробництвом йспоживанням.Цейзв’язокопосередкований формамиобміну тарозподілу, котрітакожмаютьтоварний характер.

    Суперечності,втілені втоварі,розв’язуються тоді, колитоваровиробник йогореалізує. Отже,споживнавартістьперетворюється на свійпротилежність –грошову форму.Цим самимпраця,витраченатоваровиробником,одержуєсуспільневизнання.Корисність блага “товару”визнаєспоживач.Товаровиробник переносити впевніумови:виробництвомпевного виду товарузайнято багатотоваровиробників,оскількисуспільніпотребищодобудь-якого товарудоситьвеликі. Томувзаємовідносиниміжтоваровиробникамимають характерконкурентноїборотьби,тобтоборотьби виробника заспоживача, завигідніумовиреалізаціїсвоєїпродукції.

    Перетворенняспоживноївартості на свійпротилежність –вартістьздійснюється впроцесіреалізації товару наринку черезпосередництвоціни – копійчаноговираженнявартості,втіленої втоварі “>праця”.Власне черезгрошову формурозв’язуютьсясуперечності товару.Ціна, заякоюреалізується товар на даний момент,виражаєрівеньсуспільно необходимихвитрат на йоговиробництво,зіставленими ізсуспільноюкорисністю цого товару.Протепрацятоваровиробникавідособлена:кожнийвиготовляє товар завласнийрахунок,тобтовитрати, щомаютьіндивідуальний характер,різні засвоєювеличиною.Ринок черезцінувизначаєлишерівеньсуспільно необходимихвитрат роботи навиробництво товару,тобтовитрат, котрівважаютьсясуспільнонормальними (>типовими,пересічними). Цеє законом товарноговиробництва, >відомим як законвартості.

    Виробникітоварів, у якііндивідуальнівитратизбігаються зсуспільнонеобхідними, приреалізації їхні заринковимицінамивідшкодовуютьвитрати на їхнівиробництво таодержуютьнадлишок –прибуток. У особливосприятливихумовахпрацюють тихтоваровиробники,індивідуальнівитрати якінижчі засуспільнонеобхідні.Їхприбутокзростає на величинурізниціміжсуспільнонеобхідними таіндивідуальнимивитратами. Угіршомустановищізнаходяться тихвиробники, котрівиготовляютьтовари приіндивідуальнихвитратах,вищих, ніжсуспільнонеобхідні. Придосягненніпевноїмежі цогорозривувиробництво товарустаєекономічноневигідним,товаровиробникірозорюються.

    Боротьба задосягнення приватногоекономічногоінтересу,зростанняприбутку – позначкатоваровиробників.Останніпотрапляють внеоднаковеекономічне становище за сумамидоходів.Чимбільшийобсягтоварів, необходимихспоживачу,виробляється,чимменшівитративиробництва, тім увигіднішомустановищізнаходитьсятоваровиробник, тімстійкіше йогомісце всистемісуспільногоподілу роботи.

    Перетворенняспоживноївартості товару навартість,перетворену формуїї –цінузумовлюютьвідповідні,обов’язковівимоги дотоваровиробника.Дотриманняцихвимогєнеобхідним длянього,якщовінхочезалишитисятоваровиробником.Увага доякостітоварів, їхніасортименту,вивченняпопиту тапропозиціїтоварів наринку ізнаступнимивисновкамищодообсягувиробництва,реклами,пошукуринку,зменшеннявитрат навиробництвотоварів –ці таіншівимогипостійнотурбуютьвиробника.Відньоговимагаютьсяпідприємництво,заповзятливість,енергійність у сферівиробництва тареалізаціїтоварів.

    Рушійнісилирозвитку,внутрішньовластиві товарномувиробництві,визрівалипротягомтисячоліть. Продуктомрозвиткусуперечностей товаруєгрошова формавираженнясуспільно необходимихвитрат роботи.Перехід відоднієїсуспільно-економічноїсистеми донаступноїзумовлювавсярозвиткомпродуктивних сил,поглибленням наційосновісуспільногоподілу роботи.Зросталакількістьпродуктів дляобміну.Процесвиміру тавизначенняіндивідуальної роботи,втіленої втоварі, яксуспільної із годиноюнадтоускладнився.Суперечності товарноговиробництва (>міжконкретною таабстрактноюпрацею,споживноювартістю тавартістю,міжіндивідуальною тасуспільноюпрацею), їхнірозвитоквизначилиспецифічний товар – золото,якийпочаввиконуватифункціюзагальногоеквівалента – грошей.

    Суперечності товару якрушійноїсилирозвитку активновиявилися вперіод великого машинноговиробництва, колистворюваласяматеріально-технічна основавиробничогопідприємницькогогосподарюваннякапіталу.Товарневиробництвонабувалозагального характеру.Суперечності товару сталивластивими товару “>робоча сила”.Перетворенняспоживноївартостіробочоїсили якздатностістворюватибільшувартість, ніж вонаварта, вціну поставилоїїносія вспецифічніумови.Під годинуаналізупідприємництва яксистемирозвинутогоринковогогосподарстваголовнаувагазверталась наобставину, щоперетворенняробочоїсили в товарпов’язане ізексплуатацієюнайманогопрацівника,виробництвом таприсвоєннямдодатковоївартості. Усе правильно, але й втінізалишаєтьсяінший бікпроблеми.

     Продажівробочоїсили,перетворенняспоживноївартостіїї вцінуперетворювалиїїносія –працівника всоціальноактивну особу.Прагненняодержання тапідвищеннярівнязагальноосвітніх знань,кваліфікації,підвищенняякості роботи,перемінаостанньої сталинормою життя. Зцимпов’язанізростанняціниробочоїсили,диференціація воплаті,створенняналежних уміввідтворенняїї,формування нового континенту вумовахсоціальноорієнтованогоринку ізусімаскладностями тасуперечностями.Ринку роботи, як йринкутоварів,властиваконкуренція.Боротьба заробочіміста,збереження їхнієдодатковими стимуламивисокопродуктивної,якісної роботи.Інакше можназалишитися без роботи.Суперечності товару “>робоча сила”,розв’язання їхньогоєважливими стимуламиприскореннянауково-технічногопрогресу.

    Перетворенняробочоїсили товарузумовиловиникненнябагатьохсоціальних формборотьби заствореннясприятливіших умів продаж тавикористанняїї,конфліктнихситуаційміжроботодавцями тапродавцямиробочоїсили.Власникиробочоїсиливідстоювали декларація провикористанняцих форм. При цьому незавждидосягалисьнеобхіднірезультати, але йтоваровиробниквимушений бувзважувати, що йогоприватнийекономічнийінтереспов’язаний ізпевнимисоціальними межами,переступати котрінебажано, аіноді інебезпечно.

    Рушійнісили товарноговиробництваспонукають виробника добезперервнихякіснихзміи, томусистемигосподарювання,основою якієтоварневиробництво,виявилисянайсприятливішими довикористаннядосягненьнауково-технічногопрогресу.

    2.3.Економічнізакони такатегорії.

   Товаровиробники, котрінеспроможніосвоїтиновутехніку татехнологію,працюють вгіршихумовах, вони немаєпереспективиіснування.

     Законвартостіпозбавляєтоваровиробника прававибору:виробляти чи невироблятиякіснітовари;знижувати чи незнижувативитрати на їхньоговиробництво;впроваджувати чи аніновутехніку татехнологію;поводити собі активно чипасивно увиробництві тареалізаціїпродукції.Якщовінхочезалишитисятоваровиробником, то виненвиробляти,знижувати,впроваджувати,активізувати свою діяльність,ризикувати.

    Виробництво тареалізаціяспоживноївартостісприялиформуваннюстійкихгосподарськихзв’язківміжтоваровиробниками,заснована нажорсткійматеріальнійвідповідальності,обов’язковості тавзаємнійдовірі.

     Упоєднанні з законамипопиту тапропозиції, черезвідхиленняцін відвартості законвартостівиконуєфункцію регуляторасуспільноговиробництва тарозподілусуспільнихресурсівміжрізними сферамивиробництва. Зпідвищеннямпопиту наокремітоваризростаютьціни ними, аотже, йприбутоктоваровиробників. Нарозширеннявиробництвацихтоварівспрямовуютьсяресурситоваровиробниківіншихгалузей, девиробляєтьсянадмірнакількістьтоварів, котрі непоглинаютьсяпопитом, й нимизнижуютьсяціни. Уепохувільноїконкуренції законвартостієстихійним регуляторомсуспільноговиробництва.

     Усучаснихумовах урізнихгосподарських системахрегулюваннямсуспільноговиробництва, як правило,займається держава.Зростаєзначенняпланомірності,проте при цьомуфункції законувартості як регулятора неусуваються. Вочевидь,формуванняструктуривиробництва, змінуїїнеможливі безпевнихвтрат.Врахуванняпопиту тапропозиції, рухцінєважливимиорієнтирамирозподілукапіталів,засобіввиробництва таробочоїсилиміжрізнимигалузямивиробництва.Іншихнадійнішихекономічнихорієнтирівпокище незнайдено.

    Важливопідкреслитище однуобставину:врахуванняпопиту тапропозиції,відхиленняцін йзміни ввиробництвітоварів под їхньоговпливомозначають не щоінше, якпідпорядкуваннявиробництвазадоволеннюплатоспроможних потребчленівсуспільства. Урозвинутихекономічних системах,заснованих навикористанні законів товарноговиробництва,подоланотакенегативнеявище, якхронічнийдефіциттоварів. Товаршукає грошей, а чи ненавпаки.Сучасніметодививченняринку,спираючись наконцепцію маркетингу, >даютьзмогуістотнонаблизитиобсягивиробництватоварів таплатоспроможньогопопиту ними. Цесприяєформуванню тапідтриманнюпропорційсуспільноговиробництва.

    Розв’язаннясуперечностей,діяекономічних законів товарноговиробництвапов’язані ізвикористаннямсистеми >вартіснихкатегорій.Крім вжезгаданоївищеціни перед тимслідвіднести >собівартістьпродукції (>індивідуальнівитративиробництва), >прибуток, кредит й відсоток,земельну ренту,заробітнюплатню таінше.Цікатегоріїє нормамивикористання законів товарноговиробництва.Крім того, смердотіє формамипроявусуті (>вартості), але йвідбиваютьцю суть уперетвореному,модифікованомувигляді. Усвоємурусіцікатегоріївідособлюються відсуті,набувають нових рис. Уекономічнійнауціціформи здобулиназву >перетворених.

    Вартість яккатегорія неможе бутибезпосередньовикористана якінструмент угосподарськійпрактиці.Поки що немаєможливостейоблічувати тавимірювативитратисуспільнонеобхідної роботи навиробництво товару водиницяхробочого години. Для цогопотрібнііншіматеріально-технічна тасоціальнаоснови. Упрактиціузагальненимпредставникомвартостієїїгрошова форма –ціна.Особливістю рухуціниєздатністьїївідхилятися відвартості товару. Напрактиціцеоптоваціна підприємства (>цінавиробництва),монопольнаціна,роздрібна таін.Роздрібнаціна,якщо наїї величинуістотно невпливаєекономічна політика,єнайближчою довартості.Додатковий продукт якчастинавартості вгрошовійформієчастиноюціни йцілим наборомкатегорій, потреба в яківикликанагосподарськоюпрактикою. До них належатипередусімприбуток якперетворена формадодатковоївартості.Прибуток, у своючергу,виступає в інших формах.Перетвореніформинадтогнучкі,пристосовані дорізнихекономічнихситуацій.Цівластивості їхніапробованіпротягомбагатовікової практики.Нині процесвиробництва товару та йогореалізацію не можнауявити позавикористанням кредиту, ізякимпов’язанавиплатавідсотків. Цесаместосується торговогокапіталу й торговогоприбутку.

    Використанняперетворених формвартостіпов’язанезіствореннямрізноманітнихустанов,системиобліку.Прикладомможуть бутирозгалуженабанківсько-кредитна система,товарнібіржі.

     Зурахуванням законів товарноговиробництва тавартіснихкатегорійпобудовано методгосподарськоїдіяльностітоваровиробника – >комерційнийрозрахунок. Черезнього йреалізуютьсярушійнісили товарноговиробництва,визначаєтьсярезультативністьвикористання їхньогозіставленнямвитрат тарезультатівгосподарювання шкірноготоваровиробника.Комерційнийрозрахунокгрунтується наконкуренціїтоваровиробників,відхиленняцін відвартості,постійнихзмінахпопиту тапропозиціїтоварів,визначаєлініюповедінкитоваровиробників:постійнараціоналізаціявиробництва,технічнеудосконалення йогоматеріальноїбази,підвищеннярівнянормування іоблікувитрат роботи,удосконаленняорганізаціївиробництва та роботи,економіяматеріальнихвитрат й,врешті-решт,зниженняіндивідуальнихвитрат навиробництвотоварів,зближення їхнього ізрівнемсуспільно необходимихвитрат.

    Комерційнийрозрахунокзумовлюєфункціонуваннявідособлених формкапіталу (торгового,банківського),сферипослуг.Вінсприяєреалізації законуекономії години, >якийвизначаютьпершимекономічним законом, щопримушуєтоваровиробникаекономитиресурси.Інакше не можназалишатисятоваровиробником,реалізуватисвійекономічнийінтерес.Вимагаютьсяпідприємливість, постійнаризик,пошукирезервіввиробництва ташляхіввикористання їхнього.

     Уумовахкомерційногорозрахунку кругообігресурсівтоваровиробникапередбачає їхнізростання.Початковоавансованагрошова сумазбільшується.Якщо цого невідбувається,авансуваннякоштівтоваровиробником,виробництво тареалізація товарупозбавленісенсу.

    Господарювання наосновікомерційногоразрахункунеможливе безстабільноїгрошовоїодиниці. Уумовахістотногоколиванняїїорієнтирипідприємницькоїдіяльностівтрачаютьстійкість.Руйнується основакомерційнихрозрахунківтоваровиробника.Виявомнестабільностігрошовоїодиницієнадмірне,таке, що непіддаєтьсякомерційним прогнозам,коливання наринкуцін не так натовари, котрівиробляє тареалізуєтоваровиробник, але взасобивиробництва,комерційноїдіяльності.Розрахунки,зробленісьогодні,можутьвтратитибудь-якезначення завтра.

    Нестабільнагрошоваодиницяперестаєвиконуватифункціюміривартості, бутинадійноюформоюекономічнихзв’язківміжвідособленимитоваровиробниками, ними таспоживачами якзасібобігу тазасіб платежу.Вона неможе забезпечити надійнасуспільнийвиміріндивідуальнихвитрат роботитоваровиробників. Тім самимпідриваєтьсядія сил товарноговиробництва.Збагачуютьсянасамперед не тих,хтовиробляєнеобхіднісуспільствутовари применшихвитратах, аспекулянти, котрівикористовуютьпостійнеколиванняцін.Спекуляціяєневід’ємноюрисою товарноговиробництва, але й невизначальною.Воназакладена в самомупроцесіперетворенняспоживноївартості вціну,відособленні торговогокапіталу та торговогоприбутку,пов’язана ізрушійними силами товарноговиробництва,коливаннямпопиту тапропозиції наокремітовари. Запевних умів вонаможе бутивіднесена дорушійних сил товарноговиробництва,стимулюватидію їхні.Проте колиспекуляціяпочинаєбрати гору, тоцесвідчить просерйознийрозлад в товарномувиробництві, йогогрошовійсистемівнаслідокзнецінення грошей,надмірноговипуску їхнього вобіг,інфляції.Суспільнебагатство незростає,навпаки,підриваютьсяджерела йогозростаннявнаслідокхижацькогоперерозподілудоходів.

     Отже, у товарномувиробництвіважливезначеннямаєдотримання закону копійчаногообігу. Суть йогополягає до того, щокількість грошей,необхідна дляобігутоварів, виннадорівнюватисуміцін всіхпроданихтоварів,поділеній насереднє числооборотіводнойменниходиниць грошей. При цьому відсумицінтоварівтребавідняти сумуцінтоварів,проданих у кредит, й сумупогашуванихплатежів йдодати сумуплатежів, заякими наставши годину оплати.

     >3.ЗМІНАМІСЦЯ ІРОЛІЛЮДИНИ УВИРОБНИЦТВІ УПРОЦЕСІНАКОВО-ТЕХНІЧНОГОПРОГРЕСУ.

 

    Науково-технічнийпрогресозначаєформування новоготехнологічного способувиробництва.Вінвідбуваєтьсяпоступово, але йневпинно,аджейдеться провеличезнімасштабивиробництва. Ісьогодніщепоряд ізвисокотехнічнимавтоматизованимвиробництвоміснуютьгалузі, дезастосовуютьручнупрацю.

    Одне ізнайважливіших не лишеекономічних, а ісоціальнихзавдань –зменшеннячасткифізичноїручної роботи увиробництві. Цепотребуєістотнихзмін вумовах життя, і роботилюдини,вимагаєосвоєння болеескладнихпрофесій, щоможливолише для таких людей іздостатнімкультурним,освітнім тапрофесійнимрівнем.

    Сьогодні унаково-популярній йспеціальнійлітературі багатоувагиприділяється “>безлюднимтехнологіям”,тобто такимавтоматизованим,гнучким системам, котрінібитоповністюусуваютьлюдину ізвиробництва.Проте напрактиці, хочкількість персоналу,якийобслуговуєтакеустаткування, ізнижується, рольлюдини увиробництві нетількинезменшується, а,навпаки,значнозростає.Звичайно, характертрудовоїдіяльностілюдини при цьомуістотнозмінюється: вон в основномувиконуєфункціїпроектувальника,програміста,налагоджує всютехнологічну систему. Доти ж “безлюднатехнологія” уматеріальномувиробництвідоповнюєтьсязначнимзбільшеннямкількостіфахівців,зайнятихрозробками новихтехнологічних систем таустаткування.Ціпрацівникиє практичноучасникамикінцевоговиробництва. Так, назаводі до однієїзмінуможутьпрацюватилише 10 – 20 Чоловік, акострукторському бюро при цьомузаводі –кількасотень.

    Людинапоєднує йфізичну, йрозумову діяльність.Протеспіввідношенняміжцимискладовими роботирізне. Зрозвиткомсуспільноговиробництва наосновіновоїтехніки йтехнології узагальнихвитратах роботипідвищуєтьсязначенняїїрозумовоїчастини.Виникає багатопрофесій, котрі все меншепередбачаютьвиконанняфізичнихдій й все понад –розумових. Це наладчикиелектронногоустаткування,оператори наавтоматичнихлініях,гідро-, тепло- таатомнихелектростанціях таін.

     На початку ХХ ст.набулапоширення організаціявиробництва за методомамериканськогоінженераФ.Тейлора, щогрунтувалася нафункціонуванніробітника як простогододатка домашини,який увиконанніпевноїопераціїдосягав автоматизму. Система Тейлора бувхарактерною длямасового потоковоговиробництва, вон наводила дозначногозростанняпродуктивності роботи. Сутьїїполягала до того, щопоєднувались воднеціле людина й машина.Досягалосяценасампередраціоналізацією таприскореннямрухівлюдини,приведеннямїїдій увідповідність ізроботою машин.Самезавдяки цьомувиникла система “людина – машина”.

     Зацих уміврозумова діяльністьлюдиниобмежувалася,усувалася відвиробничогопроцесу,оскільки бувнепотрібною. Ценеминучепризводило дозниженняроліпрофесійних знаньвиробників, їхніінтелектуальногорівня, було бреальнимпідпорядкування роботикапіталу,спотворенняособистостілюдини.

     Удругійполовинінинішньогостоліттяможливостізростанняпродуктивності роботи зарахунокнайбільшраціональноговикористанняфізичнихможливостейлюдини буливичерпані.Завданняполягало до того,щоб навести рухможливостірозуму й духулюдини. Узв’язку ізцимвиникло багатотеорій “>людськихвідносин”, “>соціального партнерства” таінших,спрямованих тих,щоб довести, щопідприємці таробітники черезкупівлюакцій та доля врозподіліприбуткуєрівноправнимисоціальними партнерами. Урядікраїн (>Японії, США таінших, особливо вСкандинавських)цітеоріївдалосяреалізувати напрактиці.

    Людина ізвиконавцявиробничихоперацій все понадперетворюється у контролера йналадчика складногоустаткування,автоматичних систем.Відрівняїїовіти, культури,професійноїмайстерностізалежить їхніфункціонування.Ускладненняматеріально-речовихзнаряддьвиробництвастимулюєпоявуробітникановоїякості:вільного,освіченого, культурного,розвиненого якфізично, то йрозумово,якийкористується благамивиробництва йглибокозаінтересований у йогорозвитку йвдосконаленні. Тому,наприклад США,мінімальнатривалістьосвітивиробників (>враховуючирізного родукурси безвідриву відвиробництва)досягає 14,5 року. Тутхотілося бпідкреслити, що в нашій странеасігнування наосвіту невідповідаютьвимогамнауково-технічногопрогресу, щопозначається наякостіпідготовкиспеціалістів, нарозвитку науки йтехніки.

    Перехід до широкогозастосуванняобчислювальноїтехніки,комп’ютерізаціїбагатьох сфердіяльностілюдини,створеннярозгалуженоїсистемиперсональнихкомп’ютерівзнаменувавінформаційний переворот у світі,якийвнісякісноновіриси упрацю й життялюдини.Нинідокоріннозмінюєтьсявзаємодія новихпоколіньтехніки й новихпоколінь людей.Новимипоколіннямитехнікивважаютьсятаківдосконаленізасоби роботи, котріхоча б в одному чи вкількох параметрахпринаймні вдвічіперевищуютьпопередні засвоєюефективністю.Змінапоколіньтехнікисупроводжуєтьсязміноюпоколінь людей,безпосередніхвиробників.Вважається, щопротягомстоліттязмінюється трипокоління людей.

>Сучасна НТР внеслаістотнізміни усуспільно-економічнийрозвиток: змінупоколіньновоїтехнікипочалазначновипереджатизмінупоколіньпрацівників.Тепер за життя одногопокоління упередовихгалузяхвиробництвазмінюєтьсякількапоколіньтехніки.Сучасна НТРохоплюємайжечотиридесятиріччя. Зацей невеликийісторичнийпроміжок годині наелектроніцізмінилосячотирипоколіннякомп'ютерів,створюєтьсяп'яте,однепоколіннясупутників зв'язкузамінюєтьсяновим, вавіаціївикористовуютьреактивнідвигуни,створенонадзвуковілітальніапарати.

Цесвідчить про ті, що нефізичностаріння машин, аморальневикликасзамінудіючоїтехнікиновою, щонауковізнання,втілені як вуречевленій, то й вживій роботи, моральнозастарівають.Швидкість цогопроцесувизначається годиною, заякийнаявнезнання, до тогочислі ікваліфікаціяробітника, наполовинузнецінюється.

>Старіння знань із науки йтехнікивідбуваєтьсянерівномірно.Воноколивається вмежах 5—7 років угалузях, щошвидшерозвиваються, 10—12 років уінших й 10—15 років удеякихнауково-прикладних таінженерно-технічннхгалузях.

>Ще на початку XX ст.людинівистачало всеперіодїїтрудовоїдіяльності знань,здобутих под годинузагального тапрофесійногонавчання. НТРзміниласитуаціюдокорінно.

     Усіширшимстає колопрофесій йспеціальностей,знання у якішвидкостаріють, анабу такваліфікаціязнецінюється.Щоб підгримуватинеобхіднийрівень знань, людина виннаперіодичнопідвищувати своюкваліфікацію. Системаосвітиперетворюється набезперервну,гнучку, котра уразіпотребидаєможливістьпідвищувати чизмінюватикваліфікаціюпрацівників ізвідривом й безвідриву відвиробництва:виховує влюдині потяг допостійногоздобугтя нових знань,умінняоволодіватиінформацією,сприйматисоціально-економічні,науково-технічнінововведення.

>Поряд ізтрадиційноюосвітоюпоширюється ">електронна"грамотність людей, Якапоступово, але йневпинноохоплює все понад колопрофесій.Вонамає статіобов'язковою для всіх,оскільки візначаєкваліфікованістьспеціалістів, їхніздатністьобробляти йвикористовуватиінформацію.

>Поверховийпогляд насучасніпроцеси,викликані НТР,створюєвраження, абистрімко ймасштабнезростаннязнарядьвиробництва,уречевленої роботивідбувається нафонінезначнихзмін уживій роботи,людськомуфакторівиробництва. Ісправді, нафоні океанськихсупертанкерів,велетенськихаеробусів,комп'ютерівчетвер тогопокоління, щовиконуютьмільйониоперацій за секунду, сама людинавиглядаєприменшено.Проте на самом делеце негаразд.Хочвитрати натехнічнізасобивиробництвадужешвидкозростають, але й івитрати навиховання,освіту,професійнупідготовку одногоробіт ніка,здатногопрацювати напевномуробочомумісці,становлятьзначну суму. Процесвідчатьданікраїн ізрозвинутоюекономікою.

>Якщовраховуватикошти, котрі держававиділяє нанавчання удошкільних,середніх тавищихнавчальних заставах, навиробниченавчання,підвищеннякваліфікації таперекваліфікаціюпрацівників (перед тимдодаютьсяособистівитрати людей напридбання книжок, передплатуперіодичнихвидань, оплатунавчання тощо), навихованнядітей,охоронуздоров'я, товитрати навідтворенняробочоїсилистають не лишепорівнянними ізвартістюматеріально-речовогобагатствасуспільства. Доти ж хочякимвеличезнимєостаннє, людина —головнебагатствосуспільства.

Наосновізростаннясуспільноговиробництвазмінюєтьсяспів ставленняміжзайнятістю уматеріальному танематеріальномувиробництві, особливо усоціальній сфері.Нині урозвиненихкраїнахчастказайнятих усоціальній сферібільша, ніжзайнятих уматеріальномувиробництві. Цепов'язано із тім, щопродуктивність роботи уматеріальномувиробництві наосновінауково-технічногопрогресузростає йдаєможливістьспочатку привідносно, апотім й абсолютноменшійкількостізайнятих уматеріальномувиробництвізабезпечуватипотребисуспільства йпереводити все понадпрацівників у сферу, котразадовольняєсоціальні,культурні тадуховні пітреби людей.

>Раніше увітчизнянійстатистиці у складсукупногосуспільно гопрацівникавключалисялишеробітники,службовці,інженерно-технічніпрацівники, котрібезпосередньо брали доля встворенніматеріальних благ тавиробничихпослуг. Сферапослуг бувмало-розвинутою, аїївплив насуспільневиробництво —майже непомітним.Сьогодні у зв'язку ззростаннямвимог долюдини, доїїфізичних тарозумовихздібностейступіньрозвиткусоціальноїсферибезпосередньовпливає нарозвитокекономіки й культури країни. Тому не можна невідносити досукупногосуспільногопрацівника учителів,лікарів,працівників культури,побутового тажитлово-комунальногогосподарства,пасажирського транспорту тощо.Вонивідіграютьдедалізростаючу роль урозвиткуекономіки йсуспільства. Вісьчомунині привизначальнійроліматеріальноговиробництватребазабезпечуватипріоритетнийрозвитоксоціальноїсфери.

>Водночастребазазначити, що вкраїнах, котрірозвиваються тапереходять доринковихвідносин,зростаннязайнятих у сфері прослуговуваннявідбувається зарахунокроздрібноїторгівлі,наданнярізнихпобутовихпослуг тощо, а чи не зарахунокобслуговуванняматеріальноговиробництва. Ценаслідок непрогресу, авідсталості, формаприхованогобезробі'ггя.

Насучасномуетапіпосилюється процесперетворення науки набезпосередньопродуктивну силу,органічногопоєднання науки йвиробництва. У сфері науки танауковогообслуговування в Українізайнято понад 1,5мличол.

>Науковідослідження, атакожінформатикавпливають назростаннясуспільного продукту.Результатинауковихдослідженьє проміжним, анерідкокінцевим продуктомсуспільноговиробництва. Узагальномуобсязівиробництвашвидкозростаєнаукоємна продукція, котрає результатомвтіленнянауковихрозробок.Якість такихтоварів, їхньогоасортимент,техніко-економічніпоказникивизначаютьнинінауково-виробничийпотенціал країни.

>Врешті-рештістотнозмінюєтьсяспіввідношенняміжгалузями самогоматеріальноговиробництва,насампередміжпромисловіс тю йсільськимгосподарством.

>Щодопромисловості, тотривалий годинучастказайнятих унійзрос таля.Теперцятенденція урозвиненихкраїнах уже неспостерігається.Наблизилась до цого йбільшістьсхідноєвропейськихкраїн, коли весьприрістпромисловоїпродукціїдосягається зарахунокпідвищенняпродуктивності роботи при абсолютномускороченні чисельностіпрацівників.

>Важливимнапрямомякісноговдосконаленнясукупногосуспільногопрацівникаєшвидкепідвищеннязагальноосвітньогорівняпрацівників,інтелектуалізація роботи.

>Останнім годиною в Україні в зв'язку зструктурноютрансформацієюістотнихзмінзазналамережавищих тапрофесійнихнавчальнихзакладів.Перепрофільовапо 250 профтехучилищ, увищихнавчальних заставахзменшенопідготовкустудентів із 60інженер нихспеціальностей йзбільшено (на 15відсотків) ізекономічних,юридичних таіншихспеціальностей.Здійснюєтьсяперехід набагаторівневу системупідготовкиспеціалістів.Вперше в Україні трояндроблено йзапроваджено Єдинийдержавнийперелікспеціальностей такваліфікаційнихрівнів.

Усібільшогозначеннянабуваєпідвищеннякваліфікації таперепідготовкикадрів.Наприклад, уФранціїлише 20відсотківкваліфікованихробітниківодержуютьпідготовку навиробництві, у Німеччині ж — 90відсотків.Аналогічнаситуація вЯпонії, декваліфікованихробітниківнавчають в основномуфірми.

>Таківідмінності у формахпрофесійноїпідготовкиробітників узарубіжнихкраїнахсвідчать, щообидвімають своїпереваги. Завдання до того,щобраціонально їхніпоєднувати йвикористовувати. Це тім болееважливо, що зарівнемпрофесійноїпідготовкиробітників Україназначновідстає відрозвинутихкраїн. Так, рядківнавчаннябезпосередньо навиробництві мистановить 3—6міс., арозвинутихкраїнах — 3—4 рокта.

>Науково-технічнийпрогресвисуваєвисоківимоги доінженерної роботи. Уколишньому СРСРщорічнийвипускінженерів був у 3,5 разубільшим, ніж США.Проте вдеякихгалузяхекономікикількість їхньогозначноперевищувалареальніпотреби. Доти жзначначастинаінженерно-технічного персоналувикористовувалася не було запризначенням.Нарешті,масовийпотоковийвипускінженерів, як йіншихфахівців,неминучепризводив дозниженняякостіїхньоїпідготовки.

>Значновідстаєрозвитокматеріально-технічноїбазивищихнавчальнихзакладів

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація